БМ-21

Перша поява ракет відмічається літописцями псковського літопису ХV століття.

Створення і прийняття на озброєння авіації в 1937-1938 роках 82-мм і 132-мм реактивних снарядів дало початок для розробки ракетного озброєння для сухопутних військ, оскільки поодинокі пуски даних ракет не могли досягти високої точності, то ефективність їх застосування могла бути досягнута тільки при стрільбі одиночно великою кількістю снарядів.

Звідси з’явилась ідея створення багатозарядних реактивних пускових установок, які можуть вести масовий залповий вогонь по великим площам. В жовтні 1938 року конструкторами Павленко А.П. і Поповим А.С.

Був розроблений проект першої 24-х зарядної пускової установки для стрільби 132-мм реактивним снарядами, а в лютому 1939 року були проведені перші полігонні іспити.

Удосконалення даної системи іде швидкими темпами. І вже на початку 1941 року на озброєння була прийнята бойова машина БМ-13, яка мала 16 напрямних, залп здійснювався за 7 секунд, дальність стрільби до 8,5 км. В серпні 1941 року була прийнята на озброєння БМ-8-36.

Своє бойове хрещення батарея із семи БМ-13, якою командував капітан Фльоров І.А. пройшла під Оршою 14 липня 1941 року. За 7 секунд було випущено 112 снарядів, залізничний вузол був стертий з лиця землі. З того часу БМ-13 за свою бойову потужність отримала від бійців легендарну назву “Катюша”.

За роки війни було розроблено 78 зразків пускових установок, з яких 36 були прийняті на озброєння.

У післявоєнний період роботи по удосконаленню РСЗВ продовжувались. В 50-х роках були створені дві системи:

БМ-14 (калібр – 140-мм, дальність – 9,8 км);
БМ-24 (калібр – 240-мм, дальність – 16,8 км).

У 1963 році був прийнятий на озброєння комплекс 2К55 до складу якого входить бойова машина БМ-21 “ГРАД”, яка є самохідною реактивною системою залпового вогню. Для порівняння РСЗВ зі ствольною артилерією розглянемо деякі характеристики різних зразків озброєння.

Таблиця 1

Зразок озброєння	Характеристики
Зразок озброєння	V_тр, км/год	Скорострільність	Дальність, км	Ефективність накриття вогнем
РСЗВ БМ-21	75	40 пострілів за 20 сек.	20,5	площа 3,5 га
СГ 2С3М	60	3-5 пострілів за 1 хв.	17,4	по окремим цілям
Г Д-30	60	6-8 пострілів за 1 хв.	15,3	по окремим цілям

Головною відмінністю систем залпового вогню від ствольної артилерії є здатність швидко здійснювати маневр, з’являтися раптово на особливо небезпечних напрямках і вести по противнику масований вогонь: випускати за короткий час велику кількість снарядів і уражати цілі на великій площі.

Високу бойову ефективність продемонструвала РСЗВ “ГРАД” в ряді локальних війн і конфліктів у В’єтнамі, на півострові Даманський, в Афганістані, на Ближньому Сході, в останніх подіях у Чечні.

Вже перше застосування системи “ГРАД” привернуло до себе увагу військових спеціалістів інших країн. Система “ГРАД” має переваги над системами іноземних країн в ефективності стрільби і управління нею.

Система “ГРАД” була широко впроваджена в сухопутні війська. Крім 40-ка ствольної установки на шасі УРАЛ-375, був розроблений цілий ряд модифікацій:

“ГРАД-В” – для повітрянодесантних військ;
“ГРАД-М” – для десантних кораблів ВМФ;
“ГРАД-П” – для підрозділів, які ведуть партизанську війну;
“ГРАД-1” 36-ти ствольна, 122-мм установка (1971 рік) – для озброєння загальновійськових частин 9П138 на базі ЗІЛ-1321, 9П139 на базі МТЛБ.

У 1975 році був прийнятий на озброєння більш потужніший комплекс 9К57.

КОМПЛЕКС 2К55

ПРИЗНАЧЕННЯ, ОСНОВНІ ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, ОРГАНІЗАЦІЙНО-ШТАТНА НАЛЕЖНІСТЬ ТА СКЛАД КОМПЛЕКСУ 2К55.

Комплекс 2К55 складається з :

— бойової машини БМ-21;

— снарядів М-210Ф;

— комплекту стелажів з транспортної машини.

Бойова машина БМ-21 при стрільбі осколково-фугасними снарядами призначена для:

— знищення і придушення живої сили і техніки противника в районах зосередження;

— знищення і придушення артилерійських і мінометних батарей;

— руйнування укріплень, опорних пунктів і вузлів опору противника.

Тактико-технічні характеристики БМ-21.

1. Кількість напрямних 40

2. Час повного залпу, сек. 20

3. Максимальний кут підвищення, град. 55

4. Мінімальний кут підвищення, град. 0

5. Кути горизонтального обстрілу

вправо від осі автошасі, град. 72

вліво від осі автошасі, град. 102

6. Кут безпеки:

в зоні кабіни по куту, град. ± 34

підвищення, град. 11

7. Швидкість наведення електроприводом:

в горизонтальній площині, град./сек до 7

підвищення, град./сек до 5

8. Швидкість наведення ручним приводом:

по напрямку (на один оберт маховика), мін 6

по куту підвищення (на оберт маховика), мін 4

9. Довжина в похідному положенні, мм 7350

10. Ширина:

в похідному положенні, мм 2400

в бойовому положенні, мм 3010

11. Висота:

похідному положенні, мм 3090

примаксімальному куті підвищення, мм 4350

підйомна частина на 0 градусів, мм 2680

12. Вага бойової машини без снарядів, не більше, кг 10870

13. Зусилля на рукоятці приводів ручного приведення не більше, кГс 8

14. Максимальна швидкість по дорогах з твердим покриттям, км/год 75

15. Запас ходу по паливу, км 750

16. Максимальна глибина подолання броду, мм 1500

Організаційно-штатна належність.

Бойова машина БМ-21 знаходиться на озброєнні підрозділів артилерійських частин: танкових і загальновійськових з’єднань в які входять артилерійські полки. Артилерійському полку придається дивізіон РСЗВ, в який входить 18 бойових машин БМ-21.

Комплектація комплексу 2К55 пострілами.

Таблиця 1.1

Назва

снаряда

БК на одини цю озбро єння

Возимий БК

НЗ

Возиимий на транспорті

Війсь-ковий запас

КАМАЗ

Урал-

375Н

ЗІЛ-

131

2-ПН 4/8

батареї

дивізіону

полку

дивізії

122-мм осколково-фугасний снаряд

120

—

8/80

Загальна будова бойової машини БМ-21 та її артилерійської частини.

БМ-21 (рис. 1.1) являє собою самохідну реактивну систему залпового вогню, яка має такий вигляд.

Рис. 1.1. Загальний вигляд РСЗВ БМ-21.

Пакет напрямних призначений для спрямування польоту снарядів, придання їм обертального руху, а також для транспортування снарядів. Сорок труб — чотири ряди по десять труб в ряду — складають пакет, який кріпиться до люльки.

Люлька призначена для збірки на ній пакета напрямних. З’єднується з основою двома напіввісями, на яких вона повертається (піднімається) при наведенні по куту підвищення.

Врівноважуючий механізм призначений для часткового врівноваження підйомної частини БМ і розташований в люльці. Він складається з двох однакових торсіонів — пакетів сталевих пластин, працюючих на скручування. Один кінець торсіона вмонтований в люльку, а другий кінець системою важелів з’єднується з основою.

Основа є зварна конструкція, в якій вмонтовані основні вузли БМ:

— апаратура електроприводу;

— механізми наведення;

механізми стопоріння БМ по похідному;
частина деталей пневмообладнання.

В нижній частині основи є кільце, яким вона кріпиться до погона. Основа з усіма змонтованими на ній деталями і вузлами складає поворотну частину БМ-21.

РСЗВ БМ-21 складається (рис. 1.2):

Рис. 1.2 Структурна схема РСЗВ БМ-21.

Механізм наведення призначений для наведення пакета напрямних БМ-21 в вертикальній і горизонтальних площинах.

Прицільні пристрої призначені для забезпечення наведення пакета напрямних на ціль, до них відноситься механічний приціл Д726-45, гарматна панорама ПГ-1М і коліматор К-1 з триногою. Для перевірки прицільних пристроїв в індивідуальному ЗІП знаходиться механічний квадрант і контрольний рівень

Електрообладнання артилерійської частини складається з:

— електроприводів ВН і ГН;

— кіл стрільби.

Електроприводи служать для забезпечення наведення артилерійської частини по куту підвищення і напрямку.

Кола стрільби призначені для забезпечення почергового спрацювання електропідпалювачів реактивних снарядів М-210Ф, МЗ-21.

Додаткове обладнання артилерійської частини складається з:

— механізму стопоріння;

— погона.

Механізм стопоріння служить для стопоріння артилерійської частини БМ-21 по похідному і для обмеження кутів наведення пакета напрямних в зоні обходу кабіни.

Складається з :

— механізму стопоріння підйомної частини;

— механізму стопоріння поворотної частини.

Погон являє собою підшипникову опору для поворотної частини БМ-21. На нерухомому кільці погона нарізані зубці, з якими знаходиться в зачепленні корінна шестерня поворотного механізму. Рухоме кільце погона кріпиться до нижнього кільця основи, а нерухоме — до рами в зборі.

Рама (рис. 1.2а) служить опорою поворотної частини БМ-21

Рис. 1.2а. Рама в зборі

Пневмообладнання БМ-21.

Додаткове обладнання БМ-21 включає:

— пневмообладнання;

— механізм виключення ресор;

— станцію живлення;

— засоби зв’язку.

Пневмообладнання (рис. 1.26) служить приводом для механізмів стопоріння і виключення ресор бойової машини. Повітря відбирається від пневмосистеми автошасі. Пневмообладнання складається з:

— двохходового крану (1);

— ресивера (2);

— пневмокамер (3);

— комплекту шлангів (4).

Механізм виключення ресор жорстко зв’язує артилерійську частину з задньою віссю коліс автошасі і виключає вплив коливання ресор задніх коліс при стрільбі.

Станція живлення служить для живлення електроприводів, освітлення прицілу та інших освітлювальних приладів.

Засоби зв’язку складаються з радіостанції, підсилювача потужності з блоком живлення і антени. Підсилювач потужності служить для збільшення відстані радіозв’язку.

Рис. 1.26. Пневмообладнання БМ-21.

Підйомна частини БМ-21.

Пакет напрямних та люлька: призначення, будова. Заряджання та розряджання.

Підйомна частина БМ-21 служить для надання пакету напрямних кутів підвищення від 0 до 55 градусів. Складається з:

— пакета напрямних (40 труб);

— люльки в зборі;

— врівноважуючого механізму;

— прицільних пристроїв.

Напрямна.

Напрямна (рис. 1.3) призначена для спрямування польоту реактивного снаряда, надання йому обертального руху а також для транспортування реактивних снарядів.

Рис. 1.3. Напрямна.

Напрямна складається з:

— труби (1);

— стопора(2).

Труба є циліндрична конструкція з гвинтовим П-подібним пазом (3). На кінцях циліндру для зміцнення приварені кільця (4). До циліндра приварюються дві діафрагми (5), які є базами при збиранні труб в пакет.

Задня діафрагма має пази, в які закладаються шпонки для утримання труб в пакеті від поздовжніх переміщень на люльці. В казенній частині труби знаходиться накладка (6) для полегшення заряджання і кронштейн (7), до якого кріпиться відкидний кронштейн (8).

Відкидний кронштейн призначений для кріплення корпусу блок-контакта. На накладку приварена обійма (9), яка фіксує один з кінців стопора. Упор (10) служить для фіксації другого кінця стопора.

На дульному зрізі труби нанесені взаємноперпендикулярні риски, які призначені для вивірки прицільних пристроїв, труба N28, і правильності збірки труб в пакеті.

Стопор (рис. 1.4) у зборі призначений для утримання снаряду від випадання при вертикальному наведенні пакета напрямних і транспортуванні, а також для створення зусиль форсування при сході снаряда.

Стопор складається з:

— двох стопорів (1);

— важеля (2);

осі (3).

Між пружинами і важелем встановлені шайби, які обмежують осьове переміщення важеля. Зібраний і відрегульований стопор ставиться на трубу. Один кінець стопора заводиться під упор, а другий вставляється в обійму на трубі.

Важіль стопора при цьому заводиться своїм пазом на шпонку обійми. При заряджанні ведучий штифт снаряда попадає в накладку і проходить до його робочих поверхонь.

Важіль стопора працює, як пружина і після проходу ведучого штифта снаряда займає початкове положення. З початком роботи порохового двигуна снаряда при силі тяги 600-800 кГс штифт розщеплює стопори, снаряд рухається по трубі, отримуючи початкове обертання.

При транспортуванні снаряди в трубах утримуються стопорами від випадання вперед, а від випадання назад — важелем, який у даному випадку є зворотнім стопором.

Люлька.

Люлька (рис. 1.5) в зборі служить основою підйомної частини і призначена для збирання на ній пакета напрямних і кронштейна приціл

Складається з:

— люльки (1);

— кронштейна (2);

— сектора (3).

Люлька є зварна конструкція. Спереду і в кінці люльки є посадочні поверхні(4), на які встановлюється нижній ряд напрямних. На даних поверхнях кріпиться гвинтами чотири нерухомих клина(5) з накладками(б).

Кожний клин штифтується. Зверху люлька має два вікна(7), які використовуються при збиранні і розбиранні врівноважуючого механізму. На люльці знаходиться ряд отворів для стікання води з внутрішніх поверхонь.

Кронштейн призначений для стопоріння підйомної частини по похідному і для обмеження кутів при опусканні в зоні кабіни. Він має зварну втулку, в яку вставляється різьбова втулка. В неї вгвинчується гвинт для ручного відтискування гака механізму стопоріння підйомної частини.

Над гвинтом встановлена табличка, яка вказує напрямок обертання гвинта при розстопорюванні підйомної частини вручну. Кронштейн кріпиться до люльки болтами і штифтами.

Сектор служить для надання кутів підвищення підйомній частині.

Сектор кріпиться до люльки штифтами і болтами. Між ними знаходяться прокладки, які служать для регулювання зчеплення між сектором і корінною шестернею підйомного механізму.

Внизу сектор має запресований палець, який при максимальних кутах підвищення підйомної частини впирається у втулку, встановлену в корпусі редуктора, обмежуючи її подальше піднімання.

Основа та врівноважуючий механізм.

Врівноважуючий механізм (рис.1.5) служить для зменшення моменту від маси підйомної частини бойової машини відносно осі піднімання, що дає можливість зменшити потужність приводного двигуна і зусилля, які прикладаються до маховика ручного дублера.

Механізм розміщений в люльці і зв’язаний з основою через важільну систему. Механізм складається з двох пакетів пластинчатих торсіонів лівого (8) і правого (9).

Скручування торсіонів збільшується при опусканні підйомної частини і зменшується при її підніманні. Торсіон складається з шести прямокутних пластин, закріплених гвинтами. Він одним кінцем встановлений в квадратний отвір втулки, а другим в такий самий отвір важеля.

Торсіони закріплюються в отворах втулки і важеля прокладками. Важіль має можливість обертатися в бронзових втулках. Від випадання він утримується кільцем, яке стопориться гвинтом.

Торці торсіонів закриваються кришками. Важелі віссю з’єднуються з тягами, які в свою чергу другою віссю з’єднуються з основою. Осі стопоряться гвинтами.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ПРИЦІЛУ..

Для БМ-21 застосовують механічний панорамний приціл Д726-45 без дистанційного барабану.

В якості візирного і кутового пристрою в прицілі використовується штатна гарматна панорама ПГ-1М.

Прицільні пристрої розташовані на кронштейні, який кріпиться до люльки БМ з лівої сторони.

Призначення, будова та дія механічного прицілу.

Механічний приціл Д726-45 призначений для забезпечення вертикальної наводки пакета напрямних БМ-21 при стрільбі з закритих вогневих позицій.

Приціл Д726-45 з залежною лінією прицілювання.

Тактико-технічні характеристики механічного прицілу:

1) діапазон установки:

-кутів прицілювання 0 -12-00

-кутів місця цілі 28-00 — 34-00

-кутів поперечного хитання + 6

2) ціна поділки шкал грубого відліку:

-механізму кутів прицілювання 1-00

-механізму кутів місця цілі 1-00

3) ціна поділки шкал точного відліку:

-механізму кутів прицілювання 0-00,5

-механізму кутів місця цілі 0-01

4) ціна поділки рівней 0-01

5) маса,кг 11,5

Механічний приціл складається з:

-механізму кутів прицілювання (МКП);

-механізму кутів місця цілі (МКМЦ);

-механізму поперечного коливання (МПК);

МКП (рис. 1.6) призначений для установки вертикальних кутів прицілювання в прицілі.

Складається з:

— корпусу (1);

— маховика з шкалою точного відліку і гальмом (2);

— черв’яка з циліндричною шестернею (3);

— розрізного черв’ячного колеса з гніздом панорами і шкалою грубого відліку (4).

Принцип дії МКП.

При установці кутів прицілювання необхідно натиснути на рукоятку і обертати маховик.

При цьому обертається черв’як, який знаходиться в зачепленні з черв’ячним колесом і переміщує в вертикальній площині корпус прицілу з гніздом панорами і повздовжнім рівнем.

Відлік встановленого кута прицілювання виконується по шкалам напроти рисок покажчика грубого і точного відліку. Збивка виставлених кутів прицілювання в момент пострілу запобігається завдяки конусу з пружиною, які насаджені на валик черв’яка і усувають його мертвий хід, а також підтискують конус до конічної поверхні підшипника і загальмовують черв’як, збільшують силу тертя і запобігають самовільному його повороту.

МКМЦ (рис. 1.7) призначений для установки вертикальних кутів місця цілі в прицілі.

Складається з:

— маховика зі шкалою точного відліку (1);

— розрізного черв’ячного сектора зі шкалою грубого відліку і рівнем (2);

— повздовжнього рівня (3).

Принцип дії МКМЦ.

Виставка кутів місця цілі виконується шляхом обертання маховика.

При обертанні маховика черв’як, знаходячись в зачепленні з розрізним сектором, переміщує його. Разом з черв’ячним сектором змінюється положення осі поздовжнього рівня.

Виставлений кут місця цілі відраховується по шкалам пластинки і кільця (грубого і точного відліку) напроти рисок покажчика.

На поздовжньому рівні складаються кут прицілювання і кут місця цілі, які будуються поворотом його відносно площини горизонту.

МПК (рис. 1.8) призначений для виставки прицілу в вертикальному положенні з метою усунення помилок стрільби.

Механізм гвинтового типу.

Складається з:

— розрізного гвинта з маховиком (1);

— матки (2);

— валика з вушком (3);

— пружини (4);

— гайки (5);

— вилки з бобишкою (6);

— поперечного рівня (7) (рис. 1.7).

Принцип дії МПК.

Коливання прицілу в поперечному напрямку проводиться обертанням маховика розрізного гвинта. При обертанні маховика розрізного гвинта, матка буде поступово переміщуватись, приціл буде обертатися на цапфах коробки і коливатися в поперечному напрямку відносно нерухомої вилки.

Обертати маховик розрізного гвинта доти, доки булька поперечного рівня не вийде на середину.

Призначення, будова та дія гарматної панорами ПГ-1М.

Панорама призначена для забезпечення горизонтальної непрямої наводки пакета напрямних БМ-21 при будь-якому розташуванні точок наводки на місцевості.

Тактико-технічні характеристики ПГ-1М:

1) кратність збільшення 3,7

2) поле зору, град, мін. 10, 25

3) діаметр вихідної зіниці, мм 4

4) віддалення вихідної зіниці, мм 20

5) розрізнююча здатність, сек 15

6) перископічність, мм 183

7) діапазон установок кутів:

— горизонтальних 60-00

— вертикальних + 3-00

8) ціна поділок шкал механізмів:

— грубого відліку 1-00

— точного відліку 0-01

9) діапазон шкали бокових поправок + 0-20

10) ціна поділки шкали бокових поправок 0-05

Панорама ПГ-1М знімна. Вона встановлюється в гніздо механічного прицілу Д 726-45 і фіксується гвинтом.

Панорама ПГ-1М складається з:

— корпусу (1);

— оптичної схеми;

— головки (2);

— механізму кутоміра;

— механізму відображувача;

— механізму обертання;

— механічного візиру (8).

Корпус панорами являє собою колінчату трубу, яка складається з двох частин:

— верхньої — корпус кутоміра з приливом;

— нижньої — корпус з окуляром та гаком.

Верхня та нижня частини корпусу утворюють у середній частині панорами порожнину, в якій розташовується механізм кутоміра та обертання призми.

В середині корпусу панорами розташовуюються обертаюча призма АР-0, об’єктив, дахоподібна призма АРК-90, плоскопаралельна пластина з сіткою та окуляр оптичної системи панорами.

Окулярна частина корпусу має вікно для підсвічування сітки та гумовий пристрій для зручності спостереження.

Оптична схема панорами призначена для зображення спостерігаючого об’єкта на сітці.

На сітці встановлені шкали:

— перехрестя з прицільним знаком;

— кутова шкала бокових поправок;

— коліматорна шкала.

Для горизонтальної наводки пакета напрямних БМ-21 необхідно встановити на панорамі механізму кутоміра скомандуваний кут і працюючи механізмом горизонтальної наводки пакета напрямних та механізмом відображувача панорами навести вершину прицільного знаку на вибрану точку наводки або досягти співпадання не менше двох будь яких знаків коліматорної шкали панорами з однойменними знаками шкали коліматора К-1.

Головка панорами — це частина артилерійської панорами, яка повертається під час роботи кутоміра прицілу. Вона закріплена на одній трубі з черв’ячним колесом і повертається разом з ним у корпусі панорами на 360 градусів під час роботи механізму кутоміра. У головці розташовується головна призма АР-90. Вихідний отвір панорами закрито захисним склом.

Механізм відображувача панорами призначений для відхилення лінії візування у вертикальній площині. Він складається з:

— маховика зі шкалою точного відліку і фіксатором (3);

— черв’яка (4);

— черв’ячного сектора (5);

— обійми головної призми з шкалою грубого відліку (6). При обертанні маховика обертається черв’як, який передає обертання черв’ячному сектору та обійми головної призми АР-90. При цьому лінія візування панорами відхиляється вверх або вниз на 3-00 відносно горизонтального положення.

Механізм кутоміра панорами призначений для відхилення лінії візування у горизонтальній площині, а також вимірювання горизонтальних кутів. Складається з:

— маховика зі шкалою точного відліку (7);

— ексцентрикової втулки з відводкою (9);

— черв’яка з гальмом (10);

— черв’ячного колеса з трубою і шкалою грубого відліку (11).

При обертанні маховика обертається черв’як і передається рух черв’ячному колесу з трубою, на якій закріплена головка панорами з головною призмою. При цьому лінія візування панорами обертається в горизонтальній площині на 360 градусів в будь-якому напрямку.

Механізм обертання обертаючої призми призначений для обертання призми АР-0 з метою усунення нахилу зображення спостерігаючого об’єкту. Складається з;

— верхньої рухомої шестерні (12);

— проміжної шестерні (13);

— напрямного циліндру з віссю та обоймою обертаючої призми (14);

— нижньої нерухомої шестерні (15).

При обертанні маховика з черв’яком обертається черв’ячне колесо з верхньою рухомою шестернею диференціалу, яка обертає проміжну шестерню. Остання обкочується по нижній нерухомій шестерні, обертає напрямний циліндр з обоймою, в якій закріплена обертаюча призма АР-0.

Виникає одночасне обертання головної призми АР-90 і обертання призми АР-0 навколо вертикальної осі в один і той же бік, але з різними кутовими швидкостями.

Обертаюча призма АР-0 обертається з швидкістю у два рази меншою швидкості обертання головної призми АР-90 тому, що вісь проміжної шестерні має лінійну швидкість переміщення у два рази меншу ніж верхня рухома шестерня.

Таким чином, при обертанні головки панорами обертаюча призма повертається в той же бік, але відстає від неї на половину кута повороту АР-90.

Механічний візир призначений для грубого спрямування головки панорами в точку наводки а також для горизонтальної наводки пакета напрямних БМ-21 у випадку несправності оптичної системи панорами.

Механічний візир закріплюється з правої сторони головки панорами і являє собою прямокутну порожню коробку, на передній частині якої натягнені дротяні нитки, які створюють предметний візир, а у задній стінці є вертикальна щілина шириною 0,6 мм.

Кронштейн прицілу.

Кронштейн прицілу (рис. 1.10) служить для встановлення на ньому прицілу а також для блокування механізму ручного наведення.

Кронштейн кріпиться до люльки і являє собою зварну конструкцію. На кронштейні прицілу розташовані:

— панель управління (1);

— колодка приладу освітлення «ЛУЧ-С71М» (2);

— пульт управління (3);

— рукоятка з чокою (4);

— вилка для виставлення прицілу (5).

В похідному положенні кронштейн прицілу відкидається за люльку і закріплюється рукояткою.

Механізми наведення: призначення, будова та дія.

Механізми наведення призначені для наведення пакету напрямних по куту підвищення і за азимутом. Принцип їх роботи можна продемонструвати по структурній схемі (рис. 2.1).

Основний спосіб наведення — від електропривода. При виході з ладу електроприводу використовують ручний привід.

Рис. 2.1. Структурна схема.

Ручний привід (рис. 2.2) служить для приведення в дію механізмів наведення у випадку виходу з ладу електроприводу.

Ручний привід — один для приводів горизонтального і вертикального наведення. Знаходиться з лівої сторони бойової машини і кріпиться до люльки гвинтами.

Складається з:

— маховика (1);

— механізму блокування (2);

— комплекту зірочок і ланцюгів (3);

— корпусу (4);

— валу (5);

— вал-труби (6);

— труби (7);

— конічної шестерні (8);

— валу шестерні (9);

— двох шарнірних муфт (10);

— втулки (11);

— двох валиків (12).

Для роботи з підйомним механізмом необхідно перемістити на ручному приводі з лівої сторони кнопку в крайнє ліве положення по напрямку стрілки «ВН» на табличці. При цьому собачка під дією пружини проходить через паз валу і в механізмі блокування заскакує в один із шліців зірочки.

При повороті маховика обертання від зірочки ланцюгом передається на зірочку, яка знаходиться на валу і обертає вал, на другому кінці якого теж знаходиться зірочка, через яку ланцюгом передається обертальний рух на муфту підйомного механізму наведення.

Для роботи поворотним механізмом наведення необхідно здійснити перехід на другу зірочку переміщенням валика з кнопкою в крайнє праве положення по напрямку стрілки «ГН» на табличці.

При повороті маховика обертання зірочки ланцюгом передається на зірочку, яка закріплена на трубі, а далі через конічну шестерню і вал-шестерню квадратної передачі — на поводок муфти поворотного механізму.

Підйомний механізм наведення.

Підйомний механізм наведення (рис. 2.3) розташований в центрі основи. Він складається з:

— планетарного редуктора (А);

— запобіжниковой муфти (Б);

— муфти підйомного механізму (В);

— деталей кріплення.

Планетарний редуктор призначений для передачі обертального моменту і необхідного числа обертів корінній шестерні при роботі від електроприводу, а також від ручного приводу.

Складається з:

— корпусу(1);

— вал-шестерні(2);

— центрального колеса (3);

— водила (4);

— трьох сателітів (5);

— сухаря (6);

— кришки (7);

— корінної шестерні (8);

— цепі циклічної шестерні (9)..

Запобіжникова муфта служить для механічного з’єднання валу електродвигуна з вал-шестернею планетарного редуктора і обмеження максимального обертального моменту від муфти. Муфта дискова, фрикційна.

Складається з:

— корпусу (10);

— ведучого диска (11);

— втулки (12);

— пружини (13);

— гайки (14);

— веденого диску (15).

Дія муфти: втулка, яка закріплена на валу електродвигуна, обертає корпус муфти за допомогою зубчатого з’єднання, що забезпечує центрування валу електродвигуна і редуктора до 0,2 мм.

Разом з корпусом муфти обертаються ведучі диски, які, в свою чергу, обертають ведений диск за рахунок тертя фрикційним диском, і при цьому обертається вал редуктора.

Величина обертального моменту, що передається, визначається зусиллям підтискувальної пружини, що регулюється гайкою. При перевантаженні ведучі диски муфти починають ковзати по фрикційним дискам веденого диску, а втулка корпусу муфти вільно обертається на валу редуктора, внаслідок чого розривається кінематичне коло механізму.

Після зняття перевантаження муфта автоматично відновлює кінематичне коло механізму наведення.

Муфта підйомного механізму наведення служить його гальмом. Вона забезпечує роботу ручного і електричного приводу.

Муфта електромагнітна, фрикційна. Складається з:

— корпусу(16);

— електромагнітної муфти (17);

— якоря(18);

— втулки (19);

— валу (20);

— шліцьової втулки (21);

— зірочки (22);

— пружини (23);

— диску гальма (24);

— диску муфти (25).

Елементи муфти розмішуються в її корпусі і мають між собою слідуючий зв’язок. Електромагнітна котушка служить для створення магнітного поля. Між корпусом і електромагнітом вставляється текстолітова пластинка для зменшення струму самоіндукції перехідних процесів.

Якір з пригвинченим фрикційним диском обертається в корпусі магніту в бронзовій втулці на валу, а з іншої сторони валу насаджена зірочка. На зірочку до упору в буртик надітий підшипник, який підтискується гайкою.

Між шліцьовою втулкою і зірочкою в пазах знаходяться три кульки, яки тиснуть на шліцьову втулку при роботі ручним приводом.

Дія муфти підйомного механізму: під дією пружини якір з фрикційним диском притискується до диску муфти, а диск гальма — до нерухомого фрикційного диску.

Сила тертя перешкоджає повороту диску гальма, а оскільки вал-шестерня редуктора зв’язана з диском муфти, то корінна шестерня не обертається, підйомна частина БМ-21 загальмована. Таке положення муфта механізму підйому має при непрацюючому електроприводі. В цьому випадку можлива робота ручним приводом.

При обертанні зірочки вал муфти обертається не зразу, а через деякий встановлений час, визначений овальними отворами в зірочці.

Під час повороту зірочки відносно валу кульки відтискуються скошеними стінками пазів і переміщуються в напрямку осі валу, натискують на шліцьову втулку, яка, в свою чергу, відводить диск гальма від фрикційного диску — вал розгальмовується. Потім виконується одноразове обертання зірочки і валу.

Вал обертає якір, а оскільки пружина натискує на якір з фрикційним диском до диска муфти, то сила тертя захоплює диск муфти — вал-шестерню (сонячну шестерню) — сателіти — епіциклічну шестерню – корінну шестерню — сектор.

При зупинці зірочки пружина тисне на диск гальма до упору в фрикційний диск, при цьому рухається шліцьова втулка, а кульки, ковзаючи по скошеним стінкам пазів зірочки, повертають її на валу муфти в початкове положення — механізм загальмований.

При наведенні від електроприводу на електромагнітну котушку подається напруга і якір притягується до корпусу магніту, тобто відходить від диска муфти. Диск муфти може вільно обертатися. Таким чином, муфта підйомного механізму наведення забезпечує надійне блокування всього механізму:

— при наведенні електроприводом відключається ручний привід;

— при виключенні електроприводу або виході його з ладу підйомний механізм наведення гальмується, тому що під дією пружини якір з фрикційним диском тисне на диск муфти, а вал не обертається, тому що диск гальма пружиною піджимається до корпусу муфти.

Поворотний механізм наведення.

Поворотний механізм наведення служить для наведення пакету напрямних в горизонтальній площині. Основний спосіб наведення – від електроприводу (мал. 2.4). При ремонті або виході з ладу електроприводу використовується ручний привід.

Поворотний механізм наведення (рис. 2.5) розташований в лівій частині основи. Його будова аналогічна з будовою підйомного механізму наведення, за винятком муфти підйомного механізму, використовується муфта поворотного механізму.

Будова і дія планетарного редуктора поворотного механізму аналогічна будові та дії планетарного редуктора підйомного механізму наведення.

Відрізняються вони формами корпусів і крім того в планетарному редукторі поворотного механізму добавляється вал-шестерня (26), конічні шестерні (27).

Будова і дія муфти поворотного механізму аналогічні будові і дії муфти підйомного механізму. Муфти одна від другої відрізняються зовнішніми формами корпусів і замість зірочки на валу надітий поводок (28), а замість войлочного кільця вставлена манжета.

Робота поворотного механізму наведення.

Для обертання поворотної частини бойової машини необхідно обертати корінну шестерню планетарного редуктора. При роботі ручним приводом обертання від повідка через вал муфти, якір і диск муфти передається на вал-шестерню (сонячну шестерню) — сателіти — епіциклічну шестерню — конічну пару- корінну шестерню — нерухоме кільце погона.

При наведенні від електроприводу обертання від виконувального двигуна передається на корінну шестерню через запобіжникову муфту на вал-шестерню (сонячну шестерню) — сателіти — епіциклічнуї шестерню — конічну пару — вал-шестерню.

Перевірка роботи підйомного і поворотного механізмів проводиться за допомогою ручного приводу. Вони повинні працювати плавно, без ривків, з прикладанням зусиль на рукоятку маховика не більше 8 кГс.

Механізми стопоріння та вимкнення ресор.

Механізм стопоріння підйомної частини.

Механізм стопоріння підйомної частини (рис. 2.6) призначений для стопоріння підйомної частини БМ-21 в похідному положенні, обмеження кутів повороту в безпечному секторі через кабіну. Складається з:

— упору (1);

— гаку (2);

— важеля (3);

— сережок з роликами (4);

— гідравлічного демпфера (5);

— пружинного буфера (6);

— пневмокамери (7);

— кронштейну (8).

Для розстопоріння підйомної частини необхідно подати повітря в пневмокамеру, повернувши рукоятку двохходового крану в положення «БОЕВОЕ». Під дією штока пневмокамери важіль розвертається на осі і упираючись в грань упора кронштейна відтискує гак.

При подальшому переміщенні штока пневмокамери важіль упирається в гак і повертає його на осі, підйомна частина розстопориться.

Одночасно кронштейн натискує на блок контакт ВН (готовність включення кола електропривода ВН).

Для застопоріння підйомної частини необхідно відключити повітря з пневмосистеми, повертаючи рукоятку двохходового крану в положення «ПОХОД».

Примітка: Для стопоріння підйомної частини на 0 градусів необхідно вручну відтиснути упор, забезпечуючи проходження нижнього упору.

Гак під дією пружини захоплює верхній або нижній упор кронштейна і підйомна частина стопориться.

Кути похилення робочих поверхонь гаку і упорів вибрані таким чином, щоб при коливаннях підйомної частини проходило самозатягнення гака на верхній або на нижній упор кронштейна.

Для ручного розстопоріння (стопоріння) необхідно на квадрат гвинта надіти маховик із ЗІПа і обертати його в напрямку, показаному на таблиці.

Рис. 2.6 Механізм стопоріння підйомної частини.

1-й випадок. Коли поворотна частина знаходиться не в зоні кабіни, то упор повертається на осі до крайнього положення. В такому положенні підйомна частина бойової машини може опускатися на 0 градусів по куту підвищення.

2-й випадок. В зоні кабіни (± 34 градуси) передбачено механізм, який обмежує кут опускання підйомної частини БМ. Нижче 11

градусів підйомну частину в зоні кабіни опустити неможливо. При підході до цієї зони, якщо підйомна частина знаходиться нижче 11 градусів, поворотна частина зупиняється.

3-й випадок. Якщо підйомна частина БМ знаходиться під кутом більше 11 градусів, то при підході до зони кабіни з лівої або з правої сторони ролики набігають на скошену ділянку стійки копіру і далі обкочуються по копіру рами.

Демпфування підйомної частини.

Для пом’якшення удару при падінні люльки у випадку пошкодження підйомного або врівноважуючого механізму встановлений гідравлічний демпфер.

Принцип дії. Нижнім упором кронштейну люлька вдаряє в пробку, шток переміщується вниз, при цьому рідина з середини протікає вниз через зазор і не може попасти у верх, оскільки кульки перекриють отвір у штоці. Кінець штока конусний, завдяки чому в перший момент зазор між отвором у циліндрі і штоком великий, але по мірі руху штока вниз зазор зменшується, а опір проходу рідини збільшується. Таким чином, енергія рухомого вантажу підйомної частини поглинається демпфером в результаті чого відбувається повільна зупинка підйомної частини.

Механізм стопоріння поворотної частини.

Механізм стопоріння поворотної частини (рис. 2.7) служить для стопоріння поворотної частини в похідному. Стопоріння поворотної частини (ПЧ) проходить тільки у нульовому положенні по горизонту відносно осі базового автомобіля по ходу, що визначається положенням гнізд у погоні і відповідає 0 градусів по шкалі грубого наведення. Він встановлений з правої сторони основи.

Рис. 2.7. Механізм стопоріння поворотної частини.

Механізм стопоріння поворотної частини складається з:

— корпусу (1);

— двох стопорів (2);

— двох пружин (3);

— двох кришок (4);

— двох важелів (5);

— чотирьох бронзових втулок (6);

— важеля (7);

— осі (8);

— вилки (9);

— гвинта(10);

— пневмокамери (11).

Робота механізму стопоріння поворотної частини.

При відсутності повітря в пневмокамері стопори під дією пружини заходять у гнізда — ПЧ стопориться. Відстань між центрами гнізд погона і стопорів різна.

Отже, повністю заходить в отвір тільки один з стопорів, а другий стопор тільки частиною конічної ділянки. Таке розміщення стопорів забезпечує безлюфтове стопоріння поворотної частини.

Різне положення стопорів по висоті можливе за рахунок того, що кінці важелів входять в пази стопорів вільно і служать тільки для їх підйому. Для розстопоріння ПЧ необхідно подати повітря в пневмокамеру або розстопорити вручну.

При роботі з пневмоприводом діафрагма пневмокамери штовхає шток до упора у втулку, а важіль повертає вісь і важелі, які своїми кінцями піднімають стопори, долаючи зусилля пружин. Конічні кінці стопорів виходять із гнізд внутрішнього кільця погона, ПЧ розстопорюється.

Одночасно гвинт натискує на шток блок-контакту ГН, підготовлюючи коло включення електроприводу ГН.

При ручному розстопоренні важіль повертається під дією вилки.

Примітка: Стопоріння ПЧ від пневмопривода можливе тільки при вгвинченому положенні гвинта. У випадку нерозстопоріння ПЧ при подачі повітря необхідно похитати маховик управління ручного привода (ГН) ПЧ, до отримання різкого хлопка стопорів.

Механізм виключення ресор.

Механізм виключення ресор (рис. 2.8) призначений для усунення впливу пружинних деформацій ресор автошасі під час стрільби.

На машині встановлені два одинакові механізми, які зв’язують вісь задніх коліс з рамою в зборі.

Складається з:

— корпусу (1);

— обійми (2);

— штока (3);

— двох сухарів (4);

— коромисла (5);

— важеля (6);

— пневмокамери (7);

— осі (8).

Рис. 2.8 Механізм виключення ресор

Дія механізму.

Під час руху машини шток вільно переміщується в корпусі, механізми не застопорені. Управління механізмами відбувається з кабіни машини поворотом рукоятки двохходового крана, який знаходиться з лівої сторони руля.

При подачі повітря в пневмокамеру діафрагма штовхає шток. При цьому стискуються пружини, шток штовхає скалку вниз до упора в гайку, а скалка повертає важіль, який своїм виступом відтискує коромисло з сухарями, стискуючи пружину. Сухарі заходять у впадини штока і фіксують шток.

При цьому відбувається жорстке з’єднання рами з заднім мостом автошасі (корпус механізму зв’язаний з рамою, а шток — з віссю коліс автомобіля).

Примітка: Механізми виключення ресор не усувають можливість впливу пружності шин при стрільбі, оскільки вони не підвішують БМ, а тільки виключають з роботи одну пластину задньої ресори.

При відсутності повітря під дією пружини шток в пристрої пневмокамери повертається в попереднє положення і тягне за собою скалку, повертається важіль, виступ якого звільняє коромисло і під дією пружини з сухарями відходить від штоку.

Ресори автошасі підключаються до роботи.

При виході з ладу пневмосистеми механізм виключення ресор приводиться в дію барашком 14-318, який знаходиться в ЗОТ.

Порядок перевірки роботи механізмів стопоріння підйомної і поворотної частини БМ-21 проводиться в наступній послідовності:

Вставити рукоятку двохходого крана в положення «ПОХОД».
Вигвинтити маховиком 14-195 гвинт і вивести із зачеплення з погоном стопор поворотної частини.
Повертаючи пакет напрямних маховиком ручного приводу, пересвідчитись, що ПЧ повністю розстопорена.
Маховиком 14-195 вгвинтити гвинт на кронштейні люльки, відвести гак стопоріння підйомної частини і пересвідчитись, що підйомну частину можна наводити по куту підвищення.
Тим же маховиком застопорити підйомну і поворотну частини і за допомогою ручного приводу пересвідчитись в надійності стопоріння.
Перевірити роботу механізму стопоріння від пневмопривода переведенням рукоятки двохходового крану в положення «БОЙОВЕ» і «ПОХОД», пересвідчитись, як і в попередніх випадках, що при переводі рукоятки двохходового крану в положення «БОЙОВЕ» підйомна і поворотна частини розстопорені, а в положенні «ПОХОД» — застопорені (тиск пневмосистеми повинен бути не менше 6 кГ/кв.см).

ЕЛЕКТРОПРИВІД БМ-21

Призначення, склад та розташування елементів електроприводу.

Комплекс двох подібних за обладнанням електромашинних приводів забезпечує приведення в дію механізмів наведення:

— ГН — для обертання поворотної частини БМ-21 вправо на 70 градусів, а вліво на 102 градуси від поздовжньої осі автошасі з кутовою швидкістю наведення до 7 градусів за секунду;

— ВН — для зміни положення пакета напрямних по куту підвищення від 0 градусів до +55 градусів з кутовою швидкістю наведення до 5 градусів за секунду.

В склад системи входять слідуючи пристрої:

— пульт управління (ПУ) — 1

— панель управління (ПнУ) — 1

— електромашинні підсилювачі (ЕМП) — 2

— виконувальні двигуни (ВД) — 2

— релейні підсилювачі (РП) — 2

— коробка управління (КУ) — 1

— електромагнітні муфти (ЕМ) — 2

— обмежувачі кутів (ОК) — 2

— блок-контакти — 2

— допоміжні елементи.

ПУ, ПнУ розташовані на кронштейні прицілу, ЕМП, ВД, КУ на основі артилерійської частини БМ-21, ЕМ розташовані в корпусах муфт механізмів наведення, РП і більша частина допоміжних елементів знаходиться в корпусі коробки управління, блок-контакти 4-В, 16-В кріпляться до корпусів механізмів стопоріння ПЧ і ПдЧ.

Електроживлення системи здійснюється від генератора постійного струму Г-6,5С, який виробляє напругу V = 28,5 В.

Призначення, будова та дія елементів електроприводу.

Розглянемо функціональну схему електроприводу БМ-21 (рис.3.1).

Панель управління призначена для забезпечення вмикання і вимикання електроприводів ВН та ГН.

Складається з панелі, на якій встановлені два утримувача (Пр1,Пр2) з запобіжниками, дві пускові кнопки (Кн1»Кн2) і одна кнопка СТОП (КнЗ), два червоних ліхтаря (Лн2^Лн4), які сигналізують про знаходження пакета напрямних на границях кутів наведення і в зоні обходу кабіни, два синіх ліхтаря для сигналізації включення (виключення) електроприводу ВН і ГН (Лн1,ЛнЗ) та лампочка живлення (Лн5).

Пульт управління призначений для формування сигналів управління, пропорційних до кута повороту маховика, що задасться оператором-навідником.

Складається з двох ручок управління в зборі, кришки, двох потенціометрів (КЛ,К2).

На виході потенціометрів формується напруга сигналів наведення як функція від кута повороту маховика: Uнав = f(α вн,гн).

При Uнав≠0 електромагнітні муфти (ЕМ 10,15) спрацьовують, ПдЧ та ПЧ розгальмовуються.

Релейні підсилювачі (типу РП-5) служать для керування роботою ЕМП за сигналами наведення і зворотних зв’язків.

Являють собою трьохпозиційні поляризовані реле (Р7,Р9), складаються з двох обмоток (основної і додаткової), рухомого якоря (Я) і нерухомих контактів (Л-лівого, П-правого).

Замикання контактів залежить від полярності сумарного сигналу в обох обмотках: Uрп = Uнав ±Uзз.

Чутливість реле складає > 0,3 В, а частота спрацьовування досягає 25-30 Гц, за що РП називають вібраційним.

Електромашинний підсилювач (ЕМП) служить для підсилювання струмових сигналів управління і забезпечення роботи виконувальних двигунів (ВД). Являє собою комбіновану машину. Складається з двигунової (привідної) і генераторної частини, розташованих на спільному валу.

Привідний двигун ЕМП — постійного струму, з паралельним збудженням (М7 ,М8 ), потужність 3 кВт і частотою обертання валу 5000 обертів за хвилину. Живлення від бортмережі через пускові резистори в колі ротора (R13, R14). Генератори ЕМП двокаскадні, постійного струму, з незалежним збудженням.

Мають типові ротори (М7, М8), а статори складаються з декількох обмоток: ОУ1,ОУ2 — для керування, ОУЗ — зворотного зв’язку, ОК — компенсації реакції якоря, ПО — підмагаічування і ДО додаткових полюсів.

Щитковий механізм ЕМП складається з двох пар щіток (горизонтальні — короткозамкнуті, вертикальні -для підключення навантаження). На виході генератора ЕМП формується напруга Uвих <: 100…110 В, полярність якої залежить від підключення до бортмережі (контактами РП) обмоток ОУ1 або ОУ2, що мають зустрічну намотку.

Вихідна потужність ЕМП складає 2,5 кВт, коефіцієнт підсилювання — до 2000.

Вони виконані в металевому корпусі, мають високу надійність роботи, міцну конструкцію.

Виконувальні двигуни (типу МІ-22М) служать для приведення в дію механізмів наведення.

Вони с двигунами постійного струму з незалежним збудженням і якорним управлінням (М9, М14). Обмотки збудження живляться від бортмережі, а напруга управління подається з виходів ЕМП. Споживна потужність двигунами складає 2,2 кВт, к.к.д. 80%, частота обертання -до 4000 обертів за хвилину.

Допоміжні елементи:

— блок-контактори — для підготовки кола вмикання привідних двигунів ЕМП. Являють собою мікровимикачі (4-В,16-В);

— елементи усунення ЕРС самоіндукції в обмотках ОУ1, ОУ2 при їх переключенні (іскрогасіння на контакторах РП), складаються з напівпровідникових діодів Д1-Д4 і резисторів R1-R4, включених паралельно;

— елементи запобігання кіл бортмережі, складаються з Пр1, Пр2,Д5,Д7;

— елементи захисту електроприводів ВН і ГН (6-Р11, 6-Р12, 6-R15, 6-КЛ6, 6-Р13, 6-Р14);

— при злипанні контактів РП на одну з обмоток управління подається постійна напруга, різко збільшується Uвих ЕМП. Коли Uвих досягає 160 В, спрацьовує Р11 і своїми контактами замикає коло живлення Р12, яке спрацьовує і стає на самоблокування доти, поки не виключиться електропривод;

— конденсатори для згладжування пульсацій Uвих ЕМП в колах обмоток ОУЗ-С1 (ВН), С2 (ГН);

— контактні розйоми для комутації елементів схеми.

Для забезпечення стабільної роботи електроприводів в основних режимах схеми використовуються зворотні зв’язки (33) різного типу.

Негативний зворотній зв’язок (НЗЗ) — за частотою обертання ротора ВД. Здійснюється за рахунок проти ЕРС (Ея пр), що знімається з якоря ВД — компенсує сигнал Uнав = ξ(α) в обмотці РП. В результаті РП працює періодично вмикаючись і вимикаючись, що забезпечує пуск і вивід на номінальний режим ВД.

Позитивний зворотній зв’язок (ПЗЗ) — за струмом управління ЕМП (по Іу). Забезпечується за рахунок дії Іу, індукованого в обмотці ОУ3 і протікаючого по обмотці РП, впливає на чутливість, а значить і на частоту спрацьовування реле. В результаті відбувається згладжування різких коливань швидкості обертання ротора ВД.

Гнучкий негативний зв’язок — за вихідною напругою ЕМП. Здійснюється зниженням пульсацій Uвих за рахунок заряджання (розряджання) конденсаторів C1 і C2 в колі ОУ3. В результаті забезпечується плавність пуску і гальмування ВД. Крім того, НЗЗ дозволяє запобігти вільному ходу електроприводів.

Всі вищеназвані 33 забезпечують стабільність роботи електроприводів, підвищують надійність і зручність в наведенні.

Принцип дії електроприводу.

Електроприводи ВН і ГН БМ-21 виконані за системою «генератор-двигун» (ГД) з вібраційним підсилювачем і потенціометричним управлінням. Як підсилювач потужності використовується ЕМП.

Блок-схема електроприводу приведена на рис. 3.2.

Кожний з приводів вертикального і горизонтального наведення включає пристрої:

— задавальний;

— підсилювальний;

— виконувальний;

— стабілізуючий.

Задавальний пристрій виробляє управляючу напругу і складається з потенціометра і дільника напруги.

Підсилювальний пристрій призначений для підсилення управляючої напруги, виробленої задавальним пристроєм, необхідної для спрацювання виконувального пристрою.

Підсилювальний пристрій складається з:

— релейного підсилювача (поляризоване реле РП-5);

— електромашинного підсилювача (ЕМП – 12ПМ).

Релейний підсилювач спочатку підсилює управляючу напругу, а ЕМП підсилює її за потужністю, щоб забезпечити роботу виконувального пристрою.

Виконувальний пристрій призначений для безпосереднього наведення пакета напрямних БМ в горизонтальній і вертикальній площинах. Виконувальним пристроєм в системі служать виконувальні двигуни МІ-22М, які приводять в дію механізми наведення.

Стабілізуючий пристрій призначений для роботи в усталеному режимі привода, зменшення часу розгону і гальмування привода (форсування перехідних процесів), а також для забезпечення сталих малих швидкостей наведення.

Стабілізація роботи привода здійснюється шляхом подачі в виконувальний пристрій напруги НЗЗ, величина якої пропорційна швидкості обертання виконувального двигуна.

Для наглядності роботи стабілізуючого пристрою розглянемо спрощену принципіальну схему електроприводу, показану на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Спрощена принципіальна схема електроприводу.

Напруга НЗЗ знімається з потенціометра R2 між точками кола: якір електромагнітного підсилювача — якір виконувального двигуна.

Для стабілізації використовується також гнучкий 33 за вихідною напругою ЕМГТ Uвих емп, здійснений за допомогою конденсатора С в колі додаткової обмотки поляризованого реле ОР2 і додаткової обмотки генератора ЕМП ОУЗ.

При наведенні пакета напрямних БМ привод працює наступним чином.

При повороті маховика пульта управління повзунок потенціометра R1 зміщується відносно нейтрального положення. На основну обмотку ОР1 поляризованого реле подається управляюча напруга і через неї протікає струм, оскільки обмотка включена між повзунком потенціометра і нерухомим хомутиком RЗ, які мають в цьому випадку різний потенціал.

Величина управляючої напруги Uупр тим більша, чим більший кут α відхилення маховика пульта управління від нейтрального положення, а полярність управляючої напруги залежить від напрямку повороту маховика. Таким чином, величину управляючої напруги можна записати, як функцію від величини кута повороту маховика пульта управління: Uупр = F (α).

Струм, що протікає в обмотці ОР1 вібраційного підсилювача, викликає притягування якоря Я до контакту Л або П в залежності від того, куди зміщений повзунок потенціометра R1 вверх чи вниз від нейтрального положення. Якір замикає коло живлення відповідної обмотки ОУ1 або ОУ2 ЕМП. Підсилювач збуджується, і на його виході з’являється напруга , яка подається на якір виконувального двигуна. В колі якір ЕМП — якір виконувального двигуна з’являється струм, який викликає обертання ротора виконувального двигуна (ВД).

У процесі розгону в якорі ВД з’являється і поступово зростає протиелектрорушійна сила (проти ЕРС) Е. Напруга 33 від точок «а» і «б» починає діяти на основну обмотку ОР1 зустрічне з управляючою напругою. У процесі розгону виконувального двигуна результуюча напруга і струм в основній обмотці ОР1 поляризованого реле зменшуються, оскільки Uрп = Uнав — Uзз.

Коли швидкість обертання ротора виконувального двигуна досягає певного значення, то згідно рівняння електричної рівноваги двигуна U=Ія *Rя+Е, деЕ=CФω , Ія — струм якоря; Rя — опір якоря (єопзї);

С — конструктивний коефіцієнт двигуна;

Ф — магнітний потік в обмотці якоря;

ω- частота обертання ротора двигуна.

Проти ЕРС (Е == Uзз ) досягає такого значення, при якому напруга Uрп на основній обмотці ОР1 поляризованого реле стане меншою 0,3 В, а значить контакти поляризованого реле розмикаються, тобто якір установиться в нейтральне положення.

При цьому обмотка управління ОУ1 (ОУ2) ЕМП відключається від джерела живлення, а швидкість обертання ротора виконувального двигуна починає зменшуватись, оскільки зменшується напруга на виході ЕМП Uвих емп.

Зі зменшенням швидкості обертання ротора виконувального двигуна зменшується проти ЕРС Е виконувального двигуна, а значить і напруга зворотнього зв’зку Uзз. Сумарна напруга Uрп, діюча на основну обмотку ОР1 поляризованого реле, зростає. Невелике збільшення напруги викликає повторне замикання контактів реле, через які знову підключаються обмотки управління ОУ1 (ОУ2) до джерела живлення.

Струм в ній, напруга ЕМП і швидкість обертання ротора виконувального двигуна знову збільшуються доти, доки знову не відбудеться розмикання контактів поляризованого реле.

Подібний цикл роботи буде повторюватись весь час, поки маховик пульта управління (повзунок потенціометра R1) буде в незмінному положенні, зміщеному відносно нейтрального.

Таким чином, дією зворотного зв’язку за швидкістю здійснюється вібрація якоря поляризованого реле. Внаслідок цього напруга ЕМП Uемп і швидкість обертання (n) ротора виконувального двигуна коливаються біля деякого середнього значення.

При збільшенні кута повороту маховика пульта управління повзунок потенціометра R1 переміститься так, що управляюча напруга, прикладена до основної обмотки ОР1 поляризованого реле, збільшиться, контакти поляризованого реле при цьому залишаються замкнутими.

Струм в обмотці управління, напруга ЕМП і швидкість ротора ВД збільшуються. Внаслідок зростання швидкості ротора ВД напруга 33, діюча на основну обмотку ОР1 реле зменшить на ній Uрп <0,3 В, контакти поляризованого реле розімкнуться і почнеться їх вібрація. Напруга ЕМП і швидкість n ротора ВД змінюються біля нового середнього значення.

Таким чином, змінюючи кут α повороту маховика пульта управління, можна задавати швидкість обертання ротора ВД.

В системі є додатковий зворотній зв’язок за струмом управління ЕМП Іу. Він задається за допомогою додаткової обмотки управління ОУЗ ЕМП і додаткової обмотки ОР2 поляризованого реле Р1. Вони з’єднані між собою, як показано на мал.. 3.3.

Діє цей зворотній зв’язок наступним чином.

Всі обмотки управління генератора ЕМП знаходяться на його полюсах і зв’язані з поздовжнім магнітним потоком.

Якщо одні з контактів РП замкнуті, то одна з обмоток управління ЕМП з’єднується з джерелом живлення, і в ній збільшується струм, а значить збільшується і поздовжній магнітний потік ЕМП. В обмотці ОУ1 (ОУ2) він індукує ЕРС самоіндукції.

Ця ЕРС наводить в обмотці ОУЗ ЕМП струм який проходить по додатковій обмотці ОР2 поляризованого реле, утворює намагнічуючу силу, діючу протилежно намагнічуючій силі основної обмотки ОР1 поляризованого реле.

Загальний магнітний потік обмоток реле зменшується, контакти релейного підсилювача розмикаються, і обмотки ОУ1 (ОУ2) ЕМП відключаються від джерела струму. Струм в них починає зменшуватися разом з поздовжнім магнітним потоком ЕМП, що приводить до зміни напрямку ЕРС самоіндукції в обмотках управління ОУ1 (ОУ2).

Отже, намагнічуючі сили обох обмоток ОР1 і ОР2 реле співпадають за напрямком, загальний магнітний потік обмоток реле збільшується, і контакти поляризованого реле знову замикаються. Таким чином, при наявності ПЗЗ по Іу коливання якоря реле наступають слідом за коливанням струму в обмотці управління ЕМП.

Кожна зміна струму управління проходить раніше зміни швидкості обертання ротора ВД.

Тому частота вібрації реле значно збільшується, коливання струму управління стають найбільшими ( коливання напруги ЕМП будуть меншими), а коливання швидкості обертання ротора ВД практично непомітні. При наявності ПЗЗ за Іу НЗЗ за швидкістю при розгоні двигуна визначає момент початку вібрації реле.

Отже, швидкість обертання визначається тільки положенням повзунка потенціометра управління, тобто кутом повороту маховика пульта управління.

Зміщення повзунка потенціометра R1 відносно середньої точки в ту чи іншу сторону визначає полярність напруги, що подається на основну обмотку ОР1 поляризованого реле, а, отже, і напрямок обертання ротора ВД. При зміні напрямку повороту маховика ПУ замикаються контакти «Л» і «Я» або «П» і «Я» реле.

До джерела струму підключаються обмотки ОУ1 (ОУ2) ЕМП, полярність змінюється на зворотну і проходить реверс ВД. Застосування НЗЗ за швидкістю обертання ротора ВД на РП значно скорочує тривалість пуску і гальмування ВД. Дійсно, при розгоні у початковий момент напруга 33 за швидкістю відсутня, і на обмотці управління ЕМП діє повна напруга джерела струму, яка значно більша, ніж це необхідно для збудження генератора ЕМП до номінальної напруги.

При гальмуванні ВД перехідний процес сильно форсується.

Якщо повзунок потенціометра управління R1 встановити в нейтральне положення, то управляюча напруга з нього на основну обмотку ОР1 поляризованого реле подаватись не буде, а напруга НЗЗ, що знімається з якоря ВД, діє доти, поки він обертається по інерції.

Струм в обмотці ОР1 РП змінює напрямок — контакти перезамикаються (наприклад, якщо до цього якір підключався до контакту «П», то при перезамиканні він підключається до контакту «Л»). А, значить, до джерела живлення підключаються відповідно ОУ1 або ОУ2 генератора ЕМП, які мають зустрічне включення, а значить їх магнітні потоки мають протилежні напрямки.

Полярність напруги ЕМП змінюється, і він збуджується до значної напруги, оскільки до зупинки ВД одна з обмоток ЕМП залишається з’єднаною з джерелом струму. ЕРС ЕМП і ЕРС ВД діють однаково і виробляють в колі «якір ЕМП — якір ВД» струм, в декілька разів більший від номінального. Гальмування ВД відбувається дуже швидко.

Напруга НЗЗ за швидкістю (n) обертання ротора ВД, яка надходить на основну обмотку ОР1 поляризованого реле від поперечних щіток ЕМП, знімається не повністю. Частина його гаситься на опорі потенціометра R1 пульта управління.

При відхиленні повзунка цього потенціометра на мінімальний кут від нейтрального положення на обмотку ОР1 подається найбільший відсоток напруги 33 Uзз.

При встановленні повзунка потенціометра в крайнє положення від нульового відсоток напруги 33 зводиться до мінімуму. Внаслідок регульованої напруги НЗЗ вдається отримати необхідну залежність швидкості наведення пакета напрямних БМ від кута повороту маховиків пульта управління, а значить : діапазону малих швидкостей відповідає більша частина кута повороту маховиків пульта, тобто збільшений діапазон малих швидкостей наведення.

Скорочення часу перехідних процесів здійснюється в процесі регулювання швидкості, тобто при переході з однієї швидкості на другу. Для усунення автоколивань в системі, які можуть бути викликані зовнішнім збуренням, в схемі передбачений гнучкий НЗЗ за вихідною напругою ЕМП Uвих емп.

Цей зв’язок здійснений за допомогою конденсатора С, який послідовно з додатковою обмоткою ОУЗ ЕМП і додатковою обмоткою ОР2 РП підключений до виходу ЕМП. При наведенні (повзунок потенціометра R1 зміщений з середньої точки) конденсатор С заряджений до напруги ЕМП Uвих емп.

Струм у колі додаткової обмотки ОР2 поляризованого реле відсутній. При підвищенні напруги на виході ЕМП конденсатор С починає підзаряджатися. Це викликає появу струму в колі обмотки ОР2, протидіючу намагнічуючій силі основної обмотки ОР1. Контакти реле залишаються розімкненими.

Зростання напруги ЕМП уповільнюється. Чим швидше відбувається це зростання, тим більший струм утворюється в колі конденсатора С, тим більше контакти реле залишаються розімкненими, а, отже, буде сильніша протидія наростанню напруги ЕМП.

При зменшенні напруги на виході ЕМП, коли вона стає меншою, ніж напруга на обкладках конденсатора Є, починається розряд конденсатора. В цей час струм протікає по обмотці ОР2 реле в зворотному напрямку. Намагнічуюча сила обмотки ОР2 складається з намагнічуючою силою обмотки ОР1.

Контакти реле залишаються замкнутими. Зменшення напруги ЕМП уповільнюється.

Таким чином, при виникненні коливань напруги ЕМП в додатковій обмотці ОР2 РП з’явиться змінний струм, протидіючий коливанням напруги ЕМП. Ступінь протидії тим більший, чим більша швидкість зміни напруги ЕМП.

Дія електроприводів (за принциповою схемою рис.3.4. додаток 1).

Перед наведенням пакета напрямних БМ-21 з метою підготовки електроприводів до роботи необхідно виконати наступні операції:

— включити живлення і проконтролювати по загоранню лампочок ЛнЮ (в кабіні) і Лн5 на панелі управління;

— важіль двохходового крану встановити в положення «БОЕВОЕ». При цьому ПЧ і ПдЧ розстопориться і замкнуться контакти 4-В і 16-В в колах електроприводів ВН і ГН;

— натиснути на кнопку Кні (ВН), а потім на кнопку Кн2 (ГН) або навпаки. Одночасне включення обох кнопок не рекомендується в зв’язку з можливим перевантаженням бортмережі. При цьому живлення подається на 6-Р1, 6-РЗ, утримуюча обмотка розблокується і загальний струм знизиться до номінального значення. Ці контактори підключають живлення до слідуючих кіл:

а) обмоток збудження ВД (М14-03, М9-03) і привода ЕМЩМ7-03, М8-03);

б) якірних обмоток привода ЕМП (М7, М8) через пускові резистори 6-R13, 6-R14;

в) пускової обмотки контакторів 6-Р2, 6-Р4, які спрацьовують через деякий час; Проходить розгін привідного двигуна ЕМП на протязі 3-4 секунд, при цьому струм якірної обмотки зменшується за рахунок збільшення проти ЕРС, а значить збільшується струм живлення контактора 6-Р2 (6-Р4). В результаті цей контактор спрацьовує подібно першому і своїм замкнутим контактом блокує пусковий резистор 6-R13 (6-R14), загоряється лампочка Лні (ЛнЗ);

г) дільника напруги 6R5, 6R12;

д) потенціометру 23-R1, 23-R2 пульта управління;

е) повзунка контактного пристрою 23-Кп1, 23Кп2;

ж) нормально розімкнутих контактів реле 6-Р8, 6-Р10;

з) через 22-R2, 22-R4 до кола сигнальних лампочок Лн2, Лн4, які загоряються, пакет напрямних знаходиться в похідному положенні.

Через 8-10 секунд обидва приводи будуть готові до роботи наведення пакета напрямних.

Робота електроприводів відбувається в одному із трьох режимів:

— режим пуску ВД;

— усталений режим ВД;

— режим зупинки (гальмуючий режим) ВД. Так як два електроприводи подібні, розглянемо дію електроприводу ВН.

Режим пуску ВД

За допомогою потенціометричного датчика 23-R1 ВН виробляється напруга Uнав, полярність якої залежить від положення маховика ПУ. Напруга наведення подається на основну обмотку РП 6-Р7. При Uнав> 0,3 В РП спрацьовує і підключає ОУ1 (ОУ2) ЕМП до бортмережі.

Ці обмотки мають зустрічну намотку, а значить в них виробляються магнітні потоки протилежних напрямків. В результаті на виході ЕМП формується напруга Uвих < 110 В, полярність якої визначається напрямком магнітних потоків ОУ1 (ОУ2).

Напруга подається на якірну обмотку ВД, з урахуванням наявного збудження; при цьому забезпечується форсований розгін двигуна.

При Uнав ≠ 0 за рахунок наявності залишкової намагніченості полюсів ЕМП може виникнути самохід приводу (некерована робота). Для запобігання цього негативного явища використовується НЗЗ за Uвих. Ця напруга, протифазна до свого знаку, підключає обмотки ОУ1 (ОУ2) за допомогою контактів РП, що забезпечує розмагнічення полюсів ЕМП.

Усталений режим ВД.

При обертанні ротора ВД, з його якірної обмотки знімається проти ЕРС Ея.пр. = ξ (n), яка підключається в протифазі з напругою Uнав до основної обмотки РП, тобто створюється негативний зворотній зв’язок за частотою обертання ротора ВД.

Коло НЗЗ за частотою обертання ротора ВД:

«+» 7-R1 ― R М14 ― ОУЗ-М7 ― 23-R1 ― н.р.к-Р8 ― Осн.обм.6-Р7 ― “-”7-R1.

В результаті напруга, необхідна для спрацювання РП (Uнав — Ея.пр. > 0,3 В), змінюється і РП працює перериваючись.

З цього випливає, що в залежності від сигналу Унав = (α) можна отримати різну частоту обертання ротора ВД (n). Однак створена в розглянутому випадку частота обертання ротора n буде носити коливальний характер n = ξ (α) ± Δn.

Амплітуда колихань Δп з урахуванням інерційних властивостей двигуна може досягти значних величин.

Це зменшує точність наведення пакета напрямних, викликає нестабільність роботи електроприводів, швидкий знос системи. Зменшення цих негативних явищ забезпечується підвищенням частоти спрацювання РП за рахунок ПЗЗ за струмом.

Коло ПЗЗ за Іу : «+»ОУЗ-М7 ― поздовжні щітки ЕМУ М7 ― 6-С1 — дод.обм.6-Р7 ― «-» ОУЗ―М7 або навпаки.

Струм Іу, індукований в обмотці ОУЗ (за рахунок взаємоіндукції з ОУ1,2), протікає по додатковій обмотці РП і підвищує його чутливість, тобто прискорює процес замикання (розмикання) контактів РП.

В результаті частота спрацювання РП збільшується до 20-30 Гц, а Δn зменшується до 0.

Робота електроприводів з урахуванням блокіровок.

1). 11-ВЗ. При підйомі ПдЧ БМ на кут, більший 14 градусів, спрацьовує мікровимикач 11-ВЗ обмежувача кутів ВН. Його контакти в колах сигналізації розмикаються і лампочка Лн2 гасне, сигналізуючи про вихід пакета напрямних із зони обходу кабіни. Другий контакт 11 -В 3 замикається;, шунтуючи через нормально замкнутий контакт 11-В4 резистори 6-R6 і 6-R7. При цьому максимальному відхиленні маховика пульта управління відповідає максимальна кутова швидкість наведення до 5 градусів за секунду. Одночасно в схемі управління привода ГН замикається контакт 11-ВЗ, підключається електропривод наведення пакета напрямних в горизонтальній площині.

2). 11-В4. При підйомі ПдЧ БМ більше кута 50 градусів перемкнуться контакти 11-В4 і введеться додатковий опір 6-R7 в обмотці РП. Керуюча напруга на обмотці реле 6-Р7 зменшується, і відповідно зменшується швидкість обертання ротора виконувального двигуна М14.

3). 11-В5. Обмеження електроприводу при вертикальному наведенні при куті 53 градуси 30 хвилин спрацьовує мікровимикач 11-В5, загоряється лампочка Лн2, а другий контакт 11 -В5 розриває коло живлення реле 6-P8, МЕ15, а, значить, гальмується ВД М14.

4). 11-В2. В зоні ± 38 градусів при куті менше 12 градусів спрацьовує контакт 11-В2, розриває коло живлення 6-Р8. При знаходженні ПдЧ в даній зоні одні контакти замкнуті 5-В1, а другі розімкнуті (як показано на схемі). При опусканні на кут 14 градусів спрацьовує 11-ВЗ, відключаючи привід ГН.

5). 11-В1. Поза зоною при куті 1 градус 30 хвилин спрацьовує 11-В1 і розриває коло живлення 6-Р8, МЕ15, а, значить, гальмується ВД М14.

6). 5-В2. Обмеження електроприводу при горизонтальному наведенні при куті 67 градусів 30 хвилин (справа) спрацьовує мікровимикач 5-В2, загоряється лампочка Лн4, а другим кінцем розриває коло живлення 6-Р 10 і МЕ 10, а, значить, гальмується ВД М9.

7). 5-ВЗ. При куті в горизонтальній площині (зліва) 99 градусів 30 хвилин спрацьовує мікровимикач 5-ВЗ, а другим кінцем розриває коло живлення 6-Р10 і МЕ10, а, значить, гальмується ВД М9.

Режим зупинки ВД.

Після відпрацювання приводами заданих кутів наведення потенціометри ПУ встановлюють у нейтральне положення.

Сигнал Uнав зникає, а сумарна напруга в основній обмотці РП (Uнав — Ея.пр.) змінює полярність. В результаті контакти РП і обмотки ОУ1, ОУ2 переключаються. У ЕМП виникне перезбудження, його напруга Uвих змінить знак. Це приведе до різкого гальмування ВД. Для забезпечення плавного гальмування (пуску) і стійкості приводів в цьому режимі вводиться гнучкий НЗЗ по вихідній напрузі ЕМП. Забезпечується він демпфуванням різких змін Uвих ЕМП за рахунок заряджання i розряджання конденсатора С1 в колі обмотки ОУ3.

Коло заряджання С1:М7-ЕМУ ― «+»С1 ― «-«С1 ― д.о.6-Р7 ― ОУЗ-М7 ― М7-ЕМУ.

Коло розряджання С1:«+»С1 ― М7-ЕМУ ― ОУ3-М7 ― д.о.6-Р7 ― «-«С1.

Розглянуті режими роботи можна показати графічно на мал. 3.5.

З даного графіку видно, що використання 33 дозволяє суттєво згладити пульсацію і різку зміну частоти обертання ротора ВД. 33 підвищує стійкість роботи електроприводів, поліпшує іх експлуатаційні властивості, збільшує точність і надійність системи наведення. Рис 3.5

Експлуатація і обслуговування електроприводів системи наведення

Електропривід є типовим зразком сучасної електромашинної автоматики.

При експлуатації електроприводів необхідно, виконувати умови і заходи техніки безпеки, вказані в інструкції в експлуатації БМ-21. Перед роботою вивчити технічний опис, знати обладнання, розташування його на матеріальній частині і взаємодію всіх електромашин і їх елементів.

Перевірити стан електрообладнання (справність розйомів, електропровідників, кнопок і т.п.).

Проконтролювати по вольтметру напругу живлення бортмережі. Включити систему тільки по відповідній команді, для цього необхідно:

— включити живлення;

— натиснути кнопку ВН (ГН);

— через 3-5 секунд включити кнопку ГН (ВН);

— проконтролювати загоряння сигнальних лампочок.

В процесі роботи необхідно контролювати відсутність перешкод обертаючим пристроям.

Виконувати вимоги електробезпеки:

— не відкривати блоки та вузли системи в процесі їх роботи або під напругою;

— не знаходитися в зоні дії рухомих предметів;

— в процесі роботи або під напругою не проводити навіть невеликий ремонт або обслуговування обладнання;

— виконувати загальні вимоги в поводженні з електротехнічними пристроями або агрегатами.

При експлуатації системи передбачені різні види обслуговування:

— контрольний огляд (КО);

— кожнедневне обслуговування;

— технічне обслуговування ТО-1 і ТО-2.

Терміни проведення і обсяги робіт по обслуговуванню вказані технічній документації, інструкції на БМ-21 та в керівних документах по організації обслуговування озброєння і техніки в Збройних Силах.

Перевірка електроприводу наведення проводиться в такій послідовності:

— включити станцію живлення;

— включити електроприводи ВН і ГН.

Упевнитися в нормальній роботі електроприводу вертикального наведення, повертаючи маховик ВН пульта управління почергово обидві сторони, не відпускаючи його.

При повертанні маховика ПдЧ повинна рухатися, при відпусканні маховика вона повинна зупинитися, так як маховик повинен різко повернутися в середнє положення, а, значить, сигнал управління зникає.

Упевнитися в нормальній роботі електроприводу ГН аналогічно приводу ВН.

Перевірити можливість наведення в вертикальній і горизонтальній площинах, працюючи одночасно обома маховиками пульта управління. Перевірити плавність наростання кутової швидкості наведення.

При повільному повороті маховиків ВН і ГН з середнього положення в крайнє (в обидві сторони почергово), кутова швидкість наведення пакета напрямних повинна плавно збільшуватись.

При загоранні червоних лампочок Лн2 (ВН), Лн4(ГН) на панелі управління ПдЧ і ПЧ повинні гальмуватись.

КОЛА СТРІЛЬБИ БМ-21.

Призначення, склад та розміщення елементів кіл стрільби (за функціональною схемою (рис. 4.1)).

Кола стрільби призначені для забезпечення почергового спрацювання електропідпалювачів реактивних снарядів.

Ведення вогню може проводитися в ручному або в автоматичному режимі, як з кабіни, так і на відстані до 60 м, за допомогою виносної котушки.

Схема кіл стрільби забезпечує роботу БМ-21 у всіх необхідних режимах. Вона складається з:

— струморозподільника (СР);

— блока формування імпульсів (БФІ);

— релейного блока (РБ);

— виносної котушки (ВК);

— джерела живлення (ДЖ);

— допоміжних елементів.

Рис. 4.1. Функціональна схема кіл стрільби.

2. Призначення, будова і принцип дії вузлів у колах стрільби.

Струморозподільник служить для подачі імпульсів струму силою 2 А і частотою 2 Гц на електропідпалювачі (ЕП) снарядів, згідно з сигналами управління.

Складається з:

— крокового шукача (КШ), який с багатопозиційним електромагнітним реле з одним рухомим і 45 нерухомими контактами;

— перемикача режимів роботи В1;

— кнопки «ПУСК» Кн1;

— кнопки «КОНТРОЛЬ ЖИВЛЕННЯ» Кн2 разом з сигнальною лампочкою ЛІ;

— допоміжних елементів (кнопка аварійної роботи В2,

запобіжник Пр, з’єднуючі розйоми).

Блок формування імпульсів (БФІ) забезпечує автоматичне спрацювання КШ з частотою 2 Гц і формує імпульси силою струму 2А. Складається з :

— задаючого генератора, зібраного по типовій схемі автоколивального мультивібратора на транзисторах ПП1,ПП2;

— підсилювач потужності (струму), зібраного на транзисторі ППЗ з релейним навантаженням Р4;

— блока резисторів КЗ-К5 для калібровки струму силою 2А;

— допоміжних елементів (резисторів регулювання К11, згладжувальних конденсаторів С1-С4, діодів розв’язки сигнальних кіл Д7-Д11, з’єднувальних розйомів).

Релейний блок (РБ) служить для комутації електричних кіл при роботі з виносною котушкою. Складається з :

— електромагнітних реле Р1-РЗ;

— розв’язуючих діодів Д1,Д2.

Виносна котушка (ВК) служить для забезпечення дистанційного управління роботою кіл стрільби БМ-21. Складається з:

— електромагнітного індуктора, який являє собою синхронний

генератор змінного струму і який подає живлення на релейний блок;

— міст випрямлення на діодах ДЗ-Д6 для випрямлення струму індуктора;

— перемикача роду роботи ВЗ;

— котушка двохпровідного кабелю довжиною 60 м;

— додаткові елементи (лампочка Л2-для контролю живлення, обмежуючий резистор К2 і розйоми).

Джерело живлення (ДЖ) є кислотний акумулятор типу 6СТН-140М з вимкненим перемикачем В-6 (маса), служить для електроживлення схеми кіл стрільби і електропідпалювачів снарядів.

Дія кіл стрільби під час перевірок та пусків снарядів ( за принциповою схемою (рис.4.2)).

Схема кіл стрільби може працювати в одному з наступних режимів :

— управління з кабіни поодиночного або автоматичного вогню;

— дистанційного управління поодинокого або автоматичного вогню;

— аварійної ситуації.

Рис. 4.2 Принципіальна схема кіл стрільби БМ-21

УПРАВЛІННЯ РОБОТОЮ 3 КАБІНИ БМ-21.

Здійснюється шляхом виконання наступних операцій. Включити живлення перемикачем В6. Проконтролювати наявність напруги по засвічуванню лампочки ЛІ, при натискуванні кнопки КН2. Блок-схема включення ЛІ :

+(ДЖ)→Ш1-1→Пр→КН2 6-2→ →Ш4;5-8→Р1 1-3-Ш5; 4-7→І

За допомогою перемикача В1 встановити режим проведення вогню «ОДИН.» або «АВТОМ.».

ПООДИНОКИЙ ВОГОНЬ .

Для проведення поодиноких пострілів встановити В1 в положення «один, натиснути кнопку КН1 “ПУСК». Напруга живлення з акумулятора подається на обмотку КШ і на підсилювач потужності БФІ. Р4 спрацьовує, струм з ДЖ через контакти 1-2, 7-8 i резистори RЗ-R5 надходить на рухомий контакт КШ, а далі на відповідний ЕП. Здійснюється постріл, снаряд сходить з напрямних. Після відпускання кнопки КН1 з обмотки КШ знімається струм і його храповик переміщує рухомий контакт на наступний нерухомий, схема готова до наступного пострілу.

АВТОМАТИЧНИЙ ВОГОНЬ.

Для автоматичного виконання необхідної кількості послідовних пострілів перемикач В1 встановлюється в положення «АВТОМ,». На струморозподільнику задається необхідна серія пострілів встановленням стопорного пристрою на КШ.

При нажиманні кнопки КН1 живлення подається на емітери транзисторів ПП1, ПП2. Спрацьовує мультівібратор (ƒ = 2Гц), а значить синхронно спрацьовує реле Р4 і КШ .

В результаті проходить серія пострілів, до зупинки рухомого контакту КШ стопорним пристроєм. Після закінчення пострілів кнопка КН1 ВІДПУСКАЄТЬСЯ, з схеми знімається напруга.

Блок-схема проходження сигналу при проведенні пострілу:

ДИСТАНЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ.

Дистанційне управління здійснюється за допомогою виносної котушки, що підключається до розйому №2. Перед роботою (до розмотування кабелю котушки) необхідно включити живлення (В6) і перевірити справність електричних кіл .

Для цього необхідно натиснути кнопку КН2, лампочка Л2, яка знаходиться на виносній котушці, засвітиться. ЛІ на СР не світиться, оскільки спрацьовує реле Р1, яке самоблокується, відключається коло ЛІ і підключає Л2.

Блок схема включення Л2 :

ПООДИНОКИЙ ВОГОНЬ

Після розмотування на необхідну відстань кабелю котушки, перемикач ВЗ СТАВИТЬСЯ в положення «ОДИН.».

Для здійснення пострілів необхідно обертати ручку індуктора ВК. При цьому спрацьовує реле Р2 ЧЕРЕЗ діод Д1, яке комутує коло живлення обмотки і рухомого контакту КШ. Проходить постріл .

Після зупинки індуктора з реле Р2 знімається струм, а механізм КШ підготовляє коло для наступного пострілу.

Блок-схема проходження сигналу при проведенні пострілу:

АВТОМАТИЧНИЙ ВОГОНЬ.

Перемикач ВЗ встановлюється в положення «АВТОМ.» на ВК. При обертанні рукоятки індуктора спрацьовує реле Р3 через діод Д2 і підключає живлення до мультивібратора та підсилювача потужності. Подальша робота аналогічна пункту автоматичного вогню при управлінні з кабіни БМ-21.

Блок-схема проходження сигналу при проведенні пострілу:

АВАРІЙНА СИТУАЦІЯ.

При виході з ладу БФі можна вести поодинокі постріли за допомогою кнопки В2, контакти її комутують живлення через КШ на ЕП снарядів, аналогічно розглянутому режиму, поодинокий вогонь.

У випадку виходу з ладу основного ДЖ (акумулятора БМ-21), можна використати додаткове джерело напруги. Воно підключається до клем К1 і К2 розйому Ш4. Натискуванням кнопки В2 (аналогічно раніше розглянутому порядку) здійснюються поодинокі постріли.

Розглянута електрична схема кіл стрільби працює достатньо надійно і просто при виконанні необхідних вимог і технічного обслуговування, вказаних в інструкції по експлуатації БМ-21.

Перевірка кіл стрільби від струморозподільника проводиться в такій послідовності:

підготувати прилад для роботи з машини;
встановити індикатори на перші двадцять труб пакета напрямних бойової машини;
встановити заводну рукоятку в положення «20» по шкалі фіксаторного кільця;
встановити ключ у гнізді струморозподільника в положення «АВТОМ”.
повернути рукоятку важільної кнопки по напрямку стрілки до упору, утримуючи її в цьому положенні до засвічування лампи індикатора М20; при цьому повинні послідовно світитися лампи індикаторів на трубах з N 1 по N 20;
потім аналогічно перевірити проходження сигналів на трубах N21-40;
встановити заводну рукоятку в положення «20» фіксаторного кільця, а потім в положення «41»;
встановити ключ у гнізді струморозподільника в положення «ОД»;
повернути рукоятку важільної кнопки по напрямку стрілки до упору і утримувати її, доки не засвітиться лампа індикатора на відповідній трубі. Для того, щоб засвітилася лампа індикатора, важільну кнопку на положенні першої труби необхідно повернути два рази;
вийняти ключ з гнізда струморозподільника, встановити заводну рукоятку струморозподільника в нульове положення шкали фіксаторного кільця;
вимкнути В6;
закрити кришку струморозподільника;
зняти індикатори з труб пакета напрямних БМ-21.

БОЄПРИПАСИ ДО РСЗВ БМ-21.

Призначення, ТТХ, склад реактивного снаряда М-21 ОФ.

Снаряд М-21 ОФ застосовується для стрільби з БМ-21 і призначений для знищення живої сили та техніки противника.

довжина снаряда з підривачем 2870 мм;
вага спорядженого снаряда 66 кг;
вага вибухової речовини 6,4 кг;
вага порохового заряду 20,45 кг;
швидкість снаряда 690 м/сек.

Дальність стрільби	Кільце	Таблиця стрільби
Від 1,4 до 11,7	велике 112мм	ТС-74Б
Від 11,7 до 15,9	мале 90 мм	ТС-74Б
Від 15,9 до 20,127	без кільця	ТС-74

Тактико-технічні характеристики М-21 ОФ:

Стрільба на дальність до 5 км снарядом М»21 ОФ проводиться тільки в невідкладних випадках і тільки при відсутності своїх військ в напрямку стрільби з причини значного розсіювання снарядів.

Дозволяється стрільба в діапазоні температур від -40 до +50 градусів.

Реактивний снаряд М-21 ОФ (мал. 5.1) складається з:

— підривника (1);

— головної частини (2);

— ракетної частини (3).

Рис. 5.1. Реактивний снаряд М-21 ОФ.

Призначення, будова та дія головної частини снаряда М-21 ОФ.

Головна частина снаряда М-21 ОФ (рис. 5.2) призначена для ураження живої сили і техніки противника.

Рис. 5.2. Головна частина снаряда М-21 ОФ.

Складається з:

— корпусу (1);

— втулок з металевого листа (2);

— розривного заряду (3)

— детонаторної шашки (4) в залежності від типу ВР.

Головна частина мас внутрішню різьбу для з’єднання з підривачем, а з другої сторони — з корпусом ракетної частини. На ожівальній частині корпусу с циліндрична проточка, на яку надівається гальмівне кільце (велике або мале), для поліпшення кучності стрільби. Дія головної частини.

При зустрічі снаряда з перешкодою детонаційний імпульс від підривача передається шашці, далі розривному заряду або безпосередньо розривному заряду, якщо детонаторна шашка відсутня. Проходить підрив головної частини.

Призначення, будова і дія ракетної частини.

Ракетна частина (рис. 5.3) призначена для надання снаряда поступального руху снаряда і досилання головної частини до цілі. Складається з:

— порохового заряду (1);

— корпусу ракетної частини (2);

Рис. 5.3 Ракетна частина снаряду М-21 ОФ

Пороховий заряд призначений для надання заряду необхідної швидкості за рахунок використання газів згораючого пороху.

Він розміщується в корпусі ракетної частини снаряда у вигляді двох циліндричних шашок: головної і хвостової з центральним каналом.

Вони розділені проміжною діафрагмою (а) та сіткою (б), між якими знаходиться герметичний підпалювач (в), який має два електропідпальника (г), які через контакти (д) і електропровід (е) з’єднуються з контактним гвинтом труби.

Дані елементи показані на рис. 5.4.

Рис. 5.4 Діафрагма з сіткою та герметичний підпалювач

Корпус ракетної частини призначений для розташування в ньому порохового заряду і надання стабілізації снаряда в польоті. Складається з:

— головної труби (3);

— хвостової труби (4);

— блока стабілізатора (5) (рис. 5.5):

— хвостової діафрагми (6);

— переднього і заднього конуса (7);

— чотирьох лопастей стабілізатора (8);

— контактної кришки (9).

Блок стабілізатора реактивного снаряда.

Принцип дії ракетної частини.

При подачі імпульсів струму зі схеми кола стрільби на контактний сектор кришки снаряда, спрацьовують електропідпалювачі. Форс вогню передається на порохову насипку з димного пороху, а далі-на основний пороховий заряд. Утворені порохові гази зривають контактну кришку і починається їх витікання з сопла.

При досягненні реактивною силою необхідної величини ведучий штифт виходить з стопорного пристрою труби — починається рух снаряда. Зовнішній діаметр кільця, утримуючого лопасті в закритому положенні, більший внутрішнього діаметра труби, а значить кільце при переміщенні снаряда залишається за казенним зрізом труби.

Після вильоту снаряда з труби лопасті стабілізатора під дією пружин розкриваються і заходять в пази для фіксації. Для підтримання обертального руху снаряда на траєкторії лопасті стабілізатора поставлені під кутом до осі снаряда.

Призначення, будова та дія підривачів МРВ і МРВ-У.

Підривачі МРВ (рис. 5.6) і МРВ-У (рис. 5.7) призначені для надання початкового імпульсу розривному заряду головної частини снаряда при зустрічі з перешкодою.

Підривачі МРВ і МРВ-У головні, ударної дії, напівзапобіжникового типу з дальнім взведенням:

підривач МРВ на відстані 150-450 м від бойової машини;
підривач МРВ-У — після закінчення роботи ракетної
частини. Підривачі мають три положення установки:
на миттєву дію — «О»;
на фугасну дію з малим сповільненням — «М»;
на фугасну дію з великим сповільненням — «Б».

Підривачі з заводу відправляють встановленими в положення «О». Підривач МРВ-У має запобіжний ковпачок, який при стрільбі за будь-яких умов не знімається.

Будова та дія підривника МРВ-У.

Підривник МРВ-У (рис.5.6) складається з:

— корпусу (1);

— головки (2);

— запобіжникового механізму взведення;

— ударно-підпалювального механізму;

— встановлювально-уповільнюючого пристрою;

— детонуючого пристрою.

Корпус призначений для розташування елементів та механізмів підривника.

Головка призначена для розташування запобіжникового та ударного механізмів.

Запобіжниковий механізм взведення забезпечує безпеку при службовому поводженні, пострілі, в польоті на активній ділянці траєкторії і взведення його після закінчення роботи реактивного двигуна снаряда.

Механізм розміщується в головці і складається з:

— центральної втулки з штифтом (3);

— основи (4);

— гільзи з пружиною (5);

— повзуна з пружиною (6);

— фіксаторів (7);

— кульок (8).

Рис. 5.8. Підривач МРВ-У

Гільза своїм зигзагоподібним пазом входить в зачеплення з штифтом і утримується від переміщення з однієї сторони пружиною, а з другої — кулькою. Ударник утримується двома кульками, а повзунок жалом.

Ударно-підпалювальний механізм служить для приведення в дію підривника при зустрічі снаряда з перешкодою.

Складається з:

— ударного стержня з пружиною (9);

— ударника з жалом і пружиною (10);

— капсуля підпалювача (11);

— чашечки (12).

Встановлювально-уповільнюючий пристрій забезпечує встановлення підривача на необхідну дію.

Складається з:

— крана з обмежуючою кулькою (13);

— піджимної гайки (14);

— кільця (15);

— малого уповільнювача (16);

— двох великих уповільнювачів (17).

Детонуючий пристрій служить для перетворення променю вогню капсуля підпалювача (уповільнювачів) в детонаційний імпульс для підриву розривного заряду снаряда.

Складається з:

— капсуля детонатора (18);

— шашки (19);

— стакана (20).

Підривник має ущільнення за допомогою заливки стиків між головкою і мембраною, головкою і корпусом, корпусом і стаканом спеціальною ущільнюючою речовиною.

Головка на місці стику з корпусом має кільцевий підріз, який служить для підвищення надійності дії підривника при встановленні на сповільнення в несприятливих умовах зустрічі снаряда з ціллю.

Дія підривника МРВ-У.

Конструкція підривника забезпечує безпеку при поводженні, транспортуванні, падінні та пострілі.

Під дією короткочасних інерційних перевантажень, виникаючих у непередбачених випадках, підривник звестись не може, оскільки завдяки зигзагоподібному пазу гільза утримується штифтом і не може осісти швидко настільки, щоб викотилася кулька.

Після закінчення дії перевантаження гільза енергійно повертається пружиною в початкове положення.

У випадку самоспрацювання капсуля-підпалювача утворені гази заповнюють об’єм піджимної гайки і охолоджуючись при розширенні, не в змозі пропалити чашечку.

При пострілі гільза під дією сил інерції лінійного прискорення стискує пружину і, ковзаючи стінками зигзагоподібного пазу по штифту, осідає до упору в центральну втулку. Кулька викочується у порожнину головки.

Після закінчення роботи реактивного двигуна снаряда гільза під дією стиснутої пружини переміщується в розточку головки. При цьому отвори в центральній втулці відкриваються, і кульки конусом жала, підтискуваного пружиною виштовхуються в порожнину головки. Звільнений ударник переміщується до упору в ударний стержень, звільняючи жало з гнізда повзунка.

Повзун під дією пружини переміщується до упору в кільце. Фіксатори пружиною розсуваються в сторони і входять в пази основи, закріплюючи повзун в бойовому положенні. Підривник зведений.

При зустрічі з перешкодою ковпачок і мембрана руйнуються, різко штовхають ударний стержень, ударник з жалом, який наколює капсуль-підпалювач, при цьому виникає струмінь вогню, який пропалює чашечку і передається капсулю-детонатору:

— при встановленні на «О» — безпосередньо через центральний канал в крані і корпусі;

— при встановленні на «М» — через похилий канал в крані і малий сповільнювач;

— при встановленні на «Б» — через два дублюючих один одного великих сповільнювача.

Підрив капсуля-детонатора підсилюється шашкою детонатора і передається розривному заряду снаряда.

Призначення, основні характеристики та особливості будови МЗ-21.

Снаряд МЗ-21 призначений для створення масових пожеж на місцевості з сухим рослинним покриттям та з легкозапалювальними матеріалами з метою знищення матеріальних засобів, складів з боєприпасами і горючим, дерев’яних переправ та мостів, зайнятих противником.

Тактико-технічні характеристики МЗ-21:

— довжина снаряда з підривником, мм 2970

— вага спорядженого снаряда, кг 65,615

— вага головної частини, кг 17,8

— вага запалювальних елементів, кг 5,94

МЗ-21 відрізняється від М-21 ОФ тільки головною частиною снаряда. Використовується підривач ГДТ-90.

Головна частина МЗ-21 (рис. 5.9) складається з:

— корпусу (1);

— вкладиша (2);

— прокладки (3);

— компенсатора (4);

— запалювального заряду (5);

— запалювальних елементів (6).

Рис. 9.9 Головна частина МЗ-21.

Принцип дії МЗ-21.

Принцип дії запалювального снаряда полягає в тому, що при його повітряному підриві, викликаному підривником ГДТ-90, з корпусу виштовхуються в напрямку польоту снаряда горящі запалювальні елементи.

Дані елементи мають порівняно велику масу і швидкість, тому їх кінетична енергія достатня для пробивання покрівлі жилих будівель, складів, входження в дерево.

При цьому елементи продовжують горіти, викликаючи потужне вогнище, що призводить до пожежі.

Техніка безпеки і підготовка снарядів до стрільби.

Категорично забороняється при заряджанні і розряджанні реактивних снарядів користуватися нештатними інструментами і приладами.

Забороняється проводити постріли снарядами М-21 ОФ, у яких:

— головна частина не нагвинчена до упору в корпус ракетної частини;

— хвостовий блок не вгвинчений в хвостову трубу до упору, а хвостова труба — до упору в головну трубу;

— відсутні встановлювальні гвинти;

— наявність вм’ятин, тріщин, погнуті лопасті.

Снаряди, у яких виявлені вказані дефекти, здаються на склад.

При підготовці снарядів М-21 ОФ до стрільби необхідно керуватися наставленням з вогневої служби наземної артилерії.

Особлива увага повинна звертатися на наявність встановлювальних гвинтів; при необхідності догвинтити їх.

Підготовку снарядів до стрільби проводити в такій послідовності:

— вигвинтити з різьбового отвору під підривач пробку ключем 9Ф371.03.000;

— вгвинтити підривник в різьбовий отвір снаряда, затягнути його тим же ключем до упору фланцем в головну частину снаряда і застопорити гвинтом;

— виконати встановлення підривника на необхідне сповільнення там же ключем.

Снаряд М-21 ОФ може комплектуватися як підривником МРВ, так і МРВ-У.

Встановлення гальмівних кілець на снаряди проводиться після заряджання бойової машини, за допомогою ключа 9ФЗ 82.01.000. Дозволяється встановлювати гальмівні кільця на снаряди перед заряджанням бойової машини.

Після заряджання перевіряється установка гальмівного кільця; якщо воно правильно встановлене -вільно обертається від руки.

Після заряджання снаряда і перед стрільбою кільце стабілізатора повинно утримувати лопасті від розкривання. У випадку зсуву кільця необхідно перемістити його на лопасті стабілізатора.

ПІДГОТОВКА БМ-21 ДО БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ.

Заходи безпеки при роботі з БМ-21.

Заряджання, дозаряджання і розряджання БМ проводити тільки при вимкнутому вимикачі В6 батареї, в початковому положенні заводної рукоятки датчика імпульсів 9В370М, при витягнутому ключі пуску і відключеному джерелі (аварійного) живлення. Усунути будь-яку можливість випадкового виникнення напруги від джерела живлення при зарядженому пакеті напрямних, а також при заряджанні або при розряджанні.

При заряджанні БМ з транспортної машини необхідно слідкувати за тим, щоб вона при під’їзді не вдарилась у бойову.
Відстань від казенного зрізу пакета напрямних до заднього борта транспортної машини повинна бути не менше 400 мм.

Заряджання кожної труби пакета напрямних БМ з ТМ проводити розрахунком не менше двох чоловік; із землі — не менше трьох чоловік. Розряджання проводити розрахунком не менше трьох чоловік.

При заряджанні БМ забороняється знаходитися за казенним зрізом труб, крім робіт, зв’язаних з наведенням. Категорично забороняється проводити будь-які роботи, не передбачені даною інструкцією, і ремонт деталей і вузлів БМ при зарядженому пакеті напрямних.

При виконанні пострілів весь бойовий розрахунок повинен знаходитися в сховищі, яке необхідно розміщувати за заднім зрізом пакета напрямних з правої сторони від машини на 10-15 метрів і на відстані не ближче 50 метрів, що гарантує безпеку розрахункувід газового струменя. При проведенні вогню з кабіни розрахунок (не більше трьох чоловік) повинен знаходитись в кабіні з закритими дверима і піднятим боковим склом. Забороняється виходити зі сховищаабо з кабіни на протязі двох хвилин після
закінчення стрільби для запобігання ушкоджень особового складу від затяжних пострілів.

При переміщенні зарядженої БМ по дорогам з лівої сторони машини повинен бути вивішений червоний прапорець. Забороняється проводити ремонт або заміну блоків електроприводу при включеній станції живлення. Забороняється вмикати електроприводи при відключенні від блоків приводу штепсельних розйомів кабельної мережі.

Роботи на основі (огляд, регулювання, ремонт вузлів і деталей) проводити тільки після встановлення між сектором люльки і основою дерев’яного бруса 80х80 мм.Забороняється застосовувати етилований бензин при технічному обслуговуванні бойової машини, а також зберігати на ній використані матеріали.

При роботі в нічних умовах зі снарядами застосовувати для освітлення тільки штатні засоби. Застосування інших засобів освітлення КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!

Переведення бойової машини в бойове положення.

Бойову машину в бойове положення переводити в такій послідовності:

— встановити бойову машину на вогневій позиції і включити ручне гальмо;

— зняти з бойової машини тент і вкласти його під машину;

— перевести кронштейн прицілу з похідного положення в бойове і застопорити його рукояткою на корпусі ручного приводу;

— зняти чохол з прицілу і вкласти його в кабіну;

— завести двигун автомашини;

— довести тиск в шинах до 3,2 кГс/кв.см, а в повітряних балонах до 6 кГс/кв.см;

— розстопорити важіль вмикання коробки відбору потужності звільнивши стопорну планку на підлозі кабіни;

— встановити рукоятку двохходового крану в положення «БОЕВОЕ», при цьому повинні розстопоритися поворотна і підйомна частини бойової машини;

— встановити панораму ГТГ-1М в гніздо прицілу і закріпити її затискувальним гвинтом;

— в нічний час і в умовах поганої видимості підготувати прилад освітлення «Луч-С71М».

Підготовка бойової машини до стрільби в себе включає:

— огляд бойової машини і перевірку механізмів;

— підготовку приладу 9В370М до стрільби;

— огляд і перевірку прицільних пристроїв;

— підготовку снарядів до стрільби;

— заряджання пакета напрямних бойової машини.

Переведення бойової машини з бойового положення в похідне.

Переведення БМ з бойового положення в похідне проводиться в такій послідовності:

— включити станцію живлення;

— включити приводи ВН і ГН;

— вивести пакет напрямних по горизонту на 0 градусів о шкалі грубого наведення, при цьому кут підвищення повинен бути не менше 14 градусів;

— опустити пакет напрямних вниз до спрацювання обмежувача кутів вертикального наведення;

— відключити електроприводи ВН і ГН;

— виключити станцію живлення і застопорити важіль включення коробки відбору потужності;

— обертанням маховика ручного приводу опустити пакет напрямних вниз до упору;

— встановити рукоятку двохходового крану в положення «ПОХОД», при цьому повинна застопоритися підйомна і поворотна частини, вимкнеться механізм виключення ресор;

— зняти прилад освітлення;

— встановити нульові положення на прицільних пристроях;

— вийняти панораму з гнізда і вкласти її в ящик ЗІН;

— надіти чохол на приціл, перевести кронштейн прицілу в похідне положення і застопорити його рукояткою;

— застопорити рукоятку чекою;

— вкласти шансовий інструмент і належності на свої місця і закріпити;

— зачохлити бойову машину.

#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя

ПРИЄДНАТИСЯ

Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.

Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Знайти своє ТрО →