Керівництво з виконання інженерних заходів маскування військ та об’єктів

   Відповідно до Настанови із забезпечення безпеки застосування військ (сил) Збройних Сил України, забезпечення безпеки застосування військ (сил) полягає у застосуванні комплексного підходу до організації і проведення взаємопов’язаних заходів щодо введення противника в оману та приховування діяльності військ (сил) і об’єктів.

   Складовою завдання забезпечення безпеки застосування військ (сил) щодо введення противника в оману та приховування діяльності військ (сил) і об’єктів є проведення інженерних заходів імітації та маскування.

   Керівництво з виконання інженерних заходів маскування військ та об’єктів дозволить командирам підрозділів, особовому складу використовувати його, як навчальний посібник з порядку маскування військ (сил) та об’єктів з використанням табельних засобів маскування, підручних засобів та складок місцевості, обладнання хибних позицій.

   Імітація полягає у відтворенні правдоподібних ознак, властивих реальній діяльності військ (сил), озброєння і військової техніки, елементів інженерного обладнання місцевості для показу наявності або зміни їх положення, складу і стану у визначених районах.

   Імітація може здійснюватися шляхом:

•  обладнання хибних районів зосередження військ, позицій, рубежів та інших об’єктів (пункти управління, аеродроми, переправи та інше);
• створенням хибних елементів бойового порядку з використанням макетів озброєння і військової техніки, імітаторів та цілей пасток, будівництвом хибних споруд (об’єктів).

Імітацію доцільно проводити в поєднанні з демонстративними діями та дезінформацією противника. 

При цьому необхідно враховувати, що: 

     обладнані райони, об’єкти і маршрути повинні правдоподібно відтворювати основні демаскуючі ознаки дійсних, а їх розміщення — оперативно обґрунтовуватися, вони повинні мати вигляд частково або неякісно замаскованих; 

   під час підготовки (будівництва) необхідно використовувати ті самі засоби механізації, то й для обладнання дійсних об’єктів, позицій, а тривалість процесу обладнання має бути такою, як і для реально діючих;

    у хибних районах, на об’єктах і маршрутах повинні імітуватися засоби протиповітряної оборони для їх прикриття, система охорони і комендантська служба, а також обладнуватися хибні під’їзні шляхи, які пов’язуються з мережею дійсних доріг; 

  у хибних районах і на об’єктах організовується показ їх життєдіяльності, що включає імітацію дій військ (сил) і роботу радіоелектронних засобів, у тому числі системи зв’язку, демонстративні пересування військ і техніки, проведення інженерних робіт та інші заходи.

   Маскування військ (сил) та об’єктів полягає в усуненні або послабленні демаскуючих ознак стану, положення та діяльності угруповань військ (сил), об’єктів та ОВТ. 

Воно сприяє досягненню раптовості дій військ (сил), збереженню їх боєздатності та підвищенню живучості.

Маскування досягається:

   прихованим розташуванням і переміщенням військ і об’єктів з урахуванням маскувальних особливостей місцевості та умов обмеженого огляду;

   застосуванням табельних засобів маскування;

   використанням місцевих матеріалів, димів і аерозолів;

   маскувальним фарбуванням озброєння, техніки;

   створенням хибних районів розташування військ (сил), позицій та об’єктів;

   застосуванням інших прийомів та засобів маскування від усіх видів розвідки супротивника;

   надійним виконанням вимог маскувальної дисципліни.

   Маскування здійснюють підрозділи, частини і з’єднання в ході підготовки і ведення бойових дій, при виконанні спеціальних завдань командування, підготовки і проведення навчань із військами, а також під час несення бойового чергування частинами і з’єднаннями постійної бойової готовності.

Об’єктами маскування є:

  особовий склад, техніка й озброєння підрозділів;

  фортифікаційні споруди, які використовуються військами та обладнуються, позиції, пункти управління, загородження, переправи, аеродроми, трубопроводи, запаси матеріальних засобів та інші об’єкти, а також особливо важливі орієнтири в районі, де проводиться маскування.

 Об’єкти маскування поділяються на одиночні (танк, окоп, міст та ін.) і групові (опорний пункт, вогнева позиція батареї, командний пункт та ін.).

Маскування повинне бути активним, переконливим, безупинним та різноманітним.

  Активність маскування досягається наполегливим нав’язуванням супротивнику недостовірного уявлення про наміри командування, стану, розташування і діяльності військ (сил) і об’єктів.

  Переконливість маскування досягається правдоподібністю проведених заходів і відповідністю їх умовам обстановки з урахуванням реальних можливостей усіх видів розвідки супротивника.

  Безперервність маскування досягається проведенням заходів щодо маскування в будь-якій обстановці постійно, а не час від часу (при підготовці й у ході бою, при пересуванні військ (сил) і розташуванні їх на місцевості, при обладнанні й експлуатації об’єктів).

  Різноманітність маскування досягається виключенням шаблону в організації та здійсненні маскувальних заходів, а також застосуванням нових прийомів та засобів маскування.

  Для більшої ефективності маскування повинно бути комплексним. Комплексність маскування досягається одночасним проведенням різноманітних маскувальних заходів, що протидіють усім способам і засобам розвідки супротивника або тим з них, що мають вирішальне значення в конкретній обстановці.

   Ефективність маскування забезпечується комплексним і якісним виконанням організаційних, інженерних і технічних заходів маскування.

Організаційні заходи включають:

• постійне керівництво та систематичний контроль за його своєчасністю та якістю маскування;
• використання маскувальних особливостей місцевості, які допомагають зменшити помітність підрозділів і військових об’єктів;
• використання темного часу доби та інших умов обмеженої видимості (дощу, туману, снігопаду, хмарності тощо) для прихованості дій підрозділів;
• розосередження підрозділів та періодичну зміну районів їх розташування;
• виконання особовим складом правил та вимог маскувальної дисципліни.

Інженерні заходи включають:

• маскувальне фарбування;
• використання хибних оптичних, теплових та радіолокаційних масок;
• прийоми прихованості та імітації світлових демаскуючих ознак;
• прийоми маскування від звукової розвідки противника;
• використання макетів техніки і влаштування хибних споруд;
• використання зрізаної рослинності та обробку місцевості;
• надання спорудам і об’єктам маскувальних форм.

   Для одержання розвідувальних даних противник може вести комплексну розвідку, яка містить:

•  повітряне і наземне візуальне спостереження з використанням оптичних приладів; 
• космічне, повітряне та наземне фотографування; 
• оптико-електронну, теплову, радіо- й радіотехнічну космічну, повітряну та наземну розвідку; 
• радіолокаційну космічну, повітряну і наземну розвідку; 
• звукову та інші розвідки; агентурну розвідку та дії диверсійно-розвідувальних груп.

  Наземне візуальне спостереження вдень із застосуванням оптичних приладів дозволяє виявляти об’єкти, розташовані на відкритій місцевості, на відстані до 8 км. Візуальне спостереження з повітря дозволяє одержувати розвідувальні дані на великій відстані та в короткий термін. 

Так, при спостереженні з висоти до 2 км незамасковану військову техніку, розташовану на відкритій місцевості та в окопах (укриттях), а також фортифікаційні споруди опізнають при похилій дальності спостереження до 6 км.

При маскуванні військ і об’єктів від візуального спостереження використовують природні й штучні маски, умови обмеженої видимості, маскувальне фарбування та інші прийоми й засоби.

    Одним із основних способів розвідки є повітряне, наземне і космічне фотографування (відео зйомка). 

Фотозйомка (відео зйомка) має істотні переваги перед іншими способами розвідки, оскільки вона дозволяє одержувати оптичні зображення дрібних деталей споруд і техніки, а повторне фотографування (відео зйомка) забезпечує виявлення стану об’єкта і характеру його діяльності.

  При маскуванні слід враховувати, що фотозйомка (відео зйомка) крізь хмари, туман, димові завіси, під час дощу і снігопаду практично неможлива, а виявлення замаскованих об’єктів фотографічними засобами в густому лісі і чагарнику, під навісами і масками ускладнена.

   Оптико-електронна розвідка, заснована на використанні приладів нічного бачення, телевізійної і лазерної апаратури дозволяє противнику підвищити можливості й ефективність розвідки вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

   Прилади нічного бачення застосовуються для наземної розвідки і забезпечують виявлення об’єктів на відстанях до 3 км.

Апаратура телевізійної розвідки застосовується авіацією та сухопутними військами. 

При спостереженні вдень вона забезпечує виявлення об’єктів на відстанях до 6 км. У сутінки дальність видимості об’єктів різко знижується і складає 1,5 – 2 км.

   Лазерна апаратура розвідки і визначення відстаней також застосовується авіацією і сухопутними військами (використання безпілотних літальних апаратів). Вона ефективна не тільки вдень, але і вночі. 

Дальність дії лазерної апаратури становить до 30 км.

Прихованість об’єктів від оптико-електронних засобів розвідки забезпечується шляхом використання екрануючих перешкод-будівель, лісу, огороджень, густого чагарнику, штучних масок, димових завіс.

   Теплова розвідка дозволяє виявляти особовий склад, техніку і споруди за різницею температур об’єкта та покриву, наприклад, нагрітих поверхонь машин чи споруд та навколишньої місцевості. Теплову розвідку можна проводити в будь-який час доби, але найбільш ефективною вона є вночі, оскільки зниження температури різних покривів та об’єктів відбувається неоднаково.

 Різниця температур утворюється при тривалій роботі двигунів чи техніки опалювальних систем споруд і зберігається навіть після зупинки двигуна: влітку – протягом 4-5 год, а взимку – протягом 1,5-2 год. 

 Сприятливими умовами для теплового маскування можуть бути розташування техніки та споруд у густому лісі, використання навісів та інших екранів, підземних сховищ.

   При веденні розвідки наземними радіолокаційними станціями (РЛС) у межах прямої видимості на дальності до 20 км від переднього краю виявляють пересування колон військ, людей, відкрито розташовану техніку, мостові, поромні і десантні переправи й інші наземні об’єкти. 

   На літаках РЛС із панорамним оглядом виявляють великі об’єкти: 

  населені пункти, 

  заводи, 

  мости, 

  поромні переправи, 

  аеродроми. 

  На літаках РЛС бічного огляду виявляють із повітря на дальності до 60 км бойові, спеціальні машини й автотранспорт на дорогах і відкритій місцевості, інженерну техніку при інженерному обладнанні позицій, усі види переправ на водяних перешкодах, літаки на аеродромах.

  Маскування від радіолокаційної розвідки здійснюється шляхом використання природних масок і полів невидимості, зниження відбивних властивостей маскувальних об’єктів, а також за допомогою пристроїв спеціальних радіолокаційних масок.

  Звукову розвідку військ і військових об’єктів ведуть шляхом підслуховування і виявлення джерел звуків (шумів) спеціальними приладами.

   Протидія звуковій розвідці може здійснюватися шляхом використання лісових масивів, будівель у населених пунктах, застосування глушилок та інших технічних пристроїв, а також постановкою звукових завіс спеціальними засобами.

  Противник, використовуючи комплекс різних засобів розвідки, виявляє і розпізнає об’єкти за властивими їм характерними ознаками. Такі ознаки називаються демаскуючими ознаками. 

Сутність маскування полягає в тому, щоб при приховуванні об’єктів усунути або послабити, а при створенні хибних об’єктів – відтворити їхні основні демаскуючі ознаки. Тому, перш ніж приступити до маскування об’єкта, необхідно оцінити обстановку і виявити його демаскуючі ознаки.

До основних демаскуючих ознак об’єктів відносяться:

• форма і розміри;
• яскравість і колір поверхні;
• тіні, що падають від об’єктів на оточуючу поверхню, і власні тіні;
• відблиски від скла й металу;
• відбиті радіохвилі, інфрачервоні й інші невидимі випромінювання;
• кількість і взаємне розташування одиночних об’єктів у складі групового об’єкта;
• рух, звуки, спалахи, пил, вибитий ґрунт, витоптані місця, задульні конуси, сліди від руху машин, а також радіопередачі й інші ознаки діяльності військ;
• розташування відносно інших об’єктів, переднього краю чи державного кордону.

   При визначенні організаційних і інженерних заходів щодо маскування необхідно враховувати місцевість і вміло використовувати її в інтересах маскування.

   Фон – це місцевість, що оточує об’єкт маскування й одночасно є об’єктом, що попадає в поле зору спостерігача (засобу розвідки). При наземній розвідці фоном можуть бути також предмети місцевості чи небо за об’єктом.

  У маскувальному відношенні кожний фон характеризується кольором, фактурою, малюнком, а також його відбивною і випромінювальною здібностями в невидимому оптичному, радіолокаційному, тепловому й іншому діапазонах роботи розвідувальних засобів.

  Фактура фону – це характер будівлі його поверхні. Залежно від фактури поверхні фони поділяються на дзеркальні, гладкі, шорсткуваті та ворсисті:

       — дзеркальні поверхні – поверхня спокійної води, скла, полірованого металу та ін.;

      — гладкі поверхні – пісок, бетон, сніг та ін.; шорсткуваті поверхні – свіжовирита земля, щебінь, розпушений сніг та ін.; 

      — ворсисті поверхні – трава, листя, хвоя, мох та ін.

    При приховуванні об’єкта фактуру його поверхні чи фактуру маски намагаються підігнати під фактуру фону.

Малюнок фону – це структура видимого зображення місцевості. Малюнок фону може бути плямистим або одноманітним.

Основні типи фонів:

  — фон лісу і чагарнику (лісові масиви, гаї, фруктові сади, парки, групи кущів і дерев);

  — фон трав’янистої рослинності (луги, степи, лісові галявини, мохи й лишайники – у безсніжні пори року);

  — фон сільськогосподарських культур (ділянки землі, засіяні сільськогосподарськими культурами, – у безсніжні пори року);

  — фон пустельних пісків (закріплені, напівзакріплені і сипучі піски, а також навіяні вітром піщані пагорби, бархани й інші форми піщаного рельєфу);

  — фон гірських утворень (скелі, кам’янисті розсипи, наноси з каменів, глини і піску в річкових долинах, щебеневі суглинки);

  — фон оголених ґрунтів (рілля, обриви берегів рік, кар’єри, будівельні майданчики, витоптані і випалені місця);

  — фон снігу (покриті сніжним покривом луги, поля, земля, замерзлі водойми);

  — фон населених пунктів і окремих будівель (міста, села, селища, хутори, господарські будівлі);

  — фон води (водяна поверхня рік, ставків, озер та інших водойм).

Табельні засоби маскування розробляються не для кожного фону окремо , а для групи фонів. 

   Так, фони лісу і чагарнику, трав’янистої рослинності і сільськогосподарських культур поєднуються в групу рослинних фонів, фони пустельних пісків і трав’янистої степової рослинності – у групу пустельно-степових фонів, фони гірських утворень і оголених ґрунтів – у групу фонів оголених ґрунтів.

  Фони лісу, чагарнику і населених пунктів створюють сприятливі умови для маскування об’єктів від повітряної, космічної і наземної розвідки.

  Фон трав’янистої рослинності в більшості випадків одноманітний, тому на ньому різко виділяються об’єкти і сліди діяльності військ.

  Фон сільськогосподарських культур характеризується розмаїтістю малюнка, колір полів змінюється протягом року, границі полів сприяють маскуванню шляхів пересування, ходів сполучення, трубопроводів, ліній зв’язку тощо.

  Фон пустельних пісків являє собою монотонну сіру і сіро-жовту поверхню з рідкою рослинністю й затрудняє прихованість об’єктів. На фоні піску добре видні бойова і транспортна техніки, вогневі позиції й інші об’єкти. Пил, що піднімається при пересуванні машин і пострілах, підсилює демаскуючі ознаки військ і об’єктів.

  Фон гірських утворень і оголених ґрунтів у безсніжні періоди року слабко піддається сезонній зміні. Обладнані на цих фонах окопи, укриття й інші відкриті споруди мало помітні. Грунт є гарним місцевим маскувальним матеріалом, тому що він не відрізняється за кольором від фону оголеної землі.

  Фон снігу через одноманітність поверхні затрудняє маскування об’єктів, оскільки на снігу добре видно сліди діяльності військ і об’єктів. У той же час сніг є найбільш доступним маскувальним матеріалом. Снігопади сприяють прихованню об’єктів і слідів.

  Фон води в спокійному стані є дзеркальною, винятково одноманітною поверхнею. На такому фоні виявлення об’єктів всіма способами розвідки є легшим, ніж на будь-яких інших фонах. Для повітряної розвідки поверхні окремих водойм є гарними орієнтирами.

   Противник виявляє об’єкти через відображення світлових хвиль чи хвиль випромінювання тепла при помітному розходженні їх із фоном. Таке розходження називається контрастом.

Контраст об’єкта з фоном може бути оптичним, тепловим, радіолокаційним, акустичним (звуковим) та іншим.

  Щоб об’єкт не виділявся на фоні місцевості, контраст між ними повинен бути мінімальним (непомітним для засобів розвідки).

Це досягається розташуванням об’єктів у природних масках, у тіні від місцевих предметів, на плямах місцевості, колір яких близький до кольору об’єкта, а також проведенням маскувального фарбування об’єктів, застосуванням штучних масок від засобів оптичної, радіолокаційної і теплової розвідки та виконанням інших заходів маскування.

   Природними масками, ефективними від повітряної і космічної розвідки, є густі ліси, гаї, чагарники, зелені насадження, населені пункти. Ліси є кращим видом природних масок. 

  При оцінці маскувальних особливостей лісових масивів враховують склад порід дерев, густоту лісу і висоту дерев, упорядкованість даного масиву (наявність доріг, просік, дренажних канав, бурелому тощо).

  Хвойні ліси, гаї і чагарники зберігають маскувальні особливості у будь-яку пору року, у той час як листяні різко втрачають їх після опадання листя.

   Житлові і господарські будівлі населених пунктів разом з різними за яскравістю і кольором присадибними ділянками і зеленими насадженнями створюють плямистий контрастний фон, сприятливий для прихованості або зменшення помітності об’єктів.      

  Особовий склад і техніка підрозділів можуть переховуватися в будівлях, садах, у тіні від будинків і різних господарських будівлях.

Природними масками від наземної розвідки є ті ж маски, що і від повітряної і космічної розвідок, а також протилежні схили висот, яри, балки, канави й інші нерівності місцевості, суцільні огорожі, насипи, виїмки, скирти соломи й інші предмети місцевості.       

   Нерівності рельєфу місцевості і місцевих предметів, що піднімаються над поверхнею землі, є екранами для світлових променів і радіохвиль. Тому при спостереженні зі спостережних пунктів за протилежними схилами висот, за місцевими предметами, а також у ярах і балках є поля невидимості, де варто розташовувати об’єкти, прокладати шляхи. 

Визначення полів невидимості з метою маскування виконується на топографічних картах масштабом не менше 1:100000 шляхом побудови графіків.

   Використання предметів місцевості та її особливостей (кольору, фактури і малюнка фону) полягає у виборі такого місця для розташування техніки чи споруд, на якому вони не відрізнялися б від наявних місцевих предметів чи плям. У такому випадку необхідно враховувати малюнок місцевості та вписувати в нього маскувальний об’єкт.

     Вписати об’єкт у місцевість (пристосуватися до місцевості) – це значить розмістити й зорієнтувати його так, щоб він зливався з плямами навколишнього фону, не відрізнявся від наявних предметів місцевості або був схожий на них. Можливості виявлення об’єкта при візуальному спостереженні і фотографуванні різко зменшуються, якщо об’єкт розташований у тіні предметів місцевості.

    Оцінка природних умов маскування полягає у вивченні й аналізі маскувальних особливостей місцевості. Вони можуть вивчатися на карті масштабом 1:50000-1:100000, за результатами аерозйомки масштабом 1:5000 – 1:10000 або при безпосередньому огляді місцевості з повітря або із землі.  Дані про маскувальні особливості місцевості та природні умови маскування можуть бути отримані також завдяки вивченню описів, довідників і опитування місцевих жителів.

Спрямованість вивчення маскувальних особливостей місцевості залежить від характеру майбутніх дій військ. 

  Наприклад, при підготовці до маршу вивчають наявність природних масок на маршрутах і в районах запланованих привалів.

При підготовці наступального бою вивчаються види, кількість і характеристики масок у вихідних районах, приховані шляхи висування підрозділів до переднього краю (державного кордону). При маскуванні фортифікаційних споруд вивчаються форма, розміри, малюнок, колір і фактура плям місцевості в районі зосередження чи позиції об’єкта.

  При вивченні лісів визначаються площі лісових масивів, відсоток заселеності місцевості, склад деревних порід, висота і зімкнутість крон, а також характеристики лісових доріг, просік, галявин, наявність непрохідних ділянок.

При вивченні населених пунктів визначають число і характеристики житлових будинків, господарських будівель, підприємств та інших об’єктів.

Маскувальні особливості місцевості оцінюються в процесі її вивчення на карті чи в ході рекогносцировки. 

   Оцінити місцевість у маскувальному відношенні – це значить визначити відкриті, закриті й напівзакриті ділянки місцевості, кількість і характеристики природних масок і можливість використання їх для прихованого розташування підрозділів (частин), приховані шляхів руху військ, характеру сніжного покрову тощо.

   У результаті оцінки маскувальних особливостей визначають ступінь впливу місцевості на приховане розташування і приховані дії підрозділів, можливість використання для маскування місцевих матеріалів, а також необхідність застосування інженерних прийомів і засобів маскування.

  Ніч, туман, опади й інші умови обмеженої видимості зменшують можливості розвідки візуальним спостереженням, фотографуванням і телевізійними засобами. 

Так, наприклад, густі тумани практично непрозорі як для видимих, так і для інфрачервоних променів. Тумани скорочують дальність видимості світла вночі. Наприклад, світло фари за відсутності туману видно з відстані 25 км, при слабкому тумані – з відстані 1,5 км, а при густому – тільки з відстані 0,2 км.

  Можливості розвідки зменшуються під час опадів. Дощі й снігопади затрудняють ведення розвідки не тільки оптичними, але і радіолокаційними та тепловими засобами. Значно зменшують можливості оптичної розвідки низька суцільна хмарність і пилові хмари.

Для виконання інженерних заходів з маскування використовують табельні, розхідні та природні засоби маскування.

До табельних засобів маскування належать:

• засоби індивідуального маскування особового складу;
• маскувальні комплекти та маски;
• макети військової техніки й імітатори;
• радіолокаційні кутові відбивачі;
• світломаскувальні пристрої;
• покриття, що поглинають або відбивають радіохвилі.

   Для контролю якості інженерних заходів маскування застосовуються розвідувальні засоби – комплект засобів інженерної розвідки з вертольоту (КРВ), безпілотні літальні апарати.

  До розхідних маскувальних засобів і матеріалів відносяться маскувальні фарби і розчинники, тканина, дріт, канати, цвяхи, пиломатеріали, фанера, а також димові шашки, снаряди, міни та піротехнічні засоби.

    До природних матеріалів відносяться жердини, гілки, хмиз, солома, стебла сільськогосподарських культур, очерет, торф, шлак тощо. При виконанні інженерних заходів маскування війська використовують землерийні, дорожні, лісозаготівельні, електротехнічні й інші засоби.

   Застосування ядерної зброї може різко погіршити умови маскування, оскільки можливості використання природних масок обмежуються – ліси та населені пункти руйнуються, фон місцевості міняється.

   Табельні маскувальні засоби, на відміну від маскувальних об’єктів, менш стійкі до впливу ударної хвилі та світлового випромінювання ядерного вибуху.

   Використання маскувальних особливостей місцевості, умов обмеженої видимості і застосування інженерних прийомів маскування дають позитивний результат лише у разі додержання маскувальної дисципліни усім особовим складом.

   Правила маскувальної дисципліни повинні передбачати обмеження або заборону руху людей і машин, прокладання нових шляхів і слідів, використання фар, ліхтарів та інших світильників, що не мають світломаскувальних пристроїв, розведення багать, здійснення вирубок, побудови тимчасових споруд і доріг на об’єктах, а також демаскуючих організаційних заходів.

   Кожен командир (начальник) зобов’язаний постійно контролювати виконання підлеглими вимог маскувальної дисципліни.

   Заходи щодо маскування здійснюються підрозділами усіх родів військ та спеціальних військ, як правило, власними силами та засобами. 

   Виконання заходів щодо маскування в з’єднанні (частині) організовує штаб на підставі вказівок вищого штабу і рішення командира, а в підрозділі – командир підрозділу.

     Організація маскування полягає у визначенні мети, задуму і задач, основних заходів, часу і способів їхнього виконання, виділенні сил і засобів, постановці задач виконавцям, організації контролю за своєчасним і якісним проведенням усіх маскувальних заходів.