Як це працює?
На місцевості облаштовуються спостережні пункти, наприклад «КСП 1» і «КСП 2». Відстань по фронту між ними бажано мати не менше 200 метрів, інакше може бути похибка вимірювання. На обох постах орієнтуються бусолі та здійснюється топоприв’язка: визначаються їхні прямокутні координати X, Y, та абсолютна висота h. Як це робити, ми показували у попередніх відео.
Коли необхідно визначити координати об’єкта, то кожен із спостерігачів «КСП 1» і «КСП 2» вимірює дирекційний кут на нього і по черзі доповідає.
За допомогою програмного забезпечення «Кропива» в закладці «Топо» обираємо «Спряжені спостереження», задаємо дирекційний кут на перший орієнтир з КСП1, далі дирекційний кут на той самий орієнтир з КСП2. Тиснемо «Прийняти» та «Перейти». Програма показує нам результат обрахунку з координатами об’єкта, який ми можемо одразу перетворити на ціль або додати необхідний орієнтир. Повторюємо ту саму дію для інших орієнтирів із відповідними дирекційними кутами із КСП1 та КСП2.
Якщо ж ми не маємо бусолі для визначення дирекційного кута, то можемо взяти магнітний азимут на об’єкт і використати його при обрахунку. Але треба розуміти, що точність при цьому може бути нижче, адже магнітні способи мають більшу похибку.
Також це може допомогти визначити свої координати в умовах, де за якоїсь причини ми не можемо використати GPS.
Як це зробити? Треба визначити координати двох відомих нам орієнтирів за мапою чи іншим доступним способом. Далі ми вимірюємо на них дирекційні кути зорієнтованою бусоллю. За допомогою програмного забезпечення «Кропива» в закладці «Топо» обираємо «Обернена засічка орієнтованим приладом», задаємо «Орієнтир1» та дирекційний кут на нього, та «Орієнтир2» та дирекційний кут на нього. Тиснемо «Прийняти» та «Перейти». Програма показує нам результат обрахунку з нашими координатами.
Якщо ж ми не маємо бусолі для визначення дирекційного кута, то можемо взяти магнітні азимути на орієнтири і використати їх при обрахунку. Але треба розуміти, що точність при цьому може бути нижче, адже магнітні способи мають більшу похибку.
Зверніть увагу, що при наведенні на орієнтир з різних ракурсів, має значення його геометрична форма. Тобто, якщо орієнтир має звичайну вертикальну форму, наприклад, водонапірна вежа чи стовп, тоді площиною наведення можна вважати центральну вертикальну вісь. Але якщо орієнтир має іншу геометричну форму, наприклад, прямокутна будівля, тоді при спостереженні з різних ракурсів ми бачимо його різні кути і площини. І потрібно заздалегідь домовитися, у яку саме площину чи зріз плануємо наводитися. Якщо не узгодити це питання, то можна навестися у різні зрізи, і тоді перетин ліній спостереження видасть хибні результати. Також треба уважно назначати нумерацію і порядок орієнтирів, які візуально схожі, знаходяться поряд один з одним і можуть бути переплутані, особливо при спостереженні під різними ракурсами.
Бусоль є важливим артилерійським пристроєм для орієнтування, спостереження, коригування. Її необхідно берегти та вчасно обслуговувати, тренуватися працювати в різних умовах. Тоді, в поєднанні із сучасним програмним забезпеченням, вона стане зручним оперативним засобом вирішення завдань.