RPG-76
Інструкція по використанню ручного протитанкового гранатомету RPG-76
Гранатомет РПГ-76 КОМАР
ТАКТИЧНО-ТЕХНІЧНІ ДАНІ
Калібр пускової установки — 40 мм,
калібр головки снаряда — 68 мм,
довжина гранатомета в похідному положенні (складений приклад) — 810 мм,
довжина гранатомета в бойовому положенні (приклад розкладений) — 1190 мм,
маса гранатомета — 2,1 кг,
маса пускової установки — 0,32 кг,
маса снаряда — 1,78 кг,
кумулятивна маса бойової частини снряду — 0,94 кг,
довжина лінії прицілу — 345 мм,
швидкість снаряда — 145 м/с,
абсолютна відстань пострілу до цілі висотою 2 м — 165 м,
дальність до 260 м,
час переходу з похідного положення в бойове — бл. 6 с,
температура застосування гранатомета — від -40° до +50°.
БУДОВА ГРАГАТОМЕТУ
Ручний протитанковий гранатомет РПГ-76 Комар є одноразовою зброєю оснащений рективно-ракетним комплексом. Він складається з пускової установки та встановленого на заводі бронебійного кумулятивного снаряда надкаліберного типу.
Пускова установка, виготовлена з легкого сплаву, призначена для утримання, наведення та стрільби снаряда в певному напрямку. Містить
тонкостінну трубку, складний приклад, приціл і ударний механізм.
Для утримання патрона в гранатометі використовується гладка труба, що завершується днищем, яке у верхній, зовнішній частині має два виступи (у формі вилки) для кріплення прицілу, і виступ, що є напрямною для вогневої точки ударного механізму. Виступ має зубець, який входить у зачеплення з фіксатором штока. У нижній частині днища розташована вилка, на якій з можливістю повороту закріплена кришка спускової кнопки з пружиною.
Усередині трубки дно переходить у гільзу, утворюючи посадочне місце для пружини голки. У гільзі виконана пружинна засувка, яка утримує ракету впусковій установці в бойовому положенні. На виході з труби, внизу, єфіксатор, що забезпечує точно визначене положення форсунок ракетного двигуна по відношенню до пускової установки.
Металевий складний приклад використовується для опори гранатометав руку стрільця під час пострілу. Виготовлений з трубки з вилкою з одного боку (із засувкою і пружиною засувки), а з іншого плечовим упором. Вилка повертає приклад з нижньою частиною труби пускової установки, а фіксатор фіксує приклад у розгорнутому (бойовому) положенні. У прикладі є затвор, який після його складання (похідне положення) додатково блокує снаряд ізапобігає його випаданню з пускової установки під час транспортування. Крімтого, в прикладі були встановлені деякі елементи ударно-спускового механізму, такі як: штовхач, пружина штовхача і пружинний опір.
Механічний приціл, розташований на верхній поверхні пускової труби, складається з рамки і мушки. Рама з можливістю повороту встановлена перпендикулярно і утримується в цьому положенні фіксатором з пружиною у вилці дна труби і має три отвори, позначені цифрами 5, 15 і 25, що відповідають дистанціям стрільби на 50, 150 і 250 м.
Пружина фіксатора є загальним елементом прицілу та ударно- спускового механізму. Мушка, закріплена стаціонарно (нерухомо) в передній
частині труби пускової установки, має кришку, яка також виконує роль фіксатора, утримуючи приклад гранатомета в похідному положенні. В основі мушки виконано поздовжній виріз для кріплення одного кінця транспортного пояса гранатомета; інший кінець прикріплений до вуха, розташованого в нижній частині пускової трубки.
Спусковий механізм використовується для збудження стріляючого елемента порохового заряду ракетного двигуна і ініціювання пострілу.
Складається з: голки з поворотною пружиною і спускової кнопки з пружиною (вони розташовані всередині нижньої частини пускової труби), штовхача з пружиною натягу (знаходиться в прикладі) і кришки спускової кнопки з пружиною, поворотно встановлений у вилці пускової труби. Завдяки значній довжині ударника він має триточкове направлення: на виступ днища пускової установки, на сідло пружини і в втулку стабілізатора снаряду. Голка проходить через прямокутний отвір спускової кнопки і утримується в цьому положенні пружиною, яка притискає її до верхнього краю спускового отвору. Спускова кнопка, розташована у вертикальному каналі нижньої частини пускової труби,
утримує ударник, розгорнувши приклад відпускає його для того, щоб вистрілити снаряд. Кришка спускового перемикача запобігає випадковому натисканню кнопки, таким чином, ненавмисному вистрілу.
Снаряд. Протитанковий надкаліберний снаряд складається з кумулятивної бойової частини, ракетного двигуна і плечового стабілізатора,
ударник в зборі (з пружиною і голкою), вбудований в інерційну втулку, і механізм підйому та кріплення.
Завданням механізму захисту є запобігання передчасного спрацьовування запальника та вибуху бойової частини як під час
транспортування гранатомета, так і під час пострілу. Механізм складається з: запобіжника, поршня, вставки, інерційної втулки та плоскої спіральної
пружини.
Кумулятивна головка, призначена для ураження броньованих цілей, має корпус із фігурною металевою конусоподібною зарядною вставкою, отвором, приводом, корпусом запобіжника та запобіжником. З передньої частини корпус боєголовки прикритий балістичним ковпаком, який закінчується спеціальним наконечником для запобігання рикошету ракети при попаданні в ціль під гострим кутом. Кумулятивний заряд є бронебійним елементом. Діафрагма, розміщена між стимулятором і кумулятивною вставкою, повинна правильно направляти детонуючу хвилю по відношенню до поверхні, що формує вставки. У задній частині корпусу бойової частини розташований корпус запобіжника (із запобіжником), що з’єднує кумулятивну бойову частину з ракетним двигуном. Решітка тяги ракетного двигуна постійно закріплена на дні корпусу.
Інерційний, нижнього тиску, миттєвий запал (запал) використовувався для вибуху бойової частини сплаву в момент зіткнення снаряда з ціллю. Він активується на активній ділянці траєкторії ракети. Ракета складається з корпусу, закритого знизу діафрагмами, а зверху — ковпаком (під яким розміщений запальник).
Бойник запобіжника із вмонтованим у нього ударником фіксується в нижньому положенні за допомогою спірально закрученої плоскої пружини, розгортанню якої перешкоджає інерційна втулка. У верхньому положенні гільза утримується шпильковим запобіжником, який підтримується поршнем.
Поршень, вбудований у центральний отвір вкладиша, впирається хомутом до діафрагми. Завдання поршня — зламати запобіжник. Це відбувається після деформації діафрагми пороховими газами ракетного двигуна. Пружина, розміщена між ударником і капсюлем, запобігає переміщенню ударника з ударником під час польоту снаряда.
Ракетний двигун використовується для викидання ракети з пускової установки і надання їй відповідної швидкості на активній частині траєкторії польоту.
Складається з камери згоряння (закінчується комплектом форсунок спереду і днищем ззаду), порохового заряду, колосника, компенсатора,
запального заряду і запальника. Заряд, виготовлений з порошку нітрогліцерину, складається з семи циліндричних порошкових паличок,
розміщених між ґратами та компенсатором. Решітка, вбудована в корпус запобіжника, запобігає переміщенню порошкових паличок вперед.
Компенсатор виконує те ж завдання, що і решітка збоку днища двигуна, усуваючи зазори, що виникають внаслідок допуску порохових паличок. Набір форсунок складається з чотирьох форсунок, розташованих симетрично в передній частині ракетного двигуна. Вони являють собою відхилені вали по діагоналі від поздовжньої осі двигуна на 40 ° і по дотичній до зовнішньої поверхні соплового вузла на 3°. Відхилення форсунок від поздовжньої осі двигуна, відповідне розташування форсунок по колу снаряда і однозначне розташування снаряда в пусковій трубі (визначається фіксатором) захищають стрільця від впливу газів. викидається з сопел двигуна під час пуску снаряда.
Тангенціальне відхилення форсунок дозволяє снаряду обертатися (ліворуч) відносно поздовжньої осі снаряда, вирівнюючи дію потоків порохових газів, що витікають із сопел, і водночас покращує стабілізацію та точність снаряда.
Нижня частина двигуна використовується для розміщення запального заряду і запальника і з’єднує ракетний двигун зі стабілізатором краю снаряду.
Зовнішня поверхня камери згоряння двигуна закінчується канавкою.
Снаряд РПГ-76 на траєкторії польоту (вид ззаду):
1- крило стабілізатора, 2 — пружина крила стабілізатора, 3 — сопло ракетного двигуна, 4 — камера згоряння двигуна, 5 — пружинна засувка снаряда
Стабілізатор, виготовлений з легкого сплаву, забезпечує правильний політ снаряда на траєкторії польоту. Складається зі штока, чотирьох стулок, повернутих у хрестовину, крилових пружин, пружинної засувки та стопора.
Вал стабілізатора виконаний у вигляді труби з чотирма поздовжніми виїмками, в яких частково приховані крила стабілізатора. Пружини
дозволяють відкривати крила стабілізатора при виході снаряда з пускової труби і утримувати їх у цьому положенні під час польоту ракети. Крила з лівого боку поверхні мають скоси, які гальмують обертання снаряда. Пружина засувки входить у паз гільзи (голчасту пружинну камеру), утримуючи снаряд в трубі пускової установки після розкладання прикладу. Заглушка, вкручена в вал стабілізатора, направляє голку ударно-спускового механізму.
Фарбування та маркування гранатомета
Гранатомети пофарбовані в захисний колір хакі. Виняток становлять: прицільна пластина, засувка прикладу і кришка спускової кнопки —
пофарбовані в чорний колір. На лівій стороні пускової установки є етикетка з інструкцією по застосуванню гранатомета, а праворуч за нею напис: HOLD HERE, двома стрілками вказано місце, де тримає ліву руку стрілець. Головка ракети і ракетний двигун пофарбовані фарбою кольору хакі. Маркування пускової установки нанесено з правого боку чорною фарбою і містить назву гранатомета та групу цифр, що інформують про заводи, які виготовляють і збирають гранатомет. Бойова частина і ракетний двигун ракети маркуються однаково.
Додаткове обладнання для гранатомета
Кожен стрілець, озброєний гранатометом, має у своєму розпорядженні додаткове обладнання, яке підвищує його безпеку під час пострілу: захисні окуляри, беруші та захисну рукавичку.
Захисні окуляри з тонкого органічного скла забезпечують превентивний захист очей від пилу, яка може піднятися з землі під час пострілу.
Захисна рукавичка, виготовлена з камуфляжної тканини, захищає долоню правої руки від можливого впливу відбитого від землі під час пострілу струменя порохових газів або піску та дрібного каміння. Взимку роль захисної рукавички може виконувати рукавичка, що входить до складу уніформи солдата, що стріляє з гранатомета.
Беруші захищають слух від впливу акустичної хвилі під час пострілу.
Вони формуються з демпферної маси, прикріпленої до кожного гранатомета, у вигляді двох кубиків, упакованих в пакет. Сумка кріпиться на трубі пускової установки, під затвором прикладу гранатомета.
ПОЛОЖЕННЯ ГРАНАТОМЕТУ
Похідна позиція. У похідному положенні приклад гранатомета складений і утримується мушкою. Приціл притиснутий прикладом до
поверхні пускової установки; втискає фіксатор ракети в нижню частину труби пускової установки і стискає спусковий гачок/пружину, утримуючи кнопку спускового гачка. Голка утримується в задньому положенні поворотною пружиною і одночасно блокується спусковим гачком, який має прямокутний отвір у виїмці в голівці голки.
Випадкового натискання кнопки спускового гачка запобігає її кришка, притиснута пружиною до нижньої частини пускової труби. Крім того,
положення штовхача і його пружини унеможливлюють вогонь. Снаряд утримується в трубі гранатомета за допомогою пружинної засувки
(розташованої в валу стабілізатора), через штифт прикладу, що входить через отвір пускової установки в кільцеве днище снаряда. Крила стабілізатора під впливом пружин упираються в стінку труби і готові до розгортання після виходу снаряда з труби пускової установки.
Переведення гранатомета з похідного в бойове положення полягає в тому, щоб звільнити приклад від кришки мушки і повернути його на 180° назад, доки його засувка не ввійде в зачеплення з зубцем нижнього виступу труби і не спричинить блокування прикладу. Наступний крок – перевернути плечовий упор у нижнє положення. На початковій фазі обертання прикладу
гранатомета штифт виходить з кільцевої канавки днища двигуна снаряда, а прицільна пластина піднімається під дією фіксатора і його пружини. Приціл повністю відкривається після повороту прикладу приблизно на 75°.
Переведення гранатомета РПГ-76 з маршового на бойове положення
На заключній фазі обертання прикладу кінець штовхача спускового механізму (який виступає за приклад) упирається в головку заблокованого ударника, а потім спричиняючи стискання пружини натягу — вона ховається всередині трубки. Таким чином зберігається енергія, необхідна для подолання опору поворотної пружини голки і для приведення в дію запального елемента.
Тепер гранатомет готовий до стрільби.
Якщо необхідність вести вогонь зникла, він може перевести гранатомет з бойового положення на маршове положення. Для цього він повинен закрити торець прикладу, а потім, натиснувши на кінець пружинної засувки, звільнити її від зубця виступу дна труби та повертати приклад, доки його не захопить мушка.
Бойове положення. Конструкція гранатомета забезпечує стрільцю повну безпеку за умови дотримання встановлених правил ведення стрільби, вибору та зайняття вогневої позиції. Залежно від умов місцевості, розташування та висоти цілі та тактичної обстановки.
Гранатометна стрільба може здійснюватися в положенні лежачи, стоячи на колінах. Також гранатомет може вести вогонь з люків БТР, БМП та інших транспортних засобів. При виборі позиції, однак, слід пам’ятати, що під час пострілу газовий потік ракетного двигуна проходить через сопла навскіс убік, створюючи небезпечну зону на відстані від 3 до 5 м. З урахуванням конструкції ракетного двигуна необхідно витримувати необхідну відстань між віссю гранатомета і землею або кришкою (мінімум 0,2 м) і гранню головки накопичення від кришки (укриття). Правила стрільби в різних польових умовах наведені в інструкції із застосування гранатомета, що додається до пускової установки.
Для того, щоб зробити постріл, необхідно прийняти найбільш зручну для ситуації позицію для стрільби. Гранатомет слід тримати лівою рукою на торці пускової установки (у спеціально відзначеному місці), а правою рукою на прикладі, безпосередньо біля низу пускової установки, підтримуючи гранатомет прикладом на правому плечі.Вибравши ціль, визначивши відстань і захопивши її прицілами, стрілець відкриває кришку пальцем і натискає на спусковий гачок. В результаті верхній край прямокутного отвору для кнопки висувається з отвору голкової головки, дозволяючи голці ковзати. Стиснута пружина натягу в прикладі гранатомета, натискаючи на штовхач ударно- спускового механізму (на основі голівки), долає опір зворотної пружини і
енергійно переміщує ударник вперед. Наконечник ударника влучає в запальник ракетного двигуна, а потім втягується під дією відкатної пружини, спираючись на кінець штовхача. Попадання кінчика спускового механізму на запальник ракетного двигуна викликає його активацію і передачу вогневого імпульсу запальному заряду. Наявність запального заряду необхідна для забезпечення належних умов запалювання ракетного двигуна. Займання
паличок порохового заряду ракетного двигуна призводить до різкого підвищення тиску порохового газу, і ущільнювачі витісняються з форсунок двигуна. Витік порохових газів через відкриті сопла створює тягу, яка викидає ракету з пускової установки, надаючи їй переміщення навколо поздовжньої осі ракети, покращуючи її стабілізацію польоту. Як тільки вал стабілізатора
виходить з труби пускової установки, крила стабілізатора відкриваються. При цьому разом із займанням порохового заряду двигуна порохові гази проникають через отвори корпусу запалу на його діафрагми, викликаючи їх деформацію та зміщення поршня, що порушує запобіжник. З цього моменту починається процес постановки запобіжника. Розрив запобіжника призводить
до того, що сила інерції, що діє під час запуску снаряда, переміщує інерційну втулку назад (доки вона не впирається у вкладиш), і плоска спіральна пружина розгортається.
1- захисний наконечник, 2 — балістичний ковпак, 3 — балістичний ковпачок, 4- кумулятивна вставка, 5 — вибухівка, 6 — отвір, 7 — кришка збудника, S — стимулятор, 9 — шайба в зборі, 10 — гайка стимулятора, 11 — гвинт, 12 — корпус запобіжника, 13 — насадка в зборі, 14 — мушка, 15 — мушка, 16 — мушка, 17 — палки порохового заряду, 18 — трубка пускової установки, 19 — камера згоряння ракетного двигуна, 20 — позиціонер ракети, 21 — сопло двигуна, 22 — решітка, 11 23 — прокладка, 24 — кришка запобіжника, 25 — прокладка, 26 — запобіжник OCR, 21 — корпус головки кулі, 23 — запальний заряд, 29 – штекер/стійка стабілізатора, 30 — вал стабілізатора, 31 — крило стабілізатора, 32 — пружина крила стабілізатора, 33 — вісь крила, 34 — прицільна рама, 35 — фіксатор, 35 — фіксатор пружини, 37 — вісь вилки, 33 — дно руїни , 39 — штовхач, 40 — пружина штовхача, 41 — приклад, 42 — опора пружини штовхача, 43 — штир, 44 — дно трубки, 45 — вісь пластини, 45 — отвір, 41 — вісь башмака, 48 – плечовий упор, 49 — вилка приклада, 50 — пружина засувки, 51 — засувка, 52 — вісь засувки, 53 — кришка спускової кнопки, 54 — кнопка спускового механізму, 55 — пружина кришки спускової кнопки, 55 — вісь кришки, 57 — пружина повернення голки, 55 — засувка пружини, 59 — ударник, 60 — дно ракетного двигуна, 51- ковпачок запалювання, 62- компенсатор
#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя
ПРИЄДНАТИСЯ
Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.
Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
