СПГ-9М “Спис” (відео)
73-ММ СТАНКОВИЙ ПРОТИТАНКОВИЙ ГРАНАТОМЕТ (СПГ-9М)
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
1. 1. Призначення, будова, бойові властивості 73-мм станкового протитанкового гранатомета (СПГ-9М), поводження з ним, догляд та зберігання.
Станковий гранатомет СПГ-9 (рисунок 1) є потужним вогневим засобом мотопіхотних, механізованих, десантно – штурмових, морської піхоти підрозділів.
Рисунок 1 – станковий гранатомет СПГ- 9.
Гранатомет призначений для знищення танків, самохідних установок усіх типів та інших броньованих засобів супротивника. Крім того, гранатомет може бути використаний для придушення живої сили і вогневих засобів супротивника, що знаходяться в довгострокових, дерево-земляних і легких укриттях польового типу або в цегляних спорудах міського типу.
На озброєнні в Збройних Силах України знаходяться:
— гранатомет СПГ-9 (механізовані підрозділи) (рисунок 1).
— СПГ-9М, СПГ-9ДМ (десантно – штурмові підрозділи та підрозділи морської піхоти) (рисунок 2).
Рисунок 2 – станковий гранатомет СПГ — 9ДМН.9
Гранатомети, які комплектуються нічними прицілами ПГН-9, називаються СПГ-9МН і СПГ-9ДМН.
Стрільба з гранатомета проводиться кумулятивними і осколковими гранатами.
Для стрільби з гранатомета по броньованим цілям застосовується активно-реактивний постріл ПГ-9В з кумулятивною гранатою, а по живій силі і вогневим засобам – активний постріл ОГ-9В з осколковою гранатою (рисунок 3).
3 4 1 5 2 6
Рисунок 3 – загальний вигляд, будова пострілу кумулятивної гранати ПГ-9.
Умовні познаки:
1 – кумулятивна граната;
2 – пороховий заряд ПГ-9П;
3 – головна частина підривника;
4 – головна частина гранати;
5 – реактивний двигун;
6 – стабілізатор.
Крім того, кумулятивна граната може бути використана для знищення живої сили і вогневих засобів противника, що знаходяться в залізобетонних, цегляних і дерево земляних спорудах.
Таблиця 1
ТТХ пострілу кумулятивної гранати ПГ-9
Дальність прямого пострілу за висоти цілі 2 м | 800 м |
Найбільша прицільна дальність стрільби | 1 300 м |
Прицільна дальність стрільби: | |
прямим наведенням кумулятивними і осколковими гранатами | 1 300 м |
роздільним наведенням осколковими гранатами | 4 500 м |
Бойова скорострільність | 6 постр/хв |
Вага гранатомета: СПГ-9М з оптичним прицілом | 50,5 кг (+4%) |
СПГ-9ДМ з колісним ходом і оптичним прицілом | 64,6 кг (+ 4%) |
Вага пострілу: | |
ПГ-9В | 4,4 кг |
ОГ-9В | 5,5 кг |
Вага сумки з трьома пострілами: | |
ПГ-9В | 16,4 кг |
ОГ-9В | 19,7 кг |
Найбільш дійсний вогонь під час стрільби з гранатомета кумулятивною гранатою по цілях, що знаходяться в межах відстані прямого пострілу.
Гранатомет обслуговується розрахунком у складі:
— командир гранатомета;
— навідник;
— заряджаючий;
— переносник боєприпасів.
1.2. Загальна будова 73-мм протитанкового гранатомета СПГ-9М і пострілів до нього
Гранатомет є гладкоствольною, безвідкатною, динамореактивною зброєю. Під час пострілу з гранатомета гази, що утворюються від згоряння порохового заряду, викидають гранату з каналу ствола, а частина порохових газів відводиться назад через сопло. При цьому утворюється реактивна сила, яка врівноважує силу віддачі.
Гранатомет складається з таких основних частин і механізмів:
— ствол із затвором;
— електростріляючого механізму;
— прицільних пристосувань (оптичного прицілу ПГОК-9, нічного прицілу ПГН-9 і механічного прицілу);
— верстата;
— колісного ходу (у гранатомета СПГ-9ДМ).
До гранатомета додається комплект запасних деталей, інструмент і приналежність (ЗІП).
Постріл ОГ-9П (рисунок 4) складається з осколкової гранати і порохового заряду.
3 4 5 1 2
Рисунок 4 – загальний вигляд пострілу ОГ-9П і осколкової гранати ОГ- 9.11
Умовні познаки:
1 – осколкова граната;
2 – пороховий заряд ОГ-9П;
3 – підривник ГО-2;
4 – головна частина гранати;
5 – стабілізатор.
Постріл ПГ-9В (рисунок 5) складається з кумулятивної (протитанкової) гранати і порохового заряду.
Рисунок 5 – загальний вигляд пострілу ПГ-9В і пороховий заряд ПГ-9.
Умовні познаки:
а – головна частина гранати;
б – головна частина підривника;
в – донна частина підривника;
г – реактивний двигун з стабілізатором;
д – пороховий заряд;
1 – корпус;
2 – обтічник;
3 – струмопровідний конус;
4 – ізолятор;
5 – лійка;
6 – провідник;
7 – розривний заряд;
8 – екран;
9 – втулки;
10 – камера;
11– перехідне дно;
12 – піроуповільнювач-запалювальник;
13 – маршевий пороховий заряд;
14 – діафрагма;
15 – капронова нитка;
16 – сопло;
17 – хрестовина;
18 – стабілізуюче перо;
19 – капронова нитка;
20 – трасер;
21 – хвостовик;
23 – стальна трубка;
24 – стрічковий порох;
25 – перкалевий матеріал;
26 – сухарний пристрій;
27 – гільза;
28 – димовий порох;
29 – електричний запал;
30 – пластмасовий диск;
31 – ціллулоїдний диск;
32 – діафрагма;
33 – контактне кільце;
34 – контактна пружина.
Початкова швидкість кумулятивної гранати 435 м/с; після вильоту із ствола на віддаленні 10 – 20 м вмикається реактивний двигун гранати, який збільшує її швидкість до 700 м/с.
Під час зустрічі гранати з цілю спрацьовує підривник, від його імпульсу детонує вибухова речовина розривного заряду, утворюється кумулятивний (зосереджений, направлений) струмінь газів і розплавленого металу, який пробиває броню танків і інших бойових машин противника, вражає живу силу, озброєння й устаткування, а також запалює пальне.
Постріл ОГ-9П складається з осколкової гранати і порохового заряду.
Початкова швидкість осколкової гранати 316 м/с. Під час зустрічі гранати з цілю відбувається розрив гранати на осколки, які розлітаються в сторони і вражають ціль.
2. РОЗБИРАННЯ І ЗБИРАННЯ ПІСЛЯ НЕПОВНОГО РОЗБИРАННЯ ГРАНАТОМЕТА.
Розбирання гранатомета може бути неповне і повне:
неповне – для чищення, огляду, усунення несправностей і змащування гранатомета після стрільби та учбових занять;
повне – для чищення за сильного забруднення, а також під час технічного обслуговуванні гранатомета.
Повне розбирання гранатомета проводиться тільки в артилерійських ремонтних майстернях під керівництвом артилерійського техніка, обізнаного в будові гранатомета і порядоку його розбирання і збирання після неповного розбирання. Розбирати приціли ПГОК-9 і ПГН-9, а також генератор електростріляючого механізму у військах забороняється.
У підрозділах дозволяється проводити тільки неповне розбирання гранатомета.
Перед розбиранням гранатомета необхідно переконатися, що він незаряджений.
Під час розбирання і збирання після неповного розбирання гранатомета виконувати наступні основні правила:
- застосовувати тільки штатний інструмент, наявний в комплекті ЗІП; відокремлюючи або приєднуючи деталі і механізми, не застосовувати різких ударів і зайвих зусиль;
- деталі і механізми слід розміщувати в порядку розбирання на столі, чистому брезенті або фанері;
- перед збиранням після неповного розбирання деталі, що підлягають змащуванню, ретельно протерти і змастити відповідним мастилом.
- Надмірне часте розбирання гранатомета прискорює зношування частин і механізмів.
2.1. Порядок неповного розбирання гранатомета.
Порядок неповного розбирання показано на рисунках 6 – 10.
1) Відокремити від кронштейна систему освітлення прицілу:
- відокремити від прицілу патрони системи освітлення сіток, шкал і рівнів прицілу;
- відокремити корпус з акумулятором, заздалегідь відтягнувши фіксатор; укласти систему освітлення у футляр.
2) Відокремити від гранатомета оптичний приціл (рисунок 6):
- надіти гумовий ковпачок на вхідний отвір прицілу;
- встановити на прицілі нульові установки, візир поставити в переднє крайнє положення і закріпити, риски механізму поперечного гойдання сумістити;
- ослабити затискний гвинт кронштейна прицілу і від’єднати приціл, просунувши його вперед;
укласти приціл у футляр, закріпивши його на планці.
1 2
Рисунок 6 – порядок відокремлення від гранатомета оптичного прицілу.
3) Відокремити колісний хід (у гранатомета СПГ-9ДМ):
— віджати один з прапорців, повернути вісь і зняти колеса з віссю;
— за необхідності відокремити підставу осі від верстата.
4) Розібрати замикаючий механізм і відокремити затвор від ствола (рисунок 7):
— відкрити затвор, повернувши рукоятку замикаючого механізму вліво назад до упору;
— втопити виколоткою гнеток і зняти обойму, зрушивши її назад (знімати обойму при закритому затворі забороняється, щоб уникнути різкого відділення гнетка з пружиною);
— вийняти генетик з пружиною і фіксатор з отвору перехідника; повернути рукоятку до збігу площини рукоятки і перехідника і вийняти рукоятку з клином вгору, утримуючи клин від випадання;
— відокремити клин від рукоятки;
— втопити виколоткою стопор осі затвора, виштовхнути вісь вгору до упору (при цьому вісь залишається на стволі) і відокремити затвор, вийнявши його провушину з гнізда приливу ствола.
3 4
Рисунок 7 – порядок розбору замикаючого механізму і відокремлення затвору від ствола.
Рисунок 7 (продовження) – порядок розбору замикаючогомеханізму і відокремлення затвору від ствола.
5) Розібрати викидний механізм (рисунок 8):
— втопивши виколоткою фіксатор осі важелів, повернути клямку нижнього важеля вліво;
— зняти нижній важіль з осі (рухом вниз);
— вийняти вгору вісь з отвору приливу казенної частини ствола разом
з верхнім важелем і
— відокремити вісь від важеля;
— вийняти штовхачі з отворів ствола.
Рисунок 8 – порядок розборки викидного механізму.
6) Через отвори ствола вийняти по черзі контакти з корпусу контактного
пристрою (рисунок 9)
— вибивання і молотка;
— натиснути виколоткою на кнопку, вийняти контакт з отвору ствола,
просуваючи його виколоткою до низу.
22
Рисунок 9 – порядок розборки корпусу контактного пристрою.
7) Відокремити корпус фіксатора затвора (рисунок 10):
— вибити штифт і, притримуючи рукою щоб уникнути різкого відділення фіксатора і пружини, вийняти корпус з гнізда приливу ствола;
— вийняти фіксатор з пружиною з корпусу.
23 24
Рисунок 10 – порядок розборки фіксатора затвора.
Рисунок 10 (продовження) – порядок розборки фіксатора затвора.
8) Розібрати передню ногу верстата:
— натиснути на клямку і висунути внутрішню трубу повністю;
— потім знову натиснути на клямку і стопор і відокремити внутрішню трубу від зовнішньої труби.
Примітка. Після експлуатації гранатомета в умовах морозу, дощу, пилу і снігу при неповному розбиранні гранатомета для чищення (у присутності фахівця артилерійської ремонтної майстерні) додатково проводиться розбирання пристрою блокування в такій послідовності: втопити виколоткою фіксатор і відокремити кришку; вийняти з корпусу фіксатор, пружину і штовхач.
2.2. Порядок збирання гранатомета після неповного розбирання.
Порядок збирання гранатомета після неповного розбирання показано на рисунку 11 – 14.
1) Зібрати передню ногу верстата:
сумістити вкладиш з внутрішнім отвором зовнішньої труби (клямкою до низу);
— натиснути на клямку і стопор і просунути внутрішню трубу в отвір зовнішньої труби.
2) Приєднати корпус фіксатора затвора (рисунок 11):
— вставити в корпус фіксатора пружину і фіксатор;
— зібраний фіксатор вставити в гніздо приливу ствола і, втопивши фіксатор, забити штифт.
1 2
Рисунок 11 – порядок зборки корпусу фіксатора затвора.
Рисунок 11 (продовження) – порядок зборки корпусу фіксатора затвора.
3) Вставити по черзі контакти в корпус контактного пристрою через отвори в стволі:
— втопити виколоткою кнопку, просунути рукою контакт вгору до клацання (при цьому кнопка не повинна бути втоплена);
— поставити на місце кришку корпусу контактного пристрою, якщо вона була зрушена.
4) Зібрати відкидний механізм (рисунок 12):
— вставити штовхачі в отвори ствола (штовхачі взаємозамінні);
— приєднати вісь до верхнього важеля і опустити її в отвір приливу казенної частини ствола;
— надіти нижній важіль на кінець осі, утримуючи вісь зверху;
повернути клямку нижнього важеля управо, натиснути при необхідності фіксатор осі важелів.
7 8
Рисунок 12 – порядок зборки відкидного механізму.
5) Приєднати затвор до ствола і зібрати замикаючий механізм
(рисунок 13):
— вставити затвор провушиною в гніздо приливу ствола, сумістити отвори провушини затвора і приливу ствола і зусиллям руки опустити вісь затвора до упору (при цьому фіксатор повинен застопорити вісь);
— ввести верхній кінець клину в гніздо рукоятки замикаючого механізму;
— притримуючи клин і сумістивши площини рукоятки і перехідника, вставити клин в квадратне вікно, після чого повернути рукоятку назад
до упору;
— вставити гнеток з пружиною у фіксатор і опустити їх в отвір з прорізом;
— втопити виколоткою гнеток, вставити обойму в пази перехідника і просунути її вперед до виходу генетика в отвір обойми;
— закрити затвор, повернувши рукоятку замикаючого механізму управо вперед.
Для перевірки правильності збирання замикаючого механізму один-два рази відкрити і закрити затвор.
Рисунок 13 – порядок зборки затвору і замикаючого механізму.
Рисунок 13 (продовження) – порядок зборки затвору і замикаючого механізму.
6) Приєднати до верстата колісний хід (до гранатомета
ОПГ-9ДМ):
— закріпити підставу осі до верстата;
— вісь помістити в отвір, натиснути на один з прапорців і повернути вісь;
— відпустити прапорець, при цьому валик повинен зайти в пази шайб.
7) Вийняти з футляра приціл і встановити його на гранатомет, закріпивши затискним гвинтом (рисунок 14).
19 20
Рисунок 14 – порядок встановлення прицілу.
8) Приєднати систему освітлення до кронштейна і прицілу.
2.3. Порядок повного розбирання гранатомета.
1) Провести неповне розбирання гранатомета, керуючись рисунками 6 – 10.
2) Відокремити ствол від верстата:
— ослабити гайку осі задньої цапфи ствола;
— відгвинтити гайку і вийняти вісь передньої цапфи ствола;
— підняти дульну частину ствола вгору і, відгвинтивши гайку штепсельного
— роз’єму, відокремити вставку цього роз’єму від генератора;
— опустити дульну частину ствола в початкове положення і, відгвинтивши
— гайку осі задньої цапфи ствола, вийняти вісь;
— відокремити ствол від верстата;
— вставити вісь в задню цапфу і закріпити на їй гайкою сережку броньованого шланга.
Забороняється витягувати вісь із задньої цапфи ствола до відділення
вставки штепсельного роз’єму (щоб уникнути відриву броньованого шлангу).
3) Відокремити генератор від верстата:
— відокремити механізм блокування (у гранатометів СПГ-9МН і СПГ-9ДМН);
— повернути пружину запобіжника навколо замка і зняти запобіжник з пружиною з корпусу генератора;
— відгвинтити гайки, вийняти гвинти і відокремити генератор.
4) Відокремити вороток від підстави верстата і розібрати механізм вертикального наведення:
— вибити вперед комірчик із затискного болта і вигвинтити болт;
— покласти верстат на задні ноги і зняти шайбу і конус шворня, заздалегідь розшплінтувати і відгвинтити гайку;
— поставити верстат на ноги і відокремити кріплення від підстави, піднявши її вгору;
— відокремити від кріплення повзун, відгвинтити гайку, зняти шайбу і вийняти вісь;
— відокремити механізм вертикального наведення від постелі;
— відокремити внутрішню трубку, маховичок і гвинт від корпусу
підйомного механізму.
5) Відокремити по черзі задні ноги від обойми:
— відгвинтити гайку і зняти шайбу з рукояткою затиску ноги;
— вийняти пружину і відокремити ногу;
вийняти болт шарніра, за наявності підстави осі колісного ходу зняти
підставу, відокремити скобу і вийняти болт.
6) Відокремити обойму блоку задніх ніг:
— вигвинтити рукояткою вісь задніх ніг;
— відокремити рукоятку з віссю, розпірну втулку, гайку і шайбу;
— відокремити обойму задніх ніг від верстата;
— відокремити рукоятку від осі.
7) Відокремити зовнішню трубу передньої ноги:
— відокремити рукоятку затиску, пружину і болт передньої ноги;
— відокремити зовнішню трубу передньої ноги від підстави верстата.
8) Розібрати внутрішню трубу передньої ноги:
— виколоткою вибити з вкладиша штифт і вийняти клямку, пружину і стопор;
Щоб не вискочила при розбиранні клямка від дії пружини, необхідно притримувати її рукою при видаленні виколоткою з отвору штифта.
9) Розібрати підставу верстата:
— відокремити маховичок від гвинта і вигвинтити гвинт з втулкою з каретки;
— відокремити каретку від підстави;
— за необхідності вибити виколоткою вісь і відокремити пружину з клямкою від підстави верстата.
10) Розібрати підставу осі колісного ходу:
— відгвинтити гайки і зняти верхні (демпферні) пружини;
— відокремити верхню скобу;
— зняти нижні (ресорні) пружини і стрижні;
— відокремити валик, прапорці і пружину клямки.
11) Розібрати колісний хід:
— зняти фіксатор;
— вигвинтити гайку з маточини колеса і зняти колесо;
— відгвинтити гайку і зняти з осі підшипника, кільце розпору, другий підшипник і гайку з сальником.
2.4. Порядок збирання гранатомета після повного розбирання.
1) Зібрати колісний хід:
— надіти на вісь гайку з сальником, підшипник, кільце розпору, другий підшипник і шайбу;
— нагвинчувати гайку і застопорити її шайбою;
— посадити колесо на підшипник, угвинтити гайку в маточину колеса і поставити фіксатор.
2) Зібрати підставу осі колісного ходу:
— надіти на валик пружину клямки і прапорці;
— вставити валик в отвори підстави осі, сумістити отвори в прапорцях і валику і забити в них штифт;
— поставити стрижні, на них надіти нижні (ресорні) пружини;
— приєднати скобу, поставити верхні (демпферні) пружини і загвинтити гайки.
3) Зібрати підставу верстата:
— поставити вирізами вниз клямку з пружиною між щічками скоби і поставити у отвори скоби вісь так, щоб вона пройшла крізь клямку і пружину;
— розвальцювати кінець осі;
— поставити каретку в підставу верстата;
— угвинтити гвинт з втулкою в каретку;
Надіти на кінець гвинта маховичок і закріпити його штифтом, кінці штифта закернити.
4) Зібрати внутрішню трубу передньої ноги:
— поставити стопор, пружину, клямку (лискою у бік отвору під штифт)
і зашифрувати.
5) Приєднати зовнішню трубу передньої ноги до підстави верстата:
— надіти на болт передньої ноги шайбу, рукоятку затиску ніг і пружину;
— поставити ногу в скобу так, щоб отвір в головці ноги поєднався з отворами в скобі;
— вставити болт з рукояткою затиску ноги пружиною в отвори скоби і головки ноги, нагвинчувати гайку і поставити шплінт.
6) Приєднати обойму блоку задніх ніг до підстави верстата:
— поставити в проушину підстави верстата втулку розпору і приєднати обойму;
— поставити гайку так, щоб її упори увійшли до отворів вушка обойми;
проушини підстави, і сумістити ризики на гайці і обоймі;
— надіти шайбу на вісь і вставити вісь в суміщені отвори проушин та отворів;
— надіти рукоятку на вісь і угвинтити вісь повністю в гайку;
— ослабити рукояткою вісь і обертаючи розпорену втулку, сумістити отвори на осі і втулці, в отвір вставити штифт і закернити його;
— розташувати рукоятку уздовж підстави верстата і закріпити її штифтом, штифт закернити.
7) Приєднати по черзі задні ноги до обойми блоку:
— вставити болт в скобу шарніру з боку проушин;
— вставити в обойму задніх ніг скобу (упором назовні і рискою вгору), сумістивши отвори обойми, скоби і проушини болта;
— вставити зверху в отвір болт шарніра, надіти на болт шайбу, нагвинтити гайку і поставити шплінт;
— надіти на болт ногу, сумістивши риски на нозі і скобі, пружину, рукоятку затискування ніг (розташувавши її уздовж ноги), шайбу (конусом до рукоятки) і нагвинтити гайку на болт, притримуючи рукоятку уздовж ноги, гайку зашплінтувати;
— перевірити правильність збирання ніг зведенням, розведенням і стопорінням їх;
— за наявності само затягування рукояток затиску ніг необхідно
підтягнути гайку.
8) Зібрати механізм вертикального наведення і встановити постіль на верстат:
— угвинтити гвинт повністю у внутрішню трубку;
— вставити внутрішню трубку з гвинтом в корпус;
— надіти на виступаючий кінець гвинта маховичок і закріпити штифтом;
— повернути внутрішню трубку лискою до проушини корпусу і вставити в отвір корпусу штифт;
— вставити механізм вертикального наведення в постіль знизу і сумістити отвори проушини корпусу і постелі;
— у суміщені отвори вставити вісь (головкою зліва) і закріпити гайкою;
— вставити в пази постелі повзун великим виступом вперед;
— встановити постіль на підставі верстата, ввівши шворінь постелі у втулку підстави, і надіти повзун на каретку;
— покласти верстат на задні ноги, надіти на шворінь конус і шайбу, нагвинтити гайку і зашплінтувати її;
— поставити верстат на ноги, надіти на болт шайбу і угвинтити його в каретку;
— вставити вороток в головку затискного болта (прапорцем вправо).
9) Приєднати генератор до верстата:
— вставити генератор в постіль, на передній гвинт надіти амортизатор;
— закріпити гвинтами (головки гвинтів розташовувати з правого боку);
— покласти верстат на задні ноги, вставити в паз корпусу генератора запобіжник вирізом до гашетки;
— надіти на замок генератора пружину і повернути її до западання виступу на кінці пружини у виїмку корпусу генератора;
— поставити верстат на ноги.
10) Приєднати ствол до верстата:
— вийняти вісь із задньої цапфи;
— поставити ствол на верстат, ввівши задню цапфу в проушину постіль;
— вставити вісь в отвори цапф і проушини, надіти на вісь сережку броньованого шлангу, пружину шайбу і нагвинчувати гайку;
— підняти дульну частину ствола вгору і з’єднати штепсельний роз’єм;
— опустити дульну частину ствола вниз, сумістити отвір передньої цапфи ствол з отвором головки внутрішньої трубки;
— вставити вісь в суміщені отвори, надіти на вісь пружинну шайбу і нагвинтити гайку.
11) Подальше збирання гранатомета проводити, керуючись рисунками 11 – 14.
3. ПРИЗНАЧЕННЯ, ПРИСТРОЮ ТА ДІЯ ЧАСТИН І МЕХАНІЗМІВ ГРАНАТОМЕТА, ПОСТРІЛІВ ДО НЬОГО. ПРИЗНАЧЕННЯ ЗАПАСНИХ ДЕТАЛЕЙ ІНСТРУМЕНТУ ТА ПРИЛАДДЯ (ЗІП).
3.1. Призначення, пристрою та дія частин і механізмів гранатомета.
Ствол гранатомета (рисунок 15) призначений для направлення напрямку польоту гранати і відведення порохових газів під час пострілу. Він є трубою, що має гладкий циліндровий канал калібром 73-мм, розширювальну камору і казенну частину.
На стволі розміщені:
— рукоятка для транспортування гранатомета;
— основа з мушкою;
— кронштейн для кріплення оптичного прицілу і прицільної планки механічного прицілу з хомутиком;
— щиток для оберігання навідника від опіків нагрітим стволом;
— верхній і нижній важелі і штовхачі викидного механізму;
контактний і блокуючий пристрої електростріляючого механізму і струмопровідний дріт в трубці.
Умовні познаки:
а – вигляд з ліва;
б – вигляд з права;
1 – ствол;
2 – затвор;
3 – сопло;
4 – задня обойма щитка;
5 – щиток;
6 – задня цапфа;
8 – передня обойма
щитка;
9 – кронштейн прицілу ПГОК-9;
10 – кронштейн прицілу ПГН-9;
11 – рукоятка;
12 – мушка;
13 – трубка струмопровідного дроту;
14 – блокуючий пристрій;
15 – контактний устрій.
Рисунок 15 – ствол гранатомету з затвором.
Ствол за допомогою передньої і задньої цапф кріпиться на верстаті.
На дульній частині ствола є зміцнюючий віночок; на ньому нанесені чотири ризики для установки перехрестя при вивірці прицільних пристосувань.
Казенна частина ствола (рисунок 16) усередині має кільцеву проточку для фіксації пострілу під час заряджання; ззаду ця проточка переходить в конусну, в яку входить кільце затвора.
Рисунок 16 – казенна частина ствола.
Умовні познаки:
а – вигляд ззаду зверху;
б – вигляд зліва знизу;
1 – кільцева проточка;
2 – конусна проточка;
3 – прилив з гніздом для проушин затвору;
4 – отвір для вісі затвору;
5 – отвір для штифта корпусу фіксатора затвору;
6 – отвір для вісі важелів;
7 – отвір для контактів;
8 – прорізь для фіксаторів;
9 – бойові упори;
10 – прилив для закріплення блокуючого пристрою;
11 – отвір для штовхача;
12 – верхній важіль;
13 – нижній важіль;
14 – штовхач;
15 – засув нижнього важіля;
16 – фіксатор затвора;
17 – корпус фіксатора затвору;
18 – вісь затвору.
Зліва на казенній частині ствола розташований прилив з гніздом, в яке входить проушина затвора.
У приливі є:
— отвори для осі затвора (верхній отвір має проточку, в яку западає стопор осі при відділенні затвора від ствола);
— отвір для осі важелів викидного механізму;
— отвір малого діаметру для приміщення
— штифта корпусу фіксатора затвора;
— подовжнє циліндрове гніздо для корпусу фіксатора затвора.
Зверху на казенній частині ствола розміщується майданчик для кріплення корпусу контактного пристрою; у ній є два отвори для контактів і проріз для фіксатора, що утримує корпус контактного пристрою.
З правого боку казенної частини ствола знаходяться два бойові упори, за яких заходить клин під час замикання, і малий прилив з пазом типу
“ластівчин хвіст” для закріплення блокуючого пристрою.
Зверху і знизу казенної частини ствола знаходяться наскрізні похилі отвори для штовхачів викидного механізму.
У середній частині ствола розташовані:
зверху площина для установки гарматного квадранта і два приливи з Т-подібними пазами (у гранатометів СПГ-9МН і СПГ-9ДМН) для кріплення кронштейна прицілу ПГН-9, зліва два приливи з Т-подібними пазами для кріплення кронштейна прицілу ПГОК-9, знизу два Т-подібні приливи для закріплення передньої і задньої цапф.
Затвор (рисунок 17) призначений для замикання ствола, забезпечення безвіткатності гранатомета і викидання діафрагми з трубкою після пострілу.
Рисунок 17 – затвор і казенна частина ствола.
Рисунок 17 (продовження) – затвор і казенна частина ствола.
Умовні познаки:
а – затвор у відкритому положенні;
б – деталі затвора;
1 – рукоятка запираючого механізму;
2 – ручка;
3 – клин;
4 – фіксатор
рукоятки;
5 – гнеток з пружиною;
6 – обойма;
7 – скіс;
8 – штовхач блокуючого
пристрою;
9 – прямий паз;
10 – сопло;
11 – підлив;
12 – перехідник;
13 – квадратне вікно для клину;
14 – отвір з прорізом для фіксатора рукоятки і
генетика з пружиною;
15 – проушина;
16 – верхній важіль;
17 – нижній важіль;
18 – клямка нижнього важеля;
19 – вісь важелів;
20 – фіксатор осі важелів;
21 – пружина фіксатора осі важелів;
22 – штифт;
23 – штовхачі;
24 – вісь
затвора;
25 – стопор осі затвора;
26 – пружина стопора;
27 – штифт;
28 – корпус
фіксатора затвора;
29 – фіксатор затвору;
30 – пружина фіксатора затвору;
31 – штифт;
32 – торець затвору.
Затвор складається із замикаючого механізму, сопла і викидного
механізму.
Замикаючий механізм складається з рукоятки з ручкою, клину, фіксатора
рукоятки, генетика з пружиною і обойми.
На нижній площині рукоятки є скіс, який взаємодіє з штовхачем
блокуючого пристрою. Паз з скосом, розташований зліва на торці рукоятки,
призначений для утримання рукоятки фіксатором в закритому положенні; прямий паз призначений для утримання рукоятки у відкритому положенні.
У циліндровому гнізді рукоятки є пальці, які входять в гвинтові пази, що знаходяться у верхній частині клину. Середня частина клину має два вирізи для проходу бойових упорів ствола.
На фіксаторі рукоятки зверху розташований виступ для взаємодії з рукояткою замикаючого механізму при відмиканні і закриванні затвора.
Фіксатор і гнеток підтискаються пружиною. Гінок входить в отвір обойми.
Сопло з правого боку має прилив з прорізами, в які входять бойові упори ствола при закритому затворі. На приливі штифтами кріпиться перехідник.
У квадратному вікні розміщується клин замикаючого механізму, а в отворі з прорізом – фіксатор рукоятки затвора і гнеток з пружиною.
З лівого боку сопла знаходиться проушина для з’єднання затвора із стволом.
Викидний механізм, розташований в казенній частині стволі і складається з нижнього і верхнього криволінійних важелів, осі важелів і штовхачів. Нижній важіль має клямку, а вісь важелів – фіксатор з пружиною.
Робота механізмів затвора. Для відкриття затвора необхідно повернути рукоятку замикаючого механізму за годинниковою стрілкою. При цьому скіс рукоятки вичавлює фіксатор, а пальці рукоятки, у взаємодії з гвинтовими пазами клину, опустять його вниз до поєднання вирізів клину з бойовими упорами казенної частини ствола. Після повороту рукоятки на 90° вона упирається в площину перехідника, виступ фіксатора рукоятки під дією пружини западає в прямий паз рукоятки, потім затвор разом з рукояткою повертається вліво навколо своєї осі (починається відкриття затвора).
Під час повного відкриття торця затвора, діючи на короткі плечі важелів викидного механізму, поверне їх, а довгі плечі важелів перемістять штовхачі по похилих отворах казенної частини ствола назад.
Після припинення дії на рукоятку затвор під дією підпружиного фіксатора затвора відійде декілька назад, ролик фіксатора западе у виїмку
затвора і утримуватиме його у відкритому положенні. Штовхачі при заряджанні гранатомета отримують можливість просунутися вперед.
Для замикання ствола потрібно повернути рукоятку управо вперед, разом з рукояткою обернеться затвор. Під час підходу затвора до казенної частини ствола фіксатор рукоятки під дією фаски на верхньому бойовому упорі ствола підніметься вгору, стискаючи свою пружину, виступ фіксатора вийде з прямого паза рукоятки і вона обернеться щодо затвора в переднє крайнє положення.
При цьому пальці рукоятки вступають у взаємодію з гвинтовими пазами клину, піднімуть його і клин зайде за бойові упори казенної частини ствола.
Скіс рукоятки при закритому затворі опускає штовхач блокуючого пристрою, замикаючи електричний ланцюг; фіксатор рукоятки під дією
пружини западе в паз з скосом і утримуватиме рукоятку в закритому положенні.
Електростріляючий механізм (рисунок 18) призначений для роботи пострілу. Він складається з генератора із струмопровідним дротом в трубці, блокуючого і контактного пристроїв.
Рисунок 18 – електростріляючий механізм.
Умовні познаки:
1 – генератор;
2 – штепсельний роз’єм;
3 – броньований шланг;
4 – сережка;
5 – трубка;
6 – блокуючий пристрій;
7 – контактний пристрій;
8 – контакти;
9 – рукоятка;
10 – гашетка;
11 – пружина;
12 – запобіжник;
13 – проушина;
14 – гвинти;
15 – амортизатор;
16 – гайки.
Генератор (рисунок 19) призначений для вироблення електричного імпульсу, необхідне для займання порохового заряду. Він має корпус
з кришкою. У корпусі змонтовані індуктор, спусковий механізм, запобіжник і колодка штепсельного роз’єму. Генератор приєднується до верстата проушинами і закріплюється гвинтами і гайками.
Індуктор зібраний усередині корпусу генератора і має котушку, два магніти, якір з коромислом, важіль з пружиною. Магніти розташовані
між верхнім і нижнім черевиками і обернені однойменними полюсами до нижнього черевика.
Спусковий механізм призначений для утримання зірочки на бойовому взводі і спуску зірочки з бойового взводу. Він має рукоятку, гашетку
і розташовані на внутрішній стороні кришки корпуси генератора важіль з пружиною, зірочку, що направляє стрижень і шептало.
Запобіжник призначений для запобігання від випадкового пострілу при зведеному спусковому механізмі. Він розташований знизу на корпусі
генератора і має пружину із замком.
Рисунок 19 – генератор.
Умовні познаки:
1 – магніти;
2 – нижній черевик;
3 – верхній черевик;
4 – коромисло;
5 – вісь;
6 – якір;
7 – штифт;
8 – котушка;
9 – корпус;
10 – пружина;
11 – штифт;
12 – замок;
13 – важіль;
14 – запобіжник;
15 – пружина;
16 – направляючий стрижень;
17 – пружина важеля;
18 – втулка;
19 – зірочка;
20 – важіль;
21 – пружина;
22 – пружина шепотіла; 23 – направляючий стрижень;
24 – гвинт;
25 – колодка штепсельного роз’єму.
Колодка штепсельного роз’єму знаходиться позаду корпусу генератора, до неї підключається вилка струмопровідного дроту. Струмопровідний дріт розташований в броньованому шлангу і запобіжній трубці. Через броньований
шланг проходить трос, що оберігає дріт від обриву і одночасно є провідником, через якого один з кінців котушки індикатора виводиться на масу гранатомета.
Блокуючий пристрій (рисунок 20) не дозволяє зробити постріл при не повністю закритому затворі. Він розташований з правого боку казенної частини ствола і має корпус, кришку, фіксатор, ізолятор, штовхач з пружиною і контактні пластини. За повністю закритого затвора скіс рукоятки замикаючого механізму переміщує штовхач вниз, при цьому замикається електричний ланцюг генератор – контактний пристрій.
Контактний пристрій (рисунок 21) призначений для передачі електричного імпульсу до електричних запалів порохового заряду. Він
розташований зверху на казенній частині ствола і має корпус з кришкою, два важіля з пружинами, два контакти (розташовані в отворах казенної частини ствола), дві кнопки з пружинами. Важелі кріпляться на осі, до них припаюється роздвоєний кінець струмопровідного дроту. Важелі і їх пружини ізольовані від корпусу контактного пристрою, а контакти – від казенної частини ствола
(контактор зроблено два для підвищення надійності).
Рисунок 20 – блокуючий пристрій.
Умовні познаки:
1 – кришка;
2 – фіксатор;
3 – ізолятор;
4 – штовхач;
5 – пружина.
Рисунок 21 – контактний пристрій.
Умовні познаки:
1 – корпус;
2 – кришка;
3 – фіксатор;
4 – лівий важіль;
5 – правий важіль;
6 – вісь важелів;
7 – контакти;
8 – кнопка;
9 – бронешланг;
10 – дріт.
У незарядженому гранатометі контакти пружинами через важіль підібгані вниз. Для обмеження руху важелів вниз в корпусі встановлено два штифти. Якщо через будь-які причини один контакт відсутній, то важіль під дією пружини упирається в штифт. При цьому електричний ланцюг замикається на масу гранатомета, що запобігає можливості пострілу, якщо один контакт поставлений.
Робота електростріляючого механізму. Для зведення спускового механізму перед пострілом рукоятка відводиться вниз до упору. При цьому важіль спускового механізму, стискаючи пружину, сідає бойовим взводом на шептало. При натисненні на гашетку шептало піднімається і звільнений важіль повертається під дією пружини, що направляє стрижень якої діє на циліндровий виступ важеля. Разом з важелем обертається зірочка і одним із зубів діє на важіль коромисла якоря, підтискаючи пружину.
Підібгана пружина важеля коромисла долає сили магнітного тяжіння, що утримують якір, після чого відбувається переміщення якоря до іншої пари полюсів. При цьому магнітний потік, що проходить через якір, перетинає витки котушки, створюючи в ній електрорушійну силу. Електричний струм по струмопровідному дроту через замкнуті контактні пластини пристрою що блокує (при повністю закритому затворі) подається на контактний пристрій.
При зарядженому гранатометі контактне кільце діафрагми порохового заряду підтискає вгору контакти, а пружини діафрагми упираються в казенну частину ствола, чим забезпечується наявність ланцюга між гранатометом і пострілом.
Прицільні пристосування призначені для наведення гранатомета в ціль. Вони складаються з оптичного прицілу ПГОК-9 з системою освітлення; механічного відкритого прицілу і електронно-оптичного прицілу ПГН-9
(у гранатометів СПГ-9МН і СПГ-9ДМН).
Оптичний приціл ПГОК-9 (приціл гранатомета оптичний комбінований) призначений для забезпечення стрільби прямим наведенням кумулятивною і осколковою гранатами, а також для стрільби роздільним наведенням осколковою гранатою.
Крім того, приціл призначений для спостереження за полем бою, вимірювання кутів в горизонтальній і вертикальній площині, визначення відстані до цілі і коректування вогню. Він кріпиться в пазах кронштейна типу “ластівчин хвіст” і стопориться затискним гвинтом.
Оптичний приціл ПГОК-9 (рисунок 22) є основним прицілом гранатомета. Він складається з двох сполучених між собою прицілів: прицілу
прямого наведення і прицілу роздільного наведення.
Рисунок 22 – приціл ПГОК-9.
Умовні познаки:
а – приціл прямого наведення;
б – приціл роздільного наведення;
1 – корпус;
2 – механізм вивіряння і температурних поправок;
3 – механізм поперечного гойдання;
4 – вузла перемикання сіток;
5 – візир;
6 – механізм кутоміра;
7 – поперечний рівень;
8 – напрямна;
9 – механізм кутів прицілювання;
10 – бічний рівень;
11 – налобник;
12 – наглазник.
Прицілом прямого наведення (рисунок 23) є оптичним візиром з призматичною системою і двома сітками, що перемикаються, які можуть
по черзі встановлюватися у фокальній площині об’єктиву.
Приціл складається з корпусу, оптичної системи, механізму вивірки прицілу і температурних поправок, механізму поперечного гойдання і вузла перемикання сіток.
Корпус служить для з’єднання всіх частин прицілу. Знизу корпус має планку для приєднання прицілу до кронштейна.
Рисунок 23 – приціл прямого наведення (в розрізі).
Умовні познаки:
1– корпус;
2 – захисне скло;
3 – ковпачок;
4 – об’єктив;
5 – оправа об’єктива;
6 – гвинт;
7 – маховичок;
8 – каретка;
9 – черв’як;
10 – маховичок;
11 – оправа окуляра;
12 – кронштейн;
13 – лінзи окуляра;
14 – сітка;
15 – планка.
Оптична система прицілу складається із захисного скла для оберігання від попадання вологи і пилу в приціл, об’єктиву з двома лінзами для отримання зображення спостережуваного об’єкту, системи призм для повного обертання зображення, двох сіток прицілу, окуляра з п’ятьма лінзами для розгляду зображення спостережуваного об’єкту і світлофільтрів.
Захисне скло кріпиться в плато затискним кільцем. Для оберігання від
забруднення і пошкодження захисного скла на оправу надягається гумовий
ковпачок.
Об’єктив поміщений в оправі, яку можна переміщати у вертикальній і горизонтальній площині за допомогою механізму вивіряння прицілу.
Сітки прицілу (рисунок 24) в оправах закріплені на кронштейні.
На кожній сітці нанесені шкали: кутів прицілювання, бічних поправок і далекомірна шкала. Знизу під шкалами нанесені букви “КУМ” (кумулятивна) і “ОСК” (уламкова).
Рисунок 24 – сітка прицілу прямого наведення.
Умовні познаки:
а – сітка для стрільби кумулятивною гранатою;
б – сітка для стрільби осколковою гранатою.
Ділення шкали прицілу сітки “КУМ” позначені цифрами 6, 8, 10 і 12, відповідними відстаням стрільби в сотнях метрів (600, 800, 1000 і 1200 м).
Ділення шкали прицілу сітки “ОСК” позначені цифрами 2, 4, 6, 8, 10 і 12, відповідними відстаням стрільби в сотнях метрів (200, 400, 600, 800, 1000 і 1200 м).
Косинці і штрихи на сітці для зручності називаються прицільними марками; у центральній колонці – центральними марками, а справа і зліва
від центральної колонки – бічними прицільними марками.
Поділки шкали бічних поправок нанесені через 0-05 управо і ліворуч від центральної колонки. Цифри шкали бічних поправок 10 і 20 в тисячних нанесені знизу правій частині шкали. Кутова величина висоти штрихів дорівнює 0-01. Шкали прицілу і бічних поправок, відповідні відстаням 800 м сітки “КУМ” і 400 м сітки “ОСК”, для полегшення прицілювання виділені (косинці в центральній колонці вказані великим розміром, а шкали бічних поправок виконані у вигляді косинців, що чергуються, і вертикальних штрихів).
Наведення в ціль проводиться вершиною косинця (штриха), відповідно до певної відстані до цілі і бічній поправці.
Зверху над шкалами є знак “+”, призначений для перевірки нульової лінії прицілювання.
Під нижнім косинцем центральної колонки є вертикальна лінія, призначена для полегшення вирівнювання гранатомета, якщо він має бічне
звалювання.
Далекомірна шкала сітки “КУМ” розрахована на висоту цілі 2,7 м, що вказане нижче за горизонтальну лінію. Над верхньою пунктирною лінією нанесена шкала з діленням, відстань між якими відповідає зміні відстані до цілі на 100 м. Цифри шкали 6, 8, 10, 12 відповідають відстаням 600, 800, 1000 і 1200 м.
Далекомірна шкала сітки “ОСК” розрахована на висоту цілі 1,7 м. Цифри шкали 4, 6, 8, 10, 12 відповідають відстаням 400, 600, 800, 1000 і 1200 м.
Освітлення сітки прицілу в нічний час проводиться через нижнє захисне скло електролампочкою системи освітлення.
Окуляр в оправі вгвинчений в корпус прицілу.
Світлофільтр в оправі вставляється в затискне кільце окуляра. У ЗІП прицілу знаходяться світло-оранжевий і нейтральний світлофільтри.
Для зручності прицілювання на окулярному патрубку закріплений гумовий наглазник, а на кронштейні – налобник. Механізм вивірки прицілу і температурних поправок призначений для забезпечення узгодження нульової лінії прицілювання з віссю каналу ствола гранатомета і введення поправок в кути прицілювання залежно від температури навколишнього повітря. Він має каретку, в якій поміщений об’єктив в оправі і маховичок, жорстко закріплений з гвинтом вертикального вивіряння прицілу. При обертанні вивірочних гвинтів каретка переміщається
у вертикальному і горизонтальному напрямах.
На маховичку нанесені знаки:
“+” – для температурного інтервалу від + 10 до +50°С, “0” – для інтервалу
від +10 до –10°С і “–” – для інтервалу від –10 до –40°С.
Для введення температурної поправки маховичок ставиться в таке положення, щоб відповідний знак (“+”, “0” і “–”) збігся з рискою на корпусі.
При цьому каретка з об’єктивом переміщається по вертикалі у відповідне положення, змінюючи кут прицілювання.
Механізм поперечного гойдання призначений для обліку бічного нахилу гранатомета. Він розташований на корпусі прицілу і має черв’ячний сектор, черв’як і маховичок. Черв’ячний сектор знаходиться в зачепленні з черв’яком який може обертатися за допомогою маховичка. Обертаючи маховичок, черв’як обкатуючись по сектору, повертає корпус, на якому закріплений приціл роздільного наведення, забезпечуючи цим поперечне гойдання.
Вузол перемикання сіток призначений для включення у полі зору прицілу сітки “КУМ” або сітки “ОСК” (залежно від типу пострілу, яким ведеться
вогонь). Він має кронштейн, шкалу і маховичок. Для фіксації сітки в робочому положенні є кульковий фіксатор.
Установка сітки в потрібне положення здійснюється поворотом маховичка з шкалою, на якій нанесено гравіювання “КУМ” і “ОСК”.
Прицілом роздільного наведення (рисунок 25) є оптичний колінчастий візир з механізмами кутоміра, кутів прицілювання і бічного рівня. Кріпиться він на осі корпусу механізму поперечного гойдання.
Рисунок 25 – приціл роздільного наведення (у розрізі).
Умовні познаки:
1 – корпус;
2 – об’єктив;
3 – оправа об’єктива;
4 – призма;
5 – сітка;
6 – захисне скло;
7 – оправа окуляра;
8 – наглазник:
9 – лінзи окуляра;
10 – поперечний рівень;
11– індекс;
12 – дистанційна шкала;
13 – черв’яка;
14 – шкала.
Візир складається з корпусу, в якому змонтовані деталі оптичної системи. Він розташований на стойці черв’ячного колеса кутоміра і обертається разом з ним.
Зліва корпус має мушку і цілик для грубого наведення. Візир можна обертати у вертикальній площині на кут ±20°, закріплюється в необхідному
положенні рукояткою.
На окулярній частині візира закріплений наглазник. Оптична система прицілу складається із захисного скла, об’єктиву, призми, сітки, окуляра. Механізм кутоміра призначений для установки кутів в горизонтальній площині. Він розташований в корпусі і має черв’ячне колесо, вісь і черв’як.
Для виведення черв’яка із зачеплення з черв’ячним колесом є рукоятка.
На черв’яку закріплені маховичок і шкала, на якій нанесені поділки.
Ціна ділення 0-01. Всього на шкалі 100 поділок. На черв’ячному колесі
закріплена шкала, яка має 60 рівних поділок. Ціна ділення 1-00. Одне ділення шкали черв’ячного колеса відповідає 100 поділкам на шкалі черв’яка або його одному оберту.
Механізм кутів прицілювання призначений для установки на прицілі кутів прицілювання. Він розташований в корпусі і складається з черв’ячного
сектора, черв’яка, дистанційної шкали і індексу відліку.
Дистанційна шкала має штрихи, відповідні відстані стрільби і позначені цифрами, що показують сотні метрів. Ціна ділення 50 м. Значення кутів
прицілювання розраховані для температури +15°С.
Механізм бічного рівня призначений для установки кутів місця цілі. Він розташований в корпусі і складається з черв’яка, черв’ячного колеса,
маховичка, бічного рівня і двох шкал. Шкала, закріплена на черв’яку, має 100 рівних поділок, ціна ділення 0-01. Шкала, закріплена на корпусі, має
три ділення (29, 30, 31), ціна ділення 1-00, цифра 30 відповідає нульовій установці бічного рівня.
Бічний і поперечний рівні складаються з ампули в оправі, кільця і гайки.
Система освітлення призначений для підсвічування сіток, шкал і рівнів прицілу при стрільбі у сутінках і вночі. Вона складається з корпусу,
акумуляторної батареї, двох мікро-тумблерів і двох патронів.
Акумуляторна батарея 2КНБ-2 лужна ємкістю 2 г. Корпус з акумулятором розміщується на кронштейні механічного прицілу, що має виступ типу “ластівчиного хвоста” і стопориться підпружиненим фіксатором.
До прицілу як індивідуального ЗІП додаються: запасний акумулятор 2КНБ-2, десять електролампочок, два світлофільтри, рівень ампула в оправі,
два ковпачки, система освітлення, чохол, бленда, ключ, ключ – викрутка, викрутка і серветка.
Приціл з системою освітлення і ЗІП до прицілу розміщуються у відповідних відділеннях футляра (рисунок 26).
Перед укладанням прицілу необхідно встановити нульові установки, візира поставити в переднє крайнє положення і закріпити, риски механізму
поперечного гойдання сумістити. Надіти гумовий ковпачок на вхідний отвір прицілу.
Рисунок 26 – укладання прицілу ПГОК-9 і ЗІП до нього у футлярі.
Механічний приціл (рисунок 27) складається з мушки і прицільної планки з хомутиком. Мушка має відкидну підставу з фіксатором для утримання підстави в бойовому (відкритому) і похідному (закритому) положеннях і вкладиш з угвинченою в нього власне мушкою.
Рисунок 27 – механічний приціл.
Умовні познаки:
а – мушка з підставою:
б – кронштейн з прицільною планкою;
1 – мушка;
2 – підставка;
3 – вкладиш;
4 – прицільна планка;
5 – колодка;
6 – затискний гвинт;
7 – кронштейн;
8 – клямка;
9 – хомутик.
Регулювання мушки по висоті проводиться загвинчуванням її у вкладиш або вигвинчуванням з нього, а по бічному напряму – переміщенням вкладиша легкими ударами.
Прицільна планка розташована на колодці, яка кріпиться штифтом до кронштейна. Прицільна планка з колодкою може повертатися на штифті
і утримуватися в робочому положенні пружиною. На прицільній планці знаходиться хомутик з клямкою. На лівій і правій сторонах прицільної планки нанесені поділки з цифрами 4, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13 відповідними відстаням 400, 600, 800, 900, 1000, 1100, 1200, 1300 м.
На колодці нанесені риски із знаками “0” “+” і “–” для введення температурних поправок в механічний приціл: при температурі від + 10
до –10°С прицільну планку треба нанесеною на ній рискою сумістити із знаком “0” на колодці; при температурі від –10 до –40°С – із знаком “–”; при температурі від +10 до + 50°С – із знаком “+”. У заданому положенні прицільна планка утримується фіксатором з пружиною; для переміщення планки при введенні температурних поправок фіксатор натискається виколоткою.
Електронно-оптичний приціл ПГН-9 (приціл гранатомета нічний) (рисунок 28) призначений для спостереження за полем бою і забезпечення
прицільної стрільби в нічних умовах.
Рисунок 28 – загальний вигляд прицілу ПГН-9.
Дальність бачення в приціл залежить від величини природної нічної освітленості, прозорості повітря і контрастності між цілю і фоном місцевості. При природній нічній освітленості 0,005 лк і хорошій прозорості повітря приціл забезпечує дальність бачення танків, САУ, БТР та інших цілей до 800 м.
При вищій освітленості або якщо ціль розглядається на світлому фоні (пісок, сніг тощо), дальність бачення в приціл збільшується.
Приціл ПГН-9 (рисунки 28, 29, 30) складається з корпусу прицілу, об’єктиву, електронно-оптичного перетворювача (ЕОП), окуляра, високовольтного перетворювача напруги, механізму вивіряння, механізму світлофільтрів, сітки прицілу, механізму захисту (блокування) прицілу
від засвічення і акумуляторної батареї.
Рисунок 29 – приціл ПГН-9.
Умовні познаки:
1 – корпус;
2 – механізм вивіряння;
3 – маховичок регулювання яскравості прицільної шкали;
4 – мікроскопічний тумблер включення живлення прицілу;
5 – рукоятка перемикання світлофільтрів;
6 – наглазник;
7 – сполучний кабель з розетками;
8 – патрон осушення;
9 – мікроскопічний тумблер включення захисту;
10 – кришка-діафрагма.
При освітленості нижче чим 0,005 лк або поганій прозорості атмосфери, а також якщо ціль розглядається на темному фоні (хвойний ліс, рілля тощо), дальність бачення в приціл зменшується.
Рисунок 30 – приціл ПГН-9 (в розрізі).
Умовні познаки:
1 – защіпка;
2 – корпус;
3 – кришка;
4 – осушувач;
5 – електронно-оптичний перетворювач;
6 – збільшувач напруги;
7 – лінзи окуляра;
8 – наглазник;
9 – блок множення;
10 – механізм світофільтрів;
11 – призма;
12 – лінзи об’єктиву;
13 – низьковольтний перетворювач напруги.
- корпусу об’єктиву,
- сердечника
- і корпусу ЕОП з дільником і блоком множення.
Рисунок 31 — електронно-оптична система.
Умовні познаки:
1 — світофільтр;
2 — лінзи об’єктива;
3 — захисне скло;
4 — сітка;
5 — призми
проекційної системи;
6 — лінзи;
7 — електронно-оптичний перетворювач;
8 — лінзи окуляра.
Рисунок 32 — електронно-оптичний перетворювач.
Умовні познаки:
1 — багатолужний фотокатод;
2 — введення підфокусуючої напруги;
3 — діафрагма;
4 — скляний конус;
5 — введення високої напруги;
6 — екран;
7 — сурьмяноцезиевий фотокатод;
8 — підфокусуючий електрод.
Рисунок 33 — сітка прицілу ПГН-9.
Сітка має шкалу кутів прицілювання і бічних поправок. Цифри проти прицільних косинці позначають дальність стрільби в сотнях метрів. Ціна ділення шкали бічних поправок рівна 0-05.
Зверху над шкалою є знак “+”, для перевірки нульової лінії прицілювання.
Механізм захисту прицілу від засвічення призначений для захисту ЕОП від засвічення зовнішніми джерелами світла і від полум’я власного пострілу з гранатомета. Він складається з корпусу; штовхача, шарнірно пов’язаного з гашеткою, що замикає електричний ланцюг захисту прицілу контактною втулкою при натисненні на гашетку; ізолятора з двома контактними пластинами, підібганими пружинними обмежувачами; кришки; підпружиненого фіксатора і вилки, до якої приєднується вільний кінець сполучного кабелю прицілу з розеткою.
Оберігання від засвічення здійснюється автоматично від механізму захисту у момент натиснення на гашетку генератора або при включенні мікроскопічного тумблера на прицілі.
Для виключення захисту необхідно відвести гашетку рукою в крайнє заднє положення. Вимикати захист слід не раніше 1-1,5 с після пострілу, якщо перед гранатометом немає яскравих джерел світла.
Акумуляторна батарея призначена джерелом живлення високовольтного перетворювача напруги, механізму блокування і лампочки підсвічування сітки.
Акумуляторна батарея є двома послідовно сполученими акумуляторами 2КНБ-2.
Верстат (рисунок 34) призначений для додання стволу гранатомета необхідних кутів наведення і різних висот лінії вогню.
Рисунок 34 — верстат.
Умовні познаки:
1 — постіль;
2 — отвори для кріплення генератора;
3 — скоба;
4 — рукоятка затиску блоку задніх ніг;
5 — рукоятка затиску лівої ноги;
6 — ліва нога;
7 — права нога;
8 — підстава;
9 — маховичок механізму горизонтального наведення;
10 — маховичок механізму вертикального наведення;
11 — передня нога;
12 — рукоятка затиску передньої ноги;
13 — комірчика із затиском;
14 — внутрішня трубка механізму вертикального наведення;
15 — внутрішня труба передньої ноги.
Верстат складається з постелі з механізмом вертикального наведення, підстави з механізмом горизонтального наведення, передньої ноги і блоку задніх ніг.
Постіль з механізмом вертикального наведення призначена для кріплення ствола на верстаті і для додання стволу кутів піднесення. На постелі кріпиться генератор електростріляючого механізму.
Постіль є зварною конструкцією. У передній частині постелі знизу приварений вкладиш, в пази якого вставляється повзун механізму горизонтального наведення. До скоби прикріплений віссю механізм вертикального наведення. Ззаду до ліжка приварені шворінь, за допомогою якого постіль з’єднується з підставою верстата, і скоба ліжка з отворами для кріплення ствола. На ліжку справа і зліва є по два отвори для кріплення генератора.
Кріплення ствола до верстата здійснюється за допомогою осей в двох місцях: передньою — до внутрішньої трубки механізму вертикального наведення і задньою — до скоби постелі.
Механізм вертикального наведення складається з корпусу, гвинта, внутрішньої трубки і маховичка. Корпус віссю сполучений з постіллю,а внутрішня трубка сполучена із стволом. Знизу в корпус входить гвинт з маховичком; гвинт при обертанні маховичка переміщається по різьбі внутрішньої трубки, угвинчуючись або вигвинчуючись, внаслідок чого ствол отримує різні кути піднесення.
Якщо за допомогою механізму вертикального наведення ствол не можна додати необхідний кут піднесення, то грубе вертикальне наведення проводиться за рахунок висунення і переміщення передньої ноги.
Підстава з механізмом горизонтального наведення (рисунки 35, 36) служить для кріплення вузлів верстата і горизонтального наведення гранатомета.
Рисунок 35 — механізми наведення СПГ-9М.
Рисунок 36 — підстава верстата з деталями механізму горизонтального
наведення і кріплення передньої ноги.
Умовні познаки:
1 — підставка (платформа);
2 — скоба;
3 — защіпка;
4 — пружина защіпки;
5 — вісь клямка;
6 — рамка;
7 — гвинт механізму горизонтального наведення;
8 — каретка;
9 — гайка каретки;
10 — гвинт каретки;
11 — маховичок;
12 — штифт;
13 — повзун;
14 — втулка;
15 — проушини;
16 — вороток;
17 — болт затискача;
18 — шайба;
19 — проушина з зубчастою головкою;
20 — рукоятка;
21 — пружина;
22 — болт;
23 — шайба;
24 — гайка;
25 — шплінт.
Спереду підстава має скобу для кріплення передньої ноги; до правої щічки скоби приварений упор, що обмежує поворот передньої ноги в заднє положення, а до лівої щічки прикріплена зубчата шайба. Спереду скоби кріпиться клямка для упору передньої ноги при найменшій висоті лінії вогню.
У поперечному прорізі підстави укріплена рамка, у вікні якої поміщається каретка і деталі механізму горизонтального наведення.
Механізм горизонтального наведення має гвинт, на різьбі якого нагвинчує каретка; правий кінець гвинта поміщений у втулці підстави верстата, а на лівий кінець надітий маховичок механізму горизонтального наведення. Каретка патрубком входить в повзун, який поміщений в пази вкладиша ліжка. Під час обертання маховичка обертається гвинт, каретка з повзуном переміщається управо або вліво, внаслідок чого відбувається горизонтальне наведення гранатомета.
Зверху на підставі верстата нанесена кутомірна шкала з ціною ділення 0-10; шкала має оцифрування: 0; 1-00; 2-00.
До підстави верстата ззаду приварена втулка, в яку поміщаються шворінь ліжка і два проушини для кріплення блоку задніх ніг.
У передній частині верстата розташований стопор по похідному. Він служить для закріплення ліжка щодо підстави верстата при транспортуванні гранатомета. Стопор складається з болта і комірчика із затиском.
Передня нога кріпиться до скоби підстави і складається із зовнішньої і внутрішньої (висувний) труб. Зовнішня труба має еліпсоїдну форму з трьома поперечними отворами під клямку і отвором під стопор, а також проушину для кріплення з підставою верстата.
Внутрішня труба має лапу, вкладиш, в отвір якого поміщені клямка, стопор і пружина. Клямка служить для фіксації внутрішньої труби в зовнішній при зміні кутів піднесення гранатомета. Стопор служить для обмеження висунення внутрішньої труби.
За положення клямки в середньому отворі зовнішньої труби кут піднесення гранатомета збільшується на 9°, в нижньому — на 18°.
Нога закріплюється в необхідному положенні за допомогою рукоятки затиску ноги.
Блок задніх ніг (рисунок 37) складається з правої і лівою ніг, обойми, двох скоб шарніра, двох рукояток затиску ніг і рукоятки затиску блоку.
Рисунок 37 — деталі блоку задніх ніг.
Умовні познаки:
1 — права нога;
2 — ліва нога;
3 — болт задніх ніг;
4 — обойми;
5 — скоби шарніра;
6 — пружини шарніра;
7 — болти шарніра;
8 — рукоятки затиску ніг;
9 — рукоятки затиску блоку задніх ніг;
10 — осі;
11 — втулка розпору;
12 — шайби;
13 — гайки;
14 — штифти;
15 — шплінти.
На задніх ногах є по одному упору. Кожна нога кріпиться до скоби шарніра болтом, на який надіта пружина, що підтискає зубчату головку проушини ноги до зубчатої шайби скоби. Закріплення ноги в необхідному положенні проводять за допомогою рукоятки затиску.
Скоби шарніра болтами сполучені з обоймою, а обойма двома вушками приєднується до підстави верстата; на правому вушку обойми є зубчата шайба для закріплення блоку задніх ніг в необхідному положенні за допомогою рукоятки.
Колісний хід (рисунок 38) призначений для перевезення СПГ-9ДМ вручну. Він складається з осі, двох коліс і підстави осі. Вісь колісного ходу є трубою, в яку з обох кінців вставлені і приварені піввісь. На трубу надіті і приварені дві шайби, що мають захоплення і виїмку. Захоплення служать для з’єднання осі колісного ходу з підставою, виїмка служить для приміщення підпруженого валика клямки.
Рисунок 38 — колісний хід.
Умовні познаки:
а — вісь;
б — колесо;
в — підстава вісі;
1 — нижня скоба;
2 — пластина (ричав);
3 — пружина ресори;
4 — пружина
демпфера;
5 — стержень;
6 — верхня скоба;
7 — пружина защіпки;
8 — валика;
9 — прапорець;
10 — труба.
Кріплення осі колісного ходу до підстави здійснюється захопленнями і клямкою, що складається з валика, пружини і двох прапорців. Колесо представляє штамповану, зварну конструкцію і має гумову шину. Підстава осі складається з верхньої скоби, два верхніх (демпферних) і двох нижніх (ресорних) пружин, нижньої скоби, двох стрижнів і важеля.
3.2. Пристрій і дія пострілів ПГ-9В і ОГ-9В.
Постріл ПГ-9В складається з кумулятивної гранати ПГ-9 і порохового заряду ПГ-9П.
Кумулятивна граната (рисунок 39) складається з головної частини, детонатора і реактивного двигуна із стабілізатором.
Головна частина гранати складається з корпусу із запресованою в ній втулкою, обтічника, струмопровідного конуса, ізолятора, воронки з провідником, розривного заряду і екрану з втулкою.
В обтічник загвинчується головна частина підривника, а в донне очко вставляється донна частина підривника.
Рисунок 39 — кумулятивна граната ПГ-9 та пороховий заряд ПГ-9П.
Умовні познаки:
а — головна частина гранати;
б — головна частина підривника;
в — донна частина
підривника;
г — реактивний двигун з стабілізатором;
д — пороховий заряд;
1 — корпус;
2 — обтікач;
3 — токопровідний конус;
4 — ізолятор;
5 — воронка;
6 — провідник;
7 — розривний заряд;
8 — екран;
9 — втулки;
10 — камера;
11 — перехідне дно;
12 — піроповільнювач — запалювач;
13 — маршевий пороховий заряд;
14 — діафрагма;
15 — капронова нитка;
16 — сопло;
17- хрестовина;
18 — перо;
19 — капронова нитка;
20 — трасер;
21 — хвостовик;
22 — нахилений тангенціальний отвір сопла;
23 — стальна трубка;
24 — стрічковий порох;
25 — перкалевий картуз;
26 — сухарний пристрій;
27 — гільза;
28 — димний порох;
29 — електрозапал ;
30 — пластмасовий диск;
31 — целюуллоідний диск;
32 — діафрагма;
33 — контактне кільце;
34 — контактна пружина.
Рисунок 40 — головна частина підривника.
Умовні познаки:
а — загальний вигляд;
б — вигляд в розрізі;
1 — корпус;
2 — резинова прокладка;
3 — п’єзо елемент (п’єзогенератор);
4 — ізолятор;
5 — мембрана;
6 — запобіжний ковпачок;
7 — чека;
8 — тасьма;
9 — контакт.
Рисунок 41 — донна частина підривника.
Умовні познаки:
а — загальний вигляд;
б, в — вигляд в розрізі;г — спрощена схема електричного ланцюга в службовому використанні;
1 — електродетонатор;
2 — двигун;
3 — стопор порохового запобіжника;
4 — порохова запре совка;
5 — шашка підривника;
6 — капсуль-підривник;
7 — корпус;
8 — оболонка.
Підривник ВП-9 п’єзоелектричний, головодонний, ударно-миттєвої дії, з дальнім взведенням та самостійним знищувачем. Він призначений для забезпечення розриву головної частини гранати при зустрічі з цілю (перепоною) та складається: з головної та донної частини.
Головна частина підривника (рисунок 40) має п’єзоелемент (п’єзо генератор), який при ударі гранати в перешкоду виробляє електричну напругу.
П’єзоелемент поміщається в циліндровому ізоляторі, який вставлений в корпус головної частини детонатора. Для забезпечення герметичності на корпус напресована і загорнена мембрана, а для захисту від випадкового удару при поводженні з головною частиною детонатора на його корпус надітий запобіжний ковпачок з чекою. Чеку перед заряджанням висмикують за тасьму.
Електродами п’єзоелемента є його торцеві поверхні. Поверхня переднього торця контактує з обтічником гранати, тобто замкнута “на масу”, а поверхня заднього торця сполучена через контакт із струмопровідним конусом.
Донна частина детонатора (рисунок 41) має іскровий електродетонатор, який при подачі на нього електричного струму від п’єзоелемента вибухає і викликає розрив бойового заряду.
Електричний зв’язок двох частин підривника здійснюється через зовнішній ланцюг (обтікач корпусу) і внутрішній провідник (струмопровідний конус, воронку провідник).
Електродетонатор розташований в движку, який в службовому обігу знаходиться в незведеному положенні, тобто зміщений убік, при цьому електродетонатор відключений від електричного ланцюга. У такому положенні движок утримується до пострілу стопором порохового запобіжника і кулькою, стискаючи дві конічні пружини.
У донній частині детонатора розміщується самостійний знищувач призначений для підриву гранати, якщо граната протягом 4 — 6 с після вильоту з каналу ствола не зустрінеться з перешкодою.
Для одночасного запалювання порохового запобіжника і піротехнічного складу самостійного знищувача при пострілі служить запалювальний механізм, який складається з капсуля-запальника і жала з пружиною.
Зверху в донній частині поміщається шашка детонатора. Шашка детонатора підривається передавальним зарядом від електродетонатора.
Робота підривника. При пострілі граната отримує значне прискорення, а капсуль-запальник запалювального механізму, прагнучі зберегти стан спокою, стискає пружину і наколюється на жало. Промінь вогню від капсуля- запальника запалює пороховий запобіжник і піротехнічний склад самостійного знищувача.
Після вильоту гранати з каналу ствола через певний проміжок часу згорає пороховий запобіжник, звільнюється стопор движка і під дією конічних пружин движок переміщається в бойове положення (крайнє ліве), ставить електродетонатор проти передавального заряду і підключає електродетонатор в ланцюг п’єзоелемента. Детонатор опиняється в зведеному положенні: зовнішній і внутрішній ланцюги, що зв’язують головну і донну частини детонатора, виявляються замкнутими (рисунок 42). Зведення детонатора закінчується після вильоту гранати із ствола гранатомета на відстані 2,5-20 м від дульного зрізу (дальнє зведення), ніж повністю забезпечується безпека при пострілі.
Під час зустрічі з цілю (перешкодою) п’єзоелемент різко стискається, внаслідок чого виникає електричний струм і спрацьовує іскровий електродетонатор. Детонація через передавальний заряд і детонатор передається розривному заряду гранати.
У разі промаху (або відмови детонатора при зустрічі з перешкодою) через 4-5 с після пострілу закінчується горіння піротехнічного складу самостійний знищувач і електродетонатор детонатора спрацьовує не від електричного струму, а від підриву капсуля-детонатора самостійний знищувач.
Реактивний двигун гранати ПГ-9 служить для збільшення швидкості польоту гранати на траєкторії. Він має камеру, перехідне дно, піросповільнювач-запалювач, маршовий пороховий заряд з діафрагмою і сопло.
Маршовий пороховий заряд з нітрогліцеринового пороху розміщується в камері двигуна; задня частина заряду упирається в діафрагму.
Рисунок 42 — положення частин донної частини детонатора у польоті (після зведення).
Умовні познаки:
а, б — вигляд в розрізі;
в — спрощена схема електричного ланцюга після зведення детонатора порохового запобіжника;
1 — електродетонатор;
2 — двигун;
3 — стопор.
Для займання маршового порохового заряду в передній частині камери поміщається піросповільнювач-запалювач. Він складається із зібраного в корпусі капсуля-запальника, жала з пружиною, сповільнюючого піротехнічного складу і запальника димного пороху.
На задню частину камери прикріплене сопло. На зовнішній поверхні сопла ззаду поміщається хрестовина з шістьма відкидним пір’ям стабілізатора, перев’язаним в складеному положенні капроновою ниткою. У хрестовині є два гнізда, в яких розміщені трасери.
Сопло закрите герметичною прокладкою і диском. Ззаду до сопла прикріплений хвостовик з двома виступами для приєднання порохового заряду.
Передня частина сопла має кільце розширення, призначене для центрування гранати при русі по каналу ствола і сприйнята при пострілі тиску газів порохового заряду.
На розширеній частині сопла розташовано чотири похилі тангенціальні отвори; при пострілі порохові гази, що закінчуються через них, додають гранаті обертальний рух.
Пороховий заряд ПГ-9П (рисунок 43) призначений для надання гранаті початкової швидкості. Він складається з металевого зарядного пристрою, навішування нітрогліцеринового пороху, запалювального заряду і вузла форсування. Металевий зарядний пристрій є сталевою трубкою з великою кількістю отворів. На передньому кінці сталевої трубки вмонтовується сухарний пристрій для швидкого з’єднання порохового заряду з гранатою, а ззаду вкручується діафрагма, що фіксує постріл в стволі гранатомета. Нітрогліцериновий порох поміщений в перкалевий картуз, який тасьмою міцно прив’язаний до діафрагми. Між діафрагмою і картузом з нітрогліцериновим порохом на сталевій трубці розташований вузол форсування, що складається з набору пластмасових і целулоїдних дисків. Діафрагма спільно з вузлом форсування і соплом затвора забезпечує постійність умов горіння порохового заряду. У сталеву трубку вставлений запалювальний заряд з двома електричними запалами.
Рисунок 43 — пороховий заряд.
Одна пара проводів, що йде від електричних запалів, сполучена з діафрагмою (“на масу”), а інша — з контактним кільцем, ізольованим від діафрагми. Для забезпечення надійного контакту діафрагми з гранатометом (“на масу”) служать дві пластинчасті пружини, закріплені на діафрагмі.
Дія порохового заряду і реактивного двигуна. Після подачі електричного імпульсу від електростріляючого механізму гранатомета (через контактне кільце діафрагми і масу гранатомета) на два електричні запали в трубці запалюється димний порох запалювального заряду. Гази, що утворилися, проривають гільзу запалювального заряду і проникають через отвори в сталевій трубці до стрічкового порохового заряду. Пороховий заряд запалюється, гази тиснуть на дно гранати (на сопло реактивного двигуна). Тиском газів відривається від сопла хвостовик, до якого приєднаний пороховий заряд, і граната починає рух по стволу гранатомета; частина газів протікає через похилі отвори в розширеній частині сопла вперед і додає гранаті обертальний рух. Одночасно запалюються два трасери на стабілізаторі гранати.
При подальшому підвищенні тиску газів в стволі продавлюються (руйнуються) диски вузла форсування і починається закінчення газів через сопло затвора гранатомета. Реактивна сила, що утворюється при цьому, врівноважує силу віддачі.
На початку руху гранати в піросповільнювачі-запалювачі реактивного двигуна жало під дією сил інерції стискає пружину і наколює капсуль — запальник; починається горіння гальмівного піротехнічного складу.
Після вильоту гранати із ствола пір’я стабілізатора під дією відцентрових сил і зустрічного потоку повітря розкриваються і політ гранати стабілізується, як у звичайних оперених снарядів.
На відстані 10-20 м від дульного зрізу ствола від піротехнічного складу піросповільнювача-запалювача реактивного двигуна спалахує нітрогліцериновий порох маршового заряду. Під дією тиску газів маршового порохового заряду з сопла реактивного двигуна виштовхуються герметизуюча прокладка і диск, через сопло починається закінчення газів. Реактивна сила, що виникає при цьому, збільшує швидкість польоту гранати. Після закінчення горіння пороху в камері реактивного двигуна граната летить за інерцією.
У польоті обертальний рух гранати збільшується за рахунок дії зустрічного потоку повітря на скоси пір’я стабілізатора. Унаслідок обертального руху гранати підвищується влучність стрільби, оскільки при обертанні гранати зменшується вплив однієї з основних причин розсіювання реактивних снарядів — ексцентриситету реактивної сили.
При зустрічі з перешкодою спрацьовує підривник і відбувається детонація розривного заряду гранати з утворенням кумулятивного струменя, що пробиває перешкоду.
Постріл ОГ-9В складається з осколкової гранати ОГ-9 і порохового заряду ОГ-9П.
Осколкова граната (рисунок 44) складається з головної частини, стабілізатора і підривача.
Головна частина гранати складається з корпусу з глухим дном і розривного заряду. У очко корпусу угвинчується підривника.
Рисунок 44 — будова осколкової гранати ОГ-9 і порохового заряду ОГ-9П.
Умовні познаки:
а — головна частина гранати;
б — стабілізатор;
в — пороховий заряд;
1 — запобіжний ковпачок;
2 — підривач;
3 — корпус;
4 — розривний заряд;
5 — труба;
6 — хрестовини;
7 — трасера;
8 — стакана;
9 — втулка;
10 — гільза;
11 — перехідник;
12 — стопор;
13 — пружина;
14 — трубка;
15 — електрозапал;
16 — стрічковий порох;
17 — картуз;
18 — димний порох;
19 — диск;
20 — трубка;
21 — целулоїдний диск;
22 — пластмасовий диск;
23 — діафрагми;
24 — контактне кільце;
25 — ізоляційна маса;
26 — провода;
27 — пружина;
28 — тасьма.
Стабілізатор складається з труби і хрестовини з вісьма жорсткими ребрами, які на передньому зрізі мають скоси. Скоси забезпечують обертання гранати на польоті. У хрестовині розміщується стакан з трасером.
Підривник ГО-2 (рисунок 45) — головний, ударно-миттєвої і інерційної дії, з дальнім зведенням. Він призначений для забезпечення розриву головної частини гранати при зустрічі з цілю (перешкодою) і складається з корпусу з мембраною, ударного механізму, бокового биючого пристрою з передавальним зарядом, донної втулки, детонатора і запобіжного ковпака.
Рисунок 45 — підривник ГО-2 (у розрізі).
Умовні познаки:
1 — донна втулка;
2 — лапчастий запобіжник;
3 — ковпачок;
4 — інерційне кільце;
5 — пружина;
6 — капсуль-детонатор;
7 — гільзи;
8 — втулка:
9 — пружина;
10 — штифт;
11 — гільза;
12 — наполеглива кулька;
13 — ударний стрижень;
14 — чека;
15 — прокладка;
16 — запобіжний ковпачок;
17 — мембрана;
18 — головка;
19 — тасьма;
20 — запобіжна пружина;
21 — жалі;
22 — втулка;
23 — запобіжна кулька;
24 — втулка;
25 — опорна втулка;
26 — запобіжна прокладка;
27 — корпус;
28 — втулка напрямної;
29 — чашка;
30 — стакан детонатора;
31 — детонатор.
Ударний механізм складається з ударника миттєвої дії і ударника інерційної дії.
Ударник миттєвої дії має ударний стрижень, жало, обжате у втулці, і головку.
Ударник інерційної дії має опорну і направляючу втулки; втулку, в яку входять капсуль-детонатор, пружина, гільза і запобіжна прокладка; втулку з конічною пружиною; гільзу із зигзагоподібним пазом; запобіжну пружину; чотири запобіжні кульки і одна наполеглива кулька.
Боковий биючий пристрій складається з інерційного кільця, в яке поміщений передавальний заряд, і лапчастого запобіжника.
Ударний механізм і боковий биючий пристрій утримуються в корпусі донною втулкою.
Детонатор складається із стакана, в якому поміщена шашка. Стакан зверху закритий кришкою. Детонатор угвинчений в донну втулку.
Для забезпечення герметичності детонатора на головку корпусу закочується мембрана з прокладкою. Для оберігання мембрани на головку корпусу надітий запобіжний ковпачок з чекою.
Перед заряджанням чека висмикується за допомогою тасьми і ковпачок віддаляється.
Безпека в користуванні досягається тим, що зближенню жала з капсулем- детонатором перешкоджають запобіжні кульки, поміщені між ударником миттєвої дії і ударником інерційної дії. В цьому положенні кульки утримуються гільзою, яка підібгана у верхнє положення до упору в кульку запобіжною пружиною.
Робота підривника. Під час пострілу граната отримує значне прискорення, а гільза ударного механізму з наполегливою кулькою, прагнучі зберегти стан спокою, стискає запобіжну пружину і опускається в нижнє крайнє положення. Наполеглива кулька ковзає по пазу в ударному стрижні і по скосу в кінці паза викочується в оброблення корпусу.
Після вильоту гранати з каналу ствола сила інерції зменшується і гільза ударного механізму під дією пружини ударника інерційної дії і запобіжної пружини піднімається вгору до упору ударного стержня і звільняє запобіжні кульки, які під дією розгойдуючого зусилля втулки викочуються в оброблення корпусу.
Гільза ударного механізму завдяки наявності зигзагоподібного паза піднімається протягом 0,01-0,02 с в осьовому напрямі. Внаслідок цього зведення детонатора відбувається на відстані не менше 2,5 м від дульного зрізу ствола.
У зведеному детонаторі наколюванню капсуля жалом перешкоджає конічна пружина і запобіжна прокладка. Інерційне кільце утримується від переміщень при різких коливаннях гранати на польоті конічною пружиною, що підтискає інерційний ударник до кільця, і опором лапок запобіжника.
При зустрічі головної частини детонатора з цілю (перешкодою) відбувається деформація мембрани і ціль (перешкода) впливає на ударник миттєвої дії, який, просуваючись до капсуля-підривника, долає силу опору конічної пружини, проколює жалом запобіжну прокладку і наколює капсуль — детонатор. Капсуль-підривник спрацьовує, викликаючи детонацію передавального заряду. При цьому пробивається перемичка донної втулки і спрацьовує підривач.
При зустрічі гранати з перешкодою боком (при кутах зустрічі до 8°) спрацьовує боковий биючий пристрій детонатора. При цьому інерційне кільце під дією сили інерції переміщається в бічному напрямі, відгортає лапки запобіжника, переміщаючи в осьовому напрямі інерційний ударник за допомогою конічного розточування. Інерційний ударник, просуваючись в розточуванні корпусу, наколює капсуль-детонатор об жало. Наколювання капсуля-детонатора приводить до його спрацьовування.
При стрільбі з ковпачком граната ударяється об перешкоду, інерційний механізм з капсулем — детонатором під дією сили інерції просувається у напрямі жала і наколює капсуль-детонатор, що приводить до спрацьовування капсуля-детонатора.
Пороховий заряд ОГ-9П за призначенням, будовою та дією аналогічний пороховому заряду ПГ-9П.
Додатково для підвищення надійності утримання хвостовика гранати в перехіднику заряду ОГ-9П є кільце з двома Т-подібними пазами, яке надягає на передню частину перфорованої трубки заряду. У перфорованій трубці під Т-подібними пазами посвердлено два отвори.
При пострілі порохові гази запалювального заряду, проходячи через ці отвори, розгинають пелюстки кільця, чим забезпечується надійна фіксація стопора в крайньому передньому положенні.
Примітка. У зарядах ПГ-9П останніх випусків також є аналогічне кільце.
Дія гранати. Після вильоту із ствола гранатомета граната в результаті набігаючого потоку повітря на скоси ребер хрестовини отримує обертальний рух.
При зустрічі з перешкодою спрацьовує детонатор і відбувається детонація вибухової речовини розривного заряду, внаслідок чого відбувається розрив корпусу і утворюються осколки, які вражають живу силу і вогневі засоби противника.
3. 3. Зберігання і забарвлення гранат.
Гранати вкладаються по 6 штук в дерев’яний ящик та закріпляються вкладишами. Для забезпечення довготривалого зберігання гранати додатково закупорюються в герметичні поліетиленові мішки. В цьому ж ящику в окремому відділенні вкладаються 6 порохових зарядів в пеналах.
Гранати в бойовому спорядженні забарвлені в захисний колір, головна частина цих гранат споряджена вибуховою речовиною. У гранат в інертному спорядженні головна частина забарвлена в чорний колір (у ПГ -9В реактивний двигун — в захисний колір), крім того, ці гранати мають додаткове маркування “Інерт”. Головна частина гранат в інертному спорядженні наповнена інертною масою.
Гранати в інертному спорядженні призначені для використання в учбово- практичних цілях.
Особовий склад підрозділів повинен твердо знати відмінності в кольорах бойових та інертних гранат.
3. 4. Призначення запасних деталей, інструменту і приладдя (ЗІП).
До кожного гранатомета додаються:
запасні деталі — два контакти контактного пристрою;
інструмент — молоток, напилок, керн, вибивання, гайковий ключ, викрутка;
приладдя — банник з чохлом для чищення і змащування каналу ствола, щітка з чохлом для чищення і змащування розширювальної камори, йоржик, чохли на дульну і казенну частини ствола, діоптр — пробник для вивіряння прицільних пристосувань і перевірки справності електричного ланцюга гранатомета.
Для перенесення розрахунком пострілів є дві сумки, в кожній з яких розміщуються три гранати і три пенали з пороховими зарядами (рисунок 46).
Для перенесення сумки в руках є ручка, а для перенесення сумки за спиною — два плечові ремені з плечовими подушками. Карабіни плечових ременів пристібаються до півкілець, прикріплених до нижньої частини сумки.
Рисунок 46 — сумка для перенесення пострілів.
Умовні познаки:
а — вигляд в закритому положенні;
б — вигляд у відкритому положенні;
1 — плечовий ремінь;
2 — ручка;
3 — плечова подушка;
4 — кумулятивна (уламкова) граната;
5 — пенал з пороховим зарядом.
Для розрахунку гранатомета покладені артилерійські шоломи, які надягають під час стрільби, а для того, хто заряджає, крім того, — рукавиці для захисту рук від опіків у разі витягання із ствола діафрагми з трубкою при неповній екстракції.
Індивідуальний комплект ЗІП до гранатомета укладається в сумку, яка разом з банником і щіткою зберігається в ящику гранатомета.
Окрім вказаного, на кожні шість гранатометів додається груповий комплект ЗІП, призначений для повного розбирання гранатометів, проведеннятехнічних обслуговування середнього ремонту і поповнення індивідуального комплекту ЗІП.
3. 5. Затримки при стрільбі і способи їх усунення.
Гранатомет при належному відході і правильному зберіганні є надійною і безвідмовною зброєю. Проте в результаті необережного поводження з гранатометом, забруднення і зносу частин, а також при несправності пострілів можуть бути затримки при стрільбі (таблиця 2).
Несправності та способи їх усунення
таблиця 2 :
Можливі несправності | Причини несправності | Спосіб усунення несправностей |
Не запалювання порохового заряду (осічка). | Поганий контакт діафрагми порохового заряду з контактами контактного пристрою | Почекати хвилину закрити гашетку запобіжником, відкрити затвор, повернути постріл на 45-90, дослати його вперед до упору, закрити затвор і провести повторну стрільбу |
Не повністю зачинений затвор | Закрити затвор повністю | |
Забруднені чи несправні контакти | Почистити чи замінити контакти | |
Не поставлені один чи два контакти | Поставити контакт (контакти) | |
Несправний електричний ланцюг пострілу | Замінити постріл | |
Несправний електричний ланцюг електростріляючого механізму | Гранатомет підлягає огляду та ремонту в майстерні | |
Постріл важко входить в канал ствола | Забруднений канал ствола чи постріл | Протерти канал ствола чи постріл |
Забої на центруючому потовщенні гранати | Замінити гранату | |
Затвор не доходить до крайнього переднього положення (не повністю зачинений) | Забруднена кільцева проточка в казенній частині ствола | Почистити кільцеву проточку |
Забруднені штовхачі викидаючих механізмів | Прочистити штовхачі та їх гнізда | |
Туго переміщується клин при відкриванні затвору | Забруднений запираючий механізм | Розібрати протерти та змастити деталі запираючого механізму |
Туге обертання затвору при його відкриванні і закриванні | Забруднені провушини затвору чи фіксатора рукоятки | Відокремити затвор, прочистити і змазати проушини і фіксатор |
4. ДОГЛЯД ЗА ГРАНАТОМЕТОМ, ЗБЕРІГАННЯ ГРАНАТОМЕТА ТА ПОСТРІЛІВ ДО НЬОГО.
4. 1. Чищення і змащення.
Гранатомет повинен зберігатись завжди в повній справності і бути готовим до стрільби. Це досягається своєчасним і умілим чищенням і змащування, правильним зберіганням гранатомета, дбайливим поводженням з ним і своєчасним усуненням поломок і пошкоджень, а також проведенням різних видів технічного обслуговування.
Чищення гранатомета, що знаходиться в підрозділі, проводиться:
після закінчення стрільби, тут же на стрільбищі (у полі); чистяться і змащуються канал ствола, розширювальна камора і затвор; потім проводиться чищення гранатомета після повернення із стрільби і протягом подальших 3-4 днів щодня;
після занять в полі без стрільби — після повернення із занять;
у бойовій обстановці і на тривалих навчаннях — щодня в періоди затишшя бою і під час перерв в заняттях;
якщо гранатомет стоїть без застосування, — не менше одного разу на тиждень.
Чищення і змащення гранатомета проводяться під безпосереднім керівництвом командира гранатомета. Він повинен визначити ступінь необхідного розбирання, чищення і змащення; перевірити справність приналежності і доброякісність матеріалів для чищення, правильність і якість проведеного чищення і дати дозвіл на змащування і збирання; перевірити правильність проведеного змащення і збирання гранатомета.
Офіцер зобов’язаний бути періодично присутнім при чищенні гранатомета і перевіряти правильність її проведення.
При казармовому або табірному розташуванні чищення гранатомета проводити в спеціально відведених місцях на обладнаних для цієї цілі столах, а в бойовій або похідній обстановці — на чистих підстилках, дошках, фанері і тому подібне.
Для чищення і змащення гранатомета застосовуються:
чиста пакля, ганчір’я або папір КВ-22;
рідке рушничне мастило — для чищення гранатомета і змазування його частин і механізмів при температурі повітря від +5 до -50° С;
рушничне мастило — для змазування каналу ствола, частин і механізмів гранатомета після їх чищення; це мастило застосовується при температурі повітря вище +5°С;
мастило ГОЇ-54-П — для змащування зовнішніх поверхонь електростріляючого механізму, замикаючого, підйомного і поворотного механізмів, верстата і механічного прицілу;
розчин РЧС — для чищення каналу ствола і інших частин гранатомета, що піддалися дії порохових газів.
Примітка. Рідина для чищення ствола (РЧС) готується в підрозділі в наступному складі:
вода, придатна для пиття, -1 л;
вуглекислий амоній — 200 г;
двохромовокислий калій (хроміт) — 3-5 гр.
Розчин готується в такій кількості, яка необхідно для чищення зброї протягом однієї доби. У штатну посуду розчин РЧС наливати забороняється.
Для зручності чищення і змащення пазів, вирізів і отворів дозволяється застосовувати дерев’яні палички. Отвори для контактів чистяться за допомогою йоржика.
Для чищення каналу ствола після стрільби намотати на щітку банника паклю, омочити її розчинам РЧС або рідким рушничним мастилом, ввести банник з дульної частини в канал ствола і кілька разів прочистити його. Після чищення ретельно обтерти банник і протерти канал ствола чистою сухою паклею, а потім чистим сухим ганчір’ям. Оглянути ганчір’я і, якщо на ній будуть помітні сліди нагару, іржа або забруднення, продовжувати чищення до тих пір, поки ганчір’я не буде чистим.
Чищення розширювальної камори проводити так само, як і чищення каналу ствола, за допомогою щітки, наявної в ЗІП; камора чиститься з боку казенної частини ствола (при відкритому затворі).
Деталі що замикає, викидає механізмів і сопло чистити ганчір’ям, омоченим в розчині РЧС або рідкому рушничному мастилу, після чого протерти ганчір’ям досуха.
Верстат і колісний хід при сильному забрудненні очищати за допомогою дерев’яних скребків, після чого обмити водою і обтерти сухим ганчір’ям. Механізми наведення очистити від бруду і досуха протерти ганчір’ям.
Для видалення іржі уражене місце рясне змочити рідким рушничним мастилом і залишити на декілька годин, після чого протерти ганчір’ям. Якщо іржу у такий спосіб видалити не вдається, дозволяється використовувати порошок з деревного вугілля, змішаний з веретенним маслом АУП або маслом АГМ.
Приціл протерти сухим місце. Зовнішнє скло прицілу обережно протерти чистою фланеллю круговими рухами, починаючи з центру скла. Чіпати скло пальцями і змащувати не дозволяється. Після чищення приціл укласти у футляр.
Чищення деталей контактного і блокуючого пристроїв проводиться за розрахунком спільно з фахівцями артилерійської ремонтної майстерні під час вступу гранатометів в підрозділи, після стрільби і навчань, але не рідше ніж один раз на 2 — 3 місяці.
Після чищення гранатомет змастити. Мастило наносити тільки на добре очищену і суху поверхню металу негайно після чищення, щоб не допустити дії вологи на метал.
Для змазування каналу ствола на щітку банника намотати просочене мастилом чисте тонке ганчір’я і пропустити банник 4 — 5 разів через канал ствола. Таким же чином за допомогою щітки змащується розширювальна камора.
Під час змазування гранатомета слідкувати за тим, щоб мастило не потрапило в колодку штепсельного роз’єму, в корпус блокуючого і контактного пристроїв, а також в гнізда контактів і штовхача блокуючого пристрою.
4. 2. Зберігання і обслуговування гранатомета і пострілів до нього.
Відповідальність за зберігання гранатометів, прицілів і пострілів в підрозділі несе командир підрозділу. Розрахунок зобов’язаний зберігати гранатомет і приціли чистими та в повній справності.
- При казармовому і табірному розташуванні гранатомети зберігати в закритих приміщеннях або під навісом.
Гранатомети зберігати в своїх пакувальних ящиках або в бойовому положенні з надітими чохлами.
Гранатомети, що знаходяться в повсякденній експлуатації, допускається зберігати у відкритих парках, обладнаних згідно вимогам, викладеним в Керівництві по зберіганню і обслуговування артилерійського озброєння і боєприпасів у військах. У парку матеріальну частину розташовувати так, щоб мати можливість безперешкодно працювати з гранатометом, виносити і вивозити їх з парку. У нічний час територія парку повинна бути освітлена.
- Приціли ПГОК-9 і ПГН-9 зберігати у футлярах в опалювальному приміщенні, у видаленні від дверей, печей і обігрівальних приладів.
- На невеликі відстані (наприклад, при русі на заняття) гранатомет СПГ-9М переноситься в похідному положенні силами розрахунку, а гранатомет СПГ-9ДМ перевозиться на колісному ходу вручну в похідному положенні. Приціли переносяться у футлярах.
Гранатомет на великі відстані перевозять у бронетранспортері (автомобілі) в пакувальних ящиках або без закупорювання. У останньому випадку гранатомет повинен бути закріплений. Постріли транспортуються в ящиках.
- У підрозділах і частинах постріли зберігаються відповідно до правил по зберіганню й обслуговуванню боєприпасів.
При поводженні з пострілами дотримуватися правил обережного ставлення.
5. ОГЛЯД ГРАНАТОМЕТА І ПІДГОТОВКА ЙОГО ДО СТРІЛЬБИ.
Для перевірки справності гранатомета, його чистоти і підготовки до стрільби оглядається гранатомет. Одночасно з оглядом гранатомета перевіряється справність прицілів і ЗІП.
У частинах і підрозділах оглядають начальник служби артилерійського озброєння та командири підрозділів в терміни, встановлені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, а також перед стрільбою і виконанням бойового завдання.
Несправності гранатомета, прицілів і ЗІП повинні усуватися негайно. Якщо несправності гранатомета усунути в підрозділі не можна, гранатомет необхідно відправити до артилерійської ремонтної майстерні.
Гранатомет до огляду готує розрахунок гранатомета під керівництвом командира гранатомета.
Для підготовки гранатомета до огляду необхідно:
перевести гранатомет в бойове положення ;
очистити гранатомет від пилу і грязі;
протерти досуха канал ствола, розширювальну камору і внутрішню поверхню сопла.
Гранатомет оглядати в наступному порядку:
оглянути ствол, він не повинен мати тріщин, подряпин, раковин,
роздутий в каналі (з такими несправностями ствол до стрільби не допускається);
перевірити роботу замикаючого механізму, для чого кілька разів відкрити і закрити затвор; при цьому перевірити наявність і правильність постановки штовхачів і контактів;
перевірити фіксацію передньої ноги у висунутому положенні;
перевірити роботу електростріляючого механізму, для чого 2 — 3 рази провести зведення і спуск;
за допомогою діоптра-пробника, наявного в комплекті ЗІП, перевірити електричний ланцюг. Для перевірки електричного ланцюга гранатомета необхідно відкрити затвор, вставити діоптр — пробника в казенну частину ствола гранатомета і закрити затвор; після цього звести електростріляючий механізм гранатомета і натиснути на гашетку; при справному ланцюзі лампочка спалахує;
перевірити роботу механізмів вертикального і горизонтального наведення (маховички механізмів повинні обертатися легко і плавно);
переконатися, що приціли від даного гранатомета, для чого звірити номери прицілів з номерами, вказаними у формулярі гранатомета;
оглянути приціли і перевірити надійність закріплення їх на кронштейнах.
При огляді оптичного прицілу перевірити, чи немає на оптичних деталях тріщин, подряпин, сколів і грязі, а в полі зору — частинок, що заважають прицілюванню, перевірити надійність роботи маховичка температурних поправок (він повинен обертатися без зусиль і фіксуватися у встановленому положенні); справність освітлення сітки.
При огляді механічного пристрою переконатися, чи не погнуті мушка і прицільна планка, вони повинні без заїдань переводитися з похідного положення в бойове і назад, а також надійно фіксуватися в цих положеннях, безповоротна бічна хитавиця прицільної планки і мушки не допускається; перевірити справність системи освітлення прицілу; перевірити наявність і справність ЗІП; перевірити фіксацію колісного ходу у гранатометів СПГ-9ДМ і СПГ-9ДМН.
Постріли оглядаються перед стрільбою і за розпорядженням командирів.
При огляді пострілів перевірити, чи немає зовнішніх пошкоджень на детонаторі, головній частині гранати, сопловому блоці, трубі реактивного двигуна (у ПГ-9В), пороховому заряді.
Постріли, що мають зовнішні пошкодження, застосовувати для стрільби забороняється.
Підготовка гранатомета до стрільби проводиться з метою забезпечити безвідмовну роботу його під час стрільби.
Для підготовки гранатомета до стрільби необхідно:
провести чищення, оглянути і змастити гранатомет;
перевірити роботу частин і механізмів гранатомета;
оглянути приціли і за необхідності протерти захисне скло;
безпосередньо перед стрільбою протерти насухо канал ствола і оглянути гранати і порохові заряди.
5. 1. Вивірка прицільних пристосувань гранатомета.
Гранатомет, що знаходиться в підрозділі, повинен мати справні і перевірені прицільні пристосування.
Вивірка прицільних пристосувань гранатомета проводиться:
під час отримання гранатомета в підрозділ;
перед першою стрільбою і потім після кожних 3-5 пострілів;
після ремонту гранатомета;
при виявленні під час стрільби значних відхилень гранат від точки прицілювання.
У бойовій обстановці вивірка прицільних пристосувань виконується періодично при кожній нагоді.
Вивіркою прицільних пристосувань гранатомета керує командир взводу.
Вивіряння прицілу ПГОК-9 і прицілу Г1гн-9 може проводитися по вивірочній мішені (рисунок 47) або по видаленій точці, а механічного прицілу — по вивірковій мішені.
Для підготовки гранатомета до вивірки прицільних пристосувань необхідно:
встановити гранатомет в бойовому положенні на рівному горизонтальному майданчику;
Рисунок 47 — вивірочна мішень.
Умовні познаки:
ТНГ — точка наведення гранатомета;
ТНПр — точка наведення прицілу прямого наведення;
ЛНР — лінія наведення прицілу роздільного наведення;
ТНМ — точка наведення механічного прицілу;
ТНН — точка наведення нічного прицілу.
закріпити в прорізах дульного зрізу ствола гранатомета перехрестя з тонких ниток;
відкрити затвор, вставити в кільцеву проточку казенної частини ствола діоптр-пробник і закрити затвор;
встановити механізми температурних поправок прицілів на нуль;
встановити на контрольну площину (майданчик) ствол перевірений квадрант і додати стволу горизонтальне положення;
встановити механізм кутів прицілювання в нульове положення;
встановити бульбашки поперечного і бічного рівнів в середнє положення.
Ділення шкал бічного рівня “0” і “30” повинні збігатись з рисками, нанесеними на індексах. Якщо ділення “0” не збіглось з рискою на індексі, необхідно відгвинтити на один оберт три гвинта на торцевій частині маховичка, сумістити “0” шкали з рискою на індексі і загвинтити гвинти; якщо ділення “30” не співпало з рискою на індексі, необхідно відгвинтити на один оборот два гвинти індексу, сумістити індекс до збігу його з діленням “30” і загвинтити гвинти.
Для вивірки прицільних пристосувань по вивірочній мішені необхідно:
встановити вивірочну мішень попереду гранатомета на відстані 50 м перпендикулярно до площини візування;
перевірити за допомогою схилу вертикальність лінії схилу, що є на мішені;
візуючи через отвір діоптра-пробника, за допомогою механізмів наведення сумістити перехрестя ствола з перехрестям точки наведення гранатомета (ТНГ) на вивірочній мішені.
Під час вивірки прицілу прямого наведення необхідно:
встановити в полі зору сітку “КУМ” і перевірити нульову лінію прицілювання, тобто чи співпадає знак “+” на сітці прицілу з перехрестям точки наведення прицілу (ТНПр) на мішені; у разі коли не співпадає, обертаючи вивірочній гвинти по висоті і бічному напряму, сумістити знак “+” сітки прицілу з перехрестям точки наведення прицілу на мішені (ТНПр);
встановити в полі зору сітку “ОСК” і перевірити збіг знаку “+” на сітці прицілу з перехрестям точки наведення прицілу (ТНПр) на мішені, неспівпадіння, допускається не більше 0-01 в будь-якому напрямку. Якщо неспівпадіння перевищує 0-01, то необхідно приціл відправити до ремонту в артилерійську ремонтну майстерню;
перевірити приціл роздільного наведення обертаючи маховичок кутоміра, сумістити вертикальну нитку перехрестя візира з лінією наведення прицілу роздільного наведення на мішені “ЛНР”, при цьому на шкалі кутоміра повинна бути установка “0”, а на шкалі кільця — “30”, вигвинтити на один оборот гайку, сумістити “0” шкали з рискою на індексі і загвинтити гайку; якщо ділення “30” шкал не збіглось з рискою на індексі, необхідно вигвинтити на один оборот два гвинти, сумістити шкалу ділення “30” з рискою на індексі і загвинтити гвинти;
перевірити механічний приціл: встановити хомутик прицільної планки на ділення “4” і переконатися, чи не виходить лінія прицілювання з білого круга точки наведення механічного прицілу (ТНМ) на мішені; якщо лінія прицілювання виходить за межі білого круга ТНМ;
відрегулювати мушку по вертикалі (угвинчуючи або вигвинчуючи її) і по горизонталі (переміщаючи вкладиш); отримавши задовільний результат, вкладиш закернити.
В процесі перевірки прицільних пристосувань по вивірочної мішені періодично перевіряти правильність наведення і установки гранатомета.
Вивірка оптичного прицілу ПГОК-9 по видаленій точці проводити в наступному порядку:
підготувати гранатомет до вивіряння прицілу;
візуючи через отвір діоптра — пробника, навести перехрестя ствола гранатомета в точку, видалену не менше чим на 800 м від гранатомета;
перевірити нульову лінію прицілювання прицілу прямого наведення, знаки “+” на сітці “КУМ” і сітці “ОСК” повинні співпадати з точкою наведення ствола гранатомета. Несумісність сітки “ОСК” з точкою наведення допускається не більше 0-01 в будь-якому напрямку, несумісність сітки “КУМ” не допускається;
вертикальна нитка візиру прицілу роздільного наведення повинна співпадати з точкою наведення ствола гранатомета.
За несумісністю знаку “+” прицілу прямого наведення і вертикальної нитки прицілу роздільного наведення з видаленою крапкою поєднання проводити так само, як і при вивірці прицілів по вивірочній мішені.
Вивірка прицілу ПГН-9 проводиться в такому ж порядку, як і прицілу прямого наведення ПГОК-9, крім того, додатково необхідно:
встановити рукоятку перемикання світлофільтрів в положення “К”;
не відкриваючи кришки-діафрагми, включити живлення прицілу і, спостерігаючи в окуляр, встановити нормальну яскравість прицільної шкали;
встановити найменший отвір діафрагми, при якому навідникові забезпечується достатня видимість точки наведення;
при вивірці прицілу по вивірковій мішені знак “+” на сітці прицілу повинен співпадати з перехрестям точки наведення нічного прицілу (ТНН) на вивірочній мішені, у разі несумісності сумістити вивірочними гвинтами;
при вивіренні прицілу по видаленій точці керуватися (для прицілу прямого наведення).
Необхідно пам’ятати, що яскраве денне світло може вивести електронно- оптичний перетворювач з ладу.
Після вивірки прицільних пристосувань маховичок механізму температурних поправок встановлюється в положення, відповідне температурі, при якій вестиметься стрільба.
6. ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ І ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ ІЗ СТАНКОВОГО ГРАНАТОМЕТА.
6. 1. Заняття вогняної позиції порядок ведення вогню і зміна вогневої позиції. Загальні положення.
Залежно від умов місцевості і вогню противника стрільба з гранатомета ведеться з положення лежачи і з коліна (сидячи). Для маскування і захисту від вогню противника використовуються складки місцевості, воронки від снарядів, різні місцеві предмети, траншеї, окопи. У цих випадках стрільба може вестися з положення стоячи.
Розрахунок гранатомета при стрільбі повинен бути в шоломах, а заряджаючий, крім того, з надітими рукавицями.
Під час учбової обстановки стрільбу бойовими гранатами по броньованих цілях вести тільки з окопу або іншого укриття, оскільки осколки від броні, а також від самої гранати в окремих випадках-летять на відстань 150 — 200 м; люди поза укриттям не повинні знаходитися ближче 300 м від цілі.
Розрахунок гранатомета для стрільби займає і при необхідності обладнує вогневу позицію.
Для транспортних засобів гранатометів (бронетранспортерів, автомобілів) місце по можливості вибирається таке, яке б вкривало їх від спостереження противника із землі і з повітря і забезпечуватиме розосереджене розташування.
Для своєчасної подачі транспортних засобів з місця їх розташування встановлюється безперервне спостереження за сигналами, що подаються з вогневої позиції гранатометів.
Під час вибору вогневої позиції необхідно враховувати, що під час пострілу з сопла затвора виривається сильний струмінь порохових газів, разом з яким викидаються шматки пластмасових і целулоїдних дисків порохового заряду. Тому під час стрільби, а також під час заряджання і розряджання позаду гранатомета на видаленні до 30 м в секторі 90° не повинні знаходитися люди, боєприпаси, вибухові і горючі речовини, а на видаленні до 7 м не повинне бути вертикальних стінок. Особливо ретельно за виконанням цієї вимоги необхідно стежити під час стрільби вночі.
У напрямку стрільби не повинно бути місцевих предметів, за які може зачепити граната.
Не слід вибирати вогневу позицію поблизу окремих місцевих предметів, що виділяються, а також на пагорбах.
Вогнева позиція обладнується завчасно або після її заняття. Заздалегідь перевіряється можливість ведення вогню в заданому секторі або напрямку, для чого гранатомет послідовно наводиться в різні місцеві предмети. Потім проводиться розчищення місця для стрільби і сектора обстрілу, відривається і маскується окоп, відриваються укриття для розрахунку і ніші для боєприпасів.
Окрім перерахованих в вимогах безпеки заходів, у всіх випадках ведення вогню категорично забороняється:
упирати казенну частину ствола гранатомета без надітого на неї чохла в які-небудь предмети або грунт;
вести вогонь з гранатомета, ствол якого засмітлений брудом, снігом тощо;
залишати після стрільби рукоятку спускового механізму в зведеному положенні;
допускати до стрільби осіб, що слабо засвоїли матеріальну частину гранатомета і пострілів, правила стрільби, заходу безпеки і твердих практичних навиків, що не мають, у виконанні прийомів стрільби.
Під час поводження з пострілами дотримуватись наступних правил обережності:
не допускати падіння гранат, порохових зарядів і пострілів в остаточно спорядженому вигляді;
не застосовувати для стрільби бойові гранати і гранати в інертному спорядженні, а також порохові заряди, які мають погнутість пір’я (ребер) стабілізатора, вм’ятин, забоїни, порушену перев’язку по пір’ю тощо;
переносити гранати і порохові заряди в призначених для них сумках або закупорюванні, а перевозити їх тільки в закупорюваному вигляді;
зберігати гранати і порохові заряди на вогневій позиції влітку в тіні, щоб захистити їх від дії сонячних променів;
оберігати гранати і порохові заряди від вологи і вогкості;
розкривати плівковий мішок гранати і пенал порохового заряду тільки перед стрільбою;
якщо підготовлений постріл не буде використаний, відокремити пороховий заряд від гранати і вкласти його в пенал;
запобіжний ковпачок знімати з головної частини детонатора тільки перед заряджанням гранатомета; якщо граната не буде використана, надіти на головну частину детонатора запобіжний ковпачок і закріпити його чекою, заздалегідь перевіривши, чи не пошкоджена мембрана (запобіжні ковпачки і чеки зберігати до закінчення стрільби);
під час стрільби в дощ і сильний снігопад запобіжний ковпачок з головної частини детонатора не знімати;
гранати, що не розірвалися після стрільби, чіпати категорично забороняється; такі гранати необхідно знищувати на місці їх падіння з дотриманням відповідних вимог безпеки. При глибокому сніжному покрові дозволяється не розшукувати гранати, які не розірвалися, а підривати їх навесні, відразу після танення снігу. Для цього після закінчення стрільби місця не підірваних гранат позначаються і навколо них встановлюється суцільна огорожа, крім того, встановлюються написи, що забороняють рух в обгородженій зоні.
Категорично забороняється проводити у військах розбирання або виправлення пострілів і їх елементів.
Під час ведення вогню на піщаній або заболоченій місцевості і на снігу гранати, порохові заряди і зібрані постріли кладуться на сумку для перенесення пострілів, а також на чохли, зняті з дульної і казенної частин ствола. Особливо необхідно оберігати пороховий заряд від вологи і вогкості, а канал ствола від засмічення.
6. 2. Заняття вогневої позиції.
Для вивантаження гранатомета з бронетранспортера (автомобіля) подається команда “Вивантажити гранатомет”. Дії особового складу розрахунку з цієї команди визначаються командиром гранатомета заздалегідь; вони залежать від виду транспортного засобу і способу перевезення гранатомета (у штатному закупорюванні або без закупорювання).
Після зняття гранатомета з транспортного засобу гранатомет висувається на вогневу позицію силами розрахунку по команді “Вогнева позиція там-то (у розвалинах будинку, у підбитого танка, у воронці тощо) — ВПЕРЕД”. По цій команді гранатомет СПГ-9М переноситься в похідному положенні (рисунок 48), а гранатомет СПГ-9ДМ перевозиться на колісному ходу уручну в похідному положенні.
Для заняття вогневої позиції подається команда, в якій вказується:
напрям стрільби;
висота лінії вогню, при якій повинен бути встановлений гранатомет на позиції: положення для стрільби.
Наприклад:
“Напрям стрільби — найближчий кут рілля, з мінімальною (максимальною) висотою, лежачи (з коліна), розрахунок — ДО БОЮ”.
Після цієї команди гранатомет переводиться з похідного положення в бойове.
Рисунок 48 — перенесення станкового гранатомета СПГ-9М в похідному положенні.
Перевід гранатомета в бойове положення для стрільби при мінімальній висоті лінії вогню проводиться по правилам приведеним у таблиці 3.
Таблиця 3
Порядок дій розрахунку гранатомета при переведенні в бойове положення для стрільби:
Командир гранатомету | Навідник | Заряджаючий | Піднощик |
Піднімає дульною частину ствола і ставить гранатомет казенною частиною на грунт (при надітому чохлі) | — | — | Знімає сумку для переноски пострілів та кладе її на грунт |
Лівою рукою відкріплює зажим передньої ноги гранатомета, правою рукою опускає її кілька у низ і піднімає її до упора у защіпку, після закріплює зажим ноги | Правою рукою утримує гранатомет за ствол, лівою рукою відкріплює зажим лівої ноги гранатомета, опускає її у низ до упора, відводить у ліво і закроіплює зажим ноги | Лівою рукою утримує гранатомет за ствол, правою рукою відкріпляє зажим правої ноги гранатомета, опускає ногу вниз до упора, відводить її в право і закріплює зажим | У разі раптового відкриття вогню, виймає з сумки пенал з пороховим зарядом, відкриває його і виймає заряд; виймає з сумки гранату, відкриває мішок і достає з нього гранату; з’єднує пороховий заряд з гранатою |
Займає місце з права чи з ліва від гранатомета з підвітряної сторони на відстані 10 — 20 м, слідкує за діями розрахунку та спостерігає за полем бою | Достає з футляру приціл і систему освітлення (при необхідності) | Опускає дульну частину ствола і ставить гранатомет на ноги станка | — |
Встановлює приціл на гранатомет і закріплює зажимним гвинтом, знімає з об’єктиву ковпачок, растопорює механізм горизонтального наведення, повертає вороток стопору вліво. Приєднує систему освітлення | Знімає чохол з дульної частини ствола, після чого казенною частиною кладе чохли з права від гранатомета в 2 — 3 м (від піднощика); переконується в тому що спусковий механізм не зведений і гашетка заперта запобіжником (поставлена на запобіжник); готується до заряджання гранатомета | — |
Перевід гранатомета з похідного положення в бойове для стрільби за максимальної висоти лінії вогню здійснюється так само і в тій ж послідовності, як вказано, за винятком наступного:
командир гранатомета, поставивши гранатомет на казенну частину ствола, опускає передню ногу верстата вниз повністю;
той, хто заряджає перед опусканням дульної частини ствола відщеплює правою рукою затиск блоку задніх ніг верстата, повертає блок задніх ніг вниз до упору і закріплює затиск.
Для установки гранатомета в положення для стрільби на великі відстані осколковою гранатою необхідно:
встановити гранатомет у положення максимальної висоти лінії вогню;
висунути внутрішню трубу передньої ноги.
Для установки проміжної висоти лінії вогню або виставлення по горизонталі гранатомета на нерівній місцевості навідник і той, хто заряджає можуть змінити положення ніг по висоті. При цьому гранатомет необхідно підтримувати за ствол і стежити, щоб задні ноги були повністю розведені.
У гранатомета СПГ-9ДМ перед переводом у бойове положення може відділятися колісний хід.
Після приведення гранатомета в бойове положення розрахунок приймає положення для стрільби.
Для наведення вогню розрахунок розміщується у гранатомета, як показано на (рисунок 49) з поворотом гранатомета убік розрахунок міняє своє положення у гранатомета, погодившись з новим напрямком небезпечної зони; відповідно цьому переміщаються і боєприпаси.
Рисунок 49 — схема розташування розрахунку
при стрільбі з гранатомета.
Умовні познаки:
КГ — командир гранатомета;
Н — навідник;
3 — заряджаючий;
П — піднощик.
Під час стрільби з коліна зброя у розрахунку знаходиться в положенні “за спину”, під час стрільби лежачи або стоячи з окопу воно може бути зняте і покладене на землю.
Положення розрахунку для стрільби лежачи показано на рисунку 50.
Рисунок 50 — положення розрахунку для стрільби лежачи.
Командир гранатомета лежить, як правило, з лівого боку гранатомета на видаленні 10 — 20 м. При бічному вітрі він розташовується з навітряного боку.
Навідник з лівою і що заряджає з правого боку лежать у гранатомета приблизно під прямим кутом до напряму ствола, прийнявши зручне для роботи положення.
Піднощик розташовується праворуч від гранатомета в 2 — 3 м.
Водій знаходиться біля бронетранспортера (автомобіля) в укритті в постійній готовності подати транспорт до гранатомета.
Для стрільби з коліна розрахунок розташовується біля гранатомета так, як показано на (рисунок 51). З гранатомета СПГ-9ДМ допускається стрільба без відділення колісного ходу.
Рисунок 51 — положення длястрільби з коліна.
6. 3. Порядок ведення вогню.
Для відкриття вогню подається команда, в якій указуються:
вид пострілу (гранати);
найменування цілі і її ознаки;
напрямок на ціль;
приціл;
точка прицілювання.
Наприклад.
“Кумулятивною, орієнтир другий, вліво 15, танк, 8, під ціль — ВОГОНЬ!”.
Точка прицілювання може не вказуватися, якщо наведення проводиться в середину цілі.
Для обліку поправки напрямку на рух цілі і бічний вітер вказується поправка напряму у фігурах цілі або в тисячних з використанням бічних прицільних марок.
Наприклад.
“Осколковою, орієнтир перший, гармата в 10 (або справа друга марка) — ВОГОНЬ!”.
“Кумулятивною, по головному танку, 7, вліво10 (або справа друга марка) — ВОГОНЬ!”.
Заряджання гранатомета проводиться по першій команді, надалі під час ведення вогню гранатомет заряджається після кожного пострілу до команди “Стій”.
Для заряджання гранатомета:
заряджаючий відкриває затвор гранатомета (рисунок 52 а), для чого лівою рукою повертає рукоятку замикаючого механізму назад до упору;
піднощик бере підготовлений постріл і підносить його до того, що заряджає; утримує постріл в руках при висмикуванні що заряджає чеки і знятті запобіжного ковпачка; передає тому, що заряджає постріл і готує черговий постріл;
той, хто заряджає притримуючи постріл лівою рукою, правою рукою висмикує за тасьму чеку і знімає з головної, частини детонатора запобіжний ковпачок (під час стрільби в дощ і снігопад ковпачок не знімати); приймає від піднощика постріл, обережно вводить головну частину гранати в казенну частину ствола (рисунок 52 б) і досилає постріл вперед до упору (рисунок 52 в);
закриває затвор, для чого лівою рукою береться за ручку і повертає рукоятку замикаючого механізму вправо вперед; переміщається до рукоятки електростріляючого механізму, приймає безпечне положення (приблизно під прямим кутом до напрямку ствола), знімає гашетку із запобіжника, зводить спусковий механізм, для чого відводить вниз до упору його рукоятку, і доповідає: “Кумулятивною готово”.
Рисунок 52 — елементи заряджання гранатомета.
Умовні познаки:
а — відкриття затвора;
б — введення головної частини гранати в казенну
частину ствола;
в — досилання пострілу.
Для наведення гранатомета в ціль за допомогою прицілу прямого наведення навідник:
обертаючи маховичок вузла перемикання сіток, встановлює відповідну сітку (“КУМ” або “ОСК”);
залежно від температури повітря вводить, якщо потрібно, поправку за допомогою механізму температурних поправок;
зажмурює ліве око, а правий притуляє до наглазника і дивиться через окуляр на ціль;
гроном лівої руки обхвачує маховичок механізму горизонтального наведення, передпліччям або ліктем правої руки упирається у грунт, а кістю правої руки обхвачує маховичок механізму вертикального наведення (не торкаючись великим пальцем гашетки);
обертаючи маховички, наводить в точку прицілювання вершину прицільної марки, відповідній відстані до цілі та поправці напряму на бічний вітер і рух цілі (рисунок 53 а, б).
Рисунок 53 — пряме наведення при стрільбі з гранатомета з прицілом ПГОК-9.
Умовні познаки:
а — по танку на відстані 800 м (з випередженням 0-10);
б — по гарматі на відстані 700 м (бокове випередження відсутнє).
У випадку появи серпанку в повітрі і за поганої освітленості навідник застосовує світло-оранжевий світлофільтр, а при яскравому сонці або сліпучому снігу — нейтральний світлофільтр.
Під час стрільби в сутінки і вночі для підсвічування сітки прицілу навідник включає тумблер системи освітлення.
Для наведення гранатомета в ціль за допомогою механічного прицілу навідник:
відкидає мушку і прицільну планку;
встановлює потрібну поділку шкали (прицільну марку) температурних поправок встановлює хомутик прицілу на поділку прицільної планки, яку подали команду;
обертаючи маховички механізмів наведення, зажмурює ліве око, а правим дивиться через проріз хомутика на вершину мушки так, щоб мушка знаходилася посередині прорізу, а вершина її була на рівні з верхніми краями прорізу, тобто бере рівну мушку і суміщає її з точкою прицілювання.
Для наведення гранатомета в ціль за допомогою прицілу роздільного наведення по допоміжній точці навідник:
обертаючи маховичок механізму кутів прицілювання, встановлює приціл;
маховичком механізму бічного рівня встановлює рівень;
діючи підйомним механізмом гранатомета, виводить бульбашку бічного рівня в середнє положення;
натиснувши на рукоятку кутоміра, приблизно встановлює на шкалі кутомір, і плавно опускає рукоятку; потім обертаючи маховичок кутоміра, точно встановлює кутомір;
обертаючи маховичок поворотного механізму гранатомета, суміщає вертикальну нитку перехрестя візира з точкою наведення, при цьому бульбашки рівнів повинні знаходитися в середньому положенні. Якщо бульбашки рівнів змістилися то, обертаючи маховичок механізму поперечного гойдання та маховички поворотного і підйомного механізмів гранатомета, намагаються, щоб за суміщеного з точкою наведення вертикальної нитки перехрестя бульбашки рівнів знаходилися в середньому положенні.
Точкою наведення на місцевості можуть служити: вдень — добре видимі і нерухомі предмети, вночі — віха яка підсвічується.
Перед першим пострілом навідник повторює команди установок прицільних пристосувань у момент їх виконання, надалі — тільки при зміні установок.
Командир гранатомета, отримавши доповідь “Кумулятивною готово” і переконавшись, що розрахунок знаходиться в безпечній зоні, командує: “Вогонь”.
Навідник по команді “Вогонь” попереджає розрахунок голосом “Постріл” і, натискаючи на гашетку, робить постріл. Під час стрільби прямим наведенням постріл здійснюється в момент поєднання вершини прицільної марки (рівної мушки при використанні механічного прицілу) з точкою прицілювання та під час стрільби роздільним наведенням — у момент поєднання вертикальної нитки перехрестя візира з точкою наведення.
Перевірка і виправлення наведення гранатомета обов’язкові перед кожним пострілом.
Заряджаючій після пострілу ставить гашетку на запобіжник і різко відкриває затвор; при цьому витягується діафрагма з трубкою. У разі неповного витягання діафрагми з трубкою треба видалити її рукою, заздалегідь надівши рукавицю.
Після команди Приціл більше (менше) стільки-то” або “Приціл стільки- то” навідник збільшує (зменшує) приціл на число поділок, або використовує прицільну марку відповідно до прицілу.
Після команди “Наводити вище (нижче) стільки-то фігур” навідник змінює точку прицілювання по висоті цілі в сторону. Під час наближення цілі до гранатомета на 150 — 200 м у всіх випадках наводять гранатомет у вразливе місце цілі.
Після команди “Правіше (лівіше) 0-05” або “Правіше (лівіше) пів фігури (фігура)” навідник виносить вершину прицільної марки, за допомогою якої проводилося прицілювання для попереднього пострілу, вправо (вліво) на величину поправки напрямку.
Для відміни неправильно поданої команди, що відноситься до зміни прицілу або величини поправки напряму, командувати: “Стій, приціл (бічну поправку, кутомір) відставити”, після чого подати необхідну команду.
За необхідності відміни неправильно поданої команди, що відноситься до зміни точки прицілювання, командувати: “Стій, наводити у визначеному напрямку”.
У разі коли потрібно перевірити роботу розрахунку (розрахунків), подається команда “Стій, розрахунок (розрахунки) на лінію гранатомета на 15 метрів метрів від нього СТАВАЙ!” — Після цієї команди розрахунок (розрахунки) шикуються праворуч від гранатомета в одну шеренгу. Після закінчення перевірки подається команда “Розрахунок (розрахунки) — до гранатомета (гранатометам)”.
Стрільба припиняється по команді “СТІЙ”. Якщо за командою “СТІЙ” не пролунає команда для продовження вогню, а гранатомет виявиться зарядженим, навідник докладає: “Гранатомет заряджений” — і діє за вказівкою командира гранатомета.
Для розряджання гранатомета подається команда “Розрядити”. По цій команді той, що заряджає замикає гашетку запобіжником, плавно відкриває затвор, витягує постріл із ствола і закриває затвор.
Якщо спусковий механізм був зведений, то після розрядки той, що заряджає знімає гашетку із запобіжника, навідник натискає на гашетку, а заряджаючий замикає гашетку запобіжником.
Не використані під час стрільби постріли піднощик укладає в сумки або ящик, заздалегідь відокремивши пороховий заряд від гранати.
Для відділення порохового заряду треба взяти постріл лівою рукою за гранату; притримуючи правою рукою заряд, великим і вказівним пальцями відтягнути стопор до упору (долаючи опір пружини), повернути заряд від себе, відокремити заряд від гранати та вкласти в пенал.
Для укриття розрахунку подається команда “В УКРИТТЯ”. По цій команді особовий склад на вогневій позиції ховається в ровах, щілинах, бліндажах і тому подібне.
Викликається особовий склад з укриття по команді “Розрахунок (розрахунки) — до гранатомету (гранатометам)” або “Розрахунок такого-то (першого тощо) до гранатомета”.
6. 4. Зміна вогневої позиції.
Перед зміною вогневої позиції гранатомет повинен бути розряджений.
Заряджений гранатомет пересувати забороняється.
Переміщення гранатомета на нову вогневу позицію силами розрахунку проводиться по команді “Вогнева позиція там-то — ВПЕРЕД”. Після цієї команди, якщо дозволяє обстановка, гранатомет СПГ-9М переноситься в бойовому положенні (рисунок 54), а гранатомет СПГ-9ДМ перевозиться на колісному ходу вручну в бойовому положенні. За необхідності пересування гранатомета на нову вогневу позицію може проводитися переповзанням.
Рисунок 54 — перенесення станкового гранатомета СПГ-9М в бойовому положенні.
Для переводу гранатомета з бойового положення в похідне подається команда “ВІДБІЙ”.
Для приведення гранатомета в похідне положення в цілях перевезення в бронетранспортері (автомобілі) в пакувальних ящиках необхідно:
- Зняти систему освітлення і укласти її у футляр.
- Встановити на прицілі нульові установки.
- Відокремити приціл, протерти його й укласти у футляр; футляр укласти в ящик.
- Укласти в ящик ЗІП і сумки для перенесення пострілів.
- Переконатися, що затвор закритий.
- Зачохлити дульну і казенну частини ствола.
Скласти верстат по-похідному, для чого:
поставити ствол механізмами наведення в середнє положення;
застопорити ствол на верстаті стопором по — похідному;
скласти внутрішню трубу передньої ноги (якщо вона була висунута), звільнивши затиск передньої ноги і вимкнувши клямку, повернути передню ногу вгору повністю; закріпити ногу рукояткою затиску;
поставити гранатомет казенною частиною ствола на грунт;
звести і повернути задні ноги вгору, закріпити їх рукоятками затиску ніг; якщо гранатомет був встановлений не за мінімальної висоти лінії вогню, то до повороту ніг звільнити рукоятку затиску блоку задніх ніг і повернути блок вниз до упору; закріпити блок задніх ніг.
- Укласти гранатомет в ящик і закріпити його.
Примітка. Для переводу в похідне положення гранатомета СПГ-9ДМ необхідно додатково відокремити колісний хід (якщо він був приєднаний) і укласти його в ящик.
#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя
ПРИЄДНАТИСЯ
Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.
Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
