Надання першої медичної допомоги при опіках, переохолодженні, втраті свідомості (зомління, асфіксія, ураження струмом)
НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ОПІКАХ, ПЕРЕОХОЛОДЖЕННІ, ВТРАТІ СВІДОМОСТІ (ЗОМЛІННЯ, АСФІКСІЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ)
Надання першої медичної допомоги при опіках
Чим вища температура травмуючого агента і чим довше контакт з ним, тим ширше і глибше термічне ушкодження. Виходячи з цього положення, перше і головне при наданні допомоги опіковому постраждалому – це усунення дії травмуючого фактору.
ПАМ’ЯТАЙ!!!
Оцінюємо стан постраждалих з опіками та надаємо їм домедичну допомогу за алгоритмом САВС.
Загасіть полум’я, або заберіть травмуючий агент.
Перемістіть пораненого в безпечну зону.
Оцініть стан та надайте домедичну допомогу за алгоритмом САВС.
Охолодіть уражену ділянку. Для цього потрібно використати велику кількість проточної води, або ж охолоджуючі табельні протиопікові (гідрогелеві) пов’язки (рис. 1).
Рисунок 1 – протиопікова (гідрогелева) пов’язка на обличчя.
Зніміть одяг, амуніцію та всі стягуючі предмети. Внаслідок наростання набряку каблучка або браслет можуть перетиснути тканини та спричинити ампутацію і втрату пальця або кінцівки, тому зніміть їх якомога швидше.
Накрийте пацієнта чистим сухим простирадлом, або термоковдрою, щоб запобігти подальшому забрудненню під час транспортування та втрати температури.
Забезпечте судинний доступ. Якщо можливо, робіть це через необпечену шкіру, в разі необхідності – через обпечену, і надійно закріпіть в/в катетер.
Почніть інфузію, використовуючи лактований розчин Рінгера (ЛРР) або його аналоги з розрахунку: при масі тіла 60-80 кг 300 мл/годину, при масі тіла більше 80 кг – на кожні додаткові 10 кг + 100 мл/годину (так, при масі тіла потерпілого 100 кг необхідно крапати 500 мл/годину). Продовжуйте заходи під час евакуації. За відсутності ЛРР використовуйте фіз. розчин.
При ураженні дихальних шляхів для усунення спазму бронхів і зменшення набряку слизової гортані – внутрішньом’язово вводяться 150-200 мг гідрокортизону або 60-90 мг преднізолону, еуфілін, притиалергійні препарати
Термічні опіки
Виникають в результаті безпосереднього впливу на тіло високої температури (полум’я, кип’яток, палаючі та гарячі рідини і гази, розпечені предмети, розплавлені метали та ін.). Тяжкість пошкодження залежить від температури, тривалості впливу, обсягу ураження, локалізації опіку.
Опіки викликають загальні тяжкі явища: больовий шок та інтоксикацію. Чим більша площа опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені прояви шоку.
При опіковому шоку потерпілий спочатку збуджений, стогне, скаржиться на біль, потім настає пригнічення свідомості. Як правило, має місце нудота, блювота, спрага, слабкий, частий пульс. Важливою ознакою опікового шоку є різке зниження, а інколи повне припинення виділення сечі.
Порушення функцій внутрішніх органів при опіках виникає у зв’язку із значним виділенням через опікову поверхню рідини (плазми крові) та отруєнням організму продуктами розпаду омертвілих тканин.
При опіках обличчя часто виникають опіки дихальних шляхів, характерними симптомами яких є: утруднення дихання, задишка, хриплий голос, кашель, ціаноз. Інколи розвивається небезпечний для життя набряк легень з появою різкої задишки, хриплого дихання, рясного виділення мокроти.
Перша медична допомога направлена на припинення дії високої температури на потерпілого: необхідно загасити полум’я на одязі (шинеллю, плащ-палаткою, засипати землею, піском), вивести (відтягнути) з зони високої температури, зняти з поверхні тіла тліючий одяг. Дані заходи потрібно здійснювати обережно, з тим щоб не порушити цілісність шкірних покривів. Одяг краще розрізати, особливо там, де він припікся до шкіри; відривати його забороняється. Роздягати потерпілого не рекомендується, особливо в холодну пору року, так як охолодження значно збільшує вплив травми на організм, сприяє розвитку шоку.
Наступним заходом допомоги є накладання сухої асептичної пов’язки (за відсутності ППІ – чистої тканини) для запобігання інфікуванню опікової поверхні. Забороняється промивати ділянку опіку, торкатися її руками, проколювати пухирі, відривати прилиплі до опіку частини одягу, а також змазувати опікову поверхню жирами, спиртами та ін.
При шоку потерпілого необхідно укласти в положення, при якому прояви болю будуть мінімальні, укрити, дати велику кількість рідини. Після цього вводять знеболююче.
При опіках дихальних шляхів для запобігання їх закупорки (набряк слизових та спазм м’язів рота) вводять повітропровід.
Перед евакуацією потерпілого здійснюють транспортну іммобілізацію, яка полягає в забезпеченні максимально розтягнутого положення опеченим ділянкам тіла.
Транспортувати потерпілого з великими опіками потрібно дуже обережно, в положенні лежачи на тій частині тіла, яка не пошкоджена. При цьому необхідно здійснювати заходи щодо профілактики шоку, а при його розвитку – протишокові заходи.
Хімічні опіки
Виникають в результаті впливу концентрованих кислот (соляної, сірчаної, азотної, оцтової, карболової) та лугів (їдкого калію і натру, нашатирного спирту, негашеного вапна), фосфору та деяких солей тяжких металів (нітрату срібла, хлориду цинку та ін.).
Тяжкість і глибина уражень залежать від виду і концентрації хімічної речовини, тривалості впливу.
При дії концентрованих кислот на шкірі і слизових оболонках швидко виникає сухий темно-коричневий або чорний виразний струп, а концентровані луги призводять до появи вологого сіро-брудного струпу без чітких контурів.
Перша медична допомога при хімічних опіках залежить від виду хімічної речовини. При опіках концентрованими кислотами (за виключенням сірчаної) поверхню опіку необхідно протягом 15-20 хв. обмити струменем холодної води. Сірчана кислота під час взаємодії з водою виділяє тепло, що може ускладнити опік. Добрий ефект дає обмивання розчинами лугів: мильною водою, 3% розчином питної соди (1 чайна ложка на стакан води). Місця опіків, викликаних лугами, також потрібно промити струменем води, а потім обробити 2% розчином оцтової або лимонної кислоти (лимонний сік). Після обробки на опікову поверхню необхідно накласти асептичну пов’язку.
Опіки, спричинені фосфором (запалювальна речовина), відрізняються від опіків кислотами та лугами тим, що фосфор у повітрі спалахує, в результаті чого опік стає комбінованим – і термічним, і хімічним. Обпечену частину тіла необхідно занури¬ти у воду, під водою видалити частинки фосфору паличкою, ватою і т.п. Після обмивання опікову поверхню оброблюють 5% розчином мідного купоросу, потім поверхню опіку закривають стерильною сухою пов’язкою. Забороняється використовувати жир, мазі, так як вони сприяють всмоктуванню фосфору.
Опіки негашеним вапном забороняється оброблювати водою, видалення вапна та обробку опіку здійснюють маслами (тваринним, рослинним). Необхідно видалити всі частинки вапна і потім закрити рану пов’язкою.
Опіки ока
Термічні опіки ока виникають під час пожеж, при потраплянні гарячих рідин (напалм та ін.), частинок металу та пару. Характерними ознаками є почервоніння повік, склер, у більш тяжкому випадку – помутніння роговиці та втрата зору.
Перша медична допомога полягає в накладанні стерильної пов’язки на обидва ока, введенні знеболюючого, заспокоєні потерпілого та евакуації до вищого рівня медичного забезпечення.
Хімічні опіки ока виникають внаслідок дії кислот, лугів та ін. При опіках кислотами виникає сухий струп, який згодом відпадає. На відміну від цього, перебіг при опіках лугами значно тяжчий, при цьому тканини пошкоджуються на більшу глибину, виникає вологий струп, який тривалий час не відпадає. Характерними ознаками хімічних опіків є почервоніння повік, помутніння роговиці, погіршення та втрата зору.
Перша медична допомога полягає в ретельному промиванні ока водою протягом 5-20 хвилин, накладанні пов’язки на обидва ока, введенні знеболюючого, заспокоєні потерпілого, терміновій евакуації до вищого рівня медичного забезпечення.
Променеві опіки ока виникають внаслідок дії ультрафіолетового, іонізуючого або лазерного випромінювання. Їх характерними ознаками є тимчасова сліпота, опік сітчатки, випадання полю зору та ін.
Перша медична допомога полягає в накладанні стерильної пов’язки на обидва ока, заспокоєні потерпілого та його евакуації до вищого рівня медичного забезпечення.
Надання першої медичної допомоги при кліматичних ураженнях (переохолодження, відмороження, тепловий удар)
Переохолодження – патологічний стан, розвивається при тривалій дії холоду на весь організм, в результаті чого виникає порушення кровообігу. Загальне переохолодження організму, які можуть виникати як при температурах нижче, так і вище нуля.
Критерії діагностики:
шкірний покрив блідий або синюшний, холодний;
чутливість (тактильна та больова) відсутня або різко знижена;
при розтиранні та зігріванні – виникає сильний біль у пальцях стоп та рук;
в’ялість;
брадикардія (зменшення частоти пульсу);
гіпотензія (зниження артеріального тиску);
Перша медична допомога у виді взаємодопомоги:
перенести в тепле місце, змінити одяг, загорнути в ковдру, дати гарячий чай;
зігрівання ураженої ділянки кінцівки, розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом (не розтирати снігом);
утеплювання;
відновити прохідність дихальних шляхів при непритомності:
а) запрокинути голову потерпілого;
б) висунути вперед і утримувати нижню щелепу;
в) видалити слиз, кров і сторонні тіла з рота і глотки пальцем;
положення потерпілого на боці.
Транспортування:
негайно евакуювати до медичної роти (військового госпіталю) на ношах за умови збереження або відновлення серцевої діяльності. Продовжити заходи, викладені вище.
Відмороження І ступеня характеризується зворотністю функціональних порушень та морфологічних змін (рис. 2). У дореактивний період відмічається відчуття поколювання, оніміння, втрата еластичності шкіри. Після зігрівання шкірні покриви набувають червоного або синюшного забарвлення, виникає свербіж, біль, парестезія, набряк. Всі ці явища ліквідуються до кінця тижня, але ціаноз, набряк, біль зберігаються тривалий час – до 10 діб. Підвищується чутливість до холоду, що може зберігатися 2-3 місяці і більше.
Рисунок 2 – відмороження І ступеня.
Відмороження ІІ ступеня. Стан у дореактивний період аналогічний відмороженню першого ступеня. У реактивний період утворюються пухирі, наповнені прозорою, жовто-солом’яного кольору рідиною (рис. 3).
Рисунок 3 – відмороження ІІ ступеня.
Пухирі мають схильність до злиття. Дно пухиря утворює рожевого кольору, різко болючу раньову поверхню (ростковий шар епідермісу). Загоювання такої рани закінчується через 2-3 тижні, але ціаноз шкіри, нерухомість у суглобах, підвищена чутливість до холоду можуть зберігатися до 2-3 місяців і більше.
Відмороження ІІІ ступеня. У дореактивний період спостерігаються блідість шкіри, оніміння, втрата больового й тактильного відчуття. При відмороженні кінцівок – різке порушення функцій (рис. 4).
Рисунок 4 – відмороження ІІІ ступеня.
Реактивний період характеризується утворенням пухирів із кров’яним вмістом, що через 5-6 діб нагноюються. Відбувається відмирання шкіри та підшкірної клітковини, на пальцях відбувається відторгнення нігтів. При значних за площею відмороженнях третього ступеня рани загоюються тривалий час вторинним натягом та утворенням грубих рубців.
Залишкові явища у вигляді синюшності шкіри, підвищеної чутливості до холоду, болю, нерухомості у суглобах тривають довше, ніж після відмороження другого ступеня. До окремих наслідків відмороження третього ступеня відносять розвиток порушення венозного відтоку, слоновість.
Відмороження IV ступеня. Некроз охоплює всі шари тканин дистальних відділів кінцівок (рис. 5).
Рисунок 5 – відмороження IV ступеня.
Клінічна картина в реактивний період проявляється у двох варіантах:
за типом сухого некрозу, з утворенням пухирів, коли темно-синюшні ділянки шкіри, пошкоджені пальці до кінця 7-8-го дня відразу починають чорніти та висихати;
за типом вологого некрозу при відмороженні більших сегментів кінцівок, з нагноєнням та різко вираженою інтоксикацією, сепсисом та виснаженням. Демаркаційна лінія відмічається на кінець 7-10-го дня після травми. Спонтанне відторгнення пальців може наступити через 4-6 тижнів.
Наслідком відмороження четвертого ступеня завжди є гангрена кінцівки.
Діагностика ступеня пошкодження тканин, як правило, можлива лише на 7-10 день. Уточнення діагнозу відбувається при подальшому динамічному спостереженні за перебігом місцевого процесу під час перев’язок.
Локальне холодове ураження.
Локальне (місцеве) холодове ураження – відмороження окремих частин тіла (обличчя, кисті, стоп, вух, носа та ін.), може виникати як при температурах нижче, так і вище нуля.
Загальні симптоми
- При холодових ураженнях багато потерпілих не усвідомлюють, що з ними і чому трапилося. Як правило, вони відчувають холод та загальну незручність.
- Симптомами легкого ураження є втрата відчуття ураженого місця, кольки. Дані симптоми часто минають після послаблення взуття або одягу, фізичних вправ, що виконуються з метою підвищення циркуляції крові. В більш тяжких випадках, з часом уражене місце «дерев’яніє».
- Візуальною ознакою холодового ураження є зміна кольору шкіри в місці ураження. У білошкірих людей, шкіра спочатку червоніє, а потім біліє (колір воску). В темношкірих людей, як правило, шкіра стає своєрідно блідою (сірою). При дотику до ураженого місця кінцівки відчувається холод. Поява набряку характерна для пошкодження більш глибоких шарів шкіри. Після зігрівання місця ураження можлива поява пухирів, наповнених рідиною, сильного болю. З метою своєчасного розпізнання симптомів холодового ураження, доцільно роботу військовослужбовців організовувати попарно (групами)
Особливості надання медичної допомоги
Зміст допомоги залежить від глибини ураження шарів шкіри. При поверхневих ураженнях допомога полягає у зігріванні місця ураження за рахунок власного тепла тіла потерпілого або у порядку взаємодопомоги (наприклад, прикриття руками щік, зігрівання уражених пальців під пахвовою западиною тощо).
Відморожені (переохолодженні) ділянки тіла дуже чутливі до дії зовнішнього тепла, тому їх необхідно захищати шляхом накладання теплоізоляційних пов’язок (ватно-марлеві, вовняні та ін.).
Пов’язка повинна закривати тільки уражену ділянку шкіри та залишатись до появи відчуття жару та відновлення чутливості у пальцях рук або ніг.
Місце ураження забороняється масажувати, підставляти з метою зігрівання до прямого джерела тепла (вогнище, плитка тощо), розтирати снігом, піддавати впливу холодної води.
Глибоке ураження шарів шкіри та тканин несе серйозну небезпеку та потребує більш змістовної допомоги з метою запобігання або мінімізації некротичних змін (втрата пальців на руках та ногах, всієї кінцівки). Порядок надання допомоги залежить від тяжкості випадку. Пріоритетними заходами слід вважати припинення дії холоду, накладання термоізоляційних пов’язок та обережне поводження з ураженими кінцівками. Потерпілого слід негайно евакуювати до місця де він, під медичним наглядом, може відігрітися.
Відмороження при температурі вище нуля.
Симптоми. Виникає в результаті пролонгованого впливу на оголену шкіру температур в діапазоні від 00С до 100С. В місці ураження виникає набряк, сверблячка, шкіра – червона, підвищеної чутливості, жарка на дотик. Некротизація (омертвіння) тканин відмічається рідко, але тривала експозиція може спричинити зараження, відмирання шкіри або кровотечу.
Перша медична допомога. При ранньому виявленні, уражену зону, як правило, відігрівають за допомогою теплоти власного тіла або у порядку взаємодопомоги. Забороняється розтирати або масажувати місце ураження. За необхідності потерпілого направляють до більш кваліфікованого медичного персоналу.
Для даного температурного діапазону характерне також виникнення імерсійного або траншейного синдромів.
Зомління
Починається з порушення зору, шум в вухах, підвищена пітливість. Також може починатись і без симптомів. Спочатку проявляється загальна слабкість, слабкість м’язів, людина падає та втрачає свідомість.
Зомління розвивається внаслідок різкого порушення мозкового кровообігу. Причиною може бути сильний біль, переляк, виражений емоційний стрес, голод або тривале порушення харчування, спека, задуха.
Перша медична допомога у виді взаємодопомоги:
а) при збережений свідомості:
спокій, свіже повітря, холодне вмивання. Посадити постраждалого з опущеною головою до колін;
б) при втраті свідомості:
постраждалого покласти в горизонтальне положення так, щоб його ноги знаходились вище голови. Забезпечити приток свіжого повітря. При відсутності дихання, серцебиття – розпочати реанімаційні заходи (ШВЛ, закритий масаж серця). Потім покласти хворого на бік, визвати лікаря (швидку медичну допомогу).
Механічна асфіксія
Механічна асфіксія – це важкий стан, що виникає в результаті різкої нестачі кисню і накопичення вуглекислого газу в організмі, причинами якого можуть бути:
Закриття (закупорка) просвіту дихальних шляхів зсередини (при попаданні в них сторонніх тіл (блювотних мас, води, слизу, фібринозних плівок і т.д.).
Закриття і стиснення дихальних шляхів ззовні (повішення, удушення, стиснення органів шиї та грудної клітки при аваріях і т.д.).
Параліч або тривалий спазм дихальної мускулатури (напад бронхіальної астми, отруєння речовинами, що викликають судоми і т.д.).
Перша медична допомога у виді взаємодопомоги:
а) негайно викликати лікаря (медичний персонал), швидку медичну допомогу;
2б) забезпечити прохідність дихальних шляхів (зняття з петлі, видалення стороннього тіла, звільнення ротової порожнини, усунення западання язика);
в) провести штучну вентиляції легень методом «рот до рота»;
г) при відсутності пульсу провести реанімаційні заходи.
Транспортування.
Негайно госпіталізувати в реанімаційне відділення найближчого лікувального закладу. Транспортувати потерпілого тільки на ношах за умови збереження або відновлення серцевої діяльності. Під час транспортування необхідно:
продовжувати штучну вентиляцію легень;
контролювати життєві функції;
при зупинці серця – негайно розпочати комплекс реанімаційних заходів.
Ураження струмом
Критерії діагностики:
в анамнезі контакт з електричним струмом;
у ділянках входу та виходу струму (частіше на верхніх та нижніх кінцівках) спостерігаються важкі опіки, в легких випадках мітки струму – округлі плями від 1 до 6 см в діаметрі, темні всередині та синюваті по периферії;
частий, слабкого наповнення пульс;
гіпотензія (низький артеріальний тиск);
тахіпноє (часте дихання);
блідість шкіряного покриву;
при важкому ураженні – зупинка дихальної та серцевої діяльності.
Перша медична допомога у виді взаємодопомоги:
а) термінове звільнення постраждалого від подальшої дії електричного струму.
Негайно виключити джерело струму. Якщо це неможливе, треба створити безпечні умови для себе, а саме, ізолювати свої руки та ноги від дії електричного струму. Для цього на руки надівають гумові рукавиці, ногами стають на гумовий килимок. Беруться за ті частини одягу постраждалої людини, які не прилягають до тіла. При відсутності гумових рукавиць та килимка під ноги кидають сухий одяг, суху дошку. Сухою палицею відкидають провід, або відштовхують постраждалого;
б) надання екстреної допомоги починається після вивільнення постраждалого від дії електричного струму та полягає в проведенні реанімаційних заходів у повному обсязі для постраждалих без свідомості. Місцеві пошкодження необхідно обробити і закрити пов’язкою, як при опіках;
в) Якщо в наявності є опіки та постраждалий прийшов до свідомості, слід знеболити уражені ділянки.
Важливо знати!
Якщо у людини, ураженого електричного струмом, в ході проведення реанімаційних заходів не появляються трупне окоченіння або трупні плями, то оживляти його потрібно протягом двох годин, не менше.
Після появи ознак життя та свідомості, навіть коли немає скарг, слід пам’ятати, що у постраждалого протягом двох діб може бути повторна зупинка серця та дихання, тому він повинен бути під наглядом лікаря.
При наявності виражених опіків постраждалі від електричного струму протягом 3 – 4 тижнів повинні знаходитись під наглядом лікаря.
Транспортування.
Негайно госпіталізувати в реанімаційне відділення найближчого лікувального закладу. Потерпілого тепло укривають та евакуюють в положенні лежачи на ношах за умови збереження або відновлення серцевої діяльності. Під час транспортування необхідно:
— продовжувати штучну вентиляцію легень.;
— контролювати життєві функції;
— при зупинці серця – негайно розпочати комплекс реанімаційних заходів.
#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя
ПРИЄДНАТИСЯ
Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.
Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
