Дії в складі відділення (взводу) під час розташування на місці.
Дії в складі відділення (взводу) під час розташування на місці.
Відділення (взвод) розташовується на місці (рисунок 1), як правило, у складі взводу (роти). Взвод може призначатися черговим підрозділом, а відділення (танк) – у сторожову охорону батальйону. Звичайно взвод розміщується уздовж маршрутів висування, використовуючи захисні і маскуючи властивості місцевості, в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп.
Рисунок 1 – розташування механізованого відділення на місціу складі взводу (варіант).
БМП (БТР), танки розташовуються в місцях, які вказуються командиром взводу, під кронами дерев, у ярах, у радіолокаційній тіні від місцевих предметів на відстані 25 – 50 м один від одного, а на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї – 100 – 150 м і маскуються штатними маскувальними засобами і місцевими матеріалами. Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а за наявності часу влаштовуються перекриті щілини або бліндажі. Для БМП (БТР), танків обладнуються окопи та укриття.
Місця розміщення особового складу і розташування бойової техніки ретельно маскуються, очищаються від хмизу, сухої трави та інших легко запалювальних матеріалів. Особовому складу забороняється розпалювати багаття, кидати не згаслі недопалки, залишати рештки їжі, пересуватися без дозволу командира взводу. Пересування, у разі потреби, здійснюється тільки парами за встановленими командиром взводу напрямками. Поблизу БМП (БТР), танків обладнуються хибні об’єкти (встановлюються теплові пастки).
Відпочинок і обігрів особового складу організовують у складі підрозділів у наметах (бліндажах), пунктах обігріву, укриттях із солдатських плащ-наметів, а також використовуються спальні мішки і ковдри. В умовах суворої зими або тривалої непогоди взвод може розміщуватися в населеному пункті, наметах, що опалюються, та бліндажах. У цьому випадку взводу (відділенню) для розміщення виділяється, якщо можливо, один будинок або споруда. З метою маскування опалювання приміщень проводиться тільки в нічний час (в умовах обмеженої видимості).
Дії в складі відділення (взводу) під час розташування на місці
Охорона організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі отриманого завдання, умов обстановки і наказу командира роти (взводу), а при діях у відриві від головних сил – самостійно. Охорона здійснюється спеціально призначеним спостерігачем, в обороні, крім того, – черговими вогневими засобами, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти – і парними патрульними для обходу району розташування взводу.
За розпорядженням старших командирів взвод (відділення, танк) може виконувати завдання щодо охорони частини (підрозділів), ПУ, інших об’єктів.
На кожну добу для впізнавання своїх військовослужбовців установлюються пропуск і відгук.
Пропуск повідомляється усно всьому особовому складу сторожової застави (поста) і особам, які висилаються за межі свого підрозділу, а вночі і в межах свого підрозділу, а відгук – командирам підрозділів, призначених у розвідку, охорону, а також особам, які посилаються для передачі усних наказів.
Пропуском служить найменування озброєння або бойової техніки, наприклад “Кулемет”, а відгуком – назва населеного пункту, що починається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад, “Ковель”.
Пропуск запитується у всіх осіб, які проходять через рубіж охорони і переміщуються по розташуванню підрозділу вночі, а відгук – у осіб, які передають наказ командира, і командирів підрозділів, які ведуть розвідку.
Пропуск і відгук вимовляються тихо. Усі особи, які не знають пропуску, а прибулі з наказом – відгуку, затримуються. Затриманих командир взводу (відділення, танка) опитує особисто, і залежно від обставин дозволяє їм прямувати далі або направляє під конвоєм до командира, який вислав охорону.
Під час організації охорони командир взводу (відділення, танка) призначає спостерігача, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира роти (взводу), указує його місце і завдання, а також встановлює порядок дій особового складу в разі раптового нападу противника. В обороні, крім цього, командир взводу визначає необхідну кількість чергових вогневих засобів, їхнє місце і завдання, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти – склад патрульних, маршрути їх руху, завдання і пропуск.
Сторожова охорона організовується із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, завчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і в разі нападу противника завзято обороняти зайняту позицію.
Сторожова охорона здійснюється сторожовими загонами, заставами, постами і секретами. У сторожовій охороні взвод може діяти у складі роти, призначеної в сторожову заставу, або як сторожова застава від батальйону, призначеного у сторожовий загін. Відділення (танк) може діяти як сторожовий пост від батальйону, у разі його розташування на місці, або від роти, яка діє в сторожовій заставі.
Під час дій у сторожовій охороні у ролі сторожової застави взводу вказується полоса охорони шириною до 2 км. На цій полосі взвод займає рубіж і обладнує опорний пункт, з якого вогнем перекривається вся полоса охорони. Опорний пункт механізованого взводу споруджується на більш широкому фронті на основі бойових позицій відділень, де обладнуються основні, а за наявності часу – і запасні позиції бойових машин.
Під час дій взводу як сторожової застави розвідка противника і місцевості ведеться на позиції кожного відділення (танка) призначеним від взводу спостережним постом, а також постом радіолокаційної розвідки наземних рухомих цілей, який може розгортатися.
Сторожовий пост виставляється на найбільш імовірному напрямку дій противника. У нічний час і в інших умовах обмеженої видимості у взводі організовується підслуховування і ведеться спостереження із використанням приладів нічного бачення в пасивному режимі. Для огляду місцевості між позиціями відділень, на відкриті фланги взводу висилаються парні патрульні, а на приховані підступи, у тому числі й удень, для своєчасного виявлення противника виставляються секрети і встановлюються сигнальні міни.
У патруль виділяється два солдати, один з яких призначається старшим. Патрульні несуть службу вночі або в установлений період часу безперервно: одна пара змінює іншу.
Секрет виставляється від сторожової застави на відстані до 400 м у складі бойової групи (2 – 3 солдати, один з яких призначається старшим).
Розміщення особового складу, обладнання пунктів обігріву, укриття та маскування для бойових машин
Безпечний, повноцінний відпочинок в польових умовах можливий тільки в обладнаному укритті. Під час вибору місця укриття враховуються такі чинники, як захист від вітру і холоду, близькість палива і води, відсутність комах, недоступність для хижих тварин і отруйних змій. У той же час, воно має дозволяти вести спостереження за підходами до розташування підрозділів і повітряним простором. Розташування місця відпочинку має охоронятися з усіх боків. Вільне пересування в районі розташування та огляду за його межами суворо забороняється. Для кожного солдата в місці розташування для відпочинку вибирається позиція на випадок відбиття нападу противника. У разі атаки ворога, кожен повинен швидко зайняти свою позицію і знищувати вогнем напад противника.
Місця для відпочинку вибираються, за можливості, на закритій важкодоступній місцевості, куди обмежений доступ противника на транспортних засобах, а також місцевих жителів. Такими місцями можуть бути: ліс, яри, густий чагарник, болотні острови, покинуті шахти, печери. Однак не завжди умови дозволяють використовувати природні укриття, особливо в степових районах. У деяких випадках (зазвичай, в умовах наявності надійних зв’язків із місцевими жителями) місця для відпочинку можуть бути підготовлені в міських та сільських населених пунктах, в районах з великою щільністю населення. Район відпочинку не слід вибирати поблизу тих місцевих предметів, які можуть служити гарним орієнтиром під час нападу противника (окремі висоти, невеликі гаї, узлісся). Місця для відпочинку, які створюються в польових умовах, повинні, як правило, знаходитися на відстані, не ближче добового переходу (25-30 км і більше) від місця десантування групи, і від об’єктів супротивника. На такій же відстані від запасних районів повинен розташовуватися основний район для відпочинку. Але, як показує досвід останній збройних конфліктів, з дотриманням конспірації і умілих діях військовослужбовців, райони можуть розташовуватися в безпосередній близькості від об’єктів противника. Для дотримання умов безпеки військовослужбовців райони відпочинку доцільно розміщувати на деякій відстані від місць розташування великих гарнізонів противника, великих доріг, населених пунктів та інших важливих об’єктів. Разом із тим, відстань районів відпочинку від об’єктів противника не повинна ускладнювати активні дії розвідників. У кожному окремому випадку необхідно знайти оптимальну відстань району відпочинку від цих об’єктів, дотримуючись і забезпечення умов прихованості, і виконання завдань розвідниками щодо ведення безперевних активних дій.
Обладнання пунктів обігріву, укриття та маскування для бойових машин.
Відпочинок і обігрів особового складу організовують у складі підрозділів у наметах (бліндажах), пунктах обігріву, а також використовуються спальні мішки і ковдри. В умовах суворої зими або тривалої непогоди взвод може розміщуватися в населеному пункті, наметах, що опалюються, та бліндажах. У цьому випадку взводу (відділенню) для розміщення виділяється, якщо можливо, один будинок або споруда. З метою маскування опалювання приміщень проводиться тільки в нічний час (в умовах обмеженої видимості).
Місця розміщення особового складу і розташування бойової техніки ретельно маскуються (рисунок 2, 3), очищаються від хмизу, сухої трави та інших легкозапалювальних матеріалів. Особовому складу забороняється розпалювати багаття, кидати незгаслі недопалки, залишати рештки їжі, пересуватися без дозволу командира взводу. Пересування, у разі потреби, здійснюється тільки парами за встановленими командиром взводу напрямками. Поблизу БМП (БТР), танків обладнуються хибні об’єкти (встановлюються теплові пастки).
Рисунок 2 – маскування стоянок і місць відпочинку.
Рисунок 3 – використання табельних засобів маскування, місцевих матеріалів.
Заходи світлового маскування
В сучасних умовах з метою прихованості дій підрозділів зайняття районів в основному виконується вночі. Перевірку району на наявність вибухонебезпечних предметів та наявність отруйних речовин необхідно проводити в світлий час доби після чого організовувати його охорону.
Механізовані й танкові підрозділи розташовуються у вказаних їм районах з дотриманням режиму світломаскування, здебільшого вздовж маршрутів висування, використовуючи захисні й маскувальні властивості, а саме:
для укриття танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів використовувати яри, балки, котловани розробок і кар’єрів, виїмки;
у лісі танки та інші бойові машини доцільно розміщувати вздовж просік і лісових доріг під кронами густих дерев;
не допускати розташування підрозділів під лініями електропередач, поблизу газо – і нафтопроводів;
готувати шляхи для виходу підрозділів із району і для маневру при відбитті нападу противника (обладнуються відповідними покажчиками та добре видимими вночі орієнтирами);
безпосередню та сторожову охорону у обов’язковому порядку забезпечити приладами нічного бачення (тепловізорами) та світловими засобами.
Особовий склад проводить заходи світлового маскування. Для охорони доцільно призначати механізовані підрозділи, які підсилювати артилерією, якій визначати завдання щодо освітлення місцевості.
Патрулі найбільш вразливі до дій ДРГ, тому використовують лише ліхтарі з синім світлофільтром, а їх маршрути призначаються між іншими елементами охорони для більш чіткої взаємодії та зменшення ризику нападу на них противника.
На шляхах імовірного руху ДРГ (НЗФ) противника встановлюють сигнальні міни, малогабаритну розвідувально-сигналізаційну апаратуру. Велике значення має організація розпізнавання у нічних умовах. Для чого застосовуються позначення на ОВТ, знаки на екіпіровці особового складу.
Захист від засобів ураження і розвідки противника
Досвід бойових дій показує, що завчасне моделювання можливого розвитку подій, завчасна підготовка в інженерному відношенні районів зосередження (відпочинку), коли противником ведеться обстріл з артилерійського та стрілецького озброєння дозволяє успішно виконувати завдання та виключити або звести до мінімуму втрати особового складу.
Основні організаційні заходи захисту від засобів ураження і розвідки противника:
виставлення постів візуального спостереження на домінуючих висотах на відстані 4-5 км від району зосередження з метою завчасного оповіщення про здійснення противником вогневого нальоту;
розосередження підрозділів та техніки на максимально можливі відстані в залежності від зайнятого району, місцевості та обстановки, яка склалася (можливість охорони та самооборони);
проведення заходів введення противника в оману: обладнання хибних районів зосередження, надання противнику завчасно брехливих даних про розташування своїх військ, часові показники, маршрути переміщення в нові райони розташування використовуючи засоби зв’язку (мобільні телефони, засоби радіо-, та проводового зв’язку) та можливості агентури (місцевого населення налаштованого надавати допомогу), не систематичне здійснення виходу визначених груп техніки з району зосередження;
проведення заходів РЕБ;
заборона використання відкритого зв’язку та мобільних телефонів;
в залежності від задач та обстановки, що склалася обладнання декількох районів зосередження та постійна не систематична їх зміна.
використання розвідувальних груп на відстані до 5 км від району зосередження з метою виявлення та знищення корегувальників вогню артилерії противника.
Заходи щодо захисту під час обстрілу противником включають, насамперед, організацію інженерного обладнання і тактичну навченість військовослужбовців, їх правильні дії в таких ситуаціях.
При занятті призначеного району підрозділи розосереджують бойову техніку і негайно приступають до його фортифікаційній обладнанню та маскування. Фортифікаційне устаткування повинно включати зведення різного типу споруд (польових, довготривалих) з метою підвищення ефективності застосування всіх видів зброї і захисту особового складу, озброєння і техніки від засобів ураження противника. Фортифікаційне обладнання здійснюється підрозділами з максимальним використанням захисних властивостей місцевості, місцевих будівельних матеріалів, інженерної техніки, вибухових речовин і збірно-розбірних споруд.
У першу чергу зводять окопи для засобів ППО і укриття для захисту особового складу у вигляді щілин, а бойову техніку розосереджують, розташовують в природних укриттях і маскують. Для виконання цих завдань необхідно 1,5-2 години. У подальшому щілини перекривають та зводять бліндаж і відривають укриття котлованного типу для радіостанцій і машин управління. При наявності часу для всього особового складу зводять бліндажі, для більшої частини бойової техніки – окопи, для решти техніки – укриття типу котлован.
У сучасних умовах можна рекомендувати: на кожне відділення, розрахунок, екіпаж замість перекритих щілин відразу обладнувати бліндажі, які забезпечують значно більший захист від вибуху боєприпасів та інших засобів ураження противника. Такий порядок обладнання особливо доцільний тоді, коли в районах, які займають підрозділи, в достатній кількості є лісоматеріал, а час дозволяє виконати весь обсяг завдань. Для підвищення ступеня захисту особового складу, що знаходиться в бойовій техніці, від боєприпасів і запальних засобів доцільно над окопами для танків, бронетранспортерів, бойових машин піхоти влаштовувати деревоземляні екрани (покриття).
Бліндажі (рисунок 4) забезпечують більш надійний захист особового складу від засобів ураження. Радіус зони поразки особового складу в бліндажах у 2—3 рази менше в порівнянні з розташуванням на відкритій місцевості.
Рисунок 4 – бліндаж
Залежно від наявних матеріалів бліндажі зводять з тонкомірних колод, жердин земленосних мішків і оболонок, елементів хвилястої сталі і інших будівельних матеріалів.
Бліндажі влаштовують довжиною 3,6 м, місткістю до 8 чоловік (місць для відпочинку лежачи – 4, для відпочинку сидячи – 4) або довжиною
2,5 м, місткістю на 4 людини (місць для відпочинку лежачи – 3, для відпочинку сидячи – 1).
Вхід в бліндаж обладнають дверним щитом з герметичним занавісом, а за наявності часу і матеріалів – захисним дверним блоком БД-50 з пиломатеріалів.
Ділянку траншеї (ходу повідомлення) довжиною 2,5 м перед входом в бліндаж перекривають колодами діаметром не менше 14 см з ґрунтовою обсипкою товщиною не менше 0,8 м. В слабких ґрунтах крутизни перекритої ділянки траншеї, одягають місцевими матеріалами або земленосними мішками.
Для вентиляції бліндажа влаштовується вентиляційний короб з лісоматеріалів, отвір якого закривається простим захисним пристроєм, що забезпечує захист від проникання ударної хвилі всередину споруди.
Речові мішки, протигази і предмети екіпіровки особового складу, які в бліндажі, зберігаються на нарах (в головах) і під сидіннями; особиста зброя має бути при собі.
Бліндаж безврубочної конструкції з лісоматеріалу на відділення (екіпаж) зводять з круглого лісу діаметром 8-16см. З’єднання елементів остову в кутках проводиться без врубок: накат споруди спирається на грунт, а стін – на верхні і нижні розпірні рами. В місцях сполучень з розпірками подовжні елементи в рамах розпорів необхідно підтісувати. Верхня опорна рама з розпірками підвішується до елементів накату за допомогою дротяних скручувань. Елементи бокових стін для зручності збірки остову встановлюють з нахилом у бік глухого торця споруди.
При вході в бліндаж обладнується перекрита ділянка примикаючої траншеї. Вхідний торець споруди по обох сторонах дверного отвору закривається опорними стійками з круглого лісу діаметром 18-20 см, а вхідний отвір шириною 50 см, що залишився, — дверним щитом і герметичним завісом з брезенту або плащ-намету. При цьому завіса щоб уникнути проникання ударної хвилі боєприпасу через нещільність між стійками входу і елементами дверного щита влаштовується на всю ширину вхідного торця споруди. Відкриття завіси може здійснюватися зсередини споруди. Тяжі пропускають через отвори в стійках входу біля покриття споруди. При відкритті входу завіса скручується в рулон, а дверний щит ставиться в спеціальну нішу, влаштовану в протилежному укосі траншеї.
Щілини (рисунок 5) призначаються для відділень, артіллерійських розрахунків і інших відповідних їм підрозділів. При інженерному обладнанні районів розташування військ, а також об’єктів оперативного і військового тилу можуть влаштовувати ці щілини більшої місткості (до взводу).
Рисунок 5 – щілина.
При місткості щілини більше 10 чоловік в ній влаштовуються два входи. Довжина щілини приймається з розрахунку 0,5 м на одного військовослужбовця.
За наявності часу і матеріалів над щілиною влаштовують перекриття з
колод діаметром не менше 14 см з ґрунтовим обсипанням завтовшки не менше 60 см. Перед укладанням ґрунту нещільності між елементами перекриття закладають травою, вітками, дернами, а при нагоді – по перекриттю укладається який-небудь водонепроникний матеріал. Для підвищення захисних властивостей щілини ділянку траншеї завдовжки 2,5 м, що прилягає до неї, перекривають колодами,
В слабких ґрунтах для оберігання від обвалення крутизни щілин слід одягати місцевими матеріалами або паперовими земленосними мішками. За відсутності круглого лісу для обладнання перекриття щілини можуть використовуватися інші місцеві матеріали. Елементи перекриття з’єднуються по верху дротом або цвяхами (скобами).
З метою скритності займані райони обладнають найчастіше в нічний час з дотриманням вимог світломаскування, матеріали заготовлюють в укритих місцях, споруди, зведені за ніч, до світанку ретельно маскують, залишки будівельних матеріалів прибирають. Не рекомендовано допускати скупчення великої кількості людей поблизу місць зведення споруд. Польові фортифікаційні споруди необхідно влаштовувати в усіх займаних підрозділами районах і на позиціях при першій можливості.
Зведення польових оборонних споруд повинно здійснюватися у послідовності, що забезпечує постійну бойову готовність підрозділів і нарощування їх захисту від засобів ураження противника.
Під час інженерного обладнання району повинні бути передбачені споруди для ведення вогню (Рисунок 6), спостереження, захисту особового складу, техніки та матеріальних засобів.
Рисунок 6 – споруди для ведення вогню.
Основним типом є котловані споруди. Вони можуть бути повністю або частково заглиблені. Такі споруди наземного типу зводять при високому рівні ґрунтових вод, а підземного типу зводять під землею без порушення верхнього шару породи. По застосовуваних матеріалами фортифікаційні споруди можуть бути земляними, деревоземлянимі, кам’яними, залізобетонними, металевими, тканинними, тканекаркаснимі, пластмасовими тощо.
Доцільно проводити тренування (інструктажі, роз’яснення) військовослужбовців з витримки і стійкості. У разі поранення будь-кого, військовослужбовці попри природне бажання одразу бігти на допомогу товаришу мають уміти залишатись на місці. Військовослужбовці мають бути навчені наближатись до пораненого через пророблені проходи, вміти не піддаватись паніці при вигляді крові.
Військовослужбовців необхідно навчати керувати своїми психомоторними реакціями і бути тренованими у разі вибуху впасти на землю і чекати не менше 10 секунд, доки пролетять осколки і, ні в якому разі, не обертатись на звук і, тим більше, не дивитись на його наслідки.
Основним правилом, яке доводиться до свідомості військовослужбовців є правило, що на війні не можна бути “військовим туристом”. Воно означає, що потрібно з достатньою уважністю та серйозністю ставитись до будь-якого завдання, яке навіть вважаєш легким і безпечним.
#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя
ПРИЄДНАТИСЯ
Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.
Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
