Маскування військ та об’єктів

Головна
Інженерна підготовка
Маскування військ та об’єктів

Маскування особового складу.

Основними демаскуючими ознаками особового складу є:

характерний силует людини;
покров та колір обмундирування, округлість шолома;
наявність зброї, предметів спорядження;
теплове випромінювання, відображення радіохвиль;
специфічна діяльність (сліди руху та фортифікаційного обладнання місцевості, звуки та спалахи при ведені вогню, шуми, дим вогнищ, світло ліхтарів, вогонь сірників, цигарок).

Особовий склад виявляють візуально неозброєним оком на відстані 1,5 – 2 км, із застосуванням біноклів та інших оптичних приладів – на відстані 8 – 10 км, засобами теплової розвідки – на відстані до 0,5 км.

Засоби наземної радіолокаційної розвідки виявляють особовий склад, що рухається зі швидкістю 4 – 5 км/год (незалежно від погодних умов та часу доби) на відстані до 4 км.

За звуковими та світловими демаскуючими ознаками особовий склад виявляють на таких відстанях:

постріл зі стрілецької зброї – до 2000 м;
рух підрозділів у пішому строю – до 700 м;
земляні роботи (удари лопат, кирок) – до 1000 м;
кроки одиночного солдата – до 30 м;
хрускіт сучків під ногою – до 70 м;
шелест при переповзанні до 15 м;
удари весел по воді – до 500 м;
спалаху при стрільбі із стрілецької зброї – до 2000 м;
світло багаття – до 8000 м;
світло кишенькового електричного ліхтаря – до 1500 м;
вогонь запаленого сірника – до 1500 м;
вогонь цигарки – до 500 м.

Маскування особового складу досягається шляхом використання особливостей місцевості, умов обмеженої видимості, застосуванням зрізаної рослинності, табельних засобів маскування, а також дотриманням вимог маскувальної дисципліни.

Використання маскувальних властивостей місцевості полягає у розташуванні та діяльності особового складу під прикриттям природних масок.

Розташування особового складу в природних масках (під кронами дерев, у густому чагарнику, в будівлях) забезпечує його приховування від оптичних, радіолокаційних та теплових засобів повітряної та наземної розвідок супротивника.

Розташування особового складу за групами дерев та кущів, нерівністю рельєфу, а також за місцевими предметами (насипами, будовами, парканами та ін.) забезпечує його приховування від наземної розвідки противника.

Використання видових особливостей місцевості (застосування до місцевості) полягає в такому розташуванні особового складу, коли силует солдата, колір обмундирування максимально зливаються з ділянкою місцевості (місцевим предметом), на фоні якого він спостерігається (стовбури дерев, каміння, огородження та інше). Особовий склад заборонено розташовувати на рівних, відкритих ділянках місцевості з одноманітним фоном, без контрастних плям.

Для маскування особового складу на місцевості його форма одягу повинна бути з камуфльованої тканини. З метою спотворення силуету солдата до обмундирування, шолома, предметів спорядження прикріплюють зрізану рослинність. Використовують гілки хвойних, листяних дерев та чагарників, пучки трави. В суху спекотну погоду зрізана рослинність швидко в’яне, втрачає свої маскуючі особливості та через 2 – 3 год вимагає заміни на свіжу.

Для маскування шолома крім рослинності застосовують деформуюче фарбування, чохли з камуфльованої тканини, а також шматки табельних маскувальних покриттів. Кольори плям деформуючого фарбування та тип маскувального покриття вибирають залежно від фону місцевості, на якій розташовують і діють війська (рис. 29, 30).

При деформуючому фарбуванні, на шолом який має захисний колір забарвлення, наносять контрастні плями одного-двох домінуючих на місцевості кольорів. Мінімальний лінійний розмір плям повинен бути 5 см.

Для маскування шолома з табельної маскувального покриття нарізають шматки розміром 45 x 45 см, які укладають на шолом та кінцями прикріплюють (прив’язують або пришивають) до підкладки шолома. На літніх фонах використовують шматки маскувальних комплектів МКО-Л, МКТ-Т, МКТ-Л та МКС-2М, на пустельно-степових – МКО-С, МКТ-П, МКС-2П, на фонах оголеного ґрунту – МКС-2М, на снігових фонах – МКТ-С.

До табельних засобів маскування особового складу відноситься маскувальний одяг:

маскувальний комбінезон, що застосовують на літніх рослинних фонах (лицьова сторона) та на фоні оголеного ґрунту (зворотний бік) (рис. 31 а) ;

маскувальний костюм білого кольору, що застосовують на сніжних фонах (рис.31 б).

Застосування маскувального одягу сприяє зменшенню дистанції виявлення особового складу в 2 – 3 рази (рис.32). При забрудненні маскувального одягу, особливо зимового, його маскуючі особливості погіршуються. Тому маскувальний одяг потрібно постійно тримати в чистому місці та одягати безпосередньо перед виконанням бойового завдання.

Маскувальний комбінезон для приховування голови з шоломом має капюшон, маску для обличчя та петлі для кріплення рослинності. Маскувальний костюм виконаний у вигляді куртки з капюшоном та штанів. Маса комбінезона і костюма 0,8 – 1 кг

Рис. 29. Маскування захисного шолома з використанням чохлів

Рис. 30. Маскування захисного шолома.

а – деформуючим фарбуванням під рослинний фон (основний колір – зеленувато-коричневий – 70 %; додаткові кольори – темно-зелений, коричневий або світло-зелений – 30 %);

б – деформуючим фарбуванням під пустельно-піщаний фон (основний колір – жовто-сірий – 40 %; додаткові кольори – світло-зелений – 30 %, зеленувато-коричневий або коричневий – 30 %);

в — деформуючим фарбуванням під фон снігу (основний колір –білий – 75 %, додатковий колір – зеленувато-коричневий – 25 %);

г – зрізаною рослинністю;

д – елементом маскувального покриття МКТ;

г – елементом маскувального покриття МКС-2М

У всіх випадках особовий склад повинен пересуватися, пристосовуючись до місцевості.

Ходьба (біг) у повний зріст та пригнувшись здійснюється в умовах, коли немає небезпеки бути виявленим противником (у лісі, чагарнику, яру).

Рис. 31. Маскувальний одяг:

а – маскувальний комбінезон для літніх фонів;

б – маскувальний костюм для зимових фонів

Рис. 32. Маскування особового складу:

а, б – маскування особового складу з використанням маскувальних костюмів ;

в – маскування особового складу з використанням маскувальних властивостей місцевості , рослинності.

Перебіжки здійснюються для швидкого подолання відкритих ділянок місцевості, що знаходяться в полі зору противника.

Переповзання застосовується для прихованого наближення до наміченого об’єкта та для подолання ділянок місцевості, що проглядуються противником.

Пересування в лісі здійснюється поблизу доріг (обабіч). Поляни та просіки долаються перебіжками. На узлісся слід висуватися з особливою обережністю.

Під час руху в очеретах, високій траві, рослих хлібах з метою уникнення демаскування рослинність слід розсовувати та відпускати обережно, без різких рухів.

У населені пункти слід входити з боку садів, городів. До будинків підходити з боку стін, що не мають вікон, по вулицях рухатися тіньовою стороною, притискаючись до огорож та використовуючи насадження.

Для відпочинку слід розташовуватися в природних масках, а за їх відсутності – біля предметів місцевості (кущів, каменів, яру тощо) з тіньової сторони, не здійснюючи різких рухів.

У темний час доби особовому складу слід розташовуватись на схилах висот, на скосах ярів, біля місцевих предметів так, щоб фігури людей не виділявся на фоні неба.

При спалахах ракет, освітленні прожектором слід швидко лягти на землю або притиснутися до місцевого предмету та припинити рух.

Без прийняття заходів маскування заборонено користуватися ліхтарями, сірниками, курити. Джерело світла має бути надійно обгороджене з усіх боків непрозорим матеріалом (плащ-наметом і т. под.).

Багаття слід розводити під густими кронами дерев, під навісами, в ярах тощо, забезпечуючи їх маскування від повітряного та наземного спостережень.

Приховування особового складу від засобів теплової розвідки противника досягається шляхом екранування обличчя та рук табельними засобами й місцевими матеріалами.

З цією метою використовуються маски, капюшони, рукавички, які входять у комплект маскувального одягу.

З метою приховання від наземної радіолокаційної розвідки всі пересування особового складу (особливо в напрямку противника) повинні проводитися за маршрутами, що пролягають за природними масками, в складках місцевості.

Маскування військової техніки та озброєння

Основними демаскуючими ознаками військової техніки є:

характерна форма, розміри, тіні;

відображення радіохвиль, теплове випромінювання;
сліди руху та діяльності, пил, вихлопні гази;
шум працюючих двигунів, звук при стрільбі;
світло фар, сигнальних вогнів, спалаху при пострілах;
відблиски скла, округлих та гладких металевих поверхонь;
певне взаємне розташування на марші, в районах зосередження, на позиціях та в бойових порядках.

Маскування військової техніки та озброєння під час пересування та розташування досягається використанням приховуючих та маскувальних особливостей місцевості, умов обмеженої видимості, застосуванням місцевих маскувальних матеріалів, табельних засобів приховування та імітації, а також маскувальним фарбуванням.

При маскуванні військової техніки та озброєння слід уникати їх розташування на відкритій місцевості з одноманітним фоном, позбавленим природних масок, нерівностей і контрастних плям.

Не допускається розташування військової техніки та озброєння на місцевості таким чином, щоб їхні силуети спостерігалися противником на фоні неба або на світлому фоні.

Для зменшення помітності відкрито розташованої воєнної техніки та озброєння, особливо взимку, їх слід розташовувати на наявних або спеціально підготовлених контрастних до фону темних плямах (рис. 33).

Рис. 33. Використання темних плям при розташуванні техніки на відкритій місцевості:

а – неправильно (пляма не використана);

б – правильно

На місцевості з незначною кількістю природних масок зменшення помітності відкрито розташованої техніки та озброєння досягається спотворенням або приховуванням падаючих від них тіней.

Для цього техніку розташовують таким чином, щоб її тінь спотворювалася або зливалася з тінню від предмета місцевості (рис. 34). При цьому необхідно враховувати переміщення тіні протягом дня.

Рис. 34. Використання напівзакритої місцевості з метою маскування техніки:

а – розташування техніки в кущах;

б – розташування техніки біля дерев

Під час розташування військової техніки та озброєння в рідколіссі для приховування від повітряної розвідки стягують крони дерев та закріплюють на гілках зрізану рослинність для ущільнення крон. Обладнують горизонтальні та похилі маски. На покриття масок накидають зрізані гілки (рис. 35).

У населених пунктах військову техніку та озброєння розташовують у господарських будівлях, під масками-макетами будівель або під масками-навісами .

Основним місцевим матеріалом, який застосовують для маскування військової техніки та озброєння, є зрізана рослинність. Для маскування техніки, що рухається, зрізану рослинність прикріплюють за допомогою дроту, шнурів, мотузок і т. д. (рис. 36).

Для найбільш надійного кріплення гілок застосовують спеціально виготовлені гвинтові затискачі.

Під час розташування військової техніки та озброєння на місцевості зрізану рослинність викладають безпосередньо на об’єкт зверху, а також встановлюють (встромляють у грунт, сніг) навколо об’єкта, особливо з боку противника.

Рис. 35. Маскування техніки в рідколіссі

а – стягуванням крон дерев;

б – влаштуванням горизонтальних масок із табельних маскувальних комплектів:

1) дерева зі стягнутими кронами;

2) зрубуванням кущів та крон дерев;

3) прикріпленням зрубаних кущів та крон дерев до стійок;

4) зрізане гілля.

У всіх випадках рослинність розташовують на техніці та озброєнні таким чином, щоб забезпечити максимальне приховування і в той же час не створювати перешкоди діям екіпажів та обслугам.

Для того, щоб замаскувати військову техніку та озброєння випуклою маскою-перекриттям з комплектів МКТ , необхідно:

скласти маскувальне покриття вдвічі відносно поперекової вісі та розташувати спереду або ззаду від об’єкта маскування (складеним боком до техніки);

Рис. 36. Маскування техніки зрізаною рослинністю

Рис. 37. Маскування техніки в населеному пункті:

1 – маска-макет будови;

2 – маска-навіс

натягнути вдвічі складене покриття до половини маскованого об’єкта; взявши за верхні кути, повністю закрити ним маскований об’єкт;

підвернути або присипати ґрунтом (снігом) кути маскувального покриття, надавши йому форми неправильної геометричної фігури;

закріпити краї маскувального покриття до ґрунту за допомогою металевих кілків;

використовуючи 5 – 8 стійок-підпор з оголовками, виготовлених з жердин, труб тощо, підняти покриття над маскованим об’єктом не менше ніж на 30 – 50 см;

використовуючи місцеві матеріали, надати масці контури одного – двох природних плям фону.

Рис. 38. Порядок установки маски-перекриття з комплекту МКТ:

а – розгортання, зшивання та згортання в рулон маскувального покриття;

б – укладка покриття на масковану техніку;

в – розгортання, кріплення та надання покриттю форми, відмінної від форми техніки;

1 – маскувальний комплект в упаковці; 2 – розгорнуті покриття; 3 – вигляд покриття в рулоні; 4 – місце шва; 5 – підпірки з місцевих матеріалів.

Військову техніку та озброєння, розташовані на поверхні землі відкрито, маскують також опуклими масками-перекриттями з табельного маскувального комплекту МКС-2М, МКО.

Перед застосуванням зазначеного комплекту необхідно (рис. 38, 40):

розпакувати та розгорнути обидва маскувальних покриття;

за допомогою зшивних шнурів, наявних у комплекті, з’єднати між собою покриття довгими сторонами (12 м) в одне покриття розмірами 12 x 18 м (у разі необхідності забезпечення швидкого розкриття маски для виходу техніки або для ведення вогню вони з’єднуються шплінтовим швом по лінії з’єднання покриттів);

згорнути покриття в два рулони;

натягнути покриття на об’єкт, розмістивши його по центру маскувальної техніки;

розгорнути рулони;

спотворити форму маски так само, як у випадку застосування комплекту МКТ.

а – неправильно

б – правильно.

Рис. 39. Вписування покриття в навколишній фон місцевості:

Рис. 40. Порядок установлення маски-перекриття із комплекту МКО:
а – розгортання та підготовка маскувального покриття;

б – укладання покриття на масковану техніку;

в – надання масці форми, відмінної від форми техніки;

1 – упаковка маскувального комплекту;

2 – розгорнуті покриття,

3 – складання покриттів у два шари;

4 – місце зшивного шва

Під час дій техніки на місцевості слід уникати руху по відкритих ділянках. З’їзди з доріг потрібно обладнувати в укритих місцях.

Сліди руху до природних масок та місць прихованих стоянок слід маскувати:

на безсніжних фонах – накиданням зрізаної рослинності у вигляді плям неправильної форми, утиканням у грунт гілок і крон невеликих дерев; окремі ділянки слідів розрівнювати лопатами, присипати ґрунтом;
на снігу та ріллі, на піщаних ґрунтах – замітанням за допомогою зрубаних крон дерев або мотків колючого дроту, змонтованих у вигляді волокуші.

Щоб уникнути появи пилу при пересуванні техніки в суху погоду маршрути руху слід прокладати по існуючих дорогах із твердим покриттям або по ділянках місцевості з трав’яним покривом. Зменшенню пилу сприяє зниження швидкості руху та збільшення дистанцій між технікою в колонах.

Ураховуючи, що спалахи при стрільбі артилерії та пусках ракет приховати неможливо, необхідно здійснювати своєчасний маневр артилерійськими та ракетними підрозділами та обладнувати хибні вогневі (стартові) позиції.

Удень позиції артилерії виявляють повітряною оптичною розвідкою за наявними на землі задульними конусами (вигоранням трави, потемнінням снігового покриву, закопченістю). Задульні конуси маскують травою, листям чи гілками, спотворюючи їх контури у вигляді справжніх плям фону.

Для усунення відблисків скла техніки та озброєння застосовують козирки, що виготовляють із місцевих матеріалів, пакувальних чохлів, елементів маскувальних покриттів.

Для зниження блиску поверхонь техніки в умовах бойових дій пил, який осів на техніку, залишають. Очищають від пилу тільки приціли, прилади водіння та спостереження.

Маскування перевезення військової техніки та озброєння залізницею досягається завантаженням та розвантаженням їх у темний час доби або в інших умовах обмеженої видимості, приховуванням техніки в районах зосередження та завантаження, а також на залізничних платформах.

Техніку та озброєння, зосереджені в районах завантаження, розташовують у природних масках. Завантаження вночі здійснюють із дотриманням вимог маскування.

Установлену на залізничних платформах техніку маскують брезентами або табельними маскувальними комплектами, закріпленими на каркасах, що спотворюють розміри й зовнішній вигляд техніки.

На шляху слідування організовують постійне спостереження за станом маскувальних конструкцій та своєчасне усунення виявлених недоліків.

Маскування військових об’єктів, фортифікаційних споруд та загороджень.

Відомості про місцезнаходження та характер військових об’єктів, фортифікаційних споруд та загороджень противник отримує на підставі даних візуального повітряного та наземного спостереження.

Фортифікаційні споруди виявляють за основними демаскуючими ознаками: за характерною формою відкопування й накреслення брустверів та насипів, ділянками пошкодженого природного покриття, тупиковими дорогами й стежками до споруд, слідами від землерийної техніки, утвореними при викопуванні окопів (укриттів), оголовками димових труб та вихлопних пристроїв.

Траншеї та ходи сполучення виявляють при спостереженні з повітря і за допомогою аерофотозйомки за темними лініями відкопування, обмальованими смугами брустверів.

Окопи для танків, бойових машин, бронетранспортерів та іншої техніки виявляють за котлованами прямокутної форми, брустверами, тінями на дні окопів (укриттів) та порушенням трав’яного або снігового покрову при формуванні землерийними машинами брустверів.

Окопи для артилерійських гармат та мінометів виявляють за уривками специфічного накреслення в плані нішами для боєприпасів та укриттями для обслуги, а також за тінями на дні окопів.

Відмінними рисами відкритих спостережних пунктів є поєднання і взаємне розташування ходів сполучення та наявність осередків прямокутної форми з малими відстанями між ними.

Споруди для спостереження закритого типу, закриті вогневі споруди та сховища для особового складу розпізнають за контрастними до фону обсипаннями та входами, прилеглими, як правило, до траншей та ходів сполучення, наявністю щілин спостереження, амбразур та розчищених секторів огляду й обстрілу.

Основною демаскуючою ознакою, за якою виявляють невибухові інженерні загородження, є характерне накреслення її на місцевості у вигляді ламаних контрастних із фоном ліній або смуг великої протяжності. Виявленню інженерних загороджень сприяє також наявність споруд для вогневих засобів, розташованих на подовженні фасів загороджень для прикриття їх вогнем.

Мінні поля виявляють за допомогою повітряної розвідки за наявними розташованими в певному порядку світлими плямами й лініями пошкодженого поверхневого шару землі, слідами руху гусеничних мінних загороджувачів і мінних розкладників, а також за пунктирними лініями від рядів із мінами, встановленими на грунт.

Загальною демаскуючою ознакою всіх фортифікаційних споруд та загороджень є діяльність військ щодо їх зведення та установки: рекогносцировка, робота інженерних машин, світло від фар, ліхтарів, сліди руху особового складу та техніки, пошкодження рослинності.

Маскування фортифікаційних споруд та інженерних загороджень здійснюється:

приховуванням зведення фортифікаційних споруд та загороджень;
скриттям місця розташування й призначення фортифікаційних споруд та загороджень;
імітацією фортифікаційних споруд та загороджень.

Приховування зведення фортифікаційних споруд та інженерних загороджень досягається:

використанням темного часу доби та інших умов обмеженої видимості;
заготівлею елементів конструкцій споруд у місцях, укритих від розвідки противника;
максимальним скороченням часу зведення споруд;
застосуванням штучних масок;
маскуванням звуків і шумів, що виникають в процесі зведення.

Приховування місця розташування й мети фортифікаційних споруд та загороджень досягається:

використанням маскувальних особливостей місцевості;
додаванням спорудам маскувальної форми;
застосуванням штучних масок;
фарбуванням мін та елементів невибухових загороджень;
обробкою місцевості з метою маскування.
Імітація фортифікаційних споруд та загороджень здійснюється:
зведенням хибних споруд та загороджень;
показуванням робіт щодо їх зведення;
визначенням життєдіяльності споруд.

Для влаштування загороджень слід вибирати ділянки місцевості з природними масками і з фоном, які забезпечуватимуть зменшення помітності загороджень і вписування їх в малюнок місцевості (протилежні схили висот, лощини, чагарник, високу траву).

Для зменшення помітності протипіхотних невибухових загороджень перед переднім краєм оборони на ділянках місцевості, які відкриті і добре проглядаються противником слід встановлювати малопомітні загородження (МЗП, дріт, сітка на низьких кілках, рогатки, їжаки, дротяні спіралі). Огорожі з дроту доцільно розташовувати на ділянках місцевості, покритих чагарником, по межах контрастних плям, уздовж доріг, канав, насаджень і парканів. До кілків дротяних загороджень прикріплюють зрізані гілки та інші місцеві маскувальні матеріали.

При установці дротяних загороджень взимку слід застосовувати кілки, пофарбовані в білий колір. В лісі дротяні загородження розташовуються вздовж узлісь, обплітаючи колючим дротом дерева і чагарник.

При обороні населених пунктів дротяні загородження розташовують вздовж парканів та огорож садів і городів.

Протитанкові загородження (рви, ескарпи, контрескарпи, бар’єри, надовби) маскують за допомогою масок-перекрить під фон місцевості і предмети місцевості.

Маски-перекриття влаштовують з каркасом з жердин, по яких укладають шар хмизу з подальшим насипанням тонкого шару ґрунту або іншого маскуючого матеріалу.

Протитанкові надовби слід розташовувати в лісосмугах, порослих чагарником, і в дрібноліссях.

Маскування мін здійснюється за допомогою місцевих матеріалів (трави, зрізаної рослинності, сухого листя, присипання ґрунтом і т.д.), а також заглибленням у грунт (сніг) відповідно до інструкцій із застосування. При цьому грунт, вийнятий з лунки для встановлення міни, повинен бути зібраний і замаскований в стороні від місця установки або рівномірно розкиданий так, щоб не залишалося характерних слідів діяльності.

Взимку всі порушення сніжного покриву в місцях встановлення мін замітаються.

У високій траві або посівах не допускається витоптування рослинності навколо місць установки мін.

Встановлення інженерних загороджень слід проводити в темний час доби чи в інших умовах обмеженої видимості з виконанням умов маскувальною дисципліни.

На час встановлення інженерних загороджень техніка повинна бути укрита в природних масках або замаскована з використанням місцевих матерів.

Підвезення матеріалів проводиться по заздалегідь підготовленим прихованим (замаскованим) шляхам. Підвезені матеріали складуються в місцях, закритих від спостереження супротивника, або маскуються місцевими матеріалами.

У процесі інженерних загороджень необхідно перевіряти якість маскування і негайно виправляти недоліки, виявленні при повітряному і наземному контролі.

Одночасно із зведенням дійсних загороджень процес зведення імітується на хибних об’єктах.

Після встановлення інженерних загороджень всі сліди робіт мають бути ретельно приховані та організовано постійне спостереження за маскуванням інженерних загороджень. Зів’ялу рослинність прибирають в укриті місця.

3.4. Маскування траншей, ходів сполучення та споруд для спостереження відкритого типу

Маскування траншей та ходів сполучення здійснюється правильним вибором місця їх розташування та використанням технічних засобів і прийомів маскування.

Рис. 41. Маскування траншей та ходів сполучення, викопаних вручну, на рослинних фонах

а – вплетенням гілок у каркас із жердин та накиданням трави (для маскування одернуванням брустверів 50 м² потрібно:

55 люд. год;

жердин довжиною 2,2 м – 20 од.;

дерену – 50 м²;

гілок, трави – 0,5 м³);

б – перекриттям елементами покриттів (3 х 6 м) табельних маскувальних комплектів по дротяному каркасу (на маскування одернуванням 50 м² брустверів потрібно:

45 люд. год;

дерену 50 м²; 2-мм дроту – 1,7 кг;

кілків діаметром 4 см та довжиною 0,5 м – 50 од.;

маскувальних покриттів 3 х 6 м – 2 од.);

1 – гілки або трава;

2 – жердини або хмиз;

3 – одернування;

4 – кілки діаметром 3 – 4 см та довжиною 50 см;

5 – 2-мм дріт;

6 – маскувальне покриття

Рис. 42. Маскування траншей та ходів сполучення, виритих землерийними машинами

а – на місцевості без рослинності (на маскування 10 м потрібно:

10 люд.-год;

матів із хмизу або соломи 25 м куб.;

жердин довжиною 2,2 м – 20 од.;

б – на будь-якій місцевості (на маскування 10 м потрібно: 5 люд.-год; 2-мм дроту – 100 м; кілків – 42 од.; маскувальних покриттів 3 х 6 м – 2 од.);

1 – присипка рослинним ґрунтом;

2 – солом’яні мати, просочені глиняним розчином та присипані зверху тонким шаром ґрунту;

3 – жердини;

4 – кілки діаметром 3 – 4 см та довжиною 60 см;

5 – 3-мм дріт;

6 – металеві припони;

7 – маскувальний матеріал;

9 – ґрунтова пляма

Під час маскування траншей та ходів сполучень від повітряної розвідки ховають тільки окремі ділянки, які підводять до окопів та споруд. Приховування ділянок траншей та ходів сполучення здійснюють плоскими масками-перекриттями, які залежно від фону місцевості та наявності необхідних матеріалів можуть перекривати тільки траншеї (ходи сполучення) або траншеї разом з брустверами.

Каркаси масок-перекриттів роблять з жердин і дроту на одному рівні з бруствером. При маскуванні траншей під рослинний фон як маскувальне покриття використовують гілки, хмиз, траву, дерен та інші місцеві матеріали. Для прискорення робіт застосовують заготовлені в укритих місцях хмизові плетіння або мати.

Місцевий маскувальний матеріал по мірі засихання замінюють, не допускаючи при цьому різкої відмінності його по яскравості і кольору від навколишнього фону, особливо при маскуванні передніх брустверів траншей.

При наявності табельних маскувальних покриттів останні розгортаються і укладаються вздовж рову траншеї по жердинам або дротовому каркасу, в покриття додатково вплітається (закріплюється) місцевий маскувальний матеріал.

При маскуванні траншей і ходів сполучення під фон місцевості, позбавленої рослинності (рілля, пісок), зазвичай застосовують маски-перекриття, що приховують тільки рів траншеї або шляхи сполучення.

Бруствер з метою зниження його контрасту з навколишнім фоном присипають шаром рослинного ґрунту.

Прямолінійний обрис кордонів бруствера спотворюється за рахунок розрівнювання вийнятого ґрунту у вигляді плям неправильної форми.

При розташуванні траншей на фоні ріллі обов’язковим є відновлення фону, порушеного при відриванні траншей.

Примкнути місця для стрільців, майданчики для ручних протитанкових гранатометів і кулеметів, як правило, маскують під фон бруствера траншеї. При цьому грунт бруствера укладається так, щоб він не виступав за зовнішні кордони бруствера траншеї. Маски-перекриття влаштовуються з місцевих матеріалів, за кольором відповідно фону бруствера траншеї.

Приховування бійниць осередків досягається пристроєм, який опускає замасковані щитки або рами (рис. 43).

Рис. 43. Маскування чарунки для стрілка маскою-перекриттям із місцевих матеріалів

1 — перекриття з підручного матеріалу, замасковане під фон бруствера;

1 — шнур для підйому рами;

3 – рама, яка опускається;

4 — жердини;

5 — плащ-накидка;

6 — місцевий маскувальний матеріал;

7 — маскувальне покриття (тканина)

Для маскування потрібно:

1,5 люд. год;

2 — мм дроту — 0,8 кг;

хмизу -0,1м;

жердин — 20 м.

Винесені осередки, а також споруди для спостерігання відкритого типу приховуються масками-перекриттями під фон місцевості, який розташований за межами бруствера траншей або ходу сполучення. Хід сполучення при цьому маскують під загальний фон місцевості, а ділянку, що примикає до траншеї – під фон бруствера траншеї. Хід сполучення можна перекривати матами з хмизу, які укладають на дерев’яний каркас з подальшою присипкою тонким шаром землі або матеріалу що затемнює (при розташуванні осередку на темному фоні).

В зимовий час перекриття траншей, осередків і споруд для спостереження присипають шаром снігу.

Рис. 44. Маскування винесеного майданчика для кулемета

1 — кілки діаметром 5 см та завдовжки 50 см;

2 — каркас з 3-мм дроту;

3 — маскувальні покриття 3х6 м;

4 — жердина довжиною 3 м;

5 — розшита ділянка покриття.

На маскування потрібно:

6 люд.-год;

3-мм дроту — 3,3 кг;

жердин довжиною 3 м -7 шт.;

маскувальних покриттів 3х6 м -3-4 шт.;

місцевого маскувального матеріалу — 0,1 м³

Маскування вогневих споруд і споруд для спостереження закритого типу, бліндажів і укриттів для особового складу

Маскування вогневих споруд закритого типу досягається:

вписуванням споруд в малюнок місцевості і наданням їм властивостей місцевого рельєфу;
приховуванням амбразур, необсипних частин споруди, входів до них та ходів сполучення, стежок;
приховуванням місць обсипання, або зменшенням її помітності;
штучним плямуванням місцевості навколо споруди.

Пристосування вогневих споруд закритого типу до рельєфу місцевості досягається:

розміщенням споруд під прикриттям природних масок;
додаванням обсипанню споруд ухилів, відповідних рельєфу місцевості, та наданням їм геометрично неправильної форми;
врізанням споруд в скати місцевості.

Маскування споруд для стрільби з кулемета, які примкнені до траншей, здійснюють під фон бруствера траншеї.

Входи в споруди приховують влаштуванням перекритої ділянки траншеї довжиною 4-5 м, підйомно-опускними щитами, або шторами, які розкриваються під крутість траншеї.

Для маскування амбразур влаштовуються нерухомі маски, які забезпечують приховування амбразур до стрільби і зменшення помітності в процесі ведення вогню.

Пристрій таких масок встановлюють з використанням табельних маскувальних комплектів МКТ-Т або МКС-2М, які укладаються і закріплюються за допомогою кілочків перед амбразурою під кутом, відповідно до кута укосу обсипання споруди.

Для виключення провисання маскувального покриття при можливому пошкодженні його під час стрільби перед амбразурою натягуються горизонтальні тяжі з дроту діаметром 3 мм, на які й укладається маскувальне покриття.

У межах сектора обстрілу маскувальне заповнення покритий розріджується до необхідної ступені спостереження.

Для маскування амбразур закритих споруд для стрільби з кулемета можуть застосовуватися також похилі маски з облаштуванням в секторі огляду і обстрілу шторки, що опускаються (рис. 45).

Каркас маски влаштовується з похилих тяжів, які кріпляться до закладних металевих штирів, петель або кілків у верхній частині амбразурної стіни і до землі за допомогою анкерів.

Для тяжів застосовується гладкий 4-6 мм дріт або колючий дріт в 2-4 нитки. Натяг тяжів здійснюється закрутками дроту. З метою забезпечення стійкості каркасу похилі тяжі з’єднують тяжем на висоті, яка забезпечуватиме стрільбу при максимальному куті піднесення. На каркас встановлюється покриття із табельного маскувального комплекту або вплітається вплетеним маскувальним матеріалом. Верхня сторона шторки, яка опускається, прикріплюється до відкидних щитків, що закриває амбразуру.

Маскування вогневих споруд закритого типу проводиться обробкою поверхні обсипанням відповідно з фоном навколишньої місцевості таким чином:

на фоні рослинного покриву – одернуванням або посадкою дерев і кущів;
на фоні оголеного ґрунту – присипками поверхневим шаром ґрунту;
на кам’янистому фоні – обкладкою камінням, подібними, які є навколо споруди.

Необсипані частини споруд фарбують під колір навколишнього їх насипу.

Рис. 45. Маскування закритої споруди для стрільби з кулемета під фон бруствера траншеї

1 — маскувальне покриття;

2 — тяж з дроту;

3 — анкер;

4 — кілочки;

5 –контур споруди

Для маскування потрібно:

5 люд.-год;

3 мм дроту – 1,8 кг;

кілків діаметром 4-5 см, довжиною 0,5 м – 10 шт.;

маскувальне покриття 3х6 м – 1 шт.;

місцевого маскувального матеріалу – 0,1 м ³

При маскуванні закритих вогневих споруд, винесених за лінію траншей, прихованню підлягають також ходи сполучення до них.

Ходи сполучення до винесених споруд прокладаються під прикриттям звичайних масок і з урахуванням рельєфу місцевості.

Маскування металевих вогневих споруд баштового типу проводиться:

на відкритій рівній місцевості – під невелике піднесення (бугор) з пологими скатами;
на місцевості, вкритій рослинністю – під кущ або групу кущів;.
в гірській місцевості — під камінь або групу каменів.

Маскування металевих вогневих споруд баштового типу досягається:

обробкою місцевості навколо споруди;
фактурною обробкою і маскувальним фарбуванням поверхонь башт, захисного і протипилового матраца;
приховуванням башт під предмети місцевості.

При маскуванні споруд з танковою баштою під невеликий пагорб, кущ або групу кущів, форма башти спотворюється за допомогою легкого металевого каркаса і закріпленого на ньому маскувального заповнення. Каркас виготовляється з арматурної сталі діаметром 10-12 мм

Рис.46. Маскування амбразури вогневої споруди закритого тип

1 – маскувальне покриття;

2 – маскувальне покриття, що опускається;

3 – тяжі (скручування) з двох 3-мм дротів.

На маскування потрібне:

10 люд. год;

стандартних елементів (3х6 м) табельних маскувальних комплектів МКТ-Т або МКС-2 (МКО) – 1 шт.;

кілків діаметром 5 см, довжиною 0,5 м – 20 шт.;

дроту 3 мм – 1,4 кг.

В якості маскувального заповнення каркаса використовують покриття маскувальних комплектів, або місцеві матеріали.

Ствол гармати баштової споруди приховують маскувальними гірляндами з місцевих матеріалів, або маскувальним покриттям.

При маскуванні танкової башти під групу каменів або інші предмети місцевості до скоб башти, деталям що виступають і заздалегідь привареним петлям, прикріплюють окремі макети каменів на дротяному каркасі і макети місцевих предметів.

Маскування споруд для спостереження закритого типу досягається приховуванням насипів з одночасною обробкою місцевості навколо споруд.

Для приховування перекритих щілин застосовуються рами з вплетеними в них гірляндами з синтетичних плівок чи місцевого маскувального матеріалу

Рис. 47. Маскування закритої кулеметної споруди, винесеної за лінію траншеї

1 – бронебашта,

2 – каркас із дроту,

3 – контур насипу споруди,

4 – маскувальне покриття,
5 – зрізана рослинність, або макети кущів;

6 – жердина для закріплення покриття над входом.

Для спостереження, рами опускаються за допомогою мотузки (дроту), протягнутого у споруду.

Входи в споруди, які примкнуті до траншей, маскуються щитами, що сходяться чи шторами, які виготовлені з хмизу і інших місцевих матеріалів.

Шляхи сполучення, які з’єднують висунуті вперед споруди з траншеями, прокладають під покриттям звичайних масок і приховують масками-перекриттями із табельних маскувальних комплектів чи місцевих матеріалів.

Насипам споруд надають пологі ухили, неправильну форму і маскують місцевим матеріалом під навколишній фон.

Якщо споруда для спостереження розташована поза траншеї і не має прихованого ходу сполучення, то така споруда може демаскувати окремі сліди і стежки, що ведуть до неї. Щоб уникнути цього необхідно:

суворо обмежувати рух до споруди;
сліди які утворилися негайно приховувати, а стежки продовжувати до будь-якої природної маски або до існуючої дороги з таким розрахунком, щоб у спостережного пункту не було глухого кута.

Маскування бліндажів і сховищ для особового складу здійснюють тими ж прийомами і засобами, які застосовуються при приховуванні споруд для спостереження закритого типу.

Топку печей в спорудах слід проводити у вечірній і нічний час. Над димоходами влаштовуються ковпаки-насадки, які розсіюють дим і сприяють зменшенню тепловим випромінюванням.

Рис. 48. Маскування амбразури споруди для спостереження закритого типу

1 – вертикальна маска,

2 – мотузка (дріт) для підйому рамки,

3 – рамка в опущеному положенні,

4 – зрізані дерева або гілки, закріплені на насипі,

5 – маскувальний матеріал,
6 – відтяжка,

7 – тяж (скрутка з двох 3-мм дротів).

Для маскування потрібно:

25 люд. год, жердин – 20 м;

3-мм дроту –3,9 кг;

місцевого маскувального матеріалу (хмизу, гілок, трави) – 0,2 м³

Маскування окопів для бойової техніки, артилерії та укриттів для автомобілів

Окопи для танків, бойових машин піхоти (БМП) і бронетранспортерів (БТР) повинні розташовуватися на позиціях з використанням приховуючих властивостей місцевості.

При розташуванні на узліссі, у високому чагарнику окопи маскують зрізаною рослинністю, яку установлюють (укладають) на дні окопу і на бруствері, приховуючи окоп під групу кущів.

У населеному пункті окопи маскують під будівлі, скирти сіна та інші предмети місцевості.

На плямистій місцевості найбільша ефективність досягається при маскуванні окопів під плями оголеного ґрунту, а на одноманітній місцевості-під навколишній фон.

Для маскування окопів влаштовуються маски-перекриття з табельних маскувальних комплектів, які розтягуються над окопами і закріплюються по контуру металевими кілками до ґрунту.

Покриття комплектів знизу підпираються стійками на висоту, що забезпечує вільне переміщення вогневих засобів під маскою в заданому секторі обстрілу. Напрямок швидкорозпускного шва маскувального покриття повинен співпадати з напрямком директриси вогню.

Перед стрільбою передня частина маскувального покриття розшивається, а його кути підвертають і забираються в сторони.

Для встановлення маски-перекриття над окопами з круговим обстрілом табельне маскувальне покриття укладають безпосередньо на корпус танка або БМП. Край покриття закріплюють до брустверу окопу (рис. 49).

Центральна частина покриття для забезпечення вільного обертання башти і танка (БМП) розшивається на необхідну довжину. Башту маскують місцевим матеріалом, що закріплюється за скоби.

Залежно від фону місцевості і вибору прийому маскування покриття укладаються лицевою або зворотньою стороною.

При маскуванні окопу під фон оголеного грунту маску роблять мінімальних розмірів, щоб забезпечити перекриття тільки котловану. Колір і фактура покриття маски в цьому випадку повинні відповідати кольору і фактурі викинутого ґрунту.

Для спотворення прямокутного вигляду маски в плані покриття по контуру присипається тонким шаром ґрунту.

На одноманітній місцевості, покритої рослинністю, окоп приховують під фон трав’яного покрову. У цьому випадку для підбирання кольору і фактури покриття під навколишній фон в нього вплітають або накидають зверху місцеві маскувальні матеріали (траву, гілки і т. д.). Бруствер окопу частково присипають рослинним грунтом, а частково дерном або маскують зрізаною рослинністю.

У всіх випадках маскування необхідно приховувати сліди руху танків, БМП і БТР до окопів.

Рис. 49. Маскування окопу для танка з круговим обстрілом

1 – стійка-підпорка;

2 – шов, який швидко розпускається;

3 – табельне маскувальне покриття;

4 – металеві припони.

Для маскування потрібно:

5 люд. год.;

табельних маскувальних комплектів -1 шт.;

місцевого маскувального матеріалу- 0,2 м³

На коротких ділянках сліди руху маскують розрівнюючи, присипаючи ґрунтом або снігом (в залежності від пори року), накиданням на них зрізаної рослинності.

На довгих ділянках шляху сліди танків, як правило, не маскують. Щоб приховати місця розташування окопів для танків сліди відводять в сторони до найближчих шляхів, лісів або населених пунктів. Тупикові ділянки слідів до окопу маскують місцевими матеріалами,

При маскуванні укриттів для автомобілів, тягачів та іншої транспортної техніки обладнуються маски-перекриття без каркаса, а також на дротяному або дерев’яному каркасі (рис. 50). На каркас укладають табельні маскувальні покриття або місцеві матеріали (гілки, хмиз та ін.)

При наявності на місцевості великої кількості плям оголеною землі, утворених при облаштуванні сховищ, для маскування останніх застосовують маски-перекриття під колір викинутого ґрунту. Для кращого злиття з оголеним гуртом контур покриття маски присипають тонким шаром землі.

Рис. 50. Маскування укриття для автомобіля (тягача, спеціальної машини)

1 – накид трави та гілок;

2 – маскувальне покриття;

3 –шов, який швидко розпускається;

4 – кілки діаметром 5 см, довжиною100 см;

5 – кілки діаметром 5 см, довжиною 30 см;

6 – 3-мм дріт.

Для маскування потрібно:

7 люд. год.;

табельних маскувальних комплектів — 1 шт.;

3 мм дріт – 8,3 кг;

кілків діаметром 5 см, довжиною 1 м – 15 шт., довжиною 30 см – 20 шт.;

місцевого маскувального матеріалу — 0,2 м³

Маскування гарматних і мінометних окопів досягається:

наданням окопам особливостей місцевості та використанням справжніх масок;
застосуванням штучних масок і макетів місцевих предметів;
використанням хибних окопів.

На відкритій місцевості маскування гарматних і мінометних окопів виконується з метою зменшення їх помітності. Місця розташування окопів вибирають на ділянках місцевості з барвистим фоном.

Приховування при розташуванні в населених пунктах окопів для гармат та мінометних розрахунків досягається тим, що їх влаштовують у тіні від будинків, за огорожами, в садах.

В лісистій місцевості окопи для гармат розташовують під кронами дерев. Розчищення лісу для ведення вогню не слід робити суцільним. Межі вирубок роблять неправильної форми; збіг кордонів сектора огляду або обстрілу з межами вирубок не допускається.

При розташуванні окопів для гармат і мінометів в стороні від доріг необхідно, щоб під’їзні шляхи були подовжені до найближчої дороги, яру, лісу або щоб вони були ретельно замасковані.

Грунт окопів, розташованих на відкритій місцевості, маскують доданням контуру всього окопу форми, схожою на плями, наявні на даній місцевості, або приховують окремі ділянки оголеного ґрунту з використанням місцевих матеріалів різної фактури (рослинного ґрунту, дерну, гілок, хмизу, моху і т. д.).

Це виключає появу на місцевості груп однотипних плям, які навіть при незначному контрасті виділяються на навколишньому фоні.

Окоп для протитанкової гармати, розташований на відкритій ділянці місцевості, маскують маскою-перекриттям з використанням табельного маскувального комплекту.

При розташуванні окопу на фоні галявини або чагарнику бруствер і дно присипають рослинним гуртом, поверх якого укладають місцевий матеріал (дерен, гілки). Маску-перекриття підганяють під фон місцевості за допомогою використання місцевих маскувальних матеріалів. При підготовці до стрільби покриття маски розкривається на всю довжину швидко розпускаючого шва та прибирається за бруствер окопу.

Приховування окопів для озброєння, з якого ведеться вогонь прямою наводкою, від наземного спостереження противника досягається застосуванням вертикальних масок, встановлюваних так, щоб з гармати можливо було вести вогонь у проміжках між масками або поверх них. В окремих випадках можуть застосовуватися падаючі вертикальні маски, що приховують озброєння до відкриття вогню.

Для маскування гарматних окопів гаубичної і гарматної артилерії застосовують маски-перекриття, які збирають з табельних маскувальних комплектів.

Прийоми маскування окопів на позиції повинні бути різноманітні. За рахунок зміни форми масок в плані і підбору місцевого матеріалу маскування одного окопу не повинна бути схожа на маскування сусіднього.

Рис. 52. Маскування окопу для протитанкової гармати з обмеженням сектору обстрілу

1 – стійка-підпорка;

2 –шов, що швидко розпускається;

3 – маскувальне покриття;

4 – настил трави та гілок.

Для маскування потрібно:

5 чол. год.;
табельних маскувальних комплектів – 0,5 шт.;
підпорних стійок перерізом 6 см, довжиною 2 — 3 м – 4 шт.;

місцевого маскувального матеріалу – 0,1 м³

Окопи для мінометів приховують масками-перекриттями.

При встановленні масок-перекриттів з табельних маскувальних комплектів швидко розпускається шов маскувального покриття розміщують вздовж і по центру майданчика для міномета. Покриття над окопом на період стрільби розкривається на всю довжину шва і забирається в обидві сторони на бруствері окопу. Частина покриття, якої маскується в’їзна апарель, укриття для обслуги та ніші для боєприпасів, на період стрільби не знімається.

За відсутності табельних засобів маскування маски-перекриття влаштовують з місцевих матеріалів (гілок дерев, хмизу, очерету), які укладають на рами з тонких жердин.

Безпосередньо над мінометом мати на час ведення вогню прибирають. Приховування окопів для самохідних ПТРК здійснюється випуклими масками-перекриттями.

Маски-перекриття в залежності від наявності сил і засобів влаштовуються з каркасом або без нього. Каркас маски влаштовується з дроту, жердин та інших місцевих матеріалів. На каркас укладається маскувальне покриття з табельної комплекту або зрізані гілки дерев.

За відсутності каркасу застосовуються тільки табельні засоби. У цьому випадку опуклість маски створюється за рахунок додаткового встановлення стійок-підпорок зі зрізаних вершин невеликих дерев, які встановлюються на дні і бруствері окопу. Контури покриття кріпляться кілочками до брустверу.

Рис. 53. Маскування окопу для бойової машини реактивної артилерії

1 – стійка-підпорка;

2 – маскувальне покриття

3 – шов, що швидко розпускається;
4 – настил трави, або гілля;

5 – кілки діаметром 6 см.

Для маскування потрібно:

8 чол. год., табельних масок « Шатер » – 1 шт.;
місцевого маскувального матеріалу – 1 м³

Для ведення вогню шов передньої частини покриття розпускається, а маска в заданому секторі стрільби забирається.

Окоп для бойової машини реактивної артилерії приховують з використанням універсальної маски без каркасу «Шатер» (рис. 53).

Для додання масці форми, що імітує предмети місцевості (горби, чагарник), покриття зсередини підпирають стійками і гілками дерев. При нахилі стійок враховується необхідність швидкого розкриття шплінтового шву покриття, який розташовується уздовж окопу.

Майданчики для зенітної артилерії затемнюють присипним рослинним гуртом. Контури брустверів в плані роблять неправильної форми, а поверхні їх скривають зрізаними кущами, травою або одернуванням .

У позиційних районах ракетних військ маскування окопів (укриттів) для бойових машин (пускових установок) здійснюється масками-перекриття, які збираються з табельних масок «Шатер». Підпірні стійки комплекту встановлюються з нахилом в сторони від приховуваної техніки, забезпечуючи достатнє натягування покриття по всій довжині шплінтового шва і надійне його розкриття. Для пуску ракети маска розкривається і забирається за межі бруствера.

Приховування окопів для пускових установок зенітних ракетних комплексів здійснюється за допомогою масок, які швидко розкриваються та збираються з комплектів масок УМК і «Шатер».

Маскування укриттів для станції наведення ракет здійснюється із застосуванням масок-перекриття, які влаштовують з табельних маскувальних комплектів. Маскувальне покриття розташовують на рівні бруствера укриття. Антена станції пропускається через розшиту частина покриття і маскується гірляндами з плівки або тканини, гілками, зрізаними кронами дерев.

Рис. 54. Маскування окопу для пускової установка

1 – стійка-підпорка;

2 – маскувальне покриття.

Для маскування потрібно:

10 люд. год.;
універсальна безкаркасна маска Шатер – 1:
кілків діаметром 5 см, довжиною 0,5 м. – 10 шт.
місцевого маскувального матеріалу – 0,15 м³

Маскування укриттів для радіотехнічних станцій проводиться облаштуванням випуклих масок-перекриття на дротяно-жердяному каркасі. Каркас маски виготовляється з місцевих та витратних матеріалів. Він складається із стійок, які встановлюються на брустверах або в укриттях по сторонам маскуючої техніки. Оголів’я стійок з’єднуються між собою 3-5-мм дротом. Така маска забезпечує виконання необхідних регламентних робіт і вільний в’їзд (виїзд) техніки.

Маскування доріг і переправ

Дороги з твердим покриттям, ґрунтові профільовані, залізничні гілки, машини що рухаються по дорогах та колонних шляхах виявляються візуальним спостереженням, фотографуванням, телевізійними, радіолокаційними і тепловими засобами, а польові дороги, дороги з покриттями колійного типу та колонні шляху — візуальним спостереженням, фотографуванням і телевізійними засобами.

При повітряному візуальному спостереженні, на аерофотознімках, екранах радіолокаційних станцій бокового огляду і теплових засобів розвідки дороги мають вигляд вузьких смуг, світліше або темніше, ніж навколишній фон.

Різні типи доріг виявляються за такими демаскуючими признаками:

дороги з твердим покриттям і ґрунтові профільовані дороги — за постійною шириною дорожнього полотна, плавним закругленнях, вузьким темним смугам кюветів;
польові дороги і стежки — по хвилястому кресленню і неоднаковій ширині окремих ділянок;
дороги з покриттями колійного типу — по паралельним смугах колій;
залізничні гілки — за вузькими світлими смугами рейок, плавними закругленнями, телеграфними лініями;
колонні шляхи — по вирубках лісу або чагарника, по ділянках зі зрізаним або насипаним ґрунтом, переходам через струмки, канави та яри, мостами через річки, слідами руху техніки на ділянках, прокладених по цілині.

За тупіками доріг і стежок повітряна розвідка легко знаходить замасковані об’єкти.

Демаскуючими ознаками руху по дорогах і колонних шляхам є наявність і лінійне розташування техніки, сліди машин, а також велика кількість пилу (під час руху по польовій дорозі та і колонних шляхах в літку в суху погоду).

Маскування доріг сприяє зниженню втрат техніки що пересувається по ним, а також підвищенню живучості об’єктів, до яких вони ведуть.

Маскування доріг здійснюється:

приховуванням або спотворенням зовнішнього вигляду окремих ділянок доріг і колонних шляхів;
обладнанням хибних доріг і колонних шляхів.

Основним прийомом приховування руху військ по дорогах та колонних шляхах від оптичних засобів наземної та повітряної розвідки є використання для пересування темного часу доби та інших умов обмеженої видимості. В окремих випадках при загрозі появи авіації противника рух на відкритих ділянках доріг може бути приховано встановленням димових завіс.

Щоб приховати рух техніки від наземної розвідки використовуються дороги, що проходять по лісах, чагарниках, в полях невидимості.

Природними масками, що приховують рух по дорогам і колонних шляхах від усіх засобів наземної розвідки, є також пагорби, земляні насипи, житлові та господарські споруди.

З метою приховування руху техніки від наземної розвідки на ділянках доріг і колонних шляхах, що проглядаються противником встановлюються придорожні та наддорожні вертикальні маски .

Придорожні вертикальні маски встановлюються під різними кутами до дороги ланками 18-48 м, що забезпечить можливість розосередження військ, які пересуваються при повітряному нальоті або артилерійському обстрілі противника.

Якщо в якості полотна придорожніх вертикальних масок використовуються радіороссіючі маскувальні покриття, то ланки масок (довжиною 12-18 м) доцільно виготовляти в укритих місцях.

У тому випадку, коли більша частина дороги закрита природніми масками, придорожнім вертикальним маскам слід надавати обриси дерев, парканів та інших місцевих предметів.

Щоб приховати руху від повітряної розвідки використовуються дороги, що проходять по лісах.

Зімкнуті над дорогою крони дерев приховують рух від усіх способів повітряного спостереження противника. Для приховування руху від повітряного візуального спостереження на відкритих ділянках доріг і колонних шляхах встановлюються горизонтальні маски.

Приховування окремих ділянок доріг від повітряної розвідки противника проводиться в тих випадках, коли дороги, які підходять до замаскованого пункту управління, складу, вогневої позиції, переправи, пункту водопостачання або іншого об’єкту, демаскують його, а також у тих випадках, коли на дорозі, що проходить по закритій місцевості, є відкриті ділянки.

На дорогах, де рух непостійний, на полотно дороги укладають маскувальне покриття, що прибирається на період руху.

Перед укладанням покриття для кращого злиття його з фоном місцевості на проїзджу частину дороги через 3-4 м укладають великі гілки або встановлюють триноги з жердин висотою 40-50 см. У лісі, крім того, на укладене покриття доцільно встановлювати макети кущів або зрізані крони дерев .

На дорогах з інтенсивним рухом встановлюють горизонтальні маски. У лісі покриття горизонтальних масок слід доповнювати макетами кущів .

Окремі ділянки доріг в лісі можуть приховуватись від повітряної розвідки стяганням крон дерев, підвіскою зрізаних крон або макетів кущів.

Залізничні дороги на відкритій місцевості приховують табельним маскувальним покриттям, яке прибирається на час руху поїздів, а також зрізаною рослинністю, яка замінюється у міру в’янення, або іншими місцевими матеріалами, а в окремих випадках застосуванням димових засобів.

При прокладанні нових доріг, колонних шляхів і стежок слід використовувати лісові ділянки, чагарники, поля невидимості. На відкритій місцевості колонні шляхи і стежки прокладають вздовж парканів, канав, борони, між ділянками місцевості з різним забарвленням і фактурою, рядів скошеної трави.

Рис. 55. Хибна воронка

а — загальний вигляд;

б — конструкція;

1 — повалені дерева;

2- присипання ґрунтом;
3 — тканина під колір ґрунту;

4 — в’язанки з дрібних дерев або гілок.

Для облаштування потрібно:

3 люд. год., табельних маскувальних покриттів 1/3 комплекту;
хмизу, гілок або чагарнику — 1 м³;
дроту в’язального — 10 м, шлаку або торфу — 1 м³.

Спотворення зовнішнього вигляду окремих ділянок доріг досягається маскуванням їх під непридатні для використання, під зруйновані або ті які потребують ремонту за допомогою одернування, присипок, покриттів що знімаються, накиданням «уламків» дорожніх споруд, улаштуванням хибних воронок (Рис. 55).

Для присипок використовуються шлак, торф, крейда, вапно ґрунт.

Хибні воронки доцільно показувати в дефіле, а також на підходах до низьководного мосту при маскуванні його під зруйнований.

Хибні дороги і колонні шляхи влаштовуються для імітації підходів (під’їздів) до хибних об’єктів, для продовження (до найближчих доріг, лісів, населених пунктів) незамаскованих ділянок тупікових доріг, які підходять до прихованих об’єктів з метою введення противника в оману, щодо дійсної мережі шляхів у даному районі.

До хибних доріг висуваються такі вимоги:

відповідність кольору та ширини імітованих доріг;
наявність хибних дорожніх споруд та знаків;
зв’язок їх з мережею дійсних доріг.

Хибні дороги влаштовуються зрізанням верхнього шару ґрунту грейдером, шляхопрокладчиком, бульдозером або вручну з присипкою світлим ґрунтом, розчищенням снігу засобами механізації, або вручну з подальшою присипкою грунтів, шлаком і іншими місцевими матеріалами.

Хибні польові дороги і колонні шляхи можуть бути підготовлені 3-5-кратним проїздом навантаженого автомобіля, вирубкою кущів, розчищенням снігу з подальшим проїздом автомобілів.

Десантні і поромні переправи, переправи в брід, крижані переправи, наплавні, низьководні і колійні механізовані мости виявляють візуальним спостереженням, фотографуванням, телевізійними, лазерними, тепловими і радіолокаційними засобами. Засоби теплової та радіолокаційної розвідки виявляють переправи і в умовах обмеженої видимості.

Танки під водою і підвідні мости засобами теплової та радіолокаційної розвідки не виявляються.

Процесу обладнання переправи (будівництву моста) притаманні такі демаскуючі ознаки:

скупчення техніки, людей, переправних (мостобудівних) засобів на одному або обох берегах;
наявність переправних (мостобудівних) засобів на воді;
звуки працюючих двигунів переправочно-десантних машин, понтонних автомобілів, буксирно-моторних катерів;
штабеля лісоматеріалів, відходи деревини та світло на майданчику лісозаводу, рух до річки автомобілів з мостовими конструкціями, удари дизель-молотів і стукіт сокир.

Загальною демаскуючою ознакою обладнаної переправи є наявність під’їзних шляхів на обох берегах і рух по них техніки.

Крім того, кожному виду переправи притаманні свої демаскуючі ознаки:

десантній переправі — рух засобів переправи через водну перешкоду;
поромній переправі — завантаження і рух поромів;
мостовій переправі — чітка прямолінійна смуга пролітної будови (світліше води в безсніжні періоди року і темніше снігу взимку), наявність катерів на воді, рух техніки по мосту;
крижаний переправі — різко помітна темна смуга на засніженій річці, що зливається з темною смугою дороги; бліндажі для розрахунків, що містять переправу, з ознаками життєдіяльності (дим, стежки); при глибокому снігу — сніжні вали вздовж переправи, що утворюються при розчищенні льоду.

Мета маскування переправ — сприяти забезпеченню раптовості форсування річок, підвищенню живучості переправ і військ що переправляються.

Цієї мети досягають шляхом:

вибору ділянки форсування, що сприяє прихованню військ, які переправляються;
приховування підготовки до обладнання (будівництва) і процесу обладнання переправи (будівництва моста), приховування переправи від повітряної (наземної) розвідки;
маскування моста на жорстких опорах під зруйнований;
обладнанням та утриманням хибних переправ.

Ділянку форсування доцільно вибирати в районі з природними масками, прихованими підходами до річки і по можливості в полі невидимості з наземних пунктів спостереження противника.

Вісь моста призначають так, щоб міст не опинився в створі помітних з повітря орієнтирів. При необхідності орієнтири приховують, а заводські (фабричні) труби, вишки легкого типу, вітряні двигуни (млини), пункти геодезичної мережі, окремі житлові (господарські) будови знищують.

Підходи до переправи прокладають в лісі під найбільш великими кронами, уникаючи галявин і широких просік. Валять тільки ті дерева, які заважають руху. Якщо підходи до переправи проходять по відкритій місцевості на великій відстані, то приховують тільки їх кінцеві ділянки.

Неприхована ділянки підходів за допомогою неправдивих доріг продовжують до лісу або найближчих доріг.

Переправочні, мостобудівні та інші засоби підрозділів, призначених для обладнання переправ, перед виконанням завдань розміщують в лісах, чагарниках, дрібних населених пунктах і приховують табельними і місцевими матеріалами.

Приховування процесу обладнання переправи (будівництва моста) досягається:

використанням темного часу доби та інших умов обмеженої видимості;
постановкою димових завіс у світлий час доби і при освітленні ворогом території вночі;
встановленням вертикальних масок, що приховують роботи від оптичних і радіолокаційних засобів наземної розвідки;
дотриманням вимог маскувальної дисципліни.

Димові завіси приховують десантні, поромні, мостові і крижані переправи, а також переправи в брід і під водою. Постановка димових завіс проводиться так, щоб дим приховував не тільки переправу, а й прилеглі острови, озера, перехрестя доріг і інші орієнтири.

Засоби димового пуска встановлюють на берегах, островах, човнах, катерах і плотах. Для постановки димових завіс найбільш часто використовують димові шашки. Дистанції між границями димопуску повинні бути такими, щоб місцевість по всій площі димової завіси залишалася закритою.

Для безпеки руху військ в диму габарити моста позначаються контрастними або світяться знаками.

Організація постановки димової завіси включає:

вибір рубежів димопуску,
визначення необхідної кількості осередків димопуску, сил і засобів, обладнання границь димопуску і укриттів для особового складу, управління димопуском.

Щоб приховати від наземної розвідки підходи до паромної (мостової) переправи рух поромів по річці (військ по мосту) з початком обладнання переправи (будівництва моста) на відкритих ділянках встановлюють вертикальні маски. Маски розташовують не ближче 100 м від моста, щоб виключити його враження при обстрілі масок противником.

При будівництві низьководних мостів валку дерев проводять із збереженням окремих дерев або шляхом розширення існуючих просік. Над майданчиками розпилювання, лісопильними рамами і робочими майданчиками з виготовлення мостових конструкцій встановлюють горизонтальні маски або підвішують крони зрубаних дерев. Відходи обробки деревини закидають місцевими матеріалами.

Виготовлення мостових конструкцій з метою приховування доцільно проводити також в господарських або виробничих будівлях.

Обладнані (що експлуатуються) переправи приховують:

димовими завісами;
маскувальним фарбуванням засобів переправи;
вертикальними масками.

Приховування мостових переправ, крім того, досягається:

розведенням наплавного мосту на день і приховуванням ланок (поромів) біля берегів; найбільш сприятливими при цьому є берега, покриті деревами, крони яких нависають над водою, або берега з чагарниками очерету; використані для приховування місцеві матеріали періодично оновлюються;
встановленням майданних радіолокаційних масок-перешкод, якщо вони не були встановлені при наведенні (будівництві) моста;
установкою масок-перекриттів або похилих масок при маскуванні наплавних, низьководних і колійних мостів зимою.

У зимових умовах при льодоставі наплавні, низьководні та колійні мости маскують під замет або крижаний покрив. Для цього по обидва боки мосту з маскувальних покриттів і місцевих матеріалів влаштовують маски білого кольору Проїзджу частину забарвлюють білою фарбою (вапном) або приховують снігом. Можлива також установка горизонтальних масок над мостом і підходами до нього для приховування моста і техніки що переправляється по ньому.

У тих випадках, коли міст на жорстких опорах піддавався ударам противника і коли приховати його неможливо, він може маскуватися під зруйнований.

Надання низьководному мосту виду зруйнованого досягається фарбуванням ділянки моста в темний колір або укладанням на проїзджу частину мосту розмальованих полотнищ, встановленням переносних макетів осередків руйнувань або прикріпленням дошок і жердин, що зображують уламки.

Для створення ілюзій руйнування моста на екранах радіолокаційних засобів противника під проїзджу частину «незруйнованих» ділянок моста на відстані
3-4 м один від іншого встановлюють кутові відбивачі «Сфера-ПР» або «Піраміда».

На берегах влаштовують хибні воронки від вибухів бомб і снарядів. Взимку імітують руйнування крижаного покриву шляхом влаштування майн в льоду або помилкових воронок.

Руйнування високо водного моста імітують фарбуванням частини ферм в темний колір і встановленням хибних «зруйнованих» ферм з дошок. Рух по «зруйнованому» мосту здійснюється вночі, в туман або під прикриттям димових завіс.

Для відволікання уваги і ударів противника від діючих переправ одночасно з їх обладнанням створюються хибні поромні (мостові) переправи; при цьому імітуються пороми (або міст), влаштовуються хибні підходи до річки, встановлюються макети танків, гармат, автомобілів та іншої техніки, показуються інші демаскуючі признаки діючої переправи.

Хибні переправи обладнуються підрозділами інженерних військ із застосуванням кутникових відбивачів, півчовнів (човнів) ДЛ-10, а також барж, човнів та інших місцевих плавучих засобів і місцевих матеріалів.

Для імітації наплавних і низьководних мостів застосовуються відбивачі «Сфера-ПР», та високо водні і автодорожні відбивачі «Піраміда». Тривалість обладнання помилкових переправ повинна бути такою ж, як і дійсних переправ. Форсування річки слід починати демонстрацією переправи дрібних підрозділів у районі хибних переправ.

При імітації мостової переправи за допомогою відбивачів їх розташовують в лінію. Відстань між відбивачами не повинна перевищувати половини роздільної здатності радіолокаційних станцій противника.

Взимку відбивачі фарбують у білий колір і встановлюють на лід. Хибні переправи з кутникових відбивачів, так само як і дійсні переправи, прикривають димовими завісами.

Одночасно із зведенням хибних мостів необхідно імітувати підходи до них.

Імітацію руху військ по хибному мосту і на підходах до нього здійснюють спеціально виділені для цієї мети підрозділи. Хибні мости повинні прикриватися зенітними засобами.

Маскування об’єктів військового тилу

Основними об’єктами маскування військового тилу є військові склади, медичні пункти, пункти бойового постачання, продовольчі пункти, польові механізовані хлібозаводи, стоянки автомобільної техніки.

Характерними демаскуючими ознаками об’єктів військового тилу є:

групове, обумовлене функціональним взаємозв’язком розташування на місцевості транспортної техніки, штабелів, наметів, сховищ, окопів і укриттів на певному віддаленні від переднього краю і елементів бойового порядку частин і підрозділів;
форма, розміри і вид техніки, інженерних споруд, палаток, майна, зосередження вантажопідіймальних засобів;
наявність під’їзних шляхів, рух по них техніки та особового складу;
шуми, пил, а також світло фар вночі;
дим опалювальних пристроїв.

Маскування споруд і техніки на об’єктах військового тилу досягається:

розташуванням органів тилу в лісах, складках місцевості, на протилежних схилах висот, в господарських будівлях і т. д.;
скриттям процесу обладнання споруд і діяльності в них;
зміною зовнішнього вигляду об’єктів тилу (штабелів, палаток та ін.);
обладнанням хибних споруд і встановленням макетів техніки.

З метою приховування складів матеріальні засоби, викладені на грунт, і автотранспорт розташовують розосереджено, приховано, застосовуючи складки місцевості та використовуючи залишені військами окопи, укриття, траншеї.

В лісі споруди і техніку розташовують поблизу доріг і просік під деревами з густими кронами. На відкритій місцевості їх приховують штучними масками (максимально використовуючи властивості місцевості) і надають їм вид місцевих предметів (стогів, будов, насипів, груп кущів).

Грунт обсипання укриттів, сховищ та інших споруд маскують одернуванням, зрізаною рослинністю, а взимку — снігом. Майно в укриттях приховують зрізаною рослинністю і під масками-перекриттями.

При розташуванні складів в яру (лощині) укриття для зберігання врізають в скати і маскують під оточуючий фон масками-перекриттями. Маска-перекриття може влаштовуватися над усім яром або тією його частиною, де розміщений склад.

Особливе значення надають маскуванню під’їздів до органів тилу, для чого необхідно використовувати існуючу мережу доріг, не залишати тупікових під’їздів до складів, окремим спорудам, пунктам заправки (тобто дорога повинна тривати від споруди до лісу, населеного пункту і т.д.), приховувати під’їзди і підходи (закиданням місцевими матеріалами, стяганням крон дерев і т. д.).

Рух особового складу і транспорту, пов’язане з навантаженням і розвантаженням, заправкою машин, повинно проводитись під прикриттям природних і штучних масок, в умовах обмеженою видимості або в темний час доби.

Для транспорту що прибуває влаштовують осторонь від складів і пунктів заправки маскування стоянки, які обладнуються укриттями для машин і попередньо встановленими штучними масками, якщо природних недостатньо.

в) Маскування пунктів управління під парники

Рис. 56 Маскування пунктів управління під об’єкти господарської діяльності

Обладнання хибних об’єктів тилу включає зведення хибних споруд, підготовку хибних шляхів, імітацію життєдіяльності об’єктів та їх охорону. Хибні об’єкти обладнуються з використанням місцевих матеріалів, табельних і місцевих засобів. При обладнанні хибних об’єктів тилу необхідно відтворювати характерну для цих об’єктів прямолінійне планування і чітку систему внутрішніх доріг і майданчиків.

Імітація розташування та діяльності хибних складів, пунктів заправки має на меті відвернути увагу противника від дійсних об’єктів.

Основними заходами щодо імітації життєдіяльності об’єктів тилу є позначення робіт з відриванням котлованів і підготовка доріг, переміщення (пересування) макетів техніки і військового майна, рух машин по території складів, відтворення світлових демаскуючих ознак в нічний час, імітація пожеж і вибухів при нальотах авіації противника, відновлення хибних об’єктів після повітряного нападу противника.

Обладнання хибних споруд, позицій та використання інженерних засобів імітації при їх обладнанні.

Хибні споруди та загородження влаштовуються при обладнанні хибних позицій, районів зосередження та інших хибних об’єктів.

При влаштуванні хибних споруд та загороджень необхідно дотримуватися таких вимог:

хибні споруди повинні правдоподібно відтворювати всі основні демаскуючі ознаки дійсних споруд;
розташування хибних споруд та загороджень має бути тактично обґрунтованим;
хибні окопи й укриття повинні давати можливість переобладнання їх у дійсні;
хибні споруди та загородження повинні облаштовуватися при мінімальних витратах сил і засобів;
установлювати хибні споруди та загородження необхідно одночасно із обладнанням дійсних споруд і загороджень.

При зведенні хибних споруд повинні використовуватись ті ж засоби механізації, що і при обладнанні дійсних.

Хибні траншеї і ходи сполучення відриваються засобами механізації на глибину 50-60 см; взимку це досягається розчищенням снігового покрову.

Дно хибних траншей і ходів сполучення притемнюють шаром шлаку, торфу, хвоєю.

Рис. 57 Хибна ділянка траншеї з хибним бліндажем і хибною чарункою для стрілка.

Для облаштування потрібно:

5 люд-год;

жердин – 15 м;

місцевого маскувального матеріалу – 0,5 м³.

Дно траншей притемнюють присипанням або гілками.

Хибні окопи і укриття влаштовують відриванням ґрунту на глибину 50-60 см. Бруствер імітується перевернутим дерном, що знімається з поверхні хибної споруди, або насипанням на траву шару вийнятого ґрунту.

Хибні укриття для особового складу влаштовують зняттям верхнього шару ґрунту або насипанням ґрунту по площі, рівній обсипанню імітованої споруди.

До хибних укриттів прокладають хибні ходи сполучення з влаштуванням хибних входів.

Імітація насипів хибних споруд може здійснюватися встановленням випуклих масок-перекрить з місцевих матеріалів.

Хибні вогневі споруди закритого типу та споруди для спостереження влаштовують в природному або насипному пагорбі з імітацією амбразур, а також входів і ходів сполучення. Імітацію амбразур здійснюють фарбуванням або забарвленням в чорний колір листів фанери, тканиною, плівкою та іншими матеріалами, вирізаними відповідно до розмірів і формою амбразур імітуючих об’єктів.

Рис. 58. Варіанти облаштування хибних вогневих споруд

а – із амбразурною стінкою з дощок

На встановлення потрібно:

5 люд. год.;
дощок або обаполів – 0,8 м³;
цвяхів – 0,1 кг);

б – із амбразурною стінкою з хмизу

На встановлення потрібно:

5 люд. год.;

хмизу – 0,9 м³;

кілків довжиною 60 см – 12 шт.);

в – обробленням природного пагорба зі зняттям дерну за формою амбразури (на пристрій потрібно 1 люд. год.)

Амбразурні стінки хибних споруд роблять з лісоматеріалів (дощок, жердин, обаполів), а також з хмизу.

Імітація входів проводиться відриванням виїмок на глибину 30-40 см з подальшим укладанням у них темних матеріалів (толю, хвої, шлаку).

Хибні споруди з танковими баштами (рис.59) влаштовують у вигляді макетів башт з ґрунту (снігу) або макетів з дерев’яним каркасом обшитих покрівельним залізом, фанерою, тканиною або плівкою. Каркасні макети можуть влаштовуватися обертовими.

Хибні споруди повинні мати вигляд частково або неякісно замаскованих об’єктів.

Маскування хибних споруд імітують:

табельними маскувальними покриттями, які встановлюють над табельними маскувальними покриттями, які встановлюють над спорудами без підгонки до фону місцевості;
фарбуванням споруд барвистими сумішами, які відрізняються від кольору навколишнього фону;

Рис. 59 Хибна споруда з танковою баштою.

недбалим виконанням робіт щодо маскування брустверів, обсипок, ходів сполучення.

До інженерних засобів імітації відносяться макети озброєння і техніки, кутові відбивачі радіолокаційних засобів, теплові імітатори та інші засоби.

Рис. 60 Імітація замаскованої техніки в окопі (укритті).

У місцях розташування макетів і хибних споруд обов’язково імітують ознаки життєдіяльності, характерні для даного об’єкту (сліди колісних і гусеничних машин, артилерійський вогонь, рух техніки тощо).

У хибних районах, на хибних позиціях застосовують макети техніки і озброєння, влаштовують хибні траншеї, ходи сполучення, окопи для спорядження і танків, укриття для техніки, особового складу і хибні дороги.

Місця розташування макетів і хибних споруд повинні вибиратися тактично обґрунтовано і з урахуванням характерних особливостей даної місцевості. Терміни влаштування хибних об’єктів повинні відповідати термінам влаштування реальних об’єктів.

Для імітації замаскованої техніки в окопі зводять хибний окоп, за допомогою стійок-підпор, над якими влаштовують маски-перекриття з покриття табельного маскувального комплекту; в окопі на стійках висотою 250 см встановлюють відбивачі радіолокації, а з боку апарелі – теплові імітатори.

При імітації замаскованої техніки поза окопом додатково влаштовують простий каркас з жердин (брусів) макету техніки, над яким розгортають маску-перекриття.

Хибні окопи для бойової та спеціальної техніки і автотранспорту, а також хибні траншеї і ходи сполучення відривають на глибину 50-60 см з дотриманням необхідних розмірів у плані.

Для імітації техніки, металевих і залізобетонних об’єктів та інших великих наземних цілей застосовують кутові відбивачі Відтворення демаскуючих ознак радіолокації макетів техніки досягається улаштуванням металевої обшивки макетів або застосуванням кутових відбивачів ОМУ.

Так, для імітації танка, БТР, БМП усередині кожного макету на висоті 1-1,5 м встановлюються чотири відбивачі; для імітації 152-мм гармати (гаубиці) – два відбивачі; для імітації вертольоту типу Мі-8 – шість відбивачів.

Для імітації металевих і залізобетонних мостів, дамб, гребель при-значені кутові відбивачі «Піраміда» і пневматичні відбивачі „СФЕРА-ПР”. Вони можуть встановлюватися як на воді, так і на суші. Кутові відбивачі „Кут” призначені для імітації великих наземних об’єктів (цілей).

Досягнення ефекту маскування при використанні кутових відбивачів забезпечується проведенням усіх імітаційних заходів вночі, в умовах поганої видимості або у поєднанні із застосуванням димів і аерозолів.

При тривалих зупинках техніки і озброєння на відкритих ділянках дороги для приховування від засобів радіолокаційної розвідки супротивника можуть влаштовуватися лінійні маски-перешкоди з кутових відбивачів ОМУ.

Кількість споруд і макетів техніки, які буде видно, при інженерному обладнанні хибних позицій військ буде різною і залежатиме від маскувальних властивостей місцевості.

На залісненій місцевості потрібно показувати до 30 %, а на відкритій – до 50 % штатної бойової техніки і споруд, що зводяться.

В умовах пустельно-степової місцевості в хибних районах і на позиціях необхідно показувати до 80 % бойової і транспортної техніки.

Хибні позиції підрозділів являють собою спеціально обладнані ділянки місцевості, на яких відтворюються основні елементи та демаскуючі ознаки військ, їх розташування та діяльність основних позицій.

При виборі та обладнанні хибних позицій потрібно уникати схожості та шаблонності, угруповання хибних позицій повинне відповідати реальним угрупованням військ; заходи, що проводяться з їх обладнання, повинні бути правдоподібними, а демаскуючі ознаки, що відтворюються – справжніми.

Місцезнаходження та кількість хибних позицій обирають і призначають відповідно до загального замислу маскування угруповання військ. Для їх розміщення необхідно використовувати в першу чергу ділянки землі, що не придатні для народного господарства та ті, що не потребують відчуження.

У якості хибних використовуються всі позиції розформованих та переміщених на нові позиції підрозділів. В окремих випадках у якості хибних можуть бути використані позиції полігонів. Хибні позиції в окремих випадках можна обладнати поблизу від основних.

Інженерне обладнання хибних позицій виконують в польовому варіанті за типом основних позицій. Воно включає улаштування хибних доріг, обвалування окопів та укриттів для техніки, насипів для радіолокаційних засобів, охоронного огородження з контрольно-пропускним пунктом.

Хибні дороги влаштовують зняттям верхнього шару ґрунту та профілюванням їх дорожніми машинами. Дороги з твердим покриттям імітують присипками дорожнього полотна світлим піском, суглинком та іншими матеріалами з подальшим їх ущільненням катками.

Хибні окопи та укриття для техніки улаштовують риттям котлованів, що мають такі самі форму і розміри, що і справжні. Бруствери та обсипку роблять з ґрунту, отриманого під час риття котлованів, ґрунт розрівнюють на площі, що відповідає розмірам справжньої споруди. Глибину котлованів можна зменшувати до 0,5 м. Насипи обладнують за формою та розмірами, що відповідають справжнім, але меншої висоти.

Рис. 61 Хибна позиція з використанням макетів техніки.

Глибину котлованів можна зменшувати до 0,5 м.

Насипи обладнують за формою та розмірами, що відповідають справжнім, але меншої висоти.

Для імітації життєдіяльності хибних позицій використовують макети основних видів бойової техніки промислового та військового виготовлення, справжню бойову, спеціальну та автотракторну техніку п’ятої категорії, імітатори радіовипромінювання, радіолокаційні, теплові, світлові та інші імітатори.

Крім того, імітація життєдіяльності хибних позицій може проводитися встановленням на них окремих видів бойової техніки або повністю підрозділів при проведенні навчань та тренувань.

У хибні окопи та укриття встановлюють макети бойової техніки та маскують їх табельними маскувальними комплектами та місцевими матеріалами. Імітувати техніку в окопах можна і без макетів.

Для цього встановлюють маски, які застосовують для маскування техніки в окопах на основних позиціях. У цьому випадку радіолокаційні демаскуючі ознаки справжньої техніки імітують радіолокаційними кутовими відбивачами ОМУ.

Для імітації озброєння і техніки повинні використовуватися макети військового виготовлення. Макети повинні мати міцні каркаси з металевих профілів або дерев’яних дошок, обшитих металевим покрівельним матеріалом, фанерою й іншими матеріалами. Елементи макетів, що виготовлені із діелектриків (тканина, картон, фанера, пластмаса), фарбують алюмінієвою фарбою. Поверхні, що розфарбовуються такою фарбою, відбивають випромінювання та мають великі ефективні відбиваючі площі.

Теплові демаскуючі ознаки військової техніки можна відтворювати встановленням під масками теплових імітаторів із каталітичних печей КФП-1-180 або військового виготовлення. Періодичність включення та тривалість роботи теплових імітаторів повинні відповідати роботі справжньої техніки на основних позиціях.

Для комплексного відтворення теплових та радіолокаційних демаскуючих ознак справжньої бойової техніки під маскою повинні встановлюватися кутові відбивачі разом з тепловими імітаторами.

Світлові демаскуючі ознаки діяльності хибної позиції вночі відтворюють освітленням місцевості, споруд, розрахованим на виявлення його розвідкою противника.

Для світлової імітації застосовують штатні військові електростанції з комплектом освітлювальної апаратури, ліхтарі та прожектори промислового виготовлення.

Хибні позиції підрозділів, що призначені для відволікання засобів ураження, повинні мати правдоподібну структуру, вигляд та ознаки життєдіяльності.

Для імітації військової техніки використовуються:

площинні, об’ємні макети з імітацією тіні;
збірно-розбірні каркасні конструкції багаторазового використання;
неробочі (пошкоджені, списані) зразки ОВТ;
гумові герметичні (негерметичні з піддувом) макети із засобами розгортання і підтримки у робочому стані (вентилятори, бензоелектричні агрегати електроживлення вентиляторів).

Маскувальне фарбування

Маскувальним фарбуванням називається зміна кольору поверхні озброєння, техніки, реальних і хибних (несправжніх) споруд, масок, ділянок місцевості і макетів за допомогою фарб і місцевих матеріалів.

Маскувальне фарбування застосовують з метою:

зменшення помітності техніки та споруд або спотворення їхнього зовнішнього вигляду;
надання об’єктам маскування кольорів і малюнка місцевості;
підвищення правдоподібності макетів техніки й хибних споруд.

Маскувальне фарбування сприяє приховуванню озброєння, військової техніки та споруд від оптичних засобів розвідки і підвищує ефективність застосування табельних засобів прихованості.

Види маскувальних фарбувань:

Залежно від умов обстановки, типу об’єкта, характеру місцевості, наявності сил, засобів і часу маскувальне фарбування поділяють на такі види: захисне; деформуюче; імітуюче.

Захисним фарбуванням називається однокольорове фарбування, найбільш близьке за кольорами до переважного фону місцевості.

Захисне фарбування застосовують для фарбування озброєння, бойової, спеціальної і транспортної техніки, а також споруд, розташованих на однаковій за кольорами і фонами місцевості.

Захисне фарбування можуть мати обмундирування, спорядження, бойова техніка, інженерні боєприпаси й інше військове майно.

Колір захисного фарбування може бути:

зеленувато-коричневим – для фонів рослинності й оголеного ґрунту;
жовто-сірим – для пустельно-степових фонів;
білим – для сніжних фонів.

Деформуюче фарбування – багатокольорове фарбування плямами (пікселем) різних форм і розмірів, які подібні за кольором до основних плям фону місцевості.

Деформуюче фарбування застосовують для маскування озброєння, бойової, спеціальної і транспортної техніки на різноманітних за кольорами та яскравістю фонах. Деформуюче фарбування спотворює зовнішній вигляд техніки внаслідок злиття окремих плям (пікселей) фарбування з фоном місцевості, затрудняючи тим самим її виявлення засобами розвідки супротивника.

Деформуюче фарбування складається з основного (захисного) кольору й одного-двох контрастних відносно нього додаткових кольорів. Для рослинних фонів основним кольором може бути зеленувато-коричневий, а додатковими – світло-зелений, жовто-сірий, сіро-сірий, темно-сірий, коричневий; для пустельних фонів при основному жовто-сірому кольорі додатковими можуть бути світло-сірий, темно-сірий і зеленувато-коричневий; для сніжних фонів основним кольором є білий, додатковими – зеленувато-коричневий, темно-сірий і світло-сірий .

Основний колір деформуючого фарбування поверхні об’єкта повинен становити:

при триколірному фарбуванні 45 – 55% площі,
при двоколірному фарбуванні в безсніжні пори року 55 – 70% площі,
при двоколірному фарбуванні для сніжних фонів 70 – 80% площі.

Плями деформуючого фарбування (пікселі) наносять поверх заводського (зеленувато-коричневого) захисного фарбування, що є основним кольором для рослинних фонів і додатковим для пустельних і сніжних, та розташовують несиметрично щодо зовнішнього контуру техніки, яку фарбують, щоб не повторювати його. Поперечні розміри плям деформуючого фарбування не повинні бути менше 0,5 м і не повинні перевищувати 2 м.

Осі плям витягнутої форми повинні становити з лініями зовнішнього контуру техніки, яку фарбують, кути 30°-60°. Плями фарбування не повинні обриватися на лініях зовнішнього контуру техніки, а переходити з вертикальних поверхонь на горизонтальні (похилі) і навпаки, та не повинні збігатися своїми центрами з виступаючими (вхідними) кутами фарбованого об’єкта.

При цьому плями темних кольорів повинні накладатися на люки, оглядові щілини, бійниці й інші темні деталі об’єкта. Скло кабін, фар, прицілів, світлосигнальних приладів, а також номерні знаки не фарбують.

При деформуючому фарбуванні техніки слід уникати одноманітності і шаблона в розташуванні і накресленні плям фарбування. Фарбування техніки підрозділу по одному ескізу не допускається.

Імітуюче фарбування – багатокольорове фарбування, при якому на фарбованій поверхні зображують кольоровий малюнок навколишнього фону, зруйнованого об’єкта або об’єкта, що відтворює вид іншого, менш важливого.

Імітуюче фарбування застосовують при маскуванні споруд пунктів керування, спостережних пунктів, вогневих споруд, аеродромів, складів, сховищ, будинків, а в окремих випадках і технік

Рис.62 . Фарбування боксу для техніки під житловий будинок (імітація фарбуванням вікон, дверей, цоколя, слухових вікон)

1, 2, 3 – імітація трав’яного покриву маскувальним фарбуванням по фактурному шару або одернуванням,

4 – імітація входу у будинок.

Імітуюче фарбування виконують по ескізу, який складають за даними рекогносцировки або аерознімків споруд і прилеглої місцевості в масштабі 1:1000. Малюнок імітуючого фарбування повинен бути простим, характерним для умов місцевості та включати обмежену кількість кольорів.

Розміри й розташування плям на малюнку повинні бути подібними до навколишнього фону.

При маскуванні будинків і споруд під об’єкти народного господарства чи під зруйновані об’єкти на пофарбованих поверхнях відтворюють малюнок, характерний для таких об’єктів чи поверхонь. Для посилення ефекту маскування можна фарбувати ділянки місцевості, що примикають до об’єкта.

Змінений колір ділянок місцевості повинен зливатися з окремими плямами фарбування на об’єкті. Імітацію руйнувань за допомогою фарбування здійснюють з використанням місцевих матеріалів (битої цегли, уламків дошок і т п.).

Матеріали, інструменти та механізми, які застосовують при маскувальному фарбуванні

При маскувальному фарбуванні застосовують водоемульсійні, емалеві, олійні і сухі мінеральні фарби, а також місцеві матеріали.

Спеціальні маскувальні водоемульсійні фарби світло-зеленого, темно-зеленого, зеленувато-коричневого (хакі), коричневого, жовто-сірого, світло-сірого, темно-сірого і білого кольорів, білого і коричневого кольорів розбавляються на місці застосування чистою водою, узятою з будь-якого джерела в співвідношенні 1 – 1,5 л води на 5 кг фарби.

При підборі кольору фарбування до навколишнього фону можна змішувати не більше трьох кольорів водоемульсійної фарби. Змішування водоемульсійних фарб з емалевими, олійними і сухими мінеральними фарбами неприпустимо.

Емалеві фарби захисного кольору, світло-коричневого, зеленого, темно-сірого, чорного, коричневого, темно-зеленого і білого кольорів надходять у війська в готовому до використання вигляді. Для фарбування поверхонь фарборозпилювачем в емалеві фарби додають розчинники.

Густотерті олійні фарби (жовто-сірого і зеленувато-коричневого кольорів), охру (жовтого кольору), мумію (світло коричневого, коричневого і темно коричневого кольорів) перед вживанням розбавляють оліфою до малярської консистенції (коли фарба легко сходить з пензлика).

У разі відсутності водоемульсійних, емалевих або олійних фарб застосовують сухі мінеральні фарби: охру, крейду, вапно, сажу, сурик залізний, крон жовтий світлий, крон жовтий темний, мумію, зелений окис хрому. Суміші, що готують з сухих мінеральних фарб, розводять оліфою або водно-клейовим закріплювачем.

Замість фарб використовують місцеві матеріали: піски, суглинки, глини, чорнозем, попіл, розмелений у порошок шлак, деревне вугілля та торф.

При розведенні сухих мінеральних фарб на 1 кг фарбувальної суміші додають 0,7 кг оліфи і 0,3 кг скипидару.

Водно-клейові закріплювачі готують на основі столярного або казеїнового клею. На 1 кг столярного клею беруть 30 л води. Клей попередньо роздрібнюють, замочують у невеликій кількості води протягом 10 – 12 год, після чого при нагріванні і помішуванні отримують клейовий розчин.

Казеїновий клей у вигляді сухого порошку розчиняють у воді. На 1 кг сухого клею беруть 3 л води, в якій замочують клей. Через 1 год в розчин вливають ще 4 л води.

При фарбуванні техніки взимку в білий колір на 10 л водно-клейового закріплювача беруть 4 кг крейди. Найпростіший рецепт білої фарби: 3 частини крейди і 1 частина вапна (розводять водою).

Бітумний закріплювач застосовують для фарбування поверхонь у чорний колір і для закріплення присипок. На відро закріплювача беруть 7 кг бітуму, підігрівають до 60 – 70°С і розбавляють 3 – 5 л керосину або бензину.

Для розбавлення густотертих або загуслих фарб, знежирювання поверхонь, підготовлених для фарбування, а також для промивання фарбувальних агрегатів і миття пензлів використовують такі розчинники:

При нанесенні фарб на раніше пофарбовані поверхні необхідно враховувати наступне:

— перед нанесенням емалей ХВ на поверхні, пофарбовані емалями НЦ або навпаки, поверхню необхідно заґрунтувати ґрунтом;

— олійні та водоемульсійні фарби можна наносити на пофарбовані поверхні без попереднього ґрунтування;

— поверхні, покриті водоемульсійними фарбами, фарбують будь-якими зазначеними фарбами без будь-яких додаткових заходів.

При підборі кольору можна змішувати фарби тільки на однаковій основі.

Не можна змішувати емалі ХВ1, емалі НЦ, олійні та водоемульсійні фарби.

Для маскувального фарбування озброєння, техніки й споруд застосовують фарбувальні агрегати і фарбопульти.

Фарбувальні агрегати і фарбопульти призначені для маскувального фарбування озброєння, техніки і споруд у польових умовах усіма видами фарб. Агрегати та обладнання станції монтують на автомобілі й причепи.

Можливі два способи фарбування техніки з використанням механізованих засобів:

а) фарбування техніки в пункті маскувального фарбування, куди прямує техніка всіх підрозділів частини;

б) фарбування техніки та інженерних споруд з подальшим розгортанням пункту фарбування в районах розташування підрозділів, або споруд.

Цей спосіб дозволяє здійснювати маскувальне фарбування техніки приховано, безпосередньо в місцях її розташування.

Перефарбування невеликих поверхонь, нанесення плям деформуючого фарбування відносно місцевості здійснюють вручну за допомогою пензлів, валиків, торцівок.

Для підбору кольору маскувального забарвлення в польових умовах, а також з метою перевірки відповідності маскувальних забарвлень кольорам природних фонів.

Визначення кольору фону зафарбованого зразка полягає в порівнянні на око кольорового тону вимірюваної поверхні з еталонами шкали.

Підбір фарбувальних сумішей із використанням хроматичної шкали здійснюють за допомогою пробних фарбувань, виконаних на шматку картону, дерева, фанери або бляхи.

Змішуючи фарби відповідних кольорів (при підборі кольору) або розбавляючи фарбу певного кольору фарбою білого кольору (для отримання необхідної яскравості), досягають такого результату, коли кольори пробного фарбування та еталона шкали, обраного відповідно до навколишнього фону, співпадають.

Для вимірювання шкалу потрібно тримати у витягнутій руці паралельно вимірюваної поверхні так, щоб шкала і поверхня були освітлені однаково (не можна, наприклад, тримаючи шкалу в тіні, вимірювати поверхню, освітлену сонцем).

Розмітку деформуючих плям здійснюють в такій послідовності:

відповідно до ескізу зафарбовування і габаритних розмірів техніки визначають приблизні місця розташування і напрямку осей плям, які переходять з одних поверхонь на інші.

На ребрах, зламах поверхонь, де проходять границі плям, наносять відмітки, крейдою роблять детальну розмітку країв плям на кожній поверхні об’єкта, що підлягає фарбуванню, використовуючи допоміжні лінії й опорні точки, характерні деталі на поверхні техніки й озброєння, наприклад, ліхтар, скоби, люки на башти танка, кути дверей на автомобілях і т. д.

Кольори плям на об’єкті, що фарбують, позначають літерами зі стрілкою, що показує, в якому напрямку від краю слід наносити даний колір, що виключає можливі помилки при фарбуванні плям, які переходять з однієї поверхні на іншу. Для виправлення країв між плямами використовують малярні кисті і валики.

Маскувальні фарби розраховані для використання при температурі повітря від +40°С до –10°С.

При низьких температурах повітря емалеві й олійні фарби перед вживанням підігрівають до +15°С і додатково розбавляють розчинниками.

Водоемульсійні фарби можна застосовувати при температурах повітря до –25°С. Для цього в них додають 3 – 5% кухонної солі і нагрівають до температури +90°С.

При більш низьких температурах фарбування проводиться в опалювальних приміщеннях.

Час висихання фарб при температурі +20°С складає:

водоемульсійних і емалевих – від 1 до 8 год;

олійних – від 24 до 72 год.

При зниженні температури час висихання фарб збільшується. Витрата фарби складає 75 – 300 г/м² залежно від виду фарби та її кольору.

Для кращої відповідності відбивних особливостей окремих плям при фарбуванні споруд та прилеглої місцевості використовують присипки і місцеві матеріали.

Контроль за якістю маскувального фарбування здійснюють командири частин і підрозділів, офіцери інженерних військ.

Візуально перевіряють:

відповідність фарбування заданим зразкам малюнків і схем деформуючого та імітуючого фарбування;
правильність розташування і переходу плям з однієї поверхні на іншу;
чіткість країв плям і рівномірність забарвлення в межах кожної плями;
відсутність непофарбованих ділянок і підтікань.

Висихання фарби перевіряють пробою на прилипання.

Наприкінці перевіряють відсутність фарби на приладах спостереження, освітлення, прицілах.

Виявлені недоліки усувають на місцях виконання маскувального фарбування.

Спосіб визначення полів невидимості за топографічними картами

Визначення полів невидимості з відомих або ймовірних спостережних пунктів і позицій наземних радіолокаційних станцій противника (РЛС) в розташуванні наших військ проводиться по топографічних картах масштабу не дрібніше 1:100 000.

Для цього знаходять попередньо кордону невидимості за кількома найбільш характерним напрямками, наміченим на карті через 15-20 °. Межі невидимості за обраними напрямками з’єднують між собою лініями на карті, спираючись на рельєф місцевості, наявність масивів лісу і чагарнику, населених пунктів, місцевих предметів.

На карті з точки розташування СП або РЛС противника креслять напрямок спостереження і виявляють найбільше і найменше значення відміток висоти рельєфу з цього напрямку.

Визначивши різницю висот, вибирають вертикальний масштаб профілю, який приймається звичайно крупніше горизонтального в 10-15 разів. Профіль місцевості вздовж напрямку спостереження будують на міліметровому папері, де відповідно до прийнятого вертикального масштабу прокреслюють ряд паралельних ліній, відповідно до висоти та горизонталей карти.

Рис. 1. Визначення меж полів невидимості

Приклавши папір до напрямку АВ на карті (рис.1), проектують з неї на папір всі горизонталі і точки перегинів схилів у відповідності до значень їх висот. Поєднуючи отримані точки плавною кривою, отримують профіль місцевості. У прийнятому вертикальному масштабі на профілі зображують ліси, будови населених пунктів та інші предмети місцевості.

Для визначення меж невидимості з точки розташування СП з урахуванням підняття антени радіолокаційної станції над землею на профілі проводять прямі лінії (промені зору) через всі перепони, які можуть бути початком ділянок, які не проглядаються, тобто через вододіли, перегини схилів з крутими спусками, ліси, населені пункти. Отримані таким чином ділянки невидимості переносять (проектують) з профілю на карту, приклавши папір з профілем до лінії спостереження на карті.

Застосування імовірним противником розвідувально-ударних комплексів, здатних з високою точністю вражати танки та інші машини, що знаходяться не тільки в районах, а й на марші, вимагає здійснювати висування військ з глибини по дорогах, які проходять в полях невидимості з розвідувальних літаків, що літають уздовж лінії зіткнення військ (державного кордону) на висоті 10-20 км. Райони зосередження військ слід також вибирати з максимальним використанням полів невидимості

Заходи безпеки під час виконання маскувальних заходів

Відповідальність за дотримання особовим складом встановлених заходів безпеки покладається на командирів підрозділів (старших розрахунків), що залучаються для здійснення маскувальних заходів.

Контроль за дотриманням заходів безпеки в процесі виконання інженерних заходів щодо маскування покладається на штаби частин і на начальників інженерної служби.

2. Перед виконанням завдань командири підрозділів зобов’язані проводи інструктаж особового складу з техніки безпеки. Особливу увагу слід звертати на дотримання заходів безпеки:

-при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт із застосуванням засобів механізації;

-при перевезенні особового складу і негабаритних вантажів на спеціально обладнаних автомобілях;

-при перевезенні негабаритних вантажів, буксирування причепів і т. д.;

-при роботі з піротехнічними і вогненебезпечними засобами, димовими шашками;

-при виконанні маскувального фарбування;

-при застосуванні гербіцидів та інших хімічних складових для штучного плямування місцевості;

-при установці горизонтальних масок військового виготовлення.

3. Особовий склад, який залучається до виконання маскувальних заходів, повинен бути забезпечений:

-при роботі з електротехнічними засобами, силовими установками і агрегатами високої напруги — захисним одягом, гумовими чоботами і рукавичками;

-при роботі з киплячими сумішами (бітумом, смолою) — спеціальної одежею та захисними окулярами, а при маскуванні об’єктів, що виділяють вихлопні гази і агресивні пари, — протигазами;

-при роботі над котлованами, ровами, на висоті, на стовпах і деревах — запобіжними поясами, страхувальними мотузками та іншими пристосуваннями

4. При маскувальному фарбуванні слід керуватися наступними положеннями:

-особовий склад повинен бути ознайомлений з правилами користування фарбувальними агрегатами, фарбами, закріплювачами і розчинниками, а при пневматичному забарвленні поверхонь особовий склад повинен бути забезпечений спецодягом, респіраторами та захисними окулярами;

-на майданчиках, відведених для проведення фарбувальних робіт, куріння, розведення вогню, а також застосування інструментів, що дають при роботі іскру, забороняється;

-роботу з розчинниками Р-4 і 646 варто робити тільки в гумових рукавичках;

-при підігріві фарбувальних сумішей в зимовий час заповнювати баки фарбувальною сумішшю більш ніж на 3/4 їх обсягу, доводити фарби і розчинники до кипіння забороняється;

-зливати на землю розчинники та інші рідини після промивки агрегатів, шлангів та іншого обладнання забороняється;

виробляти фарбувальні роботи без наявності справних вогнегасників, шанцевого інструменту н інших засобів гасіння пожежі забороняється;

-використані обтиральні матеріали необхідно збирати в металеві ящики і по закінченні робіт виносити у відведені місця;

-по закінченні робіт руки слід ретельно вимити теплою водою з милом і змастити вазеліном або гліцерином;

при маскувальному фарбуванні механізованим способом необхідно дотримуватися правил техніки безпеки, зазначені в інструкціях, інструкціях і паспортах до застосовування агрегатів.

5. При роботі з вогневими сумішами повинні бути передбачені профілактичні заходи: розчищення місця роботи від горючих матеріалів, облаштування під’їздів і протипожежних укриттів, а також підготовка засобів гасіння пожежі.

6. При виконанні маскувальних заходів із застосуванням підривних зарядів, піротехнічних засобів імітації, вогненебезпечних легкозаймистих сумішей слід строго керуватися інструкціями, які йдуть до упаковок перерахованих засобів, загальними правилами пожежної безпеки та спеціальними вказівками старших начальників, в яких викладаються завдання, обов’язки особового складу (номерів) розрахунків, система сигналів, заходи контролю, охорони і забезпечення робіт, порядок постачання, зберігання небезпечних засобів і звітності про їх витрати.

7. Всі особи, які призначаються для виконання заходів, пов’язаних з застосуванням підривних зарядів, повинні дотримуватися правил поводження з ними, а також правила та порядок виконання майбутніх робіт і необхідних заходів обережності.

На виконання кожної окремої задачі в якості керівника (старшого) призначається офіцер або сержант. Весь особовий склад підрозділу (розрахунку), який веде підривні роботи, повинен знати, що йому робити і в якій послідовності. Всі дії повинні проводитися за командам і сигналам, які особовий склад повинен твердо знати.

Вибухові речовини, засоби підривання і готові заряди на місці виконання заходів розміщуються на польовому витратному складі та охороняються вартовим. Видача їх особовому складу проводиться тільки за наказом керівника робіт.

Виконувати роботи з вибуховими речовинами і засобами підривання в житлових приміщеннях, курити і розпалювати багаття ближче 100 м від місця виконання робіт забороняється. Після закінчення робіт усі невитрачені підривні заряди, вибухові речовини повинні бути здані на склад; засоби, непридатні для подальшого використання, знищуються на місці робіт.

8. При маскуванні великогабаритної техніки чи при роботах на покрівлях з ухилом більше 1/4 (особливо в сиру погоду) особовий склад повинен бути забезпечений запобіжними поясами і мотузками для прив’язування.

9.Установка сходів до малостійким стійок, деревам, карнизах, а також влаштування підмостків на нестійких основах (на бочках, каменях) забороняється.

10. Проведення всякого роду робіт одночасно в двох ярусах по одній вертикалі через можливість падіння інструмента чи матеріалів забороняється.

11. При влаштуванні хибних переправ, маскуванні об’єктів на тонкому льоду, на воді і при потайливих водних орієнтирах необхідно використовувати страхувальні канати, сходи та інші пристосування. На місці робіт повинні бути в готовності навчені команди і рятувальні плавзасоби.

12. У складі підрозділу (команди) від взводу і вище, які виконують маскувальні заходи, повинні бути санінструктор (допускається нештатний) з медичної сумкою і набором перев’язувальних матеріалів і медикаментів, а також транспортний засіб для евакуації постраждалих.

Основні технічні характеристики маскувальних комплектів

Назва та призначення	Основні складові частини	Основні характеристики
Маскувальний комплект МКТ-2Л. Застосовується для приховування озброєння, військової техніки та споруд від оптичних засобів розвідки на рослинних фонах	Маскувальне покриття розміром 12х18 м – 1 од. Анкерні кілки – 16 од. Розсувні стійки-підпори – 8 од. Кілки для закріплення – 24 од. Чохол для упакування комплекту – 1 од	Покриття виконане з плівки на основі поліетилену (шифр “Гравилат-2М”) та складається із 12-ти стандартних взаємозамінних елементів розміром 3х6 м, які з’єднані між собою за допомогою зшивних шнурів глухими та швидкорозкривними швами. Маски із комплекту та об’єкти, що ними приховуються, не розпізнаються на аерофотознімках масштабу М 1:5000 та дрібніше, та при візуальному спостереженні з відстані 600 м і більше. Маса комплекту – 65 кг. Час на встановлення маски із комплекту розрахунком із 6 чоловік – 10 хв. Строк безперервної експлуатації – 2 роки. На одному автомобілі типу ЗИЛ-131 перевозиться 30 комплектів
Маскувальний комплект МКТ-2П. Застосовується для приховування озброєння, військової техніки та споруд від оптичних засобів розвідки на пустельно-степних фонах	Аналогічно комплекту МКТ-2Л	Аналогічно комплекту МКТ-2Л
Маскувальний комплект зимовий МКТ-Т. Застосовується для маскування об’єктів на рослинному літньому фоні	Аналогічно комплекту МКТ-2Л	Покриття виготовлено із сітчастої х/б тканини (5х5 см), заповненою вшитими лускотами матерії зеленого кольору щільність заповнення якої складає 70 %. Маса комплекту – 38-45 кг. Термін безперервної експлуатації – до 1 року. Інші характеристики аналогічні комплекту МКТ-2Л
Маскувальний комплект зимовий МКТ-С. Застосовується для маскування об’єктів на фоні снігу	Аналогічно комплекту МКТ-2Л	Покриття виготовлено із білої сітчастої тканини, щільність заповнення якої складає 90 %. Маса комплекту – 55-60 кг. Строк безперервної експлуатації – 1 рік. Інші характеристики аналогічні комплекту МКТ-2Л
Маскувальний комплект МКС-2. Призначення теж саме, що комплекту МКТ-2Л	Маскувальне покриття розміром 9х12 м – 2 од. Кілки для закріплення – 24 од. Чохол для упакування комплекту – 2 од Шплінтові шви довжиною 6 м – 2 од. Маскувальні гірлянди вагою 6 кг.	Покриття та гірлянди виконані із синтетичних матеріалів. Покриття має двостороннє фарбування (для маскуванні на фоні рослинності та на фоні відкритого ґрунту). Щільність заповнення покриття – 70- 80 %. Маса комплекту – 110 кг (два пакунку по 55 кг). Інші характеристики аналогічні комплекту МКТ-2Л
Маскувальний комплект ТС-75 Застосовується для приховування озброєння, військової техніки, споруд від оптичних засобів розвідки	Маскувальне покриття розміром 9х12 м – 2 од. З’єднувальні шнур: довжиною 19 м – 8 од.; довжиною 28 м – 2 од. Чохол для упакування комплекту розміром 1,5х6 м – 2 од.	Аналогічно комплекту МКТ-2Л
Маскувальний комплект “Контраст” Застосовується для приховування споруд, озброєння, військової техніки (на місці та в русі) від оптичних засобів розвідки	Маскувальне покриття розміром 12х12 м – 1 од, З’єднувальні шнури Чохол для упакування комплекту – 1 од.	Покриття сітки виконано із синтетичних матеріалів. Щільність заповнення покриття – 90 %. Маса комплекту – 182 кг. Строк безперервної експлуатації –3 роки
Маскувальний комплект МКО Застосовується для приховування озброєння, військової техніки, споруд від оптичних засобів розвідки	Маскувальне покриття розміром 9х12 м – 2 од, З’єднувальні шнури. Чохол для упакування комплекту – 2 од.	Покриття сітки виконано із синтетичних матеріалів. Щільність заповнення покриття – 60 – 80 %. Маса комплекту – 65 кг. Строк безперервної експлуатації –3 роки. Інші характеристики аналогічні комплекту МКС-2

Назва та призначення

Основні

складові частини

Основні характеристики

Маскувальний комплект МКТ-2Л.

Застосовується для приховування озброєння, військової техніки та споруд від оптичних засобів розвідки на рослинних фонах

Маскувальне покриття розміром 12х18 м – 1 од. Анкерні кілки – 16 од. Розсувні стійки-підпори – 8 од.

Кілки для закріплення – 24 од.

Чохол для упакування комплекту – 1 од

Покриття виконане з плівки на основі поліетилену (шифр “Гравилат-2М”) та складається із 12-ти стандартних взаємозамінних елементів розміром 3х6 м, які з’єднані між собою за допомогою зшивних шнурів глухими та швидкорозкривними швами.

Маски із комплекту та об’єкти, що ними приховуються, не розпізнаються на аерофотознімках масштабу М 1:5000 та дрібніше, та при візуальному спостереженні з відстані 600 м і більше.

Маса комплекту – 65 кг.

Час на встановлення маски із комплекту розрахунком із 6 чоловік – 10 хв.

Строк безперервної експлуатації – 2 роки.

На одному автомобілі типу ЗИЛ-131 перевозиться 30 комплектів

Маскувальний комплект МКТ-2П.

Застосовується для приховування озброєння, військової техніки та споруд від оптичних засобів розвідки на пустельно-степних фонах

Аналогічно комплекту МКТ-2Л

Аналогічно комплекту
МКТ-2Л

Маскувальний комплект зимовий МКТ-Т.

Застосовується для маскування об’єктів на рослинному літньому фоні

Аналогічно комплекту МКТ-2Л

Покриття виготовлено із сітчастої х/б тканини
(5х5 см), заповненою вшитими лускотами матерії зеленого кольору щільність заповнення якої складає 70 %.

Маса комплекту – 38-45 кг.

Термін безперервної експлуатації – до 1 року.

Інші характеристики аналогічні комплекту
МКТ-2Л

Маскувальний комплект зимовий МКТ-С.

Застосовується для маскування об’єктів на фоні снігу

Аналогічно комплекту МКТ-2Л

Покриття виготовлено із білої сітчастої тканини, щільність заповнення якої складає 90 %.

Маса комплекту – 55-60 кг.

Строк безперервної експлуатації – 1 рік.

Інші характеристики аналогічні комплекту
МКТ-2Л

Маскувальний комплект МКС-2.

Призначення теж саме, що комплекту МКТ-2Л

Маскувальне покриття розміром 9х12 м – 2 од.

Кілки для закріплення
– 24 од.

Чохол для упакування комплекту – 2 од

Шплінтові шви довжиною 6 м – 2 од.

Маскувальні гірлянди вагою 6 кг.

Покриття та гірлянди виконані із синтетичних матеріалів.

Покриття має двостороннє фарбування (для маскуванні на фоні рослинності та на фоні відкритого ґрунту).

Щільність заповнення покриття – 70- 80 %.

Маса комплекту – 110 кг (два пакунку по 55 кг).

Інші характеристики аналогічні комплекту
МКТ-2Л

Маскувальний комплект ТС-75

Застосовується для приховування озброєння, військової техніки, споруд від оптичних засобів розвідки

Маскувальне покриття розміром 9х12 м – 2 од. З’єднувальні шнур:

довжиною 19 м – 8 од.;

довжиною 28 м – 2 од.

Чохол для упакування комплекту розміром 1,5х6 м – 2 од.

Аналогічно комплекту
МКТ-2Л

Маскувальний комплект “Контраст”

Застосовується для приховування споруд, озброєння, військової техніки (на місці та в русі) від оптичних засобів розвідки

Маскувальне покриття розміром 12х12 м – 1 од, З’єднувальні шнури

Чохол для упакування комплекту – 1 од.

Покриття сітки виконано із синтетичних матеріалів. Щільність заповнення покриття – 90 %.

Маса комплекту – 182 кг.

Строк безперервної експлуатації –3 роки

Маскувальний комплект МКО

Застосовується для приховування озброєння, військової техніки, споруд від оптичних засобів розвідки

Маскувальне покриття розміром 9х12 м – 2 од, З’єднувальні шнури. Чохол для упакування комплекту – 2 од.

Покриття сітки виконано із синтетичних матеріалів. Щільність заповнення покриття – 60 – 80 %.

Маса комплекту – 65 кг.

Строк безперервної експлуатації –3 роки.

Інші характеристики аналогічні комплекту
МКС-2

Основні технічні характеристики масок

Найменування показників	«Шатер»	«Зонт-1»	«Зонт-2»	УМК	МРС
Початок серійного виробництва, років	1966		1975	1972	1972
Термін безперервної роботи, років	5		2	5	2
Маса, кг	250,0		3500,0	650,0	700,0
Кількість маскувальних комплектів типу МКС-2М, комплектів	2,0	2,0	8,0	2,0	3,0
Час встановлення маски розрахунком:	20,0	1,0	3,0	1,0	3,0
із 8 чоловік, год.
із 4 чоловік, хв.
із 7 чоловік, год.
Транспортабельність, комплектів:	10,0		1,0	6,0	4,0
автомобіль ЗИЛ-131		3,0
автомобіль ЗИЛ-131 з причепом 2-ПН-4М

ПЕРЕЛІК

інженерного майна, строки служби під час використання якого визначені роками знаходження в експлуатації

та якому не встановлюється плановий ремонт

* Строк служби (проведення РТО) для зазначеного ІМ не встановлюється, списання відбувається за набуттям непридатного стану та неможливості застосування за цільовим призначенням.

** У дужках вказаний строк служби при безперервному використанні в особливих умовах (захист об’єктів,
експлуатація у воді, ґрунті тощо).

#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя

ПРИЄДНАТИСЯ

Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.

Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Знайти своє ТрО →