Надання першої медичної допомоги при пораненнях

Головна
Тактична медицина
Надання першої медичної допомоги при пораненнях

НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПОРАНЕННЯХ, ДЛЯ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ ТА ЗАХИСТ РАНИ.
НАКЛАДАННЯ ПЕРВИННОЇ ПОВ’ЯЗКИ. САМОДОПОМОГА ПРИ ПОРАНЕННЯХ.

Надання першої медичної допомоги при кровотечі

Основними причинами смерті 80-90% поранених стали масивна крововтрата та гіповолемічний шок, яких можна було уникнути. При цьому, локалізація поранень в 48% випадків – в тулуб, у 31% – у верхні та нижні кінцівки, у 21% – в шию чи пахові ділянки, де проходять магістральні кровоносні судини. Як правило, критична кровотеча – це струмінь крові з артерії, причому значна крововтрата можлива уже через 30 секунд, що значно обмежує час надання домедичної допомоги на полі бою:

при кровотечі з магістральних судин кінцівок (стегнова, плечова) поранений гине до 2 хв. (локалізація рани – ділянка плеча (пахвова ямка) або стегна (пахова ділянка)). причина смерті – швидка втрата значної кількості крові;

при кровотечі із судин шиї (сонна артерія, яремна вена) смерть настає теж до 2 хв. (локалізація рани – ділянка шиї). причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закриття ним судин;

при кровотечі із судин голови поранений може загинути від декількох секунд до однієї години (локалізація рани – волосиста частина голови). причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорка ним судин;

при зовнішній артеріальній кровотечі з ран передпліччя, гомілки чи тулуба смерть може настати до однієї години. причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, розвиток шоку.

Тому, правильна оцінка кровотечі і вчасне надання домедичної допомоги є дуже важливим для збереження життя пораненим учасникам збройних конфліктів.

Кровотеча – це виливання крові через пошкоджену судину

залежності від того, куди виливається кров, кровотечі бувають зовнішніми або внутрішніми.

За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, та нетравматичними, пов’язаними з їхнім руйнуванням яким-небудь патологічним процесом або підвищеною проникністю судинної стінки.

У залежності від того, які судини були пошкоджені, та способами їхньої зупинки, кровотечі поділяють на:

артеріальну;

венозну;

капілярну.

Артеріальна кровотеча

Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, товчками, одночасно із поштовхами серця. Притискання артерії вище місця пошкодження зупиняє кровотечу.

Венозна кровотеча

При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. При піднятті кінцівки догори кровотеча зменшується або зупиняється.

Капілярна кровотеча

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся ранова поверхня. Колір темно-червоний. Ця кровотеча виявляється небезпечною при захворюваннях, які супроводжуються зниженням здатності крові згортатися (рис. 1).

При наданні домедичної допомоги здійснюють тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі.

Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів:

притиснути пальцем магістральну судину вище місця кровотечі,

притиснути і максимально зігнути кінцівку,

накласти кровоспинний джгут,

накласти первинну та стискуючу пов’язку.

Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин.

Притискання проводиться не в рані, а вище – ближче до серця, перед накладанням джгута або пов’язки.

Щоб уміло й швидко зупинити кровотечу цим способом, потрібно добре знати місця притискання артерій. Знаходять артерію за пульсом, притискають її до найближчих кісток вище місця поранення, до припинення пульсу і зупинки кровотечі.

При артеріальній кровотечі судину притискають вище місця поранення, а при кровотечі з вени – нижче рани (рис. 2 ).

Спосіб зупинки кровотечі максимальним згинанням кінцівок заснований на максимальному згинанні кінцівки в суглобі, розташованому вище рани (в результаті чого стискається магістральна судина), та послідуючій фіксації кінцівки в цьому положенні бинтом, паском або іншого матеріалу (можна використовувати завернутий рукав або штанину) (рис. 3).

Обов’язково на згинальну поверхню ліктьового або колінного суглобу розміщують невеликого розміру валик з тканини.

Кожен військовий повинен мати табельний джгут (турнікет) готовий до використання та в доступному визначеному місці (наприклад, ліва верхня сумка розгрузки) і бути навченим ним користуватися.

На лінії вогню – у секторі обстрілу поранений повинен з будь-якого положення самостійно легко та швидко дістати власний джгут (турнікет).

Джгут (турнікет) можна накладати на одній (чи за потреби більше) 4-ох точках – обидва плеча або обидва стегна поверх одягу.

УВАГА! Не потрібно ховати свій джгут (турнікет) на дні аптечки!!!

Накладання джгута (турнікету)

Ознакою критичної кровотечі є ампутація кінцівки, фонтан крові з рани, або пляма крові більше 20-30 см в діаметрі.

Не небезпечну для життя кровотечу потрібно проігнорувати поки ви знаходитеся у секторі обстрілу, якщо це не можливо, використайте максимально високу точку.

Накладайте джгут (турнікет) без зняття одягу переконавшись, що місце накладання вище місця кровотечі (максимально близько до тулуба).

Можливо потрібний буде другий джгут (турнікет) який накладають вище першого, щоб зупинити кровотечу.

Не розташовуйте джгут (турнікет) на коліні чи лікті. При первинному накладанні джгута накладайте його як найвище по кінцівці.

Не розташовуйте джгут (турнікет) безпосередньо над кобурою або заповненою кишенею, яка містить якісь предмети.

Якщо кровотеча з кінцівки досить сильна, треба накласти джгут на кінцівку вище місця кровотечі і стягнути його шляхом закручення до зупинки кровотечі. Використовують спеціальний джгут, зроблений з еластичної гуми (Есмарха), чи джгут з підручного матеріалу. До джгута потрібно прикріпити записку із зазначенням точного часу накладання. Джгут повинен знаходитися на кінцівці якнаймога менше часу. Обов′язковим є приспускання його через кожних 30-40 хв. (у випадку гумового джгута, перекладання вище). Послабте джгут на 30 секунд і оцініть стан пацієнта:

Температура, пульс, частота дихання, тиск, вигляд шкіри (бліда, холодна, спітніла, рожева, тепла, суха), сатурація О2, стан свідомості, психічний стан, шкала болю (1-10). Якщо змін з боку притомності та дихання немає, та пов’язка на рані не стала інтенсивно просякати кров’ю треба попускати джгут на 3-5 хвилин. Після послаблення джгута його слід накласти трішки вище попереднього місця.

Якщо змін з боку притомності та дихання немає, але пов’язка на рані стала інтенсивно просякати кров’ю треба попускати джгут на 30 секунд, попередньо зробити пальцеве притискання артерії вище поранення, повторіть цей маневр тричі. Після послаблення джгута його слід накласти трішки вище попереднього місця, відповідно до алгоритму зупинки кровотечі.

Максимально дозволений час перебування джгута на тілі без приспускання становить 1,5-2 год (1,5 год – джгут Есмарха, 2 год – САТ).

Якщо джгут накладено правильно, то:

кровотеча з рани припиняється,

кінцівка стає блідою та холодною,

пульс нижче накладання джгута не визначається.

Техніка накладання джгута типу Есмарха.

Шкіра під джгутом має бути захищена м’якою підкладкою. Якщо джгут накладають на одяг, то його розпрямляють, щоб не було складок. Той, хто накладає джгут розташовується із зовнішнього боку кінцівки, а джгут проводиться з внутрішньої сторони. Однією рукою захоплюють кінець джгута, а іншою – його середню частину так, щоб одна рука знаходилася вище, а інша – нижче за кінцівку. Джгут розтягують (перший тур важливо максимально розтягнути), обгортають довкола кінцівки і затягують до припинення кровотечі з рани і зникнення пульсу на периферії кінцівки. Наступний тур накладають з меншим, а останні – з мінімальним натягненням. Всі циркулярні тури укладають поруч, не допускаючи між ними складок шкіри. Фіксують його (рис. 4).

РИСУНОК 4 – ТЕХНІКА НАКЛАДАННЯ ДЖГУТА ТИПУ ЕСМАРХА.

Недоліки у використанні:

неможливо зробити контрольоване припускання;

досить сильно ковзає в руках, якщо вологий (наприклад, від крові);

деякі виробники штампують на джгуті назви своєї фірми, ТУ або ГОСТ, і т.п., часто через ці штамп вони і лопаються;

важко накладати однією рукою;

саме слабке місце там, де знаходяться отвори для застібок (кнопок);

не достатньо зручно і швидко їх закріплювати;

неможна накладати на оголену шкіру;

не завжди зручний для накладання через велику довжину;

непридатний до використання при температурі нижче 5оС.

Розміри джгута типу „Есмарха”: 1400х25 мм.

Термін придатності – 5 років з дати виробництва. Термін експлуатації – 1 рік.

Техніка накладання турнікету типу САТ.

У 2005 р. у число 10 кращих винаходів року в армії США був включений кровоспинний джгут (Combat Application Tourniquet, САТ), що представляє собою стрічку на липучці і брашпиль, який складається із затискаючої скоби, кріплячої стрічки і пластикової палички. Накладання даного джгута можливо як однією, так і двома руками. Особливість конструкції дозволяє однаково ефективно зупиняти артеріальну кровотечу як на руці, так і на нозі.

Турнікет — ефективний засіб для швидкої та надійної зупинки критичної кровотечі на етапі «під вогнем», але його використання обмежене, так як через 2 години виникають порушення кровопостачання кінцівки, у ній починаються незворотні процеси відмирання, пов’язані зі стисканням м’яких тканин, нервів, що можуть призвести до ампутації кінцівки.

Особливості застосування турнікету типу САТ:

Під час допомоги у секторі обстрілу, помістіть джгут на кінцівці якомога вище, і поверх уніформи. (Це буде змінено шляхом переміщення його на шкіру і 5 см вище травми у секторі укриття).

Протягнути вільний кінець (червоний/білий) стрічки джгута через усю пряжку (як на звичайному ремені). При рані на руці – протягнути вільний кінець (червоний/білий) стрічки джгута через ближнє напівкільце пряжки.

Протягнути стрічку джгута щільно навколо кінцівки і закріпити її якомога щільніше.

Прокрутити коловорот до зупинки кровотечі. Це можливо досягти за три повороти коловорота.

Закріпити коловорот в застібці коловорота.

Перевірити відсутність дистального пульсу.

ПРИМІТКА: якщо тактична ситуація це дозволяє – перевірте пульс на кінцівці нижче джгута. Якщо пульс як і раніше наявний, застосуйте ще один джгут ближче до тіла від першого джгута. Затягніть його і ще раз перевірте наявність пульсу.

Закріпити стрічку для написання часу.

Закріпити вільний кінець стрічки джгута.

Позначити час накладання джгута.

Основні помилки при накладанні турнікету:

Накладання його при мінімальній кровотечі.

Накладання його нижче (дистальніше) місця кровотечі.

Не послаблення його, коли це потрібно за часом, щоб дозволити крові надходити в пошкоджену кінцівку.

Зняття його, якщо поранений без свідомості, чи коли є швидка евакуація.

Не щільне накладання – турнікет повинен виключити периферичний пульс.

Не використовується другий турнікет, якщо потрібно

Довго чекають, щоб накласти його.

Використання джгута в секторі обстрілу

Швидке використання джгутів (турнікетів), для зупинки кровотечі, вирішальне в даному секторі.

Кожен військовий повинен мати відповідний джгут (турнікет) готовий до використання та в доступному стандартному місці (ліва верхня сумка розгрузки) і бути навченим ним користуватися

Поранений повинен самостійно легко та швидко дістати власний джгут (турнікет).

Не ховайте свій джгут (турнікет) на дні вашої аптечки!!!

У разі пошкодження липучки (сніг, болото), потрібно використовувати два прорізи в пряжці турнікету.

Імпровізований джгут – засіб для перетягування кінцівки і зупинки потоку крові. За суттю, імпровізований джгут – це сучасний аналог медичного джгута, простіший хірургічний інструмент для затискання судин.

Найпростіший турнікет, який можна виготовити в похідних умовах – це кусок тканини і важіль для тиску, наприклад – звичайна палка або інший прямий предмет. Обернувши кінцівку тканиною, вставте важіль і починайте скручувати. Перетягувати кінцівку слід до тих пір, доки тік крові і кровотечу не буде зупинено. Для попередження розв’язання слід зафіксувати один з кінців важеля – наприклад, ще одним куском тканини.

Як правило, турнікет складається з цупких тканинних або шкіряних ременів, постачаються відповідними пряжками для закріплення.

Основним мінусом турнікета являється відсутність еластичності. Цей негативний моментом вплив у турнікетів і може призвести до пошкодження тканин, що підлягають тиску (особливо нервів).

Основним плюсом турнікета є його унікальна міцність. Еластичні гумові кровоспинні джгути, які використовуються у сучасній медицині, взагалі не підходять для похідних умов – вони досить ламкі і дуже легко рвуться. Якщо звернути увагу на будь-яку польову аптечку – то можливо відмітити, що замість джгутів вони укомплектовані турнікетами. Гумовий джгут не витримує тертя або сутички з гострими краями каміння або гілок дерев, в той час як турнікет легко справляється з цим завданням. Фіксація у турнікета також набагато міцніша – як правило, вони оснащені системою проти проковзування і системою вологостійкості.

Однак, слід пам’ятати, що турнікет – не іграшка, а серйозний медичний засіб. Використовуючи турнікет, або просто перетягуючи кінцівку, необхідно розуміти, що це можливо робити не більше, ніж на 15 хвилин! Необхідно дозувати тиск, ні в якому разі не залишаючи без увагу повністю стягнену кінцівку. За можливості, при зупинці кровотечі слід мінімізувати здійснений тиск. У випадку необережного поводження з турнікетом (якщо не знімати його більше двох годин) – в перетисненій кінцівці може розпочатися омертвіння тканин.

Допомога таким пораненим в зоні тактичних умов залежить від швидкості подальшої евакуації. Якщо постраждалого доправлять у лікувальний заклад, де є медичний працівник, протягом найближчих 2 годин, то турнікет залишають на кінцівці весь цей час. Якщо ж передбачається, що тривалість евакуації буде перевищувати цей термін, тоді турнікет треба замінити тампонуванням рани в поєднанні з прямим тиском на рану або накладанням компресійної пов’язки.

Запам’ятайте, що, незважаючи на цей термін, турнікет не знімають у разі відриву (ампутації) кінцівки та у випадку масивної (критичної) кровотечі, коли стан пораненого тяжкий: він непритомний, блідий і має частий пульс.

РИСУНОК 5 — ЕТАПИ ПОСЛАБЛЕННЯ ДЖУТА

Отже, накладений турнікет врятує життя, а тампонування рани в поєднанні з прямим тиском на рану і компресійною пов’язкою допоможе врятувати кінцівку пораненого, якщо тривалість евакуації перевищуватиме 2 год. Важливо знати, що в цьому випадку турнікет повністю не знімають, а дуже повільно послабляють поворотом стержня на 90°, а через одну хвилину ще раз на 90° (рис. 5).

Одночасно потрібно стежити, чи не відновлюється кровотеча в рані. Під час різкого ослаблення турнікета, тиск в перетиснутій артерії різко зростає, що може призвести до відновлення критичної кровотечі. Якщо на пов’язці пляма крові збільшується, турнікет затягують знову. Навіть якщо кровотеча не відновлюється, турнікет не знімають, а послаблюють і залишають на кінцівці, яку обов’язково іммобілізують (знерухомлюють) (рис. 6).

Якщо під час транспортування пораненого кровотеча відновлюється, турнікет затягують повторно.

На етапі «під вогнем», а деколи і в зоні тактичних умов використовуються вибухові пристрої, що мають значну вражаючу силу. Унаслідок цього виникають поранення та кровотечі, що мають спеціальне визначення — «вузлові кровотечі», тобто зовнішні кровотечі з місць приєднання кінцівок до тулуба (підпахвові й пахвинні ділянки) та основи шиї (рис. 7). Особливістю таких кровотеч є те, що на цих анатомічних ділянках неможливо використати стандартний джгут (турнікет), який успішно використовується для зупинки кровотечі з ран кінцівок. Тому прямий тиск на рану, тампонування рани, у тому числі кровоспинними бинтами в поєднанні з накладанням компресійної пов’язки, є основним методом зупинки масивної зовнішньої кровотечі на шиї, підпахво- вих і пахвинних ділянках.

Отже, за вузлової кровотечі поранений на етапі «під вогнем» (червона зона) потребує якнайшвидшої евакуації в зону тактичних умов (жовту зону), де йому нададуть допомогу. Насамперед для зупинки кровотечі застосовують прямий тиск на рану перев’язувальним матеріалом (марлевими серветками або бинтом), який є в аптечці медичній загальновійськовій індивідуальній (АМЗІ) (рис. 8).

Якщо його недостатньо, накрійте рану, що є джерелом кровотечі, будь-якою чистою тканиною (наприклад серветками ППІ, частиною обмундирування); притисніть тканину до рани і продовжуйте натискання руками з максимальним зусиллям (рис. 9), доповнюючи тиском коліна вище рани (рис. 10).

Це допоможе стиснути ушкоджені кровоносні судини, дасть можливість крові згорнутися, виграти час для підготовки інших кровоспинних засобів (засобів для тампонування) і забезпечить час для обміркування подальших дій. Чиніть тиск протягом не менше трьох хвилин. Якщо внаслідок прямого тиску на рану кровотеча зупинилася або незначна, накладіть компресійну пов’язку (рис. 11).

Для проведення прямого тиску на рану шиї після накладання чистої серветки її притискають однією рукою (рис. 12).

Надалі можна здійснювати тиск на рану, наклавши компресійну пов’язку через під- пахвову ділянку (рис. 13) з використанням ізраїльського бандажа (перев’язувального пакета-бандажа українського виробництва).

Якщо кровотеча продовжується, основним методом її зупинки є тампонування рани. Воно передбачає щільне заповнення порожнини рани бинтом, звичайною марлею або чистою тканиною (рис. 14). Як спеціальний засіб для тампонування рани з метою зупинки кровотечі використовують стерильний бинт, який був просочений кровоспинними засобами та для зручності користування складений Z-подібно або «гармошкою» типу Combat Gauze (бойова марля) (рис. 15).

Отже, якщо у вас є перев’язувальні кровоспинні стерильні засоби або стерильний/чистий перев’язувальний матеріал (бинт, марля тощо), то послідовність ваших дій має бути такою, як зазначено нижче:

— перевірте, чи постраждалий притомний, поставивши запитання, що потребує відповіді. Якщо не реагує, то оцініть реакцію постраждалого на біль під час ваших дій (щипання за шкіру на відкритій ділянці тіла, натискання на мочку вушної раковини): якщо постраждалий не реагує, то дійте за алгоритмом MARCH для визначення зупинки кровообігу та одночасно продовжуйте зупинку кровотечі; якщо постраждалий реагує на подразники, продовжуйте лише заходи для зупинки кровотечі;

— здійсніть тампонування (щільне заповнення) рани стерильним кровоспинним бинтом (бойовою марлею);

Кровоспинні компоненти чинять дуже важливу, але все ж таки допоміжну дію. Вони зменшують час зсідання крові й, відповідно, наближають зупинку кровотечі тоді, коли кровоспинний бинт контактує з джерелом кровотечі в глибині рани, тобто тільки у випадку щільного тампонування рани. Хоча, за відсутності перев’язувальних засобів з такими компонентами, тампонування можна проводити стерильним перев’язувальним матеріалом (бинтом).

Отже, притискання кровоносних судин під час тампонування одночасно з кровоспинною дією бинта призводить до тимчасової зупинки масивної вузлової кровотечі.

Якщо цього недостатньо, використайте другий кровоспинний або звичайний стерильний бинт, доки буде можливість утиснути їх усередину рани, та продовжте тиск на рану протягом щонайменше трьох хвилин.

Під час тампонування потрібно дотримувати таких правил:

уважно огляньте рану і виявіть місце кровотечі;

своєю правою рукою притисніть судину в цьому місці до кістки в глибині рани, щоб зменшити кровотечу; якщо кровотеча з пахвинної ділянки, притисніть стегнову артерію на відстані (це можна зробити, притискаючи судинний пучок вище поранення власним коліном, і одночасно підготуйте кровоспинний або стерильний бинт до використання;

візьміть у ліву руку кілька петель бинта і підведіть його під пальці правої руки, якою

продовжуйте тиск на судину з використанням підведених петель;

повторіть цей прийом до заповнення рани, не послаблюючи тиску правою рукою;

після закінчення тампонування (повного заповнення) рани здійсніть прямий тиск на рану двома руками протягом щонайменше десяти хвилин, використовуючи звичайний бинт, і протягом трьох хвилин — кровоспинний;

після виконання маніпуляції обережно послабте тиск і огляньте рану; якщо промокання бинта кров’ю не збільшується і кровотеча зупинилася, накладіть поверх рани компресійну пов’язку;

не збудьте обгорнути пораненого термопокривалом: зниження температури тіла під час крововтрати сприяє розвитку шоку, який загрожує життю людини.

Алгоритм зупинки вузлових кровотеч

Прямий тиск на рану (в пахвинній ділянці — тиск коліном вище від рани)

Тампонування рани
І
Компресійна пов’язка

Компресійна пов’язка (рис. 16) створює додатковий тиск на кровоносні судини в рані й завдяки цьому зупиняє кровотечу. Для її накладання використовують бинт, бажано еластичний, а також такі спеціальні перев’язувальні засоби, як індивідуальний перев’язувальний пакет та ізраїльський бандаж (перев’язувальний пакет, бандаж українського виробництва).

Компресійну пов’язку в зоні тактичних умов застосовують:

■ для зупинки масивної кровотечі:

— після прямого тиску на рану, якщо кровотеча зупинилась або незначна;

— після тампонування рани, якщо кровотеча зупинилась або незначна.

Компресійну пов’язку в зоні тактичних умов застосовують:

■ для зупинки масивної кровотечі:

— після прямого тиску на рану, якщо кровотеча зупинилась або незначна;

— після тампонування рани, якщо кровотеча зупинилась або незначна.

Послідовність накладання компресійної пов’язки

Накладіть на рану стерильну або чисту марлеву серветку

Поверх серветки (над всією раною) накладіть валик з бинта чи вати (а) або іншу річ, наприклад мобільний телефон, за допомогою якого буде створюватися необхідний тиск

Валик або мобільний телефон притисніть до рани
турами бинтової пов’язки, спостерігаючи зупинку кровотечі.
Щоб створити потрібний тиск для зупинки кровотечі, використовуйте перев’язувальний пакет (бандаж)

До рани можна прикласти міхур з льодом

Особливості накладання і використання компресійної пов’язки.

■ Не затягуйте компресійну пов’язку настільки, щоб вона перешкоджала кровообігу. Валик, який підкладають під бинт, стискає поранені кровоносні судини і зупиняє кровотечу. Якщо шкіра нижче від компресійної пов’язки стає холодною на дотик, синіє або німіє, а пульс не виявляється, то пов’язка затягнута занадто. У разі порушень циркуляції крові, перев’яжіть і послабте пов’язку. Періодично оглядайте кінцівку нижче від рани (пальці рук або ніг), щоб переконатися, що нормальна циркуляція крові збережена.

Компресійна пов’язка має таку ж кровоспинну дію, як прямий тиск на рану. Але після її накладання руки медика звільняються — і він може виконувати інші дії.

Під час зупинки масивної кровотечі в зоні тактичних умов перевагу надають прямому тиску на рану, тампонуванню рани, компресійній пов’язці та їх поєднанню, а не накладанню турнікета (джгута). Його недоліки: сильне стискання м’яких тканин кінцівки, цілковите порушення кровообігу і виражений біль — можуть сприяти розвитку шоку. Тому турнікет (джгут) накладають тільки тоді, коли зазначені вище заходи не зупинили кровотечу.

Зупинку масивної кровотечі мають здійснювати шляхом прямого тиску на рану, накладанням компресійної пов’язки, тампонуванням рани, у тому числі стерильними перев’язувальними та кровоспинними засобами. Нерідко до водиться використовувати комбінацію цих способів. Якщо ці методи не зупиняють кровотечу, накладають турнікет (джгут).

Використання ІПП як компресійної пов’язки.

Кожну з двох ватно-марлевих подушечок згорніть у валики і накладіть так, щоб вони лежали поздовж кінцівки, накриваючи рану. Валики притисніть до рани турами бинтової пов’язки, спостерігаючи поступову зупинку кровотечі.

Підготовка ІПП до використання, як компресійної пов’язки

Накладання валиків з подушечок ІПП повздовж кінцівки

Притискання валиків до рани

Використання перев’язувального пакета-бандажа (ізраїльського бандажа) як компресійної пов’язки.

Перев’язувальний пакет (бандаж) українського виробництва, аналог ізраїльського бандажа з аплікатором для тиску на рану, накладають у разі поранень як компресійну пов’язку на будь-яку поверхню тіла людини.

Послідовність накладання компресійної пов’язки за допомогою перев’язувального пакета (бандажа) на рану кінцівки (рис. 19 – рис. 24).

Послідовність накладання компресійної пов’язки за допомогою перев’язувального пакета (бандажа) на рану шиї зображено на рис. 25.

РИСУНОК 25 – ПОСЛІДОВНІСТЬ НАКЛАДАННЯ КОМПРЕСІЙНОЇ ПОВ’ЯЗКИ НА РАНУ ШІЇ.

Перев’язувальні засоби

Слід зазаначити, що в РТ закладені багатофункціональні перев’язувальні бандажі шириною 4″ – для накладання на передпліччя та гомілку 5 шт., шириною 6″ — для плеча та стегна 5 шт., шириною 12″ — для накладання пов’язки на грудну клітину та живіт 2 шт. (рис. 26).

РИСУНОК 26 – БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНИЙ БАНДАЖ НА ГРУДНУ КЛІТИНУ ТА ЖИВІТ.

Пов’язка стерильна мала складається з бинта завширшки 14 см і довжиною 7 м і однієї ватно-марлевої подушечки розміром 56 на 29 см, що пришита до кінця бинта.

Пов’язка стерильна велика має подушечку розміром 65 на 45 см, до якої пришиті шість фіксуючих тасьм. Пов’язки використовуються при великих ранах і опіках.

Косинка медична перев’язочна представляє собою тканину форми трикутника зі стороною 50 см х 50 см. Може використовуватися як пов’язка та для тимчасової іммобілізації.

Пов’язки на основі гідрогелю (AQUA-GEL, BURNSHIELD Hydrogel, WATER-JEL Burn dress) використовуються для надання допомоги при опіках, сонячних опіках та невеликих пораненнях. Має охолоджуючу, знеболюючу та антисептичну дію. Не прилипає до ранової поверхні (рис. 27).

Може випускається у вигляді спрею, гелю в унідозах, пов’язок різного розміру. Накладають якнайшвидше на обпечену поверхню. Розмір підбирають таким чином, щоб накрити всю площу опіку. Зафіксувати бинтом, лейкопластиром або бандажем. Залишати таку пов’язку можна на добу і більше.

РИСУНОК 27 – ПОВ’ЯЗКИ НА ОСНОВІ ГІДРОГЕЛЮ.

Види бинтових пов’язок

Колова пов’язка. Оберти (тури) бинта лягають один на один, повністю прикриваючи попередні. Таку пов’язку застосовують як початковий і заключний етапи кожної пов’язки.

Спіральна пов’язка (рис. 28). Показання: ушкодження та захворювання верхньої і нижньої кінцівок та грудної клітки.

Початок бинта закріпити коловими обертами (турами) вище або нижче місця ушкодження.

Тури бинта, дещо відхиляючись від циркулярних, вести в косому напрямку (спіральний хід) так, щоб кожний наступний хід прикривав попередній на 1/2 або 2/3 його ширини.

Кінець бинта закріпити вище або нижче відносно місця ушкодження

Черепахоподібна пов’язка (рис. 29). Показання: ушкодження колінного і ліктьового суглобів.

Накладання розбіжної черепашачої пов’язки. Виконати закріплювальні колові ходи через надколінник або ліктьовий відросток, потім зробити подібні тури вище і нижче від попереднього.

Восьмиподібні ходи бинта повторювати так, щоб покрити усю ділянку су глоба.

Кінець бинта закріпити нижче або вище місця ушкодження. Накладання збіжної черепашачої пов’язки. Тури бинта закріпити на верхній третині передпліччя або гомілки.

Суглоб покрити аналогічними восьмиподібними ходами, але при цьому спрямовувати хід бинта від периферії до центру (до надколінника або ліктьового відростка) і там закріпити кінець бинта.

РИСУНОК 29 – ЧЕРЕПАХОПОДІБНА ПОВ’ЯЗКА.

Умовні позначення: а) розхідна; б) збіжна (а — вигляд спереду; б — вигляд ззаду)

Цей вид пов’язки тримається слабше, а тому й рідше застосовується на практиці, ніж розбіжний.

Колосоподібна пов’язка (рис. 30). Показання: механічні ушкодження та захворювання ділянок плечового і кульшового суглобів.

Кінець бинта закріпити на верхній третині плеча ушкодженої кінцівки.

Хід бинта спрямувати по спині через пахвову ямку здорового боку, по передній поверхні грудної клітки, потім перейти на ушкоджене плече, обійти його, пройти ззаду в пахвову ділянку, а з неї − на спину через передню бічну поверхню плеча до перехрещення з попереднім туром.

Вказану послідовність ходів бинта повторювати до повного закриття ділянки суглоба.

Повзуча пов’язка. Показання: закріплення перев’язувального матеріалу при опіках, фіксація транспортних шин.

Виконати два колові закріплювальні тури.

Бинтувати гвинтоподібно так, щоб тури бинта не перекривали один одного на відстань ширини бинта.

Закріпити бинт вище або нижче від ушкодженої ділянки.

Поворотна пов’язка. Показання: закриття культі, ушкодження кисті, пальців.

Зробити два колові тури вище від місця ушкодження.

Зробити перегин бинта на 90% прикрити ушкоджену поверхню 34 турами.

Закріпити поворотні тури спіральними або коловими.

Зафіксувати пов’язку.

Восьмиподібна пов’язка. Показання: закриття ділянки потилиці, задньої частини шиї, надп’ятково-гомілкового суглоба.

Бинт закріпити коловими турами.

Бинтовими ходами описати вісімку.

Зафіксувати пов’язку.

Техніка накладання пов’язок при ушкодженнях голови

Шапка Гіппократа (рис. 31). Використовується для закриття всієї волосистої частини голови. Для накладання використовують 2 бинти. Зробити коловий хід навколо голови нижче від потиличного виступу двоголовим бинтом.

Після перехресту бинтів у потиличній ділянці однією рукою провести головку бинта через склепіння черепа на лоб, де його закріпити коловим туром, і назад з наступним закріпленням його на потилиці.

Ці прийоми повторювати до повного закриття склепіння черепа. Закриваючи середину склепіння тури бинта слід поперемінно накладати справа і зліва.

Чепець (рис. 32). Показання: травми волосистої частини голови.

Якщо пацієнт сам не може утримувати кінці зав’язки, то це виконує асистент.

Полоску бинта завдовжки 60-100 см покласти на тім’яно-скроневу ділянку спереду вушних раковин. Довжина бинта має бути такою, щоб можна було його зав’язати під підборіддям.

Накласти перший горизонтальний тур навколо голови, при цьому пацієнт утримує кінці зав’язки в натягнутому стані.

Потім бинт перекинути над зав’язкою, підвести його під неї і вести назад, закриваючи потилицю. На протилежному боці бинт знову обвести навколо зав’язки і вести його допереду, прикриваючи лоб.

Ці прийоми повторювати до повного закриття черепа.

Кінець бинта зафіксувати до однієї із зав’язок, а зав’язки зафіксувати під підборіддям.

Пов’язка на одне око (рис. 33). Показання: захворювання та ушкодження ока.

Накласти циркулярні закріплювальні ходи навколо голови.

У потиличній ділянці опустити бинт під вухо і провести косо вгору по щоці, закрити хворе око.

Закріпити циркулярним туром висхідний. При накладанні пов’язки на праве око бинт вести зліва направо, на ліве − навпаки. Вуха залишаються відкритими.

РИСУНОК 33 – ПОВ’ЯЗКА НА ОДНЕ ОКО ТА ОБИДВА ОКА.

Пов’язка на обидва ока (рис. 33). Показання: захворювання та ушкодження обох очей. Бинт зафіксувати двома горизонтальними турами навколо голови.

Позаду голови бинт опустити вниз. провести під правим вухом догори і закрити праве око.

Бинт провести горизонтально навколо голови і далі, у ділянці лоба, під ліве вухо, закриваючи ліве око.

У такому порядку повторювати ходи до завершення пов’язки.

Зафіксувати її горизонтальними турами бинта.

Вуздечка (рис. 34). Показання: переломи нижньої щелепи, ушкодження ділянки підборіддя.

Спочатку зробити два горизонтальні фіксуючі тури навколо голови.

У ділянці потилиці бинт провести під правим вухом на бічну поверхню шиї і під нижню щелепу.

Далі − вертикально попереду лівого вуха.

Після цього накласти декілька вертикальних турів для надійної іммобілізації щелепи. Від підборіддя бинт провести по другій бічній поверхні шиї на потилицю з переходом на горизонтальні закріплювальні ходи.

Пращоподібна пов’язка на підборіддя. Показання: переломи нижньої щелепи, ушкодження ділянки підборіддя.

Ножицями з двох сторін розрізати відрізок бинта надвоє, залишивши по середині нерозрізану ділянку розміром 10-15 см.

Нерозрізану частину прикласти до підборіддя, а кінці перехрестити і зав’язати. Верхні кінці вести під вушними раковинами і зав’язати між собою на задній поверхні шиї, а нижні − перед вушними раковинами і зав’язати на потилиці.

Для запобігання спаданню пов’язки бинтом провести два циркулярні тури навколо голови за загальними правилами фіксації.

Техніка накладання пов’язок при ушкодженні тулуба.

Спіральна пов’язка на грудну клітку. Показання: переломи та ушкодження грудної клітки (рис. 35).

Бинт завдовжки 1 м покласти серединою на ліве надпліччя так, щоб кінці його вільно звисали по спині і по середній ділянці грудної клітки.

Другим бинтом накласти фіксуючі тури в нижніх відділах грудної клітки.

Спіральними ходами знизу вверх закрити грудну клітку до пахвових ямок.

Закріпити пов’язку коловими ходами. Кінець бинта прикріпити шпилькою до пов’язки на передній поверхні грудної клітки.

Кінці бинта, які вільно звисали на грудній клітці, зв’язати між собою на правому надпліччі.

Пов’язка Дезо. Показання: перелом плеча, ключиці.

Небезпека, яка може виникнути при накладанні цієї пов’язки – пере тискання нервово-судинного пучка. Тому, обов’язково треба пам’ятати, що при накладанні пов’язки Дезо, потрібно контролювати циркуляцію крові у кінцівках (визначення пульсу).

У пахвову ділянку ушкодженої кінцівки покласти ватно-марлевий валик, плече привести до тулуба, руку зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, а передпліччя і кисть прикласти долонею до живота. Двома циркулярними (коловими) ту рами зафіксувати плече до грудної клітки. Напрямок бинтування − від здорового боку до хворого (на ліву руку − проти годинникової стрілки, на праву − за годинниковою стрілкою). Починати і закінчувати цей етап у пахвовій ділянці з неушкодженого боку.

Потім вести бинт косо вгору з-під пахвової ділянки на надпліччя і вниз по задній поверхні плеча, огинаючи передпліччя і кисть, спрямувати його під пахвову ділянку здорового боку.

Провести бинт по спині на ушкоджене надпліччя й опустити по передній частині грудної клітки до ліктьового суглоба, огинаючи його спереду назад і по спині під здорову пахвову ділянку.

Ці ходи повторювати декілька разів до повної фіксації кінцівки.

Пов’язка на передню поверхню грудної клітки. Бинт провести по передній поверхні грудної клітки косо вгору через ліву пахвову ділянку на надпліччя і по спині поперечно на протилежне надпліччя.

Далі бинт провести косо під протилежну пахвову ділянку, перехрещуючи попередній хід.

Наступні хрестоподібні ходи повторювати в такій послідовності до повного закриття грудної клітки.

Закріпити пов’язку на грудній клітці, прикріпивши кінець бинта шпилькою до поперечних турів.

Пов’язка на задню поверхню грудної клітки. Спрямувати бинт вгору через праву пахвову ділянку, обійти правий плечовий суглоб, передню поверхню грудної клітки і вийти на ліве надпліччя.

Косо вниз по задній поверхні грудної клітки виконати перехресний тур.

Наступні хрестоподібні ходи повторювати до повного закриття грудної клітки.

Закріпити пов’язку на грудній клітці, прикріпивши кінець бинта шпилькою до поперечних турів.

Техніка накладання пов’язок на кінцівки.

Спіральна пов’язка на нижню кінцівку. Початок бинта закріпити коловими турами нижче або вище місця ушкодження.

Тури бинта провести в косому напрямку так, щоб кожний наступний тур покривав попередній на 1/2 або 2/3 його ширини. При накладанні висхідної пов’язки бинт закріпити нижче ділянки ушкодження і спіральними ходами, піднімаючись знизу вгору, поступово покрити її.

При бинтуванні конусоподібних частин тіла спіральні ходи бинта чергувати з перегинами.

Кінець бинта закріпити вище від ушкодження.

Поворотна пов’язка на кисть. Зробити два циркулярні закріплювальні тури навколо променево-зап’ясткового суглоба.

На присередній поверхні суглоба зробити перегин бинта на 90о, бинт вести по долонній поверхні кисті, огинаючи кінчики нігтьових фаланг пальців і по тильній поверхні кисті повернути до бічної поверхні променево-зап’ясткового суглоба.

Перегнути бинт, притримуючи його з обох боків суглоба пальцями лівої руки, і вести у протилежному напрямку, обходячи кінчики пальців, до променево-зап’ясткового суглоба з долонного боку. Зробити 3-4 поворотні тури.

Змінити напрямок бинтування на 90°, закріплюючи поворотні ходи спіральними навколо кисті, повернутися до променево-зап’ясткового суглоба, де накласти фіксуючий циркулярний тур.

Ножицями відрізати зайву частину бинта, кінець розрізати надвоє на відстань 8-10 см, утворені кінці обвести навколо суглоба з двох боків, зав’язати між собою, краї відрізати.

Збіжна черепашача пов’язка. Зігнути колінний (ліктьовий) суглоб під тупим кутом.

Початок бинта закріпити двома циркулярними турами навколо верхньої третини гомілки (передпліччя).

Бинт вести із верхньої третини гомілки (передпліччя) через підколінну (ліктьову) ямку на нижню третину стегна (плеча), обходячи його навколо, і направити назад у бік гомілки (передпліччя) через підколінну (ліктьову) ділянку.

Наступними витками, які будуть перехрещуватись у підколінній (ліктьовій) ямці і поступово наближатись з обох боків досередини суглоба, прикрити колінний (ліктьовий) суглоб із зовнішнього боку.

Останній тур провести через центр колінного (ліктьового) суглоба, звідки бинт повести на нижню третину стегна (плеча), де зробити циркулярний фіксуючий тур.

Надлишок бинта відрізати, кінець роздвоїти на відстані 25-30 см, утворе ні кінці обвести навколо нижньої третини стегна (плеча) з обох боків, зав’язати, краї відрізати

Розбіжна черепашача пов’язка. Колінний суглоб зігнути під тупим кутом, а ліктьовий — під прямим.

Початок бинта закріпити двома циркулярними турами навколо середини колінного (ліктьового) суглоба.

Із підколінної (ліктьової) ділянки бинт повести в сторону гомілки (передпліччя), обійти її навколо, прикриваючи закріплювальний тур на 2/3 його ширини, потім через підколінну (ліктьову) ямку направити в бік стегна (плеча), обійти його навколо, прикриваючи закріплювальний тур на 2/3 його ширини і знову направити бинт у зворотний бік через підколінну (ліктьову) ділянку.

Наступними турами, які будуть перехрещуватись у підколінній (ліктьовій) ділянці і поступово віддалятись від центру суглоба, ззовні поступово прикрити весь колінний (ліктьовий) суглоб.

Закінчити пов’язку циркулярними турами навколо верхньої третини стегна (плеча), де пов’язку зафіксувати.

Восьмиподібна пов’язка на надп’ятково-гомілковий суглоб. Зафіксувати стопу ушкодженої кінцівки під кутом 90о.

Зробити два закріплювальні циркулярні тури навколо середини стопи.

Зі стопи бинт провести косо вгору на протилежний бік нижньої третини гомілки, обійти її і продовжити бинтування косо вниз на протилежний бік стопи і навколо неї. Повторити декілька разів такий хід бинта.

Провести закріплювальний тур навколо нижньої третини гомілки, зайвий бинт відрізати, розрізати кінець на відстані 10 см, отримані кінці обвести навколо нижньої третини гомілки, зав’язати, зайві краї відрізати.

Колосоподібна пов’язка на передню поверхню стегна. Двома циркулярними турами навколо талії зафіксувати бинт.

Від правої передньої верхньої ості клубової кістки косо вниз по пахвинній складці обійти стегно і через сідничну складку направити бинт косо вгору до лівої передньої верхньої ості клубової кістки. Обійти талію по спині і повернутись до попереднього положення.

Наступними турами, зміщуючи бинт по стегну вниз на 1/2-2/3 попередніх турів, прикрити необхідну ділянку стегна. При накладанні пов’язки перехрест бинта (колосок) буде відбуватися по передній поверхні стегна.

Закінчити пов’язку циркулярними закріплювальними турами навколо талії, залишок бинта відрізати і кінець його пришити до нижніх турів бинта

Самодопомога при пораненнях.

При пораненні необхідно:

зберігати спокій, не поспішати, діяти обережно, без різких рухів;

ввести, за необхідності, знеболююче з шприц-тюбика;

зупинити кровотечу;

накласти первинну пов’язку (рис.36)

#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя

ПРИЄДНАТИСЯ

Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.

Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Знайти своє ТрО →

Надання першої медичної допомоги при пораненнях