Оборона. Виконання бойового завдання особовим складом відділення (взводу)
Оборона. Виконання бойового завдання особовим складом відділення (взводу)
Механізований взвод діє, як правило, у складі роти.
Місце взводу в обороні роти (батальйону) – це його положення в бойовому порядку роти (батальйону).
Взвод (відділення) може оборонятися у складі роти (взводу) в першому або другому ешелоні, на головному або другорядному напрямку.
Може бути в резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку, частиною сил або в повному складі входити до бронегрупи батальйону (роти). Крім цього, при виході з бою (оточення) він може призначатися до складу підрозділів прикриття (в заслоні).
Бойове завдання – це завдання, яке поставив старший командир підрозділу для досягнення мети бою до визначеного (встановленого) терміну.
Зміст бойового завдання залежить від призначення підрозділу, складу сил та засобів, боєздатності та бойових можливостей свого підрозділу та противника, умов місцевості та інших факторів.
Механізованому взводу можуть додаватися гранатометне, протитанкове, вогнеметне, зенітне, а іноді інженерно-саперне відділення і танк.
Рисунок 1 – оборона механізованого відділення у складі бойових груп (варіант).
Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і доданих засобів самостійно й у взаємодії із сусідами завдати противнику значних втрату живій силі і техніці, відбити його атаку та утримати опорний пункт, що займає.
Рисунок 2 – оборона механізованого відділення в рівномірному бойовому порядку (варіант).
Знаходячись у першому ешелоні роти, взвод може оборонятися на головному напрямку, тобто там, де очікується наступ основних сил противника, або на його другорядному напрямку.
Взвод другого ешелону роти має завдання, що полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні живої сили і бойової техніки, що прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті атак противника та утриманні опорного пункту, який займає, і створення тим самим необхідних умов для його знищення.
Механізований взвод, який складає резерв батальйону, займає опорний пункт у глибині його оборони в готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, знищення повітряних і аеромобільних десантів, диверсійно-розвідувальних груп, що висадилися у глибині району оборони батальйону, підсилення (заміни) підрозділів першого ешелону, які втратили боєздатність, і до вирішення інших завдань, що раптово виникають.
В обороні механізований взвод обороняє взводний опорний пункт або бойову позицію.
Побудова оборонного бою механізованого взводу включає:
бойовий порядок взводу;
бойові тактичні групи;
опорний пункт взводу;
систему вогню.
В кінцевому результаті дії взводу в обороні повинні забезпечити відбиття атаки противника та знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони, утримання опорного пункту, маневр відділенням (танком) і вогнем.
Порядок ведення оборонного бою.
До початку вогневої підготовки наступу, противник буде намагатися вести розвідку і провокувати підрозділи, що обороняються, на відкриття вогню з метою визначення їх вогневих позицій, проробляти проходи в мінних полях або, використовуючи стики, проникнути в глибину оборони. Такі групи противника знищуються вогнем тільки чергових засобів, як правило, розташованих на тимчасових або запасних вогневих позиціях. Решта солдатів готуються до відбиття наступу, відкриваючи вогонь тільки по команді командира, і продовжують обладнання вогневих позицій. З початком вогневої підготовки солдат, якщо він не є спостерігачем, за командою (сигналу) командира переховується в щілини або бліндажі, в готовності швидко зайняти вогневу позицію.
З переходом противника в атаку, за сигналом спостерігача або командою командира, солдат займає свою вогневу позицію (місце для стрільби) і готується до бою. Вогонь по противнику солдат відкриває по команді або самостійно з виходом противника до рубежу відкриття вогню. Рубіж відкриття вогню зазвичай вказується командиром заздалегідь, він знаходиться на видаленні дійсного вогню зброї. Необхідно пам’ятати, що вогонь найбільш ефективний у той момент, коли противник змушений сповільнити атаку при спішуванні та подоланні різних загороджень перед переднім краєм. Головне завдання кожного в обороні – не допустити противника на позицію, якщо ж противник підійде до позиції, то він знищується вогнем в упор, гранатами й у рукопашній сутичці. При відбитті атаки піхоти з танками гранатометники знищують танки, а автоматники і кулеметники відсікають своїм вогнем піхоту.
Танки та інші бронеоб’єкти противника – це найважливіші та найбільш небезпечні цілі на полі бою. По таких цілях як сучасний танк з метою його надійного ураження слід вести вогонь з декількох протитанкових засобів. Слід враховувати те, що потрапити в танк мало, треба його вивести з ладу, ведучи вогонь в найбільш вразливі місця.
Якщо танк не вдалося знищити в лобову частину і борт, його слід підпустити на 15-20 метрів і вразити ручною кумулятивною гранатою верхню частину корпусу або башти. Найбільш ефективно метання гранати в задню частину корпусу після подолання танком передній траншеї або окопу. Після вибуху гранати слід приготуватися для ураження екіпажу, якій покидає уражений танк (рисунок 3). Якщо у автоматника (кулеметника, снайпера) протитанкові засоби витрачено або відсутні, слід вести вогонь по приладам і прицілам, що робить неможливим управління машиною і прицільну стрільбу.
Рисунок 3 – знищення бронеоб’єктів противника.
Якщо окремі групи атакуючого противника увірвалися в траншею, солдат повинен негайно встановити заздалегідь заготовлені загородження у вигляді “їжаків” і “рогаток” з колючого дроту і знищувати противника, що вклинився вогнем в упор, гранатами і в рукопашному бою. У всіх випадках, без наказу командира чи особи, яка його замінила, позиція не покидається і бій ведеться до повного знищення противника.
Наступ
Механізований (танковий) взвод наступає у складі роти, а в резерві батальйону, штурмовій групі і розвідці може діяти самостійно. Механізований взвод, крім того, може діяти в передовій групі ТакПД, у складі його головних сил або окремо, під час виконання спеціальних завдань.
Взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку – на фронті до 50 м.
Бойовий порядок механізованого взводу, який наступає в пішому порядку, може будуватися в одну або у дві лінії. Бойовий порядок механізованого відділення в одну лінію (рисунок 4, 5). При діях в одну лінію він складається з бойових порядків відділень (бойових груп) з інтервалами між ними до 50 м, групи управління і вогневої підтримки, що діє за ними на відстані до 50 м, і засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу.
Під час наступу у дві лінії одне з відділень, група управління і вогневої підтримки діють за бойовими порядками відділень першої лінії на відстані до 50 м і виконують завдання щодо підтримки (прикриття) відділень першої лінії під час подолання загороджень, атаки противника і в ході наступу; знищення противника в траншеї; відбиття раптового нападу противника з флангу, а також може використовуватися для заміни відділень першої лінії, які зазнали втрат від вогню противника; здійснення маневру та атаки противника у фланг і тил та виконання інших завдань.
Рисунок 4 – одночасна атака механізованого відділення (варіант).
Наступ з ходу взвод здійснює у складі роти з вихідного району в місці, що вказує командир роти, у якому здійснюється підготовка до наступу. У вихідному районі взвод розташовується приховано, у постійній готовності до відбиття можливого нападу противника, для чого обладнуються фортифікаційні споруди.
З метою організованого висування, розгортання в бойовий порядок і проведення одночасної атаки переднього краю противника призначаються: маршрут висування, вихідний пункт, рубежі (пункти) розгортання, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, рубіж спішування за умов атаки в пішому порядку.
Ведення наступу
Висування до рубежу і розгортання у взводні колони взвод, як правило, здійснює у складі роти. Рубіж розгортання у взводні колони призначається, якщо можливо, за складками місцевості, за 2-3 км від переднього краю оборони противника, а на відкритій місцевості і на більшій відстані.
Місця посадки особового складу механізованих підрозділів на автомобілі і танки, як правило, вибираються на відстані 2-4 км від переднього краю оборони противника на місцевості, яка забезпечує приховану і швидку посадку. Для автомобілів підрозділів призначаються місця збору автомобілів.
Із виходом роти на рубіж розгортання у взводні колони взвод без зупинки висувається на свій напрямок і стрімко продовжує просування до рубежу переходу в атаку.
Рубіж переходу в атаку вибирається таким чином, щоб висунення до нього здійснювалося приховано, а його віддалення забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї взводу і дозволяло досягти переднього краю оборони противника у встановлений час (“Ч”). Він може призначатися на відстані до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді й далі.
Рисунок 5 – послідовна атака механізованого відділення (варіант).
З виходом на рубіж переходу в атаку взвод розгортається в лінію бойових машин, витримуючи при цьому напрямок руху для виходу на призначений об’єкт атаки.
Під час атаки в пішому порядку взводу призначається рубіж спішування (відділенням – місце спішування), з виходом на який особовий склад висаджується з БМП (БТР), розгортається в бойову лінію і продовжує наступ. Він призначається якнайближче до переднього краю оборони противника, як правило, в місцях, захищених від вогню кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою противника. Іноді він може збігатися з рубежем переходу в атаку, бути попереду або більше віддаленим.
Залежно від обстановки і характеру місцевості віддалення цих пунктів (рубежів) може бути іншим.
При переході військ в наступ з ходу із висуванням з глибини здійснюється їх вогневе прикриття. У першу чергу з початком руху військ уражаються ті засоби противника, які можуть чинити вогневу протидію наступаючим ще на дальніх підступах до оборони. Одночасно артилерія та авіація подавлюють пункти управління, радіолокаційні системи і засоби розвідки противника. Це дає можливість порушити систему управління та бойового забезпечення противника. У міру наближення військ до лінії бойового зіткнення вогневі удари, що наносяться по глибоких об’єктах оборони, послідовно зміщуються до лінії фронту, забезпечуючи атаку підрозділів.
Під час зближення з противником, особовий склад може укриватися за бронею бронетехніки підрозділу.
Таке переміщення захищає від фронтального вогню, але слід пам’ятати, що при ураженні танка, під прикриттям якого слідує піхота, вона може наражатися на небезпеку від вибуху боєкомплекту танка.
Вогонь противника по танку, також несе загрозу для піхоти оскільки напрямок розльоту осколків та рикошетів може бути різний. Крім того переміщаючись за бронетехнікою, неможливо подолати всю відстань до противника. В момент появи за бронею піхота, що атакує, буде чудовою мішенню для противника.
Також потрібно враховувати що від вогню противника прикрита тільки одна сторона машини і можливе ураження піхоти вогнем, який ведеться поверх БМП – мінометами, гранатами гранатометів, а також ураження фланговим вогнем. Скупченість піхоти за бронею може примусити противника зосередити основні зусилля на знищення піхоти за бронею. Також БМП має властивість притягувати на себе вогонь більшої частини зброї противника, тому піхоті доводиться сторонитися БМП і пересуватись на деякій відстані від неї.
Чим ближче до противника, тим менше повинні бути групи солдат і тим більше розріджене та розгорнуте по фронту повинно бути їх шикування.
Причина очевидна – розосередженні цілі важче уразити вогнем. Зрозуміло, що розгорнутим шикуванням важче управляти, але необхідність зниження втрат від вогню противника потребує розгортання. Збереження колонного порядку при наступі небезпечно, тим що створюються умови для знищення всієї колони піхоти фронтальним вогнем зі стрілецької зброї. Для кулеметника противника, який розташований фронтально до колони, вона буде мішенню в якій кожна куля знаходить свою ціль.
З ротних, взводних колон піхота розгортається в одну або дві лінії, які називають ешелонами. Всі форми шикування ешелонами можливо звести до трьох:
шикування рівносильними ешелонами;
перший ешелон слабший, другий сильніший;
перший ешелон сильніший, другий слабший.
Перевагою шикування в один ешелон є більш потужний вогневий вплив – всі вогневі засоби підрозділу можуть бути застосовані для нанесення ураження противнику. Крім того, досвід показує, що другий ешелон в багатьох ситуаціях бою фактично не застосовується, оскільки не може вести вогонь через перший ешелон, причому із-за дальнього вогню противника пересувається він з тими ж труднощами, швидкістю і втратами що і перший ешелон. Тому шикувати підрозділ в два ешелони – однаково, що свідомо ослабити себе на половину.
Основним змістом двох ешелонного шикування за принципом перший ешелон сильніший, другий слабший є в наявності деякої глибини шикування на випадок фронтальної або флангової контратаки противника, а також наявності резерву для поповнення втрат першого ешелону.
Шикування за принципом перший ешелон слабший, другий сильніший використовується для того щоб перший ешелон виконав завдання дорозвідки, викликаючи вогонь противника, та для зменшення загальних втрат підрозділу, збереження основних сил підрозділу для подальших дій.
Варіанти порядку висування груп:
одна група весь час спереду, а інша підтягується – метод приставного кроку, або спочатку одна група виривається вперед, потім – друга – метод звичайного кроку. Другий метод ставить обидві групи в умови рівного ризику. Перший спосіб рахується більш правильним, оскільки передова група в момент зупинки, доки підтягується друга група, встигає оглянути місцевість попереду себе та краще готується до здійснення наступного пересування.
Можливо використовувати дві або більше вогневих груп для забезпечення руху однієї маневрової групи, але слід пам’ятати про можливість замінити маневр вогнем і перейти на вогневий бій, що може зірвати атаку.
Розміри груп можуть бути різними. Спочатку це взводи. Один взвод прикриває – другий біжить. По ходу зближення з противником розміри груп зменшуються. Спочатку до відділень, потім до бойових груп всередині відділень (трійок, двійок, солдат) а потім до одиночних солдат всередині бойових груп.
Порядок дій при зустрічі з противником наступний:
зайняти укриття;
визначити позиції противника і придушити їх вогнем;
уточнити склад і завдання мобільної групи, що здійснює її обхід;
при підході мобільної групи до флангу противника група підтримки посилює вогонь;
атакувати мобільною групою, при цьому атака супроводжується зміщенням вогню групою підтримки;
уточнити завдання та продовжити наступ.
#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя
ПРИЄДНАТИСЯ
Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.
Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
