Планування вогневої підтримки на тактичному рівні(початок).

Головна
Тактична підготовка
Планування вогневої підтримки на тактичному рівні(початок).

Об’єднана вогнева підтримка – це скоординоване застосування вогневих засобів компонентів наземного, морського та повітряного базування з метою вогневого впливу непрямим вогнем на угруповання військ (сил) і об’єкти противника.

Для посилення ефектів вогневого впливу об’єднана вогнева підтримка (далі – ОВгП) може охоплювати (включати) дії засобів інженерних військ, радіоелектронний вплив, а також вплив у кібернетичному та інформаційному просторі.

Об’єднане таргетування – процес вибору, визначення пріоритетності (важливості) цілей та узгодження відповідного впливу на них з урахуванням оперативних вимог і спроможностей.

Об’єднане таргетування є складовою оперативного планування та базується на постійному циклі, що складається із шести фаз:

а) замисел, завдання та вказівки командувача (командира); б) визначення цілей та їх пріоритетності;

в) аналіз можливостей з ОВгП;

г) рішення командувача (командира) та розподіл сил і засобів; д) планування та виконання;

е) оцінювання результатів.

Динамічне таргетування є складовою об’єднаного таргетування, яке передбачає вибір та визначення пріоритетності (важливості) непланових цілей, а також цілей, які не були відібрані для ураження під час циклу об’єднаного таргетування.

Динамічне таргетування здійснюється за циклом:

а) повітряним та морським компонентами – “знайти”, “зафіксувати”, “супроводжувати”, “наведення на ціль”, “вплинути” та “оцінити”;

б) наземним компонентом – “вирішити”, “виявити”, “вплинути” та “оцінити”.

Структурно об’єднана вогнева підтримка в операціях поділяється на загальну і безпосередню.

Загальна ОВгП – це дії сил і засобів ОВгП в усій смузі в інтересах бою в цілому, які проводяться на всю глибину бойового порядку противника. Вона здійснюється у формі вогневих нальотів та інших дій (радіоелектронного впливу, дій ДРС тощо.

Безпосередня ОВгП – це дії сил і засобів ОВгП у смузі відповідальності загальновійськових формувань в інтересах виконання окремих тактичних завдань, які проводяться в обмеженому просторовому районі (на напрямку їх дій). Вона здійснюється у формі вогневих нальотів сил і засобів ОВгП, об’єднаних у періоди ОВгП, які узгоджені із завданнями та діями загальновійськових формувань.

КООРДИНАТОР ВОГНЕВОЇ ПІДТРИМКИ

Координатор вогневої підтримки (ВгП) керує своїми відповідними підрозділами артилерії і консультує загальновійськового командира з усіх питань ВгП. Як координатор ВгП, артилерійський командир також проводитиме більшу частину свого часу з загальновійськовим командиром або на відповідному пункті координації ВгП.

Загальновійськовий штаб та відділ ВгП повинні розуміти свою відповідальність і допомагати координатору ВгП у виконанні завдань ВгП.

Важливо, щоб командир і головні офіцери штабу бригади визнавали і розуміли, що координатор ВгП (артилерійський командир) однаково відповідає за обидва аспекти: бойове застосування артилерії та ВгП.

Крім того, артилерійський командир повинен визнати та зрозуміти, що він несе повну відповідальність за забезпечення ефективної роботи пункту координації ВгП, так само як вони несуть спільну відповідальність за забезпечення своєчасного та ефективного вогню артилерії.

Координатор ВгП тісно співпрацює з начальником штабу або помічником начальника штабу, секцією розвідки (G-2), операцій (G-3) з метою забезпечення взаємного розуміння всіх аспектів планування, підготовки, здійснення та оцінювання вогню артилерії в бою (операції).

На координатора ВгП покладаються такі завдання:

планування, підготовка, виконання та оцінювання усіх завдань ВгП в бою (операції) і надання вихідних даних (стосовно бойового застосування артилерії та ВгП) для підготовки плану операції і бойового наказу командира, включаючи Додаток Д;

розроблення разом з командиром і G-3 схеми вогню для підтримки операції;

визначення районів інтересу (РІ) – Named area of interest (NAI) та районів цілей (РЦ) – Target area of interest (TAI), розроблення списку високопріоритетних цілей (СВЦ) – High pay-off target list (HPTL) та здійснення додаткових заходів, які можуть вплинути на розміщення засобів ураження;

контроль розроблення запропонованих СВЦ, стандартів вибору цілей (СтВЦ) та таблиці вказівок з ураження (ВзУ);

координація розміщення засобів ураження;

надання пропозицій щодо обмежень координації ВгП для підтримки поточних і майбутніх операцій і управління змінами в них;

надання пропозицій командиру щодо пріорітетності ураження цілей та здійснення контрвогню, та реалізацію відповідних вказівок командира;

надання пропозицій командиру щодо складу, відповідальності, обовʼязків та повноважень штабу сил польової артилерії;

інтеграція та синхронізація ОВгП і вогнів багатонаціональних підрозділів з іншими бойовими підрозділами;

очолює робочу групу з таргетування та сприяє роботі ради з таргетування;

супроводжує командира під час ведення бойових (тактичних) дій (за його вказівкою);

забезпечення консолідованої та цілеспрямованої спеціальної сертифікації ВгП та артилерії, готовності і нагляд (управління персоналом, питання забезпечення та навчання);

встановленя стандартних операційних процедур (СОП) в підрозділі; нагляд за професійним розвитком;

наставляти, тренувати та навчати молодших командирів ВгП та артилерійських підрозділів щодо всіх аспектів системи ВгП.

ОФІЦЕР З ТАРГЕТИНГУ

У складі елементу (відділу) ВгП починаючи з рівня артилерійського дивізіону є фіцер з таргетингу. Офіцер з таргетингу керує процесом визначення цілей і є експертом з усіх питань, що стосуються обʼєднаного таргетингу.

Офіцер з таргетингу бере участь у процесі прийняття військового рішення (ППВР) розробляючи список високопріоритетнипх цілей, таблицю вказівок з ураження, матрицю синхронізації цілей та стандарт вибору цілей.

Офіцер з таргетингу розробляє вказівки з управління РЛС виявлення засобів ураження, керує контрвогневими діями, включаючи накази про розгортання РЛС, графіки їх чергування та шаблони загроз для підтримки процесу таргетингу.

РЛС визначення місцезнаходження засобів ураження – безперервно діюча контрбатарейна система визначення цілей, яка виявляє снаряди в польоті та передає інформацію про місця положення стріляючих засобів та точки розриву снарядів. Офіцер з таргетингу керує запитами до вищого штабу щодо створення ефектів (виконання завдань), які не можуть бути створені (виконані) власними засобами.

ОФІЦЕР АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ РОЗВІДКИ

Офіцер артилерійської розвідки координує зі штабом бригади роботу засобів розвідки бригади і взаємодіючих засобів вищого рівня для забезпечення вхідних даних для розробки, визначення та встановлення пріоритетів цілей, які надходять від G-2/ або офіцера розвідки штабу батальйону чи бригади (S-2).

Під час планування офіцер артилерійської розвідки допомагає S-2/G-2 з таргетингу (називається G-2T) в аналізі цілей, координує роботу з офіцером з таргетингу для розробки списку заборонених цілей (No-Strike list, NSL) і

списку обмежених цілей (Restricted target list, RTL), списку високопріоритетних цілей і таблиці вказівок з ураження.

Головну відповідальність за розробку стандарту вибору цілей несе офіцер артилерійської розвідки, працюючи як з особою відповідальною за збір розвідувальних даних, так і з сержантом ВгП для визначення граничних значень цілей.

Офіцер артилерійської розвідки призначає цілі для віддлу ВгП, які надаються всіма аналітиками і керівниками підрозділів.

Офіцер артилерійської розвідки допомагає S-2/G-2 з аналізом значень цілей і визначенням РІ та РЦ.

Офіцер артилерійської розвідки також відповідає за інтеграцію систем управління і контрлолю артилерії в мережу управління операцією в координації з S-6 штабом сил польової артилерії і бригади, корпусу, дивізії.

ОФІЦЕР ВОГНЕВОЇ ПІДТРИМКИ БРИГАДИ

Офіцер ВгП – це офіцер-артилерист оперативно-тактичного рівня, який відповідає за консультування підтримуваного командира або допомогу старшому офіцеру ВгП щодо функцій вогневого ураження та ВгП.

Офіцер ВгП бригади є старшим штабним офіцером артилерії, відповідальний за планування, підготовку та виконання всіх аспектів ВгП дій бригади. Офіцер ВгП повинен розуміти намір офіцера координатора ВгП щодо підтримки плану бою (маневру) та розуміти всі обов’язки офіцера координатора ВгП.

‟Плани – ніщо, планування – всеˮ Дуайт Д. Ейзенхауер

Секція ВгП та офіцери-артилеристи відповідальні за планування повинні прагнути вести паралельне планування з вищим штабом. Важливо, щоб оцінки штабу, включаючи розвідувальну оцінку, оцінку підтримки, інженерну оцінку, оцінку вогневих можливостей і оцінка командира постійно оновлювалися як до початку ППВР (рис. 1), так і протягом усього процесу.

Після отримання завдання командир і штаб розглядають вплив нового завдання на поточне, поточне положення своїх військ. Після первинного оцінювання, підрозділи ВгП та підтримуючі підрозділи артилерії отримують попереднє розпорядження (ПР, Warning order – WARNO), як тільки це можливо, щоб розпочати власне паралельне планування. Відділ ВгП та офіцер артилерійської розвідки також повинні переконатися, що всі результати оцінки обстановки (продукти розвідувальної підготовки поля бою

РППБ) включаючи імовірні варіанти дій – ВД противника відправлено до підлеглого штабу, як тільки вони будуть розроблені G-2/S-2 для покращення паралельного планування та РППБ на нижчих рівнях командування (табл. 1). ПР має надати підлеглим підрозділам артилерії, як мінімум, подану нижче інформацію, адже планування ВгП починається з аналізу завдання. Під час аналізу завдання планувальники ВгП надають рекомендації щодо можливих вихідних завдань ВгП на основі вказівок командира щодо ВгП і бажаних ефектів:

тип операції, яка буде проведена; район проведення операції;

будь-які відомі або очікувані зміни в організаційно-штатній структурі артилерії на ведення бою;

координаційні заходи підрозділів ВгП, зв’язок і план функціонування логістики;

початкові терміни (часові межі).

Вказівки загальновійськового командира зазвичай визначають варіанти, які слід розглянути та важливі завдання, які необхідно виконати. Вони можуть включати ВД противника і своїх військ, яких слід дотримуватися або відхилити, відповідні пріоритети та часовий план для планування бою, підготовки та виконання. Супутні запропоновані наміри командира створюють основу для розробки остаточної концепції операцій. Викладаючи міркування щодо розробки схеми маневру, командир також встановлює основу для розподілу сил та розробку планів підтримки і додатків включаючи ВгП і план підтримки артилерією.

Приклад формулювання вказівок командира:

‟Я би хотів, щоб ви детальгвше звернули увагу на….ˮ

‟Ми повинні уникати…..ˮ

‟Я би хотів мати…….. ˮ

‟Я не хочу, щоб……ˮ

‟Ми повинні памʼятати про…. ˮ

‟Будьте впевнені, що ми…….. ˮ

Таблиця 1. Відділ ВгП протягом першого кроку ППВР

ППВР Крок 1: Отримання завдання

Заходи штабу

Ключові дії відділу

ВгП

Результат роботи

відділу ВгП

• Зібрати штаб та інших важливих осіб.

• Зібрати необхідне обладнання.

• Оновити поточні оцінки.

• Здійснити попереднє оцінювання обстановки.

• Видати попередні вказівки командира.

• Видати попереднє розпорядження.

• Зібрати операційний план (Operation plan – OPLAN)

/операційний наказ (Operation order – OPORD) вищого штабу, карти, поточну РППБ та поточну оцінку вогневих можливостей.

• Оновити поточну оцінку засобів вогневого ураження; зібрати факти з вищих, нижчих і сусідніх органів

координації ВгП і КП НА.

• Забезпечити надання вхідних даних стосовно ВгП для формулювання початкових вказівок

командира та ПР.

• Оцінку вогневих можливостей уточнено.

• Забезпечено оновленими даними вищий, нижчий та власного рівня штаби.

• Надано вхідні дані щодо ВгП до РППБ та завдань розвідки і спостереження.

Збір матеріалу, необхідного для проведення планування

Після отримання вказівок на початок планування бою відділ ВгП штабу готує матеріал, необхідний для проведення планування. Необхідно усвідомити, який матеріал є в наявності та який матеріал необхідно підготувати. Під матеріалом мається на увазі все, що необхідно для ефективного проведення аналізу завдання та оцінки обстановки.

Таким матеріалом можуть бути:

Наказ (план), графічні документи вищого штабу.

2. Карти районів ведення бою.

СОП (свої та вищого штабу).

4. Відповідні бойові (польові) статути.

Вже існуючі штабні оцінки та розрахунки (розвідувальні (РППБ), маневрені та вогневі можливості підпорядкованих підрозділів, бойовий та чисельний склад підрозділів, відомості про стан озброєння і військової техніки тощо).

6. Інші необхідні матеріали та засоби.

Збір матеріалу, необхідного для подальшого процесу планування, відбувається протягом всього ППВР. Офіцери секції ВгП вивчають керівні документи щодо планування, які вказані в наказі вищого штабу. Якщо до процесу планування будуть залучені представники інших підрозділів слід враховувати і їхні керівні документи, результати розвідки, СОП тощо.

Поточна оцінка вогневих можливостей

Після того, як зібрані всі наявні засоби та матеріальна база, необхідні для проведення аналізу завдання та оцінки обстановки, секція ВгП проводить уточнення оперативно-тактичної обстановки за напрямками своєї діяльності, особливо що стосується стану та можливостей своїх підрозділів та наявних ресурсів.

Уточнення та оновлення оперативно-тактичної обстановки продовжується впродовж всього процесу планування. В ході ППВР офіцери секції ВгП повинні відстежувати та активно здобувати необхідну по відповідним напрямкам діяльності інформацію. Інформація має оцінюватись по напрямкам впливу на відпрацювання ВД.

Поточна оцінка вогневих можливостей допомагає командиру формувати та підтримувати розуміння обстановки та реальний аналіз зусиль, що дозволяє командиру визначати ефективність ураження, переглядати плани ВгП на основі спостережуваних результатів і змінювати пріоритети застосування ВгП.

Поточна оцінка – це постійний аналіз поточної обстановки, який використовується для визначення того, чи триває поточний бій відповідно до намірів командира та чи можливо підтримувати виконання майбутніх дій.

Будь-яка змінна, яка може вплинути на виконання завдання є фактором.

Перед початком оцінювання уся наявна відповідна інформація повинна бути зібрана. Після того, як ця інформація буде зібрана, і фактори, які можуть вплинути на виконання завдання визначені, їх слід перерахувати та розташувати за пріоритетністю. Оцінювання включає аналіз у контексті намірів командира щодо поточних і майбутніх бойових дій.

Офіцер координатор ВгП і секція ВгП здійснюють і уточнюють поточну оцінку вогневих можливостей і враховують:

визначені та витікаючі завдання вищого штабу; склад підлеглих сил та їхні завдання;

можливості та обмеження, включаючи стан засобів ураження артилерії, боєприпасів для артилерії, РЛС артилерії, засобів ближньої авіаційної підтримки (БАП) та будь-яких інших можливих засобів системи ВгП на кожному ешелоні командування (SCAR – координація ударів та розвідка/повітряна заборона – AI/SEAD – подавлення ППО противника);

розташування своїх вогневих підрозділів і противника; підтримка перевірки засобів артилерії та контрбатарейної РЛС; встановлені та рекомендовані заходи координації ВгП;

вплив правил ведення бойових дій;

вплив рельєфу та погоди на дії своїх військ і противника (наприклад дим, БАП та повітряна заборона);

вимоги плану збору інформації та забезпечення його виконання; початковий список високопріоритетних цілей;

початкова необхідна інформація про ВгП в РППБ;

можливі ВД артилерії противника, особливо найбільш імовірні ВД. Вони розробляються на основі розвідки та знання тактики артилерії противника (доктрини противника);

розташування противника (включаючи фронт і глибину), ступінь захисту противника, задачі для підлеглих підрозділів, кількість фаз і імовірні фронт і глибина ураження. Це вплине на розподіл ресурсів ВгП підпорядкованих підрозділів;

маневреність артилерії противника та швидкість її руху до бойового зіткнення та при відході;

обстановка РЕБ противника;

визначення високопріоритетних цілей (отриманих на основі аналізу значення цілей – методика CARVER – табл. 9, 10 та РППБ);

вимоги командира до інформації (отримані з оцінки розвідки);

наявність і стан доріг, імовірних районів позицій. Це призводить до узгодження маневру і районів вогневих позицій зі штабом;

фактори витрати боєприпасів (тип і кількість), вимоги до попереднього розміщення та пріоритет забезпечення;

надійність і дальність зв’язку;

ключове завдання ВгП і його мета;

необхідний час на ураження цілей (включаючи час розгортання у бойовий порядок і час технічної підготовки до відкриття вогню);

час готовності до ВгП бойових дій.

Надання вхідних даних стосовно ВгП для формулювання початкових вказівок командира та попереднього розпорядження

Перший крок ППВР завершується відпрацюванням та доведенням штабом бригади до підпорядкованих підрозділів ПР №1. Первинні вказівки командира та основна інформація, отримана в ході усвідомлення плану (наказу) вищого штабу, складають його основу.

Попереднє розпорядження №1 як мінімум повинно включати:

Вид операції.
Район проведення бою.
Первинний розрахунок часу.
Вказівки на початок переміщення підрозділів (за необхідності).
Початкові інформаційні вимоги командира.
Завдання на проведення тактичної розвідки.

Таким чином, ПР, що відпрацьовуються по закінченню відповідних кроків планування, мають містити в собі максимум інформації, якою володіє секція ВгП на момент відпрацювання розпорядження. Це дає змогу командирам підпорядкованих підрозділів максимально ефективно та якісно провести власне планування та вчасно підготувати підрозділи до виконання визначених завдань.

‟Головна мета кроку 1 – почати необхідні підготування для планування, поінформувати персонал і підрозділи, визначити яка інформація є наявна, а яку потрібно отриматиˮ

Підготувати усе для того, щоб бути спроможним планувати нову операцію на тактичному рівні.
Зазвичай ініціюється / базується на попередньому розпорядженні.
Може також / бути виконаний за відсутності повного і затвердженого Операційного наказу вищого на 1 рівень штабу.

Питання, на які необхідно знайти відповіді протягом кроку

Яка інформація є обовʼязковою для подальшого планування?
Який є час між початком планування і початком виконання операції?
Чи отримане завдання відрізняється під поточної операції?
Чи є які-небудь побічні ефекти стосовно поточної ситуації?

Питання для самоконтролю кроку 1

Що я знаю?
Це підтверджено?
Що я повинен знати?
Хто це повинен знати?
Я підготовлений?
Що я повинен ще підготувати?
Що ще необхідно?

АНАЛІЗ ЗАВДАННЯ

Ретельний аналіз отриманого завдання є ключовим процесом під час планування (табл. 2).

Таблиця 2. Відділ ВгП протягом другого кроку ППВР

“Мета підкроку 2a полягає у тому, щоб зрозуміти отримане завдання. Аналіз бойового наказу допомагає командиру визначити, щоб необхідно виконати, коли і де завдання повинні бути здійснені, і найбільш важливо чому (мета операції).”

Як сам аналіз, так і його результати дають змогу командирам зрозуміти обстановку, що склалась, та визначені завдання старшого командира. Під час аналізу завдання командир та штаб можуть почати розробку критеріїв оцінювання для вибору кращого ВД, які будуть удосконалюватись протягом подальшого процесу ППВР і стануть вхідними даними для порівняння ВД під час 5-го кроку ППВР.

Командир та штаб здійснюють аналіз наказу вищого штабу з метою визначення місця бригади в ході проведення операції вищим штабом, чіткого розуміння власного завдання та завдання сусідніх підрозділів, а також того, як виконання визначених завдань буде сприяти досягненню наміру старшого командира (начальника).

Командир та штаб повинні зрозуміти:

Намір старшого командира.
Завдання частини (підрозділу).
Концепцію операції.
Наявні сили та засоби.
Розподіл часу.

6.Завдання сусідніх підрозділів, підрозділів, що забезпечують, їх місце у концепції операції вищого штабу.

7.Район проведення бою бригади.

Якщо командир неправильно зрозуміє план вищого штабу, час буде втрачено даремно. Крім того, при аналізі наказу вищого штабу командир і штаб можуть не до кінця зрозуміти завдання їхнього підрозділу, саме тому необхідно своєчасно організувати взаємодію з вищим штабом. Штаб може відправити запити про надання інформації до вищого штабу для роз’яснення або отримання додаткової інформації у разі необхідності

СТРУКТУРА ФОРМУЛЮВАННЯ МІСІЇ.

Завдання (що повинно бути виконано) + Мета (чому це повинно бути виконано).

ЗАДУМ КОМАНДИРА — це чітке, коротке формулювання того, що війська повинні здійснити і умови яких війська повинні досягнути для досягнення бажаної мети.

Мій задум полягає у тому, щоб свої сили (Хто (Who) оволоділи об’єктом Х Що (What) у смузі 8 км Де (Where) протягом 6 годин Коли (When) з метою бути спроможним контратакувати війська противника Навіщо (Why).

Головна мета кроку 2 полягає у тому, щоб увесь штаб розпочав планування з однаковим розумінням обстановки (однаковим ступенем поінформованості).

З цією метою в кінці кроку відбувається брифінг з аналізу завдання для усіх ключових осіб штабу з візуалізацією (слайди, плакати) необхідної інформації.

Аналіз завдання, проведений офіцером координатором ВгП і відділом ВгП починає окреслювати напрямок паралельного планування бою.

Аналіз завдання починається з огляду наміру командира на два рівня вище і орієнтований на швидке розроблення штабом бригади РППБ; визначення визначених (specified), витікаючих (implied) та ключових (essential) завдань для підрозділів артилерії; початкової оцінки живучості підрозділів ВгП та міркування щодо їх бойового застосування; переформулювання завдання.

Забезпечуючи поточну оцінку штабом після першого ПР, КП підрозділів артилерії можуть допомогти в оновленні секцією ВгП графіків, фактів і припущень, а також поточних оцінок.

“Під час підкроку 2b, штаб аналізує обстановку по відношенню до місії підрозділів.

Попереднє розпорядження може включати:

Затверджене формулювання місії;

Попередній задум командира;

Інформацію щодо доданих або переданих підрозділів;

Район ведення операції;

Продукти РППБ і оверлеї з критичними інформаційними вимогами командира;

Попередній план збору інформації;

Необхідні переміщення підрозділів;

Оновлений часовий графік місії.

Формалізовані документи для оцінювання бойового складу та вогневих можливостей (таблиця 3 — 7).

Таблиця 3. Бойовий склад артилерії бригади для ведення непрямого вогню

Підрозділи	Кі-ть підрозділів	Кількість		Кількість
Підрозділи	Кі-ть підрозділів	гармат	РА	адн	батр
1 гсадн	1	18		1	3
2 гсадн	1	18		1	3
реадн	1		18	1	3
Всього	3	36	18	3	9

Таблиця 4. Вогневі можливості артилерії бригади для ведення непрямого вогню

Назва/установка	2С1	БМ-21	2С3	Разом
Кількість установок	18	18	18	54
БК на підрозділ	1	1	1	3
ВгМ (1БК)	1440	2160	1080	4680

Таблиця 5. Бойовий склад артилерійських протитанкових засобів бригади

Підрозділи	Кількість		Кількість
Підрозділи	МТ-12	9П149	птадн	батр
птадн	6	12	1	3
Всього	6	12	1	3

Таблиця 6. Вогневі можливості артилерійських протитанкових засобів бригади

	МТ-12	9П149 Штурм С
Кількість	6	12
РТ (розрахункових танків на підрозділ)	11	19
Сумарно (РТ)		30

Таблиця 7. Склад підрозділів артилерійської розвідки бригади

Засіб розвідки	Кількість	Мак. швид	Бойовий радіус/ дальність розвідки	Тривалість польоту
БпАК А1-СМ «Фурія»	9 од.	130 км/год	50 км	3 год
РЛС COBRA	4 од.	—	40 км	—
AЗК-7	1 од.	—	до 20 км	—

Вогневі можливості артилерії бригади складають (варіант доповіді).

Наявним бойовим складом артилерії бригади та виділеною кількістю боєприпасів артилерія бригади спроможна подавити:

-до 8 артилерійських батарей противника;

-до 4 РЛС артилерії;

-до 2 взводних опорних пунктів;

-до 4 РЛС ППО.

Знищити:

-до 12 командних (командно-спостережних) пунктів;

-до 16 танків або БМП.

Виконати до 10 вогневих завдань щодо задимлення місцевості.

Наявними артилерійськими протитанковими засобами бригада спроможна відбити атаку до 30 танків противника, причому 50% з них буде знищено.

Ризики

Радіо-електронна боротьба (РЕБ) противника
Артилерія противника
Артилерійська розвідка противника
Авіація противника
ППО противника

Розвідувальна підготовка поля бою

Участь представників ВгП у РППБ має вирішальне значення у подальшому ППВР для формування завдань ВгП та рішень щодо тагретингу.

Під час первинної РППБ офіцер артилерійської розвідки секції ВгП:

Оцінює можливі загрози артилерії противника.
У взаємодії з секцією S2 визначає типи загроз від артилерії противника та пов’язані з цим проблеми логістичного забезпечення.
Визначає та оцінює можливі РЦ.
У взаємодії з секцією S2 проводить аналіз та оцінку впливу погодних умов та місцевості на майбутні дії артилерійських підрозділів.
У взаємодії з секціями S2 та S3 визначає важливі об’єкти противника, можливі точки прийняття рішень та РІ.

Розвідувальна підготовка поля бою (операції) — це систематичний безперервний процес аналізу загрози та оперативного середовища (противника, місцевості, погоди та цивільного середовища) у визначеному районі з метою визначення їх впливу на виконання завдання підрозділом.

Брак конкретної інформації щодо району бойових дій командир використовує з метою визначення завдань на ведення розвідки у початкових вказівках щодо планування.

Більшість вимог до розвідувальних даних формуються на основі результату РППБ, яка складається із чотирьох кроків (рис. 2):

визначити оперативне середовище (район ведення бою, РІ, район впливу (area of interest, AoI), визначити прогалини в інформації);

описати вплив середовища на ведення бою, оцінити загрозу (противника);

визначити ВД противника.

Рисунок 2. Розвідувальна підготовка поля бою

Оперативне середовище можна визначити як сукупність умов, обставин та впливів, що впливають на використання спроможностей та рішення командира (рис. 3).

КРОК 1: ВИЗНАЧИТИ ОПЕРАТИВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ:

визначається командиром;

охоплює зовнішню розмежувальну лінію: встановлює район бойових дій (РБД) проведення операції (РПО) сусідніх підрозділів; включає РПО (РБД) підпорядкованих підрозділів (рис. 4).

Мета: зберегти час та зусилля, зосередивши увагу лише на тих характеристиках, які впливатимуть на ВД своїх військ (дружніх сил) та сил противника та рішення командування.

Рисунок 4. Схема кроку 1 розвідувальної підготовки поля бою

Пункт 1А

Мета: Аналіз характеристик зосереджений на конкретному

географічному районі (РБД, РПО) для збереження часу та ресурсів.

Питання: Де я і куди я хочу прямувати?

Район бойових дій (РПО) — оперативний район, визначений командиром, який має бути достатньо великим для виконання завдань та захисту своїх сил (рис. 5).

Рисунок 5. Район проведення операції (бойових дій).

Пункт 1B

Мета: Визначити межі району інтересу командира

Питання: Що може вплинути на виконання завдання, на що я не можу вплинути?

METT-TC

1.Завдання (MISSION — M).

2.Противник (ENEMY — E): близька авіаційна підтримка, артилерія,
гелікоптери, резерв, логістичні спроможності.

3.Місцевість (TERRAIN and WEATHER- T).

4. Війська (Troops and Support
Available — T).

5. Час (TIME AVALIABLE — T).

6.Цивільна складова (CIVIL
CONSIDERATIONS — C : Areas, Structures,Capabilities, Organizations, People, Events).

Район впливу (AoI) — це географічний район, в якому командир може безпосередньо впливати на хід ведення бойових дій шляхом здійснення маневру або вогневими засобами, які зазвичай знаходяться під управління і контролем командира. Район, який включає місцевість в межах та за межами РПО (РБД). Район, визначений відділами G-2/S-2 та G-3/S-3 (рис. 6).

Район інтересу (NAI) — це район, що має значимість для командира, включаючи район впливу, а також прилеглі до нього райони, та виходить на територію противника з точки зору поточних та майбутніх дій. До цього району також входять райони, зайняті військами противника, які можуть поставити під загрозу виконання завдання.

Район, що зазвичай є більшим за район впливу, та для ведення спостереження може знадобитись більше СіЗ розвідки. Може включати райони очікування. Встановлюється командиром на основі вхідних даних із відділів G-2/S-2, G-3/S-3. Необхідно враховувати фактори оцінки обстановки (METT-TC).

Пункт 1C Мета: визначити важливі характеристики РБД (РПО) і РІ для подальшого аналізу. Визначити зараз, описати пізніше.

Противник: Аналіз противника включає не лише відомого противника, але й інші загрози/противника, які можуть вплинути на успіх виконання завдання (табл. 7).

Хто знаходиться в РПО/районі впливу/ районі інтересу? (табл. 7)

Таблиця 7. Аналіз противника

Механізовані сили	• Регулярні збройні сили у звичайній військовій формі • Поблизу мостова переправа • Загальновійськовий батальйон • Оборонні операції
Сили розвідки	• Регулярні збройні сили у звичайній військовій формі • Пункти спостереження • Рота чисельністю ~100 бійців • Системи раннього сповіщення
Сили спеціального призначення	• Нерегулярні нетрадиційні збройні сили • Південно-Західний регіон • ~150-300 бійців • Партизанські рейди та засідки
Народна армія північної Атропії	• Нерегулярні нетрадиційні сепаратистські сили • Міські райони Уетстоун та Сьєрра-Віста • Чисельність невідома • Крадіжки, Вандалізм, Товари з чорного ринку

Рисунок 7. Аналіз противника в районі проведення операції (бойових дій)

Військові аспекти місцевості: OAKOC (Obstacles — перешкоди (Natural vs Manmade), Avenues of Approach — шляхи підходу, Key Terrain — ключова місцевість, Observation and Fields of Fire — спостереження та сектори ведення вогню, Cover and Concealment — укриття та маскування), гідрологічні дані, дані підвищення, склад ґрунту, рослинність.

Що може вплинути на проведення операції ? (табл. 8)

Таблиця 8. Військові аспекти місцевості

Аспекти місцевості	Важливі характеристики
Перешкоди (Природні, Штучні)	Гори, Пересихаючі струмки, Міська забудова
Шляхи підходу	Долини і сідловини; Запасні маршрути 90, 82
Ключова місцевість	Схили та пагорби Мости та місця подолання водних перешкод
Спостереження, сектори ведення вогню	Спостереження далі за відстань ефективного ведення вогню
Укриття та маскування	Гори та забудована місцевість забезпечує укриття, незначне маскування
Гідрологічні дані	Сухе, посушливе, піщане середовище
Підвищення	116 — 288 м
Склад ґрунту	Каміння, земля
Рослинність	Полин, кактус Сагуаро, Мескітове дерево

Військові аспекти погоди: видимість, вітер, опади, хмарність, температура, вологість, атмосферний тиск.

Таблиця 9. Військові аспекти погоди.

Погода	Важливі характеристики
Видимість	Зазвичай 10 км
Сонячна активність	Освітлення більше 80%
Вітер	5-7 м/сек
Опади	Відсутні
Хмарність	Відсутня
Температура та вологість	Найнижча: -30 Найвища: 35
Атмосферний тиск	Інформація відсутня
Зниження контрастності на світанку та сутінках	0530-0600 / 2000-2030
Стан моря	Інформація відсутня

Цивільні складові ASCOPE (Areas (Райони), Structures (Структури), Capabilities (Спроможності), Organizations (Організації), People (Люди), Events (Події),) відображає вплив штучної інфраструктури, цивільних установ, та настрої і дії цивільних лідерів, населення, та організацій в межах операційного середовища на проведення військової операції (табл. 9).

Таблиця 10. Цивільні складові.

Цивільний вплив	Важливі характеристики
Райони (Вид/Класифікація/Регіони)	Сільська місцевість; Міський район Уетстоун
Структури (Спроможності операцій підтримки)	Мости Автомагістраль
Спроможності (Зберегти, Підтримати, Покращити рівень життя)	Аеропорт Сьєра Віста
Організації (Впливати та взаємодіяти)	Міські муніципалітети Міжнародні організації
Люди (Вплив дій, поглядів чи політичний вплив)	Внутрішньо переміщені особи у зв’язку з конфліктом Етнічна/ Релігійна різноманітність Місцева влада
Події (Вплив політичних, економічних, психологічних, соціальних подій)	Ковбойська поезія Коучіз Фестиваль Southwest Wings Гонка Bisbee 1000

Пункт 1D:

Оцінити поточні заходи та напрацювання розвідки для визначення додаткової інформації, необхідної для завершення РППБ.

Питання: Що ще мені потрібно знати? Як закріпити своє розуміння?

Прогалини в інформації із виявлених важливих характеристик щодо противника, місцевості та погоди, цив. складової.

Секція ВгП штабу визначає інформаційні прогалини та розробляє припущення для інформаційних прогалин.

Пункт 1Е: Розпочати заходи, необхідні для отримання потрібної інформації для завершення РППБ.

Питання: Куди можу піти? До кого я можу звернутись?

Секція ВгП штабу надсилає запит на отримання інформації та запит на збір інформації для завершення РППБ.

КРОК 2. ОКРЕСЛИТИ ВПЛИВ СЕРЕДОВИЩА НА ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЇ

Мета: Оцінити важливі характеристики щодо противника та своїх військ (дружніх сил) та описати яку значимість вони матимуть для операції (виконання завдання).

Рисунок 8. Схема кроку 2 розвідувальної підготовки поля бою

Пункт 2A: Описати як противник може вплинути на проведення операції (бойових дій) своїх військ. Продовжити аналіз противника (пункт 1С, табл. 7)

Таблиця 11. Ознака характеристик противника

Ефекти противника

Ефекти дружніх сил

Висновки (І що?)

Удосконалення місцевості

Моторизовані

Підготовлені

Міркування щодо логістики

Оборонні позиції Контратака/ Резерв

Перешкоди та оцінка

середовища Форми оборони

Ймовірне пророблення

проходів

Високо мобільні

Підготовлені розвід.

підрозділи

Мала чисельність

Легка оборона

Розвідка та

спостереження Пункти спостереження

Міркування щодо CARR Операції з охорони Задимлення

Добре підготовлені Підтримка населення Використання місцевості

Недостатня підготовка/

недостатньо ОВТ Домагання

Розвиток кампанії із

інформаційних операцій Операції з охорони

Опуртуні стичні Непідготовлені

Фінансово мотивовані

Уникають міст

Проведення стабілізаційних

операцій

Аналіз ASCOPE

Оверлей загроз:поточне фізичне місцезнаходження; включає ідентифікацію, місцезнаходження, склад та район кожного відомого місця противника (загрози).

Таблиця 12. Опис загроз

Тип підрозділу	Розташування	Завдання	Опис
72^й мехбат	Поблизу мостової переправи	Оборонна операція Укомплекирваність 90%	Батальйон спроможний до удосконалення місцевості Добре підготовлений
1 x Розв. рота	СП вздовж гірського хребта у південній частині	Надати раннє оповіщення Охорона	Немає приладів нічого бачення Високо мобільна На легка броньована техніка
Рота ССпП	Гірський масив у північній частині	Партизанські дій, засідки Діють в малих групах- 150 x бійців	Добре підготовлена Підтримка населення Застосовує цивільні транспортні засоби
Народна армія північної Атропії	Поблизу Уетстоун та Сьєрра-Віста	Чисельність невідома Раннє сповіщення та спостереження	Погано обладнана/підготовлена Зливається з місцевістю

Пункт 2B: Як місцевість може вплинути на проведення операції (бою) своїми військами і противником.

Аналіз місцевості — це збір, аналіз, оцінка та розуміння географічної інформації про природні та створені людиною особливості місцевості, у поєднанні з іншими відповідними факторами для надання оцінки можливого впливу місцевості на бойові дії.

Існує два типи місцевості для використання командуваням:

Природна місцевість — повітряний, наземний та підземний простори.

Комбінована місцевість включає внутрішню, зовнішню поверхні та поверхні на висоті (висота будівель).

Удосконалений об’єднаний оверлей перешкод (УООП) надає основу для визначення наземних шляхів підходу та коридорів мобільності.

Коли виявлено всі перешкоди, штаб аналізує місцевість, щоб визначити коридори мобільності та шляхи підходу. Це спільна розвідувальна підготовка продукту оперативної обстановки з відображенням важливих у військовому відношенні аспектів оперативної обстановки: перешкоди, що обмежують військове пересування, ключові географічні та військові цілі (рис. 8).

Удосконалений об’єднаний оверлей перешкод дає змогу повного розуміння та візуалізації місцевості.

Рисунок 8. Удосконалений об’єднаний оверлей перешкод

Будь яка місцевість чи район, захоплення чи утримання якого дає помітну перевагу будь-якому з комбатантів.

Вирішальна місцевість — якщо вона є, ключовою місцевістю, її захоплення і утримання є обов’язковим для успішного виконання завдання.

Шлях підходу — шлях, який використовує підрозділ, що здійснює наступальні дії, і який веде до цілі або тактично важливої ділянки місцевості.

Шляхи підходу існують для усіх видів та родів військ.

Повітряний або наземний шлях, який використовує підрозділ, що здійснює наступальні дії, який має певний розмір і веде до цілі або тактично важливої ділянки місцевості. Шляхи підходу складаються із коридорів мобільності, через які повинні пройти загальновійськові підрозділи, для досягення цілі.

Шляхи підходу повинні забезпечити легкість переміщення та достатню ширину для розосередження військ з метою досягення найкращого результату операції. Здійснення оцінки шляхів підходу — це спільні дії усього особового складу. Оцінка шляхів підходу визначає ті шляхи, за якими найкраще здійснюється забезпечення противника або дружніх сил. Шляхи підходу необхідно розподілити в порядку пріоритетності на підставі того, наскільки швидко та ефективно вони допомагають досягти бажаного результату. Оцінка шляхів підходу здійснюється з урахуванням:

наявності доступу до тактично важливої ділянки місцевості та суміжних шляхів;

рівня обмеження переміщення та легкості переміщення;

здатності до тривалих бойових дій (шляхи сполучення);

доступу до цілі.

Коридор мобільності — це ділянки місцевості, відносно вільні від перешкод, які дозволяють скористатися принципом швидкого переміщення великими підрозділами, але на яких війська можуть бути обмежені у переміщенні через особливості місцевості. Для визначення коридорів мобільності необхідно мати оперативну інформацію про дружні сили та війська противника, а також про тактику, яку вони використовують.

Найкращі коридори мобільності розташовуються на місцевості без перешкод, яка надає військам достатньо простору для переміщення у доктринальних формуваннях, яким вони надають перевагу, і можливість уникнення більших перешкод. Коридори мобільності, як і перешкоди, є функцією типу та мобільності військ, яким можна надати оцінку. Коридори мобільності характеризуються розміром та типом військ, які можуть по ним пересуватися (табл. 13).

Таблиця 13. Характеристика коридорів мобільності та шляхів підходу

Таблиця 14. Вплив місцевості на противника та свої війська

Аспекти	Характеристики	Вплив на противника	Вплив на свої війська	Висновки (Що робити?)
Перешкоди	Гори, Ріки з періодичним водотоком, Забудована місцевість	Геостратегічна точка Сковування за допомогою перешкод	Обмеження переміщення Відсутність вогневої підтримки	Цілі для ураження Знищення або встановлення перешкод Мобільність інженерів
Шляхи підходу	Долини та сідловини 90, 82 другорядні дороги	Територіальна оборона Лінійна оборона Несподіваний прихований напад	Зниження швидкості Переміщення по бездоріжжю	Здійснювати тактичне спостереження
Тактично важлива ділянка місцевості	Гори, вершини Мости	Спостережні пункти та пункти звукової розвідки на підвищенні	Переміщення, яке спостерігається Переміщення, яке обмежується	Маскування Розвідка
Спостереження та сектори ведення вогню	Бачити далі, ніж на Д мін застосування зброї	Система раннього сповіщення Д ураження артилерією	Без маскування Бойові втрати Помітні сліди техніки	Наступальні дії вночі Замасковане переміщення
Укриття та маскування	Гори надають укриття, але не маскування	Окопи Захищене укриття	Менше простору для маневрів Важко знайти	Використовуйте тепловізори/БПЛ А

Таблиця 15. Аналіз впливу місцевості на дії військ

Складові OAKOC	Вплив місцевості
Спостереження та сектори ведення вогню	Низька щільність рослинності на пустельній місцевості. Дальність спостереження від 3 до 5 кілометрів. Відстань між лініями в полі зору становить 10 кілометрів. Сектори ведення прямого вогню становлять від 300 до 500 метрів для вогнепальної зброї.
Шляхи підходу	Головні та другорядні дороги для шляхів підходу Залізничне сполучення на півночі, і яке з’єднує схід та захід
Тактично важлива ділянка місцевості	Аеродром використовується для поповнення запасів та переміщення військ Греблі контролюють потік води річок та становлять першочергову ціль для противника
Перешкоди (Природні та штучні)	Наявність водойм та особливостей грунту, які обмежують дії в районі проведення операції Перешкоди, які значно ускладнять дії в районі проведення операції
Укриття та маскування	Гори та забудована місцевість надає укриття, але не маскування

Пункт 2С: Опишіть як погодні умови можуть вплинути на проведення операцій своїми військами та противником (продовження роботи з табл. 9).

Військові аспекти погоди: Видимість, Вітер, Опади, Хмарність, Температура, Вологість, Атмосферний тиск.

Таблиця 16. Вплив погоди на дії військ

Вплив на противника

Вплив на свої війська

Висновки (Що робити?)

Допомагає ідентифікувати ціль. Спостерігати, а не вести вогонь

Допомагає при використанні

тепловізійних приладів та

приладів нічного бачення

Наступати вночі, коли є опади, щоб обмежити

перевагу противника

Сильний вітер впливає на бойову позицію

Дим розсіюється швидше

Додаткове озброєння.

Підрозділи повинні

переміщатися

Твердіша земля

Менші природні

перешкоди

Краща видимість

переміщення

Більші коридори

мобільності/Шляхи підходу Помітні сліди техніки на бруді

Більше часу для

встановлення та

маскування перешкод Більший ризик виявлення

Краще маскування від

БПЛА

Обмежує БАП/ БПЛА

Обмежує використання

освітлення

Менше розраховуйте на зовнішні сили і засоби

Нічне зниження

температури впливає на війська

Сприяє спішеним переміщенням

Наступальні дії вночі, коли противник не

здійснює переміщення

Пункт 2D: Опишіть як цивільні складові можуть вплинути на проведення операцій (бою) своїми військами та противником. Вплив на противника, Вплив на свої війська, Висновки (Що робити?).

Цивільні складові показують вплив інфраструктури, створеної людиною, цивільних інститутів, а также відношення і діяльність цивільних лідерів, населення і організацій в оперативному середовищі на проведення воєнних операцій.

Areas / Райони

Території, визначені політичними кордонами, наприклад, райони у межах міста або муніципалітети у межах регіону.

Розташування урядових центрів.

Соціальні, політичні, релігійні або кримінальні анклави.

Сільськогосподарсьсі регіони та регіони видобування корисних копалин.

Торговельні шляхи.

Можливі місця для тимчасового розселення переміщених осіб або для інших цивільних потреб.

Structures / Структури

Можливості підтримання операцій

Місцезнаходження, функції, можливості та наслідки використання структури для надання підтримки або для ускладнення проведення операції; військові цілі, як правило, не співпадають з цивільними вимогами.

Пріоритетні цілі: Мости, Комунікаційні вежі, (мобільного або супутникового зв’язку), Електростанції, Греблі.

Заклади, що потребують захисту: Церкви, Мечеті, Храми, Національні бібліотеки, Лікарні, Клініки.

Практичні для воєнних цілей: Тюрми, Склади, Центри ТБ мовлення, Радіостанції, Друкарні.

Capabilities / Можливості

(Зберегти, Підтримати, Подовжити життя)

Можливості місцевих влад (країни перебування, країни агресора або іншої країни) — забезпечення населення ключовими функціями та послугами:

Державна адміністрація, Безпека населення, Екстренні служби, Продукти харчування, Технології.

Organizations / Організації

(вплив та взаємодія)

Невійськові групи або інститути, які мають ієрархічну структуру, визначені цілі, налагоджену діяльність, стаціонарні об’єкти та засоби фінансової або матеріально-технічної підтримки для впливу на населення і взаємодію з ним.

Внутрішні: Релігійні групи, Братства, Патріотичні організації, Робітничі спілки, Кримінальні організації, Групи спостереження за суспільством.

Зовнішні: Неурядові організації, Міжнародні урядові організації, Інші урядові організації.

People / Люди (вплив на дії, думки або політичний вплив)

Невійськовий персонал, всі цивільні в районі проведення операції та поза його межами, чиї дії, думки або політичний вплив можуть вплинути на виконання операції. Історичні, Культурні, Етнічні, Політичні, Економічні, Гуманітарні.

Events / Події (Вплив політичних, економічних, психологічних, соціальних подій

Національні та релігійні свята, Збирання врожаю, сезонність тваринництва, ринкові цикли, Вибори, Громадянські заворушення, Святкування.

Пункт 1: Визначте характеристики противника

Організація, Дислокація, Спроможність, Бойова ефективність, Тактика противника, Підтримка та особливості підпорядкування, Технічні спроможності, Можливості та обмеження, Характер поточних дій противника, Історичні дані, Інша інформація: Біометричні та особисті дані, Організація внутрішніх процесів.

Рисунок 11. Схема визначення структури противника (метод 1)

Рисунок 12. Схема визначення структури противника (метод 2)

Метод 1 є набагато швидшим, але не таким точним, та не передбачає перегрупування та закріплення, не пояснює яким чином противник буде вести дії згідно схеми ОШС та побудови бойових порядків.

Метод 2 є точнішим, але займає більше часу, дає більше деталей для Типової Схеми Дій противника та розробки ВД.

У разі застосування цього методу при розборі бойових порядків противника, враховується можливості перегрупування та закріплення противником (включаючи можливі загальновійськові операції).

Пункт 2: Створити та опрацювати модель загрози (противника)

Конвертувати дані Статуту чи деяких особливостей операції в графіки та схеми/типова схема дій противника (рис. 13, 14).

Дати характеристику тактиці, якій віддає перевагу противник, можливостей та особливостей.

Визначити цілі високої важливості (важливі елементи, об’єкти противника).

Ціль високої важливості (High Value Target): СіЗ, які необхідні командиру противника для успішного виконання певного варіанту дій. За категорією (управління і контроль, Переміщення і Маневр, Розвідка, Забезпечення, тд.).

Пріоритет (табл. 16, 17) визначається за відносним значенням необхідності для проведення операцій противника (не абсолютний). Зафіксовані як частина моделі противника на типовій схемі.

Довідково: СіЗ необхідні для успіху противника.

Визначаються S2 під час РППБ.

Зазвичай, S2 визначає всі ресурси противника як HVT.

Цілі високої важливості включають (табл. 18) ті можливості, функції або системи, які є критичними для противника в контексті ведення бою. Високопріоритетні цілі — це ті вузли всередині цілей противника високої важливості, усунення яких призводить до того, що вузол стає нефункціональним, таким чином підвищуючи імовірність провалу противника та успіху бригадної тактичної групи (БТГ).

Таким чином, якщо бажаний ефект командира БТГ полягає в тому, щоб затримати здатність противника перекинути механізовані підрозділи через річку Y, щоб забезпечити їх знищення з повітря і вогнем артилерії, тоді двома наборами цілей можуть бути:

1) здатність противника здійснити переправу через річку та

2) командування та управління механізованими підрозділами з перерахуванням конкретних вузлів або одиниць озброєння, техніки чи обладнання для досягнення конкретного ефекту в певний час і в певному місці. Ідентифікуйте та визначте пріоритети наборів цілей для кожної фази бою.

У межах наборів упорядкуйте окремі цілі за цільовим значенням, послідовністю появи, важливістю або іншими критеріями, які задовольняють вказівки щодо таргетингу, щоб створити бажані ефекти.

Таким чином, робоча група таргетингу скорочує, модифікує, пріоритезує цілі високої важливості, забезпечуючи при цьому, щоб високопріоритетні цілі підтримували концепцію бою командира БТГ. Докладніше про цілі високої важливості та високопріоритетні цілі див. у ATP 3-60.

Таблиця 17. Показники аналізу значення цілі

Значення	Критичніс ть criticality	Досяжність accessibility	Відновлюван ість recouperabilit У	Уразливі сть vulnerabil ity	ефект effect	Розвідува льність recogniza bility
5	втрата дасть змогу виконати завдання	легко досяжна, не в безпосеред ній близькості від охорони	дуже складно перемістити, великий час на переміщення	є засоби та досвід для ураження	сприятлив ий вплив на цивільних	дуже легко розвідати наявними засобами
4	втрата зменшить продукти вність завдання	легко досяжна	складно перемістити з тривалим простоєм (<1 рік)	імовірно є засоби та досвід для ураження	сприятлив ий вплив, відсутній несприятл ивий вплив на цивільних	легко розвідати наявними засобами
3	втрата дасть змогу зменшити продукти вність завдання	досяжна	може бути переміщено у відносно короткий час (місяць)	можливо є засоби та досвід для ураження	сприятлив ий вплив, деякий несприятл ивий вплив на цивільних	легко розвідати з відповідн ою підготовк ою
2	втрата може зменшити продукти вність завдання	тяжко досягти	легко перемістити за короткий час (тиждень)	нез начні можливо сті для ураження	немає впливу на війська, несприятл ивий вплив на цивільних	складно розвідати
1	втрата не зменшить продукти вність завдання	дуже тяжко досягти	легко перемістити за короткий час (дні)	дуже незначні можливо сті для ураження	несприятл ивий вплив, запевнено несприятл ивий вплив на цивільних	дуже складно розвідати

Таблиця 18. Аналіз значення цілі

Аналіз значення цілі
	Опис цілі	С (К)	А (Д)	R (В)	V (У)	E (Е)	R (Р)	Сума балів	Пріоритет
Розвідка	РЛС	4	3	2	3	3	3	18	4
Вогневе ураження	2С19	4	4	2	3	5	3	21	1
Маневр	БМП-3	2	3	2	3	2	5	17	5
Управління і контроль	КП бр	2	3	2	3	4	5	19	3
ППО	Оса	4	2	4	2	4	4	20	2
Підтримка	Камаз	2	3	2	3	2	3	15	6

Таблиця 19. Цілі високої важливості

Елемент загрози	Цілі високої важливості
Управління і контроль	1В14, Система контролю вогню (SA-15b)
Маневр	Основний бойовий танк Т-72, ГМЗ-3, ПМЗ-4
Захист	БРДМ-2Р
Вогневе ураження	152 мм СГ 2С19
ППО	ПЗРК Ігла, Стріла-10
Розвідка	СНАР-10, Орлан-10, 1Л-220
Підтримка	ГАЗ-66

Високопріоритетна ціль (High Pay-off Target): цілі, втрата яких командиром противника сприятиме успіху ВД своїх військ (табл. 20).

Таблиця 20. Високопріоритетні цілі

Пріоритетність	Категорія	Високопріоритетні цілі
1	Вогнева підтримка	2С19, 2С3, 2С1
2	Управління	КП мб і вище
3	Інженери	Мінний загороджувач
4	Маневр	БМП, БТР
5	Логістика	Камаз, Урал

Пункт 3: Визначити спроможності противника

Спроможностями противника є ВД та підтримуючі заходи, які може здійснити противник, щоб вплинути на виконання завдання дружніх сил. Визначити спроможності у вигляді тверджень. Нижче приведені приклади тверджень, щодо спроможностей:

Механізований батальйон може обороняти ціль FURY в маневровій чи позиційні обороні.
Механізований батальйон має необмежені можливості зі спостереження в день і вночі. Дальність його засобів ураження 13 км, ППО 6 км, вогню прямим наведенням 4 км.
Механізований батальйон перегрупувався навколо цілі FURY і швидше за все має бойовий чисельний склад, що становить 55% згідно оновленої таблиці СіЗ.
Елементи розвідки механізованого батальйону будуть дезорганізовувати дружні сили, шляхом застосування засідок та завдавання їм вогневого ураження, а також будуть відповідальні за раннє сповіщення.
Танкова рота механізованого батальйону може переміститися і підсилити будь який опорний пункт за 20 хвилин
Механізований батальйон буде завершувати підготовку захисних бойових позицій та може наносити вогневе ураження по двох районах.

Не забувайте про 4 основні типи спроможностей:

-Конвенційні -Іррегулярні

-Дезорганізовуючі -Зброя масового ураження

Спроможності прив’язні до ВД та включають в себе типи ефектів, що були досягнуті доданими підрозділами, що не входять до бойового порядку/

Документи, що розробляються під час ВППР, Крок 2 (Аналіз завдання), РППБ, крок 3:

Організаційно-штатна структура противника;

Схема загроз;

Список цілей високої важливості (High Value Target List);

Твердження про спроможності ворога.

Варіант дій — це широке потенційне рішення визначеної проблеми. Під час розробки ВД дій, особи відповідальні за планування використовують формулювання проблеми, формулювання завдання, намір командира, настанови з планування та інші інформаційні документи, що були розроблені під час аналізу завдання.

Кожен можливий ВД перевіряється на дійсність за такими критеріями:

Здійсненність: ВД, за яким можна виконати завдання в межах

встановленого часу, простору, та наявних ресурсів.

Допустимість: ВД має балансувати між ціною та ризиком досягнення переваги.

Відповідність: ВД має виконувати завдання в межах наміру командира та настанов з планування.

Відмінність: Кожен ВД має значно відрізнятись від попереднього (до прикладу, відрізнятися мають схема маневру, напрямки зусиль, розподіл по етапам бою в день і вночі, застосування резервів, ОШС).

Завершення: Кожен ВД повинен показувати, як шляхом тактичних завдань ми виконуємо завдання, як формувальні заходи створюють та зберігають умови для успіху, як операції з підтримки сприяють виконанню формувальних та вирішальних операцій, як враховувати дії вирішальних завдань і завдань, що мають бути виконані і яких умов потрібно досягти.

Пункт 1: Розробити варіант дій противника

Визначити можливі цілі і кінцевий результат

Регулярна загроза — Концентруються на місцевості або силах.

Регулярна загроза — Базуючись на бажаному ефекту кінцевого результату.

Гібридна — Комбінація обох.

Визначіть функції противника на полі бою

Визначити на чому має зосередитись противник, щоб досягти цілей та кінцевого результату: Дія, Сприяння.

Визначіть спроможності противника виконувати кожну функцію на полі бою.

Проаналізуйне схему організаційно-штатної структури противника.

Чи командир противника має необхідний бойовий потенціал, щоб досягти цілей та кінцевого результату.

Визначити повний перелік варіантів дій, які доступні противнику

Критерії.

Використати типову схему дій противника яку розробили на кроці 3 (Оцінка противника (загрози)): Типи маневрів, Типи оборони.

Додати більше деталей, щоб закінчити ВД який почали готувати на кроці 3.

Поточна обстановка противника.

Завдання (Має включати завдання і ціль).

Цілі, методи, функції і кінцевий результат противника.

Намір командира, мета і кінцевий результат.

Організаційно-штатна структура.

Спроможності.

Уразливі місця.

Важливі цілі.

Точки прийняття рішень (важливі для визначення відхилень від плану та розвитку подій).

Вирішальні точки (джерело сил, потенціалу та опору).

Відхилення від плану та розвитку подій.

Наміри (має включати завдання, ціль, метод та кінцевий результат).

Переміщення та маневр.

Розвідка і спостереження .

Вогнева підтримка.

Логістика.

Управління і контроль противника.

Захист.

Діяльність в інформаційному просторі.

Перешкоджання та введення в оману.

Оцінити та розподілити за пріоритетом

Визначити найменш та найбільш імовірний ВД противника.

Найбільша перевага з мінімальним ризиком для командира противника.

ВД1 є завжди найбільш імовірним.

Будь який ВД може бути найбільш небезпечним.

Визначається базуючись на найбільшому ризику для сил командира противника та успіху з виконання завдання дружніми силами.

Всі ВД мають відповідати на наступні питання:

Хто? (Організаційно-штатна структура противника)

Що? (Тип тактичного завдання)

Коли? (найраніший час коли можуть початися дії противника)

Де? (геометрія поля бою; межі, цілі, маршрути, тд.)

Як? (противник наступає чи в обороні)

Чому? (Цілі/Мета/Кінцевий результат противника)

Розробити кожен варіант дій на стільки детально на скільки це дозволяє час

ВД противника складається з:

Схема обстановки;

ВД противника плюс вплив місцевості та погоди (УООП);

Включає в себе:

Рубежі визначені за часом;

Графічні засоби управління;

Перешкоди, райони ураження;

Склад, БСЧ, розміщення противника;

Завдання, мета, кінцевий результат;

Радіуси дальності стрільби ключових систем озброєння противника;

Шляхи підходу;

Райони інтересу;

Формулювання ВД противника.

Зазначені дії дають змогу отримати продукт, відображає, як противник може здійснювати розгортання та діяти в рамках обмежень, обумовлених погодою та місцевістю

Визначити цілі високої важливості (HVT) для кожного ВД

Ментально розіграти ВД, щоб визначити засоби ураження, які необхідні командиру противника для виконання завдання.

Використовувати список цілей високої важливості, розроблених в ході кроку 3 (табл. 18).

Визначити початкові вимоги до збору інформації для кожного ВД

Визначити вимоги до інформації:

Інформація про оперативну обстановку, необхідна командиру;

Показники: Частина інформації, яка відображає наміри та спроможності противника прийняти чи відкинути ВД .

Таблиця 21. Вимоги до розвідувальної інформації

І	Район	ВД противника	Індикатор	Цілі високої важливості	НРН/ НПН
	10АВС12345678 91	ВД1	1. ССО на поспішно зайнятих позиціях в районі ураження 1 2. Блокуючі перешкоди в південній частині шляху підходу 1	БМП- 1КШМ Т-72Б СА-18 ССО	Ч+4/Ч+5
	10АВС23456789 11	ВД2	1. ССО на поспішно зайнятих позиціях в районі ураження 2 2. Блокуючі перешкоди в південній частині шляху підходу 2	БМП- 1КШМ Т-72Б СА-18 ССО	Ч+4/Ч+5
	10АВС34567891 12	ВД3	1. 65 мб північніше обєкту БРАВО 2. 72 мб розміщено як блокуючий підрозділ в районі мінного поля шляху підходу 1 3. присутність перешкод в північній частині шляху підходу 2	БМП- 1КШМ Т-72Б СА-18 ССО	Ч+3/Ч+4
	10ТВС45678911 23	ВД4	1. Пристуність 65 та 72 мб на передових оборонних позиціях 2. 2С19 залишається на півдні населеного пункту	БМП- 1КШМ Т-72Б, СА- 18 ТДА-2К УМЗ-К, 2С19	Ч+3/Ч+7

Пункт 2: Розробити схему та матрицю подій

Схема подій

Вказівки узгодження плану розвідки/збору інформації (ISR/IC)

Відображає місця, де очікуються критичні події та де з’являться критичні цілі.

Складається з:

Районів інтересу — райони, обрані для збору показників ВД противника або оперативного середовища.

Рубежі, визначені за часом: лінійні географічні райони, які відображають коли розпочнуться дії противника; точки прийняття рішень — точки у просторі та часі коли командир очікує прийняття рішення.

Одна схема подій покриває всі ВД.

Район інтересу — геопросторовий район або вузол системи, стосовно яких можна здійснити збір інформації, яка задовольняє певну інформаційну вимогу. Райони інтересу зазвичай вибираються для виявлення показників ВД противника, але можуть бути пов’язані з умовами оперативного середовища.

Процес розробки схеми подій (рис. 17 — 19):

Розпочати зі схеми обстановки.

Оцінити кожен ВД, щоб визначити відповідні РІ.

Визначити де можуть розпочатись події, за якими можна розрізнити кожен ВД противника. Ці райони перетворюються в РІ; оцініть рубежі, визначені за часом, та точки прийняття рішень.

Визначити, яка дія підтверджує чи спростовує конкретний ВД противника (показник).

Визначити конкретний час початку певної події.

Порівняти РІ та показники, пов’язані із кожним ВД та іншими, та визначити різницю між ними.

Зосередитись на відмінностях, які можуть надати найбільш надійні показники прийняття кожного унікального ВД.

Позначити обрані РІ на схемі подій

Матриця подій — перехресний опис індикаторів та типів діяльності, які ми очікуємо в кожному РІ (рис. 20);

Щоб створити матрицю подій:

Використовуючи схему подій, перевірте події, що пов’язані з кожним РІ та переформулюйте подій в індикатори.

Внесіть індикатори до матриці подій разом з найбільш імовірним часом їх появи. (Рубіж визначений за часом).

Візьміть точки прийняття рішення з схеми подій та перелічіть їх в матриці подій.

Схема підтримки рішень (рис. 21)

Графічне зображення в часі та просторі передбачуваного прийняття рішення командиром противника.

Для розробки використовуйте схему та матрицю подій.

Використовується під час воєнної гри представником секції розвідки, для позначення дій противника.

Результати РППБ дають змогу командиру оцінити факти та зробити припущення щодо будь-якого стороннього впливу на виконання завдання, що у свою чергу окреслює певні обмеження у власних ВД. В ході проведення аналізу завдання секція S2 у взаємодії з рештою секцій використовує результати розвідки з метою створення детальних схем загроз по відношенню до свої підрозділів.

Ці схеми створюють основу для формулювання власних ВД та оцінки противника, визначення найбільш бажаних та найбільш небезпечних варіантів його дій.

Інформація, отримана в ході аналізу отриманого завдання та розвідувальних даних, допомагає визначити початкові пріоритетні розвідувальні вимоги, створити загальний оверлей перешкод, розпочати створення матриці підтримки рішення та визначити першочергові цілі противника та в подальшому спланувати їх до ураження.

Результатами початкової РППБ є дані місцевості та погоди включаючи удосконалений об’єднаний оверлей перешкод, імовірні ВД противника, список цілей високої важливості, ключові особливості цивільного середовища, та прогалини в інформації, що використовуються командиром для встановлення вимог до пріоритетної інформації та запитів на отримання інформації (RFI).

Факти та припущення

Факти — це викладення безумовно реальних відомих даних відносно обстановки (місця дислокації сил противника та своїх військ, наявних підрозділів, їх чисельності та готовності бойової техніки тощо).

Приклад: до початку операції бригаді буде додано артилерійський дивізіон.

Припущення — це гіпотези щодо характеристики або розвитку ситуації чи майбутній перебіг подій, які можуть бути вірними.

Приклад: артилерія бригади досягне вогневої переваги до «Ч»+12.

Припущення важливі для командира в процесі завершення оцінки обстановки та прийняття рішення щодо вибору варіанту дій. Відкидання таких потенційних проблем, як погодні умови чи імовірні ВД противника, може призвести до неправильного припущення. Також, необхідно визначити, чи припущення дійсно є важливим та необхідним для планування. Якщо планування може продовжуватись без розгляду відповідного припущення, воно не є необхідним, отже має бути відкинуте.

Припущення слід змінювати на факти як найскоріше. Штаб визначає інформацію, необхідну для перетворення припущень у факти, та представляє її у відповідну секцію як інформаційні вимоги. Якщо командиру необхідна ця інформація для прийняття рішення, він може оголосити інформаційну вимогу, як одну з критичних. Вимоги щодо інформації про загрози та середовище надаються в секцію S2, яка включає їх у первинний план ведення розвідки.

Визначення визначених, витікаючих і ключових завдань ВгП

В контексті проведення бойових дій, завдання — це ясно визначена та реальна у виконанні дія, що має бути виконана підрозділами. Коректно визначене завдання має повністю відповідати на питання хто?, що?, коли?, де? та чому?, проте дуже рідко містить відповідь на питання як? Всі завдання, що були з’ясовані в процесі аналізу отриманого наказу, діляться на визначені та витікаючі. Зі списку визначених та витікаючих завдань штаб визначає ключове завдання для його включення у формулювання завдання бригади. Питання «Що?» у формулюванні завдання — це завжди визначене завдання.

Визначені завдання — це завдання, які конкретно поставлені підрозділу старшим командиром (чітко визначені у тексті плану або наказу). Витікаючі завдання — це завдання, які мають бути виконані для виконання визначеного завдання, проте не зазначаються у тексті наказу вищого штабу.

Витікаючі завдання формулюються штабом після проведення детального аналізу отриманого наказу, елементів тактичної обстановки щодо противника, його ВД та місцевості в районі виконання завдання. Ключові завдання — це визначені чи витікаючі завдання, які повинні бути реалізовані для виконання завдання бригади в цілому. Ключові завдання завжди включаються у формулювання завдання підрозділу. Штаб надає їх командиру на затвердження під час проведення брифінгу з аналізу завдання.

Брифінг з аналізу завдання

Брифінг з аналізу завдання інформує командира про результати аналізу штабом обстановки. Це допомагає командиру зрозуміти, візуалізувати та описати операцію.

Протягом всього брифінгу з аналізу завдання, командир, штаб та інші учасники обговорюють різні факти та припущення щодо обстановки. Штабні офіцери представляють короткий виклад своїх поточних оцінок стосовно своєї сфери діяльності і те, як впливають їхні висновки або на них впливають інші сфери діяльності.

Це допомагає командиру та штабу в цілому зосередити увагу на взаємозв’язках між змінними завдання та розвивати глибше розуміння обстановки. Командир видає вказівки штабу щодо продовження планування на основі розуміння обстановки, отриманої під час аналізу завдання.

Комплексний брифінг з аналізу завдання допомагає командиру, штабу, підлеглим та іншим учасникам виробляти спільне розуміння вимог майбутнього бою.

Штаб інформує командира про аналіз завдання, включаючи натсупне:

завдання та наміри командира командування на два рівні вище;

завдання, намір командира та концепція операцій штабу на один рівень вище;

запропоноване формулювання проблеми;

запропоноване судження про завдання;

огляд попередніх вказівок командира;

попередні результати РППБ, включаючи цивільні міркування, які впливають на проведення операцій;

погода; вплив супутникового зв’язку;

втзначені, витікаючі та ключові завдання;

відповідні факти та припущення;

обмеження;

наявні сили та брак ресурсів;

попередня оцінка ризиків;

запропоновані теми та повідомлення;

запропоновані командиром критичні вимоги до інформації та основні елементи інформації щодо своїх військ;

початковий план збору інформації;

рекомендований операційний часовий графік;

рекомендовані сесії спільного планування;

запропоновані критерії оцінювання.

Під час брифінгу з аналізу завдання або одразу після нього командир затверджуює судження про завдання і вимоги командира до критичної інформації. Потім вони розробляють і видають свої початкові наміри командира

та вказівки з планування.

Дані за ВгП в брифінг аналізу завдання (варіант).

Пане полковнику, панове офіцери.

Бойовий склад артилерії бригади для ведення непрямого вогню складає:

Артилерійських дивізіонів — (2С1 — 1, 2С3 — 1).

Реактивних артилерійських батарей — (БМ-21 — 1).

Артилерійських батарей — 6.

Самохідних гаубиць — 2С1 — 18.

Самохідних гаубиць — 2С3 — 18.

Бойових машин реактивної артилерії — 6.

Для стрільби прямим наведенням:

Протитанкових артилерійських батарей — 1.

ПТРК «Стугна — П» — 18.

Вогневі можливості складають:

Виділеною кількістю боєприпасів артилерія бригади спроможна подавити:

до 10-ти ВОП;

до 10 АБатр;

до 4 КСП (батаруї, роти);

до 4 відд. АР;

до 4 РЛС АР;

до 3 взв. у РЗ;

Встановити до 7 димових завіс.

Відбити атаку до 36 танків, причому 50% із них буде знищено.

Дивізія в інтересах виконання бойового завдання бригади виділяє ресурс об’єднаної вогневої підтримки (безпосередня авіаційна і артилерійська підтримка). Виділеною кількістю боєприпасів дивізія спроможна:

Знищити до 4 танкових рот;

Здійснити ураження високопріорітетних цілей на дальності до 70 км;

Встановити до 10 дистанційних мінних полів розміром 1500х500 м.

Ключовим завданням артилерії бригади буде вогнева підтримка підрозділів в районі оборони.

Зона заборони вогню — місце АС та південна частина міста Швайнфурт.

Зона обмеженого вогню — аеропорт міста та радіовежа.

Обмеження:

Вогнева підтримка старшим начальником потребує його погодження.

Часові обмеження БАП з 8:00 до 12:00 12 червня (етап наступу), та з 18:00 до 24:00 12 червня (етап оборони).

Дистанційні мінні поля обмежені в часі до 4-х діб.

Висновок.

Артилерія бригади спроможна виконати завдання в повному обсязі.

Дані за ВгП в брифінг аналізу завдання (варіант для показу на слайдах).

Командир більше того дає вказівки стосовно того як штаб повинен працювати з 3-го до 5-го кроку.

Це дає можливість штабу уникати розтрати часу і ресурсів.

На цьому початковому етапі командир окреслює шлях наступних кроків планування

Намір командира та концепція бою

Намір командира — це чітке і стисле вираження мети бою та бажаний військовий кінцевий стан, який підтримує командування боєм, забезпечує концентрацію штабу та допомагає підлеглим і підтримуючим командирам діяти для досягнення бажаних результатів командира без подальших наказів, навіть коли бій не розгортається за планом. Персонал ВгП на всіх рівнях повинен досконало розуміти намір і кінцевий стан командира, щоб розробити план ВгП і БЗА, який найкраще підтримує концепцію бою та швидко й ефективно вносити корективи, щоб використовувати переваги, що виникають.

Приклади намірів командирів на рівні дивізії і сухопутного компоненту Об’єднаних сил

Намір командувача сухопутного компоненту Об’єднаних сил.

Мета: забезпечити безпеку Атропії та регіональну стабільність шляхом відбиття будь-яких наземних сил, які Аріана використовує для нападу на Атропію.

Ключові завдання:

Спрямувати бойові сили на Атропію та негайно перемістити 23-ю бронетанкову дивізію на схід від річки Агшу.

Запобігти захопленню ворогом столиці Атропії та критичних ділянок нафти; посилити захист столиці Атропії.

Уразити ворожі сили, синхронізуючи об’єднане вогневе ураження (ВУ) проти сил Аріана в глибині та знищити 17-у і 18-у дивізіонні тактичні групи та 21-е зведене командування ВУ.

Захист платформ дальнього ВУ, радарів та штурмової авіації.

Кінцевий стан: агресію Аріани було стримовано або розгромлено, а сили сухопутного компоненту Об’єднаних сил відновлюють міжнародний кордон.

Намір командира 52-ї дивізії.

Мета: Мета цієї операції — підтримати партнерів, відновити суверенітет Атропії та перемогти агресію Аріани.

Ключові завдання:

Темп: передбачте синхронізацію вогню, маневру та підтримки, щоб швидко перетнути річку Агшу, захопити об’єкт TEXAS і знищити 17-у і 18-у дивізіонні тактичні групи.

розвідка: використовуйте потужний передовий загін, щоб забезпечити гнучкість і масовану бойову потужність у вирішальній точці.

Вогонь: маневруйте, щоб вести вогонь, і використовуйте збір інформації для виявлення та знищення високопріоритетних цілей дивізії.

Захист: суворе та послідовне застосування тактичного розосередження, маскування, укріплення, активного патрулювання та контррозвідки для захисту сил.

Партнерство: співпрацюйте з силами безпеки Лтропії, щоб розвинути її потенціал для виконання своїх повноважень у своїх межах.

Кінцевий стан:

Свої війська.

52-а піхотна дивізія захопила об’єкт DAKOTA, COLORADO і TEXAS, дозволивши відновити міжнародний кордон, створення зони поділу.

52-а піхотна дивізія співпрацює з силами Aтропіїn, які охороняють основні населені пункти та критичну інфраструктуру.

Противник.

17 та 18 дивізіонні тактичні групи знищено, 19 дивізіонну тактичну групу розгромлено. Залишки 2 операційного стратегічного корпусу виведено з Aтропії. 995-у бригаду Командос (ССО) нейтралізовано в межах кордонів Атропії.

Місцевість. Між Аріаною та Атропією встановлено зону розділення.

Цивільне середовище.

Встановлюються умови для виконання урядом Атропії своїх повноважень у межах її кордонів.

Концепція бою (операції) — це положення, яке визначає спосіб взаємодії підлеглих підрозділів для виконання завдання та встановлення послідовності дій, які використовуватимуть війська для досягнення кінцевого стану.

Схема вогню є невід’ємною частиною концепції операції.

Вона описує як інтегрувати та синхронізувати використання летальних і нелетальних можливостей ВгП для створення бажаних результатів та досягнення цілей командира.

Схема вогню

Схема вогню описує, як вогнем підтримують наміри командира та концепцію операції, і встановлює пріоритети вогню підрозділам для кожного етапу операції. Схема вогню повинна бути короткою, але досить конкретною, щоб чітко визначити, які вогні мають бути для досягнення мети операції.

Схема вогню повинна відповідати на запитання: «хто, що, коли, де і чому» вогонь має бути здійснений, але забезпечити достатньо гнучкості, щоб дозволити підлеглим командирам визначити «як» його здійснити та встановити за ним контроль.

Схема вогню може включати загальний опис усієї операції, яка має вказувати завдання ВгП, її мету, розподіл засобів ураження, вказівки щодо розміщення засобів ВгП та спостерігачів, а також вказівки з ураження включачи весь перелік ефектів (летальних і нелетальних). Для опису завдання ВгП для кожного етапу операції використовують такий формат: завдання, мета, виконання та оцінка в формі матриці.

Вказівки командира з вогневої підтримки

Командир керує операційним процесом через розуміння, візуалізацію, опис, керівництво, ведення та оцінювання операції. Підтримуваний командир повинен видати чіткі та лаконічні вказівки щодо очікуваних результатів від ВгП. Особовий склад ВгП повинен досконало розуміти намір командира, схему маневру та вказівки з ВгП.

Командири повинні зрозуміти, що особовий склад ВгП розуміє широку картину бою. Це забезпечує штаб і підпорядковані підрозділи загальними вказівками та обмеженнями щодо застосування вогнів, бажані ефекти, а також планування та виконання функції таргетингу. Вказівки командира щодо ВгП повинні включати пріоритет вогню.

Пріоритет вогню — це вказівки командира для штабу, підлеглим командирам, планувальникам ВгП і допоміжним органам використовувати ВгП відповідно до важливості завдання підрозділу. Накази для підрозділів артилерії повинні включати наміри підтримуємого командира, концепцію операцій і пріоритет вогню, завдання ВгП та інструкції з координації.

Вказівки командира з ВгП описує бажані ефекти, які мають бути згенеровані засобами ВгП, як летальні, так і нелетальні.

Ефект — 1. Фізичний або поведінковий стан системи, що виникає в результаті дії, набору дій або іншого ефекту.

2. Результат або наслідок дії.

3. Зміна стану, поведінки або ступеня свободи. Можливості, пов’язані з одним бажаним ефектом також можуть сприяти іншим бажаним ефектам. Наприклад, затримка може бути результатом зриву, порушення, відволікання або знищення можливостей противника або цілей.

Найважливішою частиною надання вказівок для ВгП є те, що координатор ВгП і командир мають спільне розуміння візуалізації командира та опис того, що ВгП має досягти для підтримки концепції операцій. Деякі загальні терміни, які командири можуть використовувати для опису бажаних ефектів під час надання своїх вказівок для ВгП перераховані нижче.

Ввести в оману у військовому відношенні означає виконувати дії, метою яких є навмисне введення в оману противника, які спонукають противника до конкретних дій (або бездіяльності), що сприяють виконанню завдання своїми військами (JP 3-13.4);

Використання вогневої підтримки у введенні противника в оману приводить до того, що відповідальні за прийняття рішень у військах противника не розуміють наміру дружніх військ.

Це значно підвищує імовірність того, що противник піде на певні ризики і попаде під вогонь та маневри дружніх військ. Наприклад, артилерійська підготовка в районі несправжньої зони посадки може змусити противника сподіватися атаки дружніх сил в одному місці, тоді коли насправді така атака відбудеться в зовсім іншому місці.

Обманний вогонь найкраще використовувати для того, щоб утвердити командира ворожих сил в його помилкових уявленнях. Введення противника в оману ґрунтується на вживанні заходів для забезпечення скритності дій. До таких заходів належать: використання маскувальних сіток та інших засобів маскування, комунікації та дотримання шумо- та світломаскування.

Завдати поразки означає зробити підрозділи противника нездатними досягти своїх цілей (ADP 3-0). Командир сил, що зазнали поразки, відмовляється або більше не має змоги слідувати прийнятому раніше плану дій, попадаючи таким чином під волю командира дружніх військ та втрачаючи здатність значною мірою впливати на дії дружніх сил.

Поразка може бути наслідком застосування сили або загрози такого застосування (FM 3-90-1). Поразка проявляється в якихось фізичних діях, таких як масові капітуляції, залишення позицій, техніки і припасів та відступ.

Щоб перемогти противника, командир може застосовувати різні ефекти. Наприклад, використання командиром вогню польової артилерії під час атаки сил противника може залишити противника без достатньої кількості особового складу, систем озброєння, обладнання чи припасів для виконання своєї місії. Так само й застосування масованого, синхронного та інтенсивного вогню може позбавити противника бажання продовжувати бій.

Знизити боєздатність означає знизити ефективність чи дієвість загрози. Визначення стратегічних ефектів, застосовуються стандартні визначення словника.

Стримування — це коли під тиском противника і при потребі виграти час дружні сили сповільнюють темп наступу противника, завдаючи йому максимальних втрат та не вступаючи при цьому у вирішальний бій (ADP 390).

Стримуючи противника, дружні сили виграють час. Стримування вважається найбільш ефективним, коли воно або змушує противника до негайного переміщення, або підсилює тактичний ефект дружніх військ. Коли стримані сили противника згромаджуються за пошкодженою ділянкою маршруту, вони стають груповою ціллю і час їх вогневого ураження дружніми силами зростає.

Не допустити противника — це задача, метою якої є завадити противнику використати певну місцевість, простір, особовий склад, припаси або об’єкти (АТР 3-21.20). Прикладом недопущення противника є знищення його засобів зв’язку з метою унеможливити спостереження за допомогою РЕС; однак тривалість такого недопущення залежить від здатності противника до відновлення. Операції з недопущення противника — це дії, спрямовані на перешкоджання або відмову противнику у використанні певного простору, особового складу, припасів або об’єктів (FM 3-90-1).

Знищити — це тактичне завдання, в результаті виконання якого сили противника стають фізично небоєздатними аж до тих пір, поки не відновляться. Альтернативний варіант: знищити бойову систему означає пошкодити її настільки, щоб вона стала зовсім нефункціональною та не могла бути відновленою до придатного для використання стану без повної перебудови. (FM 3-90-1).

Знищення в контексті обчисленого ефекту від застосування вогню польової артилерії знищенням вважається ефект, внаслідок якого ціль вийшла з ладу назавжди або на тривалий час стала неефективною, а також до 30% людських чи матеріальних втрат.

Вогонь на ураження — це елемент методу ведення бою під час виклику артилерійсього вогню, коли запит на вогонь на ураження робиться з єдиною метою — знищити матеріальну частину сил противника. (ТС 3-09.81).

Дезорганізація — це тактичне завдання, в якій командир об’єднує вогонь з відкритих та закритих вогневих позицій, місцевість і перешкоди, щоб порушити організацію, темп або графік противника, а також змусити його до передчасних дій чи незлагодженої атаки. (FM 3-90-1).

Відволікаючий маневр — це дія, спрямована на відволікання уваги і сил противника від основної операції; атака, тривога чи тактична демонстрація, що відволікає увагу (JP 3-03). Маневр відволікання змушує противника використовуватии життєво важливі для його ж операцій ресурси та можливості у вигідний для дружніх операцій спосіб. Маневр відволікання відвертає увагу сил противника від критично важливих дружніх операцій і перешкоджає використанню сил противника і їх допоміжних ресурсів за призначенням. Крім того, маневр відволікання може змусити війська противника обрати маршрут в обхід і спричини таким чином його затримку. Одним з варіантів застосування польової артилерії для підтримки маневру відволікання за задумом командира є використання ОФ боєприпасів з метою спонукати противника вибрати інший маршрут.

Сковування дій противника — це дія, спрямована на відволікання уваги, порушення організації, затримку або знищення військового наземного потенціалу противника до того, як він буде ефективно використаний проти дружніх сил або для досягнення цілей противника (JP 3-03).

Вогонь на сковування дій противника застосовується для порушення організації, затримки або знищення ворожих сил. Вогонь на сковування дій противника створює вікно для переміщення і маневрів дружніх підрозділів.

Ізолювати — відокремити сили від їх джерел підтримки, для того, щоб знизити їх ефективність і збільшити їх вразливість до ураження (ADP 3-0).

Нейтралізація в контексті розрахункових ефектів вогню польової артилерії робить ціль неефективною протягом короткого періоду часу, приводячи до 10-відсоткових втрат або матеріальних збитків.

Вогонь на придушення — це вогонь, що вдеться для того, щоб зробити ціль неефективною або непридатною для використання.

Нейтралізувати/Подавити — тактичне завдання, яке призводить до того, що особовий склад або матеріальна частина противника не в змозі втрутитися в конкретну операцію. (FM 3-90-1).

Підготовчий вогонь — це короткочасне, інтенсивне ураження обраних цілей або тривале зусилля протягом довгого періоду часу, що охоплює велику кількість цілей. Командири повинні чітко розуміти, чого вони сподіваються досягти таким вогнем. Ефективність підготовчого вогню варіюється в залежності від ситуації, а його здійсненність залежить від таких факторів, як раптовість, розгортання, постачання боєприпасами і тип наявної зброї. Підготовка вогню планується командиром, який планує атаку. Зазвичай підготовка починається до часу «Ч» і може тривати і після нього.

Контрпідготовчий вогонь — це інтенсивний заздалегідь підготовлений вогонь, що завдається при виявленні неминучої атаки противника. Він призначений для розгрому бойових порядків противника; дезорганізації системи управління, зв’язку і спостереження противника; зниження ефективності артилерійської підготовки; ослаблення наступального потенціалу противника.

Оборонний вогонь — це вогонь, призначений для зриву виявлених приготувань противника до атаки. Ближній оборонний бій повинен початися на максимально можливій відстані. Ідеальний план оборонного вогню — це такий, який зриває підготовку противника до такої міри, що противник не може організувати напад. Оборонний вогонь зриває підготовку противника до атаки або контратаки. Він робить це, завдаючи ударів по його районах зосередження; руйнуючи його бойові порядки; дезорганізуючи його командування, управління і зв’язок; послаблюючи його зусилля по захопленню цілей і знижуючи його бойовий дух. Оборонний вогонь зазвичай планується за викликом.

Придушувати — це тактичне завдання, яке призводить до тимчасового зниження функціональних можливостей сил або систем озброєння нижче рівня, який є необхідним для виконання завдання (FM 3-90-1).

Придушення — це тимчасове зниження функціональних можливостей системи озброєння противника нижче рівня, який є необхідним для виконання завдання. (JP 3-01). Придушення в контексті розрахункових ефектів вогню польової артилерії знижує функціональні можливості цілі протягом короткого періоду часу, приводячи до щонайменше 3% втрат або матеріальних збитків.

Вогонь на придушення — вогневий вплив, який знижує функціональні можливості цілі нижче рівня, який є необхідним для виконання мети завдання. Зазвичай придушення є ефективним лише під час ведення вогню.

Контрбатарейний вогонь — вогонь, з метою знищення або нейтралізації систем зброї непрямого вогню.

Вогонь на виснаження — це вогонь, призначений для того, щоб потривожити війська противника, обмежити рух.

Командир також може надати обмеження щодо таргетингу як частину своїх вказівок щодо ВП. Обмеження з таргетингу поділяються на дві категорії:

список цілей, заборонених для ураження;

список обмежених цілей.

Список заборонених цілей — це список об’єктів або сутностей, які характеризуються як захищені від впливу військових операцій згідно з законами війни; міжнародного законодавства; правил ведення війни. Список заборонених цілей не є списком цілей.

Навмисне включення або невжиття достатніх запобіжних заходів, щоб уникнути цих об’єктів або сутностей, може порушувати закон війни.

Список обмежених цілей — це список дійсних військових цілей, які можуть бути включені до інтегрованого пріорітезованого списку цілей, які мають обмеження щодо їх ураження Об’єднаним командуванням або за вказівкою вищого командування.

Приклади можливих обмежень:

Обмежити супутні збитки визначеною кількістю та не завдавати ударів у денний час.

Уражати лише визначеними засобами ураження.

Уражати лише вночі.

РОЗРОБЛЕННЯ ВАРІАНТУ ДІЙ

Одночасно зі штабом загальновійськового підрозділу планувальники ВгП розробляють матрицю виконання ВгП у поєднанні з розробкою ВД своїх військ та вдосконаленням переліку високопріоритетних цілей.

Коли стандарти вибору цілей, перелік високопріоритетних цілей і таблиця вказівок щодо ураження уточнено, планувальники ВгП розробляють ключові завдання ВгП на основі завдань ВгП, визначених під час аналізу завдання. Як тільки ключові завдання ВгП, матриця виконання ВгП розроблено розробляється план ВгП. Планувальники бойового застосування артилерії розробляють план підтримки артилерії як додаток до плану ВгП.

Таблиця 21. Відділ ВгП протягом третього кроку ППВР

Варіант дій — це широке потенційне рішення визначеної проблеми.

Крок розроблення варіанту дій спричиняє варіанти наступного аналізу і порівняння, які відповідають вказівкам і задуму командира.

Для розроблення декількох ВД можуть створюватися команди (колективи). Команди розробки ВД залежать від наявності особового складу штабу.

Метод розроблення ВД залежить від СОП, вказівок з планування, критеріїв оцінки (Простота, Гнучкість, Маневреність, Вогонь, Ризик, тощо) і наявного часу.

Варіант дій відповідає на питання: ЩО МИ МОЖЕМО ЗРОБИТИ?

Таблиця 22. Стадії розроблення варіантів дій

Підкрок	Стадії розроблення ВД
3.1 Підготовка	Створіть команди розроблен ня ВД	Виберіть метод розроблен ня ВД
3.2 Підготовка ескізів ВД	Розпочніть нарис	Додайте висновки аналізу місцевості і погоди	Додай те заходи контро лю	Додайт е ВД против ника	Додайт е поточн у ситуаці ю своїх військ
3.3 Розробити варіанти	Оцініть відповідну бойову міць	Визначте фокус	Визнач те заходи для викона ння ключо вих задач	Об’єдн ати відпові дні визначе ні і витіка ючі задачі	Об’єдн ати підтрим ку	Визнач те програ муванн я	Визначт е ключове управлін ня бойовим просторо м
3.4 Побудувати бойові порядки військ	Створіть пул своїх військ	Розподіліт ь бойову міць для вирішальн их дій	Призн ачте військ а на інші напря мки	Оновіт ь заходи контро ль (за потреб ою)	Перевір те ВД критері ями вибору
3.5 Оновити концепцію	Визначте заходи розвідки для підтримки ВД	Визначте ОВгП для підтримки ВД	Визнач те заходи зпхист у для підтри мки ВД	Визнач те заходи управлі ння для підтри мки ВД	Визнач те інформ аційгі заходи для підтрим ки ВД	Визнач те заходи СІМІС для підтри мки ВД
3.6 Призначити управління	Додайте управління	Додайте фінальні заходи контролю
3.7 Розробити формулювання ВД і завершити ексізи	Додайте формулюв ання ВД	Завершіть нарис ВД
3.8 Підготувати і провести брифінг з ВД
3.9 Вибрати (модифікувати) ВД для аналізу

Таблиця 23. Критерії вибору варіантів дій

Придатний	Підходящий, і в правильний час і правильному місці?
Придатний	Достатня і відповідна бойова міць, в правильному місці і в правильний час?
Прийнятний	Чи переваги переважають вартість?
	Прийнятний ризик?
	Це легітимно?
	Це політично прийнятно?
	Відповідає часовим рамкам?
Завершений	Хто, що, де, коли і навіщо виконує?
Завершений	Все зрозуміло з управлінням?
Особливий	Він відрізняється від іншого ВД?
Особливий	Чи використовуються засоби іншим способом для досягнення однієї і тієї ж мети?
Підходящий	Це вирішує правильну проблему?
	Чи є послідовна логіка від кроку 1 до кроку 2 b?
	Чи відповідає умові успіху?
	Чи можливі подальші дії?

Кожне формулювання ВД повинне містити:

позначення, яке характеризує ВД;

основні зусилля;

схема маневру;

підтримка;

розмір резерву;

ескіз з графічним узгодженням ешелонів/підрозділів та заходів контролю;

завдання підрозділів;

уточнена матриця підтримки прийняття рішень або оверлей підтримки прийняття рішень (тільки якщо військова гра вже була проведена);

критичні події та ризики;

уточнена матриця синхронізації (тільки якщо військова гра вже була проведена);

сильні сторони, слабкі сторони, можливості, загрози;

рекомендований штабом ВД з докладною інформацією про те, ЯК і ЧОМУ.

Різницю між ВД і концепцією операції можна зясувати з їх змісту:

Варіант дій

широке потенційне рішення;

настільки детальне, наскільки це необхідно для пояснення ідеї;

без фаз;

показує «5 W — Хто, Що, Де, Коли, Навіщо», але немає деталей для розвідки і бойової підтримки або завдань для маневрених підрозділів.

Концепція операції

базується на основі підтвердженого ВД;

з усіма деталями, необхідними для розуміння операції;

детально описує фази операції;

твердження доповнюється основними завданнями розвідки і бойової підтримки;

не містить завдань для маневрених підрозділів.

Основні документи, які необхідно розробити для кожного ВД:

Концепція (схема) вогню.
Список високопріоритетних цілей.
Робочий список цілей.
Матриця виконання ВгП.
Оверлей цілей / оверлей ВгП.

Варіант доповіді ВгП під час брифінгу з ВД

Пріоритетність вогневої підтримки:

Артилерія противника та пункти управління, а також встановленняя димових завіс.
ППО. 3 Маневрені підрозділи та логістика.

Артилерію розподілити:

Для ведення наступального бою:

Садн — пряма підтримка 1 мб.
Садн — загальна підтримка.

Реабатр — загальна підтримка.

ПТабатр — ПТРез бригади.

Для ведення оборонного бою:

Садн — пряма підтримка 1 мб.
Садн — пряма підтримка 2 мб.

Реабатр — загальна підтримка.

ПТабатр — ПТРез бригади.

Засоби підтримки:

Протягом всіх фаз бою артилерія дивізії здійснює загальну підтримку бригади з виділенням 220 смарт боєприпасів для ураження броньованих цілей, 12 керованих реактивних снарядів для ураження високопріорітетних цілей на дальності до 70 км. Встановити до 10 дистанційних мінних полів розміром 1500х500 м.

БАП з 8:00 до 12:00 12 червня (етап наступу), та з 18:00 до 24:00 12 червня (етап оборони).

Запит на вогневу підтримку засобами старшрого начальника буде здійснюватися через групу вогневої підтримки бригади.

#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя

ПРИЄДНАТИСЯ

Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.

Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Знайти своє ТрО →