Подолання бойового стресу у військових підрозділах
Подолання бойового стресу у військових підрозділах
порадник для командирів
СТРЕС СИЛЬНИЙ, АЛЕ ТИ СИЛЬНІШЕ!
1. БОЙОВИЙ СТРЕС ТА РЕАКЦІЇ НА НЬОГО
Бойові дії завдають військовослужбовцям набагато більше стресу, ніж будь-які навчання та тренування. Ворог завжди намагається завдати стресу та деморалізувати. Гартування тіла і духу (ментального, емоційного, фізичного) допоможе Вам витримати умови бойових дій. Треба знати, як виявити ознаки бойового стресу, а також як його контролювати.
ЯК ЗАПОБІГТИ виникненню бойового стресу?
- намагайтеся завжди контролювати себе та залишатись спокійним;
- з’ясуйте для себе: на що Ви можете вплинути, а на що – ні;
- суворо дотримуйтесь обов’язків та інструкцій;
- намагайтесь мислити критично, дивитись “тверезо” на все, що відбувається навколо;
- контролюйте своє дихання: дихайте на повну;
- пам’ятайте, що бойовий стрес – це нормально, і Ви можете його контролювати;
- частіше спілкуйтесь з товаришами;
- уникайте чуток, та самі їх не поширюйте;
- в спілкуванні контролюйте свої емоції;
- уникайте спиртного та наркотиків – натомість пийте більше простої води;
- вживайте за можливості здорову збалансовану їжу;
- обов’язково дотримуйтеся правил чистоти та особистої гігієни;
- навчіться використовувати розслаблюючі вправи (запитайте про це психологів);
- спіть по 7-8 годин на добу – якщо є можливість;
- якщо Вам погано на душі, або просто щось не так – обговорюйте це! (з командиром, капеланом або психологом);
- зосередьтесь на тому – заради чого тут перебуває Ваш підрозділ та на виконанні поставленого Вам завдання;
- не залишайте без допомоги та уваги своїх товаришів, особливо новоприбулих.
Командиру щодо запобіганню бойовому стресу:
- демонструйте підлеглим свою підготовленість і знання справи, чесність і порядність справжнього лідера;
- забезпечуйте підлеглим нормальний побут, бережіть їх здоров’я;
- не показуйте слабкість – завжди тримайте себе в руках, навіть коли емоції переповнюють;
- слідкуйте, щоб підлеглі мали можливість спати;
- організуйте час для власного повноцінного відпочинку (сну);
- розпізнавайте ознаки стресу в себе та в інших;
- пам’ятайте, що надмірні страх та злість в бойових умовах – це типові ознаки бойового стресу;
- підлеглим з ознаками незначного стресу просто давайте відпочити;
- цікавтесь про сімейні, фінансові та інші проблеми підлеглих, давайте їм можливість вирішувати свої проблеми;
- забезпечуйте підтримання внутрішньо-комунікаційних зв’язків у підрозділі;
- відкрито спілкуйтесь з підлеглими;
- налаштовуйте особовий склад на спільну боротьбу зі стресом;
- тренуйте витримку підлеглих: проводьте з ними максимально напружені та реалістичні заняття, наближені до бойових;
- переконуйтесь, що під час занять військовослужбовці зрозуміють, що таке бойовий стрес, та як його самостійно подолати;
- слідкуйте за проявами стресу та ознаками зниження стресостійкості у підлеглих;
- практикуйте та опановуйте методи подолання стресу;
- перевіряйте надійність укриттів для безпечного відпочинку особового складу;
- забезпечуйте військовослужбовців належним харчуванням, водою та іншими предметами першої необхідності;
- забезпечуйте можливість отримання особовим складом пошти, офіційних новин та іншої ПЕРЕВІРЕНОЇ інформації;
- забезпечуйте якісне медичне, матеріально-технічне та інше забезпечення підлеглих;
- підтримуйте високий моральний і командний дух, вірність своєму підрозділу;
- подбайте, щоб військовослужбовці в підрозділах тримались разом, зміцнюйте здорові зв’язки між ними.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ОЗНАКИ БОЙОВОГО СТРЕСУ
Фізичні | Емоційні | ||
Напруга: | ниючі або гострі болі | Тривога: | збудженість, занепокоєння, очікування найгіршого |
Нервозність: | підвищена лякливість, метушливість, тремтіння | Дратівливість: | скарги, “вибухи” невдоволення |
Холодний піт: | сухість в роті, бліда шкіра, важкість наведення різкості в очах | Увага: | розсіяна; неможливість зосередитися чи запам’ятати деталі |
Серце: | посилене серцебиття; можливе відчуття запаморочення чи дезорієнтації | Мислення: | нечітке; проблеми у спілкуванні |
Дихання: | прискорене; людина задихається; пальці рук та ніг починають дрижати й поколювати, зводяться судомами й німіють | Сон: | неспокійний; прокидання від поганих снів |
Шлунок: | нудота; можливе блювання | Горе: | оплакування померлих чи поранених |
Кишківник: | пронос або закрепи (запор) | Почуття провини: | самозвинувачення за помилки чи за те, що слід було зробити |
Сечовий міхур: | часте сечовипускання, неспроможність терпіти | Гнів: | відчуття зради з боку керівництва чи інших членів підрозділу |
Енергійність: | виснаженість, втома; важкість рухів | Впевненість: | низька; втрата віри у себе самого та в підрозділ |
Людина постійно рухається, здригається на будь-який раптовий звук чи рух; тремтить, трясеться; не може рухати рукою, ногою без видимих фізичних причин; погіршення зору, слуху чи відчуттів, фізично виснажений; плаче, ціпеніє під час обстрілу або стає повністю нерухомим, похитується, коливається паніка, біжить під обстрілом. | розмовляє швидко та/або дивно, сперечається; діє необачно, не реагує на небезпеку; втрата або суттєве погіршення пам’яті; сильно заїкається, бурмоче, або не може говорити взагалі; безсоння, важкі кошмари, бачить або чує те, чого не існує; різкі емоційні перепади, соціальна ізоляція, апатія, істеричні “вибухи”; безглузда, дивна поведінка. | ||
НАСЛІДКИ ВПЛИВУ БОЙОВОГО СТРЕСУ
НА ПОВЕДІНКУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ:
Можлива поведінка при бойовому стресі | |
Психологічне реагування на стрес | Порушення військової дисципліни та правопорушення |
|
|
“Щоденний стрес, спричинений повсякденною діяльністю,
такий же небезпечний, як і стрес, отриманий в ході ведення бойових дій”
КОНТРОЛЬ БОЙОВОГО СТРЕСУ
Реакцій на бойовий стрес не уникнути, але можна уникнути втрат внаслідок таких реакцій (у тому числі психогенних втрат). Має значення вміле керівництво! Потерпілі від бойового стресу можуть швидко відновити свою боєздатність, якщо своєчасно вжити щодо них відповідних заходів.
ЩО РОБИТИ КОМАНДИРУ, якщо у військовослужбовця Є ОЗНАКИ стресу?
Якщо реакції військовослужбовців на БС не наражають інших на небезпеку, або не перешкоджають виконанню бойових завдань | стрілочка | Залиште їх в підрозділі нехай просто відпочинуть, помиються, приведуть в порядок обмундирування і зброю, поїдять і продовжують нести службу. |
Якщо за ознаками БС солдат не становить надто великого ризику, але Ви вважаєте доцільним наразі не залишати його в підрозділі з іншими військовослужбовцями | стрілочка | Направте їх в безпечне місце можливо направити до іншого підрозділу (в більш безпечне місце) на термін від 3 до 36 годин в режимі праці та відпочинку. |
Якщо мають місце: неврівноваженість чи потенційна небезпека для себе, інших чи завдання; хвороба чи поранення військовослужбовця, що потребують термінового медичного втручання; ознаки БС, що не минають, а стан військовослужбовця не покращується навіть після відпочинку (сну). | стрілочка | Направте до медичного пункту Направте військовослужбовця до психолога або медичного пункту. Зателефонуйте чи відвідайте підлеглого, якщо його не повернули до підрозділу протягом кількох годин (залишили на лікування). Привітно прийміть підлеглого після його повернення назад у підрозділ. |
ЯК ВПОРАТИСЯ ЩОДЕННИМ СТРЕСОМ?
Щоденний стрес між боями може бути таким же небезпечним, як і під час ведення бойових дій. Небезпека може бути такою ж високою, а завдання – менш зрозумілими, особливо коли окремі місцеві мешканці налаштовані вороже, а обмеження щодо застосування зброї досить суворі.
Загрозу важко розпізнати. Поступові зміни не так легко помітити. Нудьга, відсутність можливості спокійно побути наодинці, обмеженість пересування і розлука з близькими за умов поганого зв’язку. За таких умов у кожного можуть проявлятися ознаки негативного стресу, і тому важливо розуміти, як Ви можете допомогти собі та своїм підлеглим.
Що можна зробити для розслаблення та відволікання:
- грайте в ігри (спортивні, настільні, будь-які інші, АЛЕ НЕ АЗАРТНІ);
- спілкуйтесь з товаришами на приємні для Вас теми;
- пишіть рідним листи або ведіть особистий щоденник;
- читайте книги;
- звертайте увагу на своє дихання – дихайте повільно і глибоко;
- займіться спортом, оздоровіть своє тіло і дух
Розслаблення сприятиме відновленню Вашого гарного самопочуття, уважності і концентрації, “перезарядці” енергії після виснажливої або нудної роботи, а також допоможуть Вам швидше засинати і добре виспатись. Навчити іншим технікам розслаблення Вас можуть психологи, сміливо просіть їх про це.
Як Ви можете допомогти собі:
- пам’ятати, що те, як Ви себе почуваєте, є цілком нормальним, враховуючи умови війни;
- переконайтеся, що Ви достатньо харчуєтеся та відпочиваєте, оскільки в умовах фізичного виснаження Ваша здатність боротися з бойовим стресом значно послаблюється;
- зосередьтеся на отриманому завданні: “розбивайте” великі завдання на дрібніші та робіть між ними невеликі перерви для відпочинку;
- спілкуйтесь з товаришами по підрозділу;
- спілкуйтеся з друзями та родиною, коли є така можливість: якщо у Вас є сімейні проблеми – розкажіть про них тому, кому ви довіряєте – не тримайте в собі, “скиньте” частку цього вантажу проблем;
- якщо відчуваєте, що самостійно не впораєтесь, ситуація виходить з-під контролю, негайно повідомте про це свого командира, психолога або капелана.
Що Ви можете зробити для Ваших підлеглих:
- тримайте підрозділ в курсі нових подій – проводьте командирське інформування, але НЕ ПОШИРЮЙТЕ НЕПЕРЕВІРЕНИХ ЧУТОК: краще кажіть, що Ви не маєте достовірної інформації, але проінформуєте їх одразу ж, як Вам стане щось відомо;
- слідкуйте за змінами в поведінці підлеглих, вживайте заходів для вирішення їх проблемних питань до того, як вони стануть Вашими проблемами;
- організовуйте заходи у складі підрозділу, щоб допомогти Вашим підлеглим розслабитися і розважитись; дайте їм трохи особистого часу, коли випадає така можливість;
- запитуйте підлеглих про те, як вони справляються з труднощами перебування в ООС, і запитуйте як справи в їх близьких вдома;
- цікавтесь про те, наскільки Ваші підлеглі забезпечені належними їм соціальними гарантіями та пільгами;
- говоріть з кожним підлеглим, поведінка якого викликає занепокоєння, уважно вислухайте його;
- своєчасно скеровуйте підлеглих для надання допомоги до психологів, священиків, медиків, якщо вони дійсно цього потребують.
НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ:
Під час військової операції будь-який військовослужбовець може потрапити у складні психологічні ситуації: бачити зруйновані ворогом будинки; тіла загиблих; вороже ставлення цивільного населення; потрапляння в засідку; обстріли зі стрілецької зброї, снайперів; вибухові пристрої; отримувати повідомлення про серйозні поранення чи загибель товаришів; довготривале перебування в районі бойових дій; відсутність можливості усамітнитись та особистого простору; розлука з рідними та складнощі зв’язку з ними.
Зрозуміло, що кожен з нас може іноді відчувати пригніченість, біль чи злість. Якщо Ви бачите, що Ваш підлеглий засмучений, роздратований або поринув в сумні роздуми наодинці, Ви можете допомогти йому пережити цей болючий та іноді небезпечний для нього час. Емоційно неврівноважені військовослужбовці можуть поставити під загрозу виконання завдання, підрозділ та самих себе. Часто, щоб знайти відповідь, людині достатньо, щоб з нею просто поговорили, вислухали та вказали на її сильні сторони. Спробуйте застосувати наступні рекомендації:
1. Будьте хорошим другом, поговоріть з підлеглим і з’ясуйте, що трапилося. Вислухайте з розумінням. Будьте чуйними. Наприклад, скажіть: “Тебе щось турбує? Я можу тобі допомогти? Розкажи мені”.
2. Слухайте та заохочуйте підлеглих розказувати про те, що їх турбує. Слухайте не лише слова, а й їх емоційний зміст, інтонацію, гучність. Залишайтесь спокійними та об’єктивними. Зберігайте пильність.
3. Не критикуйте й не сперечайтесь з думками та емоціями військовослужбовця. Заохочуйте його продовжувати розповідати Вам про те, що трапилось. Не торопіть його. Давайте йому час, щоб підібрати потрібні слова.
4. З розумінням ставтеся до скарг своїх товаришів щодо інших людей, але не потрібно їх активно підтримувати.
5. Ставте питання, щоб зрозуміти проблему та емоції людини. Якщо розмова “гальмується”, підсумуйте те, що було сказано, і запитайте, чи правильно Ви все зрозуміли.
6. Не давайте багато порад. Висувати нові ідеї — цілком нормально, але не насаджуйте їх примусово. Пам’ятайте, що Ви не зобов’язані мати готові відповіді на всі проблеми підлеглих.
7. Схвалюйте військовослужбовців за роботу, яку вони виконують в таких складних обставинах, і за те, що вони спілкуються з Вами.
ЗАПОБІГАННЯ САМОГУБСТВАМ В БОЙОВИХ УМОВАХ
Якщо Ви помітили, або навіть якщо Вам здається, що Ваш підлеглий думає про самогубство або про те, щоб завдати серйозної шкоди чи когось вбити – терміново повідомте свого командира, психолога, капелана чи інших військовослужбовців, і ні в якому разі не залишайте його на самоті!
ОЗНАКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
Уважно слідкуйте за підлеглими, які раптом стають мовчазними і якщо їх поведінка значно змінюється. Варто звертати увагу і на інші прояви:
- Нещодавній розрив стосунків
- Надмірне вживання алкоголю або наркотичних речовин
- Значні фінансові проблеми
- Низька продуктивність роботи
- Нещодавнє адміністративне правопорушення або судовий позов
- Пригнічений стан: сум, плач, поганий сон, втрата апетиту, прояви безнадії
- Прямі погрози вчинити самогубство
- Розмови про бажання померти, про смерть взагалі
- Навмисне завдання собі шкоди
- Роздавання своїх речей, безпідставні подарунки
Що робити, якщо Ви підозрюєте загрозу вчинення самогубства?
Слідуйте трьом порадам, зашифрованим у абревіатурі ПТС (її можна запам’ятати за першими літерами фрази «Пам’ятай – Ти Сильний!»:
“П” – “Питайте”. Ставте бойовому побратиму питання, які допоможуть Вам краще зрозуміти, про що він думає. Запитайте Вашого бойового товариша про його ставлення до життя. Наприклад: “Яким ти бачиш своє майбутнє?”, “Я бачу, який ти засмучений. Як я можу тобі допомогти?”, “Що для тебе зараз найважливіше?”
- Ви повинні знати, які тривожні прояви у Вас самих чи у Вашого підлеглого можуть свідчити про суїцидальний настрій.
- Стежте за будь-якими зовнішніми проявами відхилення від звичної для нього поведінки.
- Відкрито розмовляйте про турботи та проблеми людини. Будьте готові вислухати і дозвольте Вашому підлеглому висловити свої почуття.
“Т” – “Турбуйтесь” про свого підлеглого, зрозумійте, що він, як будь-яка людина, може страждати.
- Активне слухання може допомогти полегшити стан. Спокійно контролюйте ситуацію: не застосовуйте силу.
- Приберіть засоби летальної дії, такі як зброя або таблетки. Якщо Ваш підлеглий озброєний, скажіть: “Дозволь, я розряджу твою зброю і сховаю її в надійному місці, поки ми спілкуємось”.
“С” – “Супроводжуйте” підлеглого – проведіть його негайно до свого командира, священика або психолога.
Після того як Ваш бойовий товариш вдосталь виговориться, скажіть: “Я хочу допомогти тобі. Тут є люди, які також тобі можуть допомогти”.
- Не тримайте в секреті суїцидальну поведінку Вашого підлеглого.
- Ваш намір допомогти Вашому бойовому товаришу врятує його життя.
- Залишайтеся з військовослужбовцем, поки він не отримає необхідну допомогу. Не залишайте його наодинці.
Варто пам’ятати, що іноді проблеми військовослужбовців не можливо вирішити лише однією розмовою або без додаткової допомоги ззовні.
Переконуйте підлеглих звертатись з проблемами не тільки до Вас, але також до:
- військових психологів;
- військових священиків (капеланів);
- фахівців медичної служби військової частини, лікувальних закладів.
Пам’ятайте, що в районі виконання бойових завдань є фахівці, які можуть надати цільову фахову допомогу військовослужбовцям з психологічними проблемами – це психологи, священики, медики, волонтери. ВИКОРИСТОВУЙТЕ БУДЬ-ЯКІ МОЖЛИВОСТІ для того, щоб допомогти підлеглим.
Втомлений солдат завжди влучить в ціль – але не обов’язково, в ту, що потрібно.
2. КЕРУВАННЯ СНОМ В БОЙОВИХ УМОВАХ
Сон – це біологічна функція, яка дуже важлива для нормального функціонування людини. Він є критично важливим для нормального мислення як під час навчань, так і в бойових умовах. Ті, хто добре відпочивають, більш емоційно стійкі, швидше реагують на обстановку, приймають кращі рішення, мають кращу пам’ять та краще всьому навчаються.
Від поганого сну потерпають наші дії, чим ми можемо піддати ризику життя своїх товаришів. Наші реакції гальмуються, стає важче зосередитись, думати – нас починає долати стрес. Іншими словами, коли ми недостатньо спимо, ми навіть перестаємо відчувати, як втрачаємо здатність нормально діяти.
Чи важливий сон, якщо йде війна?
Сон є критично важливим для збереження здатності думати по те, як виконати завдання і перемогти. Навіть такі прості завдання, як наприклад налагодження зв’язку, водіння техніки чи обчислення координат на карті, може бути для Вас надскладним через недосипання (якщо спати менше 7 годин на добу).
На жаль під час бойових дій систематичне недосипання стає нормою. Солдати, які недосипають – накопичують “заборгованість” сну, за яку все одно доведеться “розраховуватись”. Контроль власного сну – критично важливий для успішного виконання бойового завдання.
Зокрема неякісний сон знижує здатності виявляти та визначати рівень небезпеки, вести влучний вогонь та багато іншого.
Як протистояти недосипанню:
- Рівномірно розподіляйте серед військовослужбовців час для їх відпочинку та суворо цього дотримуйтесь.
- Давайте можливість солдатам виспатись перед виконанням тривалих завдань та після них.
- Використовуйте можливості, навіть невеликі, щоб потрохи спати – віддавати сну “заборгованість”.
- Стежте за тим, щоб військовослужбовці, за можливості, спали в безпечному місці.
- Будьте обережними з вживанням кави та інших енергетичних напоїв – вони підвищать Вашу чутливість до обстановки, але сон не замінять.
ДЕКІЛЬКА ПОРАД:
Перед виконанням тривалого завдання Протягом тижня до початку виконання завдань спіть по 7-8 годин на добу, це надасть Вам можливість розпочати виконання завдань з повним “запасом” сну. |
Під час виконання завдання • за можливості спіть по 7-8 годин на добу; • якщо таке не можливе, то шукайте будь-які можливості поспати та не накопичувати “заборгованість” сну; • вживайте кофеїно-вмісні напої (кава, кола тощо), щоб тимчасово контролювати свій розум, доки не знайдете можливості поспати. |
Після виконання завдань Спіть трошки більше, ніж завжди, щоб віддати “борг” сну та поповнити його “запас”. |
Ознаки недосипання:
- кволість, почуття важкості під час діяльності: чергувань, водіння техніки тощо
- важкість усвідомлення отриманої інформації
- зниження рівня уваги
- дратівливість, апатія, відсутність віри в успішність своїх дій
Додаткові поради:
Використовуйте будь-яку можливість поспати (подрімати), щоб “назбирати” 7-8 годин сну на добу.
Якщо дозволяє обстановка, використовуйте беруші, м’які навушники, маску на очі або інші речі, які допоможуть зменшити гучність звуків чи яскравість світла під час сну.
Не використовуйте жодних медикаментів, які, на Вашу думку, допоможуть заснути (окрім призначених лікарем).
Візьміть собі за звичку
- спати по 7-8 годин;
- не вживати каву, колу (інші кофеїновмісні речовини) за 6 годин до сну;
- не займатись спортом за 3 години до сну;
- не використовувати перед сном ґаджети (телефони, планшети інше), або натомість почитати книжку чи послухати розслаблюючу музику;
- справляти перед сном природні потреби, щоб потім не переривати відпочинок;
- спати в безпечному та тихому місці;
- вставати щодня в один той самий час;
- якщо все вказане вище не допоможе Вам протягом двох тижнів – зверніться до лікаря.
Командиру на замітку
- плануйте час для повноцінного відпочинку підлеглих, щоб вони спали по 7-8 годин на добу;
- якщо підлеглі намагаються спати вдень, то це лише означає, що вони не достатньо спали вночі;
- ніколи не ставте підлеглих перед вибором: або сон, або завдання – звичайно вони оберуть завдання, але якість такого виконання може бути небажаною;
- плануйте відпочинок (сон) підлеглих в один і той самий час, за можливості
3. Як справитися із розлукою з рідними під час ООС
Розлука з близькими під час перебування військовослужбовців в ООС є емоційно складним періодом для усіх членів їх сімей. Вона проявляється у виснаженні сил, почутті суму, гніві, збудженні, неспокої, напрузі, розчаруванні, обуренні та депресії. Окрім цього у сімей військових є багато інших труднощів, які виникають під час перебування в районах виконання бойових завдань. Важливо визначити, зрозуміти та прийняти ці виклики для того, щоб ефективно справитися з розлукою.
Уникайте певних “пасток”:
- Зрозумійте, що сімейні суперечки перед відправкою в район ООС є звичною справою. Зазвичай вони є результатом стресу через майбутню розлуку. Намагайтеся не сприймати їх серйозно.
- Обговорюйте справи, що стосуються сім’ї, а саме: виховання дітей, вирішення фінансових проблем чи інтимних питань до того, як відправитися в ООС. Намагання вирішити непорозуміння, що стосуються сімейних справ на відстані не буде ефективним.
- Намагайтесь не вирішувати подружні проблеми у стосунках під час участі в ООС. Це дуже складно зробити на великій відстані, тому краще зробити це після повернення.
- Пам’ятайте самі й поясніть близьким та рідним, що дати від’їзду та повернення можуть пересуватися на кілька днів (тижнів) раніше чи пізніше.
- Намагайтеся не слухати та не поширювати чуток. Найкраще їх не повторювати. Через часте спілкування можуть поширюватися неперевірені чутки, які наносять значну психологічну шкоду військовослужбовцям та їх сім’ям.
- Після повернення важливо прийняти зміни та новий досвід усіх членів сім’ї. Не варто очікувати, що коли Ви знову будете разом, все залишиться таким же, як було раніше.
Поранені та загиблі
Під час бойових дій, ліквідації наслідків катастроф Ви можете мати справу із пораненими або мертвими людьми, або просто бачити їх, чути (поранених), відчувати їх запах. Це можуть бути чоловіки чи жінки різного віку.
.
Такі ситуації є стресовими. Ви можете бути приголомшені комбінацією відчуттів, які включають жаль, жах, огиду чи злість через бездушність та жорстокість ситуації. Ви можете відчувати вину за те, що підвели їх, чи за те, що недостатньо допомогли. Ці відчуття є нормальною частиною людського буття. Ви можете звинувачувати себе чи уряд, чи ще когось. Найбільше вражають ситуації, коли жертва нагадує вам когось з близьких, або вас самих.
Пам’ятайте, що ці відчуття є гідними поваги та підтверджують вашу людяність. Часом, однак, ви можете відчувати емоційне відсторонення та використовувати «чорний гумор» для того, аби зробити страждання чи смерть не такими страшними. Що б ви не відчували, пам’ятайте – завдання потрібно виконати.
Ці поради можуть допомогти Вам виконати завдання та жити зі спогадами, не страждаючи від них.
- Пам’ятайте про високу мету того, що Ви робите. Ви проявляєте турботу, даєте надію. Ви займаєтеся тілами для реєстрації та належного поховання.
- Пам’ятайте, що мертве тіло – це не людина, це те, що від неї залишилося.
- Обмежте вплив негативних стимулів: не розглядайте постраждалих надто уважно; використовуйте екрани, штори, ширми, покривала, чохли для тіл та інші бар’єри, щоби відгородити тих, кому не потрібно цього бачити.
- Вдягайте рукавички та одноразовий спецодяг, якщо це можливо.
- Зменшуйте запахи за допомогою засобів для дезінфекції, дезодорантів, освіжувачів повітря. Збережіть парфуми і засоби після гоління на потім, інакше Ви можете неприємно здивуватись, наскільки запахи повертають до минулих подій.
- Будьте співчутливими, але УНИКАЙТЕ ЗОСЕРЕДЖЕННЯ на окремих жертвах, особливо на тих, з ким себе ідентифікуєте. Не зосереджуйтеся на особистих враженнях.
- Для аналізу фрагментів тіл та їх ідентифікації залучайте людей, які НЕ розшукують тіла.
- Підтримуйте гумор, навіть якщо це “чорний” гумор, у спілкуванні з військовослужбовцями, які це розуміють, але не будьте надто грубими і не переходьте на особистості (не глузуйте один з одного).
- Не оскверняйте та не грабуйте жертв – це злочин.
- Моліться мовчки, попросіть провести поминальну службу.
- Робіть часті перерви; дотримуйтеся правил гігієни, пийте багато рідини, споживайте корисну їжу. Командування повинне організувати місця для вмивання рук та обличчя, а згодом для приймання душу та зміни одягу.
- Нехай Ваша команда збирається для взаємної підтримки та підбадьорювання. Згадуйте про значні моменти, але не затримуйтеся на спогадах чи деталях.
- Допоможіть підлеглим у випадку стресу, уважно вислухавши. Не поспішайте із заготовленими відповідями. Не сприймайте помилково почуття людини як слабкість. Скажіть, що вони нормальні та варті поваги. Нагадайте їм, що виконання цього завдання потрібно продовжувати, і що кожен є важливий і потрібний підрозділу.
- Якщо Вас попередили заздалегідь про те, що треба буде працювати з пораненими та загиблими, підготуйте себе до того, що ви можете побачити чи робити; підготуйте спорядження, яке вказане вище.
- Після закінчення не звинувачуйте себе за моральне дистанціювання від страждань чи трагічних смертей окремих людей.
- Не впадайте у відчай від страшних снів, відчуття напруги чи нав’язливих спогадів. Це нормально, краще справитися з ними одразу ж, ніж подавляти. Не приховуйте їх. Поділіться ними з вашими підлеглими, але підтримуйте позитивне ставлення і почуття гумору.
- Через один-три дні після інциденту візьміть участь у розборі/обговоренні того, що відбулось, зі спеціально підготованими фахівцями з числа духовенства та психологів.
ПІСЛЯМОВА
Наведені в пораднику методи та поради щодо подолання стресу не можуть вплинути на події, що відбуваються на війні, але вони можуть допомогти Вам краще справлятися зі стресом, для успішного виконання бойових та службових завдань.
Пишайтесь тим, що Ви робите, і враховуйте власний досвід, щоб захистити себе, своїх підлеглих, а також своїх рідних після повернення додому.
#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя
ПРИЄДНАТИСЯ
Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.
Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
