Порядок евакуації поранених
ПОРЯДОК ЕВАКУАЦІЇ ПОРАНЕНИХ З БМ, АВТОМОБІЛЯ, ПОЛЯ БОЮ
(НА БРОНЕЖИЛЕТІ, ПЛАЩ-НАМЕТІ ТА ЗА ДОПОМОГОЮ ШТАТНИХ І ПІДРУЧНИХ ЗАСОБІВ)
Переміщення пораненого в безпечну зону є важливою складовою в системі заходів з надання домедичної допомоги на полі бою. Один з ключових аспектів надання допомоги постраждалим в тактичних умовах – це запобігання появі нових постраждалих. Переміщення постраждалого здійснюється відповідно до плану порятунку з повним дотриманням вищевизначеного принципу. Розробка плану порятунку постраждалого в зоні обстрілу завжди повинна бути на першому місті навіть коли надання допомоги постраждалому вкрай необхідне.
Після отримання дозволу від командира на здійснення переміщення поранених із зони обстрілу в зону укриття необхідно спланувати кількість рятувальників та кількість бійців з команди вогневого прикриття. Заздалегідь спланувати шляхи підходу та відходу, визначити найбільш небезпечні напрямки. Запланувати та розподілити між евакуаційною командою місця в зоні обстрілу, які можна використати, як тимчасовий захист при зміні бойової обстановки. Перевірити особисту зброю, засоби індивідуального захисту та необхідне медичне спорядження у всіх членів евакуаційної команди. Нагадати всім бійцям евакуаційної команди способи підтримання зв’язку та порядок роботи в зоні ураження. Далі слід намагатись встановити голосовий контакт з постраждалими. При встановленні голосового контакту з пораненим вимагайте від пораненого дій щодо його самостійного виходу з зони обстрілу, а при необхідності — і накладання собі кровоспинного джгута. У випадку коли поранений безпомічний, голосовий зв’язок з ним підтримується постійно аж до моменту контакту. Такі дії спрямовані на зменшення ризику отримати бойову травму для всіх бійців під час здійснення евакуації пораненого.
Обов’язково треба дотримуватися нижченаведених принципів при наданні допомоги постраждалим у тактичних умовах:
- дочекатись завершення поставленої бойової задачі та отримати дозвіл у командира на евакуацію;
- вжити всіх заходів для зменшення ризику виникнення недоцільних ушкоджень серед особового складу;
- надавати допомогу постраждалому тільки відповідно до своєї фахової підготовки і у обсязі, обумовленому тактичною зоною.
Гарна медицина може бути поганою тактикою. Санітарний інструктор повинен знати, що він робить і коли він повинен це робити. Правильне, з медичної точки зору, втручання здійснене не у той час, може призвести до додаткових невиправданих поранень.
В умовах міста, поранені мають бути переміщені в кращі тактичні умови максимально швидко, до того, як їм почнуть надавати допомогу. Особливу небезпеку в міських умовах становлять снайпери, у зв’язку з наявністю великої кількості місць для облаштування вогневих точок.
Відкриті території часто знаходяться під спостереженням ворога. Необхідно використовувати різні засоби для порятунку постраждалих та методи, що перешкоджають активним діям противника (вогнева перевага, диверсії, дими, спеціально виготовлені або підручні пристрої для переміщення поранених, евакуаційні стропи з карабінами тощо).
Техніка переміщення
У сучасних умовах індивідуальне спорядження кожного військовослужбовця (бронежилет, шолом, стрілецька зброя та інше) збільшує його середню вагу на 23-32 кг. У зв’язку з цим, переміщення постраждалого може виявитись проблематичним.
Нижче наведено кілька способів, які можна використовувати під час переміщення пораненого:
- індивідуальне переміщення;
- витягування;
- винесення;
- використання імпровізованих та табельних засобів виносу.
Раніше техніка первинного переміщення постраждалих базувалась на застосуванні лише одного бійця-рятувальника, рідше двох. У зв’язку із збільшенням ваги бойового оснащення бійця такий спосіб був визнаний складним і недоцільним для виконання. Тому і виникла необхідність нових підходів до переміщення постраждалого на полі бою.
Індивідуальна техніка пересування
Індивідуальна техніка пересування – це специфічна техніка для самопересування в укриття. Тактичні тренувальні сценарії дають можливість відпрацювати такі види пересування в умовах, максимально наближених до бойових. За сприятливих тактичних і медичних умов поранений солдат повинен самостійно переміститись у безпечне місце.
Деякі з індивідуальних технік переміщення наведені нижче (рис. 1):
Будь-який самостійно здійснений постраждалим спосіб переміщення з небезпечної зони кращий, ніж застосування для цієї мети евакуаційної команди. Слід запам’ятати, що перевага у виборі способу евакуації із сектору обстрілу надається такому, де загальна площа тіла бійця, яка може бути в ролі мішені буде малою, а швидкість пересування буде великою.
а
б
в
г
Рисунок 1 – індивідуальна техніка пересування.
Умовні позначення:
а) переповзання по-пластунськи; б) переповзання навколішки;
в) перебігання; г) ходьба/біг
Якщо постраждалий може рухатися і самостійно надати собі необхідну допомогу, то застосування евакуаційної команди не є необхідністю. Це зумовлює деякі тактичні переваги:
- дозволяє тактичним командирам не вилучати з бою непостраждалих бійців та залучати до виконання загальної бойової задачі бійців з незначними, мінімальними ушкодженнями;
- бійці-рятувальники залучаються до виконання загальної бойової задачі підрозділу, чим підтримують його боєздатність;
- дозволяє медикам і рятувальникам сфокусувати свої сили на тих, хто отримав тяжчі бойові поранення.
Відтягування
Відтягування – це техніка, призначена для переміщення постраждалого на короткі відстані. При проведенні відтягування постраждалий стає малопомітним. Така техніка є більш простою для виконання, ніж спроби підняти важкого постраждалого, і дозволяє рятувальникові використовувати комплект зброї.
Відтягування однією особою. Ця техніка дозволяє рятувальнику і постраждалому бути менш помітними. Проте пересувати важкого постраждалого в зігнутому (лежачому) положенні дуже складно. Кожен рух здійснюється на дуже обмежені відстані і вимагає від рятувальника значного використання сили (рис. 2).
Рисунок 2 – відтягування однією особою.
Відтягування в положенні лежачи
Крок перший. Захопіть своєю рукою плече пораненого, що знаходиться далі від вас, а ногою – його гомілку. При цьому щільно притуліться до пораненого (рис. 3).
Рисунок 3 – крок перший.
Крок другий. Різким рухом переверніться разом із пораненим на спину (рис. 4).
Рисунок 4 – крок другий.
Крок третій. Своєю правою рукою утримуйте лямку бронежилета пораненого та його зброю (рис. 5).
Рисунок 5 – крок третій.
Крок четвертий. Транспортуйте пораненого в сектор укриття, відштовхуючись від землі правою ногою та лівою рукою або лівою ногою і правою рукою (рис. 6).
Рисунок 6 – крок четвертий.
Крок п’ятий. В безпосередній близькості до укриття вас та пораненого може затягнути за укріплення ще один боєць, використовуючи для цього лямки вашого бронежилета. У такому випадку ви повинні утримувати пораненого, не здійснюючи жодних рухів (рис. 7).
Рисунок 7 – крок п’ятий.
Переваги:
дозволяє вести розсіяний вогонь в бік ворога за допомогою зброї пораненого;
при транспортуванні санітарний інструктор максимально захищений.
Недоліки:
техніка важка у виконанні;
повільне переміщення пораненого порівняно з іншими способами.
Відтягування в положенні стоячи.
Рисунок 8 – варіант № 1.
Переваги:
дозволяє вести розсіяний вогонь в бік ворога за допомогою зброї пораненого;
відносно швидкий метод переміщення пораненого.
Недоліки:
загроза отримати поранення.
Варіант № 2
Якщо інші бійці можуть прикрити санітарного інструктора вогнем, пораненого треба взяти за обидві лямки бронежилета і тягнути в напівзігнутому положенні (рис. 9).
Рисунок 9 – варіант № 2.
Переваги:
відносно швидкий метод переміщання пораненого.
Недоліки:
не можливе застосування зброї під час відтягування;
загроза отримати поранення.
Варіант № 3 «Дай свій годинник»
Ліву руку проведіть під лівою пахвою пораненого. Захопіть лівою рукою ліве передпліччя пораненого в верхній третині (біля ліктьового суглобу). Праву руку проведіть під правою пахвою пораненого. Захопіть правою рукою захватом зверху ліве передпліччя пораненого в нижній третині (ділянка кистьового суглобу, або місце носіння годинника). Підніміться з пораненим на напівзігнутих ногах. Ноги пораненого торкаються землі тільки п’ятами. Проведіть евакуацію пораненого рухаючись спиною вперед (рис. 10).
Рисунок 10 – “Дай свій годинник”.
При пораненні лівої руки захват здійснюється за праву руку в дзеркальному відображенні.
Переваги:
швидкий метод транспортування пораненого (мала площа тертя);
боєць-рятувальник максимально захищений.
Недоліки:
рух спиною вперед;
не можливе застосування зброї під час відтягування.
Відтягування двома особами. Ця техніка є більш простою для рятувальників і дозволяє рухатися значно швидше. Вона вимагає значно менше витрат сил, але рятувальники перебувають у вищому положенні, ніж під час застосування техніки напівсидячи. У рятувальників більше можливостей використовувати зброю.
Пораненого транспортують два бійці, тягнучи за лямки бронежилета, при цьому необхідно, за можливості, прикривати їх вогнем (рис. 11).
Рисунок 11 – відтягування двома особами.
Переваги:
швидкий метод транспортування пораненого.
Недоліки:
загроза отримати поранення у бійців, що здійснюють переміщення.
Загальні недоліки методів відтягування:
- Ці методи підходять лише для коротких відстаней.
- Вони вимагають значної концентрації сил для відтягування важкого, повністю екіпірованого бійця. Санітарний інструктор повинен враховувати принципи фізики (тертя, інерція, маса) під час руху.
- Залежно від способу відтягування, який застосовує рятувальник, він може бути більш чи менш видимим для ворога.
- Оптимального місця для захоплення постраждалого з метою його переміщення не існує.
- Загроза.
Винесення
Більшість видів винесення виконати нелегко у зв’язку зі збільшеною вагою військовослужбовця в повному спорядженні. Проте нижче представлено декілька способів для швидкого винесення потерпілого в укриття. Їх слід виконувати уважно, оскільки рятувальник і постраждалий знаходяться у високій позиції.
Винесення на плечі – це типова практика переміщення постраждалого однією людиною (рис. 12). Даний метод може бути використаний при евакуації пораненого з кабіни або салону автомобіля.
Рисунок 12 – винесення на плечі.
Винесення на спині постраждалого в укриття здійснюється набагато легше (рис. 13).
Захопіть зап’ясток і передпліччя пораненого солдата через одне плече і нахиліться вперед, відірвавши його від землі.
Рисунок 13 – винесення на спині.
Винесення двома особами (рис. 14).
Варіант № 1. Два рятувальники захоплюють зап’ястки постраждалого і поміщають на протилежні плечі, нахиляються вперед і піднімають його для переміщення. Перенесення за допомогою двох рятувальників виконується легше, ніж за допомогою одного.
Варіант № 2
Крок перший. Покладіть руки пораненого собі на плече. Руками фіксуйте його за пояс, що найближче до корпусу.
Крок другий. Підніміть пораненого і транспортуйте його в сектор укриття.
Рисунок 14 – винесення двома особами.
Переваги:
швидкий метод транспортування пораненого.
Недоліки:
загроза отримати поранення у солдат, що здійснюють переміщення;
може викликати посилення больових відчуттів у пораненого.
Оснащення для відтягування
Волокуші. Волокуші допомагають полегшити переміщення постраждалого. Для цього використовують підручні матеріали (наприклад, плащ-намет або ковдра). Найголовнішою перевагою використання таких засобів є значне зменшення тертя під час волочіння постраждалого по землі (рис. 15). Волокуші, як правило, роблять з підручних матеріалів.
Рисунок 15 – різновид волокуш.
Ноші. На даний час особовий склад бойових підрозділів може бути забезпечений значним розмаїттям нош для перенесення постраждалих. Ця строкатість видів та конструкцій в першу чергу пов’язана з широкою волонтерскою діяльністю. Ноші, які доставляють на передову можуть бути сертифіковані в збройних силах інших країн, а можуть бути власних конструкцій. Деякі зразки таких нош повністю не відповідають вимогам для свого призначення, інші достатньо якісно виготовлені. Найбільш компактні і поширені це м’які ноші збройних сил Канади, США та Польщі. Залежно від бойового призначення підрозділу (у високо мобільних сил ноші коротші) м’які ноші мають довжину від 1м 22 см до 2 м. Ноші оснащені трьома парами ручок типу петля, що дозволяє здійснювати евакуацію пораненого відразу 6-ма санітарними інструкторами (рис. 16). Особливістю використання даного виду нош є те, що при завантаженні на них пораненого треба заздалегідь врахувати положення голови пораненого, яка не повинна звисати за їх край. Евакуація пораненого здійснюється ногами в перед. Це обумовлено тим, що за статистикою частіше падають ті, хто йдуть попереду, а також враховують і той фактор, що старший представник медичної служби повинен постійно візуально по обличчю оцінювати стан пораненого і не відволікатись на дорогу.
Рисунок 16 – м’які ноші.
Інший вид це напівм’які ноші волокуші SCEDKO (рис. 17). Ці ноші широко застосовуються в армії США і дозволяють здійснювати евакуацію пораненого однією людиною. Особливістю даних нош є те, що евакуація може здійснюватись і східцями будинків і за рахунок використання мотузкової переправи.
Рисунок 17 – ноші волокуші SCEDKO.
Наступний якісний вид нош представлений складними ношами армії США TALON. (рис 18).
Рисунок 18 – ноші TALON.
Ноші TALON мають довжину 2 м 28 см, ширину 57 см, висоту 15,2 см. Вага нош складає 7,4 кг, а допустима вага навантаження сягає 544 кг. В згорнутому стані ноші переносить один боєць. В розгорнутому стані при евакуації пораненого можуть бути задіяні дві особи, чотири, або навіть десять осіб. Ноші оснащені спеціальними лямками для фіксації пораненого.
Станом на 2015 р. на оснащенні ЗС України знаходяться уніфіковані санітарні ноші. Санітарні ноші мають довжину 2 м 21,5 см, ширину 55 см і висоту 16 см. Ноші зберігають і переносять в згорнутому стані. Уніфіковані санітарні ноші є штатним майном медичного пункту батальйону, а також необхідним майном всіх санітарних автомобілів.
Витягування поранених з бойової та спеціальної техніки
Щоб надати першу допомогу пораненому, що знаходиться в бронеоб’екті (танк, бойова машина піхоти, бронетранспортер), його треба звідти витягти. Малі розміри бойових відділень, необхідність зміни положення приладів і механізмів, складність наближення до поранених різко ускладнюють здійснення медичної допомоги всередині машини. Тому там вона надається екіпажем або медичними працівниками тільки у випадках, які не терплять зволікання (загрозлива життю крововтрата, асфіксія, займання одягу).
Способи вилучення поранених залежать від конструктивних особливостей техніки, ступеня її ушкодження, умов бойової обстановки та стану потерпілого. Для посадки членів екіпажу і десанту, його виходу, а також для вилучення поранених в бойових машинах є відповідні люки і двері. У танку таких люків чотири. Люки командира танка і навідника знаходяться зверху башти (перший — праворуч, другий — ліворуч) і можуть відкриватися як зсередини, так і зовні; люк механіка-водія розташований в середній частині корпусу машини (перед баштою); люк запасного виходу — за сидінням механіка-водія в днищі корпусу. Обидва вони відкриваються тільки зсередини.
Бойова машина піхоти має три люка для екіпажу (командира, механіка-водія і навідника-оператора), чотири десантних люка і кормові двері. Люк механіка-водія, як і в танку, розташований в передній частині корпусу (перед баштою), люк командира розміщений позаду нього, люк оператора-навідника — у башті. До наводчика-оператора можна наблизитися також через праве десантне відділення. Люки десантного відділення змонтовані позаду башти, в задній частині машини. Двома кормовими дверима закінчується задня частина БМП. Люк механіка-водія БМП відкривається тільки зсередини машини, інші люки і кормові двері — як зсередини, так і зовні.
Бронетранспортер БТР-60ПБ оснащений двома посадочними люками, розташованими зверху корпусу перед баштою, і люками запасного виходу (по одному з кожного боку) — на верхніх накладних листах бортів корпусу.
Бронетранспортер БТР-80 забезпечений люками командира і механіка-водія (перед баштовою установкою паралельно один одному), а також бічними люками. Перші два відкриваються зовні. Для того щоб проникнути в бойову машину або допомогти витягти пораненого з неї, надає допомогу повинен подати екіпажу заздалегідь встановлений сигнал. Таким сигналом може бути постукування залізним предметом (наприклад, малої саперною лопатою) по корпусу машини або команда, що передається по засобах зв’язку. Встановивши взаємодію, той хто надає допомогу за допомогою екіпажу (десанту) відкриває (спеціальним ключем) намічений люк машини і проникає всередину її. Щоб легше було це зробити, треба зняти з себе медичну сумку і опустити її в люк, якщо дозволяє обстановка, можна таким же чином вчинити і з протигазом. Зручніше залазити в машину і працювати в ній без верхнього одягу.
Поранені можуть витягуватися через всі люки.
Витягування пораненого із БТР через люк командира.
Витягування пораненого із БТР через люк десанта.
Витягування пораненого із БТР через люк запасного виходу.
Витягування пораненого із БМП через люк навідника – оператора.
Після проникнення в машину включають внутрішнє світло і приступають до вилучення постраждалого. З верхніх люків воно може проводитися вручну або за допомогою лямки спеціальної (Ш-4). Залежно від обстановки, положення пораненого, а також від характеру і місця поранення лямку можна накладати на пораненого декількома способами.
Перший спосіб — накладання лямки з боку голови пораненого, який сидить або лежить. Розгорнувши лямку, пропускають обидва кінці її під руки пораненого в напрямку від спини до грудей і перехрещують їх біля основи грудної клітки. Потім кінець лямки, що йде з-під правої руки, простягають до зовнішньої сторони верхньої третини лівого стегна, а кінець лямки, що йде з-під лівої руки в протилежну сторону, до правого стегна. Після цього, підвівши карабіни спочатку під праве, а потім під ліве стегно, підтягують кінці лямки між ніг настільки, щоб можна було вільно застебнути карабіни за кільця. Перед застібанні необхідно ретельно розправити лямку, не допускаючи її перекручування.
Перш ніж почати витягувати пораненого з танка, треба надати лямці найбільш зручне положення, для чого підвести спочатку одну петлю (лежачу навколо стегна), а потім іншу якомога ближче до сідниці, в область сідничних горбів, щоб під час вилучення не відбулося підтягування колін до грудей. Після цього шляхом уважного огляду, а якщо можливо, то і опитування пораненого перевірити правильність накладення лямки, для чого обережно потягнути її за вільний кінець, що знаходиться за спиною у пораненого. Переконавшись у правильності накладення лямки, витягають пораненого з танка, не допускаючи при цьому ударів об краї люка.
На підготовку і накладання лямки витрачається від 50 до 70 секунд.
При витяганні танкіста, пораненого в стегно, таз або нижній відділ хребта, на додаток до лямки, накладеної таким способом, для зменшення тиску на поранену частину тіла необхідно використовувати поясний ремінь.
Його надягають на груди пораненого пряжкою вперед; вільний кінець лямки, що знаходиться за спиною пораненого, пропускають один раз під ремінь в напрямку знизу вгору.
При витяганні пораненого з танка не можна допускати різких ривків. Витягнутого пораненого знімають з корми танка і переносять в безпечне місце на руках або на санітарних носилках.
Другий спосіб — накладення лямки з боку ніг пораненого.
Санітар, розташовуючись близько пораненого з боку ніг, розгортає лямку і кладе її так, щоб один її кінець (з карабіном) виявився близько зовнішнього боку лівого стегна, а другий — близько зовнішнього боку правого стегна. Потім карабін з лямкою по черзі підводять під праве і ліве стегно так само, як і при першому способі.
Застібнув обидва карабіна за кільця і взявши кожну руку по кінцю лямки, перехрещують їх на животі або біля основи грудної клітки так, щоб лямка від правого стегна йшла до лівої пахвової області, а від лівого стегна — до правої пахвовій області. Перед витяганням пораненого вільний кінець лямки необхідно розмістити за його спиною.
При цим способі теж може бути додатково використаний поясний ремінь, який накладається навколо грудей, пораненого.
Третій спосіб — накладення лямки кільцем навколо грудей пораненого.
Взявши в кожну руку по карабіну, защібають один з них за пряжку іншого, потім піднімають руки пораненого і надягають на нього лямку так, щоб карабіни виявилися з боку спини. Зробивши перехрещення на грудях пораненого, переносять іншу частину лямки (велика петля) за його спину, піднімаючи по черзі руки пораненого так, щоб лямка виявилася у нього під пахвами. Потім, зайшовши за спину пораненого і взявшись обома руками за вільну петлю лямки, підтягують її вгору, щоб переконатися в правильності накладення лямки. Після цього приступають до вилучення пораненого з танка. Лямка накладається цим способом 30-40 секунд.
Накласти тим чи іншим способом лямку на механіка-водія БМП можна і не залазячи в люк. У цьому випадку санітар лягає на трансмісію, звішується в люк і надягає лямку на потерпілого.
Після накладення лямки приступають до вилучення пораненого. Командира машини, механіка-водія і навідника (оператора-навідника) зазвичай витягують з призначених для них люків.
При необхідності (заклинило один з люків) механіка-водія танка можна витягнути через люк командира, командира — через люк навідника, а навідника — через люк командира. Але для цього потрібна відповідна підготовка. Відкидається спинка сидіння механіка-водія, знімаються стелаж із запасними приладами спостереження командира, гильзоуловлювач, коробки для боєприпасів і все це вкладається в відділення управління. Потім відкидається огорожу сидіння командира, а щиток гармати у навідника зсувається вперед до упору. Слід також пам’ятати, що при добуванні механіка-водія через його люк необхідно попередньо повернути башту на 15-45 °.
При неможливості витягти танкістів через верхні люки їх евакуюють з люка запасного (аварійного) виходу. Тут застосовується ручний спосіб, коли один з танкістів опускає пораненого на розстелену на землі плащ-палатку. У міру вилучення санітар підтягує плащ-палатку до себе, а потім відтягує на ній пораненого. Якщо простір між днищем танка і поверхнею землі не дозволяє витягнути постраждалого, необхідно збільшити цей простір шляхом зняття шару землі або снігу. Оператора-навідника БМП при несправності його люка можна витягти через праве десантне відділення.
При відсутності лямок спеціальних поранених з верхніх люків можна витягати за допомогою лямок санітарних, поясних ременів і вручну.
Лямка санітарна накладається вісімкою або кільцем. У першому випадку петлі вісімки поперемінно надягають на ноги (ближче до сідниць) потерпілого. При цьому поранений повинен сидіти на перехресті лямки, а петлі з обох сторін накладають на його надпліччя. При іншому варіанті перехрещення повинен знаходитися за головою витягати, який сидить на петлях лямки. Витягувати за допомогою кільця (петлі) можна тільки у випадку, коли у пораненого не ушкоджена грудна клітка. При цьому способі вільний кінець лямки просовують в пряжку і утворившуюся петлю накладають пораненому під пахвами.
Легко виконаємо спосіб вилучення за допомогою двох поясних ременів: одним ременем щільно обхоплюють потерпілого на грудях під пахвами, а другий (перпендикулярно першому) защібають на спині.
При витяганні вручну поступають таким чином. Одна людина підхоплює пораненого за пахвові западини і підтягує його назовні, а другий (що знаходиться всередині машини), підтримуючи постраждалого за стегна і гомілки, направляє його до отвору (при пораненнях плеча та грудної клітини пораненого треба піднімати за одяг, поясний ремінь або комір комбінезона) .
Найбільш легко витягувати постраждалих з кормових дверей БМП, бічних люків БТР-80 і люків запасного виходу БТР-60ПБ.
Нормативи виносу поранених і надання їм медичної допомоги на полі бою.
Таблиця 1
Нормативи виносу поранених і надання їм медичної допомоги
№ | Найменування нормативу | Час на виконання, оцінка | ||
відмінно | добре | задовільно | ||
1 | Відтягування пораненого на спині на 15 м | 1 хв 30 с | 1 хв 40 с | 1 хв 45 с |
2 | Відкриття та розгортання пакета перев’язувального індивідуального в лежачому положенні | 25 с | 30 с | 35 с |
3 | Накладання первинної пов’язки на: праве (ліве) око праве (ліве) вухо ліктьовий (колінний) суглоб плечовий суглоб грудну клітку гомілковостопний суглоб |
1 хв 40 с 1 хв 20 с 1 хв 10 с 2 хв 25 с 2 хв 25 с 1 хв 10 с |
1 хв 50 с 1 хв 30 с 1 хв 20 с 2 хв 40 с 2 хв 40 с 1 хв 20 с |
1 хв 55 с 1 хв 40 с 1 хв 30 с 2 хв 50 с 2 хв 50 с 1 хв 30 с |
4 | Накладання табельного кровоспинного джгута на стегно (плече) | 25 с | 30 с | 35 с |
5 | Накладання закрутки за допомогою косинки (інших підручних засобів) на стегно (плече) | 45 с | 50 с | 55 с |
6 | Накладання шин з підручного матеріалу при переломах кісток: плеча передпліччя гомілки стегна | 4 хв 2 хв 40 с 4 хв 30 с 4 хв 45 с | 4 хв 30 с 3 хв 10 с 5 хв 5 хв 30 с | 5 хв 3 хв 40 с 5 хв 30 с 6 хв |
7 | Надягання фільтруючого протигазу на ураженого | 10 с | 11 с | 12 с |
8 | Виніс одного пораненого на відстань до 150 м, на спині, одним санітаром на середньопересіченій місцевості | 7 хв | 12 хв | 18 хв |
9 | Виніс поранених на ношах (імпровізованих) на середньопересіченій місцевості на відстань 300 м: при роботі санітарів-носіїв в засобах захисту при діях без засобів захисту |
20 хв 10 хв |
25 хв 15 хв |
30 хв 20 хв |
10 | Виніс пораненого із сховища групою з 4 чоловік при довжині аварійного лазу не більше 30 м | 12 хв | 14 хв | 16 хв |
Примітки:
- Заходи першої медичної допомоги треба надавати в лежачому положенні.
- Час на накладення пов’язки відраховують з моменту розгортання перев’язувального матеріалу до закріплення пов’язки. Джгут (косинка) вважаються накладеними тільки після того, як виконавець позначив час його накладання.
- Вміст шприц-тюбика вводять у фантом при надітому протигазі.
#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя
ПРИЄДНАТИСЯ
Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.
Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
