Послідовність та зміст роботи командира з організації бою. (TLP)

Алгоритм роботи командира взводу – це комплекс заходів, який проводиться з метою підготовки бою (дій) і включає: організацію бою (дій), підготовку підрозділів до виконання поставленого завдання, підготовку району бойових дій, зайняття вказаного району, практичну роботу командира в підрозділах з метою контролю та надання допомоги.

Процедура управління підрозділами (ТLР) у взводі – алгоритм роботи командира взводу починається з отриманням від старшого командира, попереднього (попереднього бойового) розпорядження, бойового розпорядження або бойового наказу, в ході бою може починатися на підставі його усного розпорядження.

Алгоритм роботи командира взводу, зазвичай, складається з восьми етапів:

ПЕРШИЙ – Аналіз отриманого завдання та оцінка обстановки;

ДРУГИЙ – Віддання попереднього бойового розпорядження (вказівок з підготовки бою (дій);

ТРЕТІЙ – Вироблення замислу бою (дій);

ЧЕТВЕРТИЙ – Здійснення необхідних переміщень;

П’ЯТИЙ – Проведення рекогносцировки;

ШОСТИЙ – Завершення формулювання рішення на бій (дії);

СЬОМИЙ – Підготовка та віддання бойового наказу;

ВОСЬМИЙ – Організаторська робота.

Кількість етапів та їх послідовність не є обов’язковою та залежіть від обстановки та наявного часу на підготовку бою (дій), окремі етапи можуть виконуватися паралельно з роботою старшого командира.

ПЕРШИЙ ЕТАП – аналіз завдання та оцінка обстановки.

З отриманням бойового завдання командир взводу усвідомлює його з метою визначення вихідних даних для підготовки бою (дій).

Під час усвідомлення бойового завдання командир взводу повинен зрозуміти вид і мету майбутніх дій; замисел старшого командира, завдання роти і взводу; завдання , які виконуються силами і засобами старших командирів на напрямку дій взводу; завдання сусідів і порядок взаємодії з ними; час готовності до виконання завдання.

За результатами усвідомлення командир взводу повинен нанести на робочу карту: завдання роти, взводу; завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; завдання, які вирішуються засобами старших командирів на напрямку дій взводу, та інші необхідні дані.

Після усвідомлення бойового завдання, командир взводу проводить початковий аналіз факторів МЕТТ-ТС (далі – оцінка обстановки), де:

М-MISSION – зміст бойового завдання;
Е-ENEMY – можливий склад, стан, положення противника і характер його дій; найбільш важливі об’єкти (цілі), від ураження яких можливе зниження бойового потенціалу противника; можливі шляхи висування та рубежі розгортання, система вогню та загороджень; сильні та слабкі сторони противника;
T-TERRAIN and WEATNER – характер, захисні і маскувальні властивості місцевості в районі майбутніх дій, спостереження і ведення вогню; зручні підступи, загородження і перешкоди; радіаційну, хімічну, біологічну обстановку; погодні умови та їх можливий вплив на особовий склад, озброєння і військову техніку та виконання завдань;
T-TROOPS and SUPPORT available – склад, стан, забезпеченість, бойові можливості своїх підрозділів, їх морально-психологічний стан; завдання сусідів, розмежувальні лінії та порядок взаємодії з ними;
Т-ТIME available – наявність часу на підготовку бою (дій);
С-CIVIL considerations – соціально-політична обстановка в районі майбутніх дій та її вплив на виконання поставлених завдань.

Послідовність і ступінь деталізації обстановки за факторами МЕТТ-ТС залежить від наявної інформації та пріоритетності кожної складової інших умов.

На підставі наявної інформації, отриманої в результаті усвідомлення завдання та оцінки обстановки (факторів МЕТТ-ТС) командир взводу проводить розрахунок часу для підготовки бою (дій). Розрахунок часу у підготовці бою (дій). проводиться від часу отримання завдання до часу готовності до виконання завдання (додаток 5).

Командир взводу під час проведення розрахунку часу підготовки бою (дій) повинен дотримуватися правила розподілу наявного часу: 1/3 часу-на організацію бою (дій), 2/3 часу-на підготовку підрозділів та організаторську роботу.

ДРУГИЙ ЕТАП – віддання попереднього бойового розпорядження (вказівок з підготовки бою (дій)).

Командир взводу, після усвідомлення завдання, оцінки обстановки та розрахунку часу на підготовку бою (дій), готує попереднє бойове розпорядження (вказівки з підготовки бою (дій)) та записує його у робочий зошит.

У попередньому бойовому розпорядженні (WARNO) вказуються: район (АО), характер майбутніх дій; завдання взводу; завдання, які необхідно виконати першочергово з підготовки підрозділів до бою (бій) (підготовка особового складу, ОВТ, майна), час і місце віддання бойового наказу (OPORD), термін готовності до бою (дій).

Попереднє бойове розпорядження, яке підготовлене командиром взводу, усно доводиться до командирів відділень.

Своєчасне віддання попереднього бойового розпорядження (WARNO) командиром взводу дозволить підлеглим командирам своєчасно почати підготовку особового складу та ОВТ до бою (дій).

ТРЕТІЙ ЕТАП – вироблення замислу бою (дій).

Замисел бою (дії) – є основою рішення командира взводу на бій (дії) і залежить від отриманого завдання, місця взводу у бойовому порядку роти і полягає у визначенні порядку та способів виконання отриманого завдання.

Замисел бою (дії) представляє собою головну ідею командира про порядок і способи виконання бойового завдання.

У замислі бою (дій) командир взводу визначає: напрямок зосередження основних зусиль (у наступі – напрямок головного удару); спосіб розгрому противника (якому противнику, де та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів введення його в оману); побудову бойового порядку.

Командир взводу вироблений замисел на бій (дії) оформлює графічно на робочій карті. Після чого командир взводу повинен бути готовий доповісти замисел старшому командиру за такими пунктами: висновки з оцінки противника; напрямок зосередження основних зусиль (головного удару); способи розгрому противника та заходів введення його в оману; побудову бойового порядку.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП – здійснення необхідних переміщень.

Переміщення взводу може здійснюватися за вказівкою старшого командира. В умовах обмеженого часу на підготовку бою (дій) здійснення переміщень взводу може відбуватися під час виконання заходів алгоритму роботи командира з отриманням бойового завдання. Такі переміщення можливе в район зосередження (АА), вихідний район, район очікування, на бойові позиції, на вихідні позиції для переходу до наступу або зміни підрозділів, що там розташовані.

П’ЯТИЙ ЕТАП – проведення рекогносцировки (RECON).

Проведення рекогносцировки можливо, коли час і обстановка дозволяють її проведення. Коли є таки можливості, командир взводу проводить рекогносцировку на місцевості з метою вивчення району майбутніх дій та уточнення завдань підлеглим підрозділам.

Жодні висновки із оцінки місцевості, які проведені по топографічної карті, не можуть замінити командиру результати проведеної рекогносцировки на місцевості.

Рекогносцировка проводиться для підтвердження наявної інформації стосовно місцевості та противника.

Проведення рекогносцировки і отримання реальної інформації про місцевості та противника дозволяє командиру якісніше здійснювати підготовку бою (дій).

ШОСТИЙ ЕТАП – завершення формулювання рішення на бій (дії).

Завершуючи прийняття рішення командир взводу визначає бойові завдання підлеглим та приданим підрозділам (вогневим засобам); основні питання взаємодії, управління та всебічного забезпечення.

Бойові завдання підлеглим та приданим підрозділам (вогневим засобам) командир взводу визначає в обсязі, який відображається у бойовому наказі під час постановки бойових завдань.

В основних питаннях взаємодії командир взводу визначає: порядок взаємодії відділень, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів під час виконання поставлених завдань по рубежах, напрямках і часу.

В основних питаннях управління командир взводу визначає: місце і час розгортання командно-спостережного пункту, напрямок і порядок його переміщення в ході бою(дій); визначає порядок управління підрозділами під час підготовки та в ході бою(дій) (порядок використання засобів зв’язку), сигнали бойового управління, взаємодії та оповіщення.

В основних питаннях всебічного забезпечення командир взводу визначає: основні заходи всебічного забезпечення, послідовність і терміни їх виконання, які сили і засоби залучати.

Своє рішення командир взводу оформлює графічно на робочій карті.

СЬОМИЙ ЕТАП – підготовка та віддання бойового наказу (OPORD).

Постановку бойових завдань підлеглим та приданим підрозділам (вогневим засобам) командир здійснює шляхом віддачі бойового наказу в усній формі із використанням робочої карти та записаним бойовим наказом у робочому зошиті.

Бойовий наказ командира повинен бути стислим, чітким і точним. Бойовий наказ командир віддає на місцевості. В окремих випадках, за неможливості віддання бойового наказу на місцевості, командир віддає його з використанням робочої карти (схеми, оверлею) або макету місцевості.

Командир взводу У БОЙОВОМУ НАКАЗІ вказує:

1. Короткі висновки із оцінки обстановки (факторів МЕТТ-ТС):

а) Короткі висновки із оцінки противника (можливий склад, стан, положення противника, можливий стан його ОВТ; характер його дій; можливі шляхи висування та рубежі розгортання, система вогню та загороджень).

б). Свої війська:

бойове завдання старшого командира (на одну ступінь вище за командира взводу);

сусіди (завдання сусідів, розмежувальні лінії з ними, порядок взаємодії під час виконання бойового завдання);

підтримуючі підрозділи (інформація про підрозділи вогневої підтримки повинна містити: місцеположення, азимути введення вогню, порядок підтримки вогнем в разі необхідності та час їх готовності до відкриття вогню).

в) Придані підрозділи (вогневі засоби) та ті, що передані в підпорядкування в інші підрозділи.

2. Бойове завдання взводу – вказується бойове завдання взводу, сформоване старшим командиром у бойовому наказі

3. Порядок виконання бойового завдання – замисел командира взводу на бій (дії) (головна ідея командира про порядок і спосіб виконання бойового завдання):

а) Напрямок зосередження основних зусиль (у наступі – напрямок головного удару). Крім цього командир взводу визначає:

орієнтири, в разі віддання командиром бойового наказу на місцевості;

найбільш важливі об’єкти (цілі) противника від ураження, яких можливе зниження його бойового потенціалу;

сильні та слабкі сторони противника;

яким чином використати вразливість (слабкі сторони) противника для досягнення мети бою (дій);

очікуваний кінцевий результат бою (дій).

б) Способи та порядок дій:

Способи розгрому противника (спосіб виконання бойового завдання та порядок вогневого ураження противника).

Спосіб виконання бойового завдання включає в себе черговість та хронологію переміщень (дій) із зазначенням якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити.

Порядок вогневого ураження противника повинен містити інформацію щодо об’єктів та цілей, які уражаються засобами старшого командира на напрямку майбутніх дій.

в) Завдання відділенням та приданим підрозділам (вогневим засобам).

г) Координаційні інструкції. В цьому підпункті бойового наказу командир взводу зазначає необхідні спеціальні інструкції, які не містяться в інших пунктах наказу. Наприклад: об’єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, що містять небезпеку і знаходяться на напрямку майбутніх дій.

4. Організація тилового, технічного, медичного забезпечення

а) Загальне: місця (пункти) забезпечення (пункт боєпостачання, пункт збору поранених), спеціальні інструкції для бойових медиків.

б) Порядок ремонту та евакуації пошкодженого ОВТ у ході бою (дій), норма витрат ракет й боєприпасів на виконання бойового завдання; організація тилового забезпечення, запаси продовольства, ПММ.

в) Порядок евакуації поранених у ході бою.

г) Порядок дій з полоненими.

д) Перелік спеціального (додаткового) обладнання (елементів екіпіровки), необхідного для виконання завдання.

5. Організація управління.

У цьому пункті бойового наказу командир взводу зазначає:

місце положення КСП старшого командира протягом бою (дій);

місце і час розгортання командно-спостережного пункту взводу, та порядок його переміщення в ході бою;

порядок організації зв’язку та порядок ведення радіообміну (позивні посадових осіб, сигнали бойового управління, оповіщення та взаємодії; основні та запасні частоти в радіомережі;

ступінь інженерного обладнання командно-спостережного пункту і порядок його охорони;

на кого покладається управління взводом на випадок виходу з ладу командно-спостережного пункту.

ВОСЬМИЙ ЕТАП – організаторська робота

Організаторська робота командира полягає у спрямуванні і координації діяльності підпорядкованих командирів та їх підрозділів на забезпечення своєчасної і повної підготовки бою та здійснення контролю готовності до виконання поставлених завдань. Організаторська робота командира взводу включає: організацію управління, взаємодії та всебічного забезпечення; підготовку підрозділів; підготовку району бою; контроль готовності до бою (дій).

Командир взводу особисто відповідає за бойову готовність підрозділу, прийняті рішення, правильне застосування та успішне виконання підпорядкованими підрозділами поставлених завдань, а також за успішне виконання підрозділом поставлених завдань у цілому.

Він зобов’язаний своєчасно приймати рішення на бій (дії); ставити завдання підпорядкованим підрозділам; організовувати взаємодію, управління та всебічне забезпечення, здійснити безпосередню підготовку підрозділів до бою (дій); уміло керувати підрозділами наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань.

Взаємодію командир взводу організовує з командирами відділень, приданих підрозділів (вогневими засобами) на місцевості на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) на всю глибину бойового завдання.

Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівок командира або методом доповідей командирів підпорядкованих підрозділів дій своїх підрозділів за завданням, часом, місцем за розіграшом основних тактичних епізодів бою (дій).

В умовах обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок на макеті місцевості. Макет місцевості обладнується з підручних засобів. Взаємодія організовується за етапами виконання отриманого завдання, напрямками дій, по рубежах і часу.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен: довести (уточнити) сигнали оповіщення, управління, взаємодії та цілевказання, порядок дій за ними; узгодити за місцем, часом й способами виконання завдань дії штатних і доданих підрозділів та вогневих засобів; домогтися єдиного і правильного розуміння всіма командирами бойового завдання і способів його виконання; довести порядок і способи взаємного розпізнавання і позначення свого положення. За наявності часу з підрозділами практично відпрацьовується порядок спільних дій.

У ході бою взаємодія здійснюється безперервно, постійно уточняються, а в разі різких змін обстановки організовується заново.