Вибухові боєприпаси посібник для України
ВИБУХОВІ БОЄПРИПАСИ ПОСІБНИК ДЛЯ УКРАЇНИ
Перше видання посібника з вибухових боєприпасів, розроблене GICHD, має на меті надання керівних основоположних указівок щодо вибухових боєприпасів і призначене для кваліфікованих операторів з утилізації вибухових боєприпасів на території України, які здійснюють заходи з протимінної діяльності.
Посібник також може використовуватися навченим персоналом із проведення розвідки становища. Цей посібник розроблено в стислі терміни, щоб надати якомога швидше корисний, хоча й недосконалий ресурс замість вичерпного документа в пізніші строки. Отже, посібник не може розглядатися як закінчений, проте він охоплює прийнятну номенклатуру вибухових боєприпасів, застосування яких в Україні було підтверджено.
У цьому посібнику надається лише основоположна інформація щодо вибухових боєприпасів, виявлених на території України. У посібнику не передбачена інформація щодо процедур знешкодження боєприпасів.
У міру того, як здійснюється поступове виявлення різних моделей застосовуваних в Україні вибухових боєприпасів та розширюється їхня номенклатура, цей посібник неодмінно втрачатиме свою актуальність. Є наміри із часом оновити цей посібник.
Посібник був розроблений із використанням масиву даних, до якого увійшла й інформація з бази даних CORD. Доступ до бази даних CORD можна отримати за адресою https://ordata.info/
Цей посібник створений для використання гуманітарними організаціями, залученими до протимінної діяльності на території України. За своїм призначенням посібник є цілком гуманітарним.
Протипіхотні міни
МОН 50
Зображення © Данський центр розвідки й утилізації вибухових боєприпасів (Danish EOD and Search Center)
МОН означає «міна осколкова направленої дії». Вона була розроблена як радянська версія міни М18 Claymore. Це протипіхотна осколкова міна направленої дії. Вона має пластиковий корпус зеленого або коричневого кольору. На ввігнутому боці надруковано «МОН-50» відповідним заводським маркуванням. У російській версії міни з іншого опуклого боку на пластику чорною фарбою нанесена фраза «К ПРОТИВНИКУ» («до противника»).
Міна містить 700 г пластичної вибухової речовини 5А (ПВВ-5А) на основі гексогену з 20 % пластифікатора. Два гнізда для детонаторів забезпечують два різних способи ініціювання. Наприклад, міна може бути налаштована на ініціювання за командою оператора в одному гнізді підривника, а також ініціюватися жертвою через розтяжку в іншому гнізді підривника.
Для ініціації команди ця міна часто використовується з електричним підривником НМ. Для ініціювання розтяжкою найчастіше використовують механічні підривники серії МУВ. Нещодавно з’явилися повідомлення про те, що протипіхотні міни МОН-50 і МОН-90 були виявлені в Україні з пристроями для захисту від перекидання (нахилу) або захищені протипіхотними фугасними мінами-«сторожами». Міни МОН-50 в Україні також були розміщені поверх ініціювального елемента невилучення МЛ-8. Слід розглянути можливість витягання цих пристроїв за допомогою гачка й мотузки, якщо є підозра щодо міни-пастки.
МОН 90
Це більша за розміром версія МОН-50 із більшою дистанцією ураження. Позначення «МОН-90» вказує на ефективну дальність ураження 90 м. На відміну від МОН-50, МОН-90 не оснащена опорами-ножицями. Вона оснащена лише
кріпленням на кілок.
МОН-90 постачається в характерному упакуванні (такого ж розміру, як упакування для мінометної міни калібру 82 мм) із заглибленням для прицільного маркера на кришці, яка скріплює міну. Іноді МОН-90 можна знайти встановленою на цьому ящику для зберігання.
Як і МОН-50, вона має два гнізда для підривників з різьбою М10, що дозволяє використовувати два різних типи підривників. Частина, з якої формуються уламки міни, складається з 2 000 елементів із рубаної сталі, кожен довжиною 7 мм. Для ініціації команди ця міна часто використовується з електричним підривником НМ. Для ініціювання розтяжкою найчастіше використовують механічні підривники серії МУВ.
Міна зазвичай зеленого кольору з трафаретним маркуванням, нанесеним чорною фарбою.На зворотній частині корпусу трафаретом наноситься напис «МОН-90» і номер партії.
МОН 100
Ліворуч: інертна міна МОН-100 з інертним підривником МУВ-1. Зображення © Kdo Kamir
Зображення праворуч © Данський центр розвідки й утилізації вибухових боєприпасів (Danish EOD and Search Center)
МОН-100 є другою найбільшою міною серії МОН. Число «100» вказує на дистанцію смертельного ураження: 100 метрів. МОН-100 й МОН-200 є великими циліндричними осколковими мінами направленої дії, які значно відрізняються від менших за розмірами МОН-50 і МОН-90. Міна має одне гніздо для підривника в центрі ввігнутої сторони корпусу. У нього може вставлятися як електричний, так і неелектричний детонатор.
Міна має форму літери U, металеву раму з кілком для встановлення. Металевий каркас має 2 шарніри, які дозволяють орієнтувати міну в певному напрямку. Міна також оснащена брезентовою ручкою на боковій поверхні корпусу для носіння. Частина, з якої формуються уламки міни, складається з 400 елементів із рубаної сталі, кожен довжиною 10 мм.
Фрагментувальний елемент поміщається в епоксидну смолу, безпосередньо за опуклою стороною корпусу міни. Завдяки своєму розміру міна зазвичай ініціюється командою за допомогою підривника типу НМ, але вона також може бути ініційована розтяжкою, що зазвичай оснащена механічним підривником типу МУВ.
МОН 200
Зображення ліворуч © Fenix. Зображення праворуч © Роберт Фрідель (Robert Friedel)
МОН-200 — це одна з найбільших (якщо не найбільша) звичайних протипіхотних мін за повною масою вибухової речовини й повною масою боєприпаса, а також найбільша міна серії МОН.
Заряд тротилу масою 12 000 г уважався б великим для протитранспортної міни, не кажучи вже про протипіхотну міну. Число «200» вказує на те, що смертельна дистанція ураження становить 200 метрів. Великі розміри міни означають, що вона, на додаток до ураження особового складу, може бути ефективною проти легкоброньованих цілей. Як і МОН-100, МОН-200 має один підривник із різьбою M10 у центрі ввігнутої поверхні корпусу.
У нього може вставлятися як електричний, так і неелектричний детонатор. Міна також оснащена брезентовою ручкою на боковій поверхні корпусу для носіння. Уражальні елементи міни — це 900 шматків рубаного сталевого прута. Кожен шматок прута має діаметр 10 мм і довжину
12 мм. Фрагмент поміщається в епоксидну смолу безпосередньо за опуклою стороноюкорпусу міни.
ОЗМ-72
ОЗМ-72 (осколково-загороджувальна міна 72) є осколковою міною, що вистрибує, з більшим зарядом бризантної вибухової речовини, ніж її попередні версії ОЗМ-3 й ОЗМ-4.
Чавунний внутрішній корпус міни міститься в зовнішньому корпусі з листової сталі. Верхня частина міни має зміщене гніздо з різьбою для підривника й центральне гніздо для детонатора, закрите сталевою пробкою. Уражальні елементи цієї міни мають вигляд попередньо сформованих фрагментів рубаного сталевого прута.
Міна зазвичай ініціюється розтяжкою, частіше за все механічним підривником МУВ, але її також можна ініціювати електричним ініціатором типу НМ. Міна також може бути ініційована підривником МВУ-П (пов’язаним із вимикачем ВП 12/13 із сейсмічним ініціюванням). Міна також може бути оснащена підривником МВЕ-72 з обривним датчиком кола. Коли ініціюється підривник, вибивний заряд чорного пороху в основі міни виштовхує внутрішню частину боєприпаса в повітря. Коли міна досягає висоти 1 м, натягується дріт троса, що тягне ударник донизу, стискаючи його пружину.
Стиснення пружини дозволяє фіксувальним кулькам вийти й випустити ударник у чутливий до удару детонатор, тим самим ініціюючи основний заряд. ОЗМ-72 зазвичай постачається в комплектах по 6 мін у дерев’яній коробці з пінопластовими пакувальними вкладишами, які, якщо викинуті поблизу місця розташування мін, можуть бути індикатором їхньої наявності. Після ініціювання корпус ОЗМ-72 з великою долею ймовірності залишиться в ґрунті з під’єднаним до нього шнуром. Хоча він може здаватися нешкідливим, під цим корпусом може залишатися будь-який елемент невилучення. Відомо, що дана міна використовувалася разом з елементами невилучення МС-3, МЛ-7 і МЛ-8. Рекомендується проявляти обережність.
ПФМ-1
ПФМ-1 — це протипіхотна міна, яка розкидається за допомогою артилерійських реактивних засобів або скидається з літальних апаратів. Ці міни також можуть установлюватися сухопутними військами. Дана міна є копією міни BLU-43 Dragon’s Tooth. Вона містить порівняно невеликий заряд — 37 г рідкої вибухової речовини. Міна відома під назвою «Лепесток» («пелюсток»). У розмовній мові міни цього типу також мають назву «міни-метелики», хоча це не офіційне позначення. Літера «У», нанесена трафаретом на крилі, означає навчально- тренувальну версію У-ПФМ-1.
Ця міна може розкидатися з диспенсерів КМГУ авіаційного базування або встановлюватися сухопутними військами з використанням ручних метальних контейнерів ПКМ. Вона також може доставлятися за допомогою 122-міліметрових реактивних снарядів 9М22К «Град» або 220-міліметрових реактивних снарядів 9М27К3 «Ураган». Контейнер КСФ-1 містить 8 ярусів по 9 ПФМ-1С на кожному. (Зображення праворуч зверху.) Якщо доцільно, операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) слід спробувати виявити засоби доставки, щоб оцінити ймовірний розмір мінного поля. Алюмінієві затискачі КСФ-1 іноді є хорошим візуальним індикатором наявності мін ПФМ.
Міну можна порівняно легко виявити, і хоча підривник виготовляється переважно з алюмінію, в ньому присутні сталеві компоненти (пружини, стопорні кульки й т. ін.). Як різновид мін для дистанційного мінування, ці вироби зазвичай знаходять на поверхні. Підривник ініціюється гідравлічним тиском рідкої вибухової речовини ВС-6Д в замкненому просторі. Підривник розрахований на застосування внаслідок дії на корпус міни зусилля приблизно 5—25 кг.
Міна не розрахована на збереження функціональних можливостей протягом багатьох років, оскільки має легкий корпус, який може руйнуватися під дією ультрафіолету. Через токсичний уміст міни слід докласти всіх зусиль, щоб уникнути контакту зі шкірою та вдихання парів у разі розриву пакета із зарядом вибухової речовини ВС-6Д. Існує також модель ПФМ-1С, яка оснащена механізмом самознищення. Механізм самознищення не є дуже надійним, і через нього міна може залишитися в чутливому стані.
ПМН
ПМН, імовірно, найпоширеніша протипіхотна міна з будь-яких створених за всі часи. Як для протипіхотної фугасної міни, вона містить відносно великий заряд. До складу підривника МД-9 входить зведений ударник. Після видалення запобіжної зрізної чеки ініціюється атримка зведення міни. Зазвичай затримка переведення в бойове положення становить 12—15 хвилин, але цей час може змінюватися в разі екстремальної температури.
Як тільки різак у вигляді стальної струни перерізає свинцевий елемент, ударник утримується від контакту з капсулем-детонатором тільки фіксатором барабана. Фіксатор барабана утримується на місці вертикальною циліндричною пружиною. Якість пружини може погіршитися із часом, що зменшить зусилля утримання фіксатора барабана, і тим самим зробить міну чутливішою до впливу. Підривник сконструйований таким чином, що спрацьовує, коли на натискну пластину діє зусилля приблизно 8—25 кг.`
Якщо металева стрічка все ще знаходиться на кришці, міна може бути легко виявлена. Навіть без металевої стрічки в міні присутня достатня кількість металевих компонентів, які роблять цю міну порівняно легкою для виявлення. У більшості випадків міна має коричневий бакелітовий корпус, однак також вироблялися версії в зеленому пластиковому корпусі. Копіювання даної міни було поширено в різних країнах, іноді з невеликими змінами в конструкції. ПМН є дуже схожою за конструкцією з елементом невилучення МС-3, і потрібно бути дуже уважним, щоб не переплутати МС-3 з ПМН.
Рекомендується не чіпати ці міни й знищувати їх на місці.
ПМН-2
ПМН-2 є протипіхотною фугасною міною. Ця міна має характерну хрестоподібну гумову натискну пластину, призначену для обмеження чутливості міни до надлишкового тиску вибухової хвилі. Корпус міни виготовлений із пластику методом лиття під тиском і зазвичай має зелений колір. Є деякі неофіційні свідчення того, що пластиковий корпус цієї міни може утворювати пластикові уламки, які хірургам дуже важко видалити, що часто призводить до інфекцій і можливих подвійних ампутацій нижніх кінцівок. Міна містить менше половини вибухової речовини, яка присутня в ПМН, хоча використовується більш потужна вибухова речовина ТГ-40 на основі гексогену (RDX).
Як і в ПМН, у ПМН-2 використовується поперечна система підривника, хоча реальна система підривника помітно відрізняється. Підривник ПМН-2 містить зведений ударник і вбудований детонатор. На відміну від відносно простої свинцевої зрізної чеки, яка ініціює затримку зведення в ПМН, у ПМН-2 передбачено набагато складніший механізм зведення. До його складу входить пневматичний сильфон і пружинний детонатор.
Для зведення міни повертають і витягують із корпусу Т-подібний ключ для зведення на бічній поверхні корпусу. Коли до натискної пластини докладається вагове зусилля приблизно 15 кг, вона тисне на центральний поршень, що дозволяє детонатору переміститися в одну лінію з ударником.
Міна часто зберігається в білому упакуванні з пінополістиролу і, якщо її викинули поблизу місця встановлення міни, це може бути індикатором присутності міни десь поблизу. Викинуті ключі зведення міни також можуть бути добрим візуальним індикатором
ПМН-4
ПМН-4 є протипіхотною фугасною міною. Міна складається з пластикового корпусу з неопреновою кришкою, яка закриває натискну пластину, виготовлену з нержавіючої сталі. Механізм запалу вміщений у литий алюмінієвий кожух усередині корпусу міни й оточений основним зарядом вибухової речовини. Міна оснащена сталевою запобіжною чекою, яка приєднана до дроту, закріпленого, своєю чергою, на механізмі зведення.
Видалення запобіжної чеки призводить до того, що приєднаний дріт обертає механізм зведення підривника. Це, своєю чергою, вивільняє пружинний поршень у в’язкому гелі. Затримка зведення міни залежить від температури й становить приблизно від 1 до 40 хвилин. Після повного зведення прикладення тиску до натискної пластини підійме блок, і підпружинений ударник зможе наколоти детонатор міни. Підривник сконструйований таким чином, що спрацьовує, коли на натискну пластину діє зусилля приблизно 5—10 кг.
Заряд тротилу відносно невеликий у порівнянні з попередніми моделями — його маса дорівнює 60 г. Деякі джерела стверджують, що для заряду вибухової речовини використовується ТГ-40. ПМН-4 не є міною з мінімальною присутністю металу, і її відносно легко виявити. Ця міна може встановлюватися разом з елементами невилучення МС-3, МЛ-7 і МЛ-8.
Рекомендується проявляти обережність.
ПОМ-2С
ПОМ-2С є протипіхотною осколковою міною дистанційного мінування, яка може доставлятися до цілі різними засобами, у тому числі з вертольота, літака з фіксованою геометрією крила й із використанням реактивних систем залпового вогню. Міна також може бути доставлена вручну методом подібним до використовуваного системою доставки ПКМ. Міна може входити до складу комплекту із 4 мін в одному контейнері КПОМ-2. 122-міліметрові реактивні снаряди 9М18 «Град» можуть нести 5 мін. 220-міліметрові реактивні снаряди 9M59 «Ураган» можуть нести дев’ять мін ПОМ-2С. Повний залп 16 ракетами з однієї пускової установки «Ураган» може створити мінне поле зі 144 мін. Якщо знайдено одну міну, можна припустити наявність і інших. Інша версія цієї міни ПОМ-2Р, яка використовується спецназом, також може встановлюватися вручну. Цей варіант міни має піротехнічний запальний шнур.
Корпус являє собою литий сталевий циліндр, оснащений диспенсером із нержавіючої сталі, який викидає натяжні датчики цілі (дроти) з верхньої частини. Диспенсер дротів містить 4 підпружинених дроти, кожен з яких має довжину 9,5 м. Система підривника розташована у вертикальному гнізді, що проходить через середину корпусу міни. У верхній частині підривника міститься зведений ударник з основним детонатором і проміжним детонатором під ним. До основи міни приєднано шість підпружинених ребер.
Підривник надзвичайно чутливий, і для його спрацювання потрібна дія лише приблизно 300 г ваги на один із 4 дротів. Уважається, що механізм самознищення спрацьовує в період від 4 до 100 годин після зведення підривника. Якщо міна знайдена після закінчення цього періоду, вона може бути в чутливому й небезпечному стані. Цю міну неможливо ані знешкодити, ані перевести в безпечний стан.
ПОМ-3
ПОМ-3 є новим типом протипіхотної міни, призначеної для дистанційного мінування, яка до цього часу доставлялася до цілі інженерною системою дистанційного мінування «Земледелие» («Землеробство»). Міну іноді називають «Медальон» («Медальйон»). Уважається, що ця міна також може бути доставлена за допомогою гелікоптерів або касетних систем КПОМ, розміщених на вантажних автомобілях. Зовні міна схожа на ПОМ-2С тим, що основний корпус — циліндричний і має шість підпружинених опор. Є ознаки того, що ПОМ-3 містить певний тип сейсмічного датчика, який установлюється в землю під міною, що знаходиться у вертикальному положенні. На відміну від ПОМ-2С, ПОМ-3 не оснащена розтяжками. Повідомляється, що міна містить сейсмічний датчик на основі електронного мікропроцесора, який здатен розрізняти амплітуду кроків звичайної людини й запобігати іншим хибним спрацюванням, наприклад, у випадку дикої тварини або транспортних засобів.
У разі спрацюванні міна діє так само як і осколкова міна, що вистрибує, бо бойова частина перед детонацією підіймається на висоту 1—1,5 м над землею. Уважається, що ПОМ-3 здатна до програмованого самознищення, але доступні періоди затримки невідомі. Невідомо, чи містить ця міна будь-який елемент невилучення, а також чи залежить підривник від терміну служби батареї або конденсатора.
Ураховуючи, що ця міна спрацьовує на сейсмічні сигнали переміщення людини, ручні методи нейтралізації не рекомендуються. Доречним може бути дистанційне застосування підривних зарядів або стрільба зі стрілецької зброї з безпечної відстані. Рекомендується поводитися із цією міною вкрай обережно.
ПРОТИТРАНСПОРТНІ МІНИ
ТМ-62М
TM-62M — це протитранспортна фугасна міна в металевому корпусі, яка була розроблена на основі попередньої моделі TM-57. У міні передбачено одне велике металеве центральне гніздо для підривника, застосовується проміжний детонатор у металевому корпусі, який розташовується на дні гнізда для підривника. Як і всі інші міни серії TM-62, міна моделі TM-62M може споряджатися будь-якими підривниками, розробленими для серії мін ТМ-62, TM-72 та TM-80. Таким чином, ця міна може потенційно бути споряджена різними магнітними підривниками певної номенклатури. Міна TM-62M зазвичай споряджається підривником МВЧ-62 натискної дії, який містить зведений ударник, утримуваний кульками. Міна переводиться в бойове положення шляхом видалення запобіжної чеки з кнопки зведення. Таким чином запускається годинниковий механізм затримки переведення в бойове положення, коли підпружинений ударник переміщується з горизонтального положення у вертикальне, утворюючи єдину лінію з детонатором. Після переведення в бойове положення дія ваги більш ніж 150 кг ініціюватиме підривник.
Зображення угорі показує міну зі встановленим підривником МВП-62 з мінімальним умістом металу. Якщо міна встановлена в полі в такий спосіб, це буде марною тратою підривника й указуватиме на потенційну недостатню підготовку або відсутність підривників інших типів у тих, хто встановив міну.
Згідно з підтвердженими даними, ТМ-62М широко використовується в Україні з 2014 року. Відомо, що серед інших місць, ТМ-62М установлюється також на блок-постах.
ТМ-62ПЗ
ТМ-62ПЗ — це велика протитранспортна фугасна міна у поліетиленовому корпусі, яка була розроблена на основі попередньої моделі TM-62M. Міна має одне велике центральне гніздо для підривника й проміжний детонатор, установлений в основу міни. Проміжний детонатор містить 180 г пресованого тротилу.
Міна ТМ-62ПЗ має характерний брезентовий ремінь, який обертається навколо корпусу міни. (Див. зображення вгорі праворуч). Як і всі інші міни серії ТМ-62, міна моделі ТМ-62ПЗ може споряджатися будь-якими підривниками, розробленими для серії мін ТМ-72 й ТМ-80. Таким чином, ця міна може бути споряджена різними магнітними підривниками певної номенклатури. Міна моделі ТМ-62ПЗ може вважатися міною з мінімальною присутністю металу коли споряджена підривником МВП. Існують різні точки зору щодо того, наскільки легко можна виявити таку міну, оснащену підривником МВП.
ПТМ-1
ПТМ-1 — це протитранспортна міна дистанційного мінування. Зазвичай мінування здійснюється із застосуванням 122- і 220-міліметрових снарядів реактивних систем залпового вогню. ПТМ-1 не призначена для встановлення вручну. Для ПТМ-1 застосовується підривник МВДМ, який містить гідромеханічний механізм самознищення й піротехнічний елемент взведення. Підривник МВДМ спрацьовує, коли на корпус міни діє зусилля в діапазоні приблизно 150—400 кг.
Переведення в бойове положення міни ПТМ-1 починається, коли вона викидається з диспенсера й спрацьовує піротехнічний елемент взведення. Міна переводиться в бойове положення із затримкою 60—100 секунд. Після зазначеної затримки підпружинений стрижень вирівнює осі детонатора, ударника й гідравлічного підривника із запалом. Після того як міна перейшла в бойове положення, а до її корпусу було прикладено достатнє вагове зусилля, рідка вибухівка проштовхується через отвори в корпусі підривника. Це піднімає діафрагму та внутрішні компоненти підривника, поки 2 фіксувальні кульки не змістяться й тим самим не звільнять зведений ударник та підірвуть міну.
Механізм самознищення складається з іншого зведеного ударника й запалу. На заводі його можуть встановити на спрацювання після 6, 12 або 20 годин. Такі міни не можна перевести зі зведеного в безпечне положення або нейтралізувати за допомогою ручних засобів. До мін ПТМ-1 не слід наближатися протягом періоду їх самознищення. Якщо такі міни виявляються за межами ракети-носія, вони повинні вважатися мінами у зведеному положенні. ПТМ-1 попередньо була відома як ПГМДМ, отже абревіатуру ПГМДМ не слід і надалі використовувати для позначення цієї моделі міни.
ПТМ-3
ПТМ-3 — це протитранспортна міна дистанційного мінування з магнітним підривником. Міни, зазвичай, розкидаються з контейнера КПТМ-3 (у кожному контейнері — дві міни), який може бути встановлений на транспортних засобах і гелікоптерах. Розкидання може проводитися за допомогою снарядів калібру 122 мм до реактивних систем залпового вогню «Град» (9М22К),снарядів БМ-27 калібру 220 мм РСЗВ «Ураган» (9M59) і снарядів калібру 300 мм РСЗО «Смерч» (9M55K4). Також можливо встановлювати ці міни вручну за допомогою системи запуску з контейнера ПКМ/КПТМ.
Міна призначена для ураження броньованого днища танку. Ця міна споряджена кумулятивним зарядом вибухової речовини ТГ-40 (гексоген (RDX) / тротил (TNT) 60/40) масою 1 800 г. В якому б напрямку не приземлилася міна, кумулятивний заряд буде орієнтований угору, оскільки на кожному боці знаходиться мідна подовжена ввігнута виїмка із зарядом ТГ-40 масою 1 800 г. Коли міна ПТМ-3 викидається з касети, відбувається запалювання послідовності піротехнічних зарядів, які переводять підривник у бойове положення приблизно за 60 секунд. ПТМ-3 містить установлений магнітний підривник БТ-06 із батареєю живлення. Якщо ціль самостійно не натрапить на міну, ця міна, теоретично, має здійснити самознищення за період 16—24 години після встановлення.
У зв’язку з магнітним принципом спрацювання будь-яка спроба переміщення зведеної міни може призвести до детонації. Як і у випадку з будь-якими чутливими підривниками, слід уживати запобіжних заходів, передбачених у разі мінімальної присутності металу. До мін ПТМ-3 не слід наближатися протягом періоду їх самознищення. Для знищення мін ПТМ-3, знайдених у касетах КПТМ-3, слід використовувати значні заряди, оскільки застосування невідповідної маси заряду може призвести до переведення мін ПТМ-3 в бойове положення, якщо вони будуть викинуті з касети під час знищення методом підриву.
ПТМ-4
ПТМ-4 — це протитранспортна міна дистанційного мінування з магнітним підривником. Міни, зазвичай, розкидаються з контейнера КПТМ-4 (у кожному контейнері по дві міни), який може бути встановлений на транспортних засобах і вертольотах. За оцінками, ця міна може бути доставлена до цілі реактивними системами залпового вогню великого калібру (220 і 300 мм). Також ця міна може бути встановлена вручну за допомогою системи запуску з контейнера ПКМ/КПТМ. ПТМ-4 відрізняється тканинним парашутом, який розкривається під дією пружини після викидання з контейнера. На зображенні вище показано міни із частково від’єднаним тканинним парашутом і видимими пружинами. ПТМ-4 містить установлений магнітний підривник ВТ-14 із батареєю живлення.
Якщо ціль самостійно не натрапить на міну, ця міна, теоретично, має здійснити самознищення наприкінці запрограмованого періоду. Цей період може становити: 8, 12, 24, 48 годин або до 120 діб.
Відносно мало відомо про цю міну, зокрема про рівень магнітного впливу, необхідний для ініціювання системи підривника. Будь-який рух зведеної міни може з високою ймовірністю призвести до детонації. Як і у випадку з будь-якими чутливими підривниками, персоналу, що здійснює розвідку чи очищення, слід уживати запобіжних заходів, передбачених у разі мінімальної присутності металу. До мін ПТМ-4 не слід наближатися протягом періоду їх самознищення. Для знищення мін ПТМ-4, знайдених у касетах КПТМ-4, слід використовувати значні заряди, оскільки застосування невідповідної маси заряду може призвести до переведення мін ПТМ-4 в бойове положення, якщо вони будуть викинуті з касети під час знищення методом підриву.
PARM 2/DM-22
Про DM-22 відомий невеликий обсяг даних. Міна була розроблена на основі попередньої версії DM-12. Її німецьке позначення перекладається як «міна для ураження бронезахисту», DM-22, з кумулятивним зарядом, напрямної дії. Вважається, що ця міна містить ракету з хвостовим стабілізатором і кумулятивною боєголовкою.
Міна може використовувати інфрачервоний датчик SAPIR і бути активною до 30 днів після застосування. Міна має самонейтралізуватися після запрограмованого періоду. Вона також може бути ініційована за командою.
ПТКМ-1Р
Ця протитранспортна міна, яка встановлюється вручну, була показана лише на ярмарках зброї у 2021 році. Про неї існує порівняно мало інформації.
Міна оснащена чотирма акустичними й двома сейсмічними датчиками. Виробники стверджують, що міна може класифікувати й вибирати цілі з пріоритетом для бронетехніки. Після ініціації боєприпас/суббоєприпас із сенсорним підривником (SFM/SFS) запускається в повітря, щоб уразити ціль зверху за допомогою ударного ядра (EFP). Ударне ядро скеровується інфрачервоними сенсорами, які вистрілюються в повітря як частина боєголовки. Імовірно, що така міна буде застосовуватися поблизу маршрутів або ймовірних зон із високою інтенсивністю руху.
ПТКМ-1Р оснащена механізмом самознищення, найбільший період затримки в якого становить 10 діб. Операторам з утилізації вибухонебезпечних предметів слід ураховувати стандартний період очікування під час роботи з такою міною. Інформація щодо того, чи містить міна будь- який елемент невилучення відсутня.
СУББОЄПРИПАСИ
3B30
3Б30 — це сучасний удосконалений звичайний касетний боєприпас подвійного призначення (DPICM), який доставляється за допомогою реактивних систем залпового вогню. Цей суббоєприпас також називають «КОБЕ», що означає «кумулятивно-осколковий бойовий елемент».
У разі розміщення в касеті нижня частина корпусу 3Б30 облягає верхню частину. Після виходу з касети нижня частина бойового елементу виштовхується пружиною вниз, створюючи необхідну відстань від дна кумулятивної виїмки до поверхні, що піддається ураженню. Донний підривник переходить у зведений стан, коли стрічка відкручує механізм постановки в бойове положення під час руху боєприпаса траєкторією спуску. Після зіткнення із землею ударник наколює чутливий до удару детонатор, який ініціює основний заряд. Підривник має вторинний механізм самознищення, який спрацьовує за 130—260 секунд. Касетний бойовий елемент має довжину 62,5 мм коли знаходиться в боєприпасі-носії. Після виходу з касети під дією пружини бойовий елемент висувається до своєї робочої довжини 118 мм. 3Б30 містить потужну вибухову речовину OMA на основі октогену (HMX) і мідну кумулятивну виїмку діаметром приблизно 40 мм. Звичайним засобом доставки до цілі є 122-мм ракети 9М218/9М541 РСЗО «Град», що містять 45 касетних бойових елементів, або 300-мм ракети 9М55К РСЗО «Смерч», що містять від 588 до 646 касетних бойових елементів. Також повідомлялося про артилерійський снаряд калібру 152 мм (3-O-33), який містить 42 касетні бойові елементи. Бойові елементи, розкриті на повну довжину, слід уважати як такі, що переведені в бойове положення. Їх слід знищувати на місці.
9Н210/9Н235
Суббоєприпаси 9Н210 і 9Н235 — це осколково-фугасні касетні бойові елементи, обладнані хвостовими стабілізаторами. Суббоєприпаси 9Н210 доставляються до цілі 220-мм реактивними снарядами 9М27К, які містять 30 бойових елементів; суббоєприпаси 9Н235 доставляються до цілі 300-мм реактивними снарядами 9М55К, що містять 72 бойові елементи.
Суббоєприпаси 9Н210 і 9Н235 дещо відрізняються конфігурацією боєголовки.
У суббоєприпасах 9Н210 міститься вибухова речовина A-IX-10, а в суббоєприпасах 9Н235 — K-991. Обидві вибухові речовини виготовляються на основі гексогену (RDX). Суббоєприпас 9Н235 має два типорозміри готових уражальних елементів (0,5 і 4,5 г), а суббоєприпас 9Н210 споряджається лише одним типорозміром елементів, що уражають (2 г). Для обох суббоєприпасів були наведені різні цифри сумарної чистої маси вибухової речовини, які варіюються від 270 до 320 г.
В обох суббоєприпасах 9Н210 і 9Н235 застосовується механічний підривник, а ударник діє як захватний пристрій на повзункові під бічним тиском пружини. Суббоєприпаси містять підривник ударної дії, який також містить круговий елемент піротехнічної затримки самознищення, розрахований на 110 секунд. Для суббоєприпасів 9Н210 і 9Н235 характерна висока частота неспрацювань.
Осколки, які утворюються після вибуху таких суббоєприпасів, мають характерні ознаки.
Зазвичай, у випадку будь-якого застосування цих суббоєприпасів, їх можна виявити за характерними чорними хвостовими стабілізаторами. Хвостова частина реактивного снаряда-носія завжди буде летіти далі, ніж місце падіння касетних бойових елементів, і з певною силою встромиться в землю або будівлю. Вона легко пробиває дорожнє покриття.
Такі предмети слід знищувати на місці без переміщення.
9Н24
9Н24 — це осколково-фугасний касетний суббоєприпас, призначений для доставки керованими ракетами. 9Н24 використовувався в Україні й доставлявся балістичними ракетами малого радіуса дії 9M79 «Точка» (класифікація НАТО — SS-21 Scarab). 9Н24 використовує довгу білу стрічку, щоб стабілізувати себе в польоті й орієнтувати боєприпас в його оптимальному положенні, аби забезпечити спрацювання підривника ударної дії. Кожен підривник містить елемент самознищення, який, як повідомляється, спрацьовує за 30—60 секунд після запуску.
Ракета 9M79 «Точка» може бути оснащена боєголовками кількох типів. Найпоширенішим варіантом є касетний варіант 9Н123К, що містить 50 суббоєприпасів 9Н24. Характерною рисою ракетних ударів із застосуванням 9Н24 зазвичай є металеві торцеві кришки з маркуванням 9Н24, що виявляють за межами зони ракетного удару. Також у зоні ракетного удару знаходять боєприпаси 9Н24, а основний двигун і корпус ракети 9М79 — за межами зони удару. Аналіз положення виявлених предметів також може допомогти у визначенні напрямку місця з якого був здійснений пуск ракети.
У 9M714 «Ока» (класифікація НАТО — SS-23 Spider) також використовується суббоєприпас 9Н24. Існують докази, що боєголовка 9Н722К5, пов’язана з «Іскандер-М» (класифікація НАТО — SS-26 Stone), може нести 54 великих суббоєприпаси, подібні за типом до 9Н24.
Суббоєприпаси 9Н24, які знаходяться за межами касети, слід уважати як такі, що перебувають у зведеному положенні й підлягають знищенню на місці. Білі стрічки є важливим індикатором того, що було завдано удару касетними боєприпасами. Несуперечливі ознаки завданого удару, в тому числі на твердих поверхнях, не обов’язково повинні вважатися достатнім доказом такого удару без підкріплення доказів у вигляді стрічок, уламків і металевих торцевих кришок.
Касетний суббоєприпас 9Н730
Є касетним елементом ракетного боєприпаса 9Н722К1 від балістичного комплексу «Іскандер». Ракета більшу частину польоту здійснює на висоті близько 50 км, при заході на ціль – інтенсивно маневрує. на висоті 900-1400 м здіснює розкриття боєприпасу та викид 45 касетних елементів. Тип підривача – безконтактний, радіо- та лазерний висотомір, спрацьовує на висоті 10 метрів, викидуючи уламки вниз по ходу траекторії боєприпасу, що забезпечує ураження особового складу, що укривається у відкритих щілинах. Тип ураження боєприпасу – фугасно-уламковий. Тип та масу вибухової речовини на даний час встановити не вдалося.
ПТАБ-1M
ПТАБ-1M — це кумулятивний касетний протитанковий боєприпас із хвостовим стабілізатором, який доставляється до цілі касетною бомбою РБК-500 ПТАБ 1-M (263 суббоєприпаси),або диспенсером КМГУ, використовуючи БКФ ПТАБ-1М. Донний підривник ударної дії містить піротехнічний елемент самоліквідації із затримкою 20-40 секунд. З огляду на те, як суббоєприпаси розкидаються з РБК, вважається, що цей підривник переходить у бойове положення, принаймні частково, під дією відцентрової сили. Є деякі припущення, що цей суббоєприпас споряджений головним ініціювальним і донним детонувальним підривником ударної дії (PIBD) та схожий на ВП-7 за конструкцією.
У РБК-500 є три секції, які містять 80 суббоєприпасів, а четверта — у хвостовій частині касети —містить 28 суббоєприпасів. Боєприпас РБК-500 містить центральний розривний метальний заряд, який ініціюється попередньо налаштованим підривником із годинниковим механізмом.
У разі виходу з ладу підривника бомби або розривного заряду, бомба вдариться об землю, і її корпус буде зруйнований, що призведе до розкидання суббоєприпасів. Абревіатура «ПТАБ» розшифровується як «протитанкова авіабомба». Дана версія була розроблена в 1980-х роках НВО «Базальт». Існує удосконалений варіант ПТАБ-1У. Невідомо, які модифікації передбачені для даної моделі.
Суббоєприпаси ПТАБ-1М, які знаходяться за межами бомбової касети або диспенсера, слід уважати такими, що знаходяться у зведеному положенні й підлягають знищенню на місці
Протитанковий кумулятивний суббоєприпас ПТАБ-2.5M
Протитанковий касетний суббоєприпас. Пробивна здатність до 120мм броні, що достатньо для ураження навіть сучасної бронетехніки. Застосовується в касетах РБК-250, призначається для застосування з горизонтального польоту та пікірування з висот від 250 метрів до 15000 метрів. Касета комплектується одним підривником АТМ-ЕБ(АТ-ЕБ) або ТМ-24Б з МДВ-4 та двома пороховими зарядами.
Довжина (без підривника): 332-339 мм;
Діаметр корпусу – 68 мм;
Розмах стабілізатора (максимальний): 87-90 мм;
Вага спорядженої авіабомби – 2,8 кг;
Вага спорядження (ТГ-50) – 0,45 кг;
Товщина броні, що пробивається під кутом 30° від нормалі до плити (не менше) – 120 мм.
Суббоєприпас ШОАБ-0.5
Є елементом касетної авіабомби. Одна касета містить 565 елементів. Конструктивно являє собою дві скріплені між собою алюмінієві напівсфери, що містять в собі заряд вибухівки та 304 кулькових уражаючих елементи. Принцип дії – фугасно-уламковий. При відстрілюванні суббоєприпас починає обертатися за рахунок аеродинамічних напливів, при ударі спрацьовує ударно-інерційний підривач. Оскільки підривач розміщується в центрі суббоєприпасу – він надійно захищений від корозії та дії навколишнього середовища, через що суббоєприпас становить загрозу протягом тривалого часу.
Основні характеристики авіабомби ШОАБ-0,5:
- Диаметр корпуса — 60 мм
- Габаритний діаметр — 71 мм
- Маса спорядженого елемента — 417 г
- Маса вибухівки – 70 г (ТГ-30/70)
- Кількість вражаючих елементів (сталева кулька) — 304
- Діаметр кульки — 5,5 мм
- Маса однієї кульки — 0,68 г
- Тип підривача – ударно-інерційний АВ-281
Протипіхотний фугасно-уламковий суббоєприпас AO-2.5PT
Уламково-фугасний суббоєприпас. Призначений для ураження піхоти, в тому числі у легкоброньованому транспорті. Скидається як частина бомби PБК-500 AO-2.5PT, яка містить 80 таких суббоєприпасів. Оснащений центральним інерційним детонатором, який спрацьовує від удару з будь-якого боку суббоєприпаса. Радіус суцільного ураження заявлений у 30 метрів для незахищеної піхоти, 20 метрів – за бронею, та 10 метрів – при перебуванні у окопах. Вага та тип вибухової речовини невідомі.
СПБЕ
СПБЕ є протитранспортним суббоєприпасом із парашутом для сповільнення падіння й сенсорним підривником. СПБЕ найчастіше асоціюється з касетними авіабомбами РБК-500, хоча також можуть існувати варіанти доставки боєприпаса реактивними системами залпового вогню. Абревіатура СПБЕ російською означає «Самоприцеливающийся боевой элемент»
(«бойовий елемент самостійного прицілювання»).
Суббоєприпас СПБЕ має конструкцію боєголовки на основі ударного ядра, і це дає боєприпасу здатність пробити броньовані цілі на значній відстані між дном кумулятивної виїмки й поверхнею, що піддається ураженню (70 мм броні на відстані до 100 метрів). У суббоєприпасі використовується датчик на основі принципу інфрачервоного зондування або в міліметровому діапазоні хвиль.
Це забезпечує для суббоєприпаса можливість діяти як протитранспортна міна, якщо під час спуску на парашуті не буде виявлено жодної цілі. Дворежимний інфрачервоний/міліметровий датчик установлений збоку великої боєголовки типу ударного ядра й використовується для виявлення великих металевих об’єктів, таких як броньовані машини. Спуск СПБЕ сповільнюється трьома невеликими парашутами, завдяки чому можна легко ідентифікувати територію, уражену СПБЕ.
Суббоєприпаси СПБЕ зазвичай доставляються авіаційною бомбою. Водночас касетна бомба РБК-500 СПБЕ містить 15 суббоєприпасів. Боєприпас РБК-500 містить центральний розривний метальний заряд, який ініціюється попередньо налаштованим підривником із годинниковим механізмом. Уважається, що існують модифіковані версії СПБЕ-Д й СПБЕ-К, хоча неясно, які модифікації внесені до їхньої конфігурації. Настійно рекомендується застосовувати відповідний період очікування перед наближенням до місць, які можливо були уражені СПБЕ.
Після ідентифікації не слід наближатися до суббоєприпасів СПБЕ з боку датчика цілі, а в ідеальному випадку слід використовувати дистанційні засоби нейтралізації.
3-О-25 кумулятивно-уламковий суббоєприпас
Кумулятивно-уламковий суббоєприпас подвійної дії. Призначений для ураження техніки та живої сили. Основний боєприпас – артилерійський, після розкриття оболонки суббоєприпаси стабілізуються нейлоновими стрічками і спускаються бойовою частиною донизу. Оснащений ударно-інерційним донним підривачем У-523 з функцією самознищення. Діаметр – 44 мм. Тип вибухової речовини – окфол, маса вибухової речовини та маса суббоєприпаса точно не встановлені.
Термобаричний суббоєприпас 9H279
Новий термобаричний суббоєприпас, що почали знаходити в Україні, Сирії, виробництва росії. Метод доставки невідомий, проте, найбільш ймовірно, є частиною ракети 9M55K системи «смерч» або запускаються з системи Іскандер. Спускається на парашуті, ініціюється датчиком відстані. Тип та маса вибухової речовини невідомі.
Діаметр: 220 мм
Висота: 530 мм
Запалювальний суббоєприпас 9Н510
Застосовується як суббоєприпас ракет 9М22С комплексу 9Н22К «Град». Часто ефект від цих боєприпасів плутають з фосфорними боєприпасами. Замінюючи штатну осколково-фугасну бойову частину ракети 9М22, ракета 9М22С несе бойову частину 9Н510. Бойова частина цієї ракети складається зі 180 запальних бойових елементів, виготовлених з магнієвого сплаву МЛ5 та наповнених піротехнічним складом, аналогічним терміту.
Маса бойового елементу: 5,94 кг
Час горіння бойового елементу: не менше 2 секунд
АВІАЦІЙНІ БОМБИ
РБК-250-275
РБК-250/275 — це бомбова касета, яка часто комплектується різними типами бойових уражальних елементів (суббоєприпасів). Скорочення РБК розшифровується як «разова бомбова касета». Якщо касета споряджається уражальними бойовими елементами вибухової дії, РБК може вважатися касетною бомбою згідно зі статтею 2 «Конвенції про касетні боєприпаси». Числа 250 або 275 означають вагу боєприпаса (приблизну).
Існує низка конфігурацій боєприпасів РБК-250 і РБК-250/275. Незалежно від бойового спорядження, у серії боєприпасів РБК зазвичай використовується електромеханічний дистанційний підривник АТК-ЕБ. Спеціалістам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) слід пам’ятати, що до складу непошкодженого РБК входить не тільки підривник і бойове спорядження, але також метальний вибивний заряд. Уражальними бойовими елементами вибухової дії, якими комплектується такий касетний боєприпас, можуть бути АО-1, ПТАБ-2,5, ПТАБ-2,5М і АО-2,5РТ.
РБК-250/275 також може комплектуватися запалювальними бойовими елементами ЗАБ-2,5.Хоча таке бойове спорядження, безумовно, є значним фактором небезпеки, за даних обставин РБК-250-275 не відповідає юридичному визначенню касетного боєприпаса. Компоненти корпусу боєприпаса, що виготовляються зі сталі й алюмінію, іноді отримують значні пошкодження внаслідок удару до такої міри, що може бути важко розпізнати нанесене на них трафаретне маркування чорного кольору. Хвостовий блок боєприпаса є міцнішим.
Під час типового застосування, якщо припустити, що боєприпас спрацював належним чином, хвостовий блок упаде на землю першим протягом руху вздовж траєкторії польоту, потім впаде бойове спорядження, і далі за все впаде носова частина. Усі компоненти боєприпаса є ключовими доказами, положення яких слід чітко фіксувати для подальшого кращого їхнього
відображення на мапі, а потім — для ефективного очищення від наслідків удару.
Уламково-фугасна авіабомба ОФАБ-250-270
Товстостінна уламково-фугасна авіабомба призначена для ураження значних площ великою кількістю уламків, а також – вибуховою хвилею. Основне призначення – промислові об’єкти, скупчення техніки та особового складу, склади, укриття.
Корпус бомби – товщиною 25 мм, з внутрішніми насічками для полегшення утворення уламків. Ніс бомби значно товщий для забезпечення пробиття бетонних поверхонь укриттів, будівель. Має два колодязі для детонаторів, в хвостовій та в передній частині. Може бути споряджена як ударним, так і ударно-інерційним детонатором.
Станом на початок 2024 року можливе застосування у керованому крилатому варіанті (УМПК) з носовим обтікачем.
Маса бомби: 268 кг
Маса вибухової речовини в тротиловому еквіваленті: 94 кг
КAБ-1500 КР фугасна керована авіабомба
Керована фугасна авіабомба з телевізійним наведенням призначена для ураження великих стаціонарних об’єктів, елементів інфраструктури, заглиблених укріплень. В носовій частині містить відеодатчики, які наводяться по характерним ознакам місцевості, також наводиться по координатаїх. Кругове відхилення – до 7 метрів.
Діаметр: 580mm
Довжина: 4600mm
Загальна маса: 1560kg
Маса вибухової речовини: 1180kg
СПБЕ
РБК-500 — це бомбова касета, яка часто комплектується різними типами бойових уражальних елементів (суббоєприпасів). Скорочення РБК розшифровується як «разова бомбова касета».Якщо касета споряджається уражальними бойовими елементами вибухової дії, РБК може вважатися касетною бомбою згідно зі статтею 2 «Конвенції про касетні боєприпаси». Число 500 означає вагу боєприпаса (приблизну). Існує низка конфігурацій боєприпаса РБК-500.
Незалежно від бойового спорядження, у серії боєприпасів РБК зазвичай використовується електромеханічний дистанційний підривник АТК-ЕБ. Операторам слід пам’ятати, що до складу непошкодженого РБК-500 входить не тільки підривник і бойове спорядження, але також метальний вибивний заряд.
Уражальними бойовими елементами вибухової дії, якими комплектується такий касетний боєприпас, можуть бути ПТАБ-1М (див. вище) й СПБЕ. РБК-500 СПБЕ та РБК-ПТАБ-1М мають чітку форму із загостреним носовим конусом і закритою конфігурацією стабілізаторів. Існує більш ніж п’ятнадцять версій РБК-500.
Компоненти корпусу боєприпаса, що виготовляються зі сталі й алюмінію, часто отримують значні пошкодження внаслідок удару до такої міри, що може бути важко розпізнати нанесене на них трафаретне маркування чорного кольору. Хвостовий блок боєприпаса є міцнішим. Під час типового застосування, якщо припустити, що боєприпас спрацював належним чином,
хвостовий блок упаде на землю першим протягом руху вздовж траєкторії польоту, потім впаде бойове спорядження, і далі за все впаде носова частина. Усі компоненти боєприпаса є ключовими доказами, положення яких слід чітко фіксувати для подальшого кращого їхнього відображення на мапі, а потім — для ефективнішого очищення від наслідків удару.
ФАБ-500 М62
ФАБ-M62 — це типова фугасна авіабомба. Зазвичай на неї встановлюється електромеханічний контактний підривник, такий як АВУ-ЕТ. Гнізда для підривників знаходяться в носовій частині боєприпаса й під хвостовим відсіком. Підривник у носовій частині зазвичай оснащується перехідником підривника. Корпус у носовій частині боєприпаса посилюється для ефективнішого проникнення в перешкоду.
Корпус має більш обтічну форму, ніж попередні моделі ФАБ-500. Хоча в багатьох версіях цієї авіабомби основний заряд — тротил, у пізніших версіях боєприпаса може застосовуватися ТГАФ (59 % тротилу, 19 % гексогену (RDX), 17 % алюмінію та 5 % парафіну).
ОФЗАБ-500
ОФЗАБ-500 поєднує в собі елементи як запалювального, так і осколково-фугасного призначення. Скорочення ОФЗАБ розшифровується як «осколково-фугасна-запалювальна авіаційна бомба». Можливо, її можна класифікувати як певну форму термобаричної бомби, але це спірне твердження. ОФЗАБ-500 зазвичай споряджена електромеханічним контактним підривником, таким як АВУ-ЕТ. Він установлюється тільки в носовій частині.
Немає підтверджених даних про тип бризантної вибухової речовини, яка використовується в ОФЗАБ. Використовується запалювальний/термобаричний склад ОМ-100МІ-3Л. Ця бомба зазвичай має трафаретне маркування чорним кольором біля скоб.
ПІДРИВНИКИ
МВЧ-62
МВЧ-62M є найпоширенішим підривником із мінімальною присутністю металу й різьбою 85 мм для мін серії TM-62, TM-72 та TM-80. Корпус виготовлений із бакеліту/пластику. Підривник містить годинниковий механізм зведення. Зняття запобіжної чеки й натискання зеленої кнопки ініціює механізм зведення із затримкою. Годинниковий механізм утримує детонатор від
установлення в одну лінію з бойком. Підривник сконструйований таким чином, що спрацьовує, коли на натискну пластину діє зусилля приблизно 200 кг.
Хоча спочатку було заявлено, що МВЧ-62 містить мінімальну кількість металу, його відносно легко виявити, попри те, що частини годинникового механізму є пластиковими. Запобіжна чека дещо відрізняється від тієї, що встановлена на МВП.
Префікс «У» на вищезазначеному виробі вказує, що це є навчально-тренувальна версія.
МВП-62M
МВП-62M — це підривник із мінімальною присутністю металу й різьбою 85 мм для мін серії TM-62, TM-72 та TM-80. Корпус виготовлений із бакеліту. Підривник зводиться шляхом зняття металевої запобіжної чеки, а потім натисканням на кнопку зведення, що виступає на зовнішній поверхні. Підривник має сильфонну систему, яка сповільнює рух у лінії детонатора на 300
секунд. Підривник сконструйований таким чином, що спрацьовує, коли на натискну пластину діє зусилля приблизно 120 кг. Хоча підривник містить мінімальну кількість металу, наявністьударника, бойової пружини, більшої бічної пружини й капсули детонатора дозволяють виявити цю міну за допомогою більшості сучасних електромагнітних індукційних детекторів.
Запобіжна чека даного підривника дещо відрізняється від чеки МВЧ-62 з круглим контуром для утримання кнопки зведення. Викинуті запобіжні чеки можуть бути хорошим індикатором наявності протитранспортних мін. Болгарські версії зазвичай мають маркування «46 Dunarit» у подвійному колі, яке легко вирізняється. Російські версії виготовлені на заводі 583, або на російських державних заводах, позначаються двома півколами або колами, що перекриваються, як показано
на зображенні вище.
M-6
М-6 — це підривник ударної дії, який має традиційну радянську конструкцію. Він не оснащується установчим болтом і працює лише в режимі миттєвої дії. Внутрішній механізм містить низку запобіжних пристроїв, зокрема контрзапобіжну пружину, інерційно-реакційну гільзу й стопорні кульки. Ударник діє як захватний пристрій на повзунку до моменту зведення. Підривник зводиться під дією інерції. Є припущення, що ковпачок підривника залишається на місці, щоб спробувати штучно створити затримку спрацювання підривника, хоча це не підтверджено.
Підривник зазвичай знаходяться в герметично закритих круглих банках, які зберігаються в бічній частині коробки з десятьма мінометними пострілами калібру 82 мм. Для балістичного ковпачка у більшості російських або болгарських версій цього підривника використовується алюміній. У китайських версіях використовується бакеліт коричневого кольору. Невистріляні
мінометні міни, оснащені цим підривником і викинуті з місця вибуху (наприклад, у транспортному засобі чи складі для зберігання вибухонезпечних речовин), можуть бути зведеними, і з ними слід поводитися відповідним чином.
M-12
M-12 — це стандартний підривник ударної дії для 120-мм фугасних мінометних пострілів. Він був розроблений наприкінці 1950-х років. Версії, які можна побачити в Україні, зазвичай мають чорний колір. Відомо, що в застосуванні перебуває модифікована версія (майже ідентична), позначена як «3В35».
У конструкції підривника використовується стандартний механізм підривника інерційно- реакційної дії, який умикає запобіжні механізми, включно з контрзапобіжною пружиною,інерційно-реакційною гільзою та стопорними кульками. Ударник діє як захватний пристрій на повзунку до моменту зведення. Основний механізм цього підривника відрізняється
від підривника М-6 мінометної міни, який використовується на менших калібрах. Різниця полягає у вбудованому установчому болті, який дає змогу вибирати миттєву дію чи затримку.
Це здійснюється шляхом розміщення в одну лінію відповідного вогневого каналу з піротехнічною затримкою. Проміжний детонатор містить тетриловий заряд трохи менший ніж 23 г. Низка країн більше не використовує тетрил для проміжних детонаторів.
Не рекомендується контакт тетрилу зі шкірою. У разі масового знищення цих предметів, слід враховувати потенційний вплив на навколишнє середовище.
Невистріляні мінометні міни, оснащені цим підривником і викинуті з місця вибуху (наприклад, у транспортному засобі чи складі для зберігання вибухонезпечних речовин), можуть бути зведеними, і з ними слід поводитися відповідним чином.
ПІДРИВНИКИ РГМ-2/В-429 ДЛЯ СНАРЯДІВ
РГМ-2 — це підривник провідного заряду або підривник ударної дії для артилерійських снарядів російського виробництва. Установчий болт змінює піротехнічну затримку й забезпечує вибір варіанта миттєвої дії або із затримкою. Механізм підривника схожий на багато інших застарілих радянських механічних підривників ударної дії та включає інерційно-реакційну гільзу, контрзапобіжну пружину й стопорні кульки. РГМ-2 зазвичай використовують із 122-міліметровими осколково-фугасними артилерійськими боєприпасами, такими як ОФ-462 або 3ОФ56. Підривник В-429, хоча й виглядає ззовні майже ідентичним, зазвичай використовується з боєприпасами до гладкодульних гармат, такими як ОФ-19 або ОФ-26. Як і багато інших підривників, РГМ-2 виготовляється на російському заводі 50.
ГПВ-3
Підривник ГПВ-3 використовується для 152-мм кумулятивних протитанкових боєприпасів. Застосовуючи такі боєприпаси, гаубиця Д-20 або подібна стріляє прямим наведенням. Даний електромеханічний підривник зводиться під дією інерції, попри те, що нарізне дуло калібру 152 мм створює значну відцентрову силу, що впливає на снаряд. Підривник містить пристрій,
що маскує ротор. Підривник не містить жодних піротехнічних механізмів затримкою в часі. Під час удару, подрібнення п’єзоелемента ініціює основний кумулятивний заряд у боєголовці із застосування вогневого каналу.
Уважається, що ГПВ розшифровується російською мовою як «головной пьезоэлектрический взрыватель» («головний п’єзоелектричний підривник»). Як і в багатьох російських підривників до снарядів, діаметр різьби становить 36 мм.
AR-5
АР-5 — це стандартний підривник неконтактної дії, який використовується для артилерійських снарядів калібру 122 й 152 мм. Він може іменуватися «Сигнал». Датується кінцем 1970-х років. Зводиться під дією інерції та відцентровою силою.
Пластиковий балістичний ковпачок підривника зазвичай зеленого кольору. Установче кільце із червоним написом знаходиться біля основи зеленого балістичного ковпака. Як і в багатьох російських підривників до снарядів, діаметр різьби становить 36 мм.
Існують певні свідчення того, що цей підривник знаходиться в дефіциті, оскільки в більшості вогневих завдань проти укріплених позицій використовуються неоптимальні механічні підривники ударної дії. Як і у випадку з будь-яким неконтактним підривником, операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) слід бути обережними під час наближення до підривника, якщо існує реальна ймовірність залишкового заряду в конденсаторі.
T-7
T-7 – це дистанційна трубка сповільненої дії (PTTF) із функцією миттєвої ударної дії. Вона використовується снарядами-носіями касет, наприклад у 122-мм освітлювальному пострілі С-463. Вона також може застосовуватися із застарілими способами доставки листівок, такими як базовий метальний снаряд А1 калібру 122 мм, який був помічений в Україні.
ПІДРИВНИК МРВ/МРВ-У ДО РЕАКТИВНИХ СНАРЯДІВ
МРВ-У — це стандартний підривник ударної дії, яким комплектуються 122-мм фугасні реактивні наряди 9М22У. Він був спроєктований на початку 1970-х років. Основною відмінністю від попередніх версій МРВ є форма носового обтічника. Основна конструкція підривника схожа за принципом на конструкцію підривника М-12 до мінометних мін. Основна конфігурація інерційно-реакційної гільзи доповнена установчим болтом, що керує пристроєм маскування повзунка. Установчий болт передбачає вибір опції встановлення підривника: на затримку спрацювання або на миттєву дію. Підривник зводиться під дією інерції. Підривники МРВ зазвичай упаковуються в герметичні металеві коробки. Даний підривник широко виробляється не тільки в країнах колишнього СРСР, але також на Балканах, в Ірані й Індії. Хоча цей підривник застарів, він все ще виробляється й широко застосовується. Даний підривник має інші позначення залежно від країни-виробника, наприклад MJ-4 (Китай).
Нестріляні реактивні снаряди, оснащені цим підривником і відкинуті з місця вибуху (наприклад, у транспортному засобі чи складі для зберігання вибухонезпечних речовин), можуть перейти у зведене положення. Отже, з ними слід поводитися відповідно. Проміжним детонатором може бути тетрил для старих версій МРВ або PETN для нових версій МРВ-У.
ПІДРИВНИКИ 53 ДИСТАНЦІЙНА ТРУБКА TM-120 ДЛЯ
РЕАКТИВНИХ СНАРЯДІВ
TM-120 — стандартна механічна дистанційна трубка із годинниковим механізмом для 122-міліметрових реактивних снарядів 9M22 «Град». Дана дистанційна трубка також може використовуватися з 220-мм реактивними снарядами з касетною головною частиною для 9М27К «Ураган».
Ця дистанційна трубка зводиться під дією інерції та містить часовий механізм Корпус дистанційної трубки маркується написом «TM-120» і «42.M» трохи вище різьби дистанційної трубки. Час спрацювання обирається шляхом обертання градуйованого кільця на балістичному ковпаку. Затримка спрацювання може становити від 4 до 120 секунд. Якщо ця дистанційна трубка була помилково встановлена на реактивний снаряд, оснащений моноблочною фугасною боєголовкою, вона не зможе ініціювати заряд боєголовки.
СЕРІЯ ПІДРИВНИКІВ АТК МТ
Серія підривників ATK (MT) зазвичай використовується для спорядження нефугасних російських авіаційних бомб, таких як носії РБК для касетних боєприпасів, парашутної освітлювальної серії авіабомб САБ і фотоосвітлювальної авіабомби ФОТАБ. Підривник часто називають електромеханічним за своєю конструкцією, оскільки він зводиться ініціюванням електричної
запальної трубки, яка, своєю чергою, ініціює піротехнічні гранули, що служать захватним пристроєм на механічному годинниковому механізмі.
Підривник ATK може розміщатися в гніздах у носовій або хвостовій частині бомбової касети. Немає зовнішніх ознак того, чи підривник перебуває у зведеному положенні. Якщо знайдена скинута авіабомба, підривник повинен уважатися зведеним. Зазвичай ATK закріплюється на місці фіксатором. Існує три моделі: ATK-ЕБ, ATK-EA та ATK-Б. АТК-ЕБ — це більш поширена версія, яка зустрічається найчастіше.
«E» (Э) указує на електропіротехнічний принцип зведення. Підривник містить підпружинений ударник, отже підривники на скинутих бомбах не слід струшувати або переміщувати.
СЕРІЯ ПІДРИВНИКІВ АВУ
АВУ — це поширений підривник для авіабомб російського виробництва. Він може встановлюватися в носовій або у хвостовій частині авіабомби. Як і у випадку з ATK, цей підривник зводиться за допомогою електричної запальної трубки, що ініціює піротехнічний захватний пристрій. Цей підривник має ударно-інерційний всюдебійний принцип дії.
Слід очікувати, що удар під будь-яким кутом ініціюватиме спрацювання підривника. Час спрацювання цього підривника можна встановлювати (миттєва дія, коротка затримка й тривала затримка).
Навпроти коаксіального кабелю знаходиться запобіжний гвинт/чека. Перед польотом він змінює положення на протилежне, а червоний запобіжний прапорець видаляється. Дехто вважає, що наявність гвинта свідчить про те, що підривник не зведений.
Це неправильно. Якщо видно довшу запобіжну чеку, а не гвинт, підривник слід уважати зведеним. Електропіротехнічний ініціювальний кабель, що виступає з хвостової частини, є ознакою наявності електропіротехнічного підривника, опис якого надається. Цей підривник, зазвичай, установлюють на авіаційні бомби серії ФАБ, ОФАБ, БЕТАБ-500, ХАБ, ОФЗАБ і ЗАБ.
УЗРГМ-2
УЗГРМ і УЗРГМ-2 є, можливо, найпоширенішими механічними запалами до гранат,що існують. Вони використовуються в будь-якій гранаті з різьбою М10 (10 мм). Ними регулярно оснащуються звичайні гранати, як то Ф-1 і РГД-5.
Абревіатура УЗРГМ означає «Универсальный Запал, Ручная Граната, Модернизированный» та перекладається як «уніфікований запал ручної гранати модернізований». Цей запал застосовується стандартним способом, передбаченим для простих механічних запалів гранат. Після того як запобіжна чека з кільцем витягнута й спусковий важіль звільнено,немає нічого, що могло б утримувати підпружинений ударник від удару по капсулю для ініціювання піротехнічного сповільнювача, а потім і детонатора.
Капсуль-детонатор містить азид свинцю. Корпус запалу виготовлений з алюмінію. Заявлена піротехнічна затримка запалів гранат становить 3,2—4,0 секунди. Було виявлено варіант запалу УЗРГМ миттєвої дії, спроєктований для використання в мінах-пастках. Тому з гранатами із запалами УЗРГМ, які були знайдені як залишені вибухові боєприпаси (AXO), слід поводитися з обережністю.
ГРАНАТИ
Ф-1
Попри свій вік, Ф-1 залишається однією з найпоширеніших осколкових гранат. Запал УЗРГМ-2 —це простий зведений ударник. Спусковий важіль, який утримує зведений ударник, блокується тандартною чекою. Попередня фрагментація корпусу має відносно низьку якість і мало коли ділиться на рівномірні уламки. Стверджується, що уламки є смертельними на відстані до 200 м, хоча більш імовірним є смертельне ураження в межах 30 метрів.
Для цієї гранати можна використовувати запали УЗРГМ-2, що виготовляються низкою країн. Запал, зазвичай, спрацьовує через 3,2—4,2 секунди після того, як відпускається спусковий важіль. Теоретично з гранатою Ф-1 може використовуватися будь-який запал, що має різьбу М10. Наприклад, простий підривник МУВ із детонатором МД-5 можна легко приєднати як запальний пристрій.
Ці гранати часто використовуються в Україні як грубі міни-пастки, зазвичай із застосуванням якогось тягового механізму, наприклад дроту. Гранати також можуть використовуватися як елементи невилучення, коли їх розміщують під предметом із вилученою запобіжною чекою, або як пристрої для захисту від несанкціонованого доступу, якщо вони розміщуються в ґрунті поруч з осколковою всеспрямованою протипіхотною міною на кілку або поруч із закопаною осколковою міною, що вистрибує.
РГД-5
РГД-5, що використовується з 1950-х років, є звичайною наступальною гранатою. Послаблена фрагментація призводить до зменшення ефективної дальності на 15—20 м. Різьба М10 для запалу відповідає стандартному запалу УЗРГМ-2. Також можуть бути встановлені сумісні підривники — наприклад, серії МУВ із детонатором МД-5. Як у випадку з іншими гранатами,
УЗРГМ-2 має затримку 3,2—4,2 секунди.
Ця граната також може легко використовуватися як міна-пастка. Ця граната зазвичай маркується чорною великою літерою «Т», що вказує на спорядження тротилом. Маркування різниться в залежності від того, де була виготовлена конкретна граната. Також маркування буде присутнє на спусковому важелі запалу УЗРГМ-2.
Ручна аерозольна хімічна граната РГР
Хімічна гранта подразнюючої дії. Бойова речовина – CS (2-chlorobenzalmalononitrile). Діюча речовина, контактуючи з вологою шкіри та очей, викликає сильне відчуття печіння, непереборний рефлекс закриття очей, рясні виділення з носа, рясне сльозотечіння, кашель та утруднене дихання. При підвищених концентраціях – розлад шлунково-кишкового тракту, блювання. Потрапляння на шкіру великих концентрацій аерозолю спричиняє хімічні опіки, внаслідок яких утворюються шрами. Сльозогінний ефект, кашель, виділення з носа проходять за кілька годин, в той же час розлади шлунково-кишкового тракту та утруднене дихання можуть тривати місяцями. Противник може застосовувати такі гранати у якості скидів, щоб змусити особовий склад покинути укриття.
Маса: 200 грам
Діаметр: 78
Довжина: 175
Час інтенсивного димовиділення: не менше 14 с
Уповільнення: 4 секунди
Ручна термобарична граната РГ-60ТБ
Термобарична граната призначена для ураження живої сили та укріплень. За рахунок термобаричного ефекту вибух гранати еквівалентний вибуху 550-650 грам в тротиловому еквіваленті. Використовується противником у якості скидів та при штурмових діях. Зона основного ураження гранати – 7 метрів, в якій існує висока ймовірність займання. Окрім того граната наносить ще й фугасне та уламкове ураження.
Маса: 350 грам
Маса діючої речовини: 240 грам
Діаметр: 60мм
Висота: 180 мм
Газова граната РГ-Во
Нова російська граната аерозольно-газової дії. Знайдені зразки виготовлені у 2023 році, згідно кодуванню – науково-дослідним інститутом в м. Сєргієв Посад (московська область). Споряджена отруйною речовиною – хлорацетофенон (CN), що заборонена Женевським протоколом про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів від 1295 року та заборонена для використання резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/2603 1969 року. В малих концентраціях має подразнювальну та сльозогінну дію, у великих додається шкірно-наривна, відбувається ураження легень та швидко настає смерть. У випадку потрапляння такого боєприпасу у закрите приміщення (бліндаж, відсік техніки) концентрація достатня для того, щоб викликати смертельне ураження незахищеного особового складу протягом 5 хвилин. Стійкий на холоді: на відкритій місцевості взимку стійкість може складати до 6 годин, в лісі – до 12. В закритому приміщенні може бути стійким до тижня. Заражену місцевість майже неможливо подолати без протигазу.
Симптоми з боку слизових оболонок очей: різкий біль та сльозотечіння, в більших концентраціях – помутніння рогівки та втрата гостроти зору.
Симптоми з боку дихальних шляхів: пощипування слизової оболонки носа та горла, при більших концентраціях – кашель, утруднене дихання, сильні виділення з носа.
Симптоми при потраплянні на шкіру: хімічний опік з утворенням наривів, печіння. Сильніше діє на вологу шкіру.
Концентрація що викликає сльозогінну дію: 0,08 мг-хв/л
Смертельна концентрація: 11 мг-хв/л
Ємність контейнера з отруйною речовиною: 0.226 л
Світлошумова граната ЗАРЯ-3
Безуламкова світлошумова граната призначена для спричинення тимчасової дезорієнтації живої сили. Видає сильний шум та яскравий спалах. Підривач гранати має уповільнення у чотири секунди.
Маса гранати: 0,18 кг
Габарит: 125 мм
Сила звуку вибуху на відстані 10 м: не менше 160 дБ (ризик розриву барабанних перетинок, легка контузія)
Сила спалаху: 40 млн кандел (в десятки раз яскравіше від дугової електрозварки)
Запалювальна міна-граната ЗМГ
Призначена для створення вогнищ загоряння на складах, території. Конструктивно складається з запальника (тонша частина) та заряду (товща частина) з магнієвого сплаву. Запальник має піротехнічний сповільнювач на 7-10 секунд. Після висмикування чеки під дією зусилля пружини різак перерізає металоелемент. Вивільнений ударник під дією пружини наколює капсюль-запальник, який підпалює піротехнічний сповільнювач. Форс вогню від піротехнічного сповільнювача пропалює мембрани та підпалює заряд. Тиск газів вскриває газовідвідні отвори заряду. Форс вогню з отворів підпалює оточуючі предмети. В комплект гранати входить пристрій, що дозволяє запалювати до чотирьох гранат послідовно, у варіанті міни. Також, в комплект входять додаткові металоелементи, що забезпечують уповільнення підриву гранати від 9 до 22000 секунд (залежно від номіналу металоелементу та температури оточуючого середовища).
Характеристики
Маса:
— міни – 0,81 кг
— запальника – 0,16 кг
— заряду – 0,65 кг
— горючої суміші – 0,206 кг
Габарити:
— довжина – 220 мм
— діаметр – 61 мм
Час горіння:
— горючої суміші – 20 с
— піротехнічного сповільнювача – 8…15 с
— заряду – 7…15 хв
Температура горіння міни – 2000…2300 град. С
Температурний діапазон застосування:
— з металоелементом – від -20 до +40 град. С
— без металоелементу – від -50 до +50 град. С
PГК-60КД касетна світлошумова, аерозольна граната
Містить в собі сім касетних елементів, які розлітаються в різні боки під час спрацювання гранати. Касетні елементи можуть бути як аерозольними, так і світлошумовими. Зазвичай комплектується і тими, і тими, аерозольні елементи – сльозогінної дії.
Маса, г : 175
Діаметр, мм: 58,2
Довжина, мм: 173
Час спрацювання касетного елемента, с: не більше 1,5
Сила світла, кд: 2х10*6
Час уповільнення підривача, с: 4±1
Аерозольна граната К-51
Призначення | Аерозольне розпилення |
Підривач | Дистанційний, 3-4 секунди, К-510 |
Маса діючої речовини | Нема даних |
Вага | Нема даних |
Розміри | Нема даних |
Дальність кидка | 30-40 метрів |
Корпус із твердого пластику з металевим дном. Герметичний корпус гранати наповнений порошкоподібною сильно подразнювальною речовиною нелетальної дії. Вплив гранати К-51 порівняно з гранатами для розгону демонстрантів значно вищий, оскільки вона була створена для військових та спеціальних служб.
Після початку горіння запалу відбувається реакція всередині гранати; речовина, що горить, підвищує тиск усередині корпусу і вибиває дно гранати, розпорошуючи хмару хімічної речовини. Особовий склад, який потрапив у аерозольну хмару, без протигаза не здатний чинити опір і вести вогонь, оскільки руки рефлекторно тягнуться до обличчя, аби протерти очі. Дихальні шляхи пронизує задишка з кашлем, носові пазухи заповнює слиз. Особливо небезпечна в замкнутих приміщеннях, здатна нейтралізувати особовий склад на території до 400 кв. м. на час 20-30 хвилин.
Використання гранат К-51 заборонене Женевською конвенцією, проте противник використовує їх для нейтралізації позицій, скидаючи з безпілотників.
Хімічна граната ВГМ93.200
43-мм граната для гранатомета. Бойова речовина – CS (O-хлоробензиліденмалононітрил). Маса бойової речовини – 12 грам. Дія – подразнююча: в низьких концентраціях (на відкритому повітрі) — тимчасове відчуття печіння в очах, сильна сльозливість, важко розплющити очі, тимчасове подразнення шкіри, нежить, відчуття печіння в носі та горлі. У більших концентраціях (замкнутий простір) – додається сильний кашель, нудота, блювання, виражене сильне подразнення шкіри.
Тип детонатора невідомий. Може застосовуватись для зачистки позицій.
ВОГ-17/ВОГ-17M
ВОГ-17 — це вистрілювана осколкова граната. Зазвичай її вистрілюють із гранатомета АГС-17 і можуть використовувати як засіб легкої локальної непрямої вогневої підтримки.ВМГ — це детонувальний підривник ударної дії, який зводиться під дією інерції та відцентрової сили. Версія ВМГ-M, що використовується на ВОГ-17M, застосовує функцію самознищення через піротехнічний сповільнювач, який ініціюється під дією інерції на етапі пострілу.
Слід зазначити, що ВМГ-M містить невеликий ротор, який утримує запальний пристрій поза лінією з вогневим каналом, поки запобіжні механізми не будуть зняті на етапі зведення. У ВМГ немає такого ротора, отже він містить запальний пристрій в одну лінію з вогневим каналом, а тому не є безпечним. ВОГ-17 із підривниками ВМГ, навіть коли виявлені як вибухові боєприпаси, що не розірвалися (UXO), вимагають поводження відповідним чином. Граната вистрілюється за допомогою однокомпонентного заряду на основі нітроцелюлози, що ініціюється внаслідок наколу капсуля ударником в АГС-17.
Під час удару ударник, який тепер на одній лінії з капсулем ВОГ-17М, долає відносно слабку контрзапобіжну пружину, щоб ініціювати вогневий ланцюг. Ззовні ВОГ-17 і ВОГ-17М практично ідентичні. Маркування — це найпростіший спосіб виявити
різницю. На чорному корпусі гранати нанесене маркування вибухової речовини A-IX-1.
САМОРОБНА РУЧНА ГРАНАТА ВОГ-17
Саморобна граната ВОГ-17 спостерігалася в Чечні, Сирії та Україні. Її іноді називають «хаттабка». «Хаттабкою» також можуть називати інші саморобні або модифіковані гранати, як, наприклад, гранати зроблені з ВОГ-25. Запал УЗРГМ-2 спрацьовує як і у випадку будь-якої іншої осколкової гранати.
Цю гранату не слід плутати з гранатою АР-РОГ стандартного виробництва, яка виготовляється в Болгарії. Різні запали є найпростішим способом визначити різницю, оскільки запал ДВМ явно відрізняється від УЗРГМ-2.
ВОГ-25
ВОГ-25 — це осколкова граната, яка переважно вистрілюється з гранатомета ГП-25 УГЛ. Вона часто використовується для ведення вогню непрямим наведенням. Заявлено, що ефективний радіус пострілу становить до 400 метрів. Як і у випадку з іншими вистрілюваними гранатами, початкова швидкість відносно мала (77 м/с). Необхідно докласти порівняно невелике зусилля для зведення підривника.
ВМГ-К — це підривник контактної дії з піротехнічним елементом самознищення, який ініціюється під дією інерції. Зазвичай на носовій частині підривника ВМГ-К видно заводське маркування. На балістичному ковпаку гранати внаслідок удару зазвичай з’являються вм’ятини. Такі пошкодження внаслідок удару й вм’ятини на капсулі, а також сліди вигоряння порохового
заряду є найпростішим способом ідентифікувати гранату, що не спрацювала.
ВОГ-25M
ВОГ-25М — це 40-мм вистрілювана граната. Вона може застосовуватися з усіма російськими 40-мм гранатометами. ВМГ-К зводиться під дією інерції та відцентрової сили. Версія ВОГ-25ПМ є осколковою гранатою, що вистрибує. Вона дуже схожа на ВОГ-25M. Заряд: 68—70 г вибухової речовини A-IX-1 є більшим, ніж той, що використовується в інших гранатах серії ВОГ.
Дві версії ВОГ-25М були помічені в Україні. Можливо, що одна з них є навчально-тренувальною версією.
Болгарська версія гранати промаркована позначкою «ARFG-25B».
САМОРОБНА ВОГ-25M
Дану гранату також називають «хаттабка». У корпусі гранати просвердлено отвір і нарізана різьба для встановлення 10-мм запалу УЗРГМ-2. Незрозуміло, чи видалено пороховий заряд. Можливо, інший механізм підривника змінює величину повної маси вибухової речовини, хоча осколковий ефект залишається в будь-якому випадку. Також імовірно, що заряд вибухової речовини є меншим, якщо порівняти з ВОГ-25М, щоб залишити місце для детонатора, прикріпленого до запалу УЗРГМ-2.
РГО/РГН
«Ручная Граната Оборонительная» — це осколково-фугасна оборонна граната. Вона споряджена всюдибійним запалом УДЗ із двома піротехнічними елементами самознищення. Унаслідок удару кругова інерційна вага, зведена після піротехнічної затримки в 1—2 секунди, виштовхує ударник у напрямку капсуля. У цьому відношенні УДЗ є відносно нетиповим запалом осколкової ручної гранати. Функція самознищення спрацьовує за 3,2-4,2 секунди. У будь-якому випадку цей запал має затримку, аналогічну затримці в УЗРГМ-2.
РГН є майже ідентичною до РГО. Головна відмінність полягає в тому, що РГН має корпус з алюмінієвого сплаву, у той час, як корпус РГО виготовлений зі сталі. У деяких публікаціях зазначено, що РГН має основний заряд 110 г проти 90 г у РГО, хоча незрозуміло наскільки це точно.
Попри те, що вибухова речовина A-IX-1 є найпоширенішим сучасним наповнювачем гранат, також використовувалися ТГ-30 і ТГ-40. Всюдибійний запал УДЗ, як відомо, є дуже небезпечним. Операторам з утилізації вибухонебезпечних предметів рекомендується бути вкрай обережними.
РКГ-3
РКГ-3 є ручною кумулятивною протитанковою гранатою, розробленою для використання під час боїв в умовах міської забудови, коли її можна кидати вниз із будівель. Скорочення «РКГ» розшифровується як «ручна кумулятивна граната». Існує також версія РКГ-3 М, в якій використовується мідна, а не сталева кумулятивна виїмка. Також використовується довша
версія РКГ-3EM із покращеною конфігурацією простору між дном кумулятивної виїмки й поверхнею, що піддається ураженню.
Найпростішою ознакою того, що граната зведена, є розгорнутий невеликий білий гальмівний парашут.
Як і РГО/РГН, РКГ-3 має контактний запал. Зведений ударник може застосуватися, коли від сили удару перемістяться останні затискні пристрої (гільза й стопорні кульки). Відомо, що запал зі зведеним ударником є дуже небезпечним. Операторам з утилізації вибухонебезпечних предметів рекомендується бути максимально обережними.
Є ознаки того, що цей пристрій був адаптований для застосування в ролі невеликої авіаційної кумулятивної бомби з маркуванням РКГ-1600, яка скидається з БПЛА. У цій конфігурації система запалу в ручці замінена тим, що вважається ударним інерційним запалом у вогневому каналі.
МІНОМЕТНІ ПОСТРІЛИ
82-МІЛІМЕТРОВИЙ МІНОМЕТНИЙ ПОСТРІЛ О-832
O-832 — це поширений осколковий 82-міліметровий мінометний постріл. Літера «О» означає «осколковий». Ці постріли завжди комплектуються порівняно простими підривниками M-6 контактної дії. У цих підривниках використовується стандартний радянський механізм пружини інерційно-реакційного втулка. Якщо підривник не встановлено, постріл постачається із чорною пластиковою заглушкою. Міномети зазвичай постачаються з десятьма пострілами в коробці з бічним відділенням для підривників у герметично закритих банках. На зображеннях вище показана трохи покращена версія 53-O-832ДУ.
120-МІЛІМЕТРОВИЙ МІНОМЕТНИЙ ПОСТРІЛ ОФ-843
ОФ-843 — це осколково-фугасний мінометний постріл для гладкодульного міномета.
Зазвичай споряджається підривником контактної дії. Підривник M-12 має у своєму складі не тільки інерційно-реакційну гільзу, але також повзунок і селекторний перемикач для вибору затримки та/або миттєвої дії. Якщо підривник не встановлено, постріл постачається із чорною пластиковою заглушкою. Абревіатура ОФ означає «осколково-фугасний».
Зазвичай 120-мм осколково-фугасні мінометні постріли постачаються по дві одиниці в ящику. Підривники знаходяться в герметично закритих банках у бічному відсіку коробки. Існує номенклатура осколково-фугасних мінометних пострілів ОФ-843 із суфіксами A і B для позначення незначних відмінностей. Зауважте, що додаткові метальні заряди в мішечках, що використовуються із цим типом мінометних боєприпасів, дуже легко пошкоджуються, отже слід бути обережними, щоб не просипати пороховий заряд під час поводження зі зброєю
120-МІЛІМЕТРОВИЙ МІНОМЕТНИЙ ПОСТРІЛ ОФ-49
Цей 120-мм осколково-фугасний мінометний постріл відрізняється від багатьох інших, які знаходяться на озброєнні російської армії, тим, що він не призначений для гладкодульних мінометів, а має попередньо прорізаний напрямний поясок. Його зазвичай вистрілюють із 120-міліметрового самохідного міномета 2С9 «Нона».
Попри те, що на етапі пострілу до даного міномету докладається більше відцентрове зусилля, ніж до стандартної моделі, боєприпас споряджається підривником 3В35, який зводиться силою інерції. Уважається, що боєприпаси, які зазнали пожежі у транспортному засобі, повинні розглядатися як зведені, отже з ними потрібно поводитися обережно.
240-МІЛІМЕТРОВИЙ МІНОМЕТНИЙ ПОСТРІЛ Ф-864
240-міліметровий мінометний постріл Ф-864 частіше всього асоціюється з російським самохід-ним мінометом 2С4 «Тюльпан».
Постріл Ф-864 часто комплектується механічними підривником контактної дії, швидше за все моделі M-16. Якщо підривник не встановлено, постріли постачаються зі встановленою сірою транспортною заглушкою, як показано вище. Кожне гніздо підривника зазвичай має певний вид адаптера для відповідного підривника. Мінометний постріл оснащується піропатроном,
закріпленим на хвостовій частині. Додаткові метальні заряди в мішечках, що використовуються із цим типом мінометних боєприпасів, дуже легко пошкоджуються, отже слід бути обережними, щоб не просипати пороховий заряд під час поводження зі зброєю.
СНАРЯДИ
ОФ-17
ОФ-17 — це 100-мм моноблочний осколково-фугасний постріл до танкової гармати 2А70 броньованих машин БМД-4. Абревіатура ОФ означає «осколково-фугасний». Цей постріл було знайдено відкинутим в результаті вибуху броньованих машин БМД-4. Його також знайшли як залишений вибуховий боєприпас без підривника. Цей постріл схожий за параметрами
на ОФ-32, хоча трохи важчий.
Цей постріл зазвичай комплектують механічним підривником В-429 ударної дії. Підривники серії В-429 є порівняно простими й засновані на механічному принципі ударної дії. Зводяться вони під дією інерції. Швидкість пострілу на виході з дула становить 850 м/с. Підривник В-429 дуже схожий на підривники РГМ-2, якими комплектуються артилерійські снаряди. Можливе також використання іншого підривника — В-35. Він дуже схожий на підривник M-12 до мінометної міни.
ОФ-19
ОФ-19 — це 125-мм фугасний постріл для танкової гармати, який у польоті стабілізується закручуванням. Постріли цього типу були значною мірою замінені на ОФ-26. Обидва постріли комплектуються підривниками В-429, які зводяться під дією інерції. Обидва
мають чотири хвостові стабілізатори, які забезпечують стабілізацію в польоті методом повільного закручування. Основна відмінність полягає в заряді вибухової речовини: в ОФ-19 використовується тротил, а не A-IX-2. У поєднанні з пороховими зарядами 4Ж40/4Ж52 весь постріл має позначення «3ВОФ22».
Постріл ОФ-19 дуже схожий на свого наступника 3ОФ-26. Маркування — це найпростіший спосіб їх відрізнити. Якщо маркування не видно, ОФ-19 із підривником на 5 мм коротший за ОФ- 26. Підривник В-429 дуже схожий на підривники РГМ-2, якими комплектуються артилерійські снаряди.
ОФ-26
ОФ-26 — це стандартний 125-мм осколково-фугасний постріл російського виробництва. Його повний індекс ГРАУ — 3ОФ-26. Якщо такий постріл буде знайдено як залишений вибуховий боєприпас (AXO), він буде мати окремий вузол метального заряду 4Ж40/4Ж52, де використовується однокомпонентне паливо. Повністю зібраний постріл 3ОФ-26 і пороховий заряд разом позначаються як «3ВОФ36». Снаряд вистрілюється з гладкодульних танкових гармат та стабілізується із застосуванням хвостових стабілізаторів. Чотири хвостові стабілізатори забезпечують повільну швидкість закручування, яка не впливає на зведення підривника.
Підривники серії В-429 є порівняно простими й засновані на механічному принципі ударної дії. Зводяться вони під дією інерції. Швидкість пострілу на виході з дула становить 850 м/с. Ідентифікацію слід підтвердити шляхом перевірки маркування на боєприпасі, так як цей постріл легко сплутати з ОФ-19. Зазвичай написи ОФ-26 і A-IX-2 наносяться чорним кольором на одному боці боєприпаса. Постріли упаковуються по одній одиниці й окремому пороховому заряду в коробці. Боєприпаси постачаються в упакуванні як з установленими підривниками, так і без них. Навколо знищених БМП виявлено велику кількість снарядів ОФ-26 зі слідами перегрівання. Підривник В-429 дуже схожий на підривники РГМ-2, якими комплектуються артилерійські снаряди.
ОФ-32
ОФ-32 — це 100-мм моноблочний осколково-фугасний постріл до танкової гармати 2А70 броньованих машин БМД-4. Абревіатура ОФ означає «осколково-фугасний». Цей постріл було знайдено відкинутим в результаті вибуху броньованих машин БМД-4. Його також знаходили, як залишений вибуховий боєприпас (AXO) без підривника. Цей постріл схожий на ОФ-17, але трохи легший.
Цей постріл зазвичай комплектують механічним підривником В-429 ударної дії. Підривники серії В-429 є порівняно простими й засновані на механічному принципі ударної дії. Зводяться вони під дією інерції. Швидкість пострілу на виході з дула становить 850 м/с. Підривник В-429 дуже схожий на підривники РГМ-2, якими комплектуються артилерійські снаряди. Можливе також використання іншого підривника — В-35. Він дуже схожий на підривник M-12 до мінометної міни.
Фугасно-уламковий снаряд ОФ-412 (100мм)
Вибуховий боєприпас, граната до 100-мм пострілу 53-УОФ-412. Призначений для ураження особового складу, артилерійських систем, легкоброньованого та неброньованого транспорту, тощо. Конструктивно складається зі сталевого корпусу з вибуховою начинкою, комплектується підривачем РГМ-6 або В-429.
Маса пострілу – 30,2 кг
Маса снаряду з підривачем – 15,6 кг
Маса вибухової речовини — 1,46 кг (тротил або АТ-40)
Маса метального заряду – 5,5 кг
БМ-26
БМ-26 — це поширений 125-мм бронебійний снаряд із відокремлюваним піддоном і хвостовим стабілізатором (APFSDS) до гладкодульних танкових гармат російського виробництва. Осердя пострілу зроблене зі сплаву вольфрам-нікель-залізо (важкий металевий вольфрамовий сплав, HMTA). Постріли постачаються як двокомпонентна конструкція зі здвоєним пороховим зарядом.
Моноблочний постріл із пороховим зарядом 4Ж63 може називатися «3ВБМ11/3БМ26/27».Сам постріл має назву «БМ-26».
Ці постріли не слід знищувати методом підриву через можливе спікання в результаті цього. Ці постріли слід вилучати для спеціалізованого промислового переробляння.
БМ-32
БМ-32 — це поширений 125-мм бронебійний снаряд із відокремлюваним піддоном і хвостовим стабілізатором (APFSDS) для гладкодульних танкових гармат російського виробництва. Осердя пострілу зроблене зі збідненого урану. У разі застосування зі здвоєними пороховими зарядами він має позначення 3ВБМ-13. Починаючи з 1980-х років, це був перший радянський постріл APFSDS, споряджений збідненим ураном. Він може згадуватися як «Вант», що відповідає назві дослідницького проєкту, в рамках якого він був розроблений.
Дуже важливо, щоб ці постріли були правильно ідентифіковані й не були сплутані з іншими моделями APFSDS. Ці постріли не слід знищувати методом підриву через можливе спікання. Ці постріли слід вилучати для спеціалізованого промислового переробляння.
БК-13M
БК-13 — це 122-мм кумулятивний протитанковий постріл із хвостовими стабілізаторами й трасером (HEAT-FS-T). Він вистрілюється з гаубиці Д-30 прямим наведенням. У поєднанні з пороховим зарядом у 122-міліметровій металевій гільзі, цей снаряд може мати назву «3ВБК9М». Подовження в головній частині використовується як центральне тіло, що виступає.
У цій частині немає тандемного заряду. Тільки один кумулятивний заряд знаходиться в основній боєголовці. Напрямний поясок зазвичай нефарбований. Оперення складається із шести хвостових стабілізаторів. Найпростіша ознака, за якою можна визначити, чи був снаряд вистрілений, — це наявність пошкоджень навколо подовження / центрального тіла в головній частині пострілу.
БК-14
БМ-14 — це поширений 125-мм протитанковий кумулятивний постріл із хвостовими табілізаторами й трасером (HEAT-FS-T) для гладкодульних танкових гармат російського виробництва. Він має один кумулятивний заряд в основній боєголовці. В-15 — це донний детонаційний підривник ударної дії. Подовження в головній частині не містить тандемного заряду. Цей кумулятивний протитанковий снаряд зазвичай входить до боєкомплекту більшості основних бойових танків Т-72 й Т-80.
Зазвичай позначення пострілу нанесено чорною фарбою за допомогою трафарету, але спостерігалися нефарбовані й немарковані снаряди.
У випадку використання з пороховими зарядами 4Ж40/4Ж52, повний постріл позначається як ЗВБК10М. Це ті ж самі порохові заряди, які використовуються з іншими 125-мм пострілами до гладкодульних танкових гармат російського виробництва.
БК-14 можна сплутати з БК-29. Найпростіша ознака, за якою можна розрізнити їх – це незначна різниця у формі кінця подовження.
ОФ-462
ОФ-462 — це поширений 122-мм осколково-фугасний артилерійський снаряд. Корпус виготовлено зі сталі. Вистрілені снаряди будуть мати насічки на мідному напрямному пояску. Хоча боєприпас стабілізується закручуванням, типовий підривник РГМ-2 ударної дії зводиться під дією інерції. Хоча існують неконтактні підривник з різьбою 36 мм, сумісні з даним снарядом, більшість наразі виявлених підривників були порівняно простими механічними підривниками ударної дії.
Ці постріли вистрілюються з гаубиць Д-30, і їх можна виявити як залишені вибухові боєприпаси навколо покинутих або зруйнованих позицій гаубиць Д-30. Їх виявлення також є імовірним у залишених або зруйнованих самохідних 122-міліметрових артилерійських установках, наприклад у самохідній гаубиці 2С1.
Позначення ОФ-462 й тротилового вибухового заряду наноситься з одного боку снаряда (зазвичай позначається літерою «Т»), з іншого — заводський номер, номер партії та рік виготовлення.
С-463
С-463 — це стандартний 122-мм освітлювальний постріл для гаубиць Д-30 і самохідних 122-міліметрових артилерійських установок, таких як 2С1. Мідний напрямний поясок може бути видимим або зафарбованим. Як і у випадку багатьох освітлювальних пострілів, освітлювальна піротехнічна свічка виштовхується з корпусу снаряда за допомогою невеликого вибивного заряду чорного пороху масою 20 г. Час розгортання освітлювальної піротехнічної свічки зазвичай установлюється дистанційною трубкою із вогневою трубкою (PTTF) T-7.
Після розгортання освітлювальної піротехнічної свічки вона утримується в повітрі завдяки білому парашута. Освітлювальна піротехнічна свічка, що приземлилася, зазвичай помітна через наявність парашута або слідів горіння на ґрунті.
Артилерійський касетний боєприпас 3-О-13 калібру 152 мм
Є частиною пострілу 3ВО13. Снаряд 3О13 складається зі сталевого корпусу з ведучим пояском, в передній частині якого знаходиться різьбове гніздо для вишибного заряду, в хвостовій — піджимаюча кришка, також на різьбі. У вишибному заряді міститься 80 грам пороху. При спрацюванні тиск порохових газів зрізає різьбу дна, та викидує елементи назовні. У якості вишибного заряду використовуються підривачі 9Э246М1. Час дальнього зведення 0.3 секунди, також є механізм самознищення на 32 секунди. Використовується в гаубицях МСТА-С та ін. схожого калібру. Типова висота детонації – від 1000 метрів.
Маса снаряду — 41,4 кг
Маса касетного елементу — 4.1 кг.
Маса вибухової речовини в кожному елементі — 230 грам (A-IX-2)
ОФ-25
ОФ-25 — це поширений 152-мм осколково-фугасний артилерійський снаряд. Корпус виготовлено зі сталі. Вистрілені снаряди матимуть насічки на мідному напрямному пояску, який пофарбований у такий самий колір, як і решта снаряда. Хоча боєприпас стабілізується закручуванням, типовий підривник РГМ-2 ударної дії зводиться під дією інерції. Хоча існують неконтактні підривники з різьбою 36 мм, сумісні з цим снарядом, більшість наразі виявлених підривників були за своїм
характером порівняно простими механічними підривниками ударної дії.
Ці постріли вистрілюються з гаубиць Д-20, і їх можна виявити як залишені вибухові боєприпаси навколо покинутих або зруйнованих позицій гаубиць Д-20. Їх також можна знайти в залишених або зруйнованих самохідних 152-міліметрових артилерійських установках, наприклад 2С3 «Акація».
Позначення ОФ-25 і вибухової речовини A-IX-2 нанесені з одного боку снаряда, а з іншого — заводський номер, номер партії та рік виготовлення.
ОФ-43
Осколково-фугасні снаряди ОФ43 калібру 203 мм призначені для артилерійських систем «Піон», використовуються для ураження місць зосередження противника, укріплень. В склад одного пострілу входить сам снаряд ОФ43, підривач В-491 та заряд, за допомогою якого здійснюється постріл. Конструктивно складається зі сталевої оболонки та вибухової начинки з речовини A-IX-2.
Маса снаряду: 110 кг
Маса вибухової речовини: 17.8 кг
ОФ-45
ОФ-45 — це поширений 152-мм осколково-фугасний артилерійський снаряд, який був розроблений у 1980-х роках. Він помітно довший ніж інші 152-міліметрові фугасні артилерійські постріли. Корпус виготовлено зі сталі. Вистрілені снаряди матимуть насічки на мідному напрямному пояску, який пофарбований у такий самий колір, як і решта снаряда. Донна частина боєприпаса є порожнистою, а з’єднання з нею є видимим нижче напрямного пояска.
Хоча боєприпас стабілізується закручуванням, типовий підривник РГМ-2 ударної дії зводиться під дією інерції. Хоча існують неконтактні підривники з різьбою 36 мм, сумісні з цим снарядом, більшість наразі виявлених підривників були за своїм характером порівняно простими механічними підривниками ударної дії.
Ці постріли вистрілюються з гаубиць Д-20, і їх можна виявити як залишені вибухові боєприпаси навколо покинутих або зруйнованих позицій гаубиць Д-20. Їх також можна знайти в залишених або зруйнованих самохідних 152-міліметрових артилерійських установках, наприклад 2С3 «Акація».
Позначення ОФ-25 і вибухової речовини A-IX-2 нанесені з одного боку снаряда, а з іншого — заводський номер, номер партії та рік виготовлення.
Керований 152мм снаряд 3ОФ39 «Краснополь»
Керований артилерійський снаряд розробки кінця 70х років, прийнятий на озброєння у 1995 році. Перше бойове застосування – Сирія у 2016 році.
Механізм наведення – лазерний. Скеровується за допомогою хвостового та носового оперення. Перед відстрілом споряджений носовим конусом-обтікачем, який відстрілюється після пострілу, приводиться в дію підривачем Т-90. Модуль керування знаходиться у хвостовій частині, що дозволяє споряджати боєприпас бойовим зарядом різних мас. Оснащений власним двигуном.
Маса боєприпасу: 50,8 кг
Маса бойової частини: 9,7 кг
Керований артилерійський боєприпас Китолов-2М
Керування на траекторії здійснюється аеродинамічним кермом з приводом за рахунок набігаючого потоку повітря. Існують дві версії: для калібру 120 мм – роздільно-картузного заряджання (Китолов-2) та для 122мм – роздільно-гільзового заряджання. Принцип наведення – напівавтоматичний, за лазерною підсвіткою. Бойова частина – уламково-фугасна. Прийнятий на озброєння армією російської федерації у 2002 році.
Довжина снаряду: 1190 мм
Маса пострілу: 28 кг
Маса бойової частини: 12,3 кг
Маса вибухової речовини: 5,3 кг
120мм КМ-8 Грань – керована мінометна міна
Ворожа керована мінометна міна. Ураження – уламково-фугасне. Призначена для знищення легкої та легкоброньованої техніки та зосереджень особового складу. Керування здійснюється за допомогою лазерного наведення комплексом «Малахіт». У випадку самохідних установок здатна наводитися за дальноміром 1Д22. Має високу вартість (орієнтовно – 45 000 доларів), тому зустрічається дуже рідко.
Маса: 27 кг
Маса вибухової речовини: 5.3 кг
Довжина: 1100 мм
Калібр: 120 мм
БП-540
БП-540 — це 152-міліметровий протитанковий кумулятивний снаряд для ведення вогню прямим наведенням із гаубиць Д-20. Корпус виготовлено зі сталі. Вистрілені снаряди матимуть насічки на мідному напрямному пояску, який пофарбований у такий самий колір, як і решта снаряда. В основі оживальної частини є два відмітні отвори під ключ. Хоча БП-540 стабілізується шляхом закручування, підривник ГПВ-3, який зазвичай використовується, зводиться під дією інерції. Це донний детонаційний підривник ударної дії з функцією вогневого ланцюга без будь- якого механізму самоліквідації. Снаряд оснащений трасером.
Заводський номер, номер партії, рік виготовлення й калібр зазвичай нанесені на одній стороні боєприпаса, а заряд вибухової речовини — на іншій. Снаряд використовується для стрільби з гаубиці Д-20, а також із самохідних артилерійських
установок, таких як 2С3, 2С19 і 2А65.
ОФ-43
ОФ-43 — це 203-міліметровий осколково-фугасний снаряд для самохідних гаубиць 2С7 «Піон» і 2С7М «Малка». Снаряди використовуються з двома мішечками порохових зарядів.
В-491 — це механічний підривник ударної дії зі зведенням під дією інерції. Швидкість снаряда на виході з дула становить 960 м/с. В-491 оснащений селекторним болтом для встановлення режиму спрацювання: із затримкою або миттєвої дії.
Ці снаряди упаковані в дерев’яну систему пакування, подібну до тієї, яка використовувалася в радянських військах ППО.
122мм уламково-фугасний постріл
Призначений для ураження живої сили, що знаходиться на відкритій місцевості або у польових укриттях, броньованої техніки, пророблення проходів у мінних полях. В ящику міститься 2 постріли, вага ящика – 80 кг.
Підривачі: РГМ-2, РГМ-2М
130-мм уламково-фугасний
Призначений для ураження живої сили, що знаходиться на відкритій місцевості або у польових укриттях, броньованої техніки, пророблення проходів у мінних полях. В ящику міститься 2 постріли, вага ящика – 80 кг.
Підривач: В-429
152-мм уламково-фугасний
Призначений для ураження живої сили, що знаходиться на відкритій місцевості або у польових укриттях, броньованої техніки, пророблення проходів у мінних полях. В ящику міститься 2 постріли, вага ящика – 82 кг.
Підривач: РГМ-2, РГМ-2М, Д-1У, В-90
Боєприпас 122мм Д-4
Російський 122-мм боєприпас Д-4 призначений для постановки димової завіси шляхом виділення диму з білого фосфору. При детонації підривача спрацьовує заряд у 160 грамм тетрилу, який розриває корпус снаряду і викидає наповнювач з білого фосфору, який негайно спалахує при контакті з повітрям та виділяє густий білий дим.
Спорядження бойової частини | Білий фосфор, тетрил |
Розміри | 122 х 645 |
Вага | Орієнтовно 21 кілограм |
Фугасно-уламковий 57мм боєприпас ОР-281У
Є боєприпасом зенітних гармат С-60, С-68, ЗІФ-31, ЗІФ-74, СМ-24-ЗІФ. Детонує при контакті, оснащений трасером. Конструктивно складається з товстостінного сталевого корпусу, оснащеного мідно-нікелевими поясками. Начинений вибухово-запалювальною сумішшю, оснащений підривачем МГЗ-57. Має механізм самознищення, що являє собою пороховий провідник, він спрацьовує з затримкою 10-18 секунд. В хвостовій частині вкручується трассер №8.
Освітлювальний снаряд С-463
Освітлювальний парашутний 122-мм снаряд вистрілюється зі ствольної артилерії (напр. «Гвоздика»). Конструктивно складається зі сталевого корпусу, всередині якого вишибний заряд (три шашки пресованого димного пороху), парашутна система та освітлювальний заряд (пресована суміш металічного пального – магній або алюміній, окислювача – галогенові солі легких металів, літію, натрію або барію, та пластифікатора – смоли). Сила світіння заряду складає 800 000 кандел.
Маса снаряду: 22 кг
Маса освітлювального заряду: 0,89 кг
115-мм уламково-фугасний снаряд ЗОФ27
Постріл для гармати танка Т-62. Має хвостове оперення, яке розкривається під дією розширення газів заряду викидання, що стабілізує снаряд. Наповнення – вибухова речовина А-ІХ-2. Випускалися як зі стальною гільзою, так і з латунною.
Маса пострілу: 30,7 кг
Маса снаряду: 18 кг
Маса заряду: 4,65 кг
Маса вибухової речовини: 3,13 кг
Підривач: В-429Е
Довжина пострілу: 1069 мм
Бронебійний снаряд з трасировкою БР-482Б
Бронебійний трасуючий снаряд для гармат М-46. Призначений для ураження броньованих цілей за рахунок твердого масивного сердечника.
Маса снаряду: 33,4 кг
Маса вибухової речовини: 0,125 кг (А-ІХ-2)
Тип підривача: ДБР
Агітаційний боєприпас А-462 (122-мм)
Маркування А1Д або А1Ж вказує на тип пояску. Маркування «АГИТ» вказує на те, що боєприпас – агітаційний. Зустрічаються дуже рідко, при виявленні відстріляних або невідстріляних слід вважати пасткою.
Освітлювальний парашутний 122-мм снаряд вистрілюється зі ствольної артилерії (напр. «Гвоздика»). Конструктивно складається зі сталевого корпусу, всередині якого вишибний заряд (три шашки пресованого димного пороху), парашутна система та освітлювальний заряд (пресована суміш металічного пального – магній або алюміній, окислювача – галогенові солі легких металів, літію, натрію або барію, та пластифікатора – смоли). Сила світіння заряду складає 800 000 кандел.
Маса снаряду: 22 кг
Маса освітлювального заряду: 0,89 кг
РЕАКТИВНІ СНАРЯДИ
ТА ПОСТРІЛИ БЕЗВІДКАТНИХ ГРАНАТОМЕТІВ
ОГ-7В
ОГ-7В — це осколкова реактивна граната, яка запускається з гранатометів РПГ-7 калібру 40 мм. «O» в назві означає «осколкова» та вказує на розлітання уламків після вибуху боєзаряду. Єдиним видом застосування є стандартне виштовхування заряду, який використовується в складі пострілу РПГ. Секція маршового двигуна, на відміну від інших протитанкових боєприпасів для РПГ, відсутня, тому початкова швидкість на зрізі дула є лише такою, яку забезпечує метальний заряд; отже, вона менша, ніж в інших пострілів РПГ. Ефективна дальність також менша (280 м), хоча іноді заявляється про дальність 1 000 м.
Підривник О4-М/ГО-2 використовує спрощений варіант стандартної радянської реакційної конструкції гільзи. Важливо зауважити про відсутність у підривнику запобіжного пристрою, як- от закриву. Капсуль-детонатор розташований у вогневому ланцюгу з ударником, запобіжники для дула не передбачені.
Перед пострілом із підривника знімається чорна металева кришка. Відсутність такої кришки та будь-які ударні пошкодження разом із вигорілим метальним зарядом є вірогідними індикаторами того, що виріб зведений. Вироби, знайдені з білою чи чорною пластиковою транспортною кришкою на вогневому каналі, що йде від метального заряду, імовірно, можна класифікувати як залишений вибуховий боєприпас (AXO). Пуста секція метального заряду не обов’язково вказує на те, що виріб зведений, оскільки покинуті гранати ОГ-7, які, попри це були підготовлені до стрільби, будуть надалі зазнавати швидкої руйнації картонного корпусу й метального заряду під дією атмосферних чинників.
ПГ-7ВМ
ПГ-7ВМ — це протитанкова кумулятивна реактивна граната, яка запускається з гранатометів РПГ-7 калібру 40 мм. ПГ-7ВІУІ функціонує в спосіб, подібний до того, у який функціонують інші постріли типу ПГ-7. Виліт пострілу з пускової установки здійснюється за допомогою метального заряду, який нагвинчується на тильну сторону маршового реактивного двигуна. Маршовий двигун гарантує безпечну відстань попереду стрільця; він же розвиває відповідну тягу, щоб доставити боєголовку на відстань максимальної дальності. Постріл оснащується вертикальними стабілізаторами, які розташовані в оточенні метального заряду, захищеного трубою з картону, просякнутого воском. Боєголовка оснащується головним ініціювальним та донним детонаційним підривником ударної дії (PIBD), який також має у своєму складі піротехнічний механізм самознищення, що надає можливість боєголовці спрацьовувати на відстані максимальної дальності (приблизно 950 м).
ПГ-7ВМ відрізняється від ПГ-7В не тільки формою, але й пластиковим бронювальним покриттям, яке використовується в балістичному наконечнику гранати з метою мінімізації засліплення через коротке замикання у випадку дотичного контакту з об’єктом, перш ніж п’єзогенератор уразить ціль.
Постріл ПГ-7ВМ усе ще перебуває у виробництві. Його можна легко переплутати з пострілом ПГ-7ВС, який має схожий зовнішній вигляд, але в нього боєголовка має діаметр 72 мм та інше маркування: ПГ-7ВС. Примітно, що в ПГ-7ВС використовується ОКФОЛ, а не A-IX-1. Деякі джерела припускають, що новіші версії використовують постріл ВП-22.
До індикаторів імовірно зведеного підривника належать згорілі ущільнення, що вкривають трубки маршового двигуна, а також щербини на ударному капсулі в зоні торця двигуна. Використані постріли ПГ-7М, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Також потрібно подбати про зниження чинника небезпеки, який несе кумулятивний заряд боєголовки.
ПГ-7В
ПГ-7В — це протитанкова кумулятивна реактивна граната, яка запускається з гранатометів РПГ-7 калібру 40 мм. Імовірно, це найпоширеніший варіант пострілу ПГ-7. Виліт пострілу з пускової установки здійснюється за допомогою метального заряду, який нагвинчується на тильну сторону маршового реактивного двигуна.
Маршовий двигун гарантує безпечну відстань попереду стрільця; він же розвиває відповідну тягу, щоб доставити боєголовку на відстань максимальної дальності. Постріл оснащується вертикальними стабілізаторами, які розташовані в оточенні метального заряду, захищеного трубою з картону, просякнутого воском. Постріл оснащується головним ініціювальним та донним детонаційним підривником ударної дії (PIBD) ВП-7. Кумулятивний заряд має мідне бронювання. Також передбачається піротехнічна затримка детонатора самознищення, який ініціюється реакційним запальним пристроєм у складі ВП-7. Цей засіб має спрацювати через 4,8—5 с (на відстані польоту приблизно 950 м). Разом із цим слід зауважити про часті відмови.
Канал виходу полум’я з капсуля-детонатора до метального заряду також має бути порожнім, хоча часом це не можна розгледіти, якщо все ще закріплена алюмінієва рама метального заряду. Випущені постріли з гранатами, що не розірвалися, зазвичай знаходять із прикріпленим витраченим метальним зарядом. Ці постріли здебільшого мають на зовнішніх поверхнях корпусу боєголовки пошкодження внаслідок удару. Такі пошкодження можуть спричинити коротке замикання між п’єзогенератором і підривником ВП-7 у донній частині кумулятивного заряду.
До індикаторів імовірно зведеного підривника належать згорілі ущільнення, що вкривають трубки маршового двигуна, а також щербини на ударному капсулі в зоні торця двигуна. Використані постріли ПГ-7В, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Також потрібно подбати про зниження чинника небезпеки, який несе кумулятивний заряд боєголовки.
ПГ-7ВЛ
ПГ-7ВЛ — це протитанкова кумулятивна реактивна граната, яка запускається з гранатометів РПГ-7 калібру 40 мм. Це вдосконалена протитанкова кумулятивна реактивна граната, яка перебуває на озброєнні з кінця 1970-х років і досі. Система підривника така сама, як і в інших пострілах ПГ-7, однак кумулятивний заряд пострілу помітно більший (діаметр 93 мм). Кумулятивний заряд великої ваги на основі октогену (HMX) — 1 кг вибухової речовини окфол — надає відмінну здатність до пробивання броні в порівнянні з іншими варіантами конструкції ПГ-7В. «Л» у назві означає російське слово «луч» (промінь). Це кодова назва проєкту розробки цього вдосконаленого пострілу. Через те, що цей постріл на 1 кг важчий, ніж більшість інших пострілів ПГ-7, секція двигуна забезпечує меншу швидкість на виході з дула, отже, ефективна дальність становить усього 300 м.
Виліт пострілу з пускової установки здійснюється за допомогою метального заряду, який нагвинчується на тильну сторону маршового реактивного двигуна. Маршовий двигун гарантує безпечну відстань попереду стрільця; він же розвиває відповідну тягу, щоб доставити боєголовку на відстань максимальної дальності. Постріл оснащується вертикальними стабілізаторами, які розташовані в оточенні метального заряду, захищеного трубою з картону, просякнутого воском. Постріл оснащується головним ініціювальним та донним детонаційним підривником ударної дії (PIBD) ВП-7.
Індикаторами використаного й потенційно зведеного пристрою є ті ж самі ознаки, що й в інших моделей ПГ-7. Найімовірніше, що балістичний наконечник буде пошкоджений. Метальний заряд вигорить, і залишиться лише алюмінієва рама. На капсулі-детонаторі будуть щербини. Герметизація на трубках буде відсутня, а також будуть наявні ознаки горіння.
Як і на ПГ-7ВМ, на ПГ-7ВЛ передбачена лінія в носовій частині, призначена для зменшення потенційної небезпеки через коротке замикання в разі дотичного контакту пострілу з об’єктом. Система підривника ВП-22 дуже подібна до інших моделей пострілу стандарту ПГ-7: вона має у своєму складі підривник типу ВП-7 зі зведенням реакційного типу, а також використовується піротехнічний механізм самознищення. П’єзогенератор у носовій частині забезпечує ударну ініціацію на достатній відстані, якщо виріб не ушкоджений.
Використані постріли ПГ-7ВЛ, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Також потрібно подбати про зниження чинника небезпеки, який несе кумулятивний заряд боєголовки.
ПГ-7ВР
ПГ-7ВР — це протитанкова кумулятивна реактивна граната, яка запускається з гранатометів РПГ-7 калібру 40 мм. Буква «Р» у назві ПГ-7Р означає «резюме».
Боєголовка містить тандемний кумулятивний заряд, призначений для ураження динамічного захисту. ПГ-7ВР — це здебільшого та сама боєголовка, що застосовується з моделями ПГ-27 та ПГ-29, але адаптована до пускової установки РПГ-7 калібру 40 мм. Виліт пострілу з пускової установки здійснюється за допомогою метального заряду, який нагвинчується на тильну сторону маршового реактивного двигуна. Маршовий двигун гарантує безпечну відстань попереду стрільця; він же розвиває відповідну тягу, щоб доставити боєголовку на відстань максимальної дальності. Постріл оснащується вертикальними стабілізаторами, які розташовані в оточенні метального заряду, захищеного трубою з картону, просякнутого воском. Провідний (передній) заряд оснащується підривником К-728, а основний (задній) заряд — підривником В-728. Обидва підривники реакційного зведення під час пострілу.
Є дуже схожа версія ПГ-7ВР, довжина якої на 30 мм більше; вона має той самий діаметр боєголовки (105 мм), хоча оснащена зарядом більшої маси: 1 740 г вибухового заряду ОКФОЛ.
Використані постріли ПГ-7Р, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Також потрібно подбати про зниження чинника небезпеки, яку несуть кумулятивні заряди боєголовок. Провідний заряд може зруйнуватися під час удару об тверду поверхню цілі, і може знадобитися його окрема утилізація.
ТГ-73В
ТГ-73В — це постріл, який запускається з пускової установки DRTG-73 одноразового використання. Відповідні компоненти виробляють підприємства VMZ Sopot та Arsenal у Болгарії.
Відомості про постріл обмежені. Відомо, що він оснащений вертикальними стабілізаторами. Боєголовка виконана за тандемною схемою. Провідний заряд містить A-IX-1. Невідомо, яку вибухову речовину — на основі гексогену (RDX) чи октогену (HMX) — містить основний заряд.
Як і в більшості підривників із боєприпасами болгарського виробництва, заводське трафаретне маркування чітко нанесено чорною фарбою як на реактивному пострілі, так і на пусковій установці.
На пострілах, виявлених в Україні, присутнє маркування виробника за 2012 та 2014 роки.
ТБГ-7ВЛ
ТБГ-7ВЛ — це термобарична реактивна граната, яка запускається з гранатометів РПГ-7 калібру 40 мм. Вона призначена для ураження особового складу в закритих приміщеннях.
ПГ-15
ПГ-15 вистрілюється із 73-мілімеметрової гладкодульної гармати 2А28 «Гром», яка встановлюється на броньованих машинах БМП-1 та БМД-1. ПГ-15 має конструкцію подібну до ПГ-9, але оснащується відсіком метального заряду іншого типу. Найпростіший спосіб відрізнити ці два боєприпаси — за розміром відсіку метального заряду. Постріл ПГ-15 у металевій гільзі менший за розміром.
У будь-якому разі, маркування на боєголовці часто буде «ПГ-9».
За функціями ПГ-15 переважно дуже подібний до ПГ-7В. Підривник ВП-9 майже ідентичний підривнику ВП-7. У версії з позначенням «Н» спостерігається тенденція щодо використання вибухової речовини ОКФОЛ замість A-IX-1.
Використані постріли ПГ-15, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Також потрібно подбати про зниження чинника небезпеки, яку несуть кумулятивні заряди боєголовок. Постріли ПГ-15, які перебували на складах чи в боєзапасі броньованих машин під час вибухів або пожеж, можуть перейти до зведеного стану під час розлітання, через що вони підлягають знищенню на місці.
ОГ-15
ОГ-15 вистрілюється із 73-мілімеметрової гладкодульної гармати 2А28 «Гром», яка встановлюється на броньованих машинах БМП-1 та БМД-1. ОГ-15 має конструкцію, подібну до ОГ-9, але оснащується модифікованим відсіком метального заряду. Найпростіший спосіб відрізнити ці два боєприпаси — за розміром відсіку метального заряду. Патрон ОГ-15 у металевій гільзі менший за розміром. Використовується менш якісна вибухова речовина, ніж у кумулятивному боєприпасі із цього ж сімейства. У старіших версіях може застосовуватися тротил, а в новіших — ТГ-50, який є сумішшю 50/50 тротилу й гексогену (RDX). Ці постріли оснащуються підривником ГО-2 або 0-4М. У підривниках обох типів використовується детонаційний ланцюг, тобто вони не можуть розглядатися як такі, що мають запобіжник у детонаційному ланцюзі.
Використані постріли ОГ-15, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Постріли ОГ-15, які перебували на складах чи в боєзапасі броньованих машин під час вибухів або пожеж, можуть перейти до зведеного стану під час розлітання, через що вони підлягають знищенню на місці.
РПГ-18
Гранатомет РПГ-18 — це пристрій одноразового використання. За своєю конструкцією він подібний до американського виробу M72 LAW калібром 66 мм. Сучасний варіант пострілу ПГ-18, коли не перебуває в пусковій трубі, схожий на ПГ-9/ПГ-15, але більш як на 100 мм коротший та має менший калібр боєголовки (64 мм). Він був розроблений на початку 1970-х років. Пускова установка одноразового використання відрізняється від версій РПГ, що випускалися раніше, оскільки ті були призначені для багаторазового використання. Ця зброя розроблена для застосування на коротких відстанях (до 200 м).
Підривник ВП- 18 працює здебільшого в той самий спосіб, як і розроблені раніше версії підривників ВП — вони оснащені п’єзоелектричними донним детонаційним підривником ударної дії (PIBD), до складу якого також входить механізм самознищення. Боєголовка з кумулятивним зарядом ОКФОЛ вагою 400 г на основі октогену (HMX) має відносно невеликі розміри в порівнянні з використовуваними в сучасних гранатометах одноразового застосування. Характеристики ПГ-18 були перевершені в пізніших моделях ПГ-22 й ПГ-26 розробки 1980-х років. Старі східнонімецькі версії ПГ-18 постачалися до України. Вони отримали назву «Муха». Хоча ПГ-18, який розташовано в нерозсувній пусковій установці, може вважатися незведеним, рекомендується проявляти обережність, оскільки такі вироби можуть бути мінами-пастками. Використані постріли ПГ-18, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Також потрібно подбати про зниження чинника небезпеки, яку несе кумулятивний заряд боєголовки.
ПГ-22
ПГ-22 — це друге покоління протитанкових гранат для гранатометів одноразового використання. Містить трохи більший обсяг кумулятивного заряду на основі октогену (HMX) (450 г вибухової речовини ОКФОЛ) у порівнянні з попередньою моделлю ПГ-18. Боєприпас виготовлявся до початку 1990-х років у Росії й досі виробляється в Болгарії.
ПГ-22 має укорочену секцію двигуна, якщо порівняти з попередньою моделлю, у зв’язку із чим коротшою є дальність стрільби (150 м). Підривник ВП-22 — донний детонаційний підривник ударної дії (PIBD) з механізмом самознищення. Явно виражена опуклість на секції двигуна — це одна з відмітних ознак боєголовки ПГ-26; інша — незначні відмінності форми самої боєголовки. Маркування залишається розбірливим для ідентифікації навіть на використаних пострілах. Якщо знайдений боєприпас розташовано в пусковій установці, ПГ-22 можна відрізнити за розсувною пусковою трубою, якої немає в ПГ-26.
ПГ-26
ПГ-26 — це друге покоління протитанкових гранат для гранатометів одноразового використання. Цей виріб оснащений жорсткою нетелескопічною пусковою трубою й містить більшу масу кумулятивного заряду (570 г вибухової речовини ОКФОЛ) у порівнянні з попередньою моделлю ПГ-22. Максимальна ефективна дальність стрільби становить 250 м. Постріл іноді називають «Аглень». Варіант РШГ-2 з термобаричною боєголовкою зараз перебуває в обігу. Гранатомет РШГ-2 має конфігурацію з боєголовкою циліндричної форми.
ПГ-27
ПГ-27 — це друге покоління протитанкових гранат для гранатометів одноразового використання; іноді вони іменуються як «Таволга». Ефективна дальність стрільби — 200 м. Боєголовка містить тандемний кумулятивний заряд, призначений для ураження динамічного захисту. ПГ-27 оснащений боєголовкою значно більшого розміру в порівнянні з попередником ПГ-26. (1 790 г вибухової речовини ОКФОЛ у порівнянні з 570 г).
Був розроблений варіант РШГ-1 із термобаричною боєголовкою. РШГ-1 (реактивна штурмова граната) оснащується однією термобаричною боєголовкою у формі цибулини. Інший варіант — реактивна багатоцільова граната (РМГ) — оснащується тандемною боєголовкою, до складу якої входять провідний заряд (HEAT, протитанковий кумулятивний) й основний заряд (термобаричний).
Використані постріли ПГ-27, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Також потрібно подбати про зниження чинника небезпеки, яку несе кумулятивний заряд боєголовки. Для варіантів із тандемною боєголовкою провідний заряд може потребувати окремої утилізації.
ПГ-29
ПГ-29 — це перезаряджуваний безвідкатний протитанковий реактивний комплекс з ефективною дальністю стрільби 500 м. Боєголовка містить тандемний кумулятивний заряд, призначений для ураження динамічного захисту. Донний підривник В-728 призначений для ініціювання основного заряду, окремий підривник К-728 застосовується для провідного заряду. Обидва підривники реакційного зведення. ПГ-29В можна ідентифікувати за індексом ГРАУ 7П29. Іноді боєприпас ПГ-29 має назву «Вампір». Постріл ПГ-29, коли він не розташований усередині пускової установки, можна легко сплутати з ПГ-7ВР, оскільки вони дійсно мають однакову конструкцію боєголовки. Однак секція двигуна відрізняється й дозволяє легко виявити відмінності. Пускова труба виконана з армованого склопластику. Використані постріли ПГ-7Р, що не спрацювали біля цілі, слід знищувати на місці. Також потрібно подбати про зниження чинника небезпеки, яку несуть кумулятивні заряди боєголовок. Провідний заряд може зруйнуватися під час удару об тверду поверхню цілі, і може знадобитися його окрема утилізація.
РПГ-76 «КОМАР»
РПГ-78 — це кумулятивний протитанковий постріл малої маси для одноразового використання, перебуває на озброєнні з 1980-х років. Він несумісний із 40-міліметровими пусковими установками РПГ. Цей вид озброєння має назву «ракетна підтримка стрілецької бригади», оскільки цей протитанковий кумулятивний постріл ефективний лише проти легко броньованих машин або тоді, коли ціллю ураження призначається бункер.
Система підривника відрізняється від тих, які використовуються з іншими варіантами ПГ-7. Це донний детонувальний підривник реакційного зведення. П’єзоелектричні елементи не передбачені. Допускається, що підривник оснащений запобіжним пристроєм повзункового типу, який вивільнюється під час горіння піротехнічної гранули. Також вважається, що після того, як повзунок просуває капсуль-запальник у детонаційний ланцюг, підривник спрацьовує під дією ударно-інерційного механізму.
Цей боєприпас має назву «Комар».
РПО-A
РПО-А («Реактивный Пехотный Огнемёт», що перекладається як «реактивний піхотний вогнемет») — це термобаричний постріл, який запускається з плеча. Він призначений для ураження особового складу в закритих приміщеннях.
Оскільки назва цього озброєння озшифровується як «реактивний піхотний вогнемет», його іноді відносять до категорії вогнеметів, а не реактивних чи безвідкатних гранатометів. Як і у випадку з пострілами ПГ-7, цей реактивний снаряд оснащено двоступеневою енергетичною установкою.
Метальний заряд відокремлює запальник від газового струменю маршового реактивного двигуна. У точці стрільби часто знаходять металічний корпус метального заряду. Ефективна дальність стрільби РПО-А сягає 200 м.
Пускова труба виконана з армованого склопластику. Головка містить вибивний заряд низько- енергетичної вибухової речовини. Термобаричний заряд використовує атмосферний кисень для створення високоімпульсної вибухової хвилі, яка особливо ефективна в районах міської забудови.
Сам постріл нефарбований, виконаний із металу сріблястого кольору. Корпус метального заряду пофарбований зеленими та чорними смугами.
РПО-А часто має назву «Джміль», але якщо визначити точніше, то назвою «Джміль» охоплюється ширше сімейство безвідкатних засобів ураження, стрільба якими здійснюється плеча. Українська версія РПО-А має індекс РПВ-16. Вона перебуває на озброєнні з 2016 року.
M72 LAW
M72 LAW постачається в кількох версіях. Вважається, що в Україну постачалися лише останні версії, оснащені реактивними двигунами більшого розміру та вісьмома вертикальними стабілізаторами. Спорядження бойової частини — вибухова суміш ОКТОЛ (70 % октогену (HMX) / 30 % тротилу (TNT)), а секції двигуна використовують двокомпонентне ракетне паливо. Ротор призначений як запобіжник детонаційного ланцюга, який спрацьовує через 20 м після виходу з дула. Донний детонаційний підривник M412A1 ударно-інерційної дії без сповільнення. Реакційне зведення. Пускову трубу M72 можна сплутати з РПГ-18 або РПГ-22. Версії M72A5 були помічені в Україні.
RGW 90 HH
RGW означає RuckstoBfreie Granatwaffe 90. У дослівному перекладі це «безвідкатний гранатомет 90 з протитанковим кумулятивним пострілом (HEAT) / бронебійно-фугасним пострілом із головною частиною, що мнеться (HESH)». RGW 90 дозволяє застосовувати обидва способи ураження боєголовкою: HEAT і HESH. Коли застосовується режим HEAT, боєприпас використовує спеціальний віддалений зонд, що виступає в передній частині. У режимі HESH цей зонд втягується.
Цей вид зброї доцільно використовувати в зонах міської забудови, оскільки системи врівноважувальних мас Дейвіса дозволяють вести вогонь із замкнених приміщень. Ця система викидає подрібнену пластмасу з тильної сторони зброї. Згадана подрібнена пластмаса може використовуватися персоналом, що здійснює розвідування, пошук і виявлення вибухових боєприпасів (EOR), як доказ використання цієї системи озброєння. На ринку RGW 90 також відомий як Panzerfaust-90. Версія, що виготовляється за ліцензією в Ізраїлі та Сінгапурі, іноді називається MATADOR.
PANZERFAUST 3
Panzerfaust 3 — це переносна безвідкатна реактивна система, розроблена в 1980-х роках. Базовий варіант конструкції реактивного двигуна з того часу залишився здебільшого незмінним, хоча й були реалізовані нові конструкції боєголовок.
Пускова установка може застосовуватися з реактивними боєприпасами різних типів, діаметр двигунів у яких дорівнює 60 мм. Як і RGW 90 HH, системи DM-12, DM-32 та DM-72 оснащені висувними віддаленими зондами.
Коли зонд не висунений, усі три варіанти функціонують у режимі HESH.
Система DM-72 оснащена тандемною боєголовкою з невеликим провідним зарядом у висувному зонді. Операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) слід проявляти обережність під час знищення як тандемних, так і основних боєголовок.
Система DM-12 оснащується зарядом на основі гексогену (RDX), тоді як у DM-32 та DM-72 використовується десенсибілізована форма октогену (HMX). Ці реактивні боєприпаси зберігаються із забезпеченням умов для категорії небезпеки HCC 1.1E.
AT-4
AT-4 — це безвідкатний протитанковий реактивний гранатомет одноразового застосування. Стабілізація реактивного пострілу в польоті здійснюється за допомогою вертикального оперення. Пускова труба виконана з армованого склопластику. Чека виймається оператором перед пуском.
Вона розташована поряд із тильною стороною пускової труби. Чека діє як стопорний пристрій на підпружинений ударник, що рухається вздовж запальної трубки. Чека зазвичай маркується чіткими білими літерами. На покинутій пусковій установці можна бачити маркування від одного торця до іншого.
Залежно від засобу класифікації цей виріб може бути віднесений до безвідкатних пострілів або до реактивних снарядів. Є також версія AT4 CS (для замкнених просторів), яка дозволяє вести стрільбу з позицій у приміщеннях. Замість подрібнювача пластмасової врівноважувальної маси в цій версії використовується розбризкування солоної води в аерозольному стані.
РЕАКТИВНИЙ СНАРЯД С-5 КО
Реактивні снаряди С-5 діаметром 57 мм призначені для стрільби з різноманітних блоків некерованих авіаційних ракет, установлених на російських літаках штурмової авіації з незмінною геометрією крила та гелікоптерах.
В Україні реактивні снаряди С-5 зазвичай спостерігалися на штурмовиках Су-25, гелікоптерах вогневої підтримки Мі-24/35 та Ка-52. С-5 КО — це реактивні снаряди класу «повітря-земля» подвійного призначення, оскільки мають протитанкову кумулятивну головку (HEAT) та осколкову оболонку, помітну в структурі корпусу.
У складі боєголовки застосовується ударний підривник порівняно простої конструкції на основі інерційно- реакційної гільзи в підпружиненій конфігурації, який має індекс В-5К. Конструкція подібна до підривника ГК-1, який використовується в боєприпасах безвідкатної зброї. Підривник реакційного зведення. Як і у випадку з О4-М, підривник не містить повзункового механізму, тобто детонатор застосовується в детонаційному ланцюзі в точці пуску, отже, запобіжник не передбачено.
Операторам з утилізації вибухових боєприпасів рекомендується вживати максимальної обережності навіть для тих виробів, які були оцінені як «залишені вибухові боєприпаси» (AXO). У разі виявлення в складі блока некерованих авіаційних ракет УБ-16-57У слід дотримуватися процедур заземлення. КО означає «кумулятивно-осколковий».
Боєголовка забезпечує ураження кумулятивним зарядом та розлітання уламків навколо боєголовки. Через це індексом «КО» позначається боєголовка подвійного призначення. Звертаючи увагу на низьку чутливість та обмежені функціональні можливості підривника боєприпасу В-5К, реактивні снаряди С-5, які були виявлені в складі блока некерованих авіаційних ракет, слід розглядати як такі, що перебувають у зведеному стані. У зв’язку із цим вони потребують обережного поводження.
РЕАКТИВНИЙ СНАРЯД С-8 КО
Реактивні снаряди С-8 діаметром 80 мм призначені для стрільби з різноманітних блоків некерованих авіаційних ракет, установлених на російських літаках штурмової авіації з незмінною геометрією крила та гелікоптерах. Відповідно до недавно прийнятої тактики бойових дій росіян в Україні, запуск цих реактивних снарядів із гелікоптера вогневої підтримки Ка-52 здійснюється під час набору висоти, щоб у такий спосіб збільшити дальність стрільби. Ця тактика також із високою ймовірністю збільшить розлітання ракет по площі ураження.
С-8 КО — це реактивні снаряди класу «повітря-земля» подвійного призначення, оскільки мають протитанкову кумулятивну головку (HEAT) та осколкову оболонку, помітну в структурі корпусу. До складу боєголовки входить підривник В-5КП1, подібний до підривників типу ВП-7, які використовуються в пострілах РПГ. Слід дотримуватися заходів безпеки, рекомендованих під час поводження з п’єзоелектричними підривниками.
Запускатися реактивні снаряди С-8 КО можуть із 3 пускових установок. Блоки Б8В20 та Б8М містять по 20 ракет, а Б8С7 — тільки 7.
КО означає «кумулятивно-осколковий». Боєголовка забезпечує ураження кумулятивним зарядом та розлітання уламків навколо боєголовки. Через це індексом «КО» позначається боєголовка подвійного призначення.
Звертаючи увагу на низьку чутливість та обмежені функціональні можливості підривника боєприпасу В-5К, реактивні снаряди С-8, які були виявлені в складі блока некерованих авіаційних ракет, слід розглядати як такі, що перебувають у зведеному стані. У зв’язку із цим вони потребують обережного поводження.
122-МІЛІМЕТРОВА РАКЕТА 9М22 «ГРАД»
Ракети серії 9М22 — це, імовірно, одні з найпоширеніших артилерійських ракет в історії. Назва «Град» належить пусковій установці 122-мм ракет, але вона перейшла й на самі ракети.
Боєголовка ініціюється звичайним ударним підривником МРВ. Конструкція підривника піддалася широкомасштабному копіюванню в кількох країнах. Цей підривник має стандартне інерційно-реакційне компонування з повзунковим механізмом, який діє як запобіжний пристрій.
Ракета 9М22У — це вдосконалена версія.
Типова пускова установка БМ-21 містить 40 ракет (4 ряди по 10 ракет). Однак не кожний залп виконується з усіх 40 пускових труб. Пускова установка може вести вогонь прямою наводкою по цілях на відстані від 5 до 20 км. Стрільба поодинокими ракетами ведеться не часто. Надійність підривника МРВ невисока, отже, часто доводиться стикатися з ракетами, що не розірвалися.
220-МІЛІМЕТРОВІ РАКЕТИ 9М27 «УРАГАН»
Ракети серії 9М27 запускаються РСЗВ 9K57 «Ураган». Система також має позначення БМ-27. Ракети серії 9М27 використовуються за різними призначеннями. У засобах масової інформації ці ракети також іноді згадуються як «Ураган».
Якщо ракета 9М27 використовується як носій, вона може доставляти касетні боєприпаси. Ракета 9М27К1 із боєголовкою 9Н128К може нести до 30 касет 9Н210 із вибуховою речовиною. Ця ракета також може використовуватися для дистанційного мінування та розкидання зведених за допомогою датчиків бойових елементів касетних боєприпасів. Ракета 9М27К2 доставляє 24 протитранспортні міни ПТМ-1, ракета 9М27К3 — 312 протипіхотних мін, а ракета 9М59 — 9 протитранспортних мін ПТМ-3. Осколково-фугасні боєголовки мають масу нетто вибухової речовини 51,7 кг (9М27Ф).
Це великий фугасний заряд для артилерійського боєприпасу будь-якого типу. Система підривника серії 9М27 часто є копією механізму, який використовується в 122-міліметрових ракетах «Град». Контактні підривники МРВ можуть застосовуватися для боєголовок з осколково-фугасним зарядом (наприклад, 9М27Ф). Для версії, що використовується як носій, іноді передбачаються прості механічні дистанційні трубки, як-от ТМ-120.
Якщо застосовується в боєголовках-носіях боєприпасів (для бойових елементів, що уражають, для мін, що розкидаються), боєголовка ініціюється в певній точці траєкторії ракети, щоб здійснити розкидання боєприпасів на заданій цільовій площі. Задня секція реактивного двигуна продовжуватиме політ за балістичною траєкторією.
Вона часто врізається в землю за межами місця, куди завдається удар. Служби оперативного реагування та групи з утилізації вибухонебезпечних предметів (EOD) можуть не мати можливостей для точного визначення корисного навантаження, поки не знайдуть і не витягнуть із ґрунту залишки реактивного двигуна.
Операторам EOD слід вести активний пошук підтверджувальних доказів, щоб спробувати визначити тип боєголовки. Наприклад, це можуть бути уламки касетних боєприпасів. Конструкція хвостової секції 220-міліметрової ракети 9М27 та 300-міліметрової ракети 9М55 однакова з погляду конфігурації, але ключова різниця полягає в діаметрі та формі паза заднього стабілізатора.
300-МІЛІМЕТРОВІ РАКЕТИ 9М55 «СМЕРЧ»
300-міліметрові ракети серії 9М55 запускаються РСЗВ 9К58 «Смерч». Пускова платформа також іноді має позначення БМ-30. Ракети серії 9М55 використовуються за різними призначеннями. У засобах масової інформації ці ракети також іноді згадуються як «СМЕРЧ». РСЗВ «Смерч» має у своєму складі 12 ракет. Є 25 відомих моделей із різними боєголовками, 19 із яких вважаються носіями боєприпасів певного типу. Ракети всіх типів стабілізуються в польоті за допомогою вертикального оперення та мають у своєму складі твердопаливний реактивний двигун.
Інші боєголовки є за своїм характером або осколково-фугасними, або термобаричними. Зокрема, варто відзначити боєголовки 9М55К, які доставляють 72 бойові уражувальні елементи 9Н235. 9М55К4 доставляє 25 протитранспортних мін ПТМ-3. Є три різні типорозміри реактивних двигунів. Вони забезпечують відповідні максимальні дальності стрільби (70, 90 та 120 км).
Існують різні точки зору щодо того, чи слід вважати зброю серії 9М55 некерованими або керованими ракетами, попри те, що окремий відсік наведення не передбачений у цьому боєприпасі.
Конструкція хвостової секції ракет 9М27 та 9М55 однакова з погляду на конфігурацію, але ключова різниця полягає в діаметрі та розмірі паза заднього стабілізатора. Хвостові секції ракет часто з великою силою стикаються з ґрунтом. Вони можуть легко долати дорожнє покриття чи руйнувати будівельні конструкції. Підтверджувальні докази для визначення типу та стану боєголовки слід знайти до того, як розпочинати переміщення секції двигуна, що заглибилася в землю.
ПРОТИТАНКОВЕ КЕРОВАНЕ ОЗБРОЄННЯ
9К111 «ФАГОТ» AT-4 SPIGOT
9К111 «Фагот» є напівавтоматичною системою протитанкової керованої зброї (ATGW) з дротяним керуванням в зоні прямої видимості (SACLOS), яка була розроблена на початку 1970-х років.
Система складається з ракети 9М111 і пускової установки 9П135. Кодове позначення НАТО для 9K111 — AT-4 Spigot. Ракета транспортується в герметичному транспортно-пусковому контейнері зі скловолокна.
Під час запуску стартовий двигун 9Х147 викидає ракету з пускової труби, а маршовий двигун 9Х145 запускається на відстані приблизно 10 метрів від пускової установки. Ракета 9М111 оснащена однією кумулятивною протитанковою боєголовкою 9Н122, яка містить приблизно 1,8 кг вибухової речовини на основі октогену з мідною кумулятивною виїмкою і здатна пробити 40 см катаної однорідної броні.
Оператор відстежує ціль протягом усього польоту, а пускова установка автоматично передає на ракету поправки наведення за допомогою тонкого дроту, який виходить із хвостової частини ракети. Інфрачервоні джерела випромінювання на хвостовій частині ракети допомагають відстежувати політ ракети.
Існує тандемний варіант боєголовки 9М111, позначений як «9М111М». Розрахунок протитанкової керованої ракети зазвичай складається з трьох осіб, одна з яких несе пускову установку, а інші двоє — по дві ракети. За умови підтримки бойової машини піхоти (БТР/БМП), зазвичай доступні ще вісім ракет. Ракети 9M111 «Фагот» (AT-4 Spigot) і 9M113 «Конкурс» (AT-5 Spandrel) мають зовнішню схожість.
9K113 «КОНКУРС» AT-5 SPANDREL
9M113 є напівавтоматичною системою протитанкової керованої зброї (ATGW) з дротяним керуванням в зоні прямої видимості (SACLOS), яка була розроблена в середині 1970-х років. Ракета 9М113 може бути запущена з пускової установки системи 9К111 «Фагот» (9П135). Крім того, вона встановлюється на бойові машини піхоти, оснащені пусковою установкою 9П148, наприклад БМП-2, БМД-2 і БРДМ-2. Кодове позначення НАТО для 9M113 — AT-5 Spandrel.
Ракета транспортується в герметичному транспортно-пусковому контейнері зі скловолокна. Ракета 9M113 оснащена однією кумулятивною боєголовкою 9Н131, що споряджена приблизно 1,8 кг вибухової речовини на основі октогену з мідною кумулятивною виїмкою. Вона здатна пробити 60 см катаної однорідної броні.
Версія 9M113M оснащена лампа-фара, яка відрізняє її від 9M113. Обидві версії оснащуються тандемною боєголовкою для подолання активного динамічного бронезахисту (ERA). Операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) рекомендується забезпечити знищення кожної боєголовки й усіх залишків твердого палива ракетного двигуна.
9M119 «СВІР» AT-11 SNIPER
9М119 — це 125-м протитанкова ракета, що запускається з гладкодульної гармати й стабілізується в польоті за допомогою хвостових стабілізаторів. Наведення ракети здійснюється за допомогою лазерного променя, коли навідник танку безперервно підсвічує ціль, а ракета здійснює автоматичне наведення на призначену ціль. Ракета 9М119 оснащена боєголовкою тандемного компонування й, таким чином, здатна уражати активний динамічний бронезахист.
Ракета 9М119 має нетрадиційну конфігурацію, через що основна бойова частина розташована за секцією маршового ракетного двигуна. Операторам EOD слід зважити на те, що основна боєголовка знаходиться позаду передніх сопел перед стабілізаторами ракети. 9M119 має радіус дії до 4 км.
Ракета має російське позначення «Свір» або «Рефлекс», і кодове позначення НАТО «AT11AA SNIPER». Версії 9М119Ф і 9М119А1 мають удосконалені боєголовки, хоча неясно, які конструктивні особливості це тягне за собою. «Свір» і «Рефлекс» не ідентичні й мають незначні відмінності в конструкції. Версія 9M119M «Інвар» датується початком 1990-х років.
Якщо ракета була вистрілена, її слід уважати зведеною. Ракета містить піротехнічний механізм самознищення, який може спрацювати в проміжок 25-ї до 45-ї секунди польоту після пострілу.
9K127 «ВИХОР» AT-16 SCALLION
Ракетний комплекс 9К127 «Вихрь» («Вихор») — це протитанкова ракета «повітря-земля», що вистрілюється з пускової труби й наводиться за лазерним променем. Стабілізація в польоті відбувається за допомогою хвостових стабілізаторів. Цей комплекс розроблений на базі ракети 9М127 «Вихор».
Зазвичай ним оснащуються ударні вертольоти Ка-52. Він був спроєктований на початку 1990-х років. Лазерна система наведення дуже схожа на систему наведення ракети/ снаряда 9М119 «Свір». Ракета керується за допомогою чотирьох крил у носовій частині і стабілізується чотирма хвостовими стабілізаторами.
Ракета оснащена двома ступенями з твердопаливними ракетними двигунами й тандемною боєголовкою, яка характеризується кумулятивним і осколковим факторами ураження.
Ракета має підривник ударної та безконтактної дії з елементом самознищення, який зводиться під дією інерції. Ракета має максимальну швидкість польоту 600 м/с, що втричі більше, ніж в аналогічної портативної протитанкової керованої ракети. Ракети запускаються групами із 6 пускових труб під кожним пілоном вертольота. Пускові труби спереду обладнані відкидними кришками, які відкриваються перед запуском.
9К121 «Вихор» може бути встановлений на ударні вертольоти Ка-50 і Ка-52, а також на штурмовики Су-25Т й Су-25ТМ/Су-39 із фіксованою геометрією крила. Ракета 9М127 «Вихор»/АТ-16 Scallion часто зустрічається в Україні на збитих ударних вертольотах Ка-52.
9K133 «КОРНЕТ» AT-14 SPRIGGAN
Ракетний комплекс 9К133 «Корнет» оснащується протитанковою ракетою сімейства 9М133 «Корнет» із хвостовим стабілізатором, що вистрілюється з пускової труби й наводиться за лазерним променем.
Кодове позначення НАТО — AT-14 Spriggan. «Корнет» часто встановлюється на машини БМП-3 або може застосовуватися екіпажем із портативної триноги.
Ракета оснащена або тандемною боєголовкою (9M133) з кумулятивним зарядом (HEAT), яка адаптована для використання проти броньованих цілей, або удосконаленою (термобаричною) боєголовкою (9М133Ф), яка призначена для використання в районах міської забудови. Варіант 9M133 споряджається вибуховою речовиною на основі окфолу, варіант 9М133Ф містить суміш гексогену (RDX), алюмінію та ізопропілнітрату.
Ракета 9М133 «Корнет» має розгінний двигун, який містить приблизно 850 г палива й маршовий ракетний двигун з єдиним зарядом двокомпонентного твердого палива.
Останній забезпечує ракеті сигнатуру струму з низькою видимістю в польоті. Наведення ракети в польоті досягається шляхом застосування крил, розташованих у передній частині ракети. Стабілізація польоту забезпечується хвостовими стабілізаторами в задній частині ракети.
Тандемна боєголовка розділена більшою мірою, ніж у ранніх версіях радянських ПТКР. Невеликий кумулятивний заряд знаходиться в носовій частині, головна бойова частина знаходиться безпосередньо перед хвостовими стабілізаторами.
Дві бойові частини розділені основною секцією твердопаливного двигуна, розташованою в центральній частині ракети. Ще один твердопаливний вишибний заряд знаходиться у хвостовій частині.
Сопла знаходяться поруч із меншими передніми стабілізаторами. Знебарвлення на цьому місці під дією тепла, на задньому вибивному заряді разом із пошкодженнями від удару, а також знаходження ракети за межами її пускової труби є надійними ознаками потенційно зведеного боєприпаса.
«СКІФ»/«СТУГНА-П»
Ракетні комплекси «Скіф»/«Стугна-П» — це протитанкові керовані ракети, розроблені й виготовлені в Україні, що наводяться із застосуванням лазерного променя. Сама ракета має характерну форму з опуклістю біля передньої частини ракети, яка вказує на розташування одного з двох кумулятивних зарядів і осколкових боєголовок.
Коли ракетні комплекси розташовані на транспортних засобах, вони можуть позначатися як «Амулет», а в переносному варіанті — «Стугна-П». Також відомо, що експортні версії цього комплексу мають позначення «Скіф», тоді як версії на озброєнні в Збройних силах України мають позначення «Стугна-П». Український код позначення «РК-2М-ОФ». Для комплексу «Стугна-П» застосовуються ракети як у 130-мм, так і в 152-мм конфігурації.
Основна бойова частина поєднує в собі ударне ядро (EFP) й осколкову оболонку. Вибуховий заряд невідомий, хоча вважається, що це вибухівка на основі октогену (HMX).
NLAW
Керований протитанковий ракетний постріл NLAW K170A2 був прийнятий на озброєння збройних сил Великобританії у 2009 році й широко використовується в Україні для ураження танків на коротких дистанціях. Як одноразова пускова установка, ця зброя теоретично може захоплювати й знищувати цілі на мінімальній відстані від 20 м, але максимально — до 800 м.
Після того як ракета залишає пускову установку, вона не керується ззовні й використовує інерційну систему наведення на основі прогнозованої лінії видимості (PLOS). Це вимагає від стрільця перед запуском відстежувати ціль протягом 3—6 секунд.
Якщо ціль рухається, здійснюється прогнозування траєкторії польоту ракети.
Можна вибрати два режими атаки: атака у верхню площину, або атака прямим наведенням. NLAW обладнана противідкотною системою, що дозволяє робити запуск із замкненого приміщення.
Стартовий двигун містить приблизно 120 г двокомпонентного палива й відділяється від ракети після пострілу. Маршовий двигун містить приблизно 750 г двокомпонентного палива й запускається на безпечній дистанції від стрільця.
Боєголовка NLAW використовує нечутливу вибухову речовину з полімерним сполучним матеріалом (PBX); сумарна чиста маса вибухової речовини менш ніж 1 кг.
Операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) методом підриву рекомендується використовувати достатньо великий донорський заряд у разі утилізації ракет NLAW, що не спрацювали.
Операторам з утилізації вибухових боєприпасів рекомендується застосовувати безпечний період очікування 30 хвилин, перш ніж наблизитися до ракети NLAW, що впала не розірвавшись.
В ідеальному випадку до ракети слід наближатися з боку хвостової частини, а також слід ураховувати фактори небезпеки, характерні для кумулятивної боєголовки й лазерного безконтактного підривника.
Шведська назва NLAW — Rb 57 (Robot 57), фінська назва — 102 RSLPSTOHJ NLAW.
FGM-148 JAVELIN
FGM-148 — переносна протитанкова керована ракета з дальністю дії до 4 км. Вона є ефективною проти всіх основних сучасних бойових танків. Ракета Javelin містить тандемну боєголовку, розташовану перед переднім оперенням стабілізатора. Основними компонентами носової частини є відстежна система, провідний заряд, основний кумулятивний заряд, ракетний двигун на твердому паливі й двигун м’якого запуску. Двигун м’якого запуску дозволяє вести вогонь із замкнених приміщень.
У головній частині міститься інфрачервона головка самонаведення. Боєголовка зазвичай застосовується для атаки по верхній площині.
Енергетична речовина, яка застосовується для ініціювання провідного й основного заряду, є нечутливою вибуховою речовиною на основі PBX. Операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) рекомендується планувати знищення боєприпасів методом підриву відповідним чином.
Також рекомендується застосовувати безпечний період очікування 30 хвилин, перш ніж наблизитися до ракети Javelin, що впала, не розірвавшись. В ідеальному випадку до ракети слід наближатися з боку хвостової частини, а також слід ураховувати фактори небезпеки, характерні для кумулятивної боєголовки.
Існує декілька поколінь ракет Javelin — останнім є FGM-148G. Використовується упакування ракет Javelin HCC 1.2E.
ПЗРК
9М32М «СТРІЛА-2» / SA-7B GRAIL
9М32М — це ракета комплексу ПЗРК 9К32 «Стріла-2». За класифікацією НАТО має назву «SA-7b GRAIL». Була розроблена на початку 1970-х років у складі першого ПЗРК радянського виробництва. На цей час це застаріла модель, і легко уражається сучасними активними засобами протидії.
Проте вона залишається ефективною проти незахищених літальних апаратів. Основними компонентами цього ракетного комплексу є пускова труба 9П54М із ракетою 9M32M усередині, термобатарея 9Б17 та пусковий механізм 9П58. Ракета SA-7b значно коротша в порівнянні з SA-16 та не має аеродинамічного штиря на обтічнику інфрачервоної головки самонаведення в носовій частині ракети.
Найпростішою ознакою пускової труби є особлива форма термобатареї 9Б17.
На верхню частину корпусу труби між пусковим механізмом і батареєю нанесено чорне ідентифікаційне маркування. Слід зазначити, що цей ракетний комплекс, на відміну від російських ПЗРК пізнішої розробки, оснащений неохолоджуваною інфрачервоною головкою самонаведення, яка не потребує використання блока живлення/охолодження (BCU). Термобатарея застосовується за допомогою змонтованого в передній частині поворотного перемикача; після цього вона нагрівається. Обпалена фарба — це ознака використаної батареї.
Термобатарея витягається з пускової труби ракети з використанням важеля, змонтованого на корпусі ракети. Пусковий механізм монтується на пусковій трубі ракети за допомогою шарнірної скоби.
Попри вік та порівняно низькі тактико-технічні характеристики в зіставленні із сучасними стандартами, значна частина комплексів із ракетою SA-7b досі перебуває в обігу й застосовувалася в Україні.
9M36 «СТРІЛА-3» / SA-14 GREMLIN
Ракета 9К34 «Стріла-3» — це третє покоління російського сімейства ПЗРК ППО «Стріла» для стрільби з плеча, розроблене Конструкторським Бюро Машинобудування (КБМ). Розробка ПЗРК «Стріла-3» дозволила усунути шляхом уведення поліпшеної охолоджуваної головки самонаведення ракети деякі проблеми, з якими прийшлося стикнутися під час використання ПЗРК 9К32М «Стріла-2» (за класифікацією НАТО «SA-7b Grail»).
У складі цього комплексу використовується суміщений вузол, до якого входять батарея живлення й газовий резервуар. Цей вузол зветься «блоком живлення/ охолодження» (BCU). BCU, призначений для використання з ракетою 9M36, має індекс 9П51. До складу ПЗРК входить пусковий механізм, ззовні схожий на аналогічний вузол ПЗРК 9К32М «Стріла-2», але їхні пускові механізми НЕ Є взаємозамінними. Пусковий механізм, призначений для використання з ПЗРК «Стріла-3» 9К34, має індекс 9П58М.
Пускова труба ракети, яка входить до складу ПЗРК, має індекс 9П59. Боєголовка ракети ПЗРК 9M36 має позначення 9Н129 і оснащена боєзарядом на основі октогену (HMX), який розташовується в попередньо сформованій циліндричній осколковій оболонці.
У складі BCU передбачено балон зі стисненим азотом. Операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) слід мати на увазі чинники небезпеки, пов’язані зі стисненими газами.
Зняти BCU з пускової труби можна, якщо натиснути на розчіпну заскочку та посунути цей вузол уперед. Якщо важіль зведення обертається під час установлення BCU, це призведе до ініціювання. На верхню частину корпусу труби між пусковим механізмом і BCU нанесено чорне ідентифікаційне маркування. Окрім того, невелике збільшення довжини (на 30 мм) є одним зі способів визначити відмінність від 9M32.
9M313 «ІГЛА-1» / SA-16
Ракета 9K310 «Ігла-1» — це друге покоління російського сімейства ПЗРК ППО «Стріла» для стрільби з плеча, розроблене Конструкторським Бюро Машинобудування (КБМ). Ракета 9М313 у складі ПЗРК «Ігла-1» має набагато більшу здатність до протидії та оснащена потужнішим маршовим двигуном, який разом з удосконаленою системою керування й наведення забезпечує значно кращі кінематичні характеристики в порівнянні з ракетами ПЗРК «Стріла» (за класифікацією НАТО SA-7b Grail та SA-14 Gremlin).
У ракетному двигуні 9М313 використовується високоенергетичне сумішеве паливо на основі перхлорату амонію, алюмінію та полімерного сполучного матеріалу, а також вважається, що до цієї суміші додається нітрамінова композиція на основі гексогену (RDX).
Додана бризантна вибухова речовина також забезпечує додатковим зарядом боєголовку для детонації невитраченого палива в разі її спрацювання.
BCU, призначений для використання з ракетою 9М313, має індекс 9Б238. Пусковий механізм, призначений для використання з ПЗРК «Ігла» 9К310, має індекс 9П519. BCU на пусковій трубі ПЗРК «Ігла» зорієнтований у нижньому напрямку, а не паралельно пусковій трубі, як на ПЗРК «Стріла-3»^А-14.
SA-16 має відмітний аеродинамічний штир на дротяній тринозі, установлений над куполоподібним вікном головки самонаведення. Маркування має бути помітним, щоб спростити ідентифікацію, але якщо це не так, слід мати на увазі, що ця ракета на 20 см довше свого еквівалента SA-7b. ОКФАЛ — це пластифікована вибухова речовина на основі октогену (HMX), що відрізняється від речовини ОКФОЛ доданим обсягом алюмінію для збільшення кількості тепла, що виділяється під час вибуху. У складі BCU передбачено балон зі стисненим азотом.
Операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) слід мати на увазі відповідні чинники небезпеки. Зняти BCU з пускової труби можна, якщо натиснути на розчіпну заскочку та посунути цей вузол уперед.
Якщо важіль зведення обертається під час установлення BCU, це призведе до ініціювання. У дерев’яному пакувальному ящику зазвичай зберігається дві ракети SA-16. На місці стрільби пускова труба може бути покинута.
Іншими розпізнавальними ознаками є наявність метального заряду, передньої кришки пускової труби та BCU. Виготовлення SA-16 здійснювалося за ліцензією в кількох країнах, у тому числі в Болгарії, Китаї, Північній Кореї та в Україні. Також може траплятися морський варіант цього ПЗРК, що має індекс і назву SA-N-10 Grouse.
9M39 «ІГЛА-2» / SA-18
Ракета 9K38 «Ігла-2» — це третє покоління російського сімейства ПЗРК ППО «Стріла» для стрільби з плеча, розроблене Конструкторським Бюро Машинобудування (КБМ). BCU, призначений для використання з ракетою 9М39, має індекс 9Б238. Пусковий механізм, призначений для використання з ПЗРК «Ігла-2» 9К38, має індекс 9П516. BCU на пусковій трубі ПЗРК «Ігла-2» зорієнтований у нижньому напрямку, як і на ПЗРК «Ігла»/БЛ-16.
Підривник боєзаряду (400 г вибухової речовини ОКФАЛ) подібний до тих, що використовуються в SA-16. Трафаретне маркування ракет 9М39 та 9К38 наноситься чорною фарбою. Конструкція аеродинамічного штиря є ключовою відмітною ознакою. Пускова установка 9К38 має відмітну особливість — носовий наконечник, що розширюється.
Підковоподібний корпус, що закриває торець BCU, часто використовується як характерна ознака для розпізнавання, хоча подібна конструкція була помічена на деяких версіях SA-16. Блок живлення/охолодження 9Б238 (BCU) такий самий, як і на SA-16. На нього має бути нанесено відмітне трафаретне маркування чорною фарбою на кінці циліндричної частини. В обігу перебуває варіант для морського застосування. За класифікацією НАТО він має назву «SA-N-10 GROUSE».
Значна кількість ракет «Ігла-2»^Л-18 досі перебуває на озброєнні. Цей ракетний комплекс широко застосовувався в Україні.
9M342 IGLA S / SA-24
Ракета 9М342 є компонентом ПЗРК 9К338 «Ігла-С», розробленого на початку 2000-х років. Позначення МО США — SA-24. За класифікацією НАТО має назву «GRINCH». У боєголовці використовується боєзаряд вибухової речовини ОКФАЛ, хоча немає підтверджених точних даних про її обсяг. BCU, призначений для використання з ракетою 9М342, має індекс «9Б238».
Пусковий механізм, призначений для використання з ПЗРК «Ігла-С» 9К338, має індекс «9П522». BCU на пусковій трубі ПЗРК «Ігла-С» зорієнтований у нижньому напрямку, як і на ПЗРК «Ігла-1»/ SA-16 та «Ігла-2»^А-18.
Носовий наконечник пускової установки 9К338 відрізняється від попередньої моделі SA-18.
Однак використовується той самий BCU 9Б238. Аеродинамічний штир на ракеті 9М342 той самий, що й на ракеті 9М39. Окрім трафаретного маркування, є ще один спосіб відрізнити згадані ракети: 9М342 довша на 41 мм.
PIORUN — це вдосконалена модель ракети «ГРОМ», яка є польською версією 9К38 SA-18 GROUSE. Piorun у перекладі означає «блискавка». Ця ракета поставлена на озброєння у 2020 році. До її складу входять удосконалені головка самонаведення та безконтактний підривник. Відсутність ребер на носовому наконечнику дозволяє відрізнити цю ракету від SA-18.
STARSTREAK (ВИСОКОШВИДКІСНА РАКЕТА)
Ракета K130 Starstreak, або високошвидкісна ракета (HVM), — це ракета, що входить до складу ракетного комплексу типу «земля-повітря», розробленого спеціально для використання проти літальних апаратів, що атакують на низьких висотах. Вона ефективно уражає цілі під будь-яким кутом пуску й може запускатися з броньованої машини (Stormer), з полегшеної багатодульної пускової установки (LML), або з плеча.
Ракета оснащена трьома бойовими елементами, доставлення яких до цілі відбувається спочатку носієм із реактивним двигуном. На відміну від інших ракет, ПЗРК Starstreak використовує наведення в промені лазера, а не інфрачервоне самонаведення через поширення засобів протидії інфрачервоним системам.
Ракета використовує на активній ділянці траєкторії реактивний двигун першого ступеню Brambling, що доставляє ракету на безпечну відстань від пускової установки, після чого застосовується маршовий двигун другого ступеню. Кожен із трьох стрілоподібних підкаліберних уражальних елементів містить основний боєзаряд на основі гексогену (RDX).
Також цей ракетний комплекс має маркування Thales ForceSHIELD.
ЗЕНІТНІ РАКЕТИ
РАКЕТА 9М37К «БУК» SA-11 GADFLY / SA-17 GRIZZLY
Ракетний комплекс «Бук» призначений для запуску ракет класу «земля-повітря» середньої або великої дальності. Він був розроблений на початку 1970-х років. Це був перший російський комплекс ППО з ракетами, що наводяться за допомогою РЛС. Усі компоненти ракетного комплексу розміщені на одній платформі: транспортно-встановлювальному й пусковому агрегаті та РЛС (TELAR).
Ракета «Бук» має два ступені з твердопаливними двигунами. Вона запускається по рейкових напрямним із гусеничного броньованого автомобіля. У цій ракеті застосовано метод напівактивного наведення за допомогою РЛС, також вона має головку самонаведення, змонтовану в передній секції ракети.
Пізніші варіанти ракетного комплексу «Бук» передбачають запуск ракет із контейнерів. Перші версії ракети «Бук» мають позначення МО США SA-11, а за класифікацією НАТО — GADFLY. Пізніші моделі «Бук-М1-2» та «Бук-М2» мають позначення МО США SA-17, а за класифікацією НАТО — GRIZZLY. Ракета «Бук-М3» має позначення МО США SA-27.
Пізніші версії мають тенденцію до трохи збільшеної дальності стрільби: 45 км. Ракети перших версій SA-11 мають індекс ГРАУ 9М38 або 9М38М1. Пізніші версії з позначенням SA-17 GRIZZLY мають індекс ГРАУ 9М317. На всіх ракетах застосовується напівактивна РЛС наведення. На цих ракетах використовуються підривники безконтактного й ударного типу, а також засоби самознищення. На ракетах 9М38/9М38М1 та 9М317 можуть застосовуватися боєголовки різних типів.
Боєголовка, яка трапляється найчастіше, — 9Н314М. Вона має наперед сформовану осколкову оболонку, розподілену на фрагменти у вигляді краватки-метелика. Зазвичай увесь корпус ракет пофарбований у зелений колір, а обтічник (носова частина) — у білий. Найменування ракети нанесено трафаретним маркуванням чорною фарбою між набором стабілізаторів, змонтованим безпосередньо перед секцією двигуна приблизно посередині корпусу ракети. Якщо боєголовка спрацювала, тоді задня секція відпрацьованого реактивного двигуна зазвичай перебуватиме на ґрунті.
Також може бути знайдений непошкодженим резервуар стисненого повітря для системи наведення ракети разом із циліндричними газовими балонами для керування стабілізаторами.
Ракети, які не влучили в ціль та не самоліквідувалися, можуть бути знайдені з непошкодженою боєголовкою та змонтованими блоками безпеки й запобіжно-виконавчими механізмами. Заявлена вага боєголовки часто дорівнює 50—70 кг, хоча вважається, що маса нетто вибухової речовини становить 21 кг.
БАЛІСТИЧНІ РАКЕТИ
ОТР-21 9К79/9М79 «ТОЧКА» SS-21 SCARAB
ОТР-21 «ТОЧКА» — це балістична ракета малої дальності (БРМД), здатна доставляти певну номенклатуру боєголовок, розроблених у 1970-х роках. За класифікацією НАТО має назву «SCARAB». Позначення МО США — SS-21. ОТР означає «оперативно-тактична ракета».
Ця одноступенева ракета, оснащена твердопаливним двигуном, стабілізується з використанням вертикального оперення, а керування в польоті здійснюється за допомогою аеродинамічних поверхонь решітчастої конструкції. Цій ракеті присвоєно індекс Головного ракетно-артилерійського управління РФ (ГРАУ) «9М79».
Вона оснащена інерційною системою керування. Ракета 9М79 може комплектуватися різними боєголовками: як із моноблочним, так і з касетним боєзарядом. У головці з моноблочним боєзарядом (9Н123Ф) застосовується система з основним лазерним підривником та вторинним ударним підривником. У головці з касетним боєзарядом (9Н123К) застосовується підривник із радіолокаційним висотоміром, запрограмований на скидання касетних боєприпасів на оптимальній висоті, виходячи з потрібної площі ураження зазначеними касетними боєприпасами.
На вищенаведеному зображенні показана зруйнована ракета «Точка» з боєголовкою 9Н123К. У складі цієї боєголовки передбачено 50 суббоєприпасів 9Н24.
Якщо ракета «ТОЧКА-У» оснащена боєголовкою 9Н123К, вона може бути визнана касетним боєприпасом відповідно до статті 2 «Конвенції про касетні боєприпаси». Головка 9Н123Ф із моноблочним осколково-фугасним боєзарядом містить 162 кг вибухової речовини ТГ-20 (20 % тротилу (TNT) / 80 % гексогену (RDX)).
Двигун одноступеневої ракети містить приблизно 900 кг композитного ракетного палива (перхлорат амонію, алюміній і сполучний матеріал). Реактивний струмінь пального в суміші з водою є токсичним та має кислотні властивості.
Під час виймання фрагментів двигуна ракети 9M79 «Точка-У», що лишилися після ракетного удару, слід проявляти обережність.
Наступні версії ракети ТОЧКА можуть мати назви у вигляді комбінації позначень за класифікацією НАТО та МО США, такі як SS-21a SCARAB A.
Були розроблені варіанти ракети ТОЧКА для доставлення боєголовок з оснащенням ядерними та хімічними боєприпасами. Вважається, що ядерний варіант бойового оснащення отримав два види боєголовок із різними величинами тротилового еквівалента. Боєголовка з хімічним оснащенням, як вважається, містить приблизно 250 кг стійкої нервово-паралітичної отруйної речовини, імовірно VX.
9М715/9М720/9М728/«ІСКАНДЕР» SS-26 STONE
Кодовим найменуванням «Іскандер» охоплюється сімейство балістичних ракет малої дальності та крилатих ракет, які запускаються за допомогою тих самих самохідних пускових установок (СПУ) (9P78-1). Найменування, яке використовується МО США й НАТО для цього сімейства ракет — SS-26 Stone. Максимальна заявлена дальність ракет Іскандер/ SS-26 Stone становить 500 км, хоча вони здатні доставляти боєголовки на значно більшу відстань.
Базова модель сімейства ракет Іскандер, відома як «9М720» або «Іскандер-М», призначена на заміну ракет 9M79 / SS-21 Scarab, які зараз розташовані в Росії на бойовому чергуванні.
Ця двоступенева ракета, оснащена твердопаливним двигуном, стабілізується з використанням вертикального оперення та застосовує систему керування вектором тяги.
Система керування ракетою поєднує в собі інерційну систему із системою супутникової навігації ГЛОНАСС та системою наведення на кінцевій ділянці траєкторії на основі цифрових засобів наведення по орієнтирах на місцевості та з використанням кореляційного алгоритму.
Ракети Іскандер можуть комплектуватися різними боєголовками: як із моноблочним, так і з касетним боєзарядом. Ракета 9M723 оснащується невідокремлюваною боєголовкою в одному з двох варіантів: 9Н722К1 вважається моноблочною, а 9Н722К5 з касетним боєзарядом.
Вважається, що боєголовки обох типів застосовуються за допомогою радіолокаційного неконтактного підривника 9E156. Також вважається, що для ракет Іскандер із ядерними боєголовками існує номенклатура варіантів бойового оснащення з різними радіусами ураження.
Варіант Іскандер 9M728 — це крилата ракета наземного базування, розроблена на основі крилатої ракети морського базування 3М14 «Калібр». Ракета 9М728 має у своєму складі твердопаливний розгінний двигун, за допомогою якого відбувається запуск із транспортного контейнера.
Після завершення цього етапу для здійснення польоту вмикається турбовентиляторний повітряно-реактивний двигун. Підйом здійснюється з використанням висувних крил ракети.
«Гіперзвуковий» варіант ракети Іскандер авіаційного базування часом згадується як «Кинджал» або Х-47М2. Ця ракета може запускатися зі стратегічного бомбардувальника Ту-22 Backfire та з літака МіГ-31.
Деякі варіанти ракети «Іскандер» оснащені скиданими електронними системами протидії (відомими під назвою «засоби прориву ППО»), які застосовуються на кінцевих ділянках траєкторії ракети.
ІНШЕ
ХИБНА ЦІЛЬ 9Б899
9Б899 — це хибна ціль, що розкидається ракетою 9М723 «Іскандер» (SS-26). Схоже, що цей пристрій являється програмованим багатоканальним інгібітором який живиться від теплової батареї, що встановлена в задній частині пристрою.
Програмування та керування пристроєм перед розкиданням здійснюється за допомогою семиконтактного порту, що розташовується безпосередньо перед хвостовими стабілізаторами.
Антени пристрою, схоже, вбудовані в зовнішні циліндри, що оточують електронні системи. Пристрій, швидше за все, налаштований для роботи як засіб проникнення і викидається ракетою «Іскандер» на середньому та кінцевому етапі траєкторії. Ймовірно, що пристрій налаштований для блокування зв’язку між наземними радарами та ракетними системами класу «земля-повітря».
Ракета 9М723 має шість циліндричних портів у своїй основі, які призначені для розміщення пристроїв 9Б899 під час транзиту, запуску та польоту.
Пристрої 9Б899, які вийшли з ладу, можуть все ще містити функіцонуючі термобатареї, тому слід поводитися із ними відповідним чином. Відсутність слідів вигоряння на хвостових стабілізаторах може вказувати на те, що термобатарея не спрацювала.
АВІАЦІЙНА ОСКОЛКОВО-ФУГАСНА БОМБА ОФС
Цей виріб отримав локальну назву ОФС. Осколкова оболонка має діаметр 40 мм.
Підривник не ідентифіковано, але є припущення, що це простий механічний ударний інерційний підривник, який належить застосувати й звести. За оцінками, вибухова речовина — це 100—150 г осколково-фугасного заряду.
АВІАЦІЙНА БОМБА РКГ-1600
Очевидно, це видозмінена граната РКГ-ЕМ, яка скидається з БПЛА. Деякі джерела стверджують, що цей виріб був спроєктований виробником звичайного озброєння в Україні, де отримав назву РКГ-1600. Боєголовка призначена для ураження тонкої броні у верхній частині броньованої машини.
Унаслідок цього підривник відрізняється від стандартного, що використовується в РКГ-ЕМ. Можлива наявність обмеженого вибору характеристик підривників для убезпечення боєприпасів, тобто будь-який знайдений предмет слід вважати активованим і зведеним.
ДИМОВА ШАШКА УДШ
Димогенератор / димову шашку УДШ можна легко сплутати з протитранспортною міною ТМ-62М. Основними відмітними особливостями є підривник, що виступає, та зелений пластиковий ковпак підривника. Також є незначні відмінності в конструкції корпусу пристрою. Зазвичай трафаретний напис чорною фарбою наноситься на бокову поверхню УДШ. УДШ означає «уніфікована димова шашка». Деякі джерела стверджують, що ці пристрої здебільшого використовуються військовими підрозділами захисту від зброї масового ураження.
ДИМОВА ШАШКА ДМ-11
ДМ-11 — це димогенератор, який іноді називають димовою шашкою. Під кришкою з тонкою ручкою розташовано десять отворів для виходу диму, герметизованих за допомогою фольги. Вважається, що в цьому пристрої використовується склад «гексахлоретан»
ДМ-11 має вигляд схожий на моделі димових шашок НДШ та ШД-ММ.
Операторам з утилізації вибухових боєприпасів (EOD) рекомендується переконатися в правильності визначення моделі, звернувши увагу на трафаретне маркування, нанесене на бокову поверхню. Деякі джерела стверджують, що ці пристрої здебільшого використовуються військовими підрозділами захисту від зброї масового ураження.
Боєголовка OФБЧ-2.5 (безпілотник КУБ ЗАЛА)
Безпілотний літальний апарат призначений для ураження наземних цілей на відстані до 40 км. Оператор може обрати висоту підриву боєголовки ОФБЧ-2.5 як перед запуском, так і в процесі польоту безпілотника. Кількість та тип вибухової речовини невідомі. Орієнтовна маса боєголовки – 3 кг.
Серія боєприпасів ОФСП для БПЛА
Призначені для скидання з безпілотних літальних апаратів (ОРЛАН-10), очевидно, розроблені у 2021-2022 роках, після чого отримували ряд вдосконалень механізмів скиду. Мають уламково-фугасну дію. Індекс (число після ОФСП) позачає кількість кілець, від чого залежить кількість уламків. Використовує підривач А133 контактної дії. В 2023 році відмічена поява варіанту боєприпасу для використання у FPV-дронах. Версія ОФСП-05 вагою 500 грам з підривачем Б133 створена спеціально для використання з малогабаритними дронами типу DJI MAVIC та подібними. Конструктивно боєприпас являє собою пластиковий хвостовик-стабілізатор, сегментований металевий циліндр, по центру якого розміщений канал, заповнений вибуховою речовиною А-ІХ-2, та підривач в носовій частині.
ПІДРИВНИЙ СТРІЧКОВИЙ ЗАРЯД "СЗ-1Э" (СРСР)
Підривний заряд «СЗ-1Э» з еластичної вибухової речовини призначається для руйнування елементів конструкцій із металу, залізобетону та дерева.
Заряд «СЗ-1Э» є гнучкою стрічкою, сформованою з еластичної вибухової речовини ЭВВ-11. Для зручності транспортування та зберігання заряд згортається в рулон навколо картонної трубки та упаковується у поліетиленовий мішок. Шари заряду в рулоні відокремлені один від одного фторопластової плівкою, яка оберігає їх від злипання між собою. Заряди комплектуються сталевими затискачами для їх кріплення на елементах конструкцій, що підриваються, ножами для розрізання заряду на відрізки необхідної довжини і шаблонами для виготовлення в масі вибухової речовини запальних гнізд під засоби підривання. Навчальний підривний заряд («СЗ-1ЭУ») має таку саму конструкцію, як і бойовий («СЗ-1Э»), відрізняється лише тим, що формується з інертного еластичного складу. Підривний заряд «СЗ-1Э» може застосовуватися у вигляді стрічки (подовжений заряд) та у вигляді рулону (зосереджений заряд). Із зарядів «СЗ-1Э» при вибухових роботах виготовляються заряди необхідної маси і форми залежно від поперечного перерізу елемента, що перебивається. Маса заряду визначається розрахунком відповідно до вказівок Посібника з підривних робіт так само, як і для зарядів із пластиту. Форма заряду визначається формою поперечного перерізу і матеріалом елемента, що перебивається.
Тип заряду – Фугасний, стрічковий, без оболонки
Бойова ефективність — Один шар стрічки перебиває елементи конструкцій завтовшки: — дерев’яні — 250 мм — залізобетонні (вибивання бетону) — 100 мм — сталеві листи — 10 мм
Маса заряду 1 кг
Тип ВВ — Еластична ЕВВ-11
Габаритні розміри заряду: стрічки: — Довжина 2000 мм — ширина 50 мм — Товщина 7 мм рулону
(згорнутої стрічки): — Діаметр 140 мм — висота 50 мм
Температурний діапазон застосування -40° до +50°C
Способи кріплення до елементів конструкцій — За допомогою сталевих затискачів та підручних засобів Час кріплення заряду до елементів конструкцій 3-5 хв
Засоби підривання — Електродетонатор ЕДП (ЕДП-р), запальна трубка ЗТП, шнур, що детонує, запал МД-5М
#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя
ПРИЄДНАТИСЯ
Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.
Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
