14,5 мм кулемет КПВТ (відео) частина 2

Для вибору прицілу, точки прицілювання та бокових поправок необхідно визначити відстань до цілі та врахувати характер цілі та зовнішні умови, що можуть вплинути на дальність і напрямок польоту кулі.
Установка прицілу та поділки за боковим напрямком обирається з таким розрахунком, щоб під час стрільби середня траєкторія проходила серединою цілі.
Під час стрільби на відстані до 400 м вогонь потрібно вести з прицілом 4, точка прицілювання, як правило, в середину цілі. Якщо відстань до цілей більше ніж 400 м, то приціл установлюється відповідно дальності до цілі, а за точку прицілювання приймається середина цілі.

Під час бою, за умов обмежених можливостей точного прицілювання, вогонь у межах дальності прямого пострілу необхідно вести з прицілом, що відповідає дальності до цілі, а прицілюватися потрібно в нижній край цілі.
Точне визначення відстаней до цілей є важливою умовою для успішного рішення завдань у бою.
Основним способом визначення відстані до цілі в бою є окомірний. При цьому відстань до цілей і місцевих предметів (орієнтирів) визначається за відрізками місцевості, що добре закарбувалися в зоровій пам’яті, за ступенем видимості та величиною цілей (предметів), а також шляхом поєднання двох способів.
Для більш точного визначення відстані до цілі потрібно брати середній результат кількох спостерігачів, що визначили відстань до однієї і тієї ж цілі (орієнтира).
Якщо обставини дозволяють, то відстань до орієнтирів і місцевих предметів уточнюється стрільбою патронами з трасувальними кулями.
Відстань до цілі, що освітлюється вночі та під час спостереження в нічний приціл, визначається так як і вдень.
Коли визначають відстань за відрізками місцевості, необхідно добре запам’ятати за допомогою зорової пам’яті відстань, наприклад: відрізок в 100 м, 200 м, 300 м або 400 м подумки відкласти від себе до цілі. При цьому потрібно пам’ятати, що зі збільшенням відстані, величина відрізку, що гадається, повільно скорочується, а нерівності місцевості (яри, лощини, водяні перешкоди тощо) скрадають відстань.
Під час визначення відстані за ступені видимості та величини цілей, що гадаються, необхідно порівняти видиму величину цілі та видимі розміри, що запам’яталися, певної цілі на певних відстанях. На точність визначення відстані цим способом впливає чіткість цілей і предметів, їх забарвлення у порівняні з навколишнім фоном тощо.
Якщо відомі розміри цілі, то відстань до неї можна визначити, маючи в полі зору прицілу та приладів спостереження далекомірні шкали та сітки прицілу з поділками.

Наприклад:
Бронетранспортер противника на далекомірній шкалі по висоті знаходиться між поділками 10 і 12, це означає, що відстань до нього складає 1100 м. Або кулемет противника займає дві вертикальні поділки прицілу ПП — 61А — відстань до нього 500 м, бо проміжок між поділками прицілу відповідає 2 тисячним, а кулемет за шириною приблизно 1 м.
Значні відхилення зовнішніх умов стрільби від табличних (нормальних) змінюють дальність польоту кулі або відхиляють її у сторону від площини стрільби. За табличні умови стрільби береться: температура повітря + 15 °С, відсутність вітру та підвищення місцевості над рівнем моря, кут місця цілі, що не перебільшують 15 °.

Вплив (повздовжнього) вітру на зміну дальності польоту кулі не враховувати на поправку в положення точки прицілювання або установку прицілу. Поправку на температуру повітря вводити під час стрільби з кулемета на відстанях більше ніж 1000 м. При цьому, якщо температура повітря більше 25 °С, то за точку прицілювання брати нижній край цілі, а за температури від — 5 °С до — 10 °С — верхній край цілі.
За температури повітря від — 15 °С до — 20 °С та — 30 °С і нижче, приціл відповідно збільшити на 1 і 2 поділки.
Під час стрільби в горах (на висоті більше ніж 1000 м) і за кутів місця цілі більше 30 °, на дальностях до цілі більше ніж 700 м вихідну установку прицілу потрібно зменшити на 1 поділку.
Вибір бокових поправок при стрільбі по нерухомих цілях залежить від швидкості, напрямку вітру та дальності до цілі. Бокові поправки на вітер обирають відносно вертикальної лінії: за вітру зліва — правіше (боковий барабан обернути ліворуч), за вітру справа — лівіше (боковий барабан обертати праворуч). Бокові поправки на вітер можна враховувати виносом точки прицілювання в фігурах (корпусах) цілі або в метрах, при цьому відлік величини виносу проводять від середини цілі. Під час вітру зліва точку прицілювання виносять ліворуч, а за вітру справа — праворуч.
Для визначення поправки на боковий вітер (під кутом 90 ° до площини стрільби) керуватися даними, наведеними в таблиці 2.
Табличні поправки за сильного вітру (швидкість 8 м/с — 10 м/с),
що діє під прямим кутом до площини стрільби, необхідно збільшити в 2 рази, а за слабкого або помірного вітру, що діє під гострим кутом до площини стрільби — зменшити в 2 рази.