14,5 мм кулемет КПВТ (відео) частина 1

Головна
Вогнева підготовка
14,5 мм кулемет КПВТ (відео) частина 1

КЕРІВНИЦТВО ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ СПРАВИ 14,5-мм ВЕЛИКОКАЛІБЕРНИЙ КУЛЕМЕТ ВОЛОДИМИРОВА ТАНКОВИЙ (ВКВТ)

Частина 1

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Вогнева підготовка – один з основних предметів бойової підготовки та складова частина польового вишколу військових частин і підрозділів військ (сил) Збройних Сил України.

Вправа – цілеспрямоване та планомірно організоване виконання розумових та практичних дій (прийомів) з метою засвоєння знань, оволодіння, формування та удосконалення практичних умінь та навичок.

Запасні частини, інструмент і приладдя (ЗІП) – комплект запасних частин, інструменту, приладдя та витратних матеріалів, що додається до кулемета та записаний у формуляр; запасні частини зберігаються у змащеному стані, загорнутими у пергаментний папір, їх витрати заносяться до формуляру.

Навички військовослужбовця – здатність військовослужбовця автоматично виконувати певні дії; практичне застосування знань, умінь та навичок у ході навчального процесу забезпечує їх перетворення на професійну майстерність.

Норматив – часовий, кількісний і якісний показник виконання окремими військовослужбовцями або підрозділами поставлених завдань, прийомів і дій, пов’язаних із застосуванням зброї та військової техніки в ході бойової підготовки.

Перевірка бою – це виявлення відповідності розсіювання точок влучень й положення середньої точки влучення встановленим нормам. Ці норми вказуються для кожного виду зброї у відповідних настановах, керівництвах, технічних описах.

Перископічний приціл – оптична система, що складається з головки, корпуса та окуляра, призначена для наведення озброєння бойових машин у цілі, які розташовані на різних відстанях.

Прийоми та способи стрільби – бойове використання великокаліберних кулеметів шляхом ведення вогню з ходу, з коротких зупинок і з місця; по наземних цілях застосовується вогонь в точку, з розсіюванням по фронту і з розсіюванням в глибину, по повітряних цілях – супроводжувальним способом, по трасах і загороджувальним способом.

Розбирання та збирання стрілецької зброї – регламентована керівними документами процедура для чищення, змащення, огляду, ремонту та заміни частин і механізмів зразків стрілецького озброєння.

Стрілецька зброя – ствольна зброя для стрільби кулями та іншими видами патронів, в залежності від джерела енергії для метання набою поділяється на вогнепальну, пневматичну, механічну та електричну.

Трубка холодного пристрілювання – спеціальний пристрій з оптичною системою, за допомогою якого здійснюється вивірення, перевірка бою озброєння бойових машин та його приведення до нормального бою.

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Скорочення та умовні позначення	Повне словосполучення та поняття, що скорочуються
1	2
БРДМ	Броньована розвідувально-дозорна машина
БТР	Бронетранспортер
ВКВТ	Великокаліберний кулемет Володимирова танковий
ВН	Вертикальне наведення
ГН	Горизонтальне наведення
ЗІП	Запасні частини, інструмент і приладдя
ЗКУ	Зенітна кулеметна установка
ЗС	Збройні сили
ККТ	Кулемет Калашникова танковий
КТ	Контрольна точка
ПТРК	Протитанковий ракетний комплекс
РЧС	Розчин чищення стволів
СВ	Сухопутні війська
СКП	Стрілецький кулеметний приціл
СТВ	Середня точка влучення
ТВ	Точка влучення
ТНМ	Точка наведення механічного прицілу
ТНО	Точка наведення оптичного прицілу
ТО	Технічне обслуговування
ТХП	Трубка холодного пристрілювання
ШР	Штепсельний роз’єм

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Вогнева підготовка – один з основних предметів бойової підготовки та складова частина польового вишколу механізованих (танкових) підрозділів Сухопутних військ (далі – СВ) ЗС України. Її мета – навчити особовий склад і підрозділи в підтриманні озброєння у постійній бойовій готовності та веденню ефективного вогню для ураження противника в умовах сучасного бою в інтересах виконання бойових завдань.

1.1. Призначення та бойові властивості кулемета

14,5-мм великокаліберний кулемет Володимирова танковий (далі – ВКВТ) (рисунок 1.1) є потужною автоматичною зброєю, встановлюється в башті бронетранспортерів (БРДМ) тощо і використовується в якості зенітного кулемета на танках. Великокаліберний кулемет призначається для боротьби з легкоброньованими цілями (бронетранспортерами, протитанковими гарматами, бронеавтомобілями тощо), вогневими засобами та живою силою ворога, що знаходяться за легкими сховищами на відстанях до 1 000 м. Вогонь із кулемета ефективний по скупченню живої сили та транспорту до 2 000 м, а по повітряних цілях – на висотах до 1 500 м і на відстанях до 2 000 м.

Прицільна дальність стрільби по наземних цілях з оптичним прицілом до 2 000 м.

Для стрільби застосовуються патрони з бронебійно-запалювальними кулями (Б-32 і БС-41), бронебійно-запалювально-трасуючими (БЗТ і БСТ) та запалювальними (ЗН і МДЗ) кулями. Стрільба набоями, які мають різні кулі, здійснюється за одних і тих самих установок прицілу.

Стрільба з кулемета ведеться короткими (2 – 5 пострілів) і довгими (до 20 пострілів) чергами та безперервно.

Технічна швидкострільність (темп стрільби) становить 500 – 600 пострілів у хвилину. Бойова швидкострільність – 70 – 80 пострілів у хвилину. Подавання патронів у приймальник здійснюється з металевої стрічки (рисунок 1.2), яка вкладається в патронну коробку.

Охолодження ствола кулемета повітряне, дозволяється ведення безперервного вогню до 150 пострілів.

Вага кулемета – 52,5 кг. Вага патронної коробки зі спорядженою 50 патронами стрічкою – 12,3 кг.

1.2. Основні частини та механізми кулемета, їх робота під час стрільби

Великокаліберний кулемет Володимирова танковий складається з наступних головних частин і механізмів (рисунок 1.3): ствола; ствольної коробки; затвора; зворотно-бойової пружини; кришки ствольної коробки; приймача; спускового механізму; затильника; електроспуску; механізму пневмоперезаряджання.

До комплекту кулемета входять патронні коробки зі стрічками, приціли, приладдя для чищення, розбирання та збирання, трубка холодного пристрілювання (ТХП), пристрої для стрільби холостими патронами та для спорядження стрічки патронами.

Автоматична дія кулемета заснована на принципі використання енергії віддачі під час короткого ходу ствола. Внаслідок пострілу порохові гази, діючи на дно гільзи та поршень ствола, переміщують затвор і ствол назад. За цих умов ствольна та зворотно-бойова пружини стискаються. Прискорювач затвора, ковзаючи копірами ствольної коробки, повертає бойову личину та відмикає канал ствола.

Ствол, розщеплений з бойовою личиною під дією своєї пружини повертається у переднє положення, а затвор за інерцією продовжує рухатися назад, виймаючи з приймача наступний патрон, а з патронника – стріляну гільзу, і приводить у дію механізм подавання стрічки.

Наступний патрон подавачем опускається по пазах бойової личини вниз, викидаючи гільзу в гільзовідвід і зупиняючись капсулем навпроти отвору для проходу бійка.

Затвор під дією пружини буфера та зворотно-бойової пружини повертається вперед, досилає наступний патрон у патронник і замикає канал ствола. При цьому зачепи виймачів остова затвора захоплюють патрон у стрічці і бойок наносить удар по капсулю патрона, який знаходиться в патроннику. Здійснюється постріл, і робота автоматики кулемета повторюється до тих пір, доки трохи піднятий спусковий важіль і в стрічці є патрони.

Якщо після чергового пострілу електроспуск буде вимкнений, то спусковий важіль опуститься і зупинить затвор у задньому положенні. Стрільба припиняється, а для її продовження необхідно лише ввімкнути електроспуск.

Для здійснення стрільби необхідно кулемет навести на ціль і натиснути на кнопку електроспуска. Для наведення кулеметів по наземних цілях застосовують оптичні приціли, а по повітряних цілях – коліматорний приціл. Наведення кулемета здійснюється за допомогою поворотного й підйомного механізмів. Положення наведеного на ціль кулемета може фіксуватися гальмами.

2. РОЗБИРАННЯ ТА ЗБИРАННЯ КУЛЕМЕТА

Розбирання кулемета проводиться для чищення, змащення, огляду, ремонту та заміни частин і механізмів.

Занадто часте розбирання кулемета шкідливе, оскільки воно прискорює зношування частин і механізмів. Навчання розбиранню та збиранню на бойових кулеметах дозволяється лише у виключних випадках і з дотриманням особливої обережності в обходженні з частинами та механізмами.

Перед розбиранням кулемета перевірити відсутність патрона в пазах бойової личинки або патроннику.

Під час розбирання та збирання кулемета не прикладати надмірних зусиль і дотримуватися наступних правил:

розбирання та збирання частин і механізмів проводити на чистому столі, а в полі – на чистій підстилці;

користування лише справним приладдям, що входить до комплекту кулемета;

частини і механізми класти у порядку розбирання, не допускаючи ударів однією частиною об іншу, під час збирання звірити номери на частинах – вони повинні відповідати номерам на кришці ствольної коробки кулемета;

відкручуючи частину, потрібно спочатку зрушити її з місця ключем або викруткою, а потім відкручувати рукою, в ході закручування її спочатку накрутити рукою, а потім закріпити ключем або викруткою.

ЗАПАМЯТАЙТЕ! Розбирання кулемета може бути повним або неповним: неповне – для чищення, змащення та огляду кулемета; повне – для чищення у випадку сильного забруднення кулемета, під час постановки кулемета на тривалий термін зберігання, після отримання зі складу, для заміни частин, в ході технічного обслуговування (ТО) бойової машини.

В підрозділах повне розбирання та збирання кулемета проводиться під керівництвом командира взводу. До розбирання та збирання кулемета залучати двох кулеметників (солдат). Перед розбиранням і початком занять (навчань) переконатися, що кулемет розряджений і у гільзовідводі немає гільзи (патрону). Для цього необхідно поставити затвор на шептало, відкрити кришку ствольної коробки та перевірити відсутність патрона в пазах бойової личинки та у патроннику; за допомогою викрутки перевірити відсутність гільзи (патрону) в гільзовідводі. Після цього закрити кришку ствольної коробки та затвор плавно подати в переднє положення.

2.1. Порядок неповного розбирання кулемета

Неповне розбирання кулемета проводити у наступній послідовності:

1) Відокремити ствол від ствольної коробки:

надати кулеметові найбільший кут підвищення та закріпити підйомний механізм (на БТР, БРДМ башту попередньо повернути на 180 °); вимкнути електроспуск і від’єднати штепсельний роз’єм (далі – ШР);
вийняти патронну коробку з коробкотримача;
поставити затвор на шептало, відкрити кришку ствольної коробки та перевірити відсутність патрона в пазах бойової личинки та патроннику, а також гільзи (патрону) в гільзовідводі;
закрити кришку ствольної коробки;
відокремити ствол із кожухом від ствольної коробки: розстопорити та відкинути намітку хомута переднього кріплення ствола; натиснути на защіпку кожуха ствола, повернути кожух за ручку праворуч до упору та, просуваючи його вперед і злегка похитуючи, відокремити ствол (рисунок 2.1).

У кулемета на БТР, БРДМ потрібно попередньо відвернути чотири гвинти кріплення ущільнення кулемета.

У зенітного кулемета ствол від установки відокремлюється разом із ствольною коробкою:

поставити люльку у горизонтальне положення та застопорити люльку і погон;
відтягнути догори кнопку стопора затильника та відкинути затильник; вийняти чеку з отвору повзуна та бороди;
зняти кулемет із люльки та покласти на стіл (підстилку);
відокремити ствол від ствольної коробки.

2) Відокремити ствольну коробку з амортизаторами від люльки:

плавно спустити затвор з шептала, утримуючи його за ручку перезаряджання (вставивши в неї гільзу або навчальний патрон); відокремити середній ролик від ручки перезаряджання кулемета, для чого, обертаючи кожух середнього ролика, вивести секторний виступ його вісі з-під виступу чашки ручки та від’єднати ролик;
повернути кришку корпуса гільзозбірника кулемета ККТ усередину, щоб вона при зніманні ствольної коробки не запала за приймач кулемета ВКВТ;
зняти ствольну коробку з амортизаторами з люльки, піднявши ручки стопорів амортизаторів угору, просунути ствольну коробку по люльці назад до виходу основи хомута амортизаторів і пальця бороди з напрямних люльки;
піднімаючи ствольну коробку обома руками вгору, відокремити її від люльки та покласти на стіл (підстилку), підклавши під основу хомута підставку.

3) Відокремити кришку від ствольної коробки, для чого повернути застібку кришки вгору і, повернувши кришку на 60 °, відокремити її (піднести догори) від ствольної коробки (рисунок 2.2).

4) Відокремити лоток від приймача, піднявши його догори.

5) Відокремити основу приймача від ствольної коробки, піднімаючи його обома руками вгору.

6) Відокремити затильник від ствольної коробки (рисунок 2.3):

натиснувши на фіксатор защіпки затильника, відтягнути нижній кінець защіпки назад до упора;

утримуючи защіпку, повернути затильник праворуч (ліворуч) до розчеплення застібки з основою спускового механізму;

утримуючи правою рукою ззаду затильник, який знаходиться під дією зворотно-бойової пружини, повернути його та відокремити від ствольної коробки.

7) Вийняти зі ствольної коробки зворотно-бойову пружину.

8) Відокремити спусковий механізм від ствольної коробки, висунувши (вибивши легкими ударами молотка по зачепах шептала) його з пазів перемички назад.

9) Відокремити щиток напрямної планки ручки перезаряджання (якщо він є):

відтягнути до упора та повернути в будь-який бік на 90 ° защіпку; висунути щиток із пазів планки назад.

10) Вийняти зі ствольної коробки затвор:

відвести затвор за гребінь назад до відмови;

за допомогою виколотки, вставленої в отвір планки, що замикає затвор, виштовхнути напрямний палець із затвора та вийняти його (рисунок 2.4);

відвести затвор назад до упора та відокремити прискорювач так само, як відділявся і напрямний палець;

узявшись рукою за гребінь, змістити затвор назад, піднявши в перемичці важіль електроспуску догори, обома руками вийняти затвор із ствольної коробки.

11) Відокремити ручку перезаряджання від ствольної коробки, для чого просунути її назад, змістити виступи з вирізами напрямної планки та відокремити ліворуч від ствольної коробки.

12) Відокремити амортизатори від ствольної коробки:

розстопорити та відкинути намітку хомута;

підняти ствольну коробку та положити її гільзовідводом догори.

13) Відокремити гільзовідвід від ствольної коробки, утопивши контрзащіпку, підняти защіпку догори та, змістивши гільзовідвід назад, відокремити його.

14) Розібрати затвор:

виколоткою виштовхнути справа наліво палець ударника;

двома пальцями правої руки вийняти ударник із бойової личинки (рисунок 2.5);

відокремити бойову личинку від остова затвора, для чого великим пальцем правої руки натиснути на задній кінець подавача, а лівою рукою висунути бойову личинку вперед.

15) Розібрати механізм подачі:

відокремити запобіжний щиток від кришки ствольної коробки, для чого розшплінтувати та вийняти шпильки, а потім відокремити щиток; у кулеметів більш раннього випуску зняти правий верхній запобіжний щиток приймача, відвівши виколоткою зуб защіпки до розчеплення з приливом кришки приймача; зняти лівий верхній запобіжний щиток приймача, відтягнувши його защіпку та зсунувши щиток ліворуч;
покласти кришку ствольної коробки верхньою площиною на стіл і відділити від неї кришку приймача, для чого правою рукою натиснути на защіпку двигунця подавання, а лівою вставити виколотку в один із вирізів двигунця та перемістити двигунець назад до упора в обмежувач; натиснувши знизу вгору на прапорець важеля пропускання подачі, підняти кришку приймача догори, від’єднати її (рисунок 2.6);
відокремити повзун подачі від кришки ствольної коробки, для чого обмежувач відвести за головку вбік, а двигунець (за допомогою виколотки) – у крайнє заднє положення; зсунути повзун ліворуч і відокремити його від кришки;
відокремити двигунець подавання від кришки ствольної коробки; натиснути на защіпку двигунця, перемістити виколоткою двигунець із заднього положення в переднє та, піднявши його за задній кінець, вийняти із кришки ствольної коробки (якщо є нижній запобіжний щиток, то він відокремлюється раніше двигунця).

16) Вийняти ствол із кожуха:

зняти зі ствола ущільнення;

повертаючи ствол відносно кожуха праворуч і відтягуючи на себе, вийняти ствол із кожуха.

17) Відокремити полум’ягасник (рисунок 2.7): вивести защіпку з гнізда полум’ягасника, ключем та рукою повернути полум’ягасник у напрямку стрілки з літерою “Р” (розбирання) на 45° і відокремити його від кожуха (основи надульника); вийняти з полум’ягасника діафрагму.

2.2. Порядок збирання кулемета після неповного розбирання

1) Приєднати полум’ягасник: вставити вставку в основу надульника, відтягнути защіпку та змістити повздовжні риски на полум’ягаснику й основі надульника, вставити полум’ягасник до упору і за допомогою ключа повернути його в напрямку стрілки з літерою “З” (збирання) до постановки на защіпку.

2) Уставити ствол у кожух так, щоб секторні виступи ствола зайшли за виступи муфти кожуха, і повернути його проти годинникової стрілки до упора.

3) Зібрати механізм подачі:

уставити двигунець подачі переднім кінцем (вирізами назад) під втулку кришки ствольної коробки так, щоб видно було надпис на двигунцеві, який відповідає потрібному напрямку подавання стрічки (справа наліво – “правий”, зліва направо – “лівий” – для зенітного кулемета);
перемістити двигунець виколоткою в заднє положення до упора в обмежувач, натиснувши попередньо на защіпку двигунця (якщо є нижній запобіжний щиток, то вставити його на місце защіпкою догори);
відвести обмежувач за головку та просунути двигунець подачі в крайнє заднє положення, вставити повзун подачі в пази кришки з боку важеля пропускання подачі та просунути його до збігу рисок на повзуні та на передньому кінці двигунця; просунути двигунець вперед, переконатися, що повзун подачі переміщується вбік; відвести двигунець назад до постановки його на защіпку;
приєднати кришку приймача до кришки ствольної коробки (рисунок 2.8): узяти кришку приймача обома руками, накласти її на кришку ствольної коробки так, щоб подавальні пальці були біля задніх стінок вікон у кришці приймача, а важіль пропускання подачі – ззаду вирізу; кришку приймача притиснути до кришки ствольної коробки та подати назад до упора (кінець важеля пропускання подачі повинен зіскочити в виріз);
приєднати запобіжний щиток до кришки ствольної коробки: наложити щиток зверху на кришку так, щоб змістились отвори кришки ствольної коробки та щитка; вставити в отвори зліва шпильки та зашплінтувати їх.

У кулеметах більш ранніх випусків замість запобіжного щитка приєднати:

правий запобіжний щиток приймача: ввести передній зачіп щитка від зачіпа приливу кришки приймальника спереду; натиснути на щиток згори так, щоб його защіпка зстрибнула під зачіп приливу кришки приймача ззаду;

лівий запобіжний щиток приймача, щоб зуб його защіпки ввійшов у гніздо на кришці ствольної коробки.

4) Зібрати затвор:

приєднати бойову личинку до остова затвора, для чого натиснути великим пальцем на задній кінець подавача, лівою рукою вставити бойову личинку вирізом до подавача догори та відпустити подавач;

вставити ударник у канал бойової личинки, змістивши отвори в ударнику та в остові затвора, вставити в ці отвори зліва направо палець ударника (зашплінтувати його, якщо є отвір для шплінта).

5) Приєднати гільзовідвід до ствольної коробки та закріпити защіпкою.

6) Приєднати амортизатори до ствольної коробки, слідкуючи за тим, щоб штир основи хомута ввійшов у стінку ствольної коробки, а вороток намітки став на стопор.

7) Приєднати ручку перезаряджання до ствольної коробки.

8) Вставити затвор у ствольну коробку:

направити затвор бойовою личинкою в ствольну коробку, просунути вперед і, вирівнявши прискорювальні вирізу затвора з отвором на напрямній планці ручки перезаряджання, вставити прискорювач;

просовуючи за гребінь затвор уперед, вставити в нього напрямний палець і просунути затвор у крайнє переднє положення.

9) Приєднати щиток (якщо він є) напрямної планки ручки перезаряджання:

просунути щиток уперед, щоб передній його кінець пройшов крізь вікно в ручці перезаряджання, а платівка на задньому кінці ввійшла в пази напрямної планки;

відтягнувши защіпку щитка та повернувши її на 90 °, закріпити щиток. 10) Вставити спусковий механізм у перемичку ствольної коробки, направивши його шептало вперед так, щоб повздовжні виступи ввійшли в пази перемички, та просунути вперед до упора.

11) Вставити зворотно-бойову пружину в ствольну коробку, слідкуючи за правильністю положення переднього витка (рисунок 2.9).

12) Приєднати затильник до ствольної коробки:

лівою рукою взятися за перемичку ствольної коробки, а правою вставити затильник защіпкою догори буферною пружиною у зворотно-бойову пружину; стискаючи зворотно-бойову пружину, подати затильник уперед до упора, ввести його сухарні виступи між відповідними виступами ствольної коробки; не відпускаючи затильника, повернути його до упора защіпки в основу спускового механізму;

натиснувши на фіксатор защіпки затильника, відтягнути защіпку та повернути затильник; відпустивши защіпку, повернути затильник до різкого клацання защіпки.

13) Приєднати основу приймача до ствольної коробки.

14) Приєднати лоток до ствольної коробки.

15) Приєднати кришку до ствольної коробки:

надіти втулку кришки на цапфу ствольної коробки та повернути так, щоб вона стала повздовж ствольної коробки;

опустити кришку, попередньо переконавшись, що двигунець подачі знаходиться в задньому положенні.

16) Приєднати ствольну коробку з амортизаторами до люльки: покласти ствольну коробку на люльку так, щоб виступи основи хомута та палець бороди знаходились навпроти напрямних люльки: підняти ручки стопорів амортизаторів угору, просунути ствольну коробку вперед і відпустити ручки стопорів (стопори повинні ввійти в отвори штоків амортизаторів); приєднати середній ролик до ручки перезаряджання, для чого повернути кожух ролика праворуч (ліворуч) до пересування секторного виступу під виступ чашечки ручки перезаряджання; опустити кожух ролика; закрити кришку ствольної коробки, повернувши защіпку кришки, при цьому зуб защіпки повинен увійти у виріз на перемичці, а фіксатор – у виріз на кришці;

ручкою перезаряджання відвести затвор у заднє положення та поставити його на шептало;

приєднати штепсельний роз’єм електроспусків і ввімкнути електроспуски.

17) Приєднати ствол до ствольної коробки:

направити ствол із кожухом у ствольну коробку так, щоб повздовжні пази муфти ствола співпали з виступами на ствольній коробці, а сухарні виступи кожуха ввійшли між виступами ствольної коробки;

просунути кожух до упора муфти в ствольну коробку, повернути його за ручку ліворуч до упора (защіпка кожуха ствола повинна повністю ввійти у виріз муфти);

звільнити затвор від шептала та плавно подати його в крайнє переднє положення.

У кулемета на БТР, БРДМ, крім цього, чотирма гвинтами закріпити ущільнення ствола на масці установки.

2.3. Порядок повного розбирання кулемета

Провести неповне розбирання кулемета, користуючись вимогами підрозділу 2.1, після цього розбирання продовжувати в наступній послідовності:

1) Відокремити поршень від ствола: вибити штифт поршня та ключем викрутити поршень зі ствола, обертаючи його зліва направо (різьба ліва).

2) Відокремити пружинні фіксатори від бойової личинки (рисунок 2.10): натиснувши виколоткою на гніток пружини фіксатора, утопити його під опору гнітка, змістити опору назад, підхопивши при цьому гніток і пружину, щоб вони не вискочили;

вийняти гніток пружини фіксатора, пружину фіксатора та сам фіксатор із гнізда бойові личинки, підштовхнувши фіксатор викруткою.

3) Розібрати остов затвора:

відокремити почергово виймачі від затвора, ввести викрутку під зачіп виймача та відвести зачіп убік так, щоб його обмежувальний виступ вийшов з отвору в гребені затвора;

не виймаючи викрутки та злегка б’ючи молотком по виймачу спереду, вибити його з паза гребеня (рисунок 2.11);

відділити роз’єднувач від остова затвора: відтиснути викруткою вниз передній кінець пружини роз’єднувача та вийняти роз’єднувач із гнізда в гребені остова затвора;

вийняти з гнізда пружину роз’єднувача;

від’єднати подавач від остова затвора: ввести виколотку в отвір із лівого боку гребеня та виштовхнути вісь подавача, вийняти подавач з остова затвора.

4) Відокремити бойок від ударника: вибити штифт бойка та викрутити бойок з ударника.

5) Відокремити фіксувальні пальці від основи приймача:

розшплінтувати та вибити вісі фіксувальні пальців;

вийняти зі стійок (усередину приймача) спочатку фіксувальні пальці, а потім пружини.

6) Відокремити подавальні пальці від повзуна подачі:

піддівши виколоткою загнутий кінець пружини подавальних пальців, вивести його з жолобка на подавальних пальцях убік і вивільнити пружину; вибити штифт вісі подавальних пальців;

вибити вісь подавальних пальців.

7) Розібрати ствольну коробку:

від’єднати електроспуск від ствольної коробки, висунувши його з пазів перемички праворуч (попередньо відтягнувши защіпку електроспуска догори); від’єднати механізм пневмоперезаряджання від ствольної коробки: вибити штифт, легкими ударами молотка спереду по циліндру змістити його назад до розчеплення виступів і відокремити від ствольної коробки вбік; від’єднати напрямну та замикальну планки ручки перезаряджання від ствольної коробки: вибити штифт, легкими ударами по планці ззаду змістити її вперед до розчеплення виступів і відокремити вбік.

8) Відокремити від кришки ствольної коробки:

важіль пропускання подачі, для чого вибити штифт і вісь важеля, відокремити важіль із пружиною;

упор подавача, розшплінтувавши та вибивши вісь упора;

защіпку двигунця подачі з пружиною, для чого розшплінтувати та вибити вісь защіпки, вийняти защіпку з пружиною зі стійки (слідкувати, щоб пружина не вистрибнула);

собачку, розшплінтувавши та вибивши її вісь, при цьому собачка з пружиною потрапить усередину кришки.

Примітка 2. Фіксувальні пальці приймача, защіпку двигунця подачі, упор подавча та собачку відокремлювати лише для усунення несправностей та у випадку сильного забруднення;

Примітка 3. Подавальні пальці відокремлювати лише для усунення несправностей і для зміни напрямку подавання стрічки.

Примітка 4. Бойок відокремлювати лише для його заміни та для регулювання виходу бойка.

2.4. Порядок збирання кулемета після повного розбирання

1) Зібрати кришку ствольної коробки:

приєднати собачку (рисунок 2.12):
вставити в кришку двигунець подачі та відвести його в заднє положення до упора в обмежувач; вставити пружину у вушко собачки так, щоб кінці пружини опирались на похилу стінку собачки (рисунок 2.13);
в отвір вушка собачки та пружини вставити виколотку; вставити собачку в стійку кришки та завести петлю пружини за стінку стійки, дещо просунути собачку назад;
вийняти виколотку та втопити собачку з пружиною;
в отвори в стінці, собачці та пружині вставити та зашплінтувати вісь;

приєднати защіпку двигунця подачі: вставити пружину в защіпку довгим кінцем вниз і всередину; зіставити отвори пружини та защіпки, вставити в них вісь защіпки, вставити защіпку з пружиною в стійку на кришці так, щоб скіс защіпки був розвернена назовні;
викруткою, введеною згори між защіпкою та кришкою, направити короткий кінець пружини всередину стійки та просунути защіпку донизу, витягнути вісь і дослати защіпку до упора; вставити вісь защіпки та зашплінтувати її;
приєднати упор подавача: вставити упор з пружиною у вушко кришки так, щоб її робоча частина підійшла під середнє ребро копіра (кінці пружини упора повинні бути розвернені вперед), зіставити отвори у вушку кришки, упора та пружини, вставити та зашплінтувати вісь упора;
приєднати важіль пропускання подачі: вставити важіль із пружиною у вушко кришки ствольної коробки з боку подавання стрічки; вставити в отвори вісь важеля жолобком до втулки кришки до виходу її кінця у вирізі важеля, сумістити за допомогою виколотки петлю пружини з отворами важеля, просунути вісь далі, вставити у вісь штир і знизу розкернити його.

2) Зібрати ствольну коробку:

приєднати замикальну та напрямну планки ручки перезаряджання, вставивши в отвори штифти та злегка розкернити їх знизу;
приєднати гільзовідвід, прослідкувавши, щоб контрзащіпка надійно зафіксувала защіпку;
приєднати механізм пневмоперезаряджання, надівши попередньо кільце штока на чашечку ручки перезаряджання; вставити штифт і злегка розкернити його;
приєднати електроспуск, вставивши з правого боку в пази перемички, та легкими ударами дослати до упора.

3) Приєднати подавальні пальці до повзуна подачі: вставити їх у вушко повзуна довгим пальцем вперед із врахуванням напрямку подачі; вставляючи спереду вісь подавальних пальців, надіти на них пружину; закріпити вісь штифтом, розкернивши його кінець; великою виколоткою завести загнутий кінець пружини у жолобок на подавальних пальцях.

4) Приєднати фіксувальні пальці до кришки приймача: ввести зсередини загнутий кінець пружини в отвір стійки приймача, вставити фіксувальний палець і вісь пальця (рисунок 2.14); при цьому за допомогою виколотки надіти на вісь пружини та закріпити вісь штифтом.

5) Приєднати бойок до ударника: вкрутити бойок в ударник, калібром перевірити вихід бойка, після цього закріпити бойок штифтом.

6) Зібрати остов затвора:

приєднати подавач до остова затвора; вставити вісь із правого боку до виходу її з подавача; вставити пружину подавача кінцями назад і дослати її вперед, натиснувши на петлю виколоткою; зіставивши отвори, просунути вісь до упора;

приєднати роз’єднувач до остова затвора: вставити пружину роз’єднувача в гніздо петлею вниз загнутим кінцем уперед; відвівши викруткою загнутий кінець пружини, вставити роз’єднувач;

приєднати виймачі, для чого позаду ввести виймач (зачепом уперед) у паз остова затвора, легкими ударами дослати виймач уперед до входження обмежувального виступу в отвір гребеня.

7) Приєднати пружинні фіксатори до бойової личинки: вставити в гніздо фіксатор, пружину та гніток, стиснути виколоткою пружину та просунути упор гнітка; обережно забираючи виколотку (слідкувати, щоб не вистрибнув гніток), просунути упор гнітка до відмови (доки кінець гнітка не вийде з середини в отвір упора).

8) Приєднати поршень до ствола: накрутити поршень до збігу отвору в поршні з кільцевою проточкою дульної частини ствола; вставити штифт в отвір на поршні, кінці штифта злегка розкернити.

9) Подальше збирання здійснюється, як наведено у підрозділі 2.2.

3. ПРИЗНАЧЕННЯ, БУДОВА ТА РОБОТА ЧАСТИН І МЕХАНІЗМІВ КУЛЕМЕТА

3.1. Призначення та будова частин і механізмів кулемета

Ствол (рисунок 3.1) призначений для надання напрямку польоту кулі. Всередині ствол має канал із вісьмома нарізами, що в’ються зліва вгору направо. Нарізи служать для надання кулі обертального руху. Проміжки між нарізами називаються полями. Відстань між двома протилежними полями (в діаметрі) називається калібром ствола; у кулемета він дорівнює 14,5-мм. В казенній частині канал гладенький і зроблений у формі гільзи; ця частина каналу служить для поміщення набою та називається патронником. Перехід від патронника до нарізної частини каналу ствола називається дульним входом.

Ззовні ствол має: в казенній частині – насадну муфту та упор; в середній частині – напрямну муфту; в дульній частині – різьбу для поршня та відбивач газу.

Насадна муфта має бойові виступи для зчеплення з бойовою личинкою затвора та повздовжні пази для спрямування руху ствола та ствольної коробки, а також запобігання його від обертання під час стрільби.

Упор ствола має фланець, в який ззаду впирається шайба ствольної пружини та два секторних виступи, які призначені для з’єднання ствола з кожухом і для обмеження руху ствола під час стрільби.

Напрямна муфта призначена для направлення руху ствола в кожусі. Відбивач газу має три кільцевих бортики, які зменшують потрапляння через амбразуру всередину башти бойової машини порохових газів, що прориваються між поршнем та основою надульника.

Кожух ствола (рисунок 3.2) призначений для з’єднання ствола зі ствольною коробкою та для спрямування та обмеження руху ствола.

Рисунок 3.2 – кожух ствол кулемета.

Умовні познаки: а – сухарні виступи; б – виріз для защіпки; в – гніздо для фіксатора ствола; г, д – кінцеві потовщення; 1 – муфта; 2 – задня частина кожуха; 3 – ручка; 4 – передня частина кожуха; 5 – основа надульника; 6 – защіпка полум’ягасника; 7 – фіксатор ствола; 8 – пружина фіксатора; 9 – гніток пружини; 10 – упор гнітка.

Кожух складається із двох частин, з’єднаних між собою за допомогою різьби.

Ззаду кожух має муфту з виступами для з’єднання зі ствольною коробкою.

На фланці муфти є виріз для застібки кожуха та гніздо для фіксатора ствола.

Фіксатор ствола з пружиною призначений для забезпечення правильного положення ствола в кожусі під час збирання та розбирання кулемета. Під час відокремлення ствола з кожухом від ствольної коробки кожух повертається, а фіксатор закріплює ствол у кожусі від повздовжнього переміщення та повороту. На кожусі монтується ручка для зручності від’єднання нагрітого в ході стрільби ствола.

На передній кінець кожуха накручується та закріплюється штифтом основа надульника.

Надульник разом із поршнем ствола призначений для збільшення енергії відбою ствола та для зменшення видності полум’я під час пострілу. Надульник (рисунок 3.3) складається з основи, полум’ягасника та діафрагми полум’ягасника.

Основа надульника ззовні має защіпку для запобігання полум’ягасника від обертання, а всередині – виступи для приєднання полум’ягасника. Полум’ягасник має виступи для з’єднання з основою надульника, проріз для ключа та гніздо для защіпки полум’ягасника.

У полум’ягасник вставляється діафрагма, призначена для посилення дії порохових газів на поршень ствола після вильоту кулі з каналу ствола.

Ствольна коробка (рисунок 3.4) призначена для з’єднання частин кулемета, для спрямування руху затвора та ствола, а також для забезпечення повороту бойової личинки під відмикання каналу ствола після пострілу та для полегшення повороту бойової личинки під час замикання каналу ствола.

На ствольні коробці знаходяться: защіпка для закріплення кожуха, цапфа з виступами для приєднання кришки ствольної коробки та кронштейн кріплення приймача.

Між цапфою та кронштейном є кільцева виточка для хомута установки. Знизу в отвір виточки входить штир хомута установки, що не допускає обертання кулемета в хомуті.

Зверху ствольна коробка має поперечний виріз для приймача та повздовжнє вікно для руху гребеня затвора. З лівого боку вікна (спереду) є похилий виріз для вимикання защіпки двигунця подачі за зачиненої кришки ствольної коробки.

Із боків ствольна коробка має:

бокові прорізи для проходження зуба рукоятки перезаряджання, кінців прискорювача та напрямного пальця; в цих прорізах є копіри, на які набігають рамки прискорювача під час пострілу, коли ствол разом із затвором відходить назад;

виступи для кріплення напрямної планки рукоятки перезаряджання та замикальної планки.

У перемичці ствольної коробки розташовані спусковий механізм та електроспуск.

Перемичка має: спереду – виріз, в який входить зуб защіпки кришки ствольної коробки; у правій стінці – виріз для проходу важеля шептала електроспуска; в лівій стінці – вікно з вушком, в якому на вісі зібрана защіпка шептала.

Знизу ствольна коробка має вікно для викидання стріляних гільз і бороду з пальцем (або з отвором) для кріплення кулемета на установці. Вікно знизу зачиняється гільзовідводом, приєднаним до ствольної коробки за допомогою виступів.

Рисунок 3.4 – ствольна коробка кулемета.

Умовні познаки: а – кільцева виточка; б – виріз для приймача; в – прокольне вікно для проходження гребня затвора; г – виїмка для жорсткого фіксатора; д – виріз для защіпки кришки ствольної коробки; е – пази для кріплення електроспуска; ж – виріз для защіпки двигунця подачі; з – отвір для шипа хомута постановки; к – копір; л – лівий боковий проріз; м – сухарні виступи для кріплення напрямної планки рукоятки перезаряджання або замикальної планки; н – виріз для проходу важеля електроспуска; о – сухарні виступи для кріплення затильника; п – вікно для викидання гільз; р – сухарні виступи для кріплення гільзо відводу; с – отвір у бороді; 1 – защіпка кожуха; 2 – цапфа; 3 – кронштейн кріплення приймача; 4 – ствольна пружина; 5 – задня напрямна ствола; 6 – перемичка; 7 – защіпка шептала; 8 – напрямна планка рукоятки перезаряджання; 9 – рукоятка перезаряджання; 10 – щиток; 11 – защіпка щитка; 12 – борода.

Всередині ствольна коробка має:

В передній частині – сухарні виступи для з’єднання з кожухом; позаду цих виступів розміщується ствольна пружина, кінці якої упираються в упорні шайби; задня шайба впирається в буртик ствольної коробки, а передня – у гвинти, що проходять крізь стінки ствольної коробки (в зібраному кулеметі передня шайба впирається у фланець упора ствола; пружина постійно знаходиться у стані попереднього підтиску);

В середній частині – задню напрямну ствола, виступи якої заходять в пази насадної муфти ствола та утримують ствол від обертання;справа, нижче повздовжнього прорізу, – виїмку, що забезпечує вимкнення жорсткого фіксатора під час відбиття стріляної гільзи. Замикальна планка (рисунок 3.5, деталь 1) надівається на виступи ствольної коробки з боку протилежного напрямній планці ручки перезаряджання та зачиняє проріз і копір ствольної коробки. В замикальній планці є отвір для проходження виколотки під час відокремленні прискорювача та напрямного пальця.

Напрямна планка ручки перезаряджання (рисунок 3.5, деталь 2) має: виступи для з’єднання з виступами ствольної коробки; напрямні пази, в яких ковзає ручка перезаряджання; проріз для проходження зуба ручки перезаряджання; отвір для забезпечення можливості відокремлення та постановки прискорювача затвора та напрямного пальця.

В напрямну планку вставляється щиток, що утримується за рахунок упора в затильник. Щиток запобігає потраплянню пилу і бруду до ствольної коробки. Пази на планці, в яких ковзає ручка перезаряджання, ззаду має вирізи для забезпечення можливості відокремлення ручки.

Ручка перезаряджання (рисунок 3.5, деталь 3) призначена для виведення затвора назад під час заряджання; вона має: зуб, що в ході перезаряджання входить в зачеплення із затвором кулемета; чашечку із секторним виступом усередину, в яку в ході перезаряджання в ручку вставляється гільза чи навчальний патрон; вікно для проходження щитка.

Механізм пневмоперезаряджання складається з циліндру, всередині якого рухається поршень, оснащений для кращої обтюрації металевими пружними кільцями. Шток поршня кільцем одягається на чашечку ручки перезаряджання. Для повернення поршня зі штоком і ручкою перезаряджання в переднє положення після перезаряджання кулемета в циліндрі є зворотна пружина. Спереду циліндр має нарізний штуцер для приєднання шланга, який подає стиснуте повітря, а збоку – стійки з пазами для приєднання до виступів ствольної коробки.

Примітка 1. Механізм пневмоперезаряджання розрахований на робочий тиск від 16 атмосфер до 50 атмосфер. Подавання стиснутого повітря в циліндр здійснюється через електропневмоклапан, який відчиняється під час пропускання через обмотку його електромагніта постійного струму напругою 22 В – 32 В; частина кулеметів випускається без механізму пневмоперезаряджання.

Гільзовідвід (рисунок 3.6) призначений для відведення відбитих гільз і патронів уперед. Він приєднується до виступів нижнього вікна ствольної коробки та кріпиться защіпкою, яка додатково фіксується контрзащіпкою.

Гільзовідвід має гребінь, ліву та праву пружини для спрямування руху гільзи, яка відбивається.

Примітка 2. В залежності від типу установки кулемет може встановлюватися і без гільзовідводу, в цьому випадку відбивання стріляних гільз буде здійснюватись не вперед, а вниз.

Затвор (рисунок 3.7) призначений для: замикання каналу ствола під час пострілу; здійснення пострілу; виймання з приймача наступного патрона та досилання його у патронник; виймання з патронника стріляної гільзи та її відбиття; приведення в дію механізму подавання стрічки.

Затвор складається з бойової личинки, остова затвора, прискорювача, напрямного пальця та ударника.

Ударник за допомогою пальця нерухомо з’єднаний з остовом затвора, а прискорювач, нерухомо з’єднаний з бойовою личинкою, зв’язує бойову личинку з остовом.

Рисунок 3.7 продовження – затвор: І – загальний вигляд та ІІ – у розібраному стані.

Умовні познаки: а – дзеркало; б – отвір для бойка; в – бойові виступи; г – скіс; д – вертикальні пази; е – виріз для проходу подавача; ж – отвір для прискорювача; з – виріз для пальця ударника та напрямного пальця; и – гніздо для пружини; і – гнізда для пружинних фіксаторів; к – виступи гребеня для з’єднання з двигунцем подачі; л – паз для розміщення подавача; м – задні виступи бойового зводу; н – отвір для проходу обмежувального виступу виймача; о – паз для напрямного виступу виймача; п – виступи для зуба ручки перезаряджання; р – прискорювальний виріз; с – отвір для пальця ударника; т – отвір для напрямного пальця; у – зачіп; ф – обмежувальний виступ; х – напрямний виступ; ц – вікно для прискорювача; ч – отвір для пальця ударника; ш – натискна частина подавача; щ, є – заокруглення подавача; ю – заплечики; я – хвіст; 1 – бойова личинка; 2 – прискорювач; 3 – напрямний палець; 4 – остов затвора; 5 – виймач; 6 – роз’єднувач; 7 – пружина роз’єднувача; 8 – ролик; 9 – жорсткий фіксатор; 10 – пружинне кільце; 11 – верхній пружинний фіксатор; 12 – пружина верхнього фіксатора; 13 – гніток пружини верхнього фіксатора; 14 – упор гнітка; 15 – нижній пружинний фіксатор; 16 – пружина нижнього фіксатора; 17 – гніток пружини нижнього фіксатора; 18 – палець ударника; 19 – пружинне кільце; 20 – бойок; 21 – ударник; 22 – подавач; 23 – вісь подавача; 24 – пружина подавача.

Бойова личинка замикає канал ствола. Передня площина бойової личинки, на яку опирається дно гільзи патрона, називається дзеркалом бойової личинки.

В центрі дзеркала бойової личинки є отвір для проходження бойка ударника, а з боків – вертикальні пази, в яких згори вниз переміщується гільза.

Навпроти вертикальних пазів з обох боків бойової личинки є гнізда для фіксаторів – жорсткого та пружинних – верхнього та двох нижніх. Жорсткий і верхній пружинний фіксатори служать для утримання патрона (гільзи) по центру бойової личинки, а два нижніх пружинних фіксатори (фіксатори гільзи) – для забезпечення правильного положення гільзи, яка відбивається, в личинці та гільзовідводі.

Жорсткий фіксатор утримується у своєму гнізді пружинним кільцем, а пружинні фіксатори – за допомогою упорів.

Згори в дзеркалі бойової личинки є виріз для проходу подавача, а нижня частина скошена для вільного виходу гільзи.

Із внутрішнього боку напівкруглих щік є бойові виступи, які під час замикання каналу ствола входять у зачеплення з виступами в насадній муфті ствола.

На правій щоці бойової личинки є скіс, який забезпечує обертання бойової личинки під час замикання каналу ствола.

Хвостова частина бойової личинки, що входить в остов затвора має отвір для прискорювача та виріз для пальця ударника та напрямного пальця; всередині розташований ударник із бойком, який служить для розбивання капсуля патрона.

Бойок укручується в стінку ударника та закріплюється штифтом, що проходить через одне із двох зміщень на 1/8 частини округлості отвору в ударнику й один із двох взаємно перпендикулярних жолобків на задній стінці бойка. Така будова дає можливість регулювати вихід бойка над дзеркалом бойової личинки з точність до 0,125 мм.

Ударник пальцем нерухомо з’єднується з остовом затвора. В передній частині ударника для запобігання появи під час руху повітряної подушки є отвори для проходу повітря.

Остов затвора має форму циліндра з прямокутним гребінцем угорі. Усередину остова затвора входить хвостова частина бойової личинки. З боків остов затвора має похилі прискорювальні вирізи для проходу прискорювача та взаємодії з ним під час роботи кулемета, отвір для пальця ударника (у лівій стінці остова цей отвір має уступ для опори головки пальця) та отвір для напрямного пальця.

Спереду на остові затвора є два виступи, що призначені для зчеплення з ручкою перезаряджання.

На задньому торці є кільцевий жолобок для упору переднього кінця зворотно-бойової пружини.

Гребінь остова затвора має всередині паз для подавача, згори – дві пари виступів (спереду та ззаду). Передні виступи призначені для з’єднання остова затвора з двигунцем подачі, а задні виступи є бойовим зводом – за них шептало спускового механізму утримує затвор у зведеному положенні; із боків – пази для приєднання виймачів.

Виймачі служать для виймання наступного патрона з ланки стрічки, що знаходиться у приймачі.

Виймачі входять виступами в пази на задній частині гребеня та утримуються від поздовжнього переміщення обмежувальними виступами, що входять в отвір на гребені.

Середня частина виймачів – пружна.

За лівим виймачем на гребені розташований роз’єднувач із пружиною. Роз’єднувач призначений для утримання бойової личинки від зміщення назад (до остова затвора) та запобігає повороту личинки при накаті затвора до того моменту, доки затвор не підійде в переднє положення.

Пружина роз’єднувача повертає роз’єднувач переднім кінцем донизу. Подавач призначений для опускання наступного патрона до центру бойової личинки під час відкоту затвора, а також для відбивання останньої стріляної гільзи. Він із пружиною розташовується на вісі в гребені. Передньою частиною подавач діє на патрон (гільзу) під час його опускання (відбиття). Він зліва має виступ, який запобігає можливому удару подавача (під час накату затвора) по капсулю наступного патрона, що знаходиться у приймачі.

Пружина повертає подавач передньою частиною вниз.

Прискорювач призначений для:

забезпечення обертання бойової личинки під час відмикання та замикання каналу ствола в ході стрільби та за ручного перезаряджання;

передачі остову затвора під час пострілу швидкості відходу більшої, ніж швидкість руху ствола та бойової личинки.

Напрямний палець призначений для спрямування руху остова затвора в ствольній коробці. Він не дає остову затвора обертатися в ствольній коробці, оскільки своїми роликами ковзає у її бічних прорізах. Напрямний палець і прискорювач однакові.

Спусковий механізм (рисунок 3.8) призначений для поставлення затвора на шептало та звільняє його від шептала. Відривний пристрій слугує для запобігання від можливого скошування зачепів шептала та виступів бойового зводу затвора внаслідок повільного відпускання спускового важеля під час припинення стрільби.

Спусковий механізм складається з основи, гнітка, шептала, спускового важеля, основи роз’єднувача з платівчастою пружиною, роз’єднувача, пружини та вісі шептала.

Крім цього, в лівій стінці перемички ствольної коробки розташована защіпка, що має пружину та вісь.

Основа призначена для з’єднання всіх деталей спускового механізму. Заплечики, впираючись у стінки перемички ззаду, обмежують зміщення основи вперед. Від зміщення назад основа обмежується затильником. Усередині основи є гнізда для пружини шептала та гнітка, квадратний виступ якого входить у виріз цього гнізда.

Гніток передає зусилля пружини шептала на шептало.

Шептало з основою роз’єднувача з’єднується з основою спускового механізму за допомогою вісі, що проходить через отвори в основу, вирізи шептала та отвір в основі роз’єднувача. Таке з’єднання дає можливість основі

роз’єднувача обертатися навколо вісі, а шепталу – не лише обертатися навколо вісі, а і переміщуватися вперед відносно основи спускового механізму. Зачепи шептала утримують затвор у задньому положенні за виступи бойового зводу.

Рисунок 3.8 – спусковий механізм.

Умовні познаки: 1 – спусковий важіль; 2 – шептало; 3 – зачепи шептала; 4 – основа механізму; 5 – поздовжні виступи основи; 6 – роз’єднувач; 7 – основа роз’єднувача; 8 – вісь шептала; 9 – гніздо для входження важеля електроспуска; 10 – заплечики.

На правому плечі шептала є гніздо, в яке входить кінець важеля шептала електроспуску.

Пружина шептала служить не лише для забезпечення захоплення бойового зводу затвора зачепами шептала, а й буферною пружиною, що пом’якшує удар затвора в шептало під час поставлення його на шептало.

В поперечний паз на задній частині основи роз’єднувача вставляється спусковий важіль, яким шептало через основу роз’єднувача та роз’єднувач приводиться в дію (піднімається) рукою.

Спусковий важіль може бути приєднаним до основи роз’єднувача справа або зліва в залежності від того, як установлено кулемет на установці. Коли спусковий важіль встановлений в перемичку ствольної коробки, лівий ріжок роз’єднувача знаходиться спереду скосу защіпки, яка під дією пружини притискається зубом до лівого плеча шептала. Коли шептало підняте, зуб защіпки стає під лівим плечем шептала, не даючи шепталу опуститися. Приймач (рисунок 3.9) призначений для спрямування подачі стрічки з патронами під час стрільби та утримання стрічки в ході виймання з неї наступного патрона.

Приймач складається з основи та кришки.

Основа та кришка, складені разом, утворюють 3 вікна: справа – приймальне вікно з розтрубом (в ході подавання справа наліво) для стрічки з патронами; зліва – вихідне вікно для проходу стрічки без патрона; ззаду – заднє вікно, через яке зачепи виймають із стрічки наступний патрон.

Рисунок 3.9 – приймач.

Умовні познаки: а – приймальне вікно; б – вікна для проходу пальців повзуна подачі; в – заднє вікно; г – виступи для приєднання до кришки ствольної коробки; д – вихідне вікно; е – передні напрямні виступи; ж – напрямний отвір для шипа основи приймача; з – задні напрямні виступи; и – приливи для приєднання підвідного рукава та правого запобіжного щитка; к – виступи для приєднання до кронштейну ствольної коробки; л – виріз для проходу важеля пропуску подавання; м – гнізда для приєднання відвідного рукава; н – шип основи приймача; 1 – основа приймача; 2 – кришка приймача; 3 – фіксувальні пальці; 4 – передня фіксувальна пружина; 5 – задня фіксувальна пружина; 6 – корпус фіксатора стрічки; 7 – фіксатор стрічки.

Спереду основа та кришка приймача мають виступи для приєднання до кронштейну ствольної коробки.

Основа (знизу) та кришка (згори) мають по дві пари виступів для приєднання приймача до кришки ствольної коробки та до ствольної коробки, вирізи для проходу важеля пропуску подачі, по дві стійки, в яких на вісях розміщені фіксувальні пальці з пружиною, та по два вікна для проходу подавальних пальців повзуна подачі.

В основі приймача на вісі закріплений фіксатор стрічки з пружиною, яка утримує стрічку з патронами від випадання з приймача за відкритої кришки ствольної коробки.

Біля приймального вікна ззовні є прилив для приєднання підвідного стрічку рукава установки, а біля вхідного вікна – гнізда для відвідного стрічку рукава установки на танку.

Всередині основа та кришка приймача мають передні та задні напрямні виступи для спрямування стрічки. Виступи зліва закінчуються упорами, в які впирається наступний патрон, коли він стає навпроти вікна приймача. В основі закріплені передня та задня фіксувальні пружини.

Під час надходження стрічки в приймачі фіксувальні пружини утримують від переміщення патрон, що знаходиться проти заднього вікна приймача, а фіксувальні пальці – наступний патрон. Під час подавання стрічки справа наліво основа приймача приєднується до ствольної коробки, а під час подавання стрічки зліва направо – навпаки. Корпус фіксатора стрічки переставляється з основи на кришку приймача так, щоб скошений його бік був повернений назад.

Кришка ствольної коробки (рисунок 3.10) закриває ствольну коробку згори та утримує приймач від зміщення догори. Крім того, кришка призначена для розміщення та руху двигунця подачі та повзуна подачі, важеля пропуску подачі з пружиною, а також для приведення в дію подавача та роз’єднувача, розташованих у затворі.

Рисунок 3.10 – кришка ствольної коробки.

Умовні познаки: а – вушка для приєднання важеля пропуску подачі; б – гнізда для входження лівого запобіжного щитка; в – поперечні пази для спрямування руху повзуна подачі; г – виступи для приєднання кришки та основи приймача; д – скіс вимикача роз’єднувача; е – середнє ребро копіра; ж – крайні ребра копіра; з – виріз для гнітка імпульсного датчика електроспуска; 1 – упор двигунця; 2 – важіль пропуску подачі; 3 – защіпка двигунця подачі; 4 – защіпка кришки; 5 – втулка кришки; 6 – вимикач роз’єднувача; 7 – упор подавача; 8 – собачка; 9 – обмежувач двигунця.

Кришка ствольної коробки має:

в передній частині – упор для утримання двигунця подачі від випадання вперед за відкритої кришки (якщо двигунець знаходиться в передньому положенні); закріплену на вісі втулку з виступами, кришка якої кріпиться до цапфи ствольної коробки так, що може бути відкинута догори та повернута вбік;
в середній частині – з обох боків вушка для установки важеля пропуску подачі; важіль пропуску подачі з пружиною – для запобігання подавання стрічки в приймач, якщо наступний патрон чомусь не буде захоплений зачепами виймачів; важіль встановлюється з того боку, з якого здійснюється подавання стрічки; передні пази – для спрямування руху повзуна подачі; виступи для приєднання кришки приймача (для подавання стрічки зліва направо – основа приймача); з лівого боку защіпку з пружиною для утримання двигунця подачі в передньому або задньому положенні за відкритої кришки (під час закривання кришки ця защіпка вимикається вирізом на ствольній коробці); всередині з лівого боку вимикач роз’єднувача, на скіс якого набігає головка роз’єднувача під час підходу затвора в переднє положення, завдяки чому вимикається роз’єднувач;
в задній частині всередині – копір для приведення подавача в дію, маючи середнє ребро з нахилом назад (яким подавач ковзає закругленням, коли затвор виймає з приймача наступний патрон) і два крайніх ребра з нахилом вперед (ними подавач ковзає заокругленням під час руху затвора вперед); упор подавача з пружиною, що приводить у дію подавач під час відбиття останньої гільзи із затвора;
в задній частині ззовні – з правого боку обмежувач двигунця подачі та собачку; обмежувач не дозволяє відвести двигунець подачі назад до тих пір, доки його пази не вийдуть із зачеплення з повзуном подачі; собачка заважає закриванню кришки ствольної коробки, коли затвор знаходиться на шепталі, а двигунець не переведений у заднє положення та не зафіксований защіпкою; виріз для вимикання фіксатора шептала, защіпку кришки для замикання кришки в закритому положенні.

Повзун подачі (рисунок 3.11) переміщується в поперечних пазах кришки та подає стрічку з патронами у приймач.

На обох боках він має по два косих виступи для з’єднання його з двигунцем подачі.

Виступи на одному застосовуються під час подавання стрічки справа наліво, а на другому – зліва на право.

Повзун має вушко, в якому на вісі надіті подавальні пальці з пружиною. Один кінець пружини загнутий гачком, впирається у подавальні пальці, а другий – у повзун.

Подавальні пальці просувають стрічку з патронами у приймачі в напрямку подавання. Передній подавальний палець довший заднього. Прапорець збоку має виступ, який взаємодіє з важелем пропускання подачі.

Рисунок 3.11 – повзун подачі.

Умовні познаки: а – виступ прапорця; б – прапорець; в – загнутий кінець пружини; г – прямий кінець пружини; д – косі виступи; е – жолобок, в який упирається прямий кінець пружини під час подавання стрічки зліва направо; 1 – подавальні пальці; 2 – пружина; 3 – повзун; 4 – вісь подавальних пальців; 5 – штифт вісі.

Двигунець подачі (рисунок 3.12) розташовується всередині кришки та може вільно переміщуватися в повздовжньому напрямку.

З обох боків він має косі пази, в які входять відповідні виступи повзуна подачі.

Пази з написом “правий” призначені для подавання стрічки справа наліво, а пази на іншій стороні з написом “лівий” – для подавання стрічки зліва направо. З боків двигунець має вирізи для защіпки, що закріплює двигунець за відкритої кришки. Ззаду двигунець має повздовжній виріз для проходу копіра. Крім цього, двигунець має поперечні вирізи для зчеплення з передніми виступами гребеня затвора.

Запобіжні щитки (рисунок 3.13) призначені для запобігання механізмів кулемета від потрапляння в них води, пилу, бруду. Вони кріпляться згори на ребра жорсткості кришки ствольної коробки.

Затильник (рисунок 3.14) є задньою стінкою ствольної коробки та упором заднього кінця зворотно-бойової пружини.

Рисунок 3.14 – затильник.

Умовні познаки: а – сухарні виступи; б – вушко защіпки затильника; в – буртик буфера; г – буртик гвинта буфера; 1 – затильник; 2 – защіпка затильника; 3 – буферна пружина; 4 – буфер; 5 – гвинт буфера; 6 – напрямна втулка; 7 – гайка буфера; 8 – штифт гайки; 9 – пружина защіпки затильника; 10 – фіксатор защіпки; 11 – вісь защіпки; 12 – пружина фіксатора.

В затильнику зібрано буферний пристрій, який призначений для пом’якшення удару затвора під час підходу в заднє положення та для передачі затвору енергійного поштовху при повертанні вперед.

Затильник має: із внутрішнього боку – виступи для з’єднання зі ствольною коробкою; ззовні – вушко, в якій на вісі закріплена защіпка затильника з пружиною.

Зуб защіпки на зібраному кулеметі знаходиться між щоками спускового механізму, завдяки чому затильник утримується від оберту. Защіпка, натискаючи знизу на основу роз’єднувача шептала, сприяє опусканню роз’єднувача. В нижній частині защіпка має фіксатор із пружиною. Зуб фіксатора заскакує у виріз на лівий стінці вушка затильника та замикає защіпку.

Буферний пристрій складається з буферної пружини, буфера та напрямної втулки. Він приєднується до затильника гвинтом, що проходить через отвір у центрі буфера та затильника. Гвинт і накручена на нього ззовні гайка утримують буферну пружину в стані попереднього підтиску.

Затвор під час руху вдаряється заднім торцем остова в передню стінку буртика буфера, а бойовою личинкою – у передній торець буфера. Зворотно-бойова пружина (рисунок 3.15) призначена для повернення затвора в переднє положення та для надання затвору енергії, необхідної для замикання каналу ствола та розбивання капсуля патрона.

Зворотно-бойова пружина впирається переднім кінцем у жолобок на остові затвора, а заднім кінцем – у затильник.

Для більшої міцності та живучості пружина зроблена багатожильною.

Електроспуск (рисунок 3.16) призначений для приведення в дію спускового механізму кулемета за допомогою електроенергії, що надається електрообладнанням бойової машини (акумулятором, генератором).

Електроспуск розрахований на напругу 26 В (допускається коливання напруги від 22 В до 30 В).

Електроспуск зібраний в корпусі та є електромагнітом, якір якого за допомогою штовхача, важеля якоря та важеля шептала з’єднаний з правим плечем шептала спускового механізму. Корпус електроспуска вставляється в поперечні пази перемички ствольної коробки з правого боку та фіксується защіпкою. За цим кінець важеля шептала, проходячи крізь вікно у стінці перемички, входить у гніздо на правому плечі шептала. Живлення до електроспуска підводиться броньованим дротом, на кінці якого штепсельний роз’єм, що приєднується за допомогою гайки до колодки установки.

Якір та обмотка електроспуска закриваються кришкою на чотирьох гвинтах.

Рисунок 3.16 – електроспуск.

Умовні познаки: а – гніздо для гнітка датчика; б – гніздо для кінця колінчатого важеля; в – кінець колінчатого важеля; 1 – кришка якоря; 2 – корпус електроспуска; 3 – защіпка електроспуска; 4 – кришка; 5 – штепсельний роз’єм; 6 – броньований дріт; 7 – гніток датчика; 8 – колінчатий важіль.

3.2. Положення частин і механізмів кулемета до заряджання

Ствол і затвор знаходяться в крайньому передньому положенні. Бойова личинка зчеплена із стволом, її вертикальні пази повернуті вліво. Зуб роз’єднувача знаходиться над бойовою личинкою, а головка роз’єднувача – під вимикачем (рисунок 3.17).

Остов затвора впритул наблизився до бойової личинки, прискорювач з повернутими роликами знаходиться проти копірів у ствольній коробці. Ударник знаходиться в крайньому передньому положенні, бойок виступає з отвору в дзеркалі бойової личинки.

Задній кінець подавача закругленням упирається в передній кінець правого бічного ребра копіра на кришці ствольної коробки, внаслідок чого передній кінець подавача трохи піднятий і знаходиться над приймачем.

Двигунець подачі зчеплений з остовом затвора та знаходиться у крайньому передньому положенні.

Повзун подачі відведений двигунцем подачі в крайнє заднє положення (за установлення подачі стрічки справа наліво).

Зворотно-бойова пружина має найменший підтиск. Защіпка шептала утримує шептало у трохи піднятому положенні. Роз’єднувач і спусковий важіль опущені вниз.

3.3. Робота частин і механізмів кулемета в ході заряджання

Для заряджання кулемета необхідно:

вставити споряджену патронами стрічку в приймальне вікно приймача так, щоб переший патрон у стрічці пройшов за фіксу вальні та подавальні пальці;
відвести ручку перезаряджання кулемета назад, поставивши затвор на шептало;
повернути ручку перезаряджання кулемета в крайнє положення (з використанням механізма пневмоперезаряджання для цього достатньо відпустити кнопку електропневмоклапана);
спустити затвор з шептала, натиснувши на кнопку електроспуску (або спусковий важіль кулемета);
ще раз відвести ручку перезаряджання кулемета назад, поставивши затвор на шептало; кулемет заряджений.

За першого відведення ручки перезаряджання назад здійснюється наступне.

Ручка перезаряджання зчіплюється з виступом остова затвора та переміщує затвор назад.

Остов затвора, відходячи назад, передніми стінками прискорювальних вирізів натискує на прискорювач, а з ним – повертає праворуч бойову личинку. За цих умов бойові виступи бойової личинки розчепляться з бойовими виступами насадної муфти ствола – здійснюється відмикання каналу ствола. Одночасно остов затвора зміщується відносно бойової личинки назад, разом з остовом затвора переміщується і двигунець подачі.

Поворот бойової личинки продовжується до тих пір, доки прискорювач на займе горизонтальне положення та його кінці стануть навпроти повздовжніх прорізів ствольної коробки, вертикальні пази бойової личинки займуть вертикальне положення, ставши під зачепами виймачів, бойові виступи бойової личинки стануть навпроти проміжків між бойовими виступами насадної муфти ствола, внаслідок чого бойова личинка розчепиться зі стволом та отримає можливість рухатися назад.

Роз’єднувач, вийшовши з-під вимикача в кришці ствольної коробки, під дією пружини повернеться та стане зубом між бойовою личинкою й остовом затвора; з цього моменту бойова личинка й остов затвора будуть рухатися назад разом.

Під час подальшого руху затвора назад повзун подачі, з’єднаний з двигунцем подачі, переміщується напрямними пазами ліворуч (або праворуч в залежності від напрямку подавання стрічки) та просуває першу ланку стрічки з патроном до заднього вікна приймача.

Коли патрон, що знаходиться в першому гнізді стрічки стає навпроти заднього вікна приймача, передня фіксувальна пружина приймача заскакує за кулю, а задня – за корпус гільзи цього патрона (одночасно наступний патрон, підходячи кулею під важіль, пропускає подавання), піднімає його на лінію досилання, притримуючи патрон, зовнішній кінець важеля опуститься; фіксувальні пальці в цей час заскакують за наступний патрон.

Під час підходу затвора в заднє положення виступи бойового зводу натискають на роз’єднувач відривного пристрою та відводять його назад, стискуючи пружину; відповідно роз’єднувач, набігаючи на скіс защіпки шептала, виводить її з-під шептала, шептало звільняється та під дією своєї пружини, повертаючись зачепами донизу, захоплює виступи бойового зводу затвора (затвор стає на шептало).

Під час натискання на спусковий важіль, як після першого відведення затвора назад, здійснюється наступне.

Спусковий важіль, повертаючись разом з роз’єднувачем, натискає на шептало, трохи піднімаючи його, а через основу роз’єднувача – на верхнє плече защіпки затильника, стискуючи пружину защіпки.

Шептало, стискуючи свою пружину, повертається зачепами догори та вивільняє затвор; одночасно защіпка заскакує під ліве плече шептала та утримує його в трохи піднятому положенні, роз’єднувач і спусковий важіль після відпускання спускового важеля під дією платівчастої пружини та защіпки затильника відходять у початкове положення.

Під час роботи електроспуском важіль шептала піднімає шептало, безпосередньо діючи на його праве плече. Проте спусковий важіль кулемета, основа роз’єднувача та роз’єднувач у роботі участі не беруть.

Затвор, а за ним і двигунець подачі під дією зворотно-бойової пружини здійснюють рух вперед; повзун подачі, пов’язаний з двигунцем подачі, відходячи праворуч (під час подавання стрічки справа наліво); подавальні пальці проходять над наступним гніздом стрічки, яка утримується фіксувальними пальцями, при цьому виступ прапорця подавальних пальців потрапляє під важіль пропуску подачі, внаслідок чого подавальні пальці вимикаються.

Подавач, ковзаючи своїми закругленнями ребрами копіра кришки ствольної коробки, повертається, його передня частина трохи піднімається та після проходження затвора в переднє положення стає над наступним патроном, що знаходиться навпроти заднього вікна приймача.

Бойова личинка, наближаючись дзеркалом до пенька ствола, унеможливлює подальший рух, проте головка роз’єднувача підходить під вимикач на кришці ствольної коробки, внаслідок чого роз’єднувач повертається зубом догори та дає можливість остову затвора рухатися далі вперед; одночасно бойова личинка, набігаючи скосом на скіс задньої напрямної ствола, дещо повертається ліворуч.

Остов затвора, переміщуючись відносно бойової личинки вперед, задніми стінками прискорювальних вирізів натискає на прискорювач, який до цього часу вже вийшов із повздовжніх прорізів ствольної коробки, та повертає прискорювач, а за ним і бойову личинку ліворуч, при цьому бойові виступи бойової личинки входять у зачеплення з бойовими виступами насадної муфти ствола – здійснюється замикання каналу ствола. Зачепи виймачів затвора, входячи в заднє вікно приймача, заскакують у кільцеву проточку гільзи.

При цьому частини та механізми кулемета займають таке ж положення, яке вони мали до заряджання, але в зачепах виймачів знаходиться патрон. Подавальні пальці знаходяться за наступним гніздом стрічки, але не захоплюють його, оскільки утримуються у вимкненому положенні важелем пропуску подачі.

За другого відведення затвора назад частини та механізми кулемета працюють, як і за першого зведення, але зачепи виймачів виймають із стрічки наступний патрон (стрічка не може зсунутися назад, оскільки її гніздо утримується в задньому напрямному виступі приймача).

Як тільки патрон, що виймається, вийде з-під важеля пропуску подачі, важіль вивільняє подавальні пальці, які захоплюють стрічку та можуть почати її подавання.

Якщо патрон чомусь не буде захоплений зачепами виймачів і залишиться в приймачі, то подавання стрічки під час відведення затвора назад не буде, оскільки подавальні пальці, вимкнені важелем пропуску подачі, пройдуть над стрічкою, не захопивши її.

Подавач, ковзаючи своїм закругленням середнім ребром копіра, виводить патрон із зачепів виймачів і просовує його вертикальними пазами бойової личинки донизу до тих пір, доки патрон не впреться в жорсткий фіксатор і не стане в центрі бойової личинки капсулем навпроти отвору в дзеркалі для проходження бойка.

Робота частин під час поставлення затвора на шептало повториться, як і за першого відведення затвора назад.

Після другого відведення затвора назад частини кулемета залишаються в задньому положенні, а в бойовій личинці навпроти отвору в дзеркалі для проходу патрона знаходиться бойовий патрон – кулемет заряджений.

3.4. Робота частин і механізмів кулемета під час стрільби

Для здійснення стрільби необхідно натиснути на кнопку електроспуску (або на спусковий важіль кулемета).

Під час натискання на кнопку через обмотку електроспуску піде струм і електромагніт притягне якір, який через важіль шептала трохи підніме шептало спускового механізму. Шептало, трохи піднявшись, звільнить затвор, що під дією зворотно-бойової пружини здійснить рух вперед і відбудеться постріл. Безперервна автоматична стрільба буде продовжуватися до тих пір, доки спусковий важіль і шептало утримуються трохи піднятими.

Якщо рукою трохи підняти спусковий важіль, то роз’єднувач під час стрільби також буде піднятим і виступи бойового зводу затвора пройдуть нижче його; якщо ж стрільба ведеться за допомогою електроспуску, то спусковий важіль із роз’єднувачем під час стрільби опущені вниз і виступи бойового зводу затвора будуть бити по роз’єднувачу та відводити защіпку шептала вбік за кожного пострілу.

Під час руху затвора вперед у вертикальних пазах бойової личинки буде знаходитися патрон, що утримується від випадіння донизу та від випадкового зміщення догори верхнім пружинним фіксатором, коли жорсткий фіксатор проходить над виїмкою в стінці ствольної коробки.

Остов затвора, підійшовши в крайнє переднє положення, повертає бойову личинку та замикає канал ствола, а бойок ударника, жорстко з’єднаний з остовом затвора, виходить з остову в дзеркалі бойової личинки та б’є по капсулю досланого в патронник патрона – відбувається постріл.

Порохові гази, що утворюються внаслідок згорання заряду, діють на кулю та на дно гільзи, примушуючи кулю рухатися каналом ствола вперед, а затвор і ствол відходити назад.

Коли куля залишає канал ствола, частина порохових газів, що наступає за кулею, заповнює простір в надульнику (між переднім торцем поршня та стінкою діафрагми полум’ягасника) та діє на дно гільзи та на поршень, відкидаючи ствол назад із швидкістю, що значно перевищує швидкість, яку мав ствол до вильоту кулі.

Після припинення дії порохових газів ствол, продовжуючи разом із затвором рухатися назад за інерцією, стискає ствольну пружину, при цьому прискорювач набігає своїми роликами на копіри ствольної коробки, повертає бойову личинку праворуч, здійснюючи тим самим відмикання каналу ствола.

Повертаючись, прискорювач діє також на задні стінки прискорювальних вирізів остова затвора, відкидаючи остов назад із швидкістю, що перевищує швидкість відходу назад ствола та бойової личинки. Прискорення відходу остова затвора назад потрібно для того, щоб після розчеплення бойової личинки зі стволом затвор міг за інерцією відійти в крайнє заднє положення, чим привести в дію механізм подавання стрічки та стиснути зворотно-бойову пружину.

Відхід ствола назад продовжується до тих пір, доки секторні виступи упора ствола не впруться в муфту кожуха. До цього часу прискорювач увійде своїми зовнішніми роликами в бічні прорізи ствольної коробки, бойова личинка кулемета повністю розчепиться зі стволом, зуб роз’єднувача опуститься та упреться в задній торець головної частини бойової личинки.

Ствол, розщеплений з бойовою личинкою під дією ствольної пружини, повернеться в переднє положення, а затвор буде за інерцією рухатися назад, стискаючи при цьому зворотно-бойову пружину, виймаючи з приймача наступний патрон, а з патронника – гільзу, приводячи в дію механізм подавання стрічки.

Під час руху затвора назад подавач, ковзаючи закругленням середнім ребром копіра кришки ствольної коробки, опускає наступний патрон вертикальними пазами бойової личинки до центра її дзеркала (рисунок 3.18).

Наступний патрон, зустрічаючи на своєму шляху гільзу, виштовхує її з вертикальних пазів донизу; в цей момент жорсткий фіксатор не заважатиме виштовхуванню гільзи, оскільки він знаходиться навпроти виїмки ствольної коробки та відводиться гільзою вбік, а потім жорсткий фіксатор заднім скосом виїмки в стінці ствольної коробки повернеться на попереднє місце та не дасть наступному патрону опуститися нижче центра бойової личинки.

Під час подальшого руху затвора назад гільза, пройшовши через нижні пружинні фіксатори, буде зафіксована в нижній частині вертикальних нарізів бойової личинки, опираючись на гребінь гільзовідводу, утримується від зміщення вгору фіксаторами.

У крайньому задньому положенні затвор після удару в буфер стисне буферну пружину та, отримавши енергійний поштовх під дією зворотно бойової пружини, піде вперед. При цьому гільза виводиться з пазів бойової личинки вниз і виштовхується через трубку гільзовідвода вперед назовні.

Якщо шептало до цього часу утримується трохи піднятим, то цикл роботи частин і механізмів повториться знову, тобто здійснюється автоматична стрільба.

3.5. Робота частин і механізмів кулемета після припинення стрільби

Стрільба припиняється із закінченням патронів у стрічці або після відпускання кнопки електроспуску (спускового важеля кулемета).

Якщо в стрічці закінчуються патрони, то затвор під час відходу назад після останнього пострілу не виймає з приймача наступний патрон. В цьому випадку до моменту проходження жорсткого фіксатора над виїмкою ствольної коробки подавач під дією своєї пружини повернеться настільки, що його передня частина опуститься та ляже на гільзу, а задня – трохи підніметься та наштовхнеться заплечиками на упор у кришці ствольної коробки. При цьому подавач отримає різкий удар, внаслідок чого остання гільза виштовхується в гільзовідвід. Після відбиття останньої гільзи подавач, натискаючи своїм хвостом на упор знизу, поверне упор догори настільки, що заплечики подавача вийдуть із зачеплення з упором і подавач пройде під упором, завдяки чому затвор безперешкодно відійде назад; упор під дією своєї пружини займе вихідне положення.

Затвор після удару в буфер під дією зворотно-бойової пружини піде вперед, патрон у патронник при цьому не досилається та частини займають положення, яке вони займали до заряджання, – кулемет розряджений.

Якщо під час стрільби кнопка електроспуска або спусковий важіль кулемета відпускаються, то шептало опускається та лягає на защіпку шептала, а спусковий важіль, основа роз’єднувача та роз’єднувач під дією платівчастої пружини та защіпки затильника стають в нижнє положення. Коли затвор підходить до буфера затвора взаємодія роз’єднувача защіпки та шептала така сама, як і під час заряджання; частини кулемета зупиняються в задньому положенні – кулемет заряджений. За повторного натискання на кнопку електропуска або спусковий важіль стрільба продовжується.

Завдяки відривному пристрою шептало після відтискання спускового важеля або кнопки електроспуска звільняється тільки тоді, коли затвор підходить до буфера, при цьому шептало енергійно опускається під дією своєї пружини (не стримується спусковим важелем, що повільно відпускається). В результаті неповний захід шептала за виступи бойового зводу, що сприяє укутуванню зачепів шептала та виступів бойового зводу. Під час постановки затвора на шептало останнє зміщується вперед, стискаючи пружину шептала, а потім під дією стиснутої пружини повертається у вихідне положення.

Таким чином, удар затвора в шептало під час руху вперед пом’якшується, енергію цього удару сприймає не вісь шептала, а його пружина.

3.6. Затримки під час стрільби та способи їх усунення

Кулемет за правильного догляду та користування ним є безвідмовною та надійною зброєю.

Але під час тривалої бойової роботи внаслідок можливого зносу частин і забруднення в ході стрільби, а також недбалого догляду можливе виникнення несправностей, що порушують нормальну роботу кулемета та викликають затримки під час стрільби.

Для попередження затримок необхідно:

суворо дотримуватись правил зберігання та огляду, розбирання та збирання, чищення та підготовка кулемета, стрічок і боєприпасів до стрільби; оберігати частини та механізми кулемета від забруднення й ударів; під час перерв у стрільбі періодично оглядати кулемет, видаляти бруд і загусле масло, змащувати частини, що труться мастилом (після 200 – 300 пострілів);
за напруженої бойової роботи ствол замінювати через кожні 100 – 150 пострілів.

Будь-яку затримку під час стрільби слід спробувати усунути перезаряджанням (механізмом пневмоперезаряджанням або вручну). Якщо затримка перезаряджанням не усувається або після усунення повторюється, необхідно, розрядивши кулемет, встановити причину затримки та усунути її.

Під час усунення затримок не застосовувати надмірних зусиль, що можуть привести до поломки частин.

У формулярі необхідно вести облік кількості пострілів, здійснених із кожного ствола, відмічаючи всі випадки поломок і заміни частин, затримки, викликані поломкою частин, а також затримки, що виникають з інших причин та які часто-густо повторюються.

Перелік можливих затримок під час стрільби та способи їх усунення наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Можливі затримки під час стрільби та способи їх усунення

№ з/п	Затримки та їх характеристика	Причини затримок	Способи усунення
1	2	3	4
1.	Неповне відходження рухомих частин назад. Рухомі частини під час руху назад зупинилися у проміжному положенні.	Забруднення рухомих частин. Несправність набою.	Почистити та змастити кулемет. Відкрити кришку ствольної коробки та видалити несправний патрон.
2.	Слабкий накол капсуля патрона, осічка або недокриття. Рухомі частини підійшли в переднє положення, патрон знаходиться в патроннику, але постріл не відбувся.	Несправність патрона. Потрапив сторонній предмет між стволом і бойовою личинкою або між остовом затвора та бойовою личинкою.	Відвести затвор назад, поставивши його на шептало, та продовжувати стрільбу. Усунути сторонній предмет. Розібрати затвор, збільшити вихід бойка або замінити бойок. Почистити затвор і надуль ник і змастити частини, що труться.
3.	Невідбиття останньої гільзи. Рухомі частини в перед ньому положенні гільза відійшла назад до патронника.	Поломка або осадження пружини подавача. Закруглення або наплив металу на заплечиках подавача та на упорі подавача.	Замінити пружину подавача. Замінити подавач або упор пружини подавача.
4.	Заклинювання ланки стрічки у приймачі. Рухомі частини в передньому положенні, стрічка з патронами перекошена в приймачі.	Несправність ланки стрічки.	Відкрити кришку ствольної коробки та поправити стрічку. Замінити несправну стрічку.
5.	Відмова електроспуска.	Розрядження АКБ. Поганий контакт в штеп сельному роз’ємі або у вводі, розрив дроту.	Продовжувати стрільбу з використанням спускового важеля. Перевірити напругу батарей і міцність кріплення штепсельного роз’єму. Якщо напруга батарей нормальна та ШР закріплений міцно, спрямувати електроспуск до ремонтної майстерні.
6.	Незахоплення патрона зачепами виймача або пропуск подавання. Рухомі частини в передньому положенні, патрон в патроннику відсутній.	Забруднення рухомих частин або загущення мастила. Забруднення надульника.	Перезарядити кулемет і продовжувати стрільбу. У випадку повторення затримки прочистити та змастити рухомі частини та надульник.

4. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА БУДОВА БАШТОВОЇ УСТАНОВКИ КУЛЕМЕТІВ

4.1. Призначення та будова баштової установки кулемета на бронетранспортері (БРДМ)

Великокаліберний кулемет ВКВТ розміщений на установці в башті бронетранспортера (БРДМ). Баштова установка (рисунок 4.1 а) призначена для з’єднання кулемета з баштою та для надання стволу кулемета потрібного напрямку під час стрільби (для ведення прицільного кругового вогню по наземним та низько летючим повітряним цілям).

Башта на погоні обертається на 360 °. До неї кріпляться маска, механізм повороту башти (поворотний механізм), підіймальний механізм, гальмо та стопор башти, гальмо підіймального механізму, електрощіток і сидіння навідника.

Рисунок 4.1 – схема установки кулемета на бронетранспортері (БРДМ).

Умовні познаки:
а – вигляд баштової установки зверху: 1 – тіло кулемета ВКВТ; 2 – консоль; 3 – башта; 4 – кулемет ККТ; 5 – амортизатор;
6 – лоток; 7 – коробкоутримувач ВКВТ; 8 гільзострічковідвід; 9 – коробкоутримувач ККТ; 10 – повзун; 11 – кронштейн підвісного сидіння; 12 – стрічко відвід; 13 – ручка склочистильника; 14 – хомут.

Рисунок 4.1 продовження – схема установки кулеметної установки на бронетранспортері (БРДМ).

Умовні познаки: б 1 – прилад спостереження ТНПТ-1; 2 – захисне скло прицілу; 3 – планка гальма люльки по-похідному; 4 – штифт; 5 – врівноважуючий пристрій; 6 – ущільнення маски; 7 – кулемет ВКВТ; 8 – кулемет ККТ; 9 – защіпка коробкоутримувача; 10 – гальмо башти по-похідному; 11 – регулювальний механізм; 12 – патронна корона; 13 – гільзоланкозбірник, 14 – кнопка електроспуска ККТ; 15 – руків’я маховика поворотного механізму; 16 – кнопка електроспуска ККВТ; 17 – місце для сидіння навідника; 18 – приціл; 19 – руків’я гальма підйомного механізму; 20 – руків’я перезарядження; 21 – руків’я маховика підйомного механізму; 22 – руків’я склоочищувача; 23 – руків’я гальма погона; 24 – електрощиток башти.

Озброєння баштової установки складається з двох спарених кулеметів ККВТ і ККТ, встановлених у башті (рисунок 4.1 б).

Маска в башті встановлена на двох цапфах і підшипниках. Вона слугує основою для кріплення люльки та лобовим захистом навідника, а також механізмів установки від куль і уламків снарядів противника.

Башта (рисунок 4.1 б) зварна з броньових листів, має форму усіченого конуса. У вежі по периметру прорізу для маски встановлені щитки, що перешкоджають у бойових умовах проникненню свинцевих уламків всередину машини.

В башті є чотири вікна: середнє – для ствола кулемета ВКВТ; під ним мале – для трубки гільзовідвода ВКВТ; ліве – для прицілу; праве – для ствола кулемета ККТ.

При переміщенні машини не в бойових умовах башта може бути повернена стволами кулеметів вперед або назад і застопорена по-похідному за допомогою колодок, укріплених на нижньому листі башти, і стопора, встановленого на даху усередині машини справа у башті. Для звільнення башти ручку стопора потрібно потягнути униз і повернути на 90° (пункт 10 рисунку 4.1).

Між верхньою частиною маски та кришкою башти встановлено врівноважувальний механізм, призначений для забезпечення плавного повороту люльки з кулеметами у вертикальній площині за будь-яких кутів піднімання.

Механізм повороту башти (рисунок 4.2) кріпиться до кронштейна башти та призначений для обертання башти в ручну (наведення кулемета в ціль за бічним напрямком).

Механізм повороту башти складається з картера, тягової та веденої шестерень, вала, маховика з ручкою. Напрямок обертання маховика відповідає напрямку обертання башти. На ручці маховика є дві кнопки електроспусків: ліва – ВКВТ, права – ККТ.

Підіймальний механізм (рисунок 4.3) кріпиться до башти з лівого боку та служить для наведення кулеметів у ціль по висоті. Він складається: із картера, трьох шестерень, валиків, сектора і маховика з ручкою.

Гальмо башти призначене для гальмування башти під час стрільби та в ході руху бронетранспортера. Воно складається зі стакана, колодки, втулки, пружин, муфти, пружини фіксатора та ручки.

Поворотом ручки гальма на себе здійснюється гальмування башти, при цьому зубчастий вінець затискається між втулкою та колодкою. ПАМ’ЯТАЙТЕ! Стопор башти розташований справа від навідника та призначений для кріплення башти “по-похідному”. Приводиться в дію за допомогою кільця.

Гальмо підіймального механізму призначене для закріплення люльки під час стрільби в заданому положенні, воно має таку ж будову, як і гальмо башти. Під час повороту ручки на себе загальмовується підіймальний механізм.

Для закріплення люльки “по-похідному” є стопор, планка якого насаджується на штир люльки ззаду.

На електрощиті розміщенні три вимикача: електроспусків, підсвітки прицілу та освітлення башти.

Сидіння навідника складається із кронштейна з гвинтом, спинки та подушки. Штанга за допомогою гайки переміщується в кронштейні по висоті, завдяки чому регулюється висота подушки відносно налобника прицілу. Спинка також регулюється по висоті.

Люлька (рисунок 4.4) це зварна рама, на якій зібрані амортизатори, консоль, механізм перезаряджання ВКВТ, каретка ККТ, коробкотримачі, гільзострічкові відводи та збиральники.

Для стопоріння люльки у вертикальній площині планку стопора, встановлену на даху башти, варто повернути униз і отвором на її нижньому кінці надіти на штифт. Планка стопора в крайніх положеннях утримується пружиною (пункт 16 рисунку 4.4).

Люлька (рисунок 4.4) є основою для кріплення кулеметів, відкатників, коробкоутримувача ККТ, гільзоланкозбірника для стріляних гільз і стрічок, гільзоланковідводів, механізмів перезаряджання і огородження навідника.

В передній частині люльки є пази для направляючих виступів основи хомута відкатників ВКВТ, а у задній частині люльки – спрямовуюча для ковзана задньої точки кріплення його кулемета. Праворуч люльки приварені два кронштейни для кріплення основи каретки ВКВТ.

Люлька нерухомо з’єднана з маскою.

Рисунок 4.4 – підіймальний механізм установки.

Умовні познаки: 1 – кронштейн; 2, 10 – ролики; 3, 5 – вісі кріплення ККТ; 4, 13 – вісі кріплення амортизатора ККТ; 6 – консоль; 7 – хомут з наміткою; 8 – ручка стопора амортизатора; 9 – амортизатор ВКВТ; 11 – гайка; 12, 18 – вісі кріплення основи каретки; 14, 16 – пружини амортизатора; 15 – кожух; 17 – заскочка; 19 – корпус люльки; 20 – задня стійка з гайками; 21 – маска.

Кулемет ВКВТ на люльці кріпиться на двох точках: в передній частині ствольної коробки за допомогою хомута з наміткою та амортизаторами, в задній частині – пальця бороди ствольної коробки. Віддача кулемета при стрільбі поглинається двома пружинами амортизаторами (рисунок 4.5), розташованими в корпусі з обох боків ствольної коробки, завдяки чому покращується густість бою кулемета.

Амортизатори встановлюються в передніх напрямних люльки та з’єднуються з нею за допомогою сережок і стопорів, кріплення амортизаторів із маскою здійснюється за допомогою важелів із ручками.

Під час з’єднання ствольної коробки з основою хомутика штир входить у заглиблення стінки ствольної коробки та фіксує її положення відносно хомутика та намітки.

Рух кулемета вперед після віддачі пом’якшується гумовими буферами. Кожух ствола за допомогою хомутика з наміткою кріпиться до консолі. Хомут до стійки консолі приєднаний так, що забезпечується його регулювання по висоті та бічному напрямку.

Заряджання кулемета ВКВТ здійснюється механізмом перезаряджання, що складається із заднього та переднього роликів, троса з ручкою і пружини. Пружина повертає ручку перезаряджання та середній ролик у переднє положення. Середній ролик установлюється на ручці перезаряджання кулемета.

З правого боку люльки розташовані коробкотримачі патронних коробок кулеметів. Коробки утримуються на опорних планках пружинними защіпками.

Патронні коробки (рисунок 4.6 в) слугують для укладки споряджених патронами стрічок. До машини придаються 10 великих коробок місткістю по 50 патронів для кулемета ВКВТ і 8 малих коробок місткістю по 250 патронів для кулемета ККТ.

Для відводу та збирання гільз і стрічок під час стрільби з кулеметів на люльці зібрані гільзострічковідвід кулемета ККТ, стрічковідвід кулемета ВКВТ і гільзострічкозбиральник.

4.2. Призначення та будова перископічного прицілу ПП-61А

Перископічний приціл ПП-61А (рисунок 4.7) установлюється на кулеметній установці бронетранспортерів. Він призначений для наведення кулеметів у цілі, що розташовані на різних відстанях.

Рисунок 4.6 – перископічний приціл ПП-61А.

Умовні познаки: 1 – головка; 2 – захисне скло; 3 – посадна кулька; 4 – дзеркало; 5 – об’єктив; 6 – колектив; 7 – сферичне кільце; 8, 14 – лінзи поворотної системи; 9 – налобник; 10 – наочник; 11 – лінзи окуляра; 12 – лінза із шкалою; 13 – нижнє дзеркало.

Приціл має наступні характеристики:

збільшення – 2,6-кратне;

поле зору – 23 °;

віддалення вихідної зіниці – 22,5 мм.

Приціл є оптичною системою та складається з головки, корпуса та окуляра. В головці прицілу розташований об’єктив, в корпусі – лінзова поворотна система, а знизу – окуляр. В головку вкручується патрон осушення.

В полі зору прицілу є шкали (рисунок 4.7) кутів прицілювання та бічних поправок, які нанесені на плоскому боці лінзи, що встановлена в фокальній площині об’єктиву. Шкали в нічний час освітлюються, вимикач лампи підсвітки розташований на електрощиті. Ліва шкала кутів прицілювання призначена для стрільби з кулемета ВКВТ, а права – з кулемета ККТ. Поділки цих шкал позначені цифрами, що відповідають відстаням стрільби в сотнях метрів, а короткими штрихами – 600 м, 1000 м, 1400 м. Крім цього, на лівій шкалі є поділка, що відповідає відстані 1800 м, а на правій – 300 м. За нульову лінію прицілювання для обох шкал береться вершина кутника.

Шкала бічних поправок складається з 16 поділок праворуч і ліворуч від центральної вертикальної лінії. Ціна поділки цієї шкали дорівнює 0-0,2 (2 тисячних). Наведення в ціль здійснюється пересіченням горизонтальних поділок, що відповідають відстані до цілі з вертикальною лінією, якщо не вводяться бокові поправки (на бічний вітер та упередження на рух цілі).

З врахуванням бічних поправок наведення здійснюється через обрану бічну поділку в середину цілі. Приціл установлюється на кронштейні, при цьому корпус прицілу за допомогою сферичного кільця кріпиться накладкою, двома болтами та гайками з підтискним гвинтом. Для переміщення оптичної вісі прицілу під час його вивірки гайки відкручуються на 2 – 3 оберти.

4.3. Призначення та будова зенітної кулеметної установки

Зенітна кулеметна установка (ЗКУ) призначена для кріплення кулемета та ведення вогню по повітряних і наземних цілях за кутів підвищення від — 5 ° до + 85 ° в будь-якому напрямку – забезпечується круговий обстріл (рисунок 4.8).

Рисунок 4.8 – загальна будова зенітної кулеметної установки.

Умовні познаки: 1 – станок установки; 2 – погон; 3 – люлька; 4 – паралелограмний привід прицілу; 5 – затильник; 6 – ручка стопора люльки; 7 – ручка маховика поворотного механізму; 8 – патронна коробка; 9 – механізм врівноваження; 10 – кришка люка башти; 11 – приціл з налобником; 12 – важіль.

ЗКУ складається з наступних основних частин: погона, станку, люльки, підіймального та поворотного механізмів, паралелограмного приводу прицілу, механізму врівноваження, амортизаторів, механізму вивірки прицілів по висоті та бічному напрямку.

Погон є основою установки, що забезпечує кругове її обертання в командирському люку. До погона кріпиться станок, поворотний механізм, електричне гальмо, стопор погона, реостат підсвітки прицілу ВК-4, штепсельний роз’єм для вмикання живлення електроспуска кулемета.

Під час натискання (вмикання) на електроспуск зубчастий диск електричного гальма притягується індукційною шпулькою та входить в зачеплення з зубчастим вінцем погона, застопорюючи його. Електричне гальмо перед стрільбою може виключатися.

Станок це розвилка з вушками, в яких на кулькових опорах розташовується цапфи люльки. З правого боку в картері зібраний підіймальний механізм, а на кронштейні – два гумових буфери для пом’якшення ударів люльки за кутів схилення.

На цьому ж кронштейні кріпиться сережка механізму врівноваження установки. З лівого боку установки є стопор люльки.

На люльці встановлюється кулемет, механізм перезаряджання, механізм врівноваження, паралелограмний привід прицілу та інші частини До люльки приварені корпуси амортизаторів. Кріплення кулемету на люльці здійснюється в двох точках за допомогою: в передній – хомута з наміткою та стопора, в задній – пальця бороди ствольної коробки. Борода розміщується в циліндричному повзуні, який під час стрільби внаслідок віддачі разом із кулеметом переміщається в станку та люльці. Під час руху кулемета назад разом із хомутом переднього кріплення переміщаються штоки амортизаторів і стискаються пружини. Для пом’якшення удару під час повернення кулемета вперед на люльці встановлені гумові буфери, в результаті цього підвищується густість стрільби.

Механізм перезаряджання розташований зліва від кулемета на двох кронштейнах, приварених до люльки. Він складається з важеля, ручки, зачепа, стяжки, пружини.

Механізм врівноваження складається з патрубка, привареного до перемички люльки, пружин, розділених шайбою, та сережки, закріпленою на кронштейні станка. Регулювання механізма врівноваження здійснюється з встановленим на люльку кулеметом, патронною коробкою з патронами та стрічкозбиральником. В межах кутів підвищення від -5 ° до + 15 ° і від 70 ° до 85 ° регулювання проводиться гайкою внутрішньої труби (штока), а при кутах підвищення від 15 ° до 70 ° – пробкою циліндра, при цьому зусилля на маховику підіймального механізму за будь-якому кута не повинно перевищувати 5 кг.

Паралелограмний привід прицілу (рисунок 4.9) призначений для надання прицілу кутів прицілювання, відповідних кутам піднесення кулемета.

Він складається з кронштейна, з’єднаного з картером підіймального механізму, важелів і тяг (один із важелів з’єднаний з цапфою люльки) та кошика прицілу. У верхній частині окуляра закріплений налобник, що запобігає удару навідника в приціл обличчям. Узгодження лінії прицілювання з віссю каналу ствола кулемета регулюється гвинтом, що з’єднує тяги. Намітка до основи хомута кошика прицілу кріпиться двома гвинтами, які під час вивірки прицілу по бічному напрямку повинні бути ослабленими. Повертання корпуса прицілу в кошику здійснюється обертанням установчого гвинта.

Вивірка прицілу по висоті здійснюється переміщенням упора кронштейна за допомогою регулювальних прогоничів.

Поворотний механізм розташовується на погоні зліва від кулемета. Він приводиться в дію маховиком із ручкою. Для швидкого переміщення ЗКУ у горизонтальній площині є ручка переміщення установки.

Підіймальний механізм має перемикач швидкостей, при цьому вмикання малої швидкості здійснюється натисканням кнопки перемикача до упора, а вмикання великої швидкості – відтягуванням кнопки. Кнопка перемикача може знаходитися в нейтральному положенні, при цьому маховик підіймального механізму відключається.

Спусковий пристрій призначений для ведення стрільби з кулемета. Він складається зі спускового важеля, втулки, повзуна, контактного диску, електроспуску кулемета, приводів штепсельних роз’ємів і вимикачів. Під час натискання на спусковий важіль повзун, розташований в ручці маховика підіймального механізму, підіймає контактні пластини до диска, замикаючи електричний ланцюг живлення електроспуску.

В передній частині люльки справа та зліва приварено по одному кронштейну для коробкотримача та стрічкозбиральника, що має відкидне дно. Гільзи під час стрільби з гільзовідвода кулемета потрапляють у відвідник (трубу) люльки та викидаються вперед і праворуч.

4.4. Призначення та будова прицілів ЗКУ

Для прицілювання із ЗКУ під час стрільби по повітряних цілях застосовуються коліматорні приціли ВК-4 або ВК-4М відрізняються сітками: у першого нанесені два кільця та поділки, а у другого – три кільця без перехрестя (рисунок 4.10). Сітки прицілу в нічний час підсвічуються. Приціл ВК-4 (рисунок 4.11) складається з корпуса, в якому розташовані об’єктив, дзеркало та барабан із сітками. Ззовні на корпусі встановлений відбивач і відкидний світлофільтр, що згори закриваються кожухом. У верхній отвір кожуха, що зачиняється кришкою, під час навчання є можливість контролювати точність наведення кулемета в ціль.

Приціл має три змінні сітки, розраховані для трьох швидкостей польоту цілі: 400 км/год, 700 км/год, 1000 км/год (ці цифри нанесені на сітці та на маховику установки сітки). На кожній сітці нанесені ракурси кільця, що відповідають ракурсу цілі 2/4 і 3/4, шкала перехрестя та горизонтальна шкала. Ціна поділки шкал складає 10 тисячних (0-10), а між великими поділками – 0-20. За допомогою цих шкал вимірюється та береться упередження (кут) до 1-00 в кожен бік від перехрестя. На сітці прицілу ВК-4М нанесено три кільця, що відповідають ракурсу цілі 1/4, 2/4, 3/4.

Для полегшення прицілювання (вибору точки візування (бачення) на кільцях є радіальні штрихи розташовані під кутом 45° до горизонтальної та вертикальної ліній.

Рисунок 4.11 – зенітний коліматорний приціл ВК-4.

Умовні познаки: 1 – корпус прицілу; 2 – гвинт вивірки по бічному напрямку; 3 – стопорний прогонич; 4 – важіль паралелограмного приводу приціла; 5 – приціл КУ; 6 – захисний кожух; 7 – кришка; 8 – прогоничі вивірки по висоті; 9 – стопорна ручка; 10 – ручка вимкнення світлофільтра; 11 – патрубок; 12 – маховик.

Під час вивірки прицілу зміна положення оптичної вісі прицілу відносно кулемета проводиться по висоті прогоничами, а по бічному напрямку – гвинтом.

Для прицілювання під час стрільби по наземних цілях застосовується оптичний приціл КУ, що встановлюється зліва на прицілі ВК-4. Збільшення прицілу 3,5-кратне. Оптична система прицілу складається з об’єктива,

обертальної системи, окуляра. В фокальній площині об’єктива розміщені дві горизонтальні нитки та вертикальний пеньок. На корпусі прицілу є верхній і бічний барабани, за допомогою яких прицільні нитки переміщуються відносно оптичної вісі. Поділки на верхньому барабані нанесені від 0 до 20, що відповідає відстаням стрільби до 2 000 м через кожні 100 м. Бічний барабан має поділки від 0 до 10 тисячних ліворуч і праворуч, під час обертання барабана вносяться бічні поправки.

Під час вивірки прицілу КУ необхідно ослабити на барабанах стопорні гвинти та встановити шкали на вихідні поділки, а вершину пенька зіставити з перехрестям КУ на мішені.

5. РОЗМІЩЕННЯ БОЄКОМПЛЕКТУ ДО КУЛЕМЕТНОЇ УСТАНОВКИ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА БУДОВА ПАТРОНІВ І ПРИЛАДДЯ КУЛЕМЕТА

5.1. Розміщення боєкомплекту до кулеметної установки бронетранспортера

З метою компактного розміщення (укладки) боєкомплекту (виробів) в технічному описі до кожного зразку бронетранспортера (БРДМ) наведено детальну схему з зазначенням місць розміщення (укладки) коробок у бойовому та десантному відділенні машини (рисунок 5.1).

Боєкомплект кулемета ВКВТ – 500 пострілів, споряджений у 10 патронних стрічках по 50 патронів у кожній. Стрічки покладені в 10 патронних коробках (рисунок 4.6 в).

Рисунок 5.1 – приклад укладки боєкомплекту (виробів) озброєння БТР-80.

Умовні познаки: 1 – сумка для сигнальних патронів до СПШ; 2 – сумка ЗІП виробу 9К34М; 3 – кобура для зберігання сигнального пістолету СПШ; 4 – мала патронна коробка КК; 5 - патронна коробка ККТ; 6 – патронна коробка КПВТ; 7 – опора виробу 9К34М; 8 – хомут кріплення виробу 9К34М; 9 – велика патронна коробка ПК; 10 – ЗІП виробу КПВТ, ПКТ та ТХП; 11 – сумка для зберігання виробу Ф-1 (РГД-5); 12 – машинка Ракова; 13 – вирівнювач патронних стрічок; 14 – запасний ствол кулемета КПВТ; 15 – ЗІП башеної установки.

5.2. Призначення та будова патронів і куль кулемета

Для стрільби застосовуються 14,5-мм патрони з бронебійно запалювальною кулями Б-32, бронебійно-запалювально-трасуючими кулями БЗТ і БСТ, пристрілювально-запалювальними кулями ПЗ та із запалювальними кулями миттєвої дії МДЗ.

14,5-мм патрони призначаються для ураження легкоброньованих цілей на відстанях до 1000 м, неброньованих цілей, вогневих засобів ворога та групових цілей – до 2000 м, а також повітряних цілей на висотах до 1500 м і відстанях до 2000 м.

Патрони з кулями ПЗ і Б-32 можуть також застосовуватися для запалювання легкозаймистих предметів і пального, що знаходиться в баках, на відстанях до 1500 м і відстанях до 2000 м.

Крім цього, патрони з кулями БЗТ, БСТ і ПЗ призначаються для коректування вогню та застосовуються для цілевказання. Відстань трасування куль БЗТ не менше ніж 2000 м, а БСТ і ПЗ – не менше ніж 1500 м.

Патрони з кулями МДЗ призначаються для ураження повітряних цілей на відстанях до 2000 м. Кулям МДЗ, маючи скалково-фугасну та запальну дії, забезпечує ураження або пошкодження повітряних цілей уламками та вибуховою хвилею, а також запалення легкозаймистої рідини, що знаходиться в баках з товщиною стінок від 2 мм до 8 мм на відстанях до 2000 м.

Примітка 1. 14,5-мм навчальні патрони призначені для навчання особового складу прийомам заряджання, розряджання та здійснення пострілу, а також для вивчення роботи частин і механізмів кулемета.

Примітка 2. 14,5-мм холості патрони призначені для імітування стрільби.

Бойовий патрон (рисунок 5.2) складається із гільзи, кулі, порохового заряду та капсуля.

Гільза (рисунок 5.3) складається з корпуса, всередині якого розміщений пороховий заряд, дульця, в яке вставляється куля, та кільцевої проточки для захоплення гільзи затвором під час вилучення патрона з патронника.

Дно гільзи має гніздо для капсуля, ковадло, на якому капсуль розбивається бойком, і два підпальні отвори, крізь які полум’я з капсуля проникає в пороховий заряд.

Капсуль (рисунок 5.4) складається з латунного ковпачка із запресованим у нього ударним складом і фольгового кружка.

Примітка 3. Навчальний патрон має гільзу з повздовжніми канавками на корпусі. В навчальному патроні капсуль розбитий (холощений), пороховий заряд у гільзі відсутній і куля має звичайну оболонку, що не містить ніяких інших елементів.

Примітка 4. Холостий патрон (рисунок 5.5) складається з гільзи з капсулем, порохового заряду та картонного ковпачка. Для утримування ковпачка дульце гільзи трохи обтиснуте. Стрільба холостими патронами здійснюється з використанням пристрою для стрільби холостими патронами, описання якого наведене у даному розділі.

Бронебійно-запалювальна куля Б-32 (рисунок 5.6 а) складається зі стальної, вкритої латунню, оболонки, свинцевої сорочки, ствольного осердя та запалювального складу. Головна частина кулі зафарбована у чорний колір із червоним пояском.

Рисунок 5.6 продовження – загальна будова куль.

Умовні познаки: а – бронебійно-запалювальна куля Б-32; б – бронебійно-запалювальна трасуюча куля БЗТ. 1 – оболонка; 2 – свинцева сорочка; 3 – осердя; 4 – запалювальний склад; 5 – циліндр; 6 – займистий склад;
7 – трасувальний склад; 8 – ковпачок; 9 – свинцева перекладка; 10 – капсуль-запалювач; 11 – наскоковий ковпачок;
12 – ударник із жалом; 13 – тканинна перекладка.

Рисунок 5.6 продовження – загальна будова куль.

Умовні познаки: в – бронебійно-запалювальна трасуюча куля БСТ; г – пристрілювально-запалювальна куля ПЗ. 1 – оболонка; 2 – свинцева сорочка; 3 – осердя; 4 – запалювальний склад; 5 – циліндр; 6 – займистий склад;
7 – трасувальний склад; 8 – ковпачок; 9 – свинцева перекладка; 10 – капсуль-запалювач; 11 – наскоковий ковпачок;
12 – ударник із жалом; 13 – тканинна перекладка.

Бронебійно-запалювальна трасуюча куля БЗТ (рисунок 5.6 б) складається зі стальної, вкритої латунню, або біметалевої оболонки, свинцевої сорочки, стального осердя, запалювального складу, циліндру трасера, всередині якого запресовані запалювальний і трасуючий склади. Головна частина кулі має фіолетовий колір із червоним пояском.

Бронебійно-запалювальна трасуюча куля БСТ (рисунок 5.6 в) складається зі стальної, вкритої латунню, оболонки, алюмінієвої сорочки, металокерамічного осердя, запалювального складу, циліндру трасера, всередині якого запресовані запалювальний і трасуючий склади. Головна частина кулі має фіолетовий колір, а все інше – червоний.

Пристрілювально-запалювальна куля ПЗ (рисунок 5.6 г) складається зі стальної, вкритої латунню, або біметалевої оболонки, томпакового ковпачка, свинцевої сорочки, запалювального складу, циліндру, всередині якого знаходиться ударний механізм, свинцевої перекладки, циліндру трасера, всередині якого запресовані запалювальний і трасувальний склади. Головна частина кулі зафарбована у червоний колір.

Запалювальна куля миттєвої дії МДЗ складається зі стальної, вкритої латунню, оболонки, свинцевої сорочки, циліндру, в якому знаходиться вибухова речовина, перекладки та підривного пристрою. Куля зафарбована у червоний колір.

Під час влучення в перешкоду (броню) осердя кулі пробиває її і наносить ураження за перешкодою уламками кулі та броні.

Запалювальний склад кулі від удару в броню запалюється та полум’я, що утворилося, запалює пальне. Склад трасера запалюється у каналі ствола від порохових газів, внаслідок чого під час польоту кулі утворюється траса.

Під час зустрічі кулі МДЗ з перешкодою підривається вибухова речовина й утворені уламки та ударна хвиля наносять ураження цілі та запалюють пальне.

Маркування упакування бойових патронів – на боковій стінці скринь із патронами нанесені (рисунок 5.7):

скорочена назва патронів;

дані щодо партії патронів;

дані щодо пороху;

відмітна смуга;

кількість патронів у скрині.

Наприклад:

Для 14,5-мм патронів з кулею Б-32 цифри та букви на боковій стінці скрині “14,5 Б-32 гл” (рисунок 5.6) означають: 14,5 – калібр патрона, Б-32 – назва кулі, ГЛ – гільза латунна. Крім того, розміщені дані щодо партії патронів (Б09-54-3), пороху (ФОРМУЛА!!!) та кількості патронів у скрині (48 шт.).

На кришці скрині вказані розряд вантажу (цифрою), знак групи небезпеки (подвійний трикутник) і маса скрині з патронами.

Патрони упаковуються у герметичні оцинковані коробки або залізні зварно-закатані коробки, покриті фарбою.

На кришці коробки також розміщені ті самі дані, що й на скрині (за винятком кількості патронів, яка на кришці не вказується). В кожній скрині вкладено по дві коробки з патронами.

На боковій стінці скрині та кришці коробки нанесений розрізнювальний знак, який означає номенклатуру патронів:

патрони з кулею Б-32 – смуги червоного і чорного кольору;
патрони з кулею БЗТ – смуги червоного та фіолетового кольору; патрони з кулею БСТ – два кільця фіолетового кольору;
патрони з кулею ПЗ – смуга червоного кольору;
патрони з кулею МДЗ – два кільця червоного кольору.

Патрони за правильного користування з ними – безпечні.

УВАГА! ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ! Скидати скрині з патронами з автомобіля (причепів, платформ або інших підвищень), кидати патрони у вогонь, використовувати бойові патрони для збирання та розбирання кулемета, а також використовувати бойові патрони замість навчальних.

У зв’язку з наявністю в кулях ПЗ і МДЗ капсулів-запалювачів і капсулів детонаторів і м’яких томпакових наконечників також забороняється вилучати ці патрони зі споряджених стрічок за допомогою металевих та інших твердих предметів. Упором для цього можуть використовуватись скрині для патронів.

Необхідно оберігати патрони від вологи та бруду. Вологі та своєчасно не протерті патрони можуть через деякий час виявитися непридатними для застосування.

Патрони необхідно зберігати в критих приміщеннях, на відкритому повітрі вони повинні бути вкриті від дощу, сонця, пилу та бруду. Скрині потрібно ставити на перекладки кришками догори.

Герметичне упакування патронів відкривається лише за необхідності в патронах.

Під час відкриття скринь і коробок із патронами звертати увагу на розрізнювальні знаки.

Перед спорядженням стрічок необхідно протерти патрони від бруду. Несправні патрони для стрільби не використовувати.

Примітка 5. Навчальні, холості та бойові патрони зберігаються окремо, спільне їх зберігання заборонене.

5.3. Запасні частини, інструмент і приладдя для кулемета

Індивідуальний комплект ЗІП повинен завжди знаходитись з кулеметом. Інструмент і приладдя призначені для:

розбирання, збирання, чищення та змащення кулемета;

підготовки його та установки до стрільби;

усунення затримок під час стрільби.

Витрати запасних частин необхідно записувати у формуляр. Запасні частини зберігаються у змащеному стані, загорнутими у пергаментний папір. Комплект інструменту та приладдя, що додається до кулемета та записаний у формуляр, наведено на рисунку 5.8.

Шомпол (пункт 1 рисунку 5.8) призначений для чищення та змащення каналу ствола. Він складається з чотирьох стрижнів, на одному з яких закріплена ручка. На кінці переднього стрижня є два прорізи для протягування саклі або ганчір’я. В похідному положенні стрижні шомпола вкручуються в ручку та утримуються від самовикручування обоймою.

Молоток (пункт 2 рисунку 5.8) призначений для від’єднання та постановки штифтів, вісей і деяких частин (виймачів, затвора, планки ручки перезаряджання тощо). Один кінець молотка має наконечник із м’якого металу для ударів безпосередньо по частинах кулемета.

Масничка (пункт 3 рисунку 5.8) призначена для зберігання спеціального мастила, що використовується для змащення зброї.

Йоржик (пункт 4 рисунку 5.8) призначений для змащення патронника. Викрутка (пункт 5 рисунку 5.8) призначена для закручування та викручування гвинтів.

Виколотки (діаметром 2 мм; 2,5 мм і 4 мм) (пункт 6 – 8 рисунку 5.8) призначені для вибивання вісей штифтів.

Рисунок 5.8 – комплект інструменту та приладдя, що додається до кулемета.

Умовні познаки: 1 – шомпол; 2 – молоток; 3 – дві маснички; 4 – йоржик; 5 – викрутка; 6, 7, 8 – виколотки; 9, 10, 11, 12 – ключі гайкові; 13 – калібр для перевірки виходу бойка; 14 – прочистка з воротком; 15 – тяга з поршнем і шайбою; 16 – ручка для зняття кулемета з установки; 17 – запобіжний ковпак.

Ключі гайкові призначені (пункт 9 – 12 рисунку 5.8):

з розмірами зівів 8 мм, 10 мм, 17 мм – для закручування шомпола та викручування гайки вісі втулки кришки ствольної коробки; з розмірами зівів 14 мм і 27 мм – для викручування вісі втулки кришки та гайки затильника;

з розмірами зівів 19 мм і 22 мм – для викручування штуцера та задньої стінки циліндра пневмоперезаряджання та викручування гайки тяги; з розмірами зіву 40 мм – для викручування поршня ствола, полум’ягасника від кожуха та розбирання затильника.

Калібр призначений для перевірки виходу бойка.

Прочистка призначена для очищення надульника та переднього торця поршня ствола від порохового нагару.

Тяга з поршнем і шайбою (пункт 15 рисунку 5.8) призначена для від’єднання та постановки ствольної пружини.

Ковпак (пункт 17 рисунку 5.8) призначений для зберігання казенної частини запасного ствола від пошкодження та забруднення.

Ключ кожуха використовується для від’єднання кожуха ствола від ствольної коробки.

Щипці призначені для вилучення прискорювача та напрямного пальця. Ключ для постановки пружин використовується під час постановки пружин затильника, пружини подавача тощо.

Ручка призначена для зняття кулемета з установки.

5.4. Пристрій для спорядження стрічок (вирівнювач)

Вирівнювач (рисунок 5.9 а, б) має основу з корпусом, що складається з двох щік. Між щоками приварені напрямні для спрямування стрічки з патронами. Зверху до корпусу приєднаний важіль із ручкою. На правій щоці у вікні переміщується подавальний палець, закріплений на двигунці.

Рисунок 5.9 – пристрій для спорядження стрічок (вирівнювач).

Умовні познаки: 1 – основа; 2 – корпус; 3 – полозки для спрямування стрічки з патронами; 4 – важіль з ручкою; 5 – штовхач; 6 – вісь штовхача; 7 – коробка пересувного упора; 8 – подавальний палець; 9 – важіль подавального пальця; 10 – тяга важеля подавального пальця; 11 – двигунець подавального пальця.

5.5. Пристрій для холостої стрільби

Пристрій для холостої стрільби призначений для стрільби з кулемета холостими патронами. Він складається (рисунок 5.10) із лівого та правого виймачів, вкладня полум’ягасника та вкладня приймача.

Набивання стрічок холостими патронами здійснюється вирівнювачем для набивання стрічок бойовими патронами.

Збирання кулемета для стрільби холостими патронами проводиться в наступній послідовності:

у затворі замість виймала для стрільби бойовими патронами встановлюється лівий і правий виймачі для стрільби холостими патронами; виймачі для стрільби холостими патронами відрізняються від виймачів для стрільби бойовими патронами відсутністю виступів на робочих площинах, коли відбувається захоплення гільзи за кільцеву проточку;

у полум’ягасник вставляється вкладень полум’ягасника для холостої стрільби закругленим кантом отвору до дульного зрізу ствола; в основу приймача вставляється вкладень приймача (рисунок 5.10 б).

УВАГА! ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ! Залишати вкладень полум’ягасника для холостої стрільби у полум’ягаснику після закінчення стрільби холостими патронами.

Рисунок 5.10 – пристрій для стрільби холостими патронами.

Умовні познаки:
а – в розібраному вигляді; б – основа приймача з вкладнем і патронами для холостої стрільби; 1, 2 – лівий і правий виймачі; 3 – вкладень полум’ягасника; 4 – вкладень приймача; 5 – стрічка з патронами.

Охолодження ствола, полум’ягасника та вкладня для холостої стрільби здійснюється через кожні 50 пострілів.

Стрільбу з кулемета холостими патронами вести короткими чергами.

5.6. Трубка холодного пристрілювання (ТХП)

Трубка холодного пристрілювання (рисунок 5.11) призначена для вивірки кулемета та використовується під час приведення кулемета до нормального бою. ТХП до кулемета ВКВТ і кулемета ККТ відрізняються тільки стрижнями. Оптичні дані ТХП:

збільшення 5х

поле зору 7°20′

віддалення вихідної зіниці 13 мм

ціна найменшої поділки сітки 5′.

Рисунок 5.11 – трубка холодного пристрілювання (ТХП).

Умовні познаки: а – прилив; б – паз; 1 – корпус трубки; 2 – об’єктив; 3 – гвинт для регулювання; 4 – окуляр; 5 – діоптрійне кільце; 6 – сітка; 7 – призма; 8 – стрижень; 9 – пружина; 10 – гвинт пружини; 11 – затискне кільце; 12 – стопорний гвинт; 13 – кільце-амортизатор; 14 – прапорець; 15 – затискач.

Оптична система ТХП складається з об’єктиву, призми, сітки й окуляра. Об’єктив в оправі закріплюється в корпусі затискним кільцем.

Призма в оправі закріплюється в корпусі трьома гвинтами. Вона призначена для відхилення зірної лінії, яка проходить через об’єктив на кут 90° (в окуляр).

Сітка, встановлена в фокальну площину об’єктива, має перехрестя з нанесеними штрихами.

Окуляр призначений для збільшення зображення, яке дає об’єктив. Окуляр має діоптрійне кільце, обертанням якого встановлюється гострість зображення для ока спостерігача.

У корпус ТХП вкручений хромований калібрований стрижень, вісь якого співпадає з напрямком вісі оптичної системи. На стрижень надіте гумове кільце-амортизатор, що охороняє оптичну систему від порушення юстирування (правильного взаємного розташування деталей) оптичної системи під час встановлення ТХП у канал ствола.

Пружина, закріплена гвинтом у пазу стрижня, запобігає хитанню ТХП у каналі ствола.

Яскравий двокольоровий (червоний з білим) прапорець, шарнірно закріплений на корпусі, призначений для сигналізації щодо знаходження ТХП в каналі ствола. В ході упакування ТХП у скриню прапорець складається. Під час роботи прапорець закріплюється затискачем із ручкою.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ! Використання ТХП інших установок. ТХП закріплюється за даним кулеметом (установкою), а її номер заноситься у формуляр.

ТХП необхідно завжди тримати у чистоті. Скло протирати фланеллю, а металеві частини злегка змащувати вазеліном або мастилом для змащення зброї.

УВАГА! Зберігати ТХП необхідно в регламентній скрині. Не допускаються різкі поштовхи та удари ТХП, щоб не порушити її юстирування. Під час встановлення ТХП в канал ствола та її виймання з каналу ствола братися тільки за її стрижень.

Примітка 6. Порядок перевірки ТХП:

вставити ТХП у канал ствола, під незначного бокового натискання стрижень не повинен хитатися у стволі;

установити гострість зображення для ока, при цьому обертання діоптрійного кільця повинно бути плавним і легким;

під час розглядання віддалених предметів та обертання голови праворуч або ліворуч, центр сітки не повинен відхилятися від точки наведення більше ніж на 2/3 найменшої поділки (3′);

сумістити перехрестя з точкою наведення на мішені, встановленій на відстані не більше 20 м від машини) та повернути ТХП на 180 °; при цьому перехрестя сітки не повинно відхилятися від точки наведення більше ніж на 2/3 найменшої поділки сітки.

Якщо ТХП не відповідає вказаним вимогам, то користуватися нею не рекомендується. В цьому випадку ТХП потрібно спрямувати до оптичної майстерні для ремонту та регулювання.

6. ДОГЛЯД ЗА КУЛЕМЕТОМ, ЙОГО ЗБЕРІГАННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ

6.1. Загальні положення

Кулемети та установки необхідно утримувати завжди у повній справності та готовими до дії. Цього досягають своєчасним оглядом, чищенням і змащенням, правильним зберіганням, дбайливим користуванням і своєчасним усуненням несправностей і поломок.

Система технічного обслуговування кулеметів, що знаходяться у підрозділі, включає: поточне обслуговування, ТО № 1, ТО № 2 і сезонне обслуговування.

У поточному обслуговуванні кулеметів та установок здійснюється огляд у зібраному та розібраному стані, чищення та змащення, що проводиться у наступних випадках:

у бойових умовах, на навчаннях – щоденно, під час затишшя бою або перерви у навчаннях;
після стрільби – негайно із закінченням стрільби, при цьому необхідно вичистити та змастити канали стволів і дзеркало бойової личинки; після повернення з навчань або у відведений час в полі потрібно провести кінцеве чищення та змащення;
під час підготовки до стрільби та після занять;
якщо кулемети не застосовувалися на заняттях і під час стрільби – не рідше одного разу на тиждень.

Кулемети та установки залишати після занять (навчань) і стрільби не чищеними та не змащеними – ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Технічне та сезонне обслуговування проводиться у встановлені або передбачені планом терміни.

Чищення та змащення кулеметів та установок проводяться під керівництвом командира відділення (машини).

Командир відділення повинен: визначити ступінь розбирання, чищення та змащення; визначити справність приладдя та якість матеріалів для чищення; перевірити правильність та якість проведеного чищення; надати дозвіл на змащення та збирання; перевірити правильність змащення та збирання.

Офіцери повинні періодично бути присутніми під час чищення кулеметів і перевіряти правильність її проведення, а огляди проводити в строки, встановлені Статутом внутрішньої служби ЗС України.

Офіцери оглядають кулемети у зібраному та розібраному вигляді.

6.2. Порядок огляду кулемета та установки навідником і командиром

Перед чищенням і виходом на заняття (навчання) переконатися в наявності всіх частин, прицілів, коробок із стрічками, запасного ствола та приладдя, перевірити відсутність іржі, бруду та пошкоджень, що можуть викликати порушення нормальної роботи механізмів, міцність кріплення люльки та башти (погона), стану мастила на видимих без розбирання частинах і механізмах.

Крім того, переконатися, що в каналі ствола та надульнику немає сторонніх предметів.

Під час огляду та чищення кулемета й установки перевірити кожну частину та механізм окремо, переконатися в їх справності, відсутності сколів металу, зірваної різьби, забоїн, іржі, нагару та бруду, а також у правильності шплінтування гайок механізмів для вивірення. Особливу увагу звертати на стан каналу ствола, надульника, амортизаторів, зворотно-бойової і ствольної пружини, механізмів і скла прицілу.

Під час огляду приладдя (воно повинно оглядатись перед кожним чищенням) перевірити наявність і справність усіх предметів.

Для перевірки шомпола скрутити його стрижні, при цьому вони повинні бути не увігнутими, міцно та вільно скручуватися між собою. Верхній стрижень повинен вільно обертатися в ручці, а обойма – захоплювати кінці всіх стрижнів.

Йоржик повинен бути чистим, а щетина не повинна випадати. З масничок не повинно витікати масло, кришки з перекладками повинні щільно привертатися до масничок. У викрутки не повинно бути сколів і забоїн на лезі.

Ключі, виколотки та молоток не повинні мати сильних забоїн, напливів і сколів, вигинів, притуплення кінців тощо.

Щодо всіх несправностей, виявлених під час огляду кулемета, прицілу, приладдя до нього та установки, навідники та молодші командири повинні негайно доповісти командиру підрозділу.

6.3. Огляд кулемета та установки в зібраному вигляді

Під час огляду кулемета в зібраному вигляді необхідно перевірити:

відсутність на частинах іржі, забоїн, забруднень і тріщин;
закріпленість защіпкою та правильність встановлення кожуху ствола; кожух за вимкненої защіпки повинен обертатися плавно та без заїдань; увімкнена защіпка повинна надійно закріплювати кожух;
вільність защіпки кришки приймача та кришки ствольної коробки; правильність утримування кришки у трохи піднятому стані;
енергійність обертання під дією своїх пружин подавача та його упора, подавального та фіксу вальних пальців, важеля пропуску подачі;
енергійність роботи защіпки двигунця подачі;
ефективність дії защіпки затильника; защіпка та її фіксатор повинні із зусиллям відводитись рукою та надійно утримувати затильник від обертання; плавність відходу затвора назад під час відведення його за ручку
перезаряджання, утримання його на шепталі та енергійність повернення у крайнє переднє положення;
енергійність відбиття подавачем останньої гільзи (перевірити за допомогою розряджання кулемета з використанням навчальних патронів);
відсутність обриву або пошкодження оболонки на дроті електроспуска та міцність затягання гайка ШР;
енергійність повернення пневматичного поршня з ручкою перезаряджання вперед після відведення його назад вручну та відсутність пошкоджень трубки системи живлення механізму пневмоперезаряджання;
нормальність роботи механізмів електроспуска та пневмоперезаряджання (перевіряється неодноразовим вмиканням);
енергійність дії відривного пристрою – під час підіймання шептала защіпка повинна енергійно заскакувати під нього, а під час відпускання спускового важеля, він повинен енергійно відходити у попереднє положення; під час відведення затвора назад вручну він повинен вимкнути защіпку, а шептало в цей момент під дією пружини повинно енергійно спуститися та зчепитися із затвором;
ефективність роботи підіймального та поворотного механізмів, а також гальм башти та люльки;
надійність закріплення башти стопором, а люльки – планкою; правильність шплінтування гайок механізмів для вивірення.

6.4. Огляд кулемета в розібраному вигляді

Перед оглядом усі частини кулемета необхідно вичистити та насухо протерти ганчіркою.

Під час огляду перевірити відповідність номерів частин номеру кулемета, відсутність на них іржі, забруднення, тріщин, сколів металу, забоїн і раковин.

Несправні частини необхідно замінити справними або відремонтувати.

Під час огляду перевірити стан поверхонь, що труться, а також справність ствола, ствольної коробки, затвора, затворної рами, спускового механізму, приймача, затильника, амортизаторів, коробкотримачів, стрічкогільзозбиральника, механізму для вивірення та прицілів.

Частини та механізми кулеметів вважати справними, якщо:

Бойові виступи на насадній муфті ствола не мають вм’ятин, забоїн, зазублень, що заважають вільному зчепленню з бойовою личинкою. Різьба на стволі не поршні не має вдавлень, що заважають вільному накручуванню поршня на ствол (перевіряється під час повного розбирання).

Штифт поршня не виступає за поверхню поршня та не виштовхується виколоткою від зусилля руки. Ствол вільно входить у ствольну коробку та без заїдань переміщується в кожусі. Фіксатор надійно утримує ствол від зсуву назад і від обертання проти годинникової стрілки.

Полум’ягасник легко приєднується до основи надульника, відокремлюється від нього та надійно утримується защіпкою. Тріщини або вдавлення на основі надульника та на полум’ягаснику не допускаються.

Під час огляду каналу ствола необхідно звертати увагу на стан патронника та нарізної частини. Якщо в будь-якій частині ствола будуть виявлені тріщини, то такий ствол для подальшої стрільби не придатний і повинен бути замінений запасним.

Під час огляду каналу ствола та патронника можуть бути виявлені: роздуття каналу, помітне під час огляду неозброєним оком у вигляді темного кільця; згин ствола, визначається під час огляду за неправильним розташуванням тіней у каналі ствола; ураження каналу ствола.

Матову поверхню каналу ствола (потемніння та смуги) та темні цятки на ній не потрібно приймати за іржу, оскільки канал ствола з пошкодженим хромовим покриттям іржі не піддається. Кільцеві потемніння не слід вважати за роздуття. В процесі стрільби з кулемета на поверхні каналу ствола, як правило, з казенної частини з’являється сітка розгару у вигляді смужок, що перетинаються, а зі збільшенням кількості пострілів починається викришування хрому, спочатку у вигляді цяток, а потім у вигляді відколів.

Поява сітки розгару та відколів хрому з часом є неминучим явищем, але ствол при цьому зберігає добру густість бою. Разом з тим, в місці відколу хрома нагар під час чищення усувається значно складніше, тому чистити такі стволи слід особливо ретельно.

2. В ствольній коробці відсутні тріщини. Приклепані частини не хитаються, допускається витискання мастила в заклепках, поставлених потай.

На бокових прорізах, виїмці для жорсткого фіксатора, задній напрямній ствола, виступах для приєднання кожуха та затильника немає зазублень і сколів.

3. Бойові виступи бойової личинки, виступи для двигунця та виступи бойового зводу затвора не мають сколів і закруглень упорних площин. Допускаються на дзеркалі бойової личинки сліди розгару, виявлені після чищення, та знос зачепів виймачів. На зачепах і бойку не повинно бути сколів металу. Ролики в остові затвора вільно обертаються. Прискорювач вільно входить в отвори в основі затвору, бойової личинки та ударника та забезпечує плавні обертання та пересування бойової личинки в основі затвора. Напрямний палець вільно входить в отвори остова затвора.

Жорсткий фіксатор не випадає із гнізда бойової личинки за легких ударів личинки в дерев’яний предмет. Висування утопленого до упора фіксатора за зовнішню поверхню бойової личинки не допускається. Бойок в ударнику хитається, вихід бойка над дзеркалом бойової личинки при зачиненому затворі повинен бути в межах 1,6 мм – 1,7 мм, що перевіряється калібром із ЗІП.

За правильного входу бойка (перевіряється без штифта) прохідна сторона калібру повинна проходити над бойком, що виступає із дзеркала, а один із вирізів на задньому торці бойка повинен бути зрівняним з одним з отворів у корпусі ударника.

Якщо прохідна сторона калібру не проходить над бойком, потрібно: поставити затвор бойовою личинкою донизу, виштовхнути до половини прискорювач і палець ударника; викруткою, встановленою у виріз бойка, повернути бойок на 45 ° або 90 ° ліворуч; встановити на місце палець ударника і прискорювач; перевірити вихід бойка.

Якщо непрохідна сторона калібру проходить над бойком, потрібно бойок повернути на 45 ° або на 90 ° праворуч.

Установивши правильний вихід бойка, вийняти ударник із бойової личинки, встановити на місце штифт бойка та ще раз перевірити вихід бойка.

Заплечики подавача не мають значних закруглень і напливів металу.

4. Роз’єднувач спускового механізму вільно відводиться назад та енергійно повертається вперед під дією своєї пружини. На зачепах шептала та у місцях вирізу під важіль електроспуска, а також на роз’єднувачі відсутні напливи металу.

5. На приймачі немає вдавлень, тріщин і забоїн. Тріщини у запобіжних щитках допускаються. Приклепані частини не повинні хитатися. Фіксувальні пальці та пружини працюють енергійно.

6. Двигунець і повзун подачі в кришці ствольної коробки пересуваються плавно та без заїдань. Подавальні пальці, копір, упор подавача, обмежувач двигунця та собачка під дією своїх пружин енергійно повертаються у вихідне положення.

7. На зворотно-бойовій пружині відсутні порушення сварки та відставання жил на кінцях, а також поломка хоча б однієї жили.

8. Затильник вільно приєднується до ствольної коробки та відокремлюється від неї. Буфер, його пружина та напрямна втулка справні.

9. Пружини гільзовідводу працюють енергійно. Защіпка надійно фіксується контрзащіпкою. На розтрубі гільзовідводу немає забоїн і вдавлень.

10. Електроспуск за ввімкненої або вимкненої защіпки не повинен хитатися в пазах перемички.

Після огляду кулемета у розібраному вигляді, провести огляд установки та прицілу, не розбираючи їх.

Особливу увагу під час огляду звернути на правильність закріплення кулемета на люльці, на роботу механізмів і прицілу.

Закріплення кулемета на люльці вважати надійним, якщо намітка хомута кріплення кожуха ствола закріплена та застопорена, ручки стопорів амортизатора знаходяться у задньому положенні; палець бороди (чека) утримує ствольну коробку в напрямних люльки; кулемет ККТ міцно утримується в основі каретки защіпкою; зафіксовано положення гайок механізму для вивірення.

Під час зовнішнього огляду прицілу необхідно переконатися в наявності всіх частин, в їх справності, а також перевірити їх роботу та освітлення прицілу.

Приціл ПП-61А міцно кріпиться у кронштейні, налобник підігнаний для зручного спостереження, шкала за ввімкненого вимикача освітлюється. Приціл ВК-4 міцно кріпиться у корзині, під час обертання маховика повинні змінюватися сітки, кожух прицілу легко відокремлюється, а лампа підсвічування освітлює сітку.

В прицілі КУ пеньок повинен переміщатися барабанами, стопорні гвинти яких надійно закріплюються.

6.5. Огляд патронних стрічок і коробок

Патронні стрічки не повинні мати тріщин, поломок, вдавлень та іржі. Кришки коробок вільно відкриваються та закриваються, а лотки вільно обертаються, ручки не рвані. Коробки не повинні мати великих вдавлень.

6.6. Чищення та змащення кулемета й установки

Чищення кулемета проводити у спеціально відведених місцях на обладнаних для цього столах, а в бойовій або похідній обстановці – на чистих підстилках, дошках, тощо.

Для чищення та змащення кулемета застосовуються:

рідке рушничне мастило – для змащення всіх частин і механізмів кулемета, що знаходяться в експлуатації за будь-якої пори року; для довготривалого зберігання терміном понад один рік можна застосовувати рідке рушничне мастило або суміш веретенного мастила з 10 % присадкою АКФ-1 із наступним обертанням інгібітованим, а потім парафіновим папером;
рушничне мастило – як замінник рідкого рушничного мастила для змащення всіх частин і механізмів кулемета в теплу пору року за температури + 5 °С та вище;
приладове мастило АФ-70 – для змащення ТХП, механізмів електроспуска та пневмоперезаряджання за будь-якої пори року;
гас – для промивання кулемета та його частин з метою усунення старого мастила та іржі; частини та механізми після чищення гасом необхідно ретельно та насухо протерти, змастити рідким рушничним мастилом; застосовувати гас для змащення в поєднанні з іншими мастилами не дозволяється;
розчин РЧС (розчин для чищення ствола) – для чищення каналу ствола та інших частин кулемета, на які діють порохові гази.

Примітка 1. РЧС виготовляється в підрозділі в кількості, необхідній для чищення зброї протягом однієї доби.

Склад розчину:

вода, придатна для пиття, − 1 л; вуглекислий амоній − 200 г;

двохромовокислий калій (хромпік) − 3 г − 5 г. Невеликі кількості РЧС дозволяється зберігати не більше, ніж сім діб в скляних посудинах, закупорених пробкою, у темному місці на відстані від нагрівальних приладів. У маснички РЧС наливати забороняється.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Для чищення та нанесення мастила на деталі кулемета застосовуються:

лляне та бавовняне ганчір’я, папір КВ-22;

комплект паличок різної товщини, виготовлений із твердих сортів деревини для чищення пазів і заглибин;

фланель для чищення скла ТХП.

Відлите з посуду мастило назад у той же посуд не зливати.

Обтиральні матеріали необхідно оберігати від бруду, пилу та вологи.

Під час чищення та змащенні кулемета застосовувати тільки штатне приладдя.

Інструмент і приладдя для розбирання та чищення повинен бути справним, а всі змащувальні та обтиральні матеріали – чистими та якісними (без піску, бруду, вологи).

Чищення необхідно розпочинати після підготовки обтиральних матеріалів і мастила, здійснивши необхідне розбирання кулемета. Чищення кулемета починати з чищення каналу ствола. Канал ствола чистити шомполом з боку патронника, перед цим відокремити ствол кулемета від ствольної коробки та вийняти його з кожуха.

Примітка 2. У виключних випадках канал ствола можна чистити з дульної частини не відокремлюючи від ствола коробки. В цьому випадку перед чищенням необхідно поставити затвор на шептало і переконатися, що кулемет не заряджений.

Для оберігання стінок каналу ствола від розтирання на шомпол надіти гільзу з просвердленим дном (рисунок 6.1).

В обидва прорізи шомпола протягнути стільки ганчір’я, щоб шомпол входив у канал ствола з невеликим зусиллям і ганчір’я рівномірно заповнювало нарізи.

Ганчір’я змочити розчином РЧС та ввести шомпол з ним у канал ствола, гільзу дослати шомполом у патронник і шомпол просунути всією довжиною каналу ствола 7 – 10 разів вперед і назад (рисунок 6.2), не виймаючи шомпола та не виводячи його кінець з ганчір’ям назовні.

Потім змінити ганчір’я та повторити чищення, після цього в прорізи шомпола, попередньо ретельно очищеного від бруду та нагару, просунути чисте, сухе ганчір’я та протерти ним насухо канал ствола та патронник.

Якщо ствол чистий, то на ганчір’ї після протирання не залишиться слідів нагару.

Після чищення канал ствола та патронник оглянути з обох кінців, звертаючи особливу увагу на кути нарізів і на місця, в яких є відколи хрому (ці місця належить чистити особливо ретельно, потім рівномірно та не густо змастити та за допомогою чистого ганчір’я, змоченого мастилом і просунутого в прорізи шомпола).

Примітка 3. Якщо під час чищення шомпол застрягне в каналі ствола, то необхідно надати стволу вертикальне положення, налити в канал ствола трохи розігрітого рушничного мастила та через 8 – 10 хв. спробувати вийняти шомпол у той чи інший бік. Якщо вийняти шомпол таким способом не вдається, то ствол відправити до майстерні.

Нагар на дульному зрізі ствола та в надульнику потрібно спочатку розм’якшити розчином РЧС, а потім зчистити скребачкою та ганчір’ям.

Чищення переднього торця поршня ствола від порохового нагару здійснювати за допомогою прочистки (рисунок 6.3), яку вставити в нього та повертаючи прочистку, за допомогою вибивача видалити нагар.

Бойові виступи та повздовжні пази на насадній муфті ствола очищувати за допомогою дерев’яних паличок і ганчір’я.

Решту частин і механізмів необхідно чистити ззовні та зсередини ганчір’ям (у важкодоступних місцях – за допомогою паличок), розм`якшуючи попередньо пороховий нагар (особливо в надульнику, на кожусі і бойовій личинці) розчином РЧС.

Після закінчення чищення всі частини необхідно протерти насухо, оглянути та змастити тонким рівномірним шаром мастила за допомогою чистого ганчір’я, змоченого мастилом.

Для змащення отворів і заглиблень застосовувати палички з намотаним на них ганчір’ям, змоченим мастилом.

Закінчивши чищення та змащення, протерти та укласти на місце приладдя та запасні частини. На поверхні каналу ствола після стрільби осідає пороховий нагар і налипає метал оболонки кулі. Для усунення налиплого металу оболонки кулі потрібне триваліше чищення каналу ствола.

З пониженням температури повітря до + 5 °С і нижче всі кулемети, що знаходяться у підрозділах потрібно розібрати (здійснити повне розбирання, за винятком від’єднання подавальних і фіксувальних пальців, защіпки двигунця подачі, упора подачі, собачки, бойка, жорсткого фіксатора), промити в гасі, протерти насухо всі частини та змастити їх рівномірним шаром рідкого рушничного мастила за допомогою ганчір’я, змоченого мастилом, і потім віджатого (занадто густе мастило може призвести до відмов під час роботи кулемета).

Кулемет і коробки зі спорядженими стрічками під час морозів в тепле приміщення без потреби не заносити, оскільки вони при цьому пітніють і будучи винесеними знову на мороз вкриваються льодяною кригою. Це може призвести до затримок, а також до ржавіння частин, що не мають захисних покриттів. Якщо кулемет і стрічки будуть внесені в тепле приміщення з морозу, то слід надати їм можливість відтанути протягом 10 – 15 хв., а потім вологу усунути сухим ганчір’ям з усіх частин і змастити рідким рушничним мастилом. Тільки після цього кулемет можна знову виносити на мороз.

Перед заряджання кулемета зимою потрібно швидко просунути затвор назад і вперед (можна механізмом пневмоперезаряджання).

З патронами необхідно бути обережним, оберігати їх від пошкоджень, вологи, мастила та бруду, не допускати втрати патронів.

Усі несправні патрони повинні здаватися на склад. Забрудненні патрони потрібно витерти сухим, чистим ганчір’ям. Змащувати їх забороняється.

6.7. Підготовка кулемета до стрільби

Підготовка кулемета до стрільби проводиться з метою забезпечення безвідмовної його роботи під час стрільби (виконання бойового завдання). Підготовка кулемета до стрільби здійснюється під керівництвом командира відділення (машини).

Для підготовки кулемета до стрільби необхідно:

— провести чищення та змащення;

— оглянути кулемет у розібраному вигляді;

— встановити кулемет на установку, перевірити його кріплення;

— перевірити роботу електроспуска та механізма пневмоперезаряджання; вивірити кулемет по контрольній мішені;

— оглянути та підготувати патронні коробки зі стрічками та запасний ствол.

#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя

ПРИЄДНАТИСЯ

Скориставшись даними, наведеними на цій сторінці, кожен з вас зможе з легкістю знайти контакти Сил територіальної оборони Збройних сил України у своєму регіоні. Відповідні дані відкриються при натисканні на конкретну область на карті. Так ви зможете дізнатися адресу, контактні телефони та електронну пошту ТрО свого міста.

Дані наведені для кожного міста області. Зверніть увагу: у зв’язку з нестабільною ситуацією в Україні, деякі дані можуть бути неактуальними. Для уточнення інформації рекомендуємо зв’язатися з представниками ТрО своєї області (району) за телефоном або звернутись на гарячу лінію Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Знайти своє ТрО →

14,5 мм кулемет КПВТ (відео) частина 1

КЕРІВНИЦТВО ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ СПРАВИ 14,5-мм ВЕЛИКОКАЛІБЕРНИЙ КУЛЕМЕТ ВОЛОДИМИРОВА ТАНКОВИЙ (ВКВТ)

Частина 1

Рисунок 1.1 – загальний вигляд 14,5-мм великокаліберного кулемета Володимирова танкового (ВКВТ).

Рисунок 1.2 – стрічка з патронами.

Рисунок 1.3 – основні частини та механізми кулемета.

Рисунок 2.1 – відокремлення ствола від ствольної коробки.

Рисунок 2.2 – відокремлення кришки від ствольної коробки.

Рисунок 2.3 – відокремлення затильника.

Рисунок 2.4 – відокремлення прискорювача (або напрямного пальця).

Рисунок 2.5 – відокремлення ударника.

Рисунок 2.6 – відокремлення кришки приймача.

Рисунок 2.7 – відокремлення полум’ягасника.

Рисунок 2.8 – приєднання кришки приймача.

Рисунок 2.9 – положення переднього витка зворотно-бойової пружини.

Рисунок 2.10 – відокремлення пружинних фіксаторів.

Рисунок 2.11 – відокремлення виймача.

Рисунок 2.12 – приєднання собачки до кришки ствольної коробки.

Рисунок 2.13 – положення пружини в защіпці.

Рисунок 2.14 – положення фіксувального пальця після приєднання його до кришки приймача.

3. ПРИЗНАЧЕННЯ, БУДОВА ТА РОБОТА ЧАСТИН І МЕХАНІЗМІВ КУЛЕМЕТА

Рисунок 3.1 – ствол кулемета.

Рисунок 3.2 – кожух ствол кулемета.

Рисунок 3.3 – полум’ягасник із діафрагмою.

Рисунок 3.4 – ствольна коробка кулемета.

Рисунок 3.5 – напрямна планка ручки перезаряджання.

Рисунок 3.6 – гільзовідвід.

Рисунок 3.7 – затвор: І – загальний вигляд та ІІ – у розібраному стані.

Рисунок 3.7 продовження – затвор: І – загальний вигляд та ІІ – у розібраному стані.

Рисунок 3.8 – спусковий механізм.

Рисунок 3.9 – приймач.

Рисунок 3.10 – кришка ствольної коробки.

Рисунок 3.11 – повзун подачі.

Рисунок 3.12 – двигунець подачі.

Рисунок 3.13 – запобіжні щитки.

Рисунок 3.14 – затильник.

Рисунок 3.15 – зворотно-бойова пружина.

Рисунок 3.16 – електроспуск.

Рисунок 3.17 – положення частин і механізмів кулемета до заряджання.

Рисунок 3.18 – робота подавача.

4. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА БУДОВА БАШТОВОЇ УСТАНОВКИ КУЛЕМЕТІВ

Рисунок 4.1 – схема установки кулемета на бронетранспортері (БРДМ).

Рисунок 4.1 продовження – схема установки кулеметної установки на бронетранспортері (БРДМ).

Рисунок 4.2 – механізм повороту башти (поворотний механізм).

Рисунок 4.3 – підіймальний механізм установки.

Рисунок 4.4 – підіймальний механізм установки.

Рисунок 4.5 – будова амортизаторів люльки.

Рисунок 4.6 – загальна будова патронних коробок ВКВТ та ККТ.

Рисунок 4.6 – перископічний приціл ПП-61А.

Рисунок 4.7 – шкали прицілу ПП-61А.

Рисунок 4.8 – загальна будова зенітної кулеметної установки.

Рисунок 4.9 – паралелограмний привід прицілу.

Рисунок 4.10 – шкали прицілів ЗКУ.

Рисунок 4.11 – зенітний коліматорний приціл ВК-4.

5. РОЗМІЩЕННЯ БОЄКОМПЛЕКТУ ДО КУЛЕМЕТНОЇ УСТАНОВКИ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА БУДОВА ПАТРОНІВ І ПРИЛАДДЯ КУЛЕМЕТА

Рисунок 5.1 – приклад укладки боєкомплекту (виробів) озброєння БТР-80.

Рисунок 5.2 – бойовий патрон для 14,5-мм великокаліберного кулемета.

Рисунок 5.3 – гільза 14,5-мм патрона.

Рисунок 5.4 – капсуль патрона.

Рисунок 5.5 – холостий патрон.

Рисунок 5.6 продовження – загальна будова куль.

Рисунок 5.6 продовження – загальна будова куль.

Рисунок 5.7 –маркування упакування бойових патронів.

Рисунок 5.8 – комплект інструменту та приладдя, що додається до кулемета.

Рисунок 5.9 – пристрій для спорядження стрічок (вирівнювач).

Рисунок 5.9 продовження – пристрій для спорядження стрічок (вирівнювач).

Рисунок 5.10 – пристрій для стрільби холостими патронами.

Рисунок 5.11 – трубка холодного пристрілювання (ТХП).

6. ДОГЛЯД ЗА КУЛЕМЕТОМ, ЙОГО ЗБЕРІГАННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ

Рисунок 6.1 – шомпол, підготовлений для чищення каналу ствола.

Рисунок 6.2 – чищення каналу ствола.

Рисунок 6.3 − чищення переднього торця поршня.

#Підготовка населення до ТрО #тероборона #ТериторіальнаОборона #НаціональнийСпротив #ЗСУ #ТрОЗСУя

ПРИЄДНАТИСЯ